Впровадження системи енергоменеджменту як шлях до зменшення енергоспоживання об’єктами муніципальної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового інституту бізнес-технологій «Українська академія банківської справи» Сумського державного університету

ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ЕНЕРГОМЕНЕДЖМЕНТУ - ШЛЯХ ДО ЗМЕНШЕННЯ ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ ОБ'ЄКТАМИ МУНІЦИПАЛЬНОЇ СФЕРИ

Гордієнко В.П.

Постановка проблеми. Після розпаду Радянського Союзу разом із застарілим технічним фондом Україна отримала у спадок неефективне і непродуктивне споживання енергетичних ресурсів (як в усіх секторах економіки, так і в муніципальній сфері). Тривалий час управління діяльністю в галузі енергозбереження та підвищення енергоефективності не розглядалась як важлива проблема через відносно невисокі ціни на енергетичні ресурси (природний газ, електрична та теплова енергія). Відповідно, належний облік використання і споживання енергії, а також управління цими процесами не були складовими напрямами державної політики і господарювання. Такий стан речей унеможливлює ведення правильної політики у сфері енергозбереження та енергоефективності не тільки на рівні держави, промисловості, приватного сектору, але й на рівні громад. Неодноразове значне підвищення тарифів на теплову та електричну енергію, природний газ, послуги водопостачання і водовідведення призвело до погіршення господарсько-фінансової діяльності підприємств, організацій та установ, збільшило видатки міських бюджетів на придбання енергоносіїв, знизило якісний рівень життя населення. Все це змушує негайно шукати заходи з упровадження програм, спрямованих на економне та раціональне використання енергетичних ресурсів.

Досягти бажаного результату із ефективного енерговикористання в Україні можливо лише за умови, що буде створена відповідна ефективно діюча система енергетичного менеджменту на всіх рівнях управління і забезпечено умови її сприйняття громадськістю України. Саме ця система повинна стати в Україні ключовим інструментом у формуванні енергоефективної моделі територіальної громади, зменшення викидів парникових газів, покращення рівня життя і стану довкілля завдяки підвищенню енергоефективності об'єктів муніципальної сфери. Тому об'єктивний облік і прогнозування використання енергетичних ресурсів, ефективна діяльність муніципальних об'єктів у контексті сталого розвитку України згідно з вимогами часу є сьогодні надзвичайно актуальними проблемами. Більше того, сучасною вимогою здійснення енергоефективності в муніципальному менеджменті є постійна інноваційна діяльність у сфері енергоефективності, яка спирається на високу мотивацію та зацікавлення керівників і працівників організацій, підприємств та об'єктів муніципальної сфери, а також дасть змогу у подальшому підвищити рівень надання послуг населенню, виконання функцій міської влади загалом та окремих муніципальних об'єктів зокрема.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами енергозбереження та енергоефек- тивності в муніципальному секторі займаються зарубіжні та вітчизняні вчені. Муніципальну енергоефективність вивчають Е. Вексей, Гула, В. Колодзєйчик (Польща); окремі проблеми енергоефективності -- К. Тімпе, Г. Люкінг, Г. Меессен (Німеччина); методологію прогнозування і обґрунтування рішень з підвищення енергоефективності в умовах перехідної економіки -- М. Ковалко, М. Рап- цун, Г. Панченко; економічні аспекти енергозбереження -- Л. Третякова, О. Шандрівська, Є. Крикавський, Н. Косар, Я. Олійник; проблеми енергозбереження у муніципальному секторі на основі системного підходу -- І. Андрій- чук, С. Головко, Л. Гаманюк, М. Демченко, Задорський, С. Кирик, Г. Козоріз, Ю. Кос- тін, В. Мамалига, В. Миколаєнко, Б. Морофі- янець, В. Пархоменко, М. Рубан, А. Романов, М. Стрєлков, О. Стрємоухова, Д. Федосенко, А. Чопик, В. Яцьків та інші науковці [1--4].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Але, незважаючи на вагоме теоретичне та практичне значення досліджень цих учених, існує необхідність у вивченні питань, присвячених упровадженню дієвих механізмів, що стимулюють заходи у сфері енергозабезпечення та енергоефектив- ності об'єктів муніципальної сфери.

Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності впровадження енергоменеджменту у муніципальному секторі міст України та запровадження термо- та енергомодернізації, капітального ремонту, контролю споживання теплової енергії і можливості її регулювання в житлових будинках міст з метою зменшення енергоспоживання в муніципальному секторі міста.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасна діяльність муніципальних об'єктів значною мірою залежить від вирішення проблем енергозбереження та енергоефективності, від їх ефективнішої діяльності. Більше того, вимогою сьогодення є постійна інноваційна діяльність у цій сфері, пов'язана з високою мотивацією та зацікавленістю не тільки керівників і працівників організацій і підприємств, але й об'єктів муніципальної сфери та простих домогоспо- дарств. Тому досі залишається актуальним питання про те, що необхідно зробити для проведення реформ у сфері енергоефективності та для масштабного енергозбереження.

Щоб подолати проблеми в цій сфері, на думку авторів, та і досвід європейських держав показує, що необхідно запроваджувати ефективну систему енергетичного менеджменту в систему адміністрування містом. При цьому така система повинна здійснюватися у контексті сталого розвитку міста та у співпраці з міжнародними економічними інституціями. Таке управління передбачає ефективний менеджмент під час реалізації державної політики на муніципальному рівні.

Під системою муніципального енергетичного менеджменту ми розуміємо вид управлінської діяльності, яка є частиною загальної системи управління гуманітарним та комунальним секторами міста, має забезпечувати раціональне використання енергетичних ресурсів та забезпечення потреб міста необхідними енергетичними послугами, спираючись на спеціальну політику міської ради у питаннях використання енергоресурсів, має власні цілі та завдання, відповідну організаційну структуру, кадрове та інформаційне забезпечення, особливі процедури планування, впровадження, оцінки діяльності у сфері енергетичного користування. При цьому управління споживанням енергії у місті розглядаємо не тільки як інструмент для зменшення енергоспоживання бюджетними об'єктами, але й як шлях до підвищення якості муніципальних послуг.

Вартість впровадження системи енергоме- неджменту в адміністративну систему міста, з огляду на світову та вітчизняну практики, складає близько 50% розрахункової економії. Обсяг розрахункової економії енергетичних ресурсів становить щонайменше 10--20% від річного споживання енергоресурсів базового рівня бюджетного сектору міського підпорядкування. Через те, що в Україні близько 70% паливно-енергетичних ресурсів споживаються містами, сумарний розмір вигоди є очевидним як на муніципальному, так і на державному рівнях.

Як свідчать проведені дослідження, у більшості міст країни відсутнє сучасне управління енергоресурсами, водночас кожне місто розробляє власну енергетичну політику, яка є основою для його сталого розвитку. Така проблемна ситуація викликана об'єктивним протиріччям між необхідністю негайного вирішення зазначених проблем на регіональному рівні та відсутністю практичного досвіду у вирішенні таких проблем у містах України.

Звичайно, за умов штучного заниження ціни на енергоресурси, що існували тривалий час за старої економічної системи, населення не переймалося проблемами енергозбереження, а одиничні проекти з підвищення енергоефек- тивності, переважно в житловому секторі міст, не мали достатньої інвестиційної привабливості для їх подальшого поширення. Це, на нашу думку, пов'язано з домінуванням марнотратних технологічних підходів у сфері енергоспоживання, проблему підвищення ефективності використання енергоресурсів розглядають переважно як інженерно-технічну задачу і значно менше як організаційно-управлінську задачу, а також з недооцінкою потреби у детальній інформації, яка характеризує динаміку процесів споживання енергоресурсів споживачами в муніципальному секторі. На заваді також стоять брак експертів з відповідних проблем і відсутність джерел інвестування у такі проекти.

