Трансформація відносин власності у соціальній сфері України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформація відносин власності у соціальній сфері України

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

економічний власність соціальний

Актуальність теми. В економіці країни продовжуються ринкові перетворення, які, зокрема, передбачають кардинальні зміни у функціонуванні інституту власності.

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил та виробничих відносин в Україні процеси трансформації відносин власності загалом, та в соціальній сфері зокрема, набули надзвичайно важливого значення. Вони стали основою кардинального реформування усього господарського комплексу країни, відіграють важливу роль в інтеграції до світової та європейської економічної системи.

Водночас доводиться констатувати, що процеси трансформації відносин власності не сприяли значному підвищенню ефективності функціонування економіки України загалом, та не забезпечили поліпшення життєвого рівня населення, зокрема. Більше того, в окремих випадках непродумана, необґрунтована зміна форм власності об'єктів промисловості, сільського господарства та соціальної сфери призвела до значних негативних наслідків.

Особливе занепокоєння викликає суперечливість процесів трансформації відносин власності у медичній і санаторно-курортній галузях соціальної сфери. Це зумовлено тим, що соціальна сфера, а насамперед галузь охорони здоров'я, покликана забезпечити реалізацію складного соціального завдання - збереження та покращання здоров'я громадян, як найвищої цінності і реальної можливості надання їм кваліфікованої лікувально-профілактичної допомоги.

Саме тому в умовах, коли в Україні відбувається складна перебудова соціально-економічної системи, виникає нагальна потреба поглибленого дослідження процесів трансформації відносин власності. При цьому важливо як критично проаналізувати світовий досвід державного регулювання цих процесів, так і дослідити сучасні тенденції їх перебігу в Україні.

Зазначене вище і визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Загальні аспекти функціонування інституту власності були предметом дослідження у наукових працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. У процесі тривалої еволюції теоретичного осмислення відносин власності стали роботи А. Берлі, Г. Гегеля, Е. Дюркгейма, Ф. Енгельса, І. Канта, Р. Коуза, Дж. Локка, К. Маркса, А. Маршала, Д. Мілля, М. Надлера, Г. Спенсера, Ф. Фішера та ін.

Суттєвий внесок у розробку означеного напряму досліджень внесли вчені-економісти постсоціалістичних країн, такі як: Г. Арутюнян, Ю. Васильчук, Г. Гутман, Л. Данилова, Д. Качук, В. Корнієнко, В. Шкредов.

Серед сучасних вітчизняних вчених, які зробили вагомий внесок у вивчення сутності категорії власності та займаються дослідженням становлення адекватних вимогам соціально орієнтованої моделі вітчизняної ринкової економіки, варто відзначити праці І. Артеменко, А. Гальчинського, В. Гейця, П. Єщенка, М. Зверякова, В. Коцюбинського, К. Кривенка, В. Куценко, І. Лазні, С. Мочерного, В. Радченка, В. Рибалкіна, В. Савчука, В. Селиванова, В. Симоненка, В. Черняка, А. Чухна.

Разом з тим, багато питань економічної теорії власності, її функціонування і трансформація у соціальній сфері залишаються дискусійними і такими, що потребують подальших досліджень. Це стосується, зокрема, питань раціонального співвідношення і взаємодії різних форм та видів власності, критеріїв та принципів перетворення власності, а також ефективності її трансформації у соціальній сфері України загалом, та медичній і санаторно-курортній сфері зокрема. що і визначило вибір теми дисертації, мету, завдання, логіку та послідовність наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політекономії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» з теми «Сучасне постіндустріальне суспільство та шляхи його формування в Україні» (номер державної реєстрації 0107U001332). Науково-методичні матеріали дисертації використані в ході реалізації науково-дослідних тем Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України «Науково-методичне забезпечення розроблення проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік» (номер державної реєстрації 0111U006022) та «Розроблення методичних рекомендацій щодо формування Стратегічного плану розвитку України на середньостроковий період» (номер державної реєстрації 0110U002818). Особистий внесок автора полягає у розробці засад, пов'язаних із дослідженням сутності та економічної природи явища власності, аналізу сучасних тенденцій трансформації відносин власності та ефективності приватизації основних засобів у соціальній сфері.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичний аналіз наукових і методологічних основ формування та трансформації відносин власності, проблем ефективності приватизаційних процесів у соціальній сфері України загалом та в медичній і санаторно-курортній зокрема.

Мета дослідження зумовила необхідність виконання таких логічно пов'язаних завдань:

- визначити сутність та економічну природу інституту власності;

- дослідити економічну сутність соціальної сфери у контексті трансформації відносин власності;

- дослідити правові аспекти трансформації відносин власності загалом та у медичній та санаторно-курортній сфері зокрема;

- проаналізувати сучасні тенденції трансформації відносин власності у медичній та санаторно-курортній сфері;

- проаналізувати фактори державного регулювання трансформації відносин власності у медичній та санаторно-курортній сфері;

- визначити особливості процесу приватизації об'єктів медичної та санаторно-курортної сфери;

- розробити і обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності процесів трансформації відносин власності.

Об'єкт дослідження - економічна система України у стані її постсоціалістичної трансформації.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні і практичні аспекти процесів трансформації відносин власності у соціальній сфері, їх ефективність в Україні загалом та у медичній і санаторно-курортній сфері зокрема.

