Роль господарств населення в соціально-економічному розвитку сільської місцевості

Богадьорова Л.М.,
кандидат географічних наук, доцент,
доцент кафедри соціально-економічної географії
Херсонський державний університет

РОЛЬ ГОСПОДАРСТВ НАСЕЛЕННЯ
В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ
СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ

У статті проаналізовано роль господарств населення в соціально-економічному розвитку села. Отримали розвиток нові напрями діяльності господарства населення, зокрема зелений туризм та аграрний. Розвиток даних видів туризму допоможе підвищити зайнятість сільського населення та покращить соціально-економічні умови розвитку сільської місцевості.

Ключові слова: господарства населення, агротуризм, рівень життя, сільське господарство, зайнятість сільського населення.

В статье проанализирована роль хозяйств населения в социально-экономическом развитии сельской местности. Получили развитие новые направления деятельности хозяйства населения, в частности аграрный и зеленый туризм. Развитие данных видов туризма поможет увеличить занятость сельского населения и улучшить социально-экономические условия развития сельской местности.

Ключевые слова: хозяйства населения, агротуризм, уровень жизни, сельское хозяйство, занятость сельского населения.

Bohadorova L.M. THE ROLE OF HOME ECONOMICS IN SOCIAL AND ECONOMIC DEVELOPMENT OF RURAL ENVIRONMENT

in the paper the role of home economics in the social and economic development of rural environ-ment are analyzed. The diversification of the activities of the households is considered. New areas of activity of the home economics, including green tourism and agrarian tourism, have been developed. The development of these types of tourism will help increase the employment of the rural population and improve the social and economic conditions of rural development.

Key words: home economics, agrarian tourism, standard of living, agriculture, employment of rural population.

Постановка проблеми. Стійкий і посту-пальний розвиток економіки, нарощування та якісне вдосконалювання ресурсів національ-ного доходу, що є джерелом росту рівня життя людей, створюють необхідну основу вирі-шення завдань соціального розвитку суспіль-ства. Тривала загальноекономічна криза в Україні зумовила критичний стан і в її сіль-ському господарстві [4]. Саме тому пошуки можливих «ядер» стабілізації, тобто галузей і виробництв, прискорений розвиток яких надасть імовірне подолання хоча би частко-вих труднощів і негараздів у сільському госпо-дарстві країни в цілому й окремих її регіонів, є актуальним завданням.

Однією з таких стабілізуючих форм госпо-дарювання сьогодні є особисті господарства. В Україні господарства населення є невід'єм-ною частиною сільської економіки та однимз основних чинників соціальної захищеності сільського населення. Проаналізовані матеріали свідчать, що у сучасних умовах вони гальмують спад виробництва сільськогосподарської про-дукції практично у всіх категоріях господарств і, за умов наявного безробіття, стримують від різкого зниження рівня життя сільського насе-лення, забезпечують на селі додатковий заро-біток і, в кінцевому рахунку, позитивно впли-вають на оплату праці у сфері громадського виробництва та пенсійного забезпечення.

Аналіз останніх досліджень і публі-кацій. Роль господарств населення в аграр-ному секторі економіки України, проблеми їх становлення та розвитку, їх класифікації знаходились у полі наукових інтересів бага-тьох учених-дослідників, зокрема, в працях В.Г. Андрійчука, В.С. Дієсперова, М.В. Додоно- вої, В.К. Збарського, Ф.В. Зінов'єва, З.І. Калугі-

ної, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, Л.Ю. Мель-ника, Л.І. Михайлової, Л.В. Никифорова, О.М. Онищенко, П.Т. Саблука, М.І. Туган-Ба- рановського, О.В. Чаянова, Л.О. Шепотько, О.М. Шпичака та багатьох інших. Це цілком зрозуміло, оскільки господарства населення в аграрному секторі відіграють значну роль в економіці України. Тому питання ролі госпо-дарств населення в аграрному секторі України є актуальним.

Постановка завдання. У сучасних умо-вах значну роль у виробництві продукції сільського господарства в Україні відіграють господарства населення. Метою статті є дослі-дження стану та ефективності розвитку госпо-дарств населення в системі малих форм госпо-дарювання.

Виклад основного матеріалу дослі-дження. Господарствам населення зараз нале-жить одне зі значних місць у розвитку таких галузей, зокрема, у задоволенні населення продуктами харчування. Економічний ефект ведення особистих господарств населення зумовлений такими його ознаками:

• самостійність безпосереднього вироб-ника в організації виробництва;

• чітка матеріальна відповідальність за використання засобів виробництва;

• повна або часткова (відповідно до дого-вору) самостійність у реалізації виробленої продукції;

• пряма залежність доходу і добробуту родини від кінцевого результату їх діяльності.

