Інструменти оцінювання соціально-економічної взаємодії підприємств у бізнес-середовищі

Цілком зрозуміло, що виокремлення чотирьох типологічних ознак (кількість об'єктів оцінювання, кількість вимірників СЕВ підприємства, фактор часу, інформаційна визначеність) не заперечує можливості урахування інших ознак, однак, на наш погляд, саме ці ознаки можна вважати системоутворювальними.

За результатами дослідження методів комплексного оцінювання результативності виробничо-господарської діяльності підприємств можна відзначити такі найважливіші методи обчислення детермінованих оцінок:

метод скаляризації - згортання векторної оцінки до скалярного вигляду;

метод ранжування - передбачає перехід від числових значень індикаторів СЕВ до їхніх рангових

оцінок; таксонометричний метод - встановлення міри відповідності вектора фактичних значень (Xt) індикаторів вектора еталонних (X ) (планових, нормативних, базових) значень.

Метод скаляризації полягає у зведенні вектора Xt фактичних значень індикаторів СЕВ до скалярного вигляду (коефіцієнта соціально-економічної взаємодії g) за адитивним чи мультиплікативним підходом.

Розрахунок інтегрального показника соціально-економічної взаємодії g у разі адитивного підходу здійснюють за формулою середньої арифметичної зваженої:

кСв = * yit, (0 Ј yitЈ 1), (1)

соціальний індексний економічний корпоративний

де а- - вагові коефіцієнти індикаторів СЕВ (0 <а;- < 1); t - індекс проміжку часу.

У разі рівнозначущості показників СЕВ значення а- становить 1/N і формула (1) зводиться до вигляду простої середньої арифметичної.

У разі використання мультиплікативного підходу значення кС g розраховують за формулою середньої геометричної:

(2)

Кожен із описаних підходів до скаляризації векторної величини має свої недоліки і переваги. Недоліком адитивного підходу є можливість часткової компенсації значень одних показників за рахунок інших, а перевагою - універсальність застосування. Недоліком мультиплікативного підходу є граничний характер оцінки соціально-економічної взаємодії, оскільки, якщо yit =0 принаймні для одного з показників вектора Yt , значення кСg дорівнюватиме нулю. Крім того, зазначимо, що застосування формули (2) доцільне для незначної кількості параметрів вектора Yt .

Оцінювання СЕВ за методом скаляризації полягає у зіставленні скалярної оцінки b, розрахованої за фактичними значеннями індикаторів СЕВ за рік t, із еталонним значенням Kcb ° 1.

Метод скаляризації дає змогу отримати детерміновані, статичні чи динамічні, одновимірні оцінки для окремого підприємства чи їх сукупності за наявності вектора X еталонних значень індикаторів СЕВ. За відсутності подібного вектора можна скористатися методом ранжування, в основу якого покладено рангові оцінки відповідних значень індикаторів СЕВ для багатьох підприємств чи для одного підприємства за багато років. Тобто метод ранжування дає змогу отримати детерміновані статичні (для багатьох об'єктів) чи динамічні (для окремих об'єктів) одновимірні оцінки СЕВ, які використовують для впорядкування (ранжування) підприємств певної однорідної групи.

Застосування таксонометричного методу (методу відстаней) дає змогу встановити близькість вектора індикаторів СЕВ кожного об'єкта дослідження (підприємства) до вектора еталонних значень X (X ® X ). Як зазначалося вище, як вектор X можна обирати вектор нормативних, планових чи експертно встановлених значень індикаторів СЕВ. У певних випадках для групи однорідних суб'єктів господарювання як вектор еталонних значень можна розглядати вектор оцінок СЕВ підприємства-еталона або вектор, сформований із середніх значень індикаторів соціально-економічної взаємодії.

На підставі числових значень C можна встановити відносні позиції кожного підприємства стосовно показників їх соціально-економічної взаємодії, однак якісне оцінювання рівня СЕВ потребує додаткового дослідження щодо введення відповідної шкали якісних оцінок.

Методи парного порівняння застосовують у тих випадках, коли переслідується мета впорядкування сукупності (групи) підприємств (об'єктів порівняння), а не встановлення кількісної оцінки рівня їх соціально-економічної взаємодії. У такому разі визначають експертні оцінки результатів соціально-економічної взаємодії для кожного підприємства, після чого будують квадратні матриці порівняння рангових оцінок СЕВ та на їх основі формують результативну матрицю.