Це призводить не лише до необґрунтовано високих втрат енергоресурсів через наявність застарілих технологій та недотримання технологічних режимів експлуатації будівель, систем і обладнання, але й до значного зниження якості енергоємних послуг під час спроб організувати заощадження паливно-енергетичних ресурсів в муніципальному секторі.

Лише нещодавно, переважно в 2014-- 2015 роках, почали з'являтися ознаки певних позитивних зрушень, що обумовлено прийняттям низки нормативно-правових актів та нормативно-технічної документації щодо покращення рамкових умов для запровадження енергетичного менеджменту в муніципалітетах країни.

Стимулювала інтерес до енергетичного менеджменту співпраця міст-членів Асоціації «Енергоефективні міста України» та партнерів Асоціації закордоном, які надають консультативну підтримку в питаннях ефективного та ощадливого споживання енергетичних ресурсів, надання якісних енергетичних послуг, підвищення енергетичної безпеки в деяких територіальних громадах, а також сучасну інформацію про нові технології, інвестиції, ділянки ефективного та ощадливого використання енергетичних ресурсів тощо.

Прикладами такої співпраці є Київ, Львів, Рівне, Черкаси, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ, Луцьк, Славутич, Тернопіль, Харків, Хмельницький та ряд інших міст, що доводить економічну доцільність впровадження інноваційних проектів у сферу енергозбереження, наявність соціального ефекту, що позитивно впливає на здоров'я та умови життєдіяльності людей. Інвестиції, залучені в створення систем енергоменеджменту цих міст, згідно з розрахунками фахівців, мають віддачу близько 500%. Однак обсяг реалізованих успішних енергоефективних проектів є настільки малим, що він не співвідноситься з масштабами нераціонального споживання енергоресурсів в містах країни [1].

Однією з причин такої ситуації, на нашу думку, є те, що в житловому фонді більшості міст левову частку складають будівлі, які побудувалися ще в період 50--80 років минулого століття (так звані хрущівки або панельні будівлі) за старими стандартами (ГОСТ, ДБН), що не відповідають сучасним нормам. Всі вони, а це більше 80% загального житлового фонду, або 1,1 млрд. м2 (за даними 2013 року), сьогодні потребують негайної термо- та енергомодерні- зації, а також заміни енергоємного обладнання. Наприклад, К-показник (опір теплопередачі) зовнішньої оболонки (стіни) перших масових серій будівель з 1960 по 1995 роки в країні перебував в діапазоні 0,63--1,0 м2 К/Вт, що в 3--5 разів нижче сучасних показників [5]. На ці цілі необхідні інвестиції у розмірі від 4,2 до 8,5 млрд. доларів.

Слід також зазначити, що підвищені вимоги щодо теплоізоляції будівель та складання енергетичного паспорта будинку були встановлені лише у 2006 році (ДБН В.2.6-31:2006) і введені поетапно в 2007, 2008 та 2013 роках. Лише протягом останніх років Україна розпочала запроваджувати стандарти щодо енергоефективності будівель та маркування побутового обладнання. До цього часу в Україні не були запроваджені директивні інструменти державної політики щодо енергомодернізації вже наявних будівель. енергоспоживання муніципальний житло тепломодернізація

Через відсутність стовідсоткового обліку енергоресурсів в країні відсутні достовірні енергетичні дані, які б ґрунтувалися на реальному енергоспоживанні, а не на розрахункових показниках. Такий стан речей унеможливлює середнє- та довгострокове планування щодо підвищення енергоефективності, а головне -- унеможливлює верифікацію запланованих та досягнутих результатів.

Таким чином, вирішенням вищевказаних проблем, як вже зазначалося, має стати ефективна робота системи енергетичного менеджменту та інституту енергетичного аудиту в системі муніципального управління. При цьому досвід європейських держав показує, що вже сьогодні можна зменшити енергоспоживання в муніципальному секторі, використовуючи такі шляхи, як:

— впровадження систем обліку енергоресурсів на об'єктах, особливо електроенергії;

— застосування фінансових пільг для певних соціальних верств населення;

— здійснення контролю за дотриманням державних норм під час будівництва нових будівель (так звані державні будівельні норми).

