Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

УДК 336.27(477):330.101.541(043.3)

Державний борг: макроекономічні аспекти розвитку в Україні

Спеціальність 08.00.08 -- Гроші, фінанси і кредит

Бец Олександр Ілліч

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, профессор заслужений діяч науки і техніки України

Федосов Віктор Михайлович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, профессор Лютий Ігор Олексійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук Башко Василь Йосипович, Академія фінансового управління Міністерства фінансів України, старший науковий співробітник відділу управління державним боргом

Захист відбудеться «_26_» вересня 2014 року об 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, кім. 601.

Автореферат розісланий «_22_» серпня 2014 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, профессор А. М. Поддєрьогін



АНОТАЦІЯ

Бец О. І. Державний борг: макроекономічні аспекти розвитку в Україні. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 -- Гроші, фінанси та кредит, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2014.

Дисертацію присвячено дослідженню державного боргу та макроекономічних аспектів його розвитку в Україні. Розкрито питання економічної природи і сутності державного боргу, доведено, що він є наслідком функціонування системи державного кредиту, виявлено його специфічне суспільне призначення, функції і внутрішньо притаманні йому властивості і риси. Висвітлено еволюцію теоретичних концепцій державного боргу, досліджено за допомогою комплексного ретроспективного аналізу основні етапи і тенденції його формування в Україні.

Проаналізовано взаємозв'язок державного боргу з фіскальними індикаторами (доходами, видатками і дефіцитом бюджету) в контексті забезпечення фіскальної стійкості. Досліджено взаємозв'язок державного боргу з монетарними індикаторами та його вплив на інфляційні процеси і цінову стабільність у контексті забезпечення монетарної стабільності та макроекономічної рівноваги. Виявлено ризики державного боргу та проведено їх оцінювання. Розглянуто методи запобігання ризикам та їх попередження як важливу передумову забезпечення макрофінансової стабільності.

Розкрито причинно-наслідкову діалектику державного боргу та визначено економічні, фінансові й соціальні ефекти боргової політики. Обґрунтовано пропозиції щодо оптимізації боргової, фіскальної та монетарної політики в Україні. Розроблено та визначено пріоритети боргової політики України.

Ключові слова: позиковий капітал, державний кредит, державний борг, дефіцит бюджету, фіскальна стійкість, монетарна стабільність, боргова, фіскальна і монетарно-кредитна політика, борговий ризик-менеджмент.



АННОТАЦИЯ

Бец А. И. Государственный долг: макроэкономические аспекты развития в Украине. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 -- Деньги, финансы и кредит, ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2014.

Диссертация посвящена исследованию государственного долга и макроэкономических аспектов его развития в Украине. Раскрыты экономическая природа и сущность государственного долга, доказано, что государственный долг является следствием функционирования системы государственного кредита, выявлены его специфическое общественное назначение, функции и внутренне присущие ему свойства и черты. Исследовано эволюцию теоретических концепций государственного долга. С помощью комплексного ретроспективного анализа раскрыто основные этапы и тенденции формирования государственного долга Украины.

В диссертации выдвинут и обоснован тезис, что категория государственного кредита имеет признаки финансовой услуги. Государство выступает посредником между инвесторами -- покупателями государственных облигаций и производителями благ и услуг, которые получают аккумулированные за счет кредитных операций средства. Автором развито положение о роли государства в системе государственного кредита как особого института, который, объединяя капиталы, минимизирует стоимость их привлечения и создает оптимальные предпосылки для эффективного использования этих средств. Проанализирована взаимосвязь государственного долга с фискальными индикаторами (доходами, расходами и дефицитом бюджета) в контексте обеспечения фискальной устойчивости.

Проведенное исследование позволяет сделать вывод, что существует тесная корреляционная связь между расходами, доходами, дефицитом бюджета и государственным долгом. Определено, что наращивание государственного долга сопровождается увеличением стоимости его обслуживания в условиях замедления экономического роста, ограничивает возможности бюджета финансировать расходы для обеспечения социально-экономического развития Украины. Доказано, что государственный долг сегодня генерирует риски для фискальной устойчивости и макрофинансовой стабильности в Украине. Проведенный анализ позволил сделать выводы, что рост дефицита бюджета и, соответственно, государственного долга вызывает увеличение денежной массы, что, в свою очередь, стимулирует развитие инфляционных процессов в стране, повышение уровня цен и обесценение национальной денежной единицы. Наращивание государственного долга сопровождается ростом стоимости государственных займов, что приводит к повышению цены на финансовые ресурсы, увеличению ставок по кредитам, переориентации банков на кредитование правительства. Это вызывает нарушение монетарной стабильности и создает угрозы для макроэкономического равновесия в стране. Выявлены риски государственного долга и проведена их оценка, рассмотрены методы предотвращения и предупреждения рисков как важное условие обеспечения макрофинансовой стабильности. Аргументировано, что одной из важных задач долговой политики является поиск оптимального соотношения между затратами на обслуживание долга и рисками, связанными с государственным долгом.

