Формування портфеля інвестицій для забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних телекомунікаційних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Формування портфеля інвестицій для забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних телекомунікаційних підприємств

Апарова О.В.

Кудрицька Ж.В.

Постановка проблеми. Забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та, як наслідок, сталий розвиток вітчизняної економіки й інтеграція України у світове співтовариство неможливі без здійснення інвестицій у всі сфери економіки, в їхній інноваційний розвиток. На даному етапі українським підприємствам інвестиції необхідні не тільки для реалізації потенційних ринкових можливостей їх інноваційного розвитку, а й існуючих потреб для завоювання та утримання міцних позицій на ринку, одержання прибутку, стійкого розвитку в рамках обраної місії та мотивації діяльності.

За економічними законами, чим привабливіший з точки зору отримання доходів ринковий сегмент, тим щільніша на ньому конкуренція. Галуззю, яка тісно пов'язана з багатьма сферами економіки та чинить значний вплив на них, висуваючи нові технологічні вимоги до продукції, організації виробництва та внутрішньогалузевих комунікацій є телекомунікаційна галузь. Зважаючи на той факт, що сучасна телекомунікаційна сфера посідає особливе місце в економіці країни через свою наближеність до світових стандартів, питання забезпечення інноваційної діяльності телекомунікаційних підприємств вимагають першочергового вирішення. Це свідчить про існування даної проблеми і необхідність її дослідження і вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням інноваційного розвитку економіки, інноваційного менеджменту та маркетингу, венчурного бізнесу і трансферу технологій присвячені праці як зарубіжних вчених (І. Бенкса, Х. Виссема, Е.Я. Волинець-Руссета, Б. Гейтса, В.Л. Гіл Чарльза, К. Кемпбелла, Н.Д. Кондратьєва, В.Г. Меденського, Ю. Морозова, Р.А. Фатхуддінова, Й. Шумпетера, О.Ю. Юданова та ін.), так і вітчизняних (Г.О. Андрощука, Ю.М. Бажала, В.М. Геєця, М.П. Денисенка, Г.М. Доброва, І.І. Лукінова, О.В. Марченко, О.Д. Святоцького, Г.М. Солов'йова, М.І. Туган-Барановського, В.Г. Федоренка, М. В. Чорної та ін.).

Найменш дослідженою і недостатньо висвітленою залишається проблема забезпечення безперебійного інвестування інновацій саме галузі телекомунікацій, особливо за умов економічної та політичної нестабільності. Досягнення інноваційного менеджменту й маркетингу не можуть повною мірою бути використані для розкриття реального потенціалу галузі телекомунікацій через відсутність фінансування.

Головною метою дослідження є обґрунтування важливості фінансового забезпечення інноваційного процесу вітчизняних телекомунікаційних підприємств та дослідження і аналіз основних джерел інвестування.

Виклад основного матеріалу. Згідно даних Державної служби статистики України, питома вага підприємств, що займалися інноваціями, знизилась з 17, 4% у 2012 році до 16.8% у 2013 році. Це пов'язане, перш за все, зі зниженням обсягів фінансування інноваційної діяльності відповідно з 11480, 6 млн. грн. до 9562, 6 млн. грн. Щорічно знижується впровадження нових технологічних процесів, у тому числі маловідходних та ресурсозберігаючих (з 554 у 2012 році до 502 у 2013 році). З табл. 1 видно, наскільки відбулися зміни в структурі джерел фінансування інноваційної діяльності за останні 6 років [8].

фінансовий інноваційний телекомунікаційний

Таблиця 1 Джерела фінансування інноваційної діяльності, 2008-2013 р.р., млн. грн.

Не зважаючи на деякі проблеми геополітичного та економічного характеру, у вітчизняній економіці найбільш швидкими темпами з-поміж інших розвивається галузь телекомунікацій: в ній найчастіше відбуваються інноваційні зміни і зрушення. Однак відсутність коштів на проведення інноваційної діяльності є чи не головною причиною низької інноваційної активності вітчизняних підприємств.

