Поняття та підстави внутрішніх переміщень населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.951:351.88] (477)

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

ПОНЯТТЯ ТА ПІДСТАВИ ВНУТРІШНІХ ПЕРЕМІЩЕНЬ НАСЕЛЕННЯ

Кхасраві О.З.

Постановка проблеми. Окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, а також збройний конфлікт на Сході України призвели до того, що більше двох мільйонів осіб вимушені були покинути свої домівки та стати переселенцями, тобто стати вимушено внутрішньо переміщеними особами. Внутрішнє переміщення населення (далі - ВПН) не менш важливе для економічного та соціального розвитку, ніж міждержавне (міжнародне). Так, дійсно, ВПН не впливає на чисельність та склад населення країни в цілому, проте спричиняє зміни в його розміщенні, статево-віковій структурі мешканців окремих регіонів, є наслідком і важливим чинником регіональних відмінностей, напряму пов'язаних з процесами індустріалізації та урбанізації, депопуляції сільського населення, перерозподілом трудових ресурсів тощо, що в свою чергу, може призвести до виникнення негативних внутрішньодержавних геополітичних явищ.

Для того щоб зрозуміти сутність явища «внутрішнє переміщення населення», на нашу думку, варто з'ясувати першоджерело даного процесу, тобто в даному випадку ми звертаємо увагу на необхідність розкриття сутності поняття, ознак та видів системо утворюючого поняття «міграція».

Стан дослідження. Розкриття сутності, ознак, особливостей та видів міграційних процесів були предметом дослідження І.К. Василенка, І.О. Гарної, О.В. Кузьменко, Ю.І. Римаренко, М.Д. Романюка, Н.П. Тиндик, С.Б. Чехович, Т.Н. Юдиної та ін.

Виклад основного матеріалу. За етимологією міграція (лат. мідгаііоп - переселення, переміщення, від migro - переселяюсь) є особливим процесом територіального переміщення населення, який зазвичай завершується зміною постійного місця проживання [1].

Міграція населення є природним демографічним та соціальним процесом, що має економічні, політичні, соціально-культурні аспекти. їх характерні властивості та особливості визначаються розвитком суспільства й, відповідно, ступенем свободи особи у виборі місця або країни проживання. Це поняття зазвичай ототожнюють із рядом синонімічних понять: рух, переселення, пересування, переміщення [2, с. 48].

Виділяючи міграцію за різними суб'єктно-предметними властивостями, Ю.І. Римаренко зазначає, що правова природа міграції полягає у природному праві людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання. Хоча, на нашу думку, якщо мова йде про вимушене переміщення, то в даному випадку варто говорити про примусову реалізацію даного права, що апріорі виключає свободу використання даного права.

Таким чином, міграція (переміщення) - це фактична постійна чи тимчасова зміна місця попереднього перебування особи, що виникає у зв 'язку з наявністю несприятливих соціально-побутових, економічних, культурних умов для її життя та бажанням їх покращити.

Особливої уваги потребує трудова міграція, яка за територіальним критерієм, вважаємо, може бути розглянута як внутрішня, так і зовнішня. Трудова міграція - переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України із метою виконання робіт, надання послуг на платній основі чи заняття будь- яким видом підприємницької діяльності, не забороненим законом [4, с. І7]. Як різновиди трудової міграції можна визначити: сезонну, маятникову і в деякій мірі епізодичну міграції.

За способом здійснення міграцію класифікують як організовану та неорганізовану. Перша реалізуються за допомогою та участю державних і суспільних органів, друга - силами та засобами самих людей без матеріальної та організаційної підтримки з боку яких-небудь установ та організацій [3, с. 187].

Із причин розрізняють вимушену та добровільну міграцію. Хоча поняття «вимушене переміщення» сьогодні є загальноприйнятим у гуманітарній термінології, розходження між добровільною й недобровільною міграцією не завжди легко визначити. Вважається, що майже будь-яка міграція передбачає певний елемент примусу. Наприклад, міграція з метою працевлаштування, яку прийнято вважати «добровільною», часто викликана таким фактором, що примушує, як бідність. Однак ми вважаємо, що за критерій вимушеності необхідно брати наявність елемента вибору в людини - виїхати або залишитися. Вимушена міграція - це насильницьке переселення людей, коли вони не можуть відмовитися від неї. Вона можлива в мирний час в умовах тоталітарної держави або під час збройних конфліктів у вигляді виселення і висилки людей проти їх волі. При відсутності ж відкритого насильства міграція все таки є добровільною. Людина сама приймає рішення і виконує його. Інша справа, що причини можуть змушувати її до цього [3, с. 15-16].

Водночас слід акцентувати увагу, що залежно від того, чи перетинаються при міграції державні кордони, її поділяють на зовнішню та внутрішню. Зовнішня та внутрішня міграція може бути добровільною (наприклад, економічною) або вимушеною (вимушено переміщені особи), постійною або тимчасовою. Внутрішня міграція є переміщенням (переселенням) населення усередині країни. Якщо вона відбувається в межах адміністративно-територіальних одиниць, то поділяється на внутрішньообласну й міжобласну, внутрішньорайонну та міжрайонну, міжсільську й міжміську [4, с. 186]. Зовнішня, або міжнародна міграція пов'язана з перетинанням державного кордону. Такого роду міграції поділяють на міжконтинентальні та внутрішньоконтинентальні.

