Формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ національний

технологічний університет

АВТОРЕФЕРАТ

Формування національної стратегіїї розвитку локальних інноваційних центрів

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Сакун Олександра

Чернігів - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Чернігівського державного інституту економіки і управління Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Каленюк Ірина Сергіївна,

Інститут демографії та соціальних досліджень

імені М.В. Птухи

Національної академії наук України,

головний науковий співробітник

відділу соціальної інфраструктури.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент

Курмаєв Петро Юрійович,

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри економічної теорії та права;

кандидат економічних наук, доцент

Овчаренко Тетяна Сергіївна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри менеджменту

інноваційної та інвестиційної діяльності.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Економіки країн світу переживають складні трансформаційні процеси в умовах становлення суспільства знань, зростаючої глобалізації та загострення конкуренції на всіх рівнях. Забезпечення інноваційного розвитку країни в такій ситуації можливе лише на основі наявності висококваліфікованих людських ресурсів, здатних продукувати сучасні знання та реалізовувати науково-технічні результати в комерційній діяльності. Реалізація такої інноваційної політики потребує вдосконалення технологічної, галузевої та структурної організації національної економіки, активізації всієї сукупності організаційно-економічних, фінансових та інфраструктурних чинників інноваційної діяльності. локальний інноваційний стратегія україна

В системі заходів активізації інноваційних процесів і забезпечення інноваційного розвитку у світовій практиці активно використовуються різноманітні механізми стимулювання науково-дослідної діяльності та комерціалізації її результатів. Одним із дієвих механізмів виступає створення локальних інноваційних центрів (технологічних і наукових парків, технополісів, бізнес-інкубаторів, венчурних підприємств та ін.), призначених акумулювати на обмеженій території необхідну інфраструктуру та створювати сприятливі умови для реалізації всіх стадій інноваційного процесу.

Технологічні парки та технополіси є своєрідними каталізаторами, які повинні сприяти утворенню наукомісткого сектора промисловості та формувати науково-технічне ядро всього господарства. Аналіз світового досвіду використання таких форм активізації інноваційної діяльності у США, Японії, країнах Західної Європи, СНД та інших країнах доводить їх актуальність та перспективність для України. Разом з тим, ефективність функціонування локальних інноваційних центрів багато в чому визначається системним підходом, який може бути сформований на основі цілісної національної стратегії, в якій чітко визначені цілі, завдання, механізм та інструменти стимулювання інноваційної активності.

В іноземній науковій літературі опубліковано чимало наукових робіт із питань становлення та організації різного роду вільних і спеціальних економічних зон, а також функціонування та розвитку техніко-впроваджуваних і науково-технічних зон, у тому числі, технологічних парків і технополісів. Такі дослідження здійснювали зарубіжні науковці: А. Андерсон, Б. Ашейм, І. Блінов, Т. Бреннер, М. Гертлер, Б. Джонсон, Д. Долореукс, П. Завлін, М. Кітінг, М. Комлєва, М. Лорензен, Б. Лудвалл, А. Малмберг, П. Моран, С. Парто, Е. Патрік, М. Портер, П. Ромер, Д. Форнайл, С. Фріман, М. Цітт, М. Шторпер та інші. Серед українських вчених відомі праці: І. Єпіфанова, А. Мазур, В. Нежиборець, Л. Нємець, С. Пустовойт, В. Семиноженко, Д. Стеченко, С. Тульчинська, І. Уханова, Л. Федулова, І. Чудаєва та інші. Незважаючи на те, що проблеми створення та розвитку таких локальних утворень інноваційного спрямування досить активно досліджуються в науковій економічній літературі, ще багато питань потребують опрацювання та дослідження. Зокрема, недостатньо вивчені питання ролі технологічних центрів в інноваційному розвитку країни, побудови ефективного механізму взаємодії основних суб'єктів технополісів та методика оцінки ефективності такої взаємодії.

В цьому контексті особливо актуального значення набуває питання реалізації інноваційного потенціалу локальних наукових центрів, що можливо за умов розробки національної стратегії розвитку останніх. Це зумовило актуальність обраної теми дисертації, визначило її об'єкт, предмет, мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось у безпосередньому зв'язку з науково-дослідними роботами Чернігівського державного інституту економіки і управління за темами: «Активізація транскордонного співробітництва університетів як фактор забезпечення конкурентоспроможності вищої освіти України» (номер державної реєстрації - 0111U000016), у межах якої теоретично та методично обґрунтовано роль інноваційних центрів в системі активізації інноваційної діяльності; «Фінансово-економічна стратегія сталого розвитку економіки України» (номер державної реєстрації - 0109U002271), де автором запропонований механізм державної фінансової підтримки розвитку інноваційної економіки; «Стратегія і тактика удосконалення політики сталого розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів» (номер державної реєстрації - 0112U004276), у рамках якої розроблені напрями вдосконалення регулювання інноваційного потенціалу України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних положень щодо ролі локальних утворень в забезпеченні інноваційного розвитку національної економіки та розробка практичних рекомендацій щодо формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в Україні. Для досягнення поставленої мети нами визначені та вирішені наступні завдання:

- дослідити сутність, форми та особливості функціонування локальних інноваційних центрів;

- розкрити роль локальних інноваційних центрів у розвитку національної економіки;

- охарактеризувати особливості державного регулювання локальних інноваційних центрів в системі національної стратегії інноваційного розвитку;

- здійснити оцінку сучасного стану розвитку локальних інноваційних центрів України;

- систематизувати та вдосконалити методичні підходи до оцінки розвитку локальних інноваційних центрів;

- розробити основні пріоритети національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в Україні;

