Активізація впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський національний технологічний університет

УДК 338.24:378:330.341.1

Активізація впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Демченко Оксана Петрівна

Чернігів 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Чернігівського державного інституту економіки і управління Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Каленюк Ірина Сергіївна, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України, головний науковий співробітник відділу соціальної інфраструктури.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Куклін Олег Володимирович, Черкаський державний бізнес-коледж Міністерства освіти і науки України, директор;

кандидат економічних наук Цимбал Людмила Іванівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри міжнародної економіки.

Захист відбудеться «24» жовтня 2014 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.051.04 у Чернігівському національному технологічному університеті за адресою: 14033, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського національного технологічного університету за адресою: м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Автореферат розісланий «24» вересня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцент В.Г. Маргасова

вищий освіта інноваційний економіка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Велика роль освіти в розвитку національної економіки завжди визнавалася вченими та практиками, але в умовах становлення суспільства знань, коли зростає значення інформації, науки та людського капіталу, вона стає одним із пріоритетів державної політики, що потребує свого осмислення. Для кожної країни стратегічним завданням є забезпечення інноваційного типу господарювання на основі продукування нових технологій, їх трансферу у виробництво та комерціалізації. Досвід розвинених держав світу засвідчує, що особливе значення в цьому контексті належить саме вищій освіті та її основним суб'єктам - сучасним університетам, які виступають осередками освітньої, наукової та інноваційної діяльності.

Для України активізація фактора вищої освіти в інноваційному розвитку є надзвичайно актуальною з огляду на наявність кадрового та науково-технічного потенціалу вітчизняних вищих навчальних закладів, адже за основними характеристиками (студентський контингент, охоплення населення вищою освітою, створення потужних університетів тощо) національна система освіти є достатньо розвиненою. Водночас в сучасних умовах загострюється потреба пошуку ефективних шляхів реалізації цього потенціалу, продукування та комерціалізації нових знань і розробок закладів вищої освіти з метою забезпечення конкурентоспроможності національного господарства на основі інновацій та зростання добробуту населення.

Підґрунтя формування наукової думки про роль вищої освіти в інноваційному розвитку національного господарства становлять праці К. Бартона, Г. Беккера, Е. Денісона, П. Друкера, В. Іноземцева, Л. Леслі, Р. Лукаса, Д. Норта, М. Портера, Е. Роджерса, П. Ромера, Ш. Слотер, Т. Шульця тощо. Подальше дослідження впливу вищої освіти на соціально-економічний розвиток відбулося в процесі становлення нового напрямку економічної
думки - економіки освіти, який презентований працями вітчизняних та зарубіжних науковців Т. Боголіб, А. Віфлєємського, Г. Голуба, О. Грішнової, І. Каленюк, О. Кукліна, В. Куценко, В. Майера, В. Радченка, Ю. Рубіна, Н. Холявко, Л. Цимбал та ін.

Проте, попри значні напрацювання вітчизняних і зарубіжних науковців, потребують більш ґрунтовного дослідження проблеми вдосконалення державного регулювання системи вищої освіти відповідно до сучасних соціально-економічних умов, зокрема розробка та реалізація системного підходу до перетворення вищої освіти в дієвий чинник інноваційного розвитку, а також визначення конкретних напрямків та інструментів активізації інноваційної діяльності вищих навчальних закладів. Актуальність вищезазначених проблем зумовила вибір теми дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Чернігівського державного інституту економіки і управління за темами: „Фінансування вищої освіти України в умовах Болонського процесу” (номер державної реєстрації 0109U002272), „Формування ринкової інфраструктури в умовах становлення ринкового механізму господарювання: регіональні аспекти” (номер державної реєстрації 0106U004098), „Активізація транскордонного співробітництва університетів як фактор забезпечення конкурентоспроможності вищої освіти України” (номер державної реєстрації 0111U000016), у межах яких автором визначено роль вищої освіти у суспільному контексті, здійснено оцінку інноваційного потенціалу вищих навчальних закладів, розроблено методичні рекомендації щодо посилення впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства.

Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо активізації впливу системи вищої освіти на інноваційний розвиток національної економіки України. Відповідно до мети дослідження поставлено та вирішено такі завдання:

- розкрити роль, місце та функції вищої освіти як фактора інноваційного розвитку національного господарства;

- узагальнити та поглибити теоретико-методичні основи державного регулювання вищої освіти як фактора інноваційного розвитку;

- систематизувати та вдосконалити методичні підходи до оцінки впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства;

- оцінити тенденції інноваційного розвитку систем вищої освіти розвинених країн світу та України;

- здійснити факторний аналіз впливу освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів на інноваційний розвиток економіки;

- визначити основні напрямки та інструменти активізації інноваційної діяльності у секторі вищої освіти України.

Об'єктом дослідження виступають процеси інноваційного розвитку національної економіки в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади активізації впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національної економіки України.