В умовах масштабних процесів занепаду села, нагромадження цілої низки соціально- економічних, екологічних проблем розвитку сільської місцевості господарства населення відіграють значну позитивну роль у втри-манні від різкого спаду рівня життя сільського населення і розбудови соціально-економічної сфери сільської місцевості. Аналіз наявних матеріалів і результати проведених досліджень дозволяють акцентувати значення і роль гос-подарств населення у таких аспектах:

1) Господарства населення є основною лан-кою формування справжнього господаря на землі і відіграють вирішальну роль для сталого розвитку селянства;

2) Господарства населення мають велике значення у самозабезпеченні продуктами хар-чування, а також забезпеченні сільськогоспо-дарською продукцією міського населення.

Суспільне виробництво не може самостійно повністю задовольнити потреби населення в продуктах харчування, й у цьому значну допомогу надають господарства населення. За рахунок господарств населення мешканці сільської місцевості повністю задовольня-ють свої потреби в продовольстві. Крім цього, вони реалізують надлишок своєї продукції на міських або сільських ринках, здають продук-цію в державні заготівельні пункти, споживчу кооперацію. Завдяки веденню особистих гос-подарств фактично повністю задовольняється попит населення в плодово-ягідних культурах, картоплі й овочах.

3) Господарства населення, разом із забезпе-ченням власних потреб у продуктах харчування, є виробниками значних обсягів товарної сіль-ськогосподарської продукції, що уповільнює спад виробництва продукції в цілому в Україні. За останні роки, як відомо, відбувся суттєвий перерозподіл виробництва валової продук-ції сільського господарства. Так, маючи п'яту частину земельних угідь, особисті господар-ства виробили у 2005 році 60,3%, у 2015 році - 76,4% загального обсягу сільськогосподар-ської продукції країни. Разом з тим, частка особистих господарств у виробництві карто-плі, овочів, м'яса, молока становила 70-98%, але товарність у них низька - на рівні 5-15%. Така ситуація спричинена тим, що, по-перше, особисте господарство по суті функціонує для задоволення власних потреб. По-друге, осто-ронь цих процесів стоять агроторгові доми, однією з функцій яких є заготівля надлишку аграрної продукції в господарствах населення і спрямування її на переробку. По-третє, пере-робні підприємства з різних причин не зовсім зацікавлені у заготівлі сировини в селянських дворах, у своїй більшості вони дистанціюва- лися від головного в нинішніх умовах вироб-ника сільськогосподарської сировини.

Майже кожна родина на селі має свою ділянку землі, на якій вона вирощує необхідні для себе продукти харчування: картоплю, овочі, кормові культури для худоби, плодо-во-ягідні культури тощо. Це є важливим соці-ально-економічним фактором, за рахунок якого збільшується частка сільськогосподар-

ської продукції, а особисті господарства стають істотним джерелом для більш повного задово-лення потреби сільського й міського населення в продуктах харчування.

Економічна сталість господарств населення (а вони з року в рік нарощують виробництво) визначається тим, що завдяки різниці в галузе-вій структурі й спеціалізації виробництва вони не конкурують з великими сільськогосподар-ськими підприємствами. Склалася ситуація, за якої особисті господарства збільшують вироб-ництво саме тієї продукції, яка скорочується в аграрних підприємствах [2]. Останні дедалі більше спеціалізуються на товарному вироб-ництві зернових, насінні соняшнику, цукро-вих буряків, тоді як індивідуальні товарови-робники нарощують виробництво картоплі, овочів, м'яса і молока. Зауважимо, що госпо-дарства населення не тільки певною мірою вивільняють суспільне виробництво від витрат на обробку деяких видів продукції (насампе-ред, трудомістких), але й від транспортних витрат на перевезення продовольства, необ-хідності утримання торгівельних приміщень й устаткування для реалізації продукції.

4) Господарства населення виступають від-чутним компенсатором і стабілізуючим фак-тором зайнятості сільського населення. Зна-чна кількість дослідників відмічає, що в ході аграрних перетворень не було приділено належної уваги соціальним проблемам села. Досить детально прорахували, як і куди пере-дати земельні та майнові паї, а система упере-джуючих заходів щодо запобігання безробіттю на селі не стала основною складовою проектів реформування колективних підприємств.