- удосконалити організаційно-економічні основи державної підтримки локальних інноваційних центрів в Україні.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку та функціонування локальних інноваційних центрів в Україні.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних питань щодо формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених в науковій роботі завдань були використані такі методи: абстрактно-логічний та системного аналізу (для вивчення економічної природи різних типів локальних інноваційних центрів та визначення особливостей їх розвитку - п.1.1; для обґрунтування теоретичних підходів до визначення ролі локальних інноваційних центрів у розвитку національної економіки - п.1.2); аналізу і синтезу (для диференціації і узагальнення складу факторів розвитку локальних центрів - п.1.1; для дослідження державного регулювання локальних інноваційних центрів в системі національної стратегії інноваційного розвитку - п.1.3; для систематизації методичних підходів до оцінки розвитку локальних інноваційних центрів - п.2.1); статистичного та економіко-математичного аналізу (для оцінки рівня розвитку локальних інноваційних центрів України - п.2.2); порівнянь, динамічних рядів, економіко-статистичного аналізу та економіко-математичного моделювання (для розрахунку інтегральних показників розвитку технопарків - п.2.3); логічного узагальнення (для обґрунтування напрямів стратегії розвитку локальних інноваційних центрів - п.3.1-3.2).

Інформаційну базу дослідження становили Конституція України, Закони України, Постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України щодо функціонування та розвитку локальних інноваційних центрів, офіційні статистичні матеріали Державної служби статистики України, результати експертних оцінок, офіційні сайти Інтернету, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі інновацій, власні напрацювання автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці і обґрунтуванні теоретичних положень, методичних підходів та прикладних рекомендацій щодо формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів.

Основні результати дослідження, які становлять наукову новизну, полягають в наступному:

удосконалено:

- наукові підходи до визначення ролі локальних інноваційних центрів у розвитку національної економіки через конкретизацію їх економічної сутності, форм (технопарки, бізнес-інкубатори тощо), функцій (економічної, навчальної, інноваційної, стимулюючої), періодизацію їх розвитку (на загальносвітовому рівні і на рівні України), систематизацію чинників успіху (економічних, структурних, правових та ін.); на основі розкриття їх особливої ролі (центри створюють локальну модель успішного інноваційного розвитку, стають каталізаторами прискорення інноваційних процесів та спричиняють нарощення їх результативності) доведено необхідність формування ефективної національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в системі забезпечення інноваційного розвитку національної економіки;

- концептуальні підходи до формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів, яка ґрунтується на визначенні чітких пріоритетів державної інноваційної політики, етапів реалізації (формулювання мети, напрямів, цілей і чинників розвитку локальних інноваційних центрів; постійний моніторинг діяльності та досягнутих цілей, коригування тактичних і стратегічних завдань, удосконалення регуляторного впливу), механізмів (пільгового оподаткування, розширення фінансування і кредитування, комерціалізації і захисту інтелектуальної власності, державно-приватного партнерства, взаємодії локальних інноваційних центрів, державних структур, приватного сектору, вищих навчальних закладів і фінансово-кредитних установ), напрямів (визначення пріоритетних галузей, регіонів та суб'єктів, удосконалення нормативно-правового забезпечення та інструментарію державного регулювання, підтримка провідної ролі вищих навчальних закладів на основі реальної автономії, інноваційної активності та поєднання потенціалу локальних інноваційних центрів як осередків досліджень і розробок з виробничим потенціалом);

- теоретичні засади державного регулювання діяльності та розвитку локальних інноваційних центрів, яке має бути спрямовано на створення сприятливих організаційно-економічних умов для розкриття потенціалу та реалізації всіх важливих функцій і завдань локальних утворень по прискоренню інноваційної діяльності, передбачати специфічні методи та інструменти активізації інноваційної діяльності (відмінні від загальнонаціональних); доведено, що важливим чинником успіху державної підтримки виступає забезпечення стабільного, передбачуваного і заохочувального характеру регуляторного впливу та умов функціонування для суб'єктів господарювання;

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до аналізу та оцінки функціонування і розвитку локальних інноваційних центрів, що включають: визначення критеріїв розвитку локальних інноваційних центрів (економічні, бюджетні, інноваційні, соціальні); формування та розрахунок системи показників, що характеризують рівень державної підтримки, ресурсного забезпечення, результативності технопарків і бізнес-інкубаторів; визначення зведених інтегральних показників розвитку локальних інноваційних центрів; визначення прогнозних значень інтегральних показників розвитку локальних інноваційних центрів; обґрунтування рекомендацій щодо розширення можливостей регуляторного впливу держави та інших суб'єктів на процеси розвитку локальних інноваційних центрів;

- систематизація еволюційних процесів та оцінка сучасного стану розвитку локальних інноваційних центрів в Україні, що дозволило виявити наступні тенденції: нестабільність правового забезпечення, негативна динаміка всіх результативних показників, слабкість і недостатність державної фінансової підтримки, відсутність заохочувальних стимулів та пільг, високий рівень самофінансування технопарків, обмеженість використання кредитів для виконання проектів, наявність значної кількості реально не функціонуючих бізнес-інкубаторів, недостатність фінансових ресурсів для розвитку локальних інноваційних центрів, поява окремих перспективних бізнес-інкубаторів, зменшення рівня виконання проектів технопарками, зниження притоку інвестицій тощо. В цілому проведений аналіз дозволив визначити стан розвитку локальних інноваційних центрів в Україні як незадовільний та відповідно такий, що не дає їм змогу виконувати свої важливі функції в національній економіці; основними причинами такої ситуації виступають непослідовність, слабка дієвість та ефективність державної політики;