Не секрет, що потенціал енергоефективності в житлових будівлях становить близько 40%. На думку експертів Європейсько-українського енергетичного агентства (ЄУЕА), за допомогою тепломодернізації, капітального ремонту, контролю споживання теплової енергії і можливості її регулювання в житлових будинках міст можна зменшити щорічне споживання і втрати енергії на 10--25% [6]. Це спонукатиме мешканців-власників під час обслуговування організацій впроваджувати заходи з модернізації житла у бік теплозбереження, а саме здійснювати утеплення стін будинків, заміну старих вікон на енергозберігаючі, модернізацію ліфтового господарства, заміну системи освітлення приміщень, теплоізоляцію фасаду та покрівлі, встановлення рекуператорів повітря, встановлення автоматичних регуляторів тепла на радіаторні батареї. Як найефективніший підхід до вирішення цих завдань пропонується впровадження автоматизованих індивідуальних теплових пунктів та поквартирних засобів обліку теплової енергії. Це дає змогу регулювати теплоспоживання залежно від конкретних потреб конкретних споживачів, не лише зменшуються споживання паливно-енергетичних ресурсів та витрати на опалення, але й забезпечується комфорт перебування у будівлях. Реалізація зазначених заходів, згідно з оцінками спеціалістів, дасть змогу у ЖКГ зменшити енергоспоживання щонайменше до 35% та скоротити втрати теплової енергії близько 40%, що в грошовому еквіваленті становить від 150 до 600 млрд. гривень бюджетних коштів.

Наприклад, в Житомирі в результаті запровадження вищезазначених заходів у 2015-- 2016 рр. щорічне споживання природного газу зменшилося на 1,5 млн. куб. м на рік. Це означає щорічну економію 13 300 МВт-год теплової енергії на рік [7, с. 17.]. В Сумах за рахунок впровадження енергозаощаджуючих програм очікується загальна річна економія паливно-енергетичних ресурсів щонайменше у 155 467,9 МВт-год. та скорочення витрат на енергоресурси у 97 672,5 тис. грн. [8, с. 48].

Завдяки проведенню часткової термомодерні- зації та модернізації інженерних мереж з використанням енергоефективних технологій для 67 об'єктів Сум та виконання комплексної тер- момодернізації, модернізації інженерних мереж та реконструкції системи теплопостачання річна економія паливно-енергетичних ресурсів становитиме 16 832,6 МВт-год., заміщення природного газу -- 757,7 МВт-год. (80,4 тис. м3 природного газу), а скорочення витрат на енергоресурси -- 17 123,6 тис. грн. [8, с. 47].

В результаті заміщення теплової енергії, виробленої з імпортного природного газу, на місцеві альтернативні джерела енергії, наприклад, деревна тріска, річна економія паливно- енергетичних ресурсів у Сумах становитиме 431,2 МВт-год., заміщення природного газу -- 212,0 МВт-год. (22,5 тис. м3 природного газу), а скорочення витрат на енергоресурси -- тис. грн. [8, с. 52].

Передбачається, що за рахунок упровадження енергоефективних заходів у Сумах до 2025 року річне споживання енергоресурсів знизиться на 21,3% (371,7 тис. МВт-год.), а часткова заміна споживання природного газу поновлюваними та альтернативними джерелами енергії становитиме 5,8% (10,8 млн. м3 ). Щорічні витрати на споживання енергоресурсів у секторах, що увійшли до Плану дій сталого енергетичного розвитку, скоротяться на млн. грн. [8, с. 55].

Важливим чинником подальшого успіху на шляху зниження енергоспоживання в муніципальному секторі є формування умов для залучення інвестицій та міжнародної технічної допомоги на заходи щодо впровадження термо- та енергомодернізації, капітального ремонту та контролю споживання теплової енергії.