Методи дослідження. Для розв'язання завдань дослідження було використано систему загальнонаукових та спеціальних методів: діалектичний, абстрактно-логічний методи, методи наукового аналізу та синтезу - для обґрунтування основних теоретичних засад позиціонування вищої освіти як фактора інноваційного розвитку національного господарства; системно-структурний аналіз - для формування комплексного підходу до державного регулювання інноваційних процесів у сфері вищої освіти; економіко-статистичні методи - для обґрунтування методики оцінки впливу вищої освіти на інноваційний розвиток України; економіко-математичного моделювання - для визначення кореляції між показником інноваційного розвитку й основними освітніми та науковими показниками; системного підходу - для обґрунтування основних напрямів посилення впливу вищої освіти України на інноваційний розвиток національного господарства; графічний метод - для наочного відображення результатів дослідження.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти щодо регулювання вищої освіти, здійснення наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та трансферу технологій; аналітичні дані Міністерства освіти і науки України та Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України; офіційні матеріали Державної служби статистики України, статистичної організації Європейської Комісії (Eurostat) й Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСD); публікації міжнародних економічних організацій і зарубіжних вчених із проблематики управління інноваційним розвитком; друковані праці у спеціальних та періодичних виданнях України; інформаційні джерела мережі Internet; особисті спостереження та розрахунки дисертанта.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні ролі вищої освіти як фактора інноваційного розвитку національного господарства та удосконаленні державного регулювання діяльності закладів вищої освіти в напрямі посилення їх інноваційної складової.

Удосконалено:

- концептуальні засади механізму державного регулювання вищої освіти як фактора інноваційного розвитку національної економіки, який включає: сукупність принципів (законності, взаємної відповідальності, узгодженості інтересів, поєднання централізації та децентралізації управління тощо), методів (прогнозування, програмування, планування, інвестування, бюджетування, оподаткування, ліцензування, кредитування, технологічного аудиту тощо), інструментів (правових, адміністративних, економічних, фінансових, тарифних, нетарифних, освітніх, інформаційних, організаційних тощо) та завдань державного регулювання (залучення підприємницьких коштів в систему освіти і науки, розширення підприємницьких функцій університетів, підвищення рівня комерціалізації, розвиток інноваційної інфраструктури вищих навчальних закладів) на основі системного взаємозв'язку державної освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної політики;

- науково-теоретичне обґрунтування еволюційного підходу до періодизації ролі вищої освіти в розвитку суспільства з виокремленням трьох етапів за визначальним критерієм ключової місії освіти: 1-й етап (ХVІІІ ст. - сер. ХХ ст.) - вища освіта є інститутом соціалізації індивіда та сферою підготовки висококваліфікованої робочої сили; 2-й етап (50-80 рр. ХХ ст.) - вища освіта розглядається як високоефективні інвестиції в людський капітал та детермінанта економічного зростання; 3-й етап (90 роки ХХ ст. - по теперішній час) - вища освіта - це конкурентна перевага на ринку робочої сили та фактор інноваційного розвитку національного господарства; доведено, що особливості та ключова роль вищої освіти на кожному етапі зумовлюють відмінності в способах та формах її організації і фінансування, масштабах поширення, функціях університетів та їх значенні в забезпеченні соціально-економічного розвитку суспільства;

- класифікацію факторів інноваційного розвитку національної економіки (за ознакою ринкової організації господарювання та інструментами впливу на інноваційний процес), що уможливило конкретизацію значення вищої освіти як фактора пропозиції (результати наукових досліджень, об'єкти права інтелектуальної власності, інноваційні продукти, якість освіти та підготовлені фахівці формують певний рівень пропозиції інноваційних ресурсів в економіці) та як фактора попиту (вища освіта впливає на інноваційний попит в країні, створює умови для реалізації інноваційного потенціалу і підвищення інноваційної сприйнятливості суб'єктів економіки), обґрунтування спрямованості державного впливу на посилення цих факторів та узгодження взаємодії між ними з метою забезпечення наростаючого ланцюгового інноваційного процесу;

- інструментарій активізації інноваційної діяльності вищих навчальних закладів за рахунок упровадження фандрайзингу в якості комплексної системи заходів (формування стратегії залучення додаткових коштів як джерела реалізації дослідницьких ідей та комерціалізації результатів НДДКР; застосування маркетингових та економічних інструментів підвищення іміджу закладу, залучення партнерів до співпраці та формування ендаумент-фондів; активізація потенціалу випускників; розгортання підприємницької діяльності; пошук грантів та участь у партнерських проектах; підвищення ефективності державного фінансування тощо), інструментів пошуку додаткових джерел розвитку (фінансових, інформаційних, людських, матеріальних, технічних тощо) та шляхів комерціалізації результатів наукових досліджень і розробок університетів;

набуло подальшого розвитку:

- теоретичне узагальнення сутності характеристики новітніх тенденцій сучасного розвитку систем вищої освіти на основі компаративного аналізу досвіду розвинених країн світу: інноваційна функція університетської науки забезпечується на рівні фінансування не менше 0,4% ВВП; тісна взаємодія з підприємницьким сектором, за якої вищі навчальні заклади стають дієвими осередками продукування та комерціалізації нових знань та інновацій; посилення підприємницьких функцій сучасних університетів; зміцнення фінансової бази інноваційної діяльності університетів за рахунок значної диверсифікації фінансових ресурсів та видів діяльності тощо;

- науково-методичні підходи до прогнозування впливу системи вищої освіти на забезпечення інноваційного розвитку національної економіки; зокрема, за допомогою багатофакторної регресії здійснена оцінка впливу визначених факторів (чисельність спеціалістів ВНЗ, що виконували наукові й науково-технічні роботи; частка студентів ВНЗ технічних і природничих спеціальностей; обсяги фінансування наукових та науково-технічних робіт в системі вищої освіти; отримані охоронні документи) на обсяг реалізованої інноваційної продукції в країні, що дозволило виявити ступінь впливу кожного фактора, проранжувати їх за вагомістю в системі державної регуляторної політики та визначити відповідний інструментарій їх активізації;