- вихідні положення щодо удосконалення організаційно-економічного механізму державної підтримки локальних інноваційних центрів в Україні: активізація державно-приватного партнерства, посилення стимулюючого впливу регуляторних інструментів, розширення можливостей та функцій вищих навчальних закладів в межах технопарків та бізнес-інкубаторів, створення умов для притоку фінансових ресурсів з різних джерел, продовження та розвиток програм пільгового кредитування, впровадження дієвих стимулів для приросту інвестицій, реалізація програм спільного фінансування та співпраці університетів з локальними інноваційними центрами, що в сукупності сприятиме підвищенню інноваційної складової національної економіки.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості використання теоретичних положень, методичних розробок і практичних рекомендацій органами державної влади при формуванні стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в Україні. Запропоновані в дисертаційній роботі практичні рекомендації та висновки використані в роботі органів місцевого самоврядування, вищими навчальними закладами у процесі планування процесів розвитку локальних інноваційних центрів.

Розроблені науково-практичні рекомендації щодо розвитку локальних інноваційних центрів впроваджені в діяльність Департаменту економічного розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації (довідка № 368/02 від 17 квітня 2014 року). Пропозиції щодо вдосконалення функціонування організаційно-економічних механізмів співпраці наукових осередків, закладів вищої освіти, підприємств, фінансово-кредитних установ і держави були враховані Чернігівською обласною радою (довідка № 194/01 від 22 травня 2014 року).

Основні результати дисертаційного дослідження використовуються в методичному та методологічному забезпеченні навчального процесу Чернігівського державного інституту економіки і управління при викладанні курсів «Національна економіка», «Державне регулювання економіки», «Управління інноваціями», «Інноваційний менеджмент» (довідка № 302-04/217 від 29 квітня 2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані безпосередньо автором та знайшли відображення в опублікованих наукових роботах. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації знайшли відображення лише ті розробки та пропозиції, які є результатом особистої праці здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Актуальні проблеми розвитку соціально-економічних систем» (м. Бердянськ, 18-19 квітня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих науковців «Економіка, менеджмент, маркетинг і логістика: теорія, практика, перспективи», (м. Ялта, 15-16 квітня 2011 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (м. Чернігів, 13-14 травня 2011 р.), Всеукраїнському семінарі молодих учених та студентів «Участь України у глобалізаційних процесах» (м. Сімферополь, 14-15 квітня 2011 р.), Міжвузівському науковому круглому столі «Монетарна політика в сучасному глобальному середовищі» (м. Чернігів, 17 травня 2011р.), ХІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Економіка, управління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку» (м. Макіївка, 13 квітня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Формування конкурентоспроможної економіки: теоретичні, методичні та практичні засади» (м. Тернопіль, 26-27 квітня 2012 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Проблеми управління соціально-економічним розвитком України» (м. Харків, 27 квітня 2012 р.), Міжнародній науково-практичної інтернет-конференції «Актуальні проблеми економіки і управління в сучасних умовах» (м. Дніпропетровськ 2-3 жовтня 2012 р.), XV Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні аспекти розвитку економіки: проблеми і перспективи» (м. Київ, 5-6 жовтня 2012 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (м. Чернігів, 15_16 листопада 2012 р.), Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Вища освіта в Україні і Болонський процес: стан, проблеми і перспективи» (м. Київ, 3 грудня 2012 р.), The 11-th International conference «Іnformation Тechnologies and Management» (Riga, Latvia, April 18-19, 2013), ХХХ Міжнародна науково-практична конференція «Стратегії інноваційного розвитку економіки: проблеми, перспективи, ефективність» (м. Львів, 4_5 жовтня 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Формування та ефективність використання фінансових ресурсів в економічній діяльності» (м. Чернігів, 11-12 квітня 2014 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 26 наукових працях, з них 3 розділи в колективних монографіях обсягом 5,2 друк.арк., 7 статей у фахових виданнях - 5,5 друк.арк. та 16 робіт в інших наукових виданнях та збірниках обсягом 3,55 друк. арк. Загальний обсяг публікацій - 14,25 друк. арк., з яких особисто авторові належить 13,25 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 281 сторінка друкованого комп'ютерного тексту. Основний зміст роботи викладено на 210 сторінках друкованого тексту. Робота містить 25 таблиць та 53 рисунки. Список використаних джерел включає 220 найменувань на 25 сторінках; 16 додатків на 45 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади функціонування локальних інноваційних центрів в національній економіці» розкрито економічну сутність локальних інноваційних центрів та еволюцію їх розвитку в Україні та світі, визначено роль локальних інноваційних центрів у розвитку національної економіки, охарактеризовано державне регулювання локальних інноваційних центрів в системі національної стратегії інноваційного розвитку.

Узагальнення теоретичних основ функціонування локальних інноваційних центрів дало можливість підтвердити надзвичайно важливе значення їх для розвитку національної економіки. На основі поглибленого дослідження систематизовано та розкрито основні функції (економічна, навчальна, інноваційна, стимулююча) локальних інноваційних центрів, доведено їх ключову роль у формуванні економіки знань, вплив на покращення рівня та якості життя населення, загальний розвиток національної економіки. Дисертантом систематизовано фактори, які визначають вплив локальних інноваційних центрів на розвиток національної економіки: комерціалізація інновацій, подолання розриву між між системою освіти і науки та виробництвом, підвищення якості вищої освіти, вдосконалення механізму інноваційної діяльності, формування інноваційної інфраструктури, зростання інноваційної складової економіки тощо.