5) Господарства населення забезпечують додатковий заробіток переважній частині сільського населення. Особисте господарство в сучасних умовах необхідно не тільки для сільських трудових колективів, але й для кож-ної окремої родини, що проживає на селі. В дея-ких випадках, не маючи змоги працевлаштува- тися в сільськогосподарських підприємствах, селяни дедалі частіше вдаються до створення особистого господарства та одержання доходу, який, за деякими оцінками, перевищує рівень заробітної плати в сільськогосподарських під-приємствах. Господарства населення істотно підвищують рівень доходів сільського насе-лення, наближаючи його до міського. Ця сто-рона сільського життя особливо важлива для багатодітних родин. Так, можливість забез-печити за рахунок додаткової праці в особи-стому господарстві свою родину і, насамперед, дітей високоякісними продуктами, повніше задовольнити потреби родини, в ряді випад-ків є мотивом переселення багатодітних родин міських жителів у село.

Ведення особистого господарства є також джерелом поповнення бюджету і для тих родин, які одержують за свою кваліфіковану працю значні доходи від суспільного виробни-цтва за наявності порівняно невеликої чисель-ності родини.

Істотно на розвиток господарства насе-лення впливає рівень оплати праці працівни-ків суспільного виробництва. У минулому, при значно меншому, порівняно з робітниками та службовцями міста, рівні доходів особисте гос-подарство було для жителів села засобом не тільки задоволення потреб у продовольстві, але й досить важливим джерелом коштів.

Зараз розмір оплати праці значно зріс. У зв'язку з цим, виробництво продукції госпо-дарствами населення як засіб одержання гро-шового доходу для більшості сільських жите-лів стало відігравати значно меншу роль.

Підвищення державних закупівельних цін, насамперед на м'ясо й молоко, в разі поліп-шення організації закупівель призвело до збільшення їх виробництва й продажу. Вод-ночас, в разі зростання попиту на продукти тваринництва і рослинництва їх реалізація на ринку усе ще залишається більш вигідною, чим продаж державі. Це також стає одним зі спосо-бів збільшення реального бюджету родини.

6) За допомогою діяльності в господарствах населення більшість селян самостійно забезпе-чують собі певний соціальний захист (зокрема, в плані освіти, лікування тощо) в перехідний період, поки на селі не розвинеться відповідна виробнича і обслуговуюча інфраструктура. Взагалі, необхідно відмітити, що всезростаю- чий вплив на господарства населення має зміна сільського побуту, пов'язана зі зміцненням і благоустроєм сільських населених пунктів. Структурні трансформації та реформування майнових відносин у АПК суттєво змінили економічні засади функціонування соціальної

сфери села. Передача об'єктів соціального при-значення на баланс гостродефіцитних місце-вих бюджетів та відсутність чітких перспектив навіть мінімального фінансування спричинили згортання їхньої мережі, негативно позначи-лися на обсягах і якості обслуговування насе-лення [5]. Незадовільною залишається терито-ріальна організація соціальної інфраструктури. Незважаючи на скорочення потреб більшості селян до найнеобхідніших, спостерігається незбалансованість між асортиментом запропо-нованих послуг та платоспроможним попитом на них, що не дивно з огляду на рівень зноше-ності та інші характеристики матеріально-тех-нічної бази соціальної сфери. Проте не можна не відмітити, що у сучасних великих селищах створюються більш сприятливі умови для всебічної допомоги особистому господарству з боку суспільного - оранка городів, підвіз кормів, організація закупівлі продукції [3].

7) Господарства населення виконують властиві лише їм економічні та соціальні функції щодо створення умов для продук-тивної зайнятості, розширеного відтворення трудових ресурсів, задоволення матеріаль-них, духовних та інших потреб членів сім'ї та суспільства в цілому. Наголосимо, що останнім часом активно відбувається дивер-сифікація діяльності в господарствах насе-лення, зокрема, отримують розвиток такі напрямки діяльності, як агротуризм і зелений туризм. Агротуризм розглядають як турис-тичну діяльність, що є профілюючою в пев-ному сільськогосподарському середовищі [1]. Агротуризм має свою специфіку, яка полягає у мінімізації витрат, перш за все, на харчування та проживання у сільській місцевості (майже у 2-2,5 рази). Крім того, відкриваються значні можливості ознайомлення широких верств населення, до речі, соціально незахищених (студентів, учнів-старшокласників, пенсіоне-рів тощо), з природно-туристичним і куль-турно-історичним потенціалом країни або місцевості у вільний від агропраці час. Пере-бування у селянському господарстві, в іншому менш техногенно-навантаженому середовищі заспокійливо впливає на жителя агломера-цій, забезпечуючи його новими враженнями, чистим повітрям, натуральною домашньою їжею, спілкуванням з тваринами тощо.