- практичні рекомендації щодо визначення основних напрямів перетворення вищої освіти в дієвий чинник інноваційного розвитку національного господарства, що включають стратегічні напрямки державного регулювання вищої освіти (організаційне та податкове стимулювання співпраці вищих навчальних закладів та суб'єктів бізнесу, використання пул-підходу до просування результатів НДДКР університетів, створення офісів трансферу знань у вищих навчальних закладах, захист прав інтелектуальної власності, прискорення впровадження наукових розробок у виробництво, підтримка входження вищих навчальних закладів до мереж трансферу технологій та використання інноваційних платформ як інструменту налагодження співпраці у форматі „держава - освіта - бізнес” тощо) і напрямки активізації інноваційної діяльності вищих навчальних закладів (реальне підвищення фінансової автономії університетів; розширення можливостей залучення різноманітних фінансових ресурсів, мотивації наукового та викладацького складу до інноваційної діяльності, співпраці з бізнесом; створення наукоємних підприємств; посилення міжнародної економічної діяльності та виробництво високотехнологічної продукції тощо).

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що під час наукового дослідження виявлено основні закономірності й проблеми функціонування сфери вищої освіти в Україні, запропоновано системний підхід до удосконалення державного регулювання системи вищої освіти з метою забезпечення інноваційного розвитку національної економіки.

Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи було впроваджено в роботу Чернігівської обласної державної адміністрації (довідка № 02-08/1945 від 12.12.2013 р.). Результати дослідження використано під час виконання науково-дослідної роботи Чернігівського державного інституту економіки і управління на тему „Активізація транскордонного співробітництва університетів як фактор забезпечення конкурентоспроможності вищої освіти України”, фінансування якої здійснювалось за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, зокрема, при проведенні дослідження за тематичними напрямами: „Роль вищої освіти в сучасному суспільному контексті” й „Оцінка ефективності інноваційного потенціалу вищої освіти та її закладів” (довідка № 302-04/729 від 06.11.2013 р.). Авторські розробки використовувались у навчальному процесі Чернігівського державного інституту економіки та управління (довідка № 302-04/730 від 07.11.2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки та рекомендації, які викладені в дисертації, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті положення, що належать дисертанту. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорювалися та позитивно оцінені на міжнародних, Всеукраїнських, міжвузівських та вузівських конференціях. Основні з них: „Стратегії розвитку України у глобальному середовищі” (м. Ялта, 2010 р.); „Фінансово-економічне, обліково-аналітичне та організаційно-правове забезпечення відтворювальних процесів на шляху до економіки знань” (м. Чернівці, 2010 р.); „Актуальні проблеми розвитку соціально-економічних систем” (м. Бердянськ, 2011 р.); „Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень” (м. Луцьк, 2011 р.); „Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2011 р.); „Проблеми управління соціально-економічним розвитком України” (м. Харків, 2012 р.); „Эффективные инструменты современных наук - 2012” (м. Прага, 2012 р.); „Вища освіта в Україні і Болонський процес: стан, проблеми і перспективи” (м. Київ, 2012 р.); „Імперативи розвитку суспільно-економічних систем в умовах глобалізації” (м. Чернігів, 2013 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано у 26 наукових працях загальним обсягом 10,29 друк. арк., з них: 1 - розділ у колективній монографії (3,18 друк. арк.), 8 статей - у вітчизняних фахових наукових виданнях (4,23 друк. арк.), 1 стаття - у зарубіжному науковому виданні (0,36 друк. арк.) та 16 робіт - у інших наукових виданнях та збірниках (2,52 друк. арк.). Загальний обсяг, що належить особисто автору, становить 9,75 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 255 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі основний зміст дисертації викладено на 199 сторінках. Дисертація містить 40 рисунків на 39 сторінках (з них 9 займають окремі сторінки), 24 таблиці на 26 сторінках (з них 7 займають окремі сторінки), 5 додатків на 25 сторінках, список використаних джерел становить 267 найменувань на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь її розробки в економічній літературі, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження, встановлено зв'язок із науковими темами, розкрито новизну отриманих результатів та їх практичне значення, наведена кількість публікацій, в яких апробовано положення дисертації.

У першому розділі „Теоретичні засади дослідження ролі вищої освіти в інноваційному розвитку національного господарства” виявлено сутнісні характеристики інноваційного розвитку національного господарства, простежено еволюцію становлення вищої освіти як фактора інноваційного розвитку, визначено основні функції сучасних університетів та систематизовано теоретичні аспекти державного регулювання вищої освіти в сучасних умовах.

На основі систематизації наукових поглядів та симбіозу традиційного і синергетичного підходів запропоновано уточнення змісту поняття „інноваційний розвиток національного господарства”, під яким автор розуміє цілеспрямований, закономірний, ітераційний процес трансформації та оновлення системи взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людини на основі інновацій. Такий підхід передбачає наявність єдиної стратегії, що визначає спрямованість інноваційного розвитку, взаємодію учасників інноваційного процесу і управління ним, накопичення змін та потенціалу для подальшого розвитку. Автором наголошено, що це комплексне поняття має включати три складники: наявність і достатність інноваційного потенціалу (науково-технічного, науково-інформаційного, фінансового, комерційного, інституційно-організаційного тощо), забезпечення та проведення інноваційного процесу (здійснення інноваційної діяльності та реалізація інноваційних проектів) й отримання ефекту від використання інновацій (науково-технічного, економіко-організаційного, фінансового, соціального, екологічного).