У дисертації на основі узагальнення факторів успіху державної підтримки локальних інноваційних центрів у зарубіжних країнах (США, Китай, Росія, ФРН, Японія, Франція, Фінляндія) визначено і систематизовано перелік заходів, які можуть бути адаптовані до українських реалій: режим державного сприяння створенню і діяльності локальних інноваційних центрів; механізми співпраці університетів, бізнесу, фінансово-кредитних установ, місцевої влади; підтримка високого рівня наукових досліджень в університетах; сприяння венчурному бізнесу; використання державно-приватного партнерства для створення локальних інноваційних центрів.

Доведено необхідність та обґрунтовано специфічні цілі державного регулювання: активізація інноваційної діяльності; забезпечення ефективного трансферу знань та комерціалізації результатів науково-дослідницької діяльності; збалансування державних і приватних інтересів; створення особливого (податкового, пільгового) стимулюючого режиму для суб`єктів інноваційної діяльності; забезпечення сприятливих умов для розвитку бізнесу за перпективними для національної економіки напрямами. Особливостями державного регулювання локальних інноваційних центрів є комплексний уніфікований підхід до правових, економічних та адміністративних методів державного регулювання локальних інноваційних центрів та індивідуальний підхід до умов розвитку різних типів цих структур. Для розвитку технопарків передбачено інструменти непрямого економічного впливу - податкові пільги, стимули; адміністративного впливу - державні замовлення, державні програми співпраці технопарків з ішими інститутами. Державне регулювання бізнес-інкубаторів передбачає використання механізмів державно-приватного партнерства, державні гарантії та державне страхування при кредитуванні, впровадження системи конкурсного (ґрантового) фінансування проектів в рамках бізнес-інкубаторів.

На основі узагальнення теоретичних підходів щодо виключно важливої ролі локальних інноваційних центрів для проривного розвитку національної економіки доведено необхідність не тільки дослідження проблем їх функціонування, а, в першу чергу, винесення на рівень формування національної стратегії розвитку. Відповідна стратегія являє собою сукупність форм, методів та прийомів державного регулювання, спрямованих на активізацію розвитку національної економіки через сприяння розвитку локальних інноваційних структур шляхом удосконалення механізму державного фінансування, пошуку гнучких методів управління на основі державно-приватного партнерства, посилення взаємозв'язку між суб'єктами інноваційної діяльності. Дисертантом запропонована концептуальна схема державного регулювання розвитку локальних інноваційних центрів в системі національної стратегії (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Концептуальна схема державного регулювання розвитку локальних інноваційних центрів в системі національної стратегії *

*Джерело: розроблено автором

У другому розділі «Аналіз та оцінка розвитку локальних інноваційних центрів в Україні» розглянуто методичні підходи до оцінки розвитку локальних інноваційних центрів, проаналізовано сучасний стан та здійснена інтегральна оцінка розвитку технопарків в Україні.

У дисертаційній роботі запропоновано методику оцінки функціонування та розвитку локальних інноваційних центрів на основі комплексу показників, які дозволяють виявляти проблеми їх функціонування та визначати напрями їх вирішення, удосконалювати організаційно-економічний механізм, прогнозувати подальший розвиток локальних інноваційних центрів в національній економіці. Обґрунтована у роботі методика включає такі складові: визначення цілей розвитку локальних інноваційних центрів; визначення чинників, які впливають на розвиток локальних інноваційних центрів; визначення критеріїв розвитку локальних інноваційних центрів; формування та розрахунок системи показників розвитку локальних інноваційних центрів, що включають групу показників державної підтримки технопарків, ресурсного забезпечення технопарків і бізнес-інкубаторів, результативності технопарків і бізнес-інкубаторів; визначення зведених інтегральних показників розвитку локальних інноваційних центрів; визначення прогнозних значень інтегральних показників розвитку локальних інноваційних центрів; обґрунтування рекомендацій щодо формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів; оптимізація показників. Сукупність показників оцінки розвитку локальних інноваційних центрів складається з трьох груп, а саме: показники державної підтримки локальних інноваційних центрів, показники ресурсного забезпечення, показники результативності.

Проведений аналіз сучасного стану технопарків в Україні на основі запропонованої сукупності показників дозволив виявити основні тенденції її розвитку, які, на жаль, мають переважно негативний характер (табл.1).

Як видно з таблиці за останні роки технопарки, позбавлені державної підтримки повністю втратили свої позиції, як лідери виробництва інноваційної продукції в Україні. Темп приросту реалізованої інноваційної продукції знизився у 2013 році на 98%. Експорт протягом 2011-2013 років зовсім не відбувався. Кількість робочих місць, що створені технопарками, за останні три роки зменшились на 80%. Технологічні парки посідали істотну частку у випуску інноваційної продукції промисловості (в 2003-2004 рр. вона становила майже 10 %) при тому, що цю продукцію виробляли 60 підприємств - учасників технопарків. В той же час інноваційну продукцію в промисловості реалізували понад 1000 підприємств. Це пов'язано з активною державною підтримкою технопарків непрямими методами: звільнення від сплати податку на прибуток, ПДВ, мита, ПДВ при імпорті товарів, сплата ПДВ податковим векселем при імпорті нового обладнання, устаткування та комплектуючих. У період з 2010 до 2013 р. (коли було скасовано усі податкові пільги) частка продукції технопарків зменшилась до 0,02 %, внаслідок погіршення умов виконання проектів. Поданий аналіз свідчить про неможливість технопарків України розвиватись без допомоги держави і її підтримки.