Раскрыто причинно-следственную диалектику государственного долга и определены экономические и социальные эффекты долговой политики. Проведенные расчеты и анализ причинно-следственных связей распространения негативных эффектов роста государственного долга позволяют сделать вывод о том, что увеличение долга в Украине в 2008-2014 гг. привело к снижению инвестиций, уменьшению экспорта, резкому сокращению промышленного производства, падению уровня благосостояния населения, что ухудшило макроэкономическую ситуацию и поставило страну на грань преддефолтного состояния. Экономические и социальные эффекты отображаются как в фискальной, так и в монетарной сфере, усиливаясь через взаимодействие и синергетические эффекты, и проявляются в негативных последствиях и побочных эффектах для макроэкономической стабильности. Обоснованы предложения по оптимизации долговой, фискальной и монетарной политики в Украине. В диссертации аргументировано, что для эффективной координации монетарной, фискальной и долговой политики в Украине необходимы четкие и прозрачные фискальные и монетарные правила, на основе которых должны базироваться фискальная, долговая и монетарная стратегии страны. Необходимо формирование новых макроэкономических режимов, базирующихся на реальном согласовании и координации монетарной, фискальной и долговой политики. Разработаны и определены приоритеты долговой политики Украины. Доказана необходимость разработки долгосрочной фундаментальной долговой политики, которая будет включать стратегию, направленную на максимально эффективное использование потенциала долговых финансов, и конкретную тактику ее достижения.

Ключевые слова: заемный капитал, государственный кредит, государственный долг, дефицит бюджета, фискальная устойчивость, монетарная стабильность, долговая, фискальная и монетарно-кредитная политика, долговой риск-менеджмент.



SUMMARY

Bets O. Public debt: the macroeconomic aspects of development in Ukraine. -- Manuscript.

Dissertation for the Candidate of Economic Sciences degree, Department 08.00.08 -- Money, Finance and Credit, SHEE «Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman», Kyiv, 2014.

This work studies public debt and macroeconomic aspects of development in Ukraine. Issues of Economics and the nature of the public debt have been researched, and it has been proved that the national debt is the result of the system of credit, its specific social purpose, functions, properties and characteristics have been revealed. The evolution of theoretical concepts of public debt has been researched by using a comprehensive retrospective analysis of the evolution, milestones, and trends in formation of Ukraine's public debt.

Analysis of the interaction of the public debt of the fiscal indicators (revenues, expenditures and budget deficit) in the context of ensuring fiscal sustainability. The interrelation between public debt and monetary indicators of the impact of debt on inflation and price stability in the context of ensuring monetary stability and macroeconomic balance. Risks of public debt have been identified and assessed. Methods of prevention and prevention as the essential condition to ensure macro-financial stability have been studied and researched.

The sources and results of public debt dialectics have been revealed, economic and social effects of debt policy have been defined. Various options for optimization of the debt, fiscal and monetary policies in Ukraine been have been proposed. Debt policy priorities of Ukraine have been developed.

Keywords: loan capital, state loan, government debt, deficit, fiscal sustainability, monetary stability, debt, fiscal and monetary and credit policy, debt risk management.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток економіки України сьогодні відбувається у складних, неординарних умовах кризи державних фінансів і грошово-кредитної системи, значного послаблення фінансової стійкості та рівноваги, гострих внутрішніх і зовнішніх викликів. Усе це знаходить відображення в падінні ВВП, загальному дефіциті торговельного і платіжного балансів, фінансових ресурсів на макро- і мікрорівнях, у зростанні інфляції, бюджетного дефіциту та державного боргу. Необхідність виходу з гострої кризи, реформування і реструктуризації економіки та фінансів, макрофінансової стабілізації вимагають рішучих дій, відповідних обсягів грошових ресурсів. У цих умовах потрібно задіяти всі реальні джерела фінансування. Проте нині фактично єдино можливим виходом з цієї складної і вкрай загрозливої ситуації, оптимальним методом покриття дефіциту фінансових ресурсів є залучення коштів за рахунок системи боргових фінансів. Ефективне використання державного кредиту дає змогу реально протриматися державі, вирішити першочергові поточні проблеми, збалансувати потреби теперішнього і майбутнього розвитку, розширюючи фінансові можливості фіску.

Державний борг, як результат руху позикового капіталу в системі державного кредиту, сьогодні став постійною, іманентною складовою державних фінансів і важливим інструментом системи макроекономічного регулювання. Разом з тим в Україні в останні роки використання залучених фінансових ресурсів на поточні видатки бюджету, підвищення вартості запозичень в умовах економічної рецесії і кризи призвели до загрозливого зростання державного боргу і витрат на його обслуговування. Усе це трансформувало державний борг у вагомий чинник ризику для макрофінансової стабільності і подальшого розвитку країни.

Засади державного кредиту і державного боргу певною мірою вивчені у фінансовій літературі. Належне місце в їх дослідженні займають праці представників української класичної школи державних фінансів середини XIX - початку XX ст. та сучасних вітчизняних учених-фінансистів: М. Алексєєнка, В. Башка, М. Богачевського, Т. Богдан, М. Бунге, І. Лютого, П. Мігуліна, М. Мітіліно, Л. Новосад, В. Опаріна, М. Патлаєвського, В. Степаненка, В. Суторміної, І. Тарасова, Г. Тіктіна, В. Твердохлєбова, В. Федосова, Г. Цехановського, С. Юрія та інших. Серед російських учених минулого та сучасних представників фінансової науки варто назвати Б. Альохіна, М. Боголєпова, Б. Болдирєва, А. Вавілова, Ю. Данілова, А. Ісаєва, Л. Дробозіної, Р. Ентова, Л. Красавіної, І. Озєрова, М. Орлова, Г. Трофімова та інших. Вагомий внесок у дослідження цієї складної проблематики зробили сучасні західні економісти А. Алесіна, Р. Барро, Дж. Б'юкенен, С. Вайнтрауб, П. Годме, Е. Домар, Р. Ейзнер, Дж. Кейнс, Р. Коуз, А. Лаффер, А. Лернер, Р. Масгрейв, Ф. Модільяні, К. Райнхарт, К. Рогофф, Л. Болл, Дж. Тобін, М. Фрідмен, Дж. Хікс, Е. Хансен та інші.

