Етика бізнесу в умовах європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

На сучасному етапі розвитку економіки, де є висока конкуренція на ринку пропозицій, дуже важливо здійснювати підприємницьку діяльність з великою обережністю. Останнім часом споживач став дуже чутливим під час вибору товарів чи послуг. Особливу увагу звертають не тільки на ціну, вигляд чи функціональність, а й на якість та безпеку продукції. Отже, виробники змушені переосмислити свої підходи до управління та здійснювати свою підприємницьку діяльність, дотримуючись етичних принципів, правил та норм. Також недовіра до наших підприємців, які не завжди дотримуються слова, умов підписаних контрактів, порушують етичні принципи ведення бізнесу, етику ділових стосунків - є однією з причин, чому бізнес розвивається дуже повільно та чому вітчизняним підприємствам так важко інтегруватися в ЄС.

Згідно з тлумачним словником української мови, етика - це норми поведінки, сукупність моральних правил будь-якого класу, суспільної організації, професії тощо.

Сьогодні у діловій науковій спільноті розрізняють етику бізнесу та етику ділових відносин. Етика бізнесу є вужчим і конкретнішим поняттям, ніж етика ділових відносин, оскільки її наукові інтереси обмежені сферою підприємницької, комерційної діяльності. Етика бізнесу розглядає взаємозв'язок цілей, засобів, норм підприємництва, вплив дій підприємця на своє становище і становище працівників у суспільстві. До компетенції етики бізнесу належить дослідження моральних аспектів законодавства у сфері підприємницької діяльності і формулює для цієї сфери відповідні рекомендації. Етика ділових відносин визначає систему моральних цінностей, критеріїв та параметрів у відносинах між виробниками і споживачами, між організаціями (підприємствами), між організаціями та державою, у самих організаціях тощо. Загалом же як етика бізнесу, так і ділова етика являють собою систему моральних принципів, яка зобов'язує відрізняти правильну поведінку від неправильної [3].

Виокремлюють етику на мікро- та макрорівнях, а точніше етику всередині організації та етику взаємовідносин організації із зовнішнім середовищем. Етика бізнесу всередині організації, інакше кажучи етика внутрішньоорганізаційна або внутрішньокорпоративна, - це система моральних взаємовідносин в середині підприємства між персоналом.

Етика відносин між суб'єктами господарювання або зовнішньоділова регулює відносини підприємства із зовнішнім середовищем, тобто з партнерами, конкурентами, клієнтами, державою та іншими цільовими групами впливу.

До внутрішніх корпоративних етичних норм поведінки належать такі правила, які зумовлюють відсутність наклепів на робочих місцях, насмішок та лайки, дотримання гендерної рівності, недопустимість сексуальних домагань, прозорість кар'єрного зростання та матеріального стимулювання, збереження майнових цінностей, прояв поваги до співпрацівників, їх поглядів.

Зовнішні ділові етичні правила формують основу для забезпечення ведення чесних перемовин, відсутність маніпуляції чи використання технології НЛП під час їх проведення, надання правдивої інформації про товар та послуги, які виготовляються чи надаються організацією споживачам та іншим цільовим групам ринку, ведення чесної конкурентної боротьби без хабарів чи цільового прихованого лобіювання тощо.

Різновиди ділової етики, а саме зовнішньоділової або етики бізнесу, наведено у табл. 1.

Етика виробника у взаємовідносинах зі споживачем посідає провідне місце в етиці бізнесу. Така особлива увага до споживача, під час ведення бізнесу, спричинена тим, що виробник прямо залежить від клієнтів та покупців, оскільки більша частина коштів, що надходять на підприємство, сформована споживачами.