Таблиця 1

Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків України відповідно до змін державної підтримки *

Показник	Закон № 991 -- XIV від 16.07.1999 р.	Закон № 3333 -- XIV від 12.01.06 р.	Податковий Кодекс 2010 р.
	період	Темп приросту, %	період	Темп прирост, %	період	Зміна (до 2010 р.), %
	2000-2001	2004		2005	2010		2013
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Обсяг реалізації інноваційної продукції, млн. грн.	177,0	1787,5	910	2272,9	455,0	-80	11,2	-98
Обсяг експорту, млн. грн.	74,0	294,0	297	367,0	95,0	-74	0	0
Частка продукції ТП в ІП,%	0,5	9,5	1800	8,1	1,1	-86	0,02	-98
Створено нових робочих місць, од.	314	828	164	399	25	-94	0	0
Перераховано до бюджету, млн. грн.	7,3	116,5	1496	148,6	78,0	47,5	1,8	-96

*Джерело: складено автором на основі [107; 108].

Одним з основних чинників розвитку локальних інноваційних центрів є рівень її фінансового забезпечення. Слід зазначити, що основною формою ресурсного забезпечення технологічних парків України є самофінансування (рис.2). Як видно з діаграми обсяг фінансування значно перевищує суму кредитів і залучених інвестицій, отже технопарки недостатньо використовують можливості кредитування та інвестування, у тому числі іноземного. Найнижчі коефіцієнти спостерігаються у 2008 і 2009 роках, коли значно скоротилось вартісне вираження реалізованої інноваційної продукції, що пов'язано із загальноекономічною фінансовою кризою. Найвищий показник у 2010 році - 26,8, що викликано відсутністю наданих кредитів і значенням інвестицій на рівні 17,0 млн. грн. Оскільки у 2011-2013 рр. були відсутні будь-які кредити та інвестиції в діяльність технопарків, то коефіцієнт незалежності розрахувати неможливо. Пряма фінансова допомога держави технопаркам України передбачена у формі повного або часткового безвідсоткового кредитування, повного або часткового компенсування відсотків по кредитам та коштів Державного бюджету, що спрямовуються на фінансування технопарків. На практиці ж лише у 2007 і 2008 роках було здійснено компенсацію відсотків по кредитам технопарків, а загальна сума державного фінансування за весь період складає лише 64,93 млн. грн. Таким чином, за умов обмеженості фінансових ресурсів держави надання непрямої фінансової допомоги у вигляді податкових пільг і стимулів є об'єктивною необхідністю.

Рис. 2. Динаміка коефіцієнта фінансової незалежності технопарків України за період 2001-2013 рр.*

*Джерело: розраховано автором на основі [1, с.264; 3; 156; 166]

Проведена інтегральна оцінка розвитку локальних інноваційних центрів в Україні дозволила виявити їх основні особливості: нестабільна державна фінансова підтримка; високий рівень самофінансування технопарків; обмеженість використання кредитів для виконання проектів; наявність значної кількості реально не функціонуючих бізнес-інкубаторів; недостатність фінансових ресурсів для розвитку локальних інноваційних центрів; наявність перспективних бізнес-інкубаторів останніх трьох років; зменшення рівня виконання проектів технопарками; зменшення рівня залучення технопарками інвестицій тощо.

В цілому проведений аналіз дозволив оцінити стан розвитку локальних інноваційних центрів в Україні як незадовільний та відповідно такий, що не дає їм змогу виконувати свої важливі функції в національній економіці. Така ситуація потребує подальших досліджень у даному напрямку та розробки напрямів національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в Україні.

У третьому розділі «Стратегічні напрями розвитку локальних інноваційних центрів в Україні» обґрунтовано складові національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів, запропоновані шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму з метою забезпечення розвитку локальних інноваційних центрів в Україні.

У дисертаційній роботі визначені та запропоновані основні пріоритети національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів: 1) удосконалення державного управління локальних інноваційних центрів; 2) посилення системи фінансування та розширення джерел фінансової підтримки локальних інноваційних центрів; 3) активізація державно-приватного партнерства в контексті створення локальних інноваційних центрів; 4) підвищення рівня співпраці локальних інноваційних центрів з освітніми закладами та їх організаційне закріплення; 5) поєднання потенціалу локальних інноваційних центрів як осередків досліджень і розробок з промисловістю; 6) підвищення конкурентоспроможності вітчизняних локальних інноваційних центрів на світовому ринку інновацій.

Реалізація запропонованих завдань можлива лише за умови комплексного використання адміністративних, правових та економічних інструментів. До основних адміністративних інструментів належать: державні спеціальні програми щодо співпраці ЛІЦ з іншими інститутами, державне замовлення на виконання проектів ЛІЦ, визначення стратегічних пріоритетів вищої освіти в напрямку комерціалізації розробок ВНЗ. Запропоновані економічні інструменти включають: податкові пільги (звільнення від оподаткування); податкові пільги на доходи від ліцензування та діяльності компаній spin-off для університетів та науково-дослідних інститутів; модернізація процедури державних закупівель та надання реальної фінансової автономії університетам. Правові інструменти полягають у законодавчому закріпленні запропонованих інструментів.

Автором аргументовано, що подана стратегія розвитку локальних інноваційних центрів в Україні передбачає формування ефективних організаційно-економічних механізмів взаємодії в межах локальних інноваційних центрів вищих навчальних та наукових закладів, виробничого сектору, держави і фінансово-кредитної системи. Було визначено, що ця стратегія передбачає покладання на державу функції сприяння і підтримки співробітництва локальних інноваційних центрів з освітніми закладами, фінансовими установами та підприємствами шляхом створення спеціальних державних програм. З метою практичної реалізації в роботі запропоновано дві нові програми: «Програма спільного фінансування розвитку локальних інноваційних центрів» (на основі приватно-державного партнерства), «Програма співпраці «університет - локальні інноваційні центри» (рис. 3).