Разом з тим у фінансовій літературі в цілому й у вітчизняній зокрема недостатньо наукових досліджень, присвячених теоретико-методологічним засадам державного кредиту та державного боргу. Ґрунтовно не вивчені й достатньою мірою не висвітлені природа і специфічні внутрішні риси державного кредиту, його сутність як складної та багатогранної фінансової категорії, а також як інструменту розширення фіскальних можливостей держави та збалансування потреб суспільства і ресурсів бюджету. У дослідженнях та наукових публікаціях немає достатньої та переконливої наукової аргументації, що державний кредит є фінансовою категорією і вихідною домінантою для формування державного боргу, не виявлено його суспільне призначення, внутрішньо притаманні йому специфічні функції. Водночас без глибокого розкриття цих питань неможливо з'ясувати теоретичні засади та сутність державного боргу і, відповідно, побудувати ефективну й раціональну боргову політику держави. У зв'язку з цим дослідження проблематики державного боргу заслуговує на особливу увагу з позицій як економічної теорії, так і фінансової практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної роботи кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою «Фінансова інфраструктура ринкової економіки» (державний реєстраційний номер 0107U001336). Внесок автора полягає в дослідженні державного боргу як результату руху позикового капіталу в системі державного кредиту, аналізі його прагматичних позицій і специфіки етапів формування в Україні, у розробленні пропозицій щодо вдосконалення боргової політики української держави.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є дослідження і наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад державного боргу як результату руху позикового капіталу, його прагматики в контексті макрофінансової стабілізації, розроблення рекомендацій щодо оптимізації боргової політики і посилення її координації з фіскальною і монетарно-кредитною політикою в Україні. Для реалізації поставленої мети в роботі були визначені такі науково-практичні завдання:

- з позицій теорії і методології фінансової науки дослідити концептуальні питання економічної природи і сутності державного боргу;

- висвітлити ґенезу й еволюцію сучасних теоретичних концепцій державного боргу, показати внесок Української класичної наукової фінансової школи в теорію і практику функціонування державного кредиту і державного боргу;

- дослідити за допомогою комплексного ретроспективного аналізу основні етапи і тенденції формування державного боргу України;

- розкрити роль державного боргу в контексті монетарної складової макрофінансової стабільності;

- проаналізувати роль державного боргу як чутливого чинника ризику для фіскальної стійкості та оцінити його реальні загрози, розглянути методи запобігання їм та їх попередження як важливу умову забезпечення макроекономічної і макрофінансової стабільності;

- розкрити причинно-наслідкову діалектику державного боргу та визначити економічні, фіскальні й соціальні ефекти боргової політики в Україні;

- обґрунтувати пропозиції щодо оптимізації і посилення координації боргової, фіскальної та монетарно-кредитної політики в Україні;

- розробити та визначити пріоритети боргової політики української держави.

Об'єктом дослідження є державний борг як результат руху позикового капіталу.

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають у процесі формування та подальшого руху боргу Української держави.

Методи дослідження. У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми наукового дослідження, які дають можливість комплексно окреслити та розв'язати теоретичні і практичні завдання дослідження. Методологічними засадами дослідження є системний підхід до аналізу взаємозв'язку фінансових явищ і процесів, творче осмислення праць українських і зарубіжних учених з питань державного боргу, його ролі в контексті макрофінансової стабілізації. Конкретні наукові теоретичні та прикладні розробки здобувачем одержано з використанням таких методів: історичного (для дослідження генезису та еволюції державного боргу); порівняльного аналізу (для дослідження ролі державного боргу як чинника ризику для фіскальної стійкості та монетарної стабільності); графічного фінансового аналізу (для дослідження тенденцій формування боргу); статистично-економічних (для виявлення впливу державного боргу на соціально-економічні процеси); економіко-математичного моделювання (для визначення взаємозв'язку державного боргу з макроекономічними індикаторами).

Статистичну та інформаційну базу дослідження становлять матеріали Держкомстату України, звітні дані Міністерства фінансів України та Національного банку України. Використано праці зарубіжних і вітчизняних учених, законодавчі й нормативні акти, рекомендації міжнародних та українських експертів з питань боргової політики, аналітичні публікації міжнародних установ та організацій (МВФ, Світового банку, Організації економічного співробітництва та розвитку).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні концептуальних теоретико-методологічних підходів до з'ясування сутності державного боргу як результативного показника функціонування всієї системи державного кредиту, його ролі в забезпеченні макрофінансової стабілізації, а також у виробленні рекомендацій щодо оптимізації боргової політики Української держави. Основні положення, що формують наукову новизну дослідження, полягають у такому:

- вперше:

- науково обґрунтовано, що державний кредит є фінансовою категорією; з цією метою виявлено і сформульовано його суспільне призначення -- розширення фінансових можливостей фіску за рахунок використання специфічного кредитного інструментарію, особливі риси, що характеризують його внутрішню сутність, об'єктивно притаманні йому функції -- балансувальна і контрольна, та доведено, що державний борг є результатом руху позикового капіталу в системі державного кредиту;

- удосконалено:

- визначення державного кредиту як категорії, якій притаманні ознаки фінансової послуги, та зроблено висновок, що в значній мірі він виступає її перетвореною формою. Обґрунтовано положення про роль держави як особливого інституту, здатного до певної міри мінімізувати вартість та ризики при залученні капіталів, забезпечувати можливості для ефективного використання коштів інвесторів;

- класифікацію основних етапів формування державного боргу в контексті взаємозв'язку з макро індикаторами економіки і фінансів України;

- підходи до оцінювання взаємозв'язку державного боргу з фіскальними індикаторами (доходами, видатками і дефіцитом бюджету) в контексті забезпечення фіскальної стійкості та макрофінансової стабільності;

