Регіональний туризм як фактор соціально-економічного розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 379.851 (045)

Регіональний туризм як фактор соціально-економічного розвитку України

Заря І.В. Національного авіаційного університету

Переосмислення існуючої парадигми представлення України на теренах міжнародних економічних відносин висуває дедалі більші вимоги до реалізації багатогранного різноманітного потенціалу туристичної індустрії, раціональної презентації на світовому ринку саме тих унікальних туристичних послуг, якими Україна володіє з незапам'ятних часів з тим, щоб культурні, археологічні, історичні та інші вітчизняні цінності отримали не тільки поширення та визнання світової спільноти а й зайняли своє гідне місце серед шедеврів світового значення.

Туризм є сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення національного та місцевих бюджетів, виконуючи при цьому економічну, соціально-культурну, політичну, рекреаційну, виховну та екологічну функції [1].

Таким чином, метою цієї статті є аналіз наявного потенціалу розвитку регіонального туризму в Україні, оцінка принципів його ефективного використання. В сучасних умовах розвитку продуктивних сил розвиток регіонального туризму є необхідною умовою підвищення його конкурентоспроможності та раціонального використання регіонального туристичного соціально-культурного потенціалу, набуває все більшого соціально-економічного значення.

Проблеми забезпечення розвитку регіонального туризму за аналізом літературних джерел привертали увагу різних науковців О.О. Бейдика, Л.І. Гонтаржевської, Л.Г. Агафонової, Н.М. Гулевської, Х.Й. Роглєва, Г.Б. Муніна, О.О.Заікіної [2-7].

Соціально-економічний регіон являє собою складне об'єднання численних ланок виробничих і невиробничих систем і соціальної інфраструктури, об'єднаних єдиною територією, господарською організацією і відповідними управлінськими структурами.

Основними рисами економічного регіону є:

соціально-економічна цілісність - соціально-економічний розвиток території будується на основі виконання чітко окресленої для даного регіону виробничої функції в загально-територіальному поділі праці;

наявність певного, характерного лише для даного регіону соціально-економічного потенціалу, розкриття і використання якого є потребою і перспективою розвитку соціально-економічного регіону;

історико-географічна складова - як необхідна умова визначення історичних та територіальних особливостей становлення та розвитку регіону для науково-пізнавальних цілей;

природно-рекреаційна складова - визначає перелік факторів щодо розвитку рекреаційних комплексів для надання різноманітних оздоровчих та інших послуг враховуючи різноманітні потреби споживачів;

інформаційний чинник - відіграє важливу роль у позиціонуванні регіону в системі національного соціально-економічного розвитку і визначає місце регіону в інформаційному постіндустріальному суспільстві.

Основою формування соціально-економічних регіонів є потреба взаємодії галузевого і територіального поділу праці в рамках єдиного комплексу завдань.

Туристичний регіон як складова соціально-економічної системи і як конкурентна одиниця включає:

суспільно-економічні фактори;

туристську політику;

ринкові умови;

відносини з навколишнім світом;

ресурсний потенціал;

екологічну систему;

інтереси населення.

Основною метою функціонування туристичного регіону є забезпечення конкурентоспроможності суб'єктів туристичної галузі на тривалий період.

Україна має вагомі об'єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу. Маючи вигідне геополітичне розташування, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських потоків з Півночі на Південь та із Заходу на Схід. Держава володіє значним туристсько-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, переважно рівнинним ландшафтом, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, культурно-історичними пам'ятками, широкою індустрією подорожей та туризму.

В зв'язку з цим, нагальною потребою є всебічне вивчення, упорядкування та розвиток усіх знаних в нашій державі місць та ресурсів туристичного призначення, що мають стати фокусами регіональних центрів туристичної індустрії, сприяти її подальшому соціально-економічному розвитку. В цьому вбачається той особливий підхід, слідування якому приведе нас до формування нових міжнародних туристичних зв'язків, розробки та реалізації принципово нових напрямів розвитку туризму в Україні, надасть країні нового статусу серед знаних туристичних країн світу.