Методи дослідження. Теоретичну основу дослідження становлять положення, концепції, гіпотези класичної і сучасної економічної науки, викладені у працях провідних вчених щодо фундаментальних принципів трансформації відносин власності.

Методологічною основою дослідження стали діалектичні методи пізнання як загальнонаукові, так і специфічні, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів у галузі проблем власності. В процесі роботи використано методи логічного узагальнення (вони дали змогу виявити суперечності процесів трансформації відносин власності); графічний метод (використовувався для наочного зображення взаємозв'язків); статистичні методи (допомогли визначити стан та тенденції розвитку процесів трансформації відносин власності, побудувати інтегральний індекс їх ефективності); метод експертних оцінок (дав змогу виявити пріоритетні напрями удосконалення системи державного регулювання трансформації відносин власності, з'ясувати значення вагових коефіцієнтів складових інтегрального індексу ефективності процесів трансформації відносин власності) та інші. Визначені завдання розв'язувалися на основі системно-функціонального підходу з урахуванням умов ринкової трансформації української економіки.

Інформаційною основою дослідження стали національні законодавчі та нормативні акти, офіційні матеріали Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Державного комітету статистики, матеріали у рамках програми Європейського Союзу TACIS з надання технічної допомоги країнам СНД.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних та практичних підходів до підвищення ефективності процесів трансформації відносин власності загалом та у медичній і санаторно-курортній сфері зокрема.

У результаті дослідження самостійно одержані результати, що характеризуються такими елементами наукової новизни:

вперше:

- актуалізовано та проаналізовано проблему трансформації власності у соціальній сфері України в таких важливих її складових, як медичній та санаторно-курортній сфері, безпосередньо пов'язаних з відтворенням здатності до праці громадян України. Сформована уява про сутність відносин власності у медичній та санаторно-курортній сфері як про комплекс дій, спрямованих на створення інституційно-інфраструктурних, нормативно-правових, організаційно-дозвільних передумов удосконалення системи державного регулювання процесів роздержавлення та приватизації установ та закладів зазначених сфер;

удосконалено:

- категорійно-понятійний апарат, який характеризує процеси трансформації відносин власності з сучасних позицій. Зокрема, уточнено поняття категорій: «квазіприватна власність», «трансформація відносин власності», «приватна система охорони здоров'я та санаторно-курортного лікування», «механізм трансформації відносин власності», «соціальна сфера», «реприватизація»;

- методичні підходи до визначення принципів розрахунку інтегрального індексу ефективності процесів трансформації відносин власності, дотримання яких сприятиме гармонізації загальнодержавних та приватних інтересів у цій сфері, що дозволяє оцінювати якісні зміни рівня ефективності процесів трансформації відносин власності у соціальній сфері в умовах глобалізації в динаміці. Залежно від того, до якого інтервалу критеріїв оцінки відноситься розраховане значення, можна визначити якого якісного рівня досягла ефективність трансформаційних процесів в і-му періоді в порівнянні з базовим;

подальшого розвитку набули:

- періодизація процесу нормативно-правового забезпечення трансформаційних процесів у сфері власності, що дає змогу розглядати процеси трансформації відносин власності у соціальній сфері у контексті чинного законодавства та визначати подальші напрями його удосконалення;

- оцінка основних історичних типів власності, а саме: племінної, общинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та соціалістичної власності. Вона дає змогу охарактеризувати найбільш загальні принципи функціонування власності в конкретний історичний період;

- визначення специфічних функцій соціальної сфери, як-то: інтегративна, регулятивна, продуктивна, творча, адаптаційна, гуманістична, світоглядна, що уможливить більш повне врахування специфіки її функціонування в контексті трансформації відносин власності. Реалізація ж вказаних функцій в комплексі сприятиме виникненню та поширенню соціальних процесів: підтримання і розвиток форм суспільного розподілу праці; посилення стимулів до праці та економічна зацікавленість її результатами; оновлення форм організації виробництва, систем стимулювання, пошук нових типів економічної поведінки.

Практичне значення одержаних результатів. Практичні положення, сформульовані в роботі, можуть бути використані в подальших дослідженнях впливу трансформаційних процесів відносин власності на результати діяльності суб'єктів господарювання, визначенні основних напрямів узгодження економічних інтересів суб'єктів відносин власності у медичній та санаторно-курортній сфері, розробці механізму підвищення ефективності державного регулювання трансформації відносин власності в Україні.

Наукові розробки та практичні рекомендації дослідження використані Науково-дослідним економічним інститутом (довідка № 2/397 від 17 жовтня 2011 р.), Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (довідка № 04-14/14-22 від 11 січня 2012 р.).

Окремі положення і висновки дисертації використовуються при викладанні дисципліни «Основи економічної науки» у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 3 жовтня 2011 р.) та дисциплін «Основи методики наукових досліджень» та «Економічний аналіз» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 803/01 від 26 березня 2012 р.).

Матеріали дослідження можуть бути використані під час вирішення методологічних, методичних і практичних завдань, спрямованих на підвищення ефективності трансформації відносин власності у соціальній сфері України.