У роботі розкрито роль та місце вищої освіти в системі факторів інноваційного розвитку (рис. 1). Доведено, що в сучасних умовах вища освіта формує такі складники інноваційного потенціалу, як потенціал освоєння, генерування та поширення нових знань; а також вища освіта створює умови реалізації інноваційного потенціалу шляхом формування інноваційної сприйнятливості суб'єктів, розвитку інноваційної інфраструктури (бізнес-інкубатори, технопарки, наукоємні університетські підприємства тощо), підвищення конкурентоспроможності країни, створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату. Досліджено та систематизовано функції університетів як у загальному контексті розширення їх функцій у сучасних умовах, так і в розрізі основних форм університетської діяльності. З'ясовано, що інноваційна роль закладів вищої освіти має полягати не тільки у високій якості основних, традиційних функцій (виховання, освіта і підготовка висококваліфікованих кадрів, наукова діяльність), а й розширенні дослідницької, підприємницької, міжнародної діяльності, співпраці з бізнесом. Тільки досягнення такої багатофункціональності дозволить забезпечити конкурентоспроможність та інноваційну спрямованість системи вищої освіти в загальному розвитку національної економіки.

З позицій необхідності активізації впливу вітчизняної системи вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства автором обґрунтовано доцільність удосконалення державного регулювання системи вищої освіти. Враховуючи складність та багаторівневість відносин у цій сфері, доведено, що державне регулювання має бути комплексно орієнтовано на реалізацію соціальної, економічної та інноваційної функцій вищої освіти, що передбачає не лише забезпечення функціонування та розвитку сфери вищої освіти, а й стимулювання її інноваційної спроможності.

У другому розділі „Аналіз впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства” виявлено сучасні тенденції розвитку вітчизняної системи вищої освіти; проведено компаративний аналіз впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства України та розвинених країн світу; здійснено моделювання залежності інноваційного розвитку від набору освітньо-наукових факторів та його прогнозування.

16

16

Рис. 1. Місце вищої освіти в системі факторів інноваційного розвитку національної економіки*

*Джерело: розробка автора

Размещено на http://www.allbest.ru/

З метою комплексного аналізу сучасного стану розвитку системи вищої освіти та визначення напрямків удосконалення державного регулювання цією сферою в сучасних умовах дисертантом обґрунтовано алгоритм оцінки впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства. Реалізація запропонованого алгоритму передбачає такі етапи: інтегральну оцінку інноваційного потенціалу ВНЗ; оцінку реалізації сферою вищої освіти наявного інноваційного потенціалу; аналіз ролі вищої освіти в інноваційному розвитку України та інших країн світу; прогнозування подальшого впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства України; обґрунтування рекомендацій щодо активізації впливу сфери вищої освіти на інноваційний розвиток національної економіки.

Інтегральна оцінка інноваційного потенціалу вищих навчальних закладів дозволила виявити, що вітчизняна система вищої освіти спроможна забезпечити інноваційний розвиток національного господарства людським капіталом (локальний показник людського капіталу в системі вищої освіти становить 0,94), проте недостатній рівень фінансування (локальний показник фінансування наукових досліджень і розробок ВНЗ дорівнює 0,67) перешкоджає реалізації людського потенціалу, на що вказує локальний показник результативності діяльності ВНЗ (0,62). Це зумовлює необхідність узгодження обсягів і якості складових інноваційного потенціалу сфери вищої освіти, а саме наявного людського капіталу з рівнем фінансового забезпечення, результативністю та якістю науково-інноваційної діяльності закладів вищої освіти, ефективність якої оцінюється лише на 69% на теперішній час.

Проведена оцінка реалізації інноваційного потенціалу сфери вищої освіти засвідчила незавершеність інноваційного циклу - результати наукових досліджень і розробок закладів вищої освіти залишаються лише потенційними чинниками інноваційного розвитку національної економіки внаслідок низького рівня їх комерціалізації.

На основі проведеного порівняльного аналізу автором узагальнено основні тенденції розвитку вищої освіти в розвинених країнах світу: поява нових форм освітніх послуг; значна активізація міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів; розширення та диверсифікація форм співпраці вищої освіти та бізнесу; потужна державна підтримка наукових досліджень у сфері вищої освіти; зростання спін-активності університетів; диверсифікація джерел фінансування освітньої, наукової, інноваційної діяльності; розгортання підприємницьких функцій закладів вищої освіти тощо. Компаративний аналіз дозволив підтвердити порівняно сильні позиції України відносно розвинених країн лише в одному аспекті - підготовці висококваліфікованих фахівців, тоді як за показниками масштабності і результативності дослідницької діяльності вищих навчальних закладів, співпраці з підприємницьким сектором у сфері технологій та інновацій, міжнародного співробітництва, науково-інноваційного потенціалу вітчизняна система вищої освіти знаходиться набагато нижче від країн інноваційних лідерів - Данії, Швеції, Фінляндії, Німеччини.

Застосування методів економіко-математичного моделювання дало можливість спрогнозувати динаміку інноваційної продукції в країні залежно від таких факторів, як чисельність спеціалістів ВНЗ, що виконували науково-технічні розробки, обсяги фінансування наукових та науково-технічних робіт в системі вищої освіти, кількість отриманих охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності ВНЗ та чисельність студентів за технічними спеціальностями, що визначають продукування та впровадження інновацій. Вагомий вплив на обсяги інноваційної продукції має фінансування наукових досліджень і розробок у секторі вищої освіти, від рівня якого залежить функція університетської науки в економіці. Проте на фоні скорочення за останні тринадцять років загального фінансового забезпечення науки в країні (рис. 2), фінансування наукових досліджень і розробок в системі вищої освіти, зокрема, залишається стабільно низьким, що не дає їй змоги виконувати економічну та інноваційну функції у розвитку національного господарства. Отримані результати підтвердили необхідність удосконалення регулювання вищої освіти у напрямку модернізації державного фінансування і впровадження практики фінансування за результатами діяльності; диверсифікації джерел фінансування діяльності вищих навчальних закладів; розширення підприємницьких функцій і співпраці з бізнесом; активізації інноваційного міжнародного співробітництва.