- методи аналізу взаємозв'язку державного боргу з монетарними індикаторами і впливу боргу на інфляційні процеси та цінову стійкість у контексті забезпечення монетарної стабільності та макроекономічної рівноваги;

- обґрунтування необхідності розроблення довгострокової фундаментальної боргової політики, яка включатиме її стратегію на далеку перспективу, спрямовану на максимально ефективне використання потенціалу боргових фінансів, і конкретну тактику її досягнення в кожний поточний період;

набули подальшого розвитку:

- оцінювання економічних, фіскальних і соціальних ефектів боргової політики в Україні на основі вивчення причинно-наслідкової діалектики державного боргу

- підходи, щодо посилення координації боргової, фіскальної і монетарно-кредитної політики з метою забезпечення макрофінансової стабілізації в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення. Пропозиції та рекомендації, що стосуються підвищення ефективності макрофінансового регулювання економічного розвитку України, зокрема мінімізації негативних наслідків зростання державних запозичень, оптимізації боргового портфеля держави, використовуються в роботі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (довідка № 3121-08/11008-12 від 28.03.2013 р.). Пропозиції автора щодо тісної координації фіскальної, монетарної та боргової політики, забезпечення ефективності управління державним боргом та мінімізації негативних соціально-економічних наслідків державних запозичень використані Радою Національного банку України при прийнятті рішень з питань грошово-кредитної та боргової політики (довідка № 10-010/48 від 28.03.2013 р.). Окремі положення та висновки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» під час викладання тем «Становлення та розвиток фінансової думки», «Державний кредит» «Фінанси країн із розвиненою ринковою економікою», «Фінанси Європейського Союзу» (дисципліна «Фінанси»); у темах «Управління державним боргом», «Особливості формування зовнішнього державного боргу України та управління ним», «Особливості формування внутрішнього державного боргу України та управління ним», «Управління ризиками боргового портфеля держави (дисципліна «Державний кредит»); у темі «Затрати бюджетів на обслуговування і погашення боргових зобов'язань» (дисципліна «Бюджетна система»), (довідка від 10.12.2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, сформульовані висновки, рекомендації і пропозиції одержані автором самостійно і викладені в його опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки дисертації оприлюднені на всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях, зокрема на Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції «Україна на шляху інтеграції у світовий фінансовий простір» (м. Київ, 2007 р.); ХII Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів і молодих учених «Проблеми і перспективи становлення фінансової системи України» (м. Севастополь, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу» (м. Київ, 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансова інфраструктура України: проблеми та напрями розвитку» (м. Київ, 2013 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції «Страховий ринок України в умовах фінансової глобалізації» (м. Київ, 2014 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, загальним обсягом 3,3 друк. арк., з них 5 - у наукових фахових виданнях, 1 - у науковому фаховому виданні України, що входить до міжнародних наукометричних баз та 4 - в інших виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Її загальний обсяг становить 201 сторінок друкованого тексту. Дисертація містить 17 таблиць на 11 сторінках, 18 рисунки на 9 сторінках, 11 додатків на 27 сторінках. Список використаних джерел включає 192 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і визначено завдання дослідження, його об'єкт і предмет, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Концептуальні засади державного боргу» досліджено його теоретико-методологічні основи, сутність, функції і роль; еволюцію теоретичних концепцій та за допомогою ретроспективного аналізу класифіковано етапи формування державного боргу в незалежній Україні.

У дисертації доведено, що державний борг є наслідком функціонування системи державного кредиту. Дисертант вважає категорію державного кредиту вихідною для розуміння глибинної внутрішньої сутності державного боргу. Державний кредит -- складова категоріального апарату фінансової науки (державний борг -- понятійного). У цьому контексті в роботі розкрито категоріальну сутність державного кредиту, виявлено його суспільне призначення -- розширення фінансових можливостей фіску за рахунок використання специфічного кредитного інструментарію, функції -- балансувальна та контрольна, дано власне визначення державного кредиту. У дисертації на основі вихідних положень теорій інституціоналізму, суспільного товару, суспільних благ і послуг та суспільного вибору висунута і обґрунтована теза, що категорія державного кредиту має ознаки фінансової послуги. Автором розвинуто положення про роль держави в системі державного кредиту як особливого інституту, який, мінімізуючи вартість і ризики при залученні та об'єднанні капіталів, забезпечує оптимальні передумови для раціонального використання коштів інвесторів. Зменшення ризиків за рахунок посередництва держави дає змогу знизити вартість позикових операцій, трансакційні витрати суб'єктів ринку, а отже і ціну фінансових послуг. Особливо актуально це сьогодні для вітчизняної фінансової економіки, оскільки через недостатній розвиток інституційного забезпечення ціна фінансових послуг є вищою, а якість значно нижчою порівняно з розвинутими країнами.

У дисертації розглянуто ґенезу та еволюцію сучасних теоретичних концепцій державного кредиту і державного боргу та зроблено висновок, що їх основою є своєрідний синтез і водночас протистояння кейнсіанської та неокласичної концепцій. При цьому дисертант зазначає, що сьогодні відбувся майже повний симбіоз, синтез ідей двох провідних наукових економічних шкіл світу. Особливе місце в роботі відведено дослідженню внеску української класичної школи державних фінансів середини XIX - початку XX ст. в теорію і практику функціонування державного кредиту. Дисертант наголошує, що її наукові здобутки були на рівні передових ідей світової фінансової науки. Державний кредит розглядався як невід'ємна складова фінансового господарства держави. Автором зроблено висновок, що українські вчені вже в ті роки розглядали державний кредит як важливий інструмент макроекономічного регулювання, економічного розвитку держави. При цьому концептуальними питаннями досліджень були також оптимальні розміри державних запозичень і борговий тягар, напрями та ефективність використання залучених коштів. Здобувач переконаний, що ці ідеї є актуальними і для сучасної фінансової теорії та практики.