Положення й висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися в процесі викладання навчальних курсів та спецкурсів із дисциплін «Основи економічної науки», «Економічна теорія», «Основи методики наукових досліджень», «Економічний аналіз», «Державне регулювання економіки».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має наукове і практичне значення. Усі її основні положення теоретично обґрунтовані, відображені в публікаціях особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки, рекомендації були апробовані на 3-х конференціях, зокрема: на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасна система економічних та суспільно-політичних відносин в умовах глобалізаційних процесів» (Харків, 2010); міжнародній науково-практичній конференції «Державно-приватне партнерство: наукові засади та практика реалізації» (Ялта, 2010); VII Международной научно-практичной конференции «Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования» (Минск, 2011).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць, загальним обсягом 5,3 д.а., у тому числі 5 - у колективних монографіях, 4 - у наукових фахових виданнях, 3 - у матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 3-х розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел. Зміст викладено на 164-ти сторінках основного тексту, містить 6 формул на 4-х сторінках, 8 рисунків на 8-ми сторінках та 7 таблиць на 8-ми сторінках. Список використаних джерел містить 135 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її значимість, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, темами, сформульовано мету та основні завдання дисертації, визначено наукову новизну одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та впровадження, висвітлено можливості теоретичного та практичного використання наукових результатів для подальших процесів трансформації відносин власності у соціальній сфері країни.

У розділі 1 - «Теоретичні основи дослідження власності як інституту соціальних відносин» - викладено сутність та еволюційний розвиток теорій власності, доведено об'єктивну необхідність державного регулювання процесів трансформації відносин власності.

Теоретичні дослідження дали змогу виявити суттєві відмінності у наукових підходах до визначення сутності категорії «власність». Починаючи з часів стародавньої Греції цей термін трактувався представниками наукових шкіл по-різному, що було пов'язано із рівнем розвитку продуктивних сил, системи правових норм тощо.

Дослідження різних наукових підходів до трактування категорії «власність» уможливило сформулювати таке її визначення. Власність - це юридично закріплені та врегульовані відносини у суспільстві, які виникають з приводу володіння, розпоряджання, користування матеріальними та нематеріальними активами. Суспільний характер категорії власності полягає у її визначенні як системи суспільних відносин.

У дисертаційній роботі зазначається, що відносини власності можна класифікувати за такими критеріями: відповідно до рівня розвитку продуктивних сил, - за схемою функціонування й економічної спрямованості, за об'єктами власності, за суб'єктами власності і способами їхнього об'єднання.

Обґрунтовано, що одним з найбільш дискусійних питань є визначення історичних типів власності. Запропоновано виділяти та обґрунтовано шість історичних типів власності: общинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і соціалістичну.

У загальній класифікації форм власності пропонується виділяти дві форми - державну та приватну.

Державна власність в Україні у свою чергу має два різновиди, якими є загальнодержавна власність і комунальна власність.

Функціонування державної власності спрямовано на задоволення потреб усього суспільства, в її існуванні зацікавлений тією чи іншою мірою кожен член відповідного співтовариства. Разом з тим комунальна власність - це об'єкти державної власності, що перебувають у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування.

Приватна власність може мати індивідуальний і спільний характер. Її господарське функціонування, за винятком діяльності усередині домашнього господарства, спрямовано на одержання власником доходу, а рушійною силою є потреби та усвідомлення необхідності їх задоволення.

Серед різновидів приватної форми власності запропоновано виділяти: індивідуальну приватну власність; спільну приватну власність; квазіприватну власність.

Квазіприватна власність розглядається у дослідженні як власність, право на користування та володіння якою передано власником іншій фізичній або юридичній особі на певних, закріплених відповідно до чинного законодавства умовах, які водночас передбачають можливість набуття права розпоряджання.

Правові норми, що регулюють відносини власності, умовно поєднують і розглядають як єдиний правовий інститут - право власності.

Правове регулювання відносин власності, як зазначається у дисертаційному дослідженні, являє собою встановлення правил і норм поведінки людей в економічній діяльності в суспільстві в цілому, а також контроль за їх виконанням.

На основі дослідження доведено на важливу роль соціальної сфери, яка в умовах глобалізації значною мірою визначає місце країни в міжрегіональному поділі праці та є чинником інформаційної трансформації економіки.

Ґрунтовний аналіз теоретичних аспектів функціонування соціальної сфери дав змогу визначити її як сукупність фізичних (індивіди), юридичних суб'єктів (підприємства соціальної інфраструктури) і управлінських структур, ефективна взаємодія яких сприяє реалізації специфічних функцій відповідно до принципу соціальної справедливості.

Акцентується увага на доцільності окреслення наукової категорії «соціальна сфера» в конкретних просторових координатах із їх чіткою спрямованістю на задоволення потреб суспільства і окремих осіб в результаті реалізації функцій.

Узагальнення актуальних наукових підходів до функціональної спрямованості соціальної сфери дало змогу сформулювати такі її функції, як-то: інтегративна, регулятивна, продуктивна, творча, адаптаційна, гуманістична, світоглядна.

У розділі 2 - «Соціальна сфера та її вплив на економічне відтворення» - досліджено організаційно-економічні передумови трансформації відносин власності, обґрунтовано наукові підходи до оцінки ефективності процесів трансформації відносин власності у медичній та санаторно-курортній сфері.