Проте слід зазначити, що ефективність залучення інвестицій у впровадження енергозберігаючих заходів та розбудову системи енерго- менеджменту у муніципальному секторі міст України багато в чому визначається зусиллями муніципальної влади зі створення сприятливих інвестиційних умов, стабільних і передбачуваних умов господарювання. Враховуючи досвід європейських муніципалітетів, місцеві органи влади повинні вибудувати ефективну модель управління споживанням енергоресурсів.

Завдяки цьому можна забезпечити зниження споживання енергії від 10--20% відносно до показників базового року.

Висновки

Враховуючи вищезазначене, можна сказати, що основним кроком на шляху до зменшення енергоспоживання в муніципальному секторі є впровадження системи енергоме- неджменту за стандартом 180 50001. Для цього необхідно вдосконалити питання законодавчого врегулювання енергоменеджменту у сфері житлово-комунального господарства; сформувати підрозділи з управління енергоресурсами в структурі міської адміністрації; розробити стратегію окремих напрямів діяльності у цій сфері на середньостроковий та довгостроковий період, тобто Муніципальний енергетичний план; організувати інформаційне забезпечення населення щодо підвищення їх енергограмот- ності і формування свідомого ставлення до проблем енергоефективності та необхідності раціонального витрачання енергетичних ресурсів; вирішити питання фінансового забезпечення муніципальних планів щодо зменшення енергоспоживання; створити умови для залучення приватного капіталу в модернізацію ЖКГ, що дасть змогу пришвидшити зниження енергоспоживання в муніципальному секторі, а також запровадити особливі процедури планування, впровадження, оцінки діяльностей у сфері енер- гокористування. Виконання цих вимог можливе лише за умови належного професійного рівня персоналу державних та регіональних органів управління, знань та навичок працівників, які безпосередньо впроваджують енергоефективні заходи.

Бібліографічний список

1. Мартиненко В. Шляхи вдосконалення системи муніципального енергоменеджменту / В. Мартиненко, В. Гордієнко.

2. Гордієнко В. Енергетична складова в системі економічної безпеки України / В. Гордієнко, М. Гончарова // Інноваційна економіка. - 2012. - № 4 (30). - С. 33-36.

4. План дій зі сталого енергетичного розвитку міста Житомира на 2015-2024 роки

Анотація

У статті розглядаються підходи до вирішення питань щодо зменшення енергоспоживання в муніципальному секторі міста. Розкриваються питання актуальності підвищення енергоефек- тивності об'єктів муніципальної сфери. Виявлено проблеми щодо впровадження заходів з модернізації житла у бік тепло- модернізації, капітального ремонту та контролю споживання теплової енергії. Сучасною вимогою здійснення енергоефек- тивності у муніципальному менеджменті є постійна інноваційна діяльність. Окреслено можливі та найбільш доцільні методи на шляху до зменшення енергоспоживання в муніципальному секторі.

Ключові слова: муніципалітет, енергозбереження, енергоспоживання, енергоменеджер, енергопланування.

В статье рассматриваются подходы к решению вопросов по уменьшению энергопотребления в муниципальном секторе города. Раскрываются вопросы актуальности повышения энергоэффективности объектов муниципальной сферы. Выявлены проблемы по внедрению мероприятий по модернизации жилья в сторону тепломодернизации, капитального ремонта и контроля потребления тепловой энергии. Современным требованием осуществления энергоэффективности в муниципальном менеджменте является постоянная инновационная деятельность. Определены возможные и наиболее целесообразные методы на пути к уменьшению энергопотребления в муниципальном секторе.

Ключевые слова: муниципалитет, энергосбережение, энергопотребление, энергоменеджер, энергопланирование.

The article discusses approaches to address issues to reduce energy consumption in the municipal sector of the city. Disclosed are topical issues of energy efficiency of municipal sector. The problems for the implementation of measures for housing modernization towards heat modernization, overhaul and control of heat consumption. A modern requirement of the energy efficiency in municipal management is constant innovation. The possible and the most appropriate methods on the way to reduce the energy consumption in the municipal sector.

Keywords: municipality, energy, power, energy management, energy planning.

Размещено на Allbest.ru