Рис. 2 Рівень фінансування науки в Україні, % ВВП*

*Джерело: розраховано на основі даних Державної служби статистики України

Загалом проведений аналіз дав можливість виявити сильні та слабкі сторони інноваційної складової діяльності вітчизняних закладів вищої освіти, загрози та можливості для національної економіки, що пов'язані з розвитком вищої освіти; а також дозволив оцінити рівень впливу системи вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства як незначний. Це зумовлює необхідність розробки і впровадження заходів активізації впливу вищої освіти на розвиток національного господарства України.

У третьому розділі „Основні напрями активізації впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства” обґрунтовані концептуальні засади регулювання вищої освіти як фактора інноваційного розвитку, визначено стратегічні напрямки вдосконалення державного регулювання вищої освіти та запропоновано диверсифікацію інструментарію активізації інноваційної діяльності у сфері вищої освіти.

З метою підвищення ефективності державного впливу на інноваційний розвиток дисертантом конкретизовані заходи державного стимулювання співпраці системи вищої освіти та підприємницького сектора, визначені заходи підтримки діяльності технологічних парків, розроблені концептуальні засади створення наукоємних підприємств вітчизняними ВНЗ, а саме: етапи створення, функції учасників, потенційні джерела фінансування на кожній стадії, визначена роль ВНЗ та держави у створенні наукоємних підприємств.

Для здійснення ефективного державного регулювання комерціалізації результатів наукових досліджень сектора вищої освіти обґрунтовано пуш- і пул-стратегії (мета, цільова аудиторія, завдання, інструменти, особливості, переваги та недоліки), системна реалізація яких забезпечить зростання ефективності використання державних коштів, що йдуть на фінансування наукових досліджень ВНЗ, і узгодження розвитку науки та інновацій з потребами національного господарства.

Узагальнення ефективного досвіду розвинених країн світу дозволило побудувати оптимальну схему організаційної структури національної мережі трансферу технологій з урахуванням специфіки регіонального розвитку України, що включає чотири рівні управління: офіси трансферу знань у вищих навчальних закладах; координатори на рівні регіону чи галузі; центральний офіс у м. Києві і головний координатор Міністерство освіти і науки або інший центральний орган.

Автором доведена необхідність не тільки вдосконалення державного регулювання, а загалом - формування комплексного підходу до державного регулювання вищої освіти як фактора інноваційного розвитку, який має бути орієнтований на стратегічну мету - реалізацію інноваційної функції вищої освіти, та представляти собою цілісну систему методів, інструментів, принципів, взаємозв'язків між об'єктами та суб'єктом державного регулювання, які в сукупності здатні забезпечити активізацію впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства. Науково обґрунтовано, що основою підвищення ефективності державного регулювання вищої освіти в сучасних умовах є досягнення взаємоузгодженого та взаємовигідного функціонування тріади: держава - вища освіта - бізнес.

У напрямі фінансового забезпечення інноваційної діяльності у сфері вищої освіти запропоновано диверсифікацію інструментів за рахунок використання маркетингових, економічних, інституційних, організаційних та фандрайзингових інструментів, які поділені за суб'єктами їх використання (державний сектор і сектор вищої освіти), але лише в сукупності дозволять забезпечити виконання завдань державного регулювання вищої освіти як фактора інноваційного розвитку національного господарства (рис. 3).

Рис. 3. Інструменти активізації інноваційної діяльності у секторі вищої освіти*

*Джерело: розроблено автором

Основними напрямками активізації інноваційної діяльності в системі вищої освіти визначено: налагодження співпраці з підприємницьким сектором (дослідження на замовлення, спільна участь у партнерських проектах, продаж ліцензій, надання платних послуг, створення корпоративного університету); розвиток інноваційної інфраструктури (створення на базі або за участі вищих навчальних закладів наукових та інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, наукоємних підприємств, науково-технологічних парків, інноваційних кластерів); удосконалення організаційно-економічних засад функціонування закладів вищої освіти за рахунок створення офісів трансферу знань (шляхом покладення додаткових функцій в межах чисельності персоналу, виокремлення структурного підрозділу або створення/відокремлення самостійної юридичної особи тощо).

Доведена доцільність використання фандрайзингу як комплексу інструментів (маркетингових, економічних, інституційних, організаційних, освітніх), економічних відносин з різними партнерами (донорами, меценатами, спонсорами, клієнтами), стратегій (залучення додаткових коштів для реалізації ідеї дослідника; залучення додаткових коштів як джерела розвитку; комерціалізації уже готових результатів НДДКР) з метою акумулювання фінансових, людських, матеріальних та інших ресурсів для забезпечення ефективної освітньої, наукової та інноваційної діяльності у секторі вищої освіти.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та запропоновано вирішення важливого науково-прикладного завдання - активізації впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства України та розроблено практичні рекомендації його реалізації. Наукові результати дослідження дали змогу сформувати наступні висновки й пропозиції, що відображають вирішення поставлених завдань відповідно до визначеної мети:

1. Інноваційний розвиток національного господарства - це цілеспрямований, закономірний, ітераційний процес трансформації та оновлення національного господарства на основі інновацій. Основними ознаками інноваційного розвитку є: ендогенність, цілеспрямованість та закономірність процесу, синергетичний ефект. Основними суб'єктами виступають фізичні особи, інноваційні підприємства, освітні та наукові установи, органи державної влади. Основними об'єктами є нові знання, технології, інноваційний продукт, інноваційні проекти та програми, освітня, науково-технічна та інноваційна політика. Інноваційний розвиток національного господарства передбачає наявність трьох головних складових: достатності інноваційного потенціалу, забезпечення інноваційного процесу та ефект від використання інновацій. У системі факторів забезпечення інноваційного розвитку національної економіки вагоме місце належить сфері вищої освіти.