У дисертаційній роботі зазначається, що розвиток медичної та санаторно-курортної сфери в сучасних умовах є одним із пріоритетних завдань державної соціально-економічної політики, вирішення якого сприятиме формуванню нематеріальної складової національного багатства, зростанню суспільного добробуту, поліпшенню якості життєдіяльності громадян.

На основі аналізу реалій сьогодення запропоновано приватну систему охорони здоров'я та санаторно-курортного лікування розглядати як сукупність суб'єктів господарювання приватної форми власності, які спеціалізуються на наданні медичних послуг та послуг із санаторно-курортного лікування відповідно до чинного законодавства.

При цьому трансформацію відносин власності пропонується розглядати як законодавчо врегульований процес зміни форм власності відповідно до домінуючого способу виробництва та виробничих відносин у суспільстві.

Аналіз умов функціонування закладів медичної та санаторно-курортної сфери засвідчив необхідність подальшої трансформації відносин власності у цій галузі. Так, заклади приватної форми власності мають більше переваг порівняно із закладами державної та колективної власності. Законодавчі колізії щодо існування колективної форми власності не сприяють динамічному розвитку закладів цієї форми (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняння умов функціонування закладів медичної та санаторно-курортної сфери різних форм власності

Державна форма власності	Колективна форма власності	Приватна форма власності
Фінансове та матеріально-технічне забезпечення
1. Бюджетне, комунальне, госпрозрахункове. 2. Систематичний дефіцит фінансування. 3. Необхідність дотримання кошторису. 4. Неможливість вільного розпоряджання фінансовими ресурсами. 5. Неможливість оперативного розпоряджання фінансовими ресурсами без відповідного погодження. 6. Наявність застарілого обладнання, звужене відтворення основних фондів.	1. Самофінансування за рахунок внесків учасників. 2. Обсяги фінансування безпосередньо залежать від внесків учасників, результатів господарської діяльності. 3. Відсутність постійного кошторису. 4. Розпоряджання фінансовими ресурсами регулюється, як правило, договором між учасниками. 5. Достатньо високий рівень матеріально-технічного забезпечення.	1. Самофінансування. 2. Обсяги фінансування безпосередньо залежать від результатів господарської діяльності. 3. Відсутність постійного кошторису. 4. Можливість вільного розпоряджання фінансовими ресурсами залежно від реальної потреби. 5. Достатньо високий рівень матеріально-технічного забезпечення.
Організаційно-кадрові аспекти лікувально-профілактичного процесу
1 Наявність значної кількості не атестованих лікарів. 2. Обмежена мотивація до підвищення рівня професійної майстерності. 3. Складність врегулювання трудових спорів. 4. Управління закладом здійснюється керівником, призначеним компетентними органами влади. 5. Правові засади функціонування закладу закріплені у законодавстві.	1. Надання послуг здійснюється, як правило, лікарями з високим рівнем професійної підготовки. 2. Наявність стимулів до підвищення рівня професійної майстерності. 3. Взаємовідносини між підприємством і його членами регулюються договором. 4. Управління закладом здійснюється у відповідності із договором. 5. Відсутність чітких закріплених у законодавстві засад функціонування закладу.	1. Надання послуг здійснюється, як правило, лікарями з високим рівнем професійної підготовки. 2. Наявність стимулів до підвищення рівня професійної майстерності. 3. Одноосібне, як правило, вирішення трудових спорів у рамках чинного законодавства. 4. Управління закладом здійснюється керівником, призначеним власником. 5. Правові засади функціонування закладу закріплені у законодавстві.
Оплата послуг
1. Відсутність єдиної вартості послуги, централізоване ціноутворення. 2. Оплата за лікування поза касою.	1. Формування прайс-листа на послуги, вільне ціноутворення. 2. Оплата за лікування у касу.	1. Формування прайс-листа на послуги, вільне ціноутворення. 2. Оплата за лікування у касу.

У дисертаційному дослідженні вказується, що в результаті економічної нестабільності 90-х років відбулося руйнування усталених механізмів фінансування й управління суспільною системою охорони здоров'я та санаторно-курортного лікування, погіршення інфраструктурного та кадрового потенціалу галузі. Так, зокрема, за період 1990-2010 рр. кількість лікарняних закладів зменшилась на 25,6 % і становила 2,9 тис. (437 тис. ліжок), натомість мережа амбулаторно-поліклінічних закладів (АПЗ) зросла на 27,5 % до 8,8 тис. од. загальною плановою ємністю 987 тис. відвідувань за зміну. У більшості регіонів України поліпшення забезпеченості населення потужностями АПЗ відбулося лише внаслідок скорочення чисельності жителів. Мережа санаторно-курортних закладів протягом 1990-2009 років також скоротилася, що пов'язано із зниженням платоспроможного попиту населення на послуги з лікування, неякісним менеджментом, відсутністю стратегії розвитку та дефіцитом фінансових ресурсів.

Сучасні ринкові відносини перетворюють послуги щодо лікування (медичного та санаторно-курортного) в товар.

Загальновизнаним фактом є те, що в Україні сьогодні вже визначилися ці два сектори охорони здоров'я: державний, що фінансується з державного та місцевого бюджетів, та недержавний, який функціонує завдяки позабюджетним джерелам фінансування.