У дисертації зроблено ретроспективний аналіз формування державного боргу (у розрізі окремих його етапів) залежно від змін макроекономічної і макрофінансової ситуації. Аргументовано, що якісні (структурні) та кількісні (динамічні) характеристики формування боргу взаємопов'язані з усіма макроекономічними і макрофінансовими процесами в країні. Відповідно до динаміки макроекономічних і макрофінансових індикаторів (за роки незалежності) здобувач виділяє три основні етапи формування державного боргу України:

1991-1996 рр. -- економічний спад;

1997-2007 рр. -- відносна макроекономічна стабілізація в окремих сегментах економіки і фінансів;

2008-2015 рр. -- фінансово-економічна криза та посткризовий період.

Протягом 1991-1996 рр. поєднання експансивної фіскальної і грошово-кредитної політики, значний дефіцит бюджету, його емісійне фінансування призвели до порушення фінансової стійкості, поглиблення інфляційних процесів, що загалом деструктивно вплинуло на макроекономічну і макрофінансову стабільність. У роботі аргументовано, що зростання величини державного боргу, висока вартість і короткі терміни запозичень у вказаному періоді викликали надмірні витрати на його обслуговування та створили загрози для макроекономічної стабільності в наступних періодах.

На етапі відносної макроекономічної стабілізації (1997-2007 рр.) продовжувався негативний тренд зростання державного боргу, що в умовах високої вартості й короткостроковості запозичень трансформувало його в загрозу для макрофінансової ситуації. У 2000 р. розмір боргу досягнув критичної позначки -- 60 % ВВП. Наслідком такої політики став фактичний дефолт держави за борговими зобов'язаннями і розгортання валютної кризи. Довіра до держави як позичальника коштів була надовго втрачена, що має негативні наслідки і сьогодні. Усе це ще більше знизило ефективність боргової політики.

Дисертант доводить, що після 2007 р. нераціональна та кон'юнктурна боргова політика продовжувалася. Як наслідок, сформувалися ще більші ризики порушення макроекономічної і макрофінансової стабільності в країні, які повною мірою проявляються досі. У роботі підкреслено, що така боргова політика доволі швидко вичерпала можливості щодо мобілізації додаткового обсягу фінансових ресурсів, трансформувавши державний борг у загрозливе джерело ризиків для фіскальної і монетарної стабільності. Дисертант наголошує, що через синергетичні негативні ефекти зростання державного боргу та загострення деструктивних процесів в економіці загалом країна опинилася на межі переддефолтного стану. Лише домовленості з МВФ й очікувані надходження фінансових ресурсів від інших міжнародних організацій та іноземних держав загальною сумою понад 30 млрд дол. США можуть створити певні можливості для проведення необхідних реформ з метою реального використання боргових фінансів та досягнення макроекономічної стабільності.

У розділі 2 «Державний борг у контексті макрофінансової стабілізації в Україні» проаналізовано роль та значення державного боргу як чинника ризику для фіскальної стійкості й макроекономічної стабільності; досліджено його основні параметри в контексті монетарної складової макрофінансової стабілізації; виявлено ризики державного боргу та проведено їх оцінювання.

Рис. 1. Динаміка видатків на обслуговування і погашення державного боргу в Україні у 2000-2015 рр.



Державний борг тісно пов'язаний із фіскальною політикою в цілому та з бюджетним дефіцитом зокрема.

Проведені розрахунки підтвердили, що дефіцит бюджету сприяє зростанню державного боргу в Україні. Відповідно для обслуговування і погашення боргу, що збільшується, необхідно нарощувати величину запозичень та/або підвищувати податковий тягар, отже державні запозичення набули форми антиципованих податків. На підставі проведених розрахунків за допомогою економіко-математичного моделювання визначено, що зростання дефіциту бюджету на 1 % призводить до збільшення боргу на 6 %, податкових доходів -- на 0,66 %, зростання видатків на обслуговування і погашення боргу -- на 7,38 %, наслідком чого є збільшення бюджетного дефіциту ще на 0,078 %.

* - прогнозна оцінка автора

Рис. 2. Взаємозв'язок грошових агрегатів та обсягів державного боргу в Україні у 2000-2015 рр



За таких умов на погашення державного боргу та виплату процентів спрямовується дедалі більша частка доходів державного бюджету та ВВП, і ця тенденція, за нашими прогнозами, спостерігатиметься в Україні і в 2014-2015 рр. (рис. 1). Аналіз дає змогу зробити висновок, що державний борг сьогодні генерує чималі ризики для фіскальної стійкості країни. Здійснення запозичень у значних обсягах в умовах рецесії посилює загрози та ризики для макрофінансової стабільності в країні.

У роботі проаналізовано взаємозв'язок між грошовими агрегатами та державним боргом у 2000-2015 рр. в Україні, у результаті зроблено висновок, що найбільший вплив на фінансову ситуацію справляють грошові агрегати М0 та М1 (рис. 2). При цьому зростання боргу на 1 % спричинює збільшення на 0,9 % грошової бази та майже на 1 % готівкових коштів та переказних депозитів. І навпаки, вплив менш ліквідних активів значно слабший порівняно з агрегатом М0 та М1.

Зроблені дисертантом висновки підтверджують теоретичні положення про те, що збільшення державного боргу призводить до зростання грошової маси. Це, у свою чергу, стимулює розгортання інфляційних процесів, що в умовах падіння ВВП становить значну загрозу для макрофінансової стабільності.