2. Роль вищої освіти в інноваційному розвитку національної економіки постійно зростає, змінюється та набуває нового значення: інституту соціалізації індивіда та сфери підготовки висококваліфікованої робочої сили; високоефективної інвестиції в людський капітал та детермінанти економічного зростання; конкурентної переваги на ринку робочої сили та фактора інноваційного розвитку національного господарства. У сучасних умовах розширюються і поглиблюються основні функції університетів у забезпеченні інноваційного розвитку національного господарства, зокрема, забезпечення високого освітнього рівня населення; проведення наукових досліджень; трансфер знань і технологій; комерціалізація результатів наукових досліджень; розробка та виробництво інноваційної продукції; розбудова інноваційної інфраструктури; співпраця з підприємницьким сектором та розвиток підприємництва; міжнародна діяльність тощо.

3. Особливостями вищої освіти, які визначають специфіку цієї галузі економіки як об'єкта державного регулювання є те, що: сфера вищої освіти сама по собі виступає джерелом та осередком інноваційної діяльності; вища освіта - це інструмент досягнення важливих стратегічних цілей економічної політики держави; інтернаціоналізація та глобалізація виводять діяльність вищих навчальних закладів за межі окремої держави. Враховуючи вищесказане, державне регулювання вищої освіти як фактора інноваційного розвитку національного господарства доцільно розглядати комплексно як соціальну, економічну та інноваційну функцію держави.

4. Оцінка інноваційної ролі вищої освіти в розвитку національної економіки є складним, багатовимірним завданням, яке включає не тільки аналіз наявного потенціалу, а й результатів взаємодії системи вищої освіти із зовнішнім середовищем. Основними складовими комплексної оцінки інноваційної ролі вищої освіти виступають: оцінка інноваційної спроможності ВНЗ з метою визначення основних тенденцій, сильних та слабких сторін розвитку вищої освіти; аналіз ролі вищої освіти в інноваційному розвитку України та інших країн світу з метою виявлення та адаптації позитивного зарубіжного досвіду; прогнозування подальшого впливу вищої освіти на розвиток національного господарства з метою визначення факторів активізації ролі вищої освіти в системі регуляторної політики держави. Така методика дозволила системно оцінити вплив вітчизняної вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства, здійснити порівняння з розвиненими країнами світу та визначити особливості статистичної бази України, що потребує вдосконалення та розширення показників відносно інноваційної діяльності в системі вищої освіти та доступності такої інформації.

5. Аналіз основних тенденцій розвитку вищої освіти дав змогу констатувати, що інноваційний потенціал вітчизняних вищих навчальних закладів залишає переважно потенційний характер і потребує розробки та впровадження дієвого механізму його використання в реальному секторі економіки. Основними відмінностями розвинених країн світу виступають активна інноваційна діяльність закладів вищої освіти; утворення університетами разом з підприємницьким сектором потужних наукових центрів; розвиток інноваційної діяльності, що характеризується високими показниками комерціалізації, трансферу технологій, утворенням університетських наукоємних підприємств та високими обсягами інноваційної продукції науково-технічних парків, створених на базі або за участі ВНЗ.

6. Багатофакторна регресійна модель дозволила встановити зв'язок вищої освіти з інноваційним розвитком національного господарства України. Вагомий вплив серед визначених факторів має фінансування наукових досліджень і розробок у сфері вищої освіти, збільшення якого на 1% при інших незмінних факторах призведе до зростання обсягів інноваційної продукції на 0,67 %. Крім того, диверсифікація надходжень фінансових ресурсів для дослідницької та інноваційної діяльності стимулюватиме два інші фактори, що мають найбільший вплив на інноваційний розвиток національного господарства, а саме: зростання кількості зайнятих науковою та науково-технічною діяльністю у ВНЗ і підвищення рівня комерціалізації об'єктів прав інтелектуальної власності закладів вищої освіти. Удосконалення засад фінансового забезпечення проведення наукових досліджень і розробок у ВНЗ та комерціалізації отриманих результатів має бути спрямоване на: модернізацію державного фінансування шляхом активізації впровадження програмно-цільових механізмів фінансування, механізмів спільного фінансування, державно-приватного партнерства; посилення державної підтримки і стимулювання фінансування із зовнішніх джерел - підприємницького сектора, закордонного, підтримки венчурних фондів тощо; а також активізацію таких потенційних джерел фінансування, як власна підприємницька діяльність ВНЗ, фандрайзинг, створення ендаумент-фондів тощо.