Разом з тим, приймаючи до уваги вкрай негативні соціально-економічні чинники, що мають місце в Україні та в Іраку, внутрішнє переміщення населення, тобто внутрішня міграція, на нашу думку, на жаль, є масовою та в більшості випадків безповоротною. Говорячи про безповоротність (поворотність) внутрішнього переміщення населення, в першу чергу, потрібно брати до уваги надійність та стабільність соціально-економічних умов як на місці нинішнього перебування (наприклад, робота, житлові умови тощо), так і на попередньому місці знаходження (наприклад, наявність житла, близькі родичі, робота, навчання тощо).

Узагальнюючи думки науковців щодо видів міграцій, І.О. Гарна зазначає, що важливе значення у переміщенні людей відіграє сфор- мованість мотивації до переселення. За цією підставою можна розглядати добровільну міграцію та вимушену міграцію. Так, під добровільною міграцією науковець пропонує розуміти переміщення особи з метою добровільної зміни місця проживання/перебування, що супроводжується перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України. В той же час під вимушеною міграцією пропонується розуміти переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону України, у зв'язку з вчиненням щодо неї або членів її сім'ї насилля чи переслідування в будь-якій формі або реальною можливістю зазнати насилля чи переслідування, а також вимушене переміщення громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, які проживають/перебувають в Україні, що супроводжується перетинанням меж адміністративно-територіальних одиниць України у зв'язку з екологічними, техногенними та іншими обставинами надзвичайного характеру [5, с. 16]. економічний адміністративний територіальній міграція

З приводу даного визначення слід акцентувати увагу, що, на нашу думку, автор досить чітко визначає поняття вимушеної міграції, при цьому наділяє дане явище такими ознаками як: 1) внутрішнє і зовнішнє переміщення; 2) суб'єктами є громадяни України, іноземці, особи без громадянства; 3) підставою є безпосереднє вчинення щодо неї або членів її сім'ї насилля чи переслідування в будь-якій формі або реальна можливість зазнати насилля чи переслідування; екологічні, техногенні та інші обставини надзвичайного характеру. Разом з тим, приймаючи до уваги вкрай негативну геополітичну ситуацію, що склалася між Україною та Російською Федерацією - країною-агресором у зв'язку з тимчасовою окупацією територій України, або отриманням відповідними адміністративно-територіальними одиницями особливого правового статусу (наприклад, особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей) тощо, вважаємо, що запропонований І.О. Гарною перелік підстав не є вичерпним.

При цьому І.О. Гарна звертає увагу на те, що важливе значення в міграційному процесі має психологічний комфорт, який дуже тісно пов'язаний з готовністю особистості до змін, які її очікують. Емпіричні дослідження свідчать, що психологічно краще переживають зміни люди, які свідомо, добровільно прагнуть бути включеними, інтегрованими в чужу групу. Індивіди, які готові до змін, опинившись у мультикультурному суспільстві, як правило, частіше контактують із місцевим населенням, що спонукає кращому протіканню процесу адаптації [4, с. 16-17]. В той же час, відповідно до проведеного нами опитування дані свідчать, що 25% здійснили внутрішнє переміщення невідкладно та це було необхідною мірою для самозбереження (відзначимо, що серед числа опитаних переміщених осіб з території Луганської та Донецької областей - це 90%); 20% відзначили, що свідомо, прийняли виважене та продумане рішення щодо внутрішнього переміщення; 5% збіг обставин.

Видовою категорією явища «міграція» є правова категорія «внутрішнє переміщення населення».

Основними ознаками, які дозволяють ідентифікувати внутрішнє переміщення населення серед інших видів міграції є: а) зміна місця постійного проживання особи, тобто - процес; б) перетинання в процесі внутрішнього переміщення меж різних адміністративно-територіальних одиниць; в) тимчасова або постійна зміна місця проживання чи роботи; г) може мати як добровільний, так і примусовий характер.

У соціальній сфері внутрішні переміщення - це тимчасові або постійні переміщення, інколи іменовані соціальною мобільністю. Соціальна мобільність - це перехід індивідів і соціальних груп із одного соціального прошарку в інший у результаті зміни ними місця проживання. Соціальна мобільність населення означає його міграцію як за вертикаллю, так і за горизонталлю. Вона, зокрема, характеризується: інтенсивністю міграційної мобільності населення у різноманітних соціальних групах; впливом зміни територіального переміщення особи або групи на їх соціальний статус на новому місці проживання (зміна роду занять, соціального статусу, рольових функцій); мірою заданості міграційної мобільності соціальним походженням, освітою, соціальним статусом, національністю; динамікою особистісних установок, переваг у свідомості і поведінці потенційних мігрантів; впливом старого і нового соціального оточення і референтних груп на міграційну поведінку особи і соціальних груп; інтересами, очікуваннями індивідів і соціальних груп у зв'язку зі зміною місця проживання та їх підтвердженням у дійсності тощо [6, с. 42; 7, с. 218-221].