Дисертант дійшов висновку, що зростання дефіциту бюджету та державного боргу веде до підвищення ціни на фінансові ресурси, і навпаки, скорочення дефіциту чи/або досягнення профіциту бюджету та зменшення державного боргу -- до зниження ціни. В Україні зростання державного боргу майже у 2 рази у 2008 р. (з 12,7 % ВВП у 2007 р. до 20 % ВВП у 2008 р.) було чинником збільшення як дохідності ОВДП майже удвічі, так і ставок кредитування. Так, середньозважена дохідність ОВДП із 6,71 % річних у 2007 р. зросла до 11,86 % річних у 2008 р., облікова ставка НБУ відповідно -- з 8 % до 12 %, середньозважена ставка за кредитами -- з 13,9 % до 17,6 %. У 2013-2014 рр. через зростання боргу та підвищення вартості державних запозичень до 18-20 % річних збільшилися реальні ставки за кредитами до 25-30 %, що мінімізувало кредитну активність, загалом погіршуючи макроекономічну ситуацію в країні. За нашими оцінками, ця тенденція збережеться і в 2015 р.

У роботі акцентується увага на проблемах покращення боргового менеджменту, особливо на виявленні та оцінюванні ризиків державного боргу. Дисертант вважає це пріоритетною складовою вдосконалення боргової політики в контексті підвищення ефективності використання боргових фінансів. Проведене оцінювання окремих боргових ризиків протягом 2006-2015 рр. виявило значне погіршення показників бюджетного ризику і ризику рефінансування та відносну стабільність показників валютного і процентного ризиків. Здобувач підкреслює, що важливими завданнями боргової політики є пошук оптимального співвідношення між витратами на обслуговування боргу і ризиками, пов'язаними з державним боргом, оцінювання масштабів і джерел ризиків.

У розділі 3 «Напрями оптимізації державної боргової політики в Україні» досліджено соціально-економічні та фіскальні ефекти боргової політики, запропоновано шляхи оптимізації боргової, фіскальної і монетарної політики, їх пріоритети в Україні.

Дисертантом розкрито причинно-наслідкову діалектику державного боргу, виявлено позитивні й негативні економічні, фіскальні та соціальні ефекти боргової політики, проведено їх оцінювання. Установлено, що в узагальненому вигляді величина ефектів державного боргу прямо залежить від характеру використання запозичень і величини скорочення національних заощаджень (приватних і державних). Проведені розрахунки та аналіз причинно-наслідкових зв'язків поширення негативних ефектів зростання державного боргу дають змогу зробити висновки про те, що збільшення боргу в Україні у 2008-2014 рр. призвело до зниження інвестицій, різкого скорочення промислового виробництва й експорту, падіння рівня добробуту населення, що значно погіршило макроекономічну ситуацію і стало одним із вагомих чинників переддефолтного стану країни.

На підставі проведених розрахунків за допомогою інструментарію економіко-математичного моделювання встановлено, що зростання державного боргу на 1 % призводить до збільшення рівня оподаткування на 0,1 %, видатків бюджету -- на 0,03 %, дефіциту бюджету -- на 0,36 %, індексу споживчих цін -- на 5,58 %, дохідності ОВДП на первинному ринку -- на 0,15 %, зниження капітальних інвестицій на 2 % і скорочення заощаджень домогосподарств на 1,88 %. І навпаки, зменшення державного боргу, як правило, веде до позитивних змін макроекономічних індикаторів.

На основі проведеного дослідження автором доведено, що боргова політика в Україні потребує кардинального реформування. Вона має бути спрямована насамперед на реалізацію суспільного призначення державного кредиту, тобто розширення фінансових можливостей фіску за рахунок додаткових грошових ресурсів, необхідних для економічного й соціального розвитку країни, макроекономічної і макрофінансової стабілізації. Здобувач акцентує увагу на необхідності ефективної координації монетарно-кредитної, фіскальної та боргової політики в Україні. У цьому контексті важливим є реальне узгодження та координація монетарно-кредитної, фіскальної та боргової політики. У зв'язку з цим запропоновано розробляти та затверджувати Кабінетом Міністрів України єдиний документ «Засади фіскальної, боргової та монетарно-кредитної політики», усі позиції якого мають бути взаємоузгодженими та скоординованими за діями і в часовому вимірі.

У роботі доведено, що боргова політика має включати стратегію і тактику та керуватися певною фінансовою доктриною. У борговій стратегії мають бути чітко визначені цілі, завдання та методи їх досягнення на довгострокову перспективу. У ній необхідно також конкретизувати граничні й оптимальні розміри боргу, структуру запозичень, інструменти позик з обмеженнями вартості, терміну та з визначенням валюти, напрями використання залучених коштів. Дисертант пропонує законодавчо закріпити максимально допустиму величину державного боргу України на рівні 35 % ВВП (нині -- 60 % ВВП), зважаючи на високі ризики, значну його частку в іноземній валюті, низьку ефективність державного сектору, недостатній розвиток фінансового ринку й інституційного середовища. У роботі аргументовано, що частка боргу в національній валюті в загальній сумі державного й гарантованого державою боргу України має становити не менше 50-55 % (за рахунок розширення ринку внутрішніх позик).