«Програма спільного фінансування розвитку локальних інноваційних центрів» передбачає: створення Агентства приватно-державного партнерства України; впровадження програм спільного фінансування для спільних наукових досліджень і розробок у важливих для держави галузях; трансферу результатів досліджень до підприємств; інноваційних проектів локальних інноваційних центрів; створення інноваційних фондів (венчурних фондів) шляхом застосування механізмів державно-приватного партнерства та мобілізації державних і приватних фінансових ресурсів для фінансування роботи локальних інноваційних центрів. «Програма співпраці «університет - локальні інноваційні центри»» має за мету подолання розриву між освітою та виробництвом, між продукуванням знань та їх впровадженням. Ключова роль у цьому належить саме вищим навчальнам закладам як суб`єктам створення нових знань та їх трансферу в реальний сектор.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Програми удосконалення організаційно-економічних основ розвитку локальних інноваційних центрів*

*Джерело: розроблено автором

Концентруючи інтелектуальний та науковий потенціал студентів і викладачів вони є генератором інноваційних ідей, постачальником висококваліфікованих спеціалістів та джерелом формування інноваційнї свідомості.

Програма містить такі заходи співпраці: проведення спільних наукових досліджень між студентами і викладачами вищих навчальних закладів та науковцями локальних інноваційних центрів за контрактом, проведення бізнес-тренінгів тощо; переорієнтація навчальних технологій на активні пошукові методики навчання у дослідницьких лабораторіях; започаткування програми спільних дослідницьких центрів «університет - промисловість», як нового виду локальних інноваційних центрів в Україні; створити молодіжні інноваційні центри у формі некомерційних партнерств, засновниками яких можуть стати вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, технопарки або технополіси; основним їх завданням стане комплексна консультаційна підтримка молодіжних інноваційних проектів, включаючи технічне і технологічне сприяння їх доопрацюванню.

Реалізація запропонованих дисертантом напрямів національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів дозволить не лише сформувати багатоканальну систему фінансування дослідницької діяльності, але й перейти від адміністративного управління науково-технічною сферою до економічного механізму координації та комерціалізації результатів діяльності науково-технічної сфери завдяки інтеграції освіти, науки та виробництва, що може стати одним із основних джерел розвитку національної економіки та переходу її на інноваційний рівень.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та розроблено напрями розв'язання важливої науково-практичної задачі щодо формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в Україні. У результаті проведеного дослідження отримані такі теоретичні та науково-практичні висновки:

1. Розвиток локальних інноваційних центрів виступає необхідною частиною національної політики забезпечення міжнародної конкурентоспроможності економіки, оскільки саме в таких центрах створюються всі умови для здійснення безперервного інноваційного процесу з метою забезпечення конкретних конкурентних переваг країни у світовому просторі. Основною метою утворення локальних інноваційних структур є просторове поєднання всіх стадій інноваційного процесу на спільній території.

2. Об'єктивними стратегічними завданнями управління розвитком локальних інноваційних центрів на даному етапі функціонування є: створення нових форм і механізмів взаємодії між науковими центрами та іншими інститутами; посилення комерціалізації наукових розробок інноваційних центрів в Україні; підвищення рівня залучення до роботи локальних інноваційних центрів талановитої молоді, як основного джерела людського капіталу; підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників ЛІЦ, посилення їх державної і суспільної підтримки; розвиток локальних інноваційних центрів як одного з основних джерел підвищення інноваційного потенціалу країни і формування в ній економіки знань за рахунок ефективного використання наявних ресурсів.

3. Незадовільні показники динаміки та результативності функціонування локальних інноваційних центрів в України зумовлені такими чинниками, як: відсутність належного рівня державної правової, організаційної та фінансової підтримки їх діяльності; невідпрацьованість механізмів залучення джерел зовнішнього фінансування, відсутність венчурних фондів на Україні і недостатній зв'язок системи освіти і виробництва. Також перешкоджає розвитку вітчизняних технопарків відсутність чіткої системи моніторингу, оперативності статистичної і фінансової звітності, а головне - чітко визначеної стратегії їх розвитку, яка б передбачала ключові вектори розвитку та відповідні механізми їх реалізації.

4. Розроблена і обґрунтована національна стратегія розвитку локальних інноваційних центрів, має сприяти формуванню загального синергетичного ефекту та підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, вона надає ряд додаткових переваг всім учасникам. Для підприємств: підвищення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках за рахунок використання новітніх технологій і результатів науково-технічних досягнень дослідницьких центрів і університетів; вирішення кадрової проблеми за рахунок використання освітянського потенціалу університету і інших освітянських організацій. Для дослідницьких організацій: комерціалізація результатів науково-технічної діяльності; зростання попиту на дослідження і науково-технічну продукцію зі сторони підприємств. Для університетів подібний підхід дозволить забезпечити: активізацію науково-технічної діяльності; комерціалізацію результатів науково-технічної діяльності; інтенсифікацію інноваційної активності студентів, аспірантів, професорсько-викладацького складу. Для фінансово-кредитних установ: підвищення оборотності капіталу, державні гарантії повернення позик, підвищення рентабельності за рахунок інвестування у ризикові, але високоприбуткові проекти, підвищення іміджу та розширення кола клієнтів.