Ці положення конкретизуються в організації та модернізації регіонів розташування туристських центрів, зростанні обсягу туристських потоків, залученні більшої кількості спеціалістів, підвищенні прибутків суб'єктів туристичної діяльності та й загалом у зростанні привабливості та популярності туристичної галузі.

Так, Центральна Україна багата на історичні пам'ятки, пов'язані із запровадженням і розвитком української державності та культури, Південна Україна є територією, де виявлено чимало пам'яток античної культури, Західна Україна виділяється етнічними особливостями, пам'ятками фольклору, народної архітектури.

Зокрема, в Україні налічується понад 200 тисяч об'єктів пізнавального туризму, понад 300 музеїв.

Всесвітньо відомими є історико-культурні заповідники Києво-Печерський, Луцький, Острозький, Бердичівський, Переяслав-Хмельницький, Хортиця, Поле Полтавської битви; історико-архітектурні заповідники - Львівський, Кам'янець-Подільський, Чернігівський, Новгород-Сіверський, Софіївський (Київ) тощо. Важливе значення для регіонального розвитку туризму мають палацово-паркові комплекси Криму (Воронцовський, Лівадійський та ін.) та Поділля, старовинні замки (Олеський, Мукачівський на Закарпатті, Луцький на Волині), фортеці (генуезькі фортеці Криму - Судак, Ялта, Феодосія; Хотинська на Буковині, Кам'янецька на Поділлі), залишки стародавніх міст - Ольвії (Очаківський р-н), Херсонеса (Севастополь), Неаполя Скіфського (Сімферополь), численні скіфські кургани (напр., Нечаєва могила у Нікополі).

Важливим туристичним ресурсом є місця паломництва - православних (Печерська, Почаївська Лаври), греко-католиків (Зарваниця на Тернопільщині, Крехів на Івано-Франківщини), хасидів (Умань) тощо. Етнографічне походження мають туристичні центри Коломия (Гуцульщини і Покуття), Косів (Гуцульщини), Сколе (Бойківщини).

Туристичними ресурсами є і місця, пов'язані із життям та діяльністю видатних вітчизняних та зарубіжних митців, вчених, громадських і військових діячів, зокрема, Т.Шевченка (Канів), І.Котляревського (Полтава), Б.Хмельницького (Чигирин) та ін., що приваблюють туристів із численної української діаспори. В Україні знаходиться значна кількість унікальних та естетично привабливих природних ландшафтів, що придатні для тривалого відпочинку та пригодництва у поєднанні з місцевими пам'ятками культури та природи. Зокрема, це гірські території Карпат (у т.ч. гірськолижні центри, наприклад, Ворохта) та Криму (наприклад, Ай-Петрі), приморські ресурси Південного берегу Криму та морських прибережних територій Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей, а також практично безмежні річкові ресурси, що передусім пов'язані із мальовничими ландшафтами навколо Дніпра, Десни, Південного Бугу та ін. За оцінками експертів, одночасна місткість ландшафтів України з урахуванням допустимих навантажень та вимог охорони природи становить 48,5 млн. чол., фактичне ж їх використання - 8,5 млн. чол. Основними показниками, як індикаторами регіонального розвитку індустрії туризму, на нашу думку, слід вважати наступні:

- в'їзні регіональні потоки (кількість);

- виїзні регіональні потоки (кількість);

- регіональні видатки на туризм (млн. грн.);

- регіональні доходи (млн. грн.);

- тенденції внутрішніх регіональних потоків (кількість);

- співвідношення різних потоків між собою (кількість);

- зайнятість різних секторів в регіональному туризмі (кількість);

- регіональні туризм, як частка бюджетних надходжень в регіоні;

- регіональна конкурентоспроможність галузі;

- регіональна рентабельність галузі.