7. Стратегічними напрямками вдосконалення державного регулювання вищої освіти визначено: стимулювання співпраці системи вищої освіти та підприємницького сектора; державну підтримку діяльності науково-технічних парків, створених на базі вищих навчальних закладів, забезпечення умов створення малих наукоємних університетських підприємств; державне регулювання впровадження результатів наукових досліджень і розробок сектора вищої освіти. Для активізації впливу вищої освіти України на інноваційний розвиток національного господарства необхідні взаємоузгоджені дії органів державної влади, що є зовнішнім для сфери вищої освіти впливом, та внутрішня ініціатива вищих навчальних закладів. Основними шляхами активізації інноваційної діяльності закладів вищої освіти визначено: налагодження співпраці з підприємницьким сектором; розвиток інноваційної інфраструктури на базі вищих навчальних закладів; удосконалення організаційної структури закладів вищої освіти, в межах якої доцільно диверсифікувати інструментарій забезпечення інноваційної діяльності ВНЗ за рахунок використання маркетингових, економічних, інституційних, організаційних, освітніх та фандрайзингових інструментів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

Монографія:

1. Демченко О. П. Вища освіта в системі факторів інноваційного розвитку / О. П. Демченко // Освітній імператив суспільного розвитку: наукова монографія / за заг. ред. д.е.н., проф. І. С. Каленюк. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2014. - 172 с. - С. 55-91. Особистий внесок автора: визначено роль вищої освіти у сучасному суспільному контексті та здійснено оцінку ефективності інноваційного потенціалу вищої освіти; 3,18 друк. арк.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Демченко О. П. Вища освіта у системі факторів інноваційного розвитку / О. П. Демченко, О. Г. Гончаренко // Науковий вісник ЧДІЕУ. Серія 1. Економіка: збірник наукових праць. - Чернігів, 2011. - №1(9). - С. 105-113. (0,61 др. арк.) Особистий внесок втора: роль сучасних вищих навчальних закладів у інноваційному процесі країни, 0,5 друк. арк.

3. Демченко О. П. Економічна інтеграція у системі вищої освіти / О. П. Демченко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник. - Чернігів: ЧДТУ, 2011. - № 1 (48). - С.183-189 (0,48 друк. арк.)

4. Демченко О. П. Диверсифікація університетської діяльності та її роль у інноваційному розвитку економіки / О. П. Демченко // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. - Житомир, 2011. - № 1(55). - С. 188-192. (0,7 друк. арк.)

5. Демченко О. П. Форми взаємодії університетів із зовнішнім середовищем / О. П. Демченко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Черкаси, 2011. - № 27. - С. 51-55. (0,49 друк. арк.)

6. Демченко О. П. Економічне управління бізнес-процесами вищого навчального закладу / О. П. Демченко // Економіка і регіон. - Полтава, 2011. - № 3(30). - С. 172-176. (0,43 друк. арк.)

7. Демченко О. П. Детермінанти становлення суспільства знань / І. С. Каленюк, О. П. Демченко // Науковий вісник ЧДІЕУ. Серія 1. Економіка: збірник наукових праць. - Чернігів, 2011. - № 3(11). - С. 105-111. (0,53 друк. арк.) Особистий внесок втора: оцінка інноваційності економіки країн за критерієм чисельності студентів технічних спеціальностей, 0,1 друк. арк.

8. Демченко О. П. Наукова та науково-технічна діяльність ВНЗ як джерело інновацій / О. П. Демченко / Вісник ХНАУ. Економічні науки. - Харків, 2012. - № 7. - С. 121-129. (0,4 друк. арк.)

9. Демченко О. П. Вища освіта як фактор формування інноваційного потенціалу України / О. П. Демченко // Науковий вісник ЧДІЕУ. Серія 1. Економіка: збірник наукових праць. - Чернігів, 2012. - №1(13). - С. 59-66 (0,59 друк. арк.)

Статті у наукових періодичних виданнях інших держав:

10. Demchenko O. Main directions of state regulation of higher education as a factor of innovative development / O. Demchenko // Scientific enquiry in the contemporary world: theoretical basics and innovative approach. - Vol. 4. Economics. - B&M Publishing, San Francisco, California, USA, 2014. - P. 46-51 (0,36 друк. арк.).

Опубліковані праці апробаційного характеру:

11. Демченко О. П. Роль університетів у забезпеченні інноваційного розвитку України / О. П. Демченко // Імперативи розвитку України в умовах глобалізації : матеріали доповідей та виступів II Міжнародної навчально-наукової конференції (м. Чернігів, 4_5 червня 2010 року). - Чернігів: ЧДІЕУ, 2010. - 276 с. - С. 29-32 (0,14 друк. арк.).

12. Демченко О. П. Нова роль ВНЗ в умовах становлення економіки знань / О. П. Демченко // Фінансова система держави: проблеми і перспективи розвитку : збірник наукових праць IV Міжнародної науково-практичної конференції (8-9 листопада 2010 р.). - Київ: Київський економічний інститут менеджменту, 2010. - 364 с. - С. 194-196 (0,18 друк. арк.).

13. Демченко О. П. Вища освіта як пріоритетний напрям розвитку на шляху формування економіки знань / О. П. Демченко // Стратегії розвитку України у глобальному середовищі : матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції (17-19 листопада 2010 р.) - Сімферополь ВІТПринт, 2010. - 324 с. - С. 261-263 (0,17 друк. арк.).

14. Демченко О. П. Економічна інтеграція як передумова трансформації вищої освіти / О. П. Демченко // Фінансово-економічне, обліково-аналітичне та організаційно-правове забезпечення відтворювальних процесів на шляху до економіки знань: матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. - Чернівці: БДФА, 2010. - 428 с. - С. 66-68 (0,14 друк. арк.).

15. Демченко О. П. ВНЗ в умовах конкурентного середовища / О. П. Демченко // Економіка і управління в умовах глобалізації : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції ( 1-7 грудня 2010 р.). - Донецьк: [ДонНУЕТ], 2010. - 441 с. - С. 71-74 (0,2 друк. арк.).