До видів аграрного туризму найчастіше відносять збирання овочів і фруктів, лікар-ських рослин, дарів лісу, розведення дичини як у вольєрах, так і у мисливських угіддях, конярство і кінні мандрівки, риборозведення і рибальство та інші. До речі, такі види промис-лів приносять чималі доходи, адже рівень їх рентабельності становить понад 50%. Заува-жимо також, що розвиток агротуризму не потребує великих капіталовкладень і може бути альтернативою іншим видам туризму. Його розвиток допоможе підвищити зайня-тість сільського населення, призупинить від-тік молоді у міста, розширить рекреаційні можливості та покращить соціально-еконо-мічні умови в районі, підвищить рекреацій-но-туристичну забезпеченість деяких верств міського населення.

Висновки з проведеного дослідження.

Отже, існує чимало поглядів стосовно позити-вів і негативів стрімкого розвитку господарств населення, їхньої ролі у соціально-економіч-ному розвитку сільської місцевості. Дійсно, великі сільськогосподарські підприємства мають можливість виробляти переважну частину зернових і зернобобових культур, соняшнику, цукрових буряків, інших стра-тегічно важливих видів сільськогосподар-ської продукції, максимально механізувати ручну працю працівників тощо. Проте неаби-які переваги мають і особисті господарства, а саме: високу мотивацію до праці, відчутне скорочення виробничих витрат, забезпечення прибуткового виробництва трудомісткої сіль-ськогосподарської продукції, і, в першу чергу, продукції тваринництва, птахівництва, ово-чів і т.д. Необхідно акцентувати, що головне полягає в тому, що господарства населення не тільки дають змогу значно пом'якшити про-блему зайнятості сільського населення і запо-бігають стрімкому зниженню рівня життя сільських жителів, але й виконують важливі економічні функції, приймаючи участь у сус-пільному поділі праці в аграрному секторі економіки.

В сучасних умовах розвитку аграрного сектору економіки проблема малих форм господарювання на селі настільки складна і суперечлива, що дуже складно, на наш погляд, давати певні прогнози подальшого

розвитку господарств населення. Разом з тим, не викликає сумніву твердження про те, що під час таких прогнозів важливе значення має врахування регіональних відмінностей функціонування господарств населення - це положення знаходить підтримку і у еконо- містів-аграрників.

Вважаємо, що можливі декілька варіантів розвитку особистих господарств залежно від їх типу та державної політики у сфері агропро-мислового виробництва. Разом з тим, акценту-ємо, що, незважаючи на невизначеність ситу-ації щодо подальшого розвитку господарств населення, ці форми господарювання є носі-ями складних економічних, соціально-психо-логічних, моральних та інших відносин, тому оцінка доцільності їх створення, діяльності та перспектив розвитку тільки з економічної точки зору неприпустима. З позицій еколо- го-економічної доцільності ми вважаємо най-більш оптимальною концепцію «двохвектор- ного розвитку» аграрних господарств, за якою доцільно підтримувати як велике товарневиробництво, так і дрібні господарства спо-живчо-товарного типу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Богадьорова Л.М. Шляхи удосконалення функціонування особистих господарств населення / Л.М Богадьорова // Культура народов Причерно-морья. - 2008. - № 147. - С. 119-127.

2. Комліченко О.О. Удосконалення організа-ційно-економічного механізму функціонування особистих господарств населення / О.О Комлі- ченко // К.: ІАЕ УААН, 2003. - 118 с.

3. Месель-Веселяк В.Я. Організаційно- економічні умови розвитку аграрного виробни-цтва в Україні / В.Я Месель-Веселяк // Економіка АПК : міжнар. наук.-виробн. журнал. - 2010. - № 9. - С. 5.

4. Прокопа І.В. Інтеграція товарних селянських господарств у ринкову систему функціонування аграрного сектору: загальні засади та першочергові кроки / І.В. Прокопа // Економіка АПК. - 2013. - № 10. - С. 16-23.

Соціально-економічне становище домогос- подарств України у 2014 році: доповідь Держав-ної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/.