Таким чином, особливостями внутрішнього переміщення населення є:

1) переміщення особи відбувається усередині країни, що саме по собі не тягне будь- якої зміни його правового статусу й не породжує яких-небудь спеціальних правовідносин, які, відповідно, не можна порушити;

2) відповідно до норм закону потребує юридичного закріплення за новим місцезнаходженням. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи повнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Київ держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У разі, коли внутрішньо переміщена особа розміщується регіональним штабом з питань, пов'язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції (далі - регіональний штаб), заява подається посадовій особі уповноваженого органу, залученій в установленому порядку до участі в роботі регіонального штабу. Прийняття заяв та видача довідок про взяття на облік можуть здійснюватися в місцях проживання внутрішньо переміщених осіб працівниками житлово-експлуатаційних організацій або уповноваженими особами, визначеними виконавчими органами сільських і селищних рад, за погодженням з уповноваженим органом;

3) право перетинання адміністративно-територіальних меж усередині України не обмежується, за винятком випадків, передбачених законодавством (наприклад, особливості переміщення осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в зоні проведення антитерористичної операції);

4) внутрішньо переміщеними особами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, котрі на законних підставах перебувають на території України та змушені були покинути своє місце проживання у зв'язку зі збройним конфліктом. При цьому, слід зазначити, що нещодавно норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для взяття на облік внутрішньо переміщених осіб визначали наявність реєстрації місця проживання на території антитерористичної операції, то тепер достатньо лише факту такого проживання, що повинно бути підтверджено відповідними доказами, якими можуть бути військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо. В такому разі законом встановлено 15 днів для видачі особі довідки;

5) довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є безстроковими;

6) уповноваженими суб'єктами публічної адміністрації, яким надано право здійснювати реєстрацію внутрішньо переміщених осіб, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Київ держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи) формують і направляють в електронній формі відповідним територіальним підрозділам Державної міграційної служби переліки осіб, яким видана довідка про взяття на облік особи, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції;

7) потребує єдиної систематизації, зокрема шляхом ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

8) може бути як добровільним, так і вимушеним заходом самозбереження. Так, наприклад, за висновком Всесвітнього

Банку, переміщення населення в Україні далеко не завжди відбуваються із депресивних регіонів у найбільш продуктивні. На спрямування внутрішнього переміщення населення більший вплив справляють інші чинники: вищі рівні державних видатків на соціальну сферу, більш розвинута соціальна інфраструктура та зручності, характерні для великих міст [8].

Висновок

Отже, внутрішнє переміщення населення - це добровільна зміна місця проживання суб'єкта, що викликана ускладненням політичної, соціальної, економічної, екологічної ситуації у відповідній адміністративно-територіальній одиниці або вимушена зміна місця проживання суб'єкта у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Література

1. Романюк М.Д. Міграції населення України за умов перехідної економіки: Методологія і практика регулювання І М.Д. Романюк. - НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. Л.: Світ,1999. 289с.

2. Гарна І.О. Міграційні процеси в Україні та протидія їх негативним наслідкам І І.О. Гарна II Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2003. - № 4, С. 48-50.

3. Василенко І.К. Протидія незаконній міграції населення країн Азії в Європу через територію України (організаційно-правовий аспект) : дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 - «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» І І.К. Василенко ; Дон. юрид. інститут ЛугДУВС, Донецьк, 2006. - 229 с.

4. Чехович С.Б. Міграційне право України: [підручник] І С.Б. Чехович. - К.: Видавництво «Школа», 2003. - 368 с.

5. Гарна І.О. Організаційно-правове регулювання міграційних процесів в Україні І Гарна І.О. II дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук.: спец. 12.00.07 - «Теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» І І.О. Гарна ; Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2004. - 185 с.

6. ТиндикН.П. Адміністративно-правовий механізм регулювання міграції в Україні : дис. на здобуття наук, ступеня докт. юрид. наук за спец. 12.00.07 - «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» І Н.П. Тин- дик; - Львів, 2009 526 с.

7. Юдина Т.Н. Социология миграции : [учебное пособие для вузов] I Т.Н. Юдина. - М. : Академический Проект, 2006. - С. 218-221.

Анотація

У статті здійснено аналіз змісту поняття «міграція». Визначено співвідношення таких правових понять, як «міграція», «внутрішнє переміщення населення» та «переселенець». Запропоновано авторські дефініції цих правових категорій.

Ключові слова: внутрішньо переміщена особа, переселенець, міграція, внутрішнє переміщення, мігрант.

В статье осуществлен анализ содержания понятия «миграция». Определено соотношение таких правовых понятий, как «миграция», «внутреннее перемещение населения» и «переселенец». Предложены авторские дефиниции данных правовых категорий.

Ключевые слова: внутренне перемещенное лицо, переселенец, миграция, внутреннее перемещение, мигрант.

In article analyzes the meaning of migration. The correlation of such legal concepts as “migration”, “internal population displacement” and “settler”. An author's definition of these legal categories.

Key -words: internally displacedpersons, migrant, migration, internal displacement, worker.

Размещено на Allbest.ru