У дисертації визначено, що в Україні недостатньо використовується потенціал і досить широкі можливості боргових фінансів. Тому велике значення у реформуванні боргової політики має чітка конкретизація спрямування залучених на ринку позик ресурсів. В умовах необхідності досягнення в Україні макроекономічної і макрофінансової стабільності потрібно обов'язково використовувати частину залучених за рахунок позик коштів на конкретні інвестиційні проекти, мінімізуючи їх використання на фінансування поточних видатків бюджету. Водночас не підкріплене теоретично (через відсутність сьогодні в основі боргової політики відповідної доктрини) використання механізмів та інструментів боргової політики тільки підвищує ризики позикового фінансування для макрофінансової стабільності. Лише боргова політика, побудована на сучасних положеннях світової теорії і практики фінансової науки, дасть змогу повніше розкрити потенційні можливості боргових фінансів.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано концептуально нове розв'язання актуального наукового завдання, важливого з погляду як економічної теорії, так і фінансової прагматики. Воно полягає у дослідженні теоретико - методологічних засад функціонування державного боргу, розкритті його ролі в забезпеченні макрофінансової стабілізації, здійсненні оцінки його ризиків та у виробленні рекомендацій щодо підвищення ефективності боргової політики Української держави. Проведене дослідження дозволило зробити певні висновки та обґрунтувати відповідні пропозиції: державний борг капітал макрофінансовий

1. Розкрито за допомогою теоретико-методологічного інструментарію фінансової науки сутність державного боргу як результативного показника руху позикового капіталу в системі державного кредиту. Науково доведено, що державний кредит є фінансовою категорією, а отже і складовою категоріального апарату (державний борг -- понятійного). З цією метою виявлено його специфічне суспільне призначення, функції і внутрішньо, іманентно притаманні йому властивості і риси. Суспільне призначення державного кредиту полягає у розширенні фінансових можливостей фіску за рахунок використання специфічного кредитного інструментарію, а внутрішні риси і сутність виявляються насамперед у балансувальній та контрольній функціях.

2. Доведено відповідно до основних постулатів інституціоналізму та теорії суспільних потреб і послуг, що дефініції «державний кредит» притаманні ознаки фінансової послуги. Розвинуто положення про роль держави у системі державного кредиту як особливого інституту, який є посередником між інвесторами -- покупцями державних облігацій та виробниками благ і послуг, що отримують акумульовані за рахунок кредитних операцій кошти. Держава в системі державного кредиту, надаючи послуги двом сторонам кредитної угоди, мінімізує їх ціну як найбільш надійний посередник, акумулює кошти та спрямовує їх у найперспективніші сфери, розвиток яких сприятиме соціально-економічному прогресу країни та зростанню добробуту населення. Зменшення ризиків за рахунок посередництва держави дає змогу знизити вартість позикових операцій, трансакційні витрати суб'єктів ринку, отже і ціну фінансових послуг. Це особливо важливо для України, коли в умовах недостатнього розвитку інституційного забезпечення фінансового сектору ціна послуг вища, а якість значно нижча порівняно з розвинутими країнами.

3. Здобувач вважає, що ґенезу й еволюцію сучасних теоретичних концепцій державного боргу слід розглядати і досліджувати в контексті відповіді на вихідне питання: «податкові чи боргові фінанси». У цьому зв'язку він доходить висновку, що найважливішими з цієї проблематики є питання, пов'язані насамперед з теоретико-методологічними засадами функціонування державного кредиту, перекладанням тягаря заборгованості на майбутні покоління; методами фінансування бюджетного дефіциту (позики чи інфляційний податок); дією ефекту заміщення; формуванням державних «фінансових» пірамід; взаємозалежністю державного боргу та інфляції тощо. Дисертант вважає, що надбання української класичної школи державних фінансів середини XIX - початку XX ст. як іманентної складової світової економічної думки щодо теорії і практики функціонування державного кредиту полягають у наступному: дефініція державного кредиту розглядалася як невід'ємна складова державного фінансового господарства; державний кредит трактувався як інструмент для забезпечення та покращення соціально-економічного розвитку держави; величезне значення надавалося характеру і напрямам використання кредиту; категорія державного кредиту досліджувалась у контексті притаманних їй рис фінансової послуги.

4. Встановлено, що існує тісний кореляційний зв'язок між доходами, видатками, дефіцитом бюджету та державним боргом. Однією з причин зростання державного боргу є збільшення бюджетного дефіциту, що, у свою чергу, обумовлено зростанням видатків бюджету. Для обслуговування і погашення боргу, що збільшується, необхідно нарощувати величину запозичень та/або посилювати податковий тягар. За результатами проведених розрахунків визначено, що зростання дефіциту бюджету на 1 % призводить до збільшення боргу на 6 %, податкових доходів -- на 0,66 %, видатків на обслуговування і погашення боргу -- на 7,38 %, наслідком чого є зростання бюджетного дефіциту ще на 0,078 %. Тобто доведено, що зростання боргу знову спричинює збільшення дефіциту бюджету. Дисертантом визначено, що нарощення державного боргу, яке супроводжується збільшенням вартості його обслуговування в умовах сповільнення економічного розвитку, обмежує можливості казни фінансувати видатки бюджету. Отже, державний борг сьогодні генерує ризики для фіскальної стійкості та макрофінансової стабільності в Україні.

5. Дисертант доводить, що державний борг, впливаючи на монетарні індикатори, зокрема на величину і структуру грошової маси, процентні ставки, платіжний баланс, водночас сам зазнає впливу інструментів монетарної політики. Проведений аналіз дав можливість зробити висновок, що зростання дефіциту бюджету та, відповідно, державного боргу призводить до збільшення грошової маси. Це, у свою чергу, стимулює розвиток інфляційних процесів у країні, підвищення рівня цін і знецінення національної грошової одиниці. Нарощування державного боргу супроводжується зростанням вартості державних запозичень, що спричинює підвищення ціни на фінансові ресурси, збільшення ставок за кредитами, переорієнтацію банків на кредитування уряду. Як наслідок, порушується монетарна стабільність та створюються загрози для макроекономічної рівноваги в країні.

