Державне регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернігівський національний технологічний університет

УДК 351.824:330.341.1:338.45

ББК 65.9(4УКР)305.72

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Державне регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості України

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Сіренко Крістіна Юріївна

Чернігів - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансової діяльності суб'єктів господарювання і державних установ Чернігівського національного технологічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Маргасова Вікторія Геннадіївна, Чернігівський національний технологічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри фінансової діяльності суб'єктів господарювання і державних установ.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, старший науковий співробітник Захарін Сергій Володимирович, Київський національний лінгвістичний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент Гарафонова Ольга Іванівна, ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту.

Захист відбудеться „26” березня 2015 року о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.051.04 у Чернігівському національному технологічному університеті за адресою: 14033, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського національного технологічного університету за адресою: м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Автореферат розісланий „26” лютого 2015 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент С.І. Пономаренко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перехід України на інноваційний шлях розвитку є принципово важливим для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Особливе місце в економіці відводиться промисловому сектору, зокрема легкій промисловості.

На сьогоднішній день вітчизняна легка промисловість не задовольняє достатньою мірою потреби суспільства. Її стан погіршився руйнуванням існуючих раніше економічних зв'язків, відсутністю зрілої ринкової інфраструктури, втратою товаровиробниками значної частини внутрішнього ринку внаслідок слабкої конкурентоспроможності, інфляції, недостатньо швидкого формування ефективних фінансово-кредитних інститутів. Необхідно відзначити, що нерозвиненість саме інноваційної інфраструктури є основною причиною неконкурентоспроможності легкої промисловості України.

Усвідомлення актуальності інноваційного розвитку легкої промисловості для України потребує розроблення перспективних шляхів формування інноваційної моделі організації національної економіки. При їх виборі мають враховуватися процеси трансформації ролі держави у реалізації інноваційної моделі розвитку легкої промисловості, необхідність модернізації механізмів регулювання інноваційними процесами, нарощування потужних самостійних сил інноваційності підприємств цієї сфери, високий рівень загальної конкуренції та конкуренції за першість в інноваціях, різний ступінь вихідної розвиненості та