Для успішного синергетичного ефекту дослідження стану регіонального туризму та подолання світових деструктивних процесів в туристичному секторі економіки необхідно створити так звані регіональні творчі пошукові кластери з розвитку туризму та інтеграції у глобалізоване соціально-економічне та історико-культурне середовище. Постає питання визначення зовнішніх та особливо внутрішніх регіональних векторів туристичної розбудови, орієнтирів руху регіонального розвитку туризму в заданому напрямку, а також визначення механізмів як оптимізації даного процесу, так і мінімізації впливу деградаційних, кризових процесів на економіку та туризм регіону.

Для оптимізації подальшого розвитку регіонального туризму необхідно залучити переваги сучасного менеджменту. Раціонально використовуючи різноманітні методи управління, такі як адміністративний, економічний, соціально-психологічний, дослідницький стає можливим оптимізація структур управління регіональним розвитком за такими параметрами як :

- ієрархія структури управління;

- оптимізація комунікаційних зв'язків в управлінні;

- загальні витрати на зміст системи управління;

- витрати часу на збір та оброблення інформації;

- виділення часу на вирішення управлінських завдань;

- мінімізація помилок в управлінських рішеннях.

Оптимізація даних параметрів призведе до зменшення числа рівнів керівництва регіональним туризмом, покращення реакції на зміни в туристичній кон'юнктурі, підвищення рівня обслуговування клієнтів та збільшення асортименту наданих послуг, збалансованості діяльності за стадіями життєвого циклу продукції, кращого перерозподілу наявних ресурсів, зниження витрат на туристичні послуги.

Успішний подальший регіональний розвиток туризму неможливий без мінімізації впливу на соціально-культурне середовище ряду негативних чинників, серед яких особливо слід виділити наступні: негативний вплив на місцевих жителів, погіршення стану культурно-історичних пам'яток, об'єктів та територій, вилучення з господарського використання значних територій.

Отже, розвиток регіонального туризму знаходиться сьогодні на тому етапі, коли необхідно актуалізувати дослідження в напрямку структуризації регіональних туристичних ресурсів, попиту споживачів, інформаційного забезпечення туризму, використання управлінського інструментарію при вирішенні питання ефективного збалансованого розвитку регіонального туризму в Україні.

туристичний регіон конкурентоспроможність економічний

Список використаних джерел

1. Гулевська Н.М. Передумови формування стійкого туризму// Вісник СумДУ. Серія "Економіка". - 2007. - №2. - С.130-134.

2. Роглєв Х.Й., Мунін Г.Б. Стан та перспективи розвитку ділового туризму в Україні//Туризм:теорія і практика - 2005-№1. - С.34-42

3. Цибух В.І. Туристичне законодавство - основа ефективної туристичної політики // Культура і освіта фахівців туристичної сфери: сучасні тенденції та прогнози. - К.: КУТЕП, 2005. - С.15-29.].

4. Агафонова Л.Г. Проблеми державного регулювання розвитку туризму в Україні // Культура і освіта фахівців туристичної сфери: сучасні тенденції та прогнози. - К.: КУТЕП, 2005. - С.521-526.

5. Гонтаржевська Л.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств туристичного бізнесу в структурі світового ринку послуг // Збірник наукових праць. - Вип. 44. - К.: ІСЕМВ НАНУ, 2004. - С.177-185.

6. Гонтаржевська Л.І. Конкурентні переваги українських туристичних підприємств у міжнародному регіоні та шляхи їх посилення // Збірник наукових праць. - Вип. 45. - К.: ІСЕМВ НАНУ, 2005. - С. 97-109.

7. Заікіна О.О. Аналіз стану туристської галузі України: реалії та проблеми інвестування // Наукові записки КУТЕП. Щорічник. - Вип.2. - К.: Знання України, 2002. - С.151-160.

Размещено на Allbest.ru