6. Розкрито причинно-наслідкову діалектику державного боргу, визначено економічні, фіскальні й соціальні ефекти боргової політики в Україні та проведено їх оцінювання. Установлено, що в узагальненому вигляді величина ефектів державних боргів залежить від обсягів скорочення національних заощаджень (приватних і державних). Дисертант дійшов висновку, що збільшення боргу в Україні у 2008-2013 рр. стало одним із вагомих чинників зниження інвестицій, різкого скорочення промислового виробництва, експорту, зростання безробіття, падіння рівня добробуту населення, що погіршило макроекономічну і макрофінансову ситуацію. Як наслідок, країна опинилася на межі переддефолтного стану. Здобувач наголошує, що економічні й соціальні ефекти відображаються як у фіскальній, так і в монетарній сфері - в недавньому минулому, неефективна курсова політика Національного банку України з підтримання національної грошової одиниці. В цьому контексті важливі і складні завдання виникають перед державою в зв'язку зі зміною валютно-курсової політики і переходом до плаваючого обмінного курсу, а в наступному - до режиму таргетування інфляції. Вони пов'язані з необхідністю макроекономічної і макрофінансової стабілізації, структурних реформ і подальшого розвитку фінансового ринку. Економічні, фіскальні і соціальні ефекти посилюються через взаємодію і синергетичні ефекти, що проявляється в негативних наслідках і побічних ефектах для макроекономічної стабільності й макрофінансової рівноваги. У результаті посилюється дія ефекту витіснення приватних інвестицій через нераціональне використання коштів від державних запозичень, спрямування їх на поточне споживання та неефективне функціонування державного сектору в цілому. Українські реалії наочно свідчать про обґрунтованість цих висновків.

7. Аргументовано, що для розроблення та реалізації ефективної фіскальної, боргової та монетарно-кредитної політики необхідна чітка координація дій, насамперед Міністерства фінансів України та Національного банку України. Така координація повинна здійснюватися спеціальною Радою (Комісією) представників заінтересованих міністерств та установ при Кабінеті міністрів України. Координація має включати всі етапи розроблення та реалізації фіскальної, боргової та монетарно-кредитної політики паралельно з удосконаленням інфраструктури фінансового ринку, розвитком вторинного ринку державних цінних паперів, інформаційним забезпеченням і головне -- прозорістю і транспарентністю дій усіх заінтересованих установ на фінансовому ринку.

Для ефективної координації фіскальної, боргової та монетарно-кредитної політики в Україні необхідні чіткі і прозорі європейські фіскальні й монетарні правила, на основі яких мають базуватися фіскальна, боргова та монетарно-кредитна стратегії країни. Лише комплексний підхід до визначення фіскальної, боргової та монетарно-кредитної політики, що ґрунтується на принципі комплементарності їх інструментів та механізмів, з врахуванням практики ЕС, зможе забезпечити ефективність макрофінансового регулювання задля стабільного економічного розвитку.

8. Доведено необхідність розроблення довгострокової фундаментальної боргової політики, яка включатиме стратегію, спрямовану на максимально ефективне використання потенціалу боргових фінансів, і конкретну тактику її досягнення. Кабінет міністрів України повинен затверджувати єдиний документ -- «Засади фіскальної, боргової та монетарно-кредитної політики», який включає стратегію на перспективу і тактику дій уряду на короткостроковий період (у розрізі дій і в часовому вимірі). Дисертантом на основі узагальнення результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних учених-економістів і практиків, власних розрахунків запропоновано законодавчо закріпити максимально допустиму величину державного боргу України на рівні 35 % ВВП. Частка боргу в національній валюті в загальній сумі державного й гарантованого державою боргу України, на думку дисертанта, має бути збільшена до рівня 50-55 %. Зрозуміло, що за екстраординарних умов розвитку, виникнення і дії загрозливих для військової, економічної і фінансової безпеки країни внутрішніх і зовнішніх чинників, ці величини можуть бути відповідно на кілька порядків вищі. В зв'язку з цим автор вважає за необхідне постановку питання перед західними країнами про реструктуризацію державного боргу України і списання певної його частини.

Доцільно також диверсифікувати інструменти державних запозичень, зокрема емітувати різні види облігацій -- ощадні, роздрібні, номіновані в кількох валютах, що дало б змогу залучити на ринок різні групи інвесторів. Особливе значення в реформуванні боргової політики має визначення напрямів і реальне використання запозичених державою коштів. Для здійснення макроекономічної стабілізації і макрофінансової рівноваги в Україні доцільно постійно використовувати частину залучених за рахунок позик коштів на конкретні інвестиційні проекти та мінімізувати їх використання на фінансування поточних видатків бюджету.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Бец О. І. Деякі макроекономічні аспекти боргової політики української держави / О. І. Бец // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. праць. -- К. : КНЕУ, 2011. -- № 17. -- С. 9-15 (0,3 друк. арк.).

2. Бец О. І. Боргова проблематика в українській класичній школі державних фінансів / О. І. Бец // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. праць. -- К. : КНЕУ, 2011. -- № 2(22). -- С. 15-22 (0,3 друк. арк.).

3. Бец О. І. Деякі аспекти боргової політики України / О. І. Бец // Ринок цінних паперів України. -- 2012. -- № 3-4. -- С. 37-43 (0,5 друк. арк.).

4. Бец О. І. Еволюція наукових концепцій державного кредиту і державного боргу / О. І. Бец // Ринок цінних паперів України. -- 2013. -- № 9-10. -- С. 39-45 (0,5 друк. арк.).

5. Бец О. І. Еволюція наукових концепцій державного боргу / О. І. Бец, В. В. Лісовенко // Ринок цінних паперів України. -- 2014. -- № 1-2. -- С. 11-19 (0,5 друк. арк.).

...