5. Методичні підходи до оцінки розвитку локальних інноваційних центрів передбачають: оцінку цілей розвитку з метою визначення сильних та слабких місць; визначення факторів впливу на розвиток локальних інноваційних центрів в Україні (економічні, структурні, правові, інноваційні, кадрові); обґрунтування показників, які формуються на основі економічних, бюджетних, інноваційних і соціальних критеріїв розвитку локальних інноваційних центрів; розрахунок показників розвитку шляхом виокремлення окремих груп (рівень державної підтримки, ресурсного забезпечення, результативності технопарків і бізнес-інкубаторів); визначення зведених інтегральних показників розвитку локальних інноваційних центрів, результати яких дають змогу визначити основні проблеми розвитку локальних інноваційних центрів в Україні та обґрунтувати рекомендації щодо формування національної стратегії їх розвитку.

6. Підтримка процесів розвитку локальних інноваційних центрів забезпечується шляхом використання конкретних організаційно-економічних механізмів, які представляють собою більш ефективніші способи досягнення цілей розвитку. А саме, доведена необхідність розробки і реалізації двох цільових програм - «Програма спільного фінансування розвитку локальних інноваційних центрів» (на основі приватно-державного партнерства), «Програма співпраці «університет - локальні інноваційні центри»». Перша з них передбачає посилення взаємозв'язків трикутника «держава-наука-бізнес» в контексті сприяння розвитку локальних інноваційних центрів. Друга має за мету подолання розриву між освітою та впровадженням отриманих знань у виробництво.

7. Перетворення локальних інноваційних центрів на дієвий чинник інноваційного розвитку країни можливе не тільки на основі розробленої стратегії їх розвитку, а й забезпечення таких важливих передумов як стабільність та дієвість нормативної бази; гнучкість різноманітних державних стимулів, спрямованих на прискорення впровадження наукових результатів у виробництво, на виведення окремих галузей на конкурентоспроможний рівень. Основними напрямами реалізації комплексної стратегії розвитку інноваційних центрів мають стати: забезпечення організаційно-економічного і структурного об'єднання науки, освіти, фінансового сектора і виробництва; вдосконалення системи державного управління науково-технологічною та інноваційною діяльністю поруч із розвитком інноваційної інфраструктури; кардинальні зміни щодо системи державної підтримки науково-технологічних та інноваційних програм; створення спеціалізованих центрів державно-приватного партнерства у галузі інновацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИССЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

Монографії:

1. Сакун О.С. Інноваційні центри в системі активізації інноваційної діяльності / [Каленюк І.С., Цимбал Л.І., Дьякон А.А. та ін.] // Освітній імператив суспільного розвитку: наукова монографія / за заг. ред. д.е.н., проф. І.С. Каленюк. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2014. - Розд.4. - С.129-162. (Особистий внесок автора - інноваційні центри в системі активізації інноваційної діяльності; 3,4 друк. арк.).

2. Сакун О.С. Напрями вдосконалення регулювання інвестиційно-інноваційного потенціалу України // Державне регулювання розвитку інвестиційного потенціалу України: наукова монографія / за заг. ред. к.е.н., доц. В.Г. Маргасової. - Чернігів. - Січень 2014. - Розд.3. - С.324-352. Особистий внесок автора - напрями вдосконалення регулювання інноваційного потенціалу України;0,9 друк. арк.

3. Сакун О.С. Державна фінансова підтримка розвитку фінансування економіки // Управління фінансовою санацією підприємств: наукова монографія / за ред. к.е.н., доц. В.Г. Маргасової. - Ніжин: ТПК «Орхідея», 2013. - Розд. 10. - Пункт 2.2. - С.261-275. Особистий внесок автора - механізми державної фінансової підтримки розвитку інноваційної економіки;0,9 друк. арк.

Статті в наукових фахових виданнях:

4. Сакун О.С. Удосконалення організаційно-економічних механізмів підтримки локальних інноваційних центрів в Україні / О.С. Сакун // Економіка і держава - 2014. - №8. - С. 56-69. (0,9 друк. арк.)

5. Сакун О.С. Державне регулювання локальних інноваційних центрів в контексті національної стратегії [Електронний ресурс] / О.С. Сакун // Ефективна економіка. - №4, 2014. - Режим доступу до журн.: http://www.economy.nayka.com.ua. (1,1 друк. арк.)

6. Сакун О.С. Особливості державного регулювання локальних інноваційних центрів в Україні / О.С. Сакун // Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління. Серія 1. Економіка: збірник наукових праць. Випуск 2(14) - Чернігів: ЧДІЕУ, 2012. - С.48-54. (0,7 друк. арк.)

7. Сакун О.С. Організаційно-економічні механізми взаємодії освіти, науки і виробництва / І.С.Каленюк, О.С. Сакун // Вісник Запорізького національного університету / Економічні науки. - Запоріжжя : ЗНУ, 2011. - №4 (12). - С. 22_28. (0,65 друк.арк.) Особистий внесок автора - механізми державної підтримки локальних інноваційних центрів;0,4 друк. арк.

8. Сакун О.С. Розвиток технопарків в Україні: історія та проблеми становлення / І. С.Каленюк, О.С. Сакун // Науковий вісник ЧДІЕУ. Серія 1, Економіка : збірник наукових праць. - Чернігів: ЧДІЕУ. - 2011 - № 2(10). - С. 9-16. (0,65 друк.арк.) Особистий внесок автора - історія розвитку і аналіз сучасного стану технопарків України; 0,5 друк. арк.

Статті у наукових періодичних виданнях інших держав:

9. Сакун А.С. Национальные стратегии развития технопарков: зарубежный опыт / А.С. Сакун // Экономический анализ: теория и практика, М.: ООО Издательский дом «Финансы и кредит». - 2014. - № 4(355). - С.57-66. (1,0 друк. арк.)

10. A. S. Sakun. Necessity of forming the national strategy of development local innovative centers for Ukraine in the conditions of global competition // Global competition on the markets for labor, education and innovations. CA, USA, B&M Publishing, 2013. - Р.9-17. (0,5 друк. арк.)