Процес залучення і використання ресурсів на інновації повинен носити стратегічний характер та ґрунтуватися на визначених принципах. Виділяють такі принципи [5]:

- підпорядкованість стратегічних цілей інвестиційної стратегії стратегічним цілям інноваційного розвитку;

- варіабельність та гнучкість стосовно змін зовнішнього середовища;

- відповідність інвестиційної стратегії існуючому інвестиційному клімату, напрямам державного регулювання інноваційних і інвестиційних процесів з урахуванням перспектив розвитку;

- паралельність розроблення маркетингової та інвестиційної стратегій інноваційного розвитку;

- прийнятий рівень ризику інвестиційних рішень;

- достатність інвестиційних ресурсів для реалізації проектів інноваційного розвитку;

- ефективність інвестування.

В зв'язку з цим для забезпечення безперервності інноваційного процесу, керівництву підприємства необхідно розробити програму фінансування діяльності та визначитися з портфелем і структурою інвестицій.

Фінансування інноваційної діяльності повинно здійснюватися при дотриманні наступних умов:

- динаміка інвестицій повинна забезпечувати реалізацію інноваційного проекту відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;

- зниження витрат фінансових ресурсів і ризику, пов'язаного з їх недоотриманням або неповерненням, повинно забезпечуватися за рахунок відповідної структури і джерел фінансування з урахуванням можливості зекономити (податкові пільги, гарантії, різноманітні форми участі).

Перед прийняттям рішення інвестором про фінансування інноваційного проекту спочатку необхідно попередньо вивчити життєздатність інноваційного проекту (визначитися з його доцільністю і ймовірністю отримати запланований прибуток). Далі слід продумати та розробити план реалізації проекту (оцінити ризики, ресурсне забезпечення й ін.). Наступним етапом буде організація фінансування, що включає в себе оцінку можливих форм фінансування і вибір конкретної форми; визначення організацій, що фінансують; визначення структури джерел фінансування, контроль виконання плану й умов фінансування.

На сьогоднішній день в Україні існує декілька джерел інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності [3]:

- власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

- позичкові фінансові кошти інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- залучені фінансові кошти інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетні інвестиційні асигнування;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.

У табл. 2 представлена ієрархія джерел фінансування інноваційних програм.

Із вказаної ієрархії джерел фінансування інноваційних програм найчастіше використовуються джерела підприємств та спостерігається стійка тенденція до зниження інвестицій за рахунок бюджетних засобів (особливо з державного бюджету). З огляду на сучасну економічну ситуацію керівництву вітчизняних підприємств розраховувати на виділення з бюджетів значних асигнувань на інвестиційні програми не доводиться. Однак і реального нагромадження власних ресурсів підприємств не відбувається. Однією з вагомих причин є рівень інфляції, що обумовив знецінення амортизаційних фондів і оборотних коштів підприємств. В умовах сьогодення у багатьох підприємств не вистачає фінансових ресурсів навіть на підтримку обсягів виробництва, а тим більше на технічне переозброєння чи збільшення випуску продукції. У свою чергу, падіння виробництва приводить до зменшення прибутку, необхідного для нагромадження інвестиційних ресурсів.

Забезпечуючи оборотні кошти підприємства (майже на 80%) кредитами комерційних банків, доводиться велику частину прибутку пускати на виплату банківських відсотків. Крім того, завжди є ризик невиплати кредитів або отримання меншої суми прибутку від реалізації інноваційного проекту, яка не дозволяє повернути залучені на нього витрати.

Таблиця 2 Ієрархія джерел фінансування інноваційних програм.