Загалом дотримання етичних норм впливає на:

1) регулювання відносин між економічними суб'єктами ринку на підставі виконання договірних зобов'язань та дотримання права (виконання сторонами контрактних зобов'язань, покриття збитків партнеру в разі заподіяння шкоди, запобігання порушенням ділової практики та вільної конкуренції, додержання правил та норм, що стосуються реклами, використання товарних знаків тощо);

Таблиця 1. Види етичної поведінки підприємства із зовнішнім середовищем

2) виконання норм та правил державного регулювання, в основу яких покладено заходи контролю з боку держави за додержанням законодавства, стандартів, постанов та розпоряджень з конкретних питань підприємницької діяльності;

3) регулювання відносин бізнесу із споживачами, направлене на сумлінне ставлення до споживача (чесність та достовірність характеру реклами, задоволення вимог споживачів щодо кількості, якості, асортименту, новизни, технічних характеристик товарів, дотримання стандартів та вимог щодо сертифікації продукції тощо);

4) відносини бізнесу із суспільством, які передбачають рішення та дії підприємців, спрямовані на підвищення рівня життя як працівників організації, так і суспільства загалом;

5) культуру ділового партнерства, що ґрунтується на довірі, добропорядності, чесності, умінні тримати своє слово, виключенні обману, безвідповідальності, зловживань довірою партнера, а також забезпеченні етичного ставлення підприємця до своїх працівників.

Дотримання етичних норм допомагає організації зберегти відданість клієнтів та ділових контрагентів, а отже, як результат - збільшити свої прибутки. Так, за підрахунками фахівців, утримати старих партнерів у п'ять разів дешевше, ніж завоювати прихильність нових. При цьому організації не потрібно додаткових витрат на маркетинг, а потрібно лише дотримуватись принципів та норм етики, що дасть можливість зберегти репутацію фірми серед її основних цільових груп. Відповідно до цього сформувалось правило: постійно дбати про своїх клієнтів і співробітників, а ринок подбає про тебе.

Як відомо, основним діловим партнером компаній є споживач. При цьому, формуючи етичні правила поведінки з ним, компанія повинна керуватися такими двома поняттями, а саме:

- суверенітет споживача, який полягає у тому, що він своїм ставленням до різних товарів і послуг фактично ними управляє та впливає на підприємницьку систему;

- консюмеризм (споживацтво), в основу якого покладено право на захист від шкідливих і небезпечних товарів; на адекватну і об'єктивну інформацію щодо продуктів, послуг та рекламу; на правдиві інструкції та цінники; право вибору продуктів і послуг на основі конкурентних цін.

Формулювання мети завдання. Мета роботи - подати результати дослідження неетичної поведінки підприємств у взаємовідносинах зі споживачами, розробити рекомендації щодо покращення етичності виробників.

Виклад основного матеріалу досліджень з обґрунтуванням отриманих результатів. Існує багато передумов та причин, через які виробники недотримуються або не завжди дотримуються етичних норм. Щодо суб'єктивних причин, то насамперед це залежить від особистих намірів підприємця під час ведення бізнесу. Деякі виробники спрямовані на виробництво якісної та безпечної продукції, з дотриманням усіх законім, вимог, принципів та правил. Такі виробники будуть мати стабільний, але дещо нижчий прибуток, ніж недобросовісні їх колеги по бізнесу, котрі виробляють неякісні товари, здешевлюють виробництво різними методами, наприклад, використовують неякісну та дешеву сировину. Покупці таких виробників будуть разовими, тому що після користування такими товарами чи послугами рівень їх задоволеності буде низьким.

Існує низка загальних причин неетичної поведінки виробників [3]:

1) відсутність традицій, стандартів етики ведення бізнесу в Україні;

2) більшість бізнесменів не навчалась у бізнес-школах, а самі бізнес-школи ще занадто молоді, без певних традицій, без бази знань;

3) існуюча зневага до законодавства не стимулює створення етичних стандартів ведення бізнесу в Україні;

4) заплутане законодавство і невизначеність правил ведення бізнесу;

5) неузгодженість окремих законів і погана податкова система.

Основними видами неетичної поведінки виробників є:

- виробництво товарів низької якості;

- підробка торгових знаків;

- неправильне маркування, яке не відповідає дійсності;

- невиконання зобов'язань перед споживачами щодо безпеки товарів;

- ненадання інформації про товари і технологію їх виготовлення.

Так, за даними Держпродпотребслужби українці засипали скаргами цей підрозділ усього за 8 місяців їх роботи. Служба почала працювати тільки з квітня 2016 року і станом на листопад вже отримала понад 4,8 тис. звернень від 5,5 тис. громадян, більшість з яких є колективними. Особливо в Україні найбільше громадян турбує питання захисту їх прав у непродовольчій сфері. На цю статтю припадає близько 60 % звернень до Держпродпотребслужби. Частка нарікань на якість і безпеку харчових товарів становить близько 12 %..