Методи індексного оцінювання є доволі опрацьованими теоретично і поширеними у практиці оцінювання соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання. Застосування індексних методів спирається на розгалужені системи базових показників (індикаторів) з подальшим перетворенням (зведенням) їх числових значень до відповідно масштабованого (переважно у межах від нуля до одиниці) інтегрального показника (індексу). Прикладами подібних індексів можуть бути “Індекс людського розвитку”, “Індекс корупції”, “Індекс рівня життя населення”, “Індекс злиденності населення”, “Індекс DJSI”, “Індекс прозорості”, “Індекс соціальних інвестицій” тощо.

Проблеми побудови системи показників оцінювання соціально відповідальної (СВ) діяльності підприємств розглядалися у працях таких вітчизняних і зарубіжних науковців: Д. Баюра, О. Березіна, Ю. Благова, О. Буяна, О. Ворона, Л. Грицина, О. Даниленко, О. Дудкіна, В. Євтушенка, Т. Черната, Н. Шмиголь та ін.

Детальний аналіз індексних методів оцінювання корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) підприємств наведено у праці В. Євтушенка. Автор відзначає, що індексні методи як інструменти зовнішнього оцінювання КСВ, активно використовують у зарубіжній і вітчизняній практиці для рейтингування підприємств. До найуживаніших індексів при цьому зараховують DSI 400, DJSI, FTSE 4 Good, CPI та “Індекс прозорості та підзвітності”. Щодо внутрішнього оцінювання, то заслуговує на увагу “Індекс соціальних інвестицій” Т. Лєпіхіної, Є. Мохової, який ґрунтується на використанні матриці SPACE-аналізу з виокремленням чотирьох груп показників (нематеріальних стимулів, умов праці, розвитку персоналу, матеріальної винагороди працівників).

Критичний огляд методів кількісного і якісного оцінювання ефективності СВ діяльності підприємств, які ґрунтуються на розробленні відповідних індексів, наведено у ґрунтовному дослідженні Н. Кусик та А. Ковалевської.

Необхідно зазначити, що розрахунки числових значень подібних індексів, переважно є трудомісткими і затратними. Скажімо, обчислення світового фондового індексу Доу-Джонса зі стійкого розвитку (DJSI) ґрунтується на значній кількості різноманітних показників, які стосуються економічних результатів, дотримання екологічних вимог до операційної діяльності та соціального розвитку підприємств.

У роботі О. Даниленка наведено результати дослідження щодо побудови системи критеріїв результативності управління СВ діяльністю підприємств. Автор слушно наголошує на змінному характері критеріїв результативності, вибір яких залежить від стадії життєвого циклу підприємства (становлення, зростання, зрілість, старіння, відродження), та наводить перелік показників, об'єднаних у групи (показники соціального ефекту, показники бізнес-ефекту) і підгрупи (фінансові, маркетингові, управління персоналом). Спільними показниками оцінювання соціального ефекту при цьому (незалежно від стадії життєвого циклу) є показники: щодо внутрішнього середовища - створення нових робочих місць, вчасність оплати праці; щодо навколишнього середовища - збереження екосистеми; щодо зовнішнього середовища - оплата податків у повному обсязі. Зауважимо, що окреслені показники не доведені до аналітичного подання та не прив'язані до інформаційної бази їх розрахунків.

У фундаментальній праці запропоновано концептуальну модель визначення інтегрального рівня розвитку підприємства, яка охоплює індекси масштабності та якості розвитку підприємства. Перевагою цього методу є прозорість і доступність інформаційного масиву даних, однак перехід від фактичних числових значень індикаторів до їх рейтингових оцінок під час обчислення рівня масштабності розвитку значно звужує можливості його застосування. Сумнівним також виглядає виокремлення показників бездефектності та ритмічності виробництва продукції як ключових індикаторів якості розвитку підприємства, оскільки на значення цих показників істотно впливають зовнішні ринкові чинники, зокрема, кон'юнктура товарного ринку - на ритмічність виробництва; якість сировини, комплектуючих, напівфабрикатів - на якість продукції. Запропонований підхід безперечно заслуговує на увагу, однак його практичне застосування до оцінювання соціально-економічної взаємодії на підприємствах потребує істотної модифікації.

Дослідження методів оцінювання соціально-економічної взаємодії на підприємствах дало змогу виявити основні проблеми оцінювання та окреслити шляхи їх вирішення. Наявні розробки щодо оцінювання результатів соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання можуть бути орієнтиром і методичним підґрунтям для формування спеціальних інструментів оцінювання соціально-економічної взаємодії.

Размещено на Allbest.ru