Для диверсифікації ризиків по інвестованим коштам і оптимізації їх структури формування портфеля інвестицій підприємств повинно відбуватися в декілька етапів, виходячи з цілей і обсягу інвестиційних ресурсів:

- пошук варіантів інвестиційних проектів для можливостей їхньої реалізації;

- розгляд і оцінка бізнес-планів окремих інвестиційних проектів;

- первинний добір інвестиційних проектів за укрупненими критеріями:

- відповідність інвестиційного проекту економічній стратегії й іміджу підприємства;

- напрямки галузевої і регіональної диверсифікованості майбутньої інвестиційної діяльності;

- ступінь розробленості інвестиційного проекту і його забезпеченості основними факторами виробництва;

- необхідний обсяг інвестицій і період їхнього здійснення до початку експлуатації проекту;

- проектований період окупності, рівень інвестиційного ризику і т.д.;

- експертиза відібраних інвестиційних проектів за критеріями ефективності (прибутковості), ризику, ліквідності;

- остаточний добір інвестиційних проектів у сформований портфель з урахуванням його оптимізації і забезпечення необхідної диверсифікованості інвестиційної діяльності.

Якщо певний критерій є пріоритетною метою у формуванні портфеля (висока прибутковість, безпека і т.п.), то необхідність у подальшій оптимізації не виникає. За необхідності збалансувати окремі цілі портфель може бути збалансований шляхом оптимізації проектів за співвідношенням прибутковості і ризиків, прибутковості і ліквідності і т.д.

За сучасних економічних та геополітичних умов вітчизняним підприємствам доводиться розраховувати на власні сили. Наявність власних коштів для фінансування інновацій значною мірою визначає інвестиційну і інноваційну активність суб'єктів господарювання і, навпаки, відсутність власних коштів знижує їхню привабливість для інших інвесторів. В Україні цей механізм фінансування інноваційної діяльності на сьогодні можна вважати основним.

Існує два основних (вагомих) джерела власних інвестиційних ресурсів. Перше з них - прибуток (нерозподілений прибуток) - як результат господарської діяльності, що залишився у розпорядженні підприємства (якщо він має місце). В сучасних умовах близько 80% промислових підприємств мають проблему нестачі власних коштів не тільки для інноваційної діяльності, а й для розширення обсягів виробництва.

Із зарубіжного досвіду функціонування підприємницьких структур за сприятливих для інвестицій економічних умов видно, що значну частину прибутку вони фінансують у власний розвиток. В країнах із розвиненою ринковою економікою рівень самофінансування інновацій вважається високим при перевищенні питомої ваги власних джерел 60%. Навпаки ж, при рівні самофінансування, нижчому за 50%, інвестування вважається ризиковим. Для порівняння: частка власних джерел інвестування в загальному обсязі інвестицій становить: у Японії - 68, 9%, США - 63, 5%, Великобританії - 62, 1%, ФРН - 55, 3%, Франції - 52, 1%, Україні - більше 90% (для підприємств, які взагалі мають можливість власного інвестування).

Другим джерелом власних інвестиційних ресурсів є амортизаційні відрахування. Для швидшого оновлення основних фондів та технічного розвитку підприємства використовують метод прискореної амортизації, коли вартість основних фондів переноситься на собівартість продукції в більшому відсотковому відношенні.

В економічно розвинених країнах амортизаційні відрахування є важливим джерелом фінансування інвестицій і становлять близько 40% загального обсягу поточних і капітальних затрат підприємств, що здійснюються з позабюджетних джерел (в Україні це - лише 10-15%).

Із західного досвіду фінансування інноваційної діяльності слідує, що пільгова амортизаційна політика дозволяє підтримувати високий рівень самофінансування інвестицій в інноваційний розвиток протягом тривалого періоду.

Поряд із вищезазначеними власними джерелами фінансування інноваційної діяльності підприємств можна виділити ще: довгострокові фінансові вкладення минулих періодів, термін погашення яких закінчується в поточному році; страхові суми відшкодування збитків, викликаних втратою майна; іммобілізація в інвестиції частини надлишкових оборотних активів тощо.

Як правило, інвестиційно-інноваційні ризики тим більші, чим більш розтягнутим у часі є період інвестування та чим більш віддаленими є очікувані результати. Для зниження даних ризиків може бути використане змішане інвестування, коли портфель інвестицій включає одночасно кілька джерел інвестування (диверсифікація джерел фінансування інноваційних проектів). Необхідно правильно розрахувати їхні пропорції в загальній сумі потрібних інвестицій. Змішане інвестування також використовують в тих випадках, коли не вистачає коштів для фінансування інноваційних проектів з одного джерела.