Результати соціологічне дослідження щодо структури порушень прав споживачів показано на рис. 1.

З рис. 1 бачимо, що питома вага такої проблеми з боку виробника, як обман споживачів, ненадання своєчасної та повної інформації споживачам та реалізація товарів без розрахункового документа є найпоширенішим явищем неетичної поведінки.

Оскільки питання непродовольчих товарів українців турбує найбільше, то на рис. 2 зображено основні проблеми, з якими стикається споживач у цій сфері споживання.

Рис. 1

Рис. 2

З рис. 2 можна усвідомити, що низька якість товару, невідповідність характеристик товару зазначеній інформації на упаковуванні та відсутність попередження про недоліки та дефекти товару є головними причинами того, що питання захисту прав громадян у непродовольчій сфері турбує їх найбільше.

Щоб краще зрозуміти важливість дотримання етичних норм на підприємстві, проаналізуємо неетичну поведінку виробників молочних продуктів на основі проведеної експертизи, результати якої були представлені в телепрограмі “Життя без обману”. Об'єктом перевірки стали такі молочні продукти, як молоко, масло та йогурт.

Йогурти найпопулярніших виробників України пройшли експертизу та було встановлено, що продукти відповідають нормам. Проте такі вироби не треба називати корисними. У йогуртах так багато цукру і різних домішок, що уся користь живих бактерій просто нівелюється. Якщо кисломолочний продукт натуральний, то він має бути без цукру та наповнювачів. Тому напис на етикетці “Натуральний йогурт” правдивий лише з точки зору законодавства, але не з погляду етичної поведінки до споживачів.

Вершкове масло перевіряли на підміну молочного жиру рослинним. Результати проведеної експертизи на предмет того, хто з виробників здешевив свою продукцію і продав її за ціною справжнього масла, показані на рис. 3.

Із 10 виробників, тільки одна торгова марка “Клуб сиру” не пройшла перевірку. Його продукція не може називатися маслом, адже вона не відповідає вимогам держстандартів.

Рис. 3

Рис. 4

Молоко перевіряли на вміст жиру, білка, фосфору, густину та антибіотики. Результати перевірки 10-ти торгових марок показано на рис. 4.

З рис. 4 бачимо, що до виробників, які здешевили своє молоко за рахунок додавання жирів, білка тощо, належать: “Своя лінія”, “Волошкове поле”, “Гармонія”, “Яготинське”, “Добряна”, “Простоквашино”.

Якісні молочні продукти виготовляють такі торгові марки: “Селянське”, “Ферма”, “Слов'яночка”, “Галичина”.

Однак якість продукції не завжди зіставима з її ціною. Рейтинг виробників молочної продукції в Україні, складений за обсягом зростання чистого доходу, отриманого у 2016 році, показано на рис. 5 (враховувався тільки український бізнес) [13].

Як бачимо, рейтинг молочної продукції в Україні формується, враховуючи багато характеристик товару (ціну, позиціонування на ринку, упакування, назву, смак), а не тільки якість. Отже, молоко ТМ “Простоквашино”, де використовують сухе молоко або фосфати, стоїть на першому місці за рейтингом виробництва. Покупці не можуть бути певними, що товари інших торгових марок, наприклад виробника “Danone Україна”, будуть якіснішими. Так само і молоко ТМ “Яготинське”, де було виявлено антибіотики, посідає високий рівень рейтингу.

Варто зазначити, що неетична поведінка однієї торгової марки виробника може підірвати репутацію й інших торгових марок.

З вищенаведених досліджень можна побачити, що підприємці на практиці не до кінця користуються етичними нормами та правилами під час виробництва, а це, своєю чергою, впливає на якісь та безпеку їхньої продукції. Оскільки сучасний покупець добре поінформований та юридично обізнаний з правами споживача, то доволі часто практикується обмін та повернення товарів. Щоб такого не було, виробникам потрібно підвищити рівень етичної поведінки. Для цього запропоновано підприємствам використовувати на практиці показники, наведені у табл. 2, які можуть проаналізувати та оцінити етичну поведінку виробників по відношенню до споживачів.

Показники оцінювання рівня етичної поведінки виробників по відношенню до споживачів.

Таблиця 2