Опубліковані праці апробаційного характеру:

11. Сакун О.С. Державне регулювання локальних науково-технологічних центрів в системі національної стратегії інноваційного розвитку / О.С. Сакун // Формування та ефективність використання фінансових ресурсів в економічній діяльності: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Чернігів: ЧНТУ, 2014. - С. 23-25. (0,2 друк. арк.).

12. Сакун О.С. Основні напрями розвитку локальних інноваційних центрів України в контексті національної стратегії / О.С. Сакун // Стратегії інноваційного розвитку економіки: проблеми, перспективи, ефективність: матеріали ХХХ Міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: Львівська економічна фундація, 2013. - С. 16-19. (0,2 друк. арк.)

13. Sakun O. The necessity of local innovative centers for cooperation of education, science and industry in Ukraine // The 11th International conference «Іnformation Тechnologies and Мanagement», April 18-19, 2013, Information Systems Management Institute, Riga, Latvia. - Р.199-200. (0,1 друк. арк.)

14. Сакун О.С. Технопарки як форма інтеграції вищої освіти у наукові та виробничі процеси / О.С. Сакун // Вища освіта в Україні і Болонський процес: стан, проблеми і перспективи: матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, Київ, 3 грудня 2012 р. - К.: Вид-во європ. ун-ту, 2013. - С.140-142. (0,15 друк. арк.).

15. Сакун О.С. Локальні інноваційні центри як фактор розвитку національної економіки / О.С. Сакун // Імперативи розвитку України в умовах глобалізації: матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції - Чернігів: ЧДІЕУ, 2013. - С.59-60. (0,15 друк. арк.).

16. Сакун О.С. Послуги фінансових інститутів у сфері діяльності інноваційних центрів / О.С. Сакун, Ю.В. Шульга // Сучасні аспекти розвитку економіки: проблеми і перспективи. XV Міжнародна науково - практична конференція, (м. Київ, 05-06 жовтня 2012 р.). - Київ: Аналітичний центр «Нова економіка», 2012. - С.13-15. (0,25 друк. арк.) Особистий внесок автора - аналіз потреб фінансування локальних інноваційних центрів; 0,15 друк. арк.

17. Сакун О.С. Особливості банківського кредитування як методу фінансування інноваційних структур / О.С. Сакун, Ю.В. Шульга //Актуальні проблеми економіки і управління в сучасних умовах: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 02-03 жовтня 2012 р., - Дніпропетровськ: Герда, 2012. - С.35-37. (0,15 друк. арк.) Особистий внесок автора - особливості фінансування локальних інноваційних центрів; 0,1 друк. арк.

18. Сакун О.С. Державне управління інноваційних центрів в Україні / О.С. Сакун // Проблеми управління соціально-економічним розвитком України: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів 27 квітня 2012 року. - Харків: ВБ «Фактор», 2012. - С. 1115-1120. (0,25 друк. арк.).

19. Сакун О.С. Формування конкурентоспроможної економіки: теоретичні, методичні та практичні засади / О.С. Сакун // Формування конкурентоспроможної економіки: теоретичні, методичні та практичні засади: матеріали міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції. - Тернопіль: Крок, 2012. - С.156_158. (0,15 друк. арк.).

20. Сакун О.С. Наукогради в Україні : проблеми і перспективи / О.С. Сакун, І.С. Каленюк // Економіка, управління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку: матеріали одинадцятої міжнародної наукової конференції молодих вчених, аспірантів і студентів - Донецьк: ДонНАБА, 2012. - С.231-233. (0,3 друк. арк.) Особистий внесок автора - проблеми створення наукоградів в Україні; 0,15 друк. арк.

21. Сакун О.С. Банківське кредитування як джерело фінансування інноваційної діяльності в Україні / О.С. Сакун // Міжвузівський науковий круглий стіл «Монетарна політика в сучасному глобальному середовищі» - Чернігів: ЧДІЕУ, 2011. - С.38-40. (0,1 друк. арк.).

22. Сакун О.С. Необхідність розвитку технопарків України в умовах глобалізації / О.С. Сакун // Імперативи розвитку України в умовах глобалізації : Міжнародна науково-практична конференція (м. Чернігів, 13-14 травня 2011 року) / Матеріали доповідей та виступів - Чернігів: ЧДІЕУ, 2011. - С. 59_60. (0,15 друк. арк.).

23. Сакун О.С. Організаційно-економічні механізми взаємодії освітніх закладів, наукових осередків і виробництва / О.С. Сакун // Економіка, менеджмент , маркетинг і логістика: теорія, практика, перспективи: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих науковців на базі РВНЗ «Кримський гуманітарний університет». - Ялта, РВНЗ КГУ, 2011. - С.297-301. (0,5 друк. арк.).

24. Сакун О.С. Організаційно-економічні механізми функціонування технопарків: зарубіжний досвід / О.С. Сакун, Ю.В. Ніколаєнко // Участь України у глобалізаційних процесах: матеріали Всеукраїнського семінару молодих учених та студентів (14-15 квітня 2011р.) - Сімферополь: КЕІ ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана», 2011. - С.140-142. (0,15 друк. арк.) Особистий внесок автора - економічні механізми функціонування технопарків в США; 0,1 друк. арк.

25. Сакун О.С. Особливості розвитку технопарків в Україні / О.С. Сакун // Актуальні проблеми розвитку соціально-економічних систем: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих вчених (м. Бердянськ, 18_19 квітня 2011 р): В 2-хт. - Т.1. - Донецьк: Видавництво «Донбас», 2011. - С.72-73. (0,15 друк. арк.).

...