Лікувально-профілактичні заклади, які належать до недержавного сектора, мають різний організаційно-правовий статус і найчастіше виступають у формі товариств з обмеженою відповідальністю, акціонерних товариств, індивідуальних приватних підприємств. Крім того, недержавний сектор охорони здоров'я представляють лікарі, що практикують приватно і займаються медичною практикою як фізичні особи.

Метою трансформації відносин власності у медичній та санаторно-курортній сфері є забезпечення населення доступними та якісними медичними та санаторно-курортними послугами. Трансформація виступає основним змістом роздержавлення та приватизації.

У дисертаційному дослідженні зазначено, що першим кроком до приватизації державної власності є її роздержавлення. Слід зауважити, що в українському законодавстві термін «роздержавлення» чітко не визначено і розглядається у широкому та у вузькому значеннях цього терміна. У широкому розумінні - це процес: а) відчуження державного майна з державної власності та б) перетворення державної власності на інші, недержавні, її форми - приватну, змішану, акціонерну і колективну, тобто вилучення певних засобів у держави і передання їх у приватну власність.

З цих позицій зміст процесу роздержавлення пропонується розглядати як перехід (у тих чи інших формах) у повне господарське відання - володіння, розпорядження та використання умов і результатів виробництва трудовим колективам державних підприємств, організацій та закладів при збереженні приналежності майна за народом, суспільством. Змістом же процесу приватизації є перехід (у тих чи інших формах) не тільки володіння, розпорядження та використання, але й приналежності умов і результатів виробництва держави до колективів підприємств, груп осіб, окремих індивідів.

Процес роздержавлення схематично зображено на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Логічна схема процесу роздержавлення власності в Україні

Під роздержавленням також доцільно розуміти загальний процес зменшення питомої ваги державної власності та переходу до багатоукладної ринкової економіки змішаного типу. Цей процес супроводжується низкою супутніх явищ - таких, як демонополізація державної власності; корпоратизація (акціонування) державних підприємств; комерціалізація господарської діяльності; запровадження орендних відносин; персоніфікація власності на засоби виробництва та корпоративні права; тощо.

Поряд з роздержавленням, приватизація державних підприємств, у яких рівень реального усуспільнення праці і продукту не досяг загальнонародного рівня, є об'єктивно необхідним напрямком економічної політики, що має за свою кінцеву мету з'єднання праці і власності як основи високоефективного виробництва, зростання добробуту народу, формування суспільства соціальної справедливості. Приватизація державних підприємств означає ліквідацію їх як об'єктів суспільної власності.

Приватизація власності, як і роздержавлення - це тривалий процес зміни виробничих відносин, деформованих одержавленням економіки, з метою подальшого економічно-соціального розвитку країни.

Поняття приватизації правомірно трактувати в економічному і правовому значеннях.

В економічному значенні приватизація - це переведення державного майна з державної у приватну або колективну власність. Таким чином, економічна суть приватизації полягає в заміні економічних відносин державної власності на засоби виробництва на відносини приватної або колективної власності.

У роботі аргументовано, що приватизація є складовою (різновидом) роздержавлення (оскільки відповідає загальним ознакам відчуження майнового об'єкта з державної власності) і становить його другий етап. Водночас поняття приватизації є вужчим, ніж поняття роздержавлення, оскільки останньому відповідає стан трансформації об'єкта власності, при якому він уже втрачає статус державного, але ще не набуває статусу приватного (наприклад, корпоратизація), що означає перший етап роздержавлення.

Встановлено, що перебіг приватизаційних процесів в Україні характеризувався неефективною державною політикою у сфері приватизації, якій притаманні:

- практична відсутність стратегії реформування відносин власності в цілому та у виробничому секторі економіки зокрема;

- неврахування міжгалузевих зв'язків в економіці;

- нерозвиненість інституційних механізмів ринкового регулювання економіки;

- неефективність протидії поширенню схем тіньової приватизації;

- недостатня прозорість прийняття рішень щодо приватизації, зокрема стратегічних підприємств і підприємств-монополістів, які є основою економічного розвитку та національної безпеки держави.

В результаті доведено, що в Україні ще й досі не склалася ефективна інституційна система, яка б забезпечувала оптимальне використання національного економічного потенціалу та могла б стати основою суспільного консенсусу щодо стратегічних завдань соціально-економічного розвитку.

У дисертації визначено, що до позитивних наслідків реформування власності можна віднести наступне:

- стимулювання розвитку фондового ринку;

- прихід більш ефективних власників;

- підвищення інвестиційної привабливості;

- створення умови для формування середнього класу;

- формування економічної свідомості та ринкового мислення населення.

У розділі 3 - «Основні чинники і напрями удосконалення відносин власності у соціальній сфері України (на прикладі закладів охорони здоров'я)» - розкрито організаційно-економічні та правові передумови удосконалення відносин власності у соціальній сфері України на прикладі сфери охорони здоров'я.

У ході дослідження доведено, що системний ефект трансформації відносин власності як засобу модернізації господарського комплексу країни визначальним чином в першу чергу залежить від коректного проведення самого процесу роздержавлення та приватизації.