Однак, без удосконалення податкового законодавства в сфері інвестування великих зрушень не досягти. Зарубіжний досвід свідчить, що стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів шляхом податково-кредитної політики дозволяє підвищити конкурентоспроможність економіки в цілому.

Не дивлячись на той факт, що державою до стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на 2011 - 2021 роки віднесено і розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій та робототехніки, в цьому напрямку з боку держави великих зрушень не спостерігається [4].

Тому серед факторів, які стримують інноваційний розвиток телекомунікаційної галузі України, поряд з недостатнім інвестуванням, залишаються й ті, що залежать від державного регулювання:

- недосконалість податкового законодавства та низький рівень державного фінансування (або фінансування за залишковим принципом) інноваційного розвитку пріоритетних галузей економіки (до яких відноситься і галузь телекомунікацій), наслідком чого є низький рівень оновлення основних виробничих фондів телекомунікаційної сфери;

- відсутність науково-методологічної бази формування інноваційної системи сфери телекомунікацій та мотивації вітчизняних підприємств до проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, наслідком чого є поступова втрата науково-дослідними установами експериментальної бази у сфері розробки нових технологій, посилення залежності від імпорту як нових технологій, так і готової наукомісткої продукції.

Висновки

Сформувавши оптимальний інвестиційний портфель (збалансований за такими критеріями, як доходність, ризик і ліквідність обраних форм інвестицій) або обравши окремий проект інвестицій, підприємство, освоюючи передбачені ним інвестиційні ресурси, може створювати нові виробничі потужності, підвищуючи технічний і організаційний рівень виробничого процесу і стійкість підприємства та його сталий розвиток у майбутньому.

Тільки у тандемі з державною підтримкою підприємства телекомунікаційної галузі зможуть досягти необхідного рівня розвитку та конкурентоспроможності, надавати телекомунікаційні послуги на рівні кращих підприємств зв'язку світу, створюючи передумови для економічного розвитку країни в цілому. Однак, слід зауважити, що навіть найдосконаліші засоби державної підтримки інноваційної діяльності будуть неефективними при збереженні в країні макроекономічного середовища, несприятливого для розвитку і поширення інновацій.

Список використаних джерел

1. Апарова О.В. Основні напрями державної політики сприяння інноваційному розвитку / Апарова О.В. // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. ["Регіональний розвиток - основа розбудови української держави"], (Донецьк, 9-10 квіт. 2013р.). - Донецьк: ДонДУУ, 2013. - С.28-30.

2. Денисенко М.П. Інвестиційний клімат України та напрями його подальшого покращення / М.П. Денисенко // Проблеми науки. - 2010. - №12. - С. 32-39.

3. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 р. № 40-IV, зі змін. та доп

4. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 08.09.2011 р. № 3715-VI, зі змін. та доп.

5. Ильяшенко С.Н. Формирование структуры инвестиционных ресурсов развития предприятия (Инвестиционная стратегия) [Текст] / С.Н. Ильяшенко // Бизнес Информ. - 1998. - №21 - 22. - С. 52 - 54.

6. Інноваційні процеси в змішаній економіці: [моногр.] / В.Г. Федоренко, Н.П. Денисенко, І.М. Грищенко, А.П.Гречан [та ін.]; під ред. д.е.н., проф., академ. В.Г. Федоренка, д.е.н., проф., академ. Н.П. Денисенко. - К.:Пік ДСЗУ, 2008. - 194с.

7. Марченко О.В. Визначення необхідних і достатніх умов для інноваційного розвитку підприємства / О. В. Марченко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №6. - С.157-162.

8. Офіційний сайт Державної служби статистики України: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

9. Чорна М.В., Глухова С.В. Формування ефективної інвестиційної політики підприємства: монографія. - Харків: ФО-П Шейніна О.В., 2010. - 210 с.

Размещено на Allbest.ru