16. Демченко О. П. Вища освіта у контексті глобалізації / О. П. Демченко // Актуальні проблеми розвитку соціально-економічних систем : матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції студентів і молодих учених (м. Бердянськ, 18-19 квітня 2011 р.): В 2-х т. - Т. 1. - Донецьк : Видавництво „Донбас”, 2011. - 193 с. - С. 18 (0,14 друк. арк.).

17. Демченко О. П. Університети як центр трансферу знань / О. П. Демчено // Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень : матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції студентів і аспірантів (10-11 травня 2011 року) : у 3 т. Т. 3. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. - 310 с. - С. 31-32 (0,13 друк. арк.).

18. Демченко О. П. Інноваційний розвиток економіки і ВНЗ: пошук відповідності / О. П. Демченко // Імперативи розвитку України в умовах глобалізації: матеріали доповідей та виступів Міжнародної науково-практичної конференції (Чернігів, 13_14 травня 2011 роу) : - Чернігів : ЧДІЕУ, 2011. - 188 с. - С.39-40 (0,12 друк. арк.).

19. Демченко О. П. Взаємовплив розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і вищої освіти / О. П. Демченко // Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку гуманітарного знання у сучасному інформаційному просторі: національні та інтернаціональні аспекти : зб. наукових праць II Міжнародної науково-практичної конференції - Частина IV. - Луганськ : вид_во СНУ ім. В. Даля, 2011. - 264 с. - С. 188-191 (0,18 друк. арк.).

20. Демченко О. П. Управління інноваційною діяльністю ВНЗ / О. П. Демченко // Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери : матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції молодих учених і студентів. - В 2-х томах. - Т. 2. - Донецьк : ДВНЗ „Донецький національний технічний університет”, 2011. - 249 с. - С. 203-204 (0,09 друк. арк.).

21. Демченко О. П. Оцінка ефективності використання інноваційного потенціалу ВНЗ України / О. П. Демченко // Проблеми управління соціально-економічним розвитком України: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів (27 квітня 2012 року). - Х.: ВБ „Фактор”, 2012. - 2120 с. - С.1786-1790 (0,22 друк. арк.).

22. Демченко О. П. Особливості міжнародної діяльності ВНЗ Республіки Білорусь / О. П. Демченко // Эффективные инструменты современных наук - 2012: матеріали VIІI Міжнародної науково-практичної конференції. - Частина 2. - Прага: Publishing House „Education and Science” s.r.o. - 80 с. - С. 32-34. (0,17 друк. арк.).

23. Демченко О. П. Профільні університети: міжнародний аналіз / О. П. Демченко // Вища освіта в Україні і Болонський процес: стан, проблеми і перспективи: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, (м. Київ, 3 грудня 2012). - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2013. - 220 с. - С. 34-39 (0,21 друк. арк.).

24. Демченко О. П. Фандрайзинг у вищих навчальних закладах / О. П. Демченко // Імперативи розвитку України в умовах глобалізації: тези доповідей та виступів ІV Міжнародної науково-практичної конференції, Чернігів, 15-16 листопада 2012 р. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2012. 192 с. - С. 17-18 (0,13 друк. арк.).

25. Демченко О. П. Державні закупівлі як інструмент стимулювання попиту на інновації ВНЗ / О. П. Демченко // Україна, Росія та Білорусь в процесі формування глобального суспільства знань: міжнародна студентська науково-практична інтернет-конференція (м. Чернігів, 5 грудня 2012 року): матеріали доповідей та виступів. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2013. - 224 с. - С. 153-155. (0,12 друк. арк.).

26. Демченко О. П. Інноваційна співпраця вищих навчальних закладів та суб'єктів підприємницького сектора / О. П. Демченко // Імперативи розвитку суспільно-економчних систем в умовах глобалізації: тези доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції, Чернігів, 7-8 червня 2013. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2013. - 200 с. - С. 16-18 (0,18 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Демченко О. П. Активізація впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Чернігівський національний технологічний університет, Міністерство освіти і науки. - Чернігів, 2014.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні засади та обґрунтовано практичні рекомендації щодо активізації впливу вищої освіти на інноваційний розвиток національного господарства України. Узагальнено форми та напрями впливу вищої освіти, основні функції університетів у системі забезпечення інноваційного розвитку, визначено сутність державного регулювання вищої освіти як фактора інноваційного розвитку національного господарства. Удосконалено та апробовано методичні підходи щодо оцінки впливу вищої освіти на інноваційний розвиток, за допомогою яких проаналізовано основні інноваційні тенденції у вітчизняній сфері вищої освіти та з'ясовано роль вищої освіти у розвинених країнах світу. Виявлено основні проблеми функціонування українських вищих навчальних закладів та сформульовано комплекс заходів для їх вирішення.

Ключові слова: інноваційний розвиток, фактори, вища освіта, функції, напрями впливу, державне регулювання, інструменти.

АННОТАЦИЯ

Демченко О.П. Активизация влияния высшего образования на инновационное развитие национального хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Черниговский национальный технологический университет, Министерство образования и науки. - Чернигов, 2014.

В диссертационной работе исследованы теоретические аспекты и обоснованы практические рекомендации активизации влияния высшего образования на инновационное развитие национального хозяйства Украины. Обобщено формы и направления влияния высшего образования, основные функции университетов в системе обеспечения инновационного развития, определена сущность государственного регулирования высшего образования как фактора инновационного развития национального хозяйства. Усовершенствованы и апробированы методические подходы к оценке влияния высшего образования на инновационное развитие, с помощью которых проанализированы основные инновационные тенденции в отечественной сфере высшего образования и определена роль высшего образования в развитых странах мира. Выявлены основные проблемы функционирования украинских высших учебных заведений и сформулирован комплекс мер по их решению.