У процесі приватизації закладів медичної та санаторно-курортної сфери Україні має бути забезпечено спрямування переважної частки отриманих коштів на інвестування в модернізацію національної економіки, що має реалізуватися шляхом розробки практичних механізмів забезпечення інвестиційного спрямування приватизаційних надходжень. При цьому необхідно забезпечити перехід до індивідуальної приватизації закладів медичної та санаторно-курортної сфери загальнодержавного значення на підставі окремих законів, які передбачатимуть комплекс приватизаційних зобов'язань, механізми приватизації та напрямки використання надходжень від приватизації.

З метою зупинення розвитку негативних екстерналій у постприватизаційній діяльності підприємств наголошується на необхідності запобігання руйнуванню медичної та санаторно-курортної інфраструктури, надмірно різкому перерозподілу соціального навантаження на місцеві бюджети в ході приватизації та санації підприємств, уникнення зловживання новими власниками монопольним становищем, запровадження системи аудиту в передприватизаційний період та контролю у постприватизаційний тощо.

Враховуючи необхідність реалізації стратегічних орієнтирів організації приватизаційних процесів, слід приділити серйозну увагу підвищенню ефективності управління підприємствами, які перебувають у державній та комунальній власності.

Орієнтирами, які дають змогу кількісно та якісно визначити ефективність управлінської діяльності на підставі проведеного дослідження запропоновано такі: обсяг залучених позабюджетних коштів, тис. грн.; кількість скарг від пацієнтів, шт.; питома вага летальних випадків унаслідок медичного втручання, % (для медичних закладів); частка медичного персоналу, який підвищив свій кваліфікаційний рівень, %; відсоток наповненості закладу, % (для закладів санаторно-курортного лікування).

Забезпечення стабільної позитивної динаміки за першим та четвертим (п'ятим для закладів санаторно-курортного лікування) показниками та зменшення за другим і третім (для медичних закладів) свідчитиме про загальну якість менеджменту закладу, ефективність його діяльності, здатність відповідати актуальним потребам.

Зазначено, що проблема соціальної ефективності законодавства, яке врегульовує відносини власності безпосередньо пов'язана з соціальним прогресом суспільства. Свої завдання право тут вирішує специфічними, притаманними йому засобами, охороняючи і стимулюючи відносини власності, які сприяють прогресу. Взаємозв'язки права і соціального прогресу мають якісні особливості, проте вони не завжди враховувалися на практиці, а тому й не забезпечували бажаного результату, про що свідчить сучасний стан трансформації процесів відносин власності.

Встановлено, що держава у свою чергу має створити всі умови для розвитку громадського сектора в охороні здоров'я. Запровадити на місцевому рівні діяльність громадських рад для представлення інтересів і впливу громадськості на систему охорони здоров'я, проводити широку інформаційно-просвітницьку роботу із залученням відповідних державних і громадських інституцій, спрямовану на підвищення компетентності та обізнаності громадян щодо проблем функціонування системи охорони громадського здоров'я. Але контроль з боку державних органів та громадських організацій повинен здійснюватися в нормативно встановлених пропорціях, із збереженням вертикалі управління охороною здоров'я.

Доведено, що пріоритетним завданням подальших процесів трансформації відносин власності є, на нашу думку, також забезпечення суспільної довіри до них. Це дозволить уникнути в подальшому небезпеки поновлення дискусій щодо правомірності укладення приватизаційних угод, ухвалення нових нормативно-правових актів, які вже завдали суттєвого негативного впливу на інвестиційний імідж України. З цією метою в політиці щодо приватизації необхідно зробити акцент на:

- організації інформаційної кампанії щодо формування та обговорення ролі трансформаційних процесів у відносинах власності в загальному контексті стратегії розвитку економіки України;

- забезпеченні прозорості та аргументованості політичних рішень щодо процесу приватизації та системного моніторингу підприємств національної економіки;

- відкритій системній протидії будь-яким способам тіньового відчуження об'єктів державної власності.

Як показує аналіз дослідження, правове забезпечення трансформації відносин власності може бути більш ефективним за умови його комплексного і одночасного впливу на всі складові соціальної сфери. Інакше навіть частковий ефект може звести нанівець радикальні нововведення, якщо вони будуть застосовуватися лише в одній сфері суспільного життя і недостатньо професійно, без тісного взаємозв'язку зі всіма іншими засобами впливу на суспільні відносини власності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розглянуто сутність власності як категорії суспільних відносин, проаналізовано сучасні тенденції розвитку соціальної сфери, розглянуто ефективність процесів трансформації відносин власності та запропоновано шляхи їх удосконалення у медичній та санаторно-курортній сфері України. Результати проведеного наукового дослідження дозволили досягти поставленої мети, реалізувати завдання та сформувати такі висновки теоретичного, методологічного та науково-практичного змісту.

1. У дисертаційному дослідженні категорію «власність» розглянуто в контексті юридично закріплених та врегульованих відносин у суспільстві, які виникають з приводу володіння, розпоряджання, користування матеріальними та нематеріальними активами.

У свою чергу, стан права власності в державі визначає сутність, структуру і механізм реалізації власності, а також обумовлює ефективність цього процесу. Якщо у праві власності не встановлена економічна основа створення власності, чітко не визначені і не розмежовані повноваження власника у вигляді його прав, обов'язків і відповідальності по відношенню до об'єктів власності, то це призводить до негативних економічних наслідків. З іншого боку, чіткість специфікації прав власності, їхнє гарантоване виконання державою забезпечує ефективність функціонування ринкового механізму, що одночасно створює стимули і пробуджує зацікавленість людей у результатах своєї діяльності.

2. У дисертаційному дослідженні запропоновано трансформацію відносин власності розглядати як законодавчо врегульований процес зміни форм власності відповідно до домінуючого способу виробництва та виробничих відносин у суспільстві. Водночас зазначається, що метою трансформації відносин власності у медичній та санаторно-курортній сфері є забезпечення населення доступними та якісними медичними та санаторно-курортними послугами. У дисертаційному дослідженні дістала підтвердження думка, що соціальна сфера сприяє споживанню створених у матеріальному виробництві благ і виробляє власні послуги. Вона охоплює галузі як виробничого, так і невиробничого характеру, завданням яких є поліпшення умов життєдіяльності людей у трудовій і культурно-побутовій сферах, їх фізичне та духовне вдосконалення, вирішення найважливіших соціальних проблем.

3. Детальний теоретичний аналіз дав можливість виділити три основні етапи формування нормативно-правової бази, яка юридично врегульовує відносини власності в Україні: початковий (характеризувався швидким розвитком підприємницького руху, зокрема створенням товариств з обмеженою відповідальністю, акціонерних товариств), базовий (характеризувався початком кодифікації законодавства, прийняттям нормативно-правових актів, які врегульовували процес масової приватизації), сучасний (характеризується корпоратизацією об'єктів, навіть тих, які раніше були заборонені до приватизації, переважання грошових способів приватизації та передачі прав власності на активи).

4. Зазначено, що сучасні ринкові відносини перетворюють послуги з лікування (медичного та санаторно-курортного) в товар. Сьогодні в Україні фактично вже функціонують ці два сектори охорони здоров'я - державний, що фінансується з державного та місцевого бюджетів, та недержавний, який забезпечується позабюджетними джерелами фінансування.

Розвиток медичної та санаторно-курортної сфери в сучасних умовах є одним із пріоритетних завдань державної соціально-економічної політики, вирішення якого сприятиме формуванню нематеріальної складової національного багатства, зростанню суспільного добробуту, поліпшенню якості життєдіяльності громадян. Економічна нестабільність 90-х років проявилася у руйнуванні усталених механізмів фінансування й управління суспільною системою охорони здоров'я та санаторно-курортного лікування, надзвичайно низькій оплаті праці працівників державних і комунальних лікувально-профілактичних закладів, погіршенні інфраструктурного та кадрового потенціалу галузі.

У дисертаційній роботі доводиться, що наявність розвинутого приватного сектора медичних послуг дає змогу зменшити навантаження на державну систему охорони здоров'я, оскільки він обслуговує частину громадян, які спроможні самостійно оплачувати своє лікування. Крім того, створюватиметься конкурентне середовище на ринку медичних послуг, що підвищить ефективність роботи галузі загалом та покращить якість лікувально-профілактичних послуг, що надаються населенню.

5. Аргументовано, що однією з передумов оптимізації державного регулювання процесів трансформації відносин власності є аналіз ефективності функціонування закладів медичної та санаторно-курортної сфери різних форм власності.

Розроблено і науково обґрунтовано методику розрахунку інтегрального індексу ефективності процесів трансформації відносин власності у медичній та санаторно-курортній сфері, використання якого дасть можливість визначити рівень ефективності залежно від того, до якого інтервалу критеріїв оцінювання належить розраховане значення в і-му періоді в порівнянні з базовим. При цьому вказується на те, що розрахунок інтегрального показника повинен бути спрямований на об'єктивізацію критеріїв доступності та якості медичного та санаторно-курортного обслуговування; раціонального використання всіх можливих ресурсів.

6. Відповідно до завдань розбудови гуманного, демократичного суспільства, де найвищою цінністю має бути людина, акцентується, що медицина та санаторно-курортне лікування населення є важливою сферою суспільного життя, внутрішньою функцією і частиною соціальної політики держави. Цим і визначаються особливості процесу приватизації об'єктів медичної та санаторно-курортної сфери.

Доведено, що галузь охорони здоров'я та санаторно-курортного лікування повинна стати органічною та ефективною складовою суспільно-господарського комплексу держави. З цієї точки зору серед умов, що сприятимуть докорінному вдосконаленню як самої державної політики в галузі охорони здоров'я, так і підвищенню ефективності її практичного впровадження є розроблення та реалізація єдиної концепції і програми розвитку галузі охорони здоров'я як невід'ємної складової соціальної безпеки України.

Нова єдина концепція та програма розвитку галузі охорони здоров'я та санаторно-курортного лікування як соціальної домінанти національної безпеки повинна базуватися на засадах забезпечення конституційно визначених соціальних гарантій та реалізації стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку в нерозривній єдності з євроінтеграційними та глобалізаційними орієнтирами України.

7. За підсумками дослідження доведено, що для підвищення ефективності процесів трансформації відносин власності необхідно реалізувати комплекс заходів організаційного, правового, економічного та інформаційного характеру, які дадуть змогу вивести на перший план завдання структурної модернізації національної економіки, підвищення продуктивності використання національного ресурсного потенціалу, формування ефективних власників, зміцнення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечити перехід від стихійного зменшення частки державної власності до регульованого розвитку приватного сектору економіки.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

У монографіях

1. Гаєвський А. М. Регіональні аспекти залучення інвестицій / Гаєвський А. М. // Економіка України: соціальні аспекти інноваційної моделі розвитку : колект. моногр. / М-во економіки України, Наук.-дослід. екон. ін-т [та ін.] ; / за ред. Беседіна В. Ф. , Музиченка А. С. - К. : НДЕІ, 2007. - С. 381-385. - (0,4 друк. арк.).

2. Гаєвський А. М. Державне регулювання відносин власності в Україні / Гаєвський А. М. // Економіка України: проблеми економічного розвитку галузей і регіонів : колект. моногр. / М-во економіки України, Наук.-дослід. екон. ін-т [та ін.] ; / за ред. Беседіна В. Ф., Музиченка А. С. - К. : НДЕІ, 2008. - С. 324-328. - (0,4 друк. арк.).

3. Гаєвський А. М. Реформування відносин власності як стратегічний напрям ринкових перетворень / Гаєвський А. М. // Економіка України: глобальні виклики і національні перспективи : колект. моногр. / М-во економіки України, Наук.-дослід. екон. ін-т [та ін.] ; / за ред. Беседіна В. Ф., Музиченка А. С. - К. : НДЕІ, 2009. - С. 438-443. - (0,4 друк. арк.).

4. Гаєвський А. М. Особливості приватизації об'єктів соціальної сфери в Україні / Гаєвський А. М. // Економіка України: інноваційна стратегія українських реформ : колект. моногр. / М-во економіки України, Наук.-дослід. екон. ін-т [та ін.] ; / за ред. Беседіна В. Ф., Музиченка А. С. - К. : НДЕІ, 2010. - С. 235-239. - (0,4 друк. арк.).

5. Гаєвський А. М. Особливості та проблеми приватизації об'єктів соціальної сфери / Гаєвський А. М. // Економіка України: проблеми та перспективи інноваційного розвитку : колект. моногр. / М-во економіки України, Наук.-дослід. екон. ін-т [та ін.] ; / за ред. Беседіна В. Ф., Музиченка А. С. - К. : НДЕІ, 2011. - С. 92-96. - (0,4 друк. арк.).

У наукових фахових виданнях

6. Гаєвський А. М. Процеси приватизації власності в соціально-культурній сфері України / А. М. Гаєвський // Формування ринкової економіки : наук. зб. / М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. закл. “Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана”. - К., 2010. - Вип. 23. - С. 67-76. - (0,8 друк. арк.).

7. Гаєвський А. М. Державне регулювання трансформації відносин власності в Україні / Гаєвський А. М. // Зовнішня торгівля. Економічна безпека : зб. наук. праць / ВНЗ «Ун-т економіки та права “КРОК”». - [К.], 2010. - № 4. - С. 10-15. - (0,6 друк. арк.).

8. Гаєвський А. М. Власність як категорія суспільних відносин / Гаєвський А. М. // Вісник соціально-економічних досліджень : зб. наук. праць / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Одес. нац. екон. ун-т. - Одеса, 2011. - Вип. 3 (43). - С. 151-155. - (0,5 друк. арк.).

9. Гаєвський А. М. Напрями подальшого розвитку соціальної сфери України на прикладі сфери охорони здоров'я / Гаєвський А. М. // Бізнес-навігатор : наук.-виробн. журн. / Міжнар. ун-т бізнесу і права. - Херсон, 2011. - № 25. - С. 91-98. - (0,7 друк. арк.).

У матеріалах наукових конференцій

10. Гаєвський А. М. Аспекти приватизації власності в соціально-культурній сфері України / Гаєвський Андрій Миколайович // Сучасна система економічних та суспільно-політичних відносин в умовах глобалізаційних процесів : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 22 квіт. 2010 р., м. Харків / М-во фінансів України, Голов. упр. зовнішньо-екон. зв'язків та європейс. інтеграції [та ін.]. - Х. : ХІФ УДУФМТ, 2010. - С. 336-337. - (0,2 друк. арк.).

11. Гаєвський А. М. Сучасні тенденції розвитку медичної та санаторно-курортної сфери як складової трансформаційних процесів у соціальній сфері України / Гаєвський А. М. // Державно-приватне партнерство: наукові засади та практика реалізації : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 22-24 квіт. 2010 р., [м. Ялта] / М-во освіти і науки України, М-во освіти і науки Автономної Республіки Крим [та ін.]. - Сімферополь : Крим. ін-т економіки та господар. права, 2010. - С. 43-46. - (0,2 друк. арк.).

12. Гаевский А. Н. Ошибки приватизации и позитивные последствия реформирования отношений собственности в Украине / Гаевский А. Н. // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования : VII Междунар. науч.-практ. конф., (Минск, 21-22 апр. 2011 г.) : сб. науч. ст. : в 2 ч. / Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь. - Минск, 2011. - Ч. І С. 352-353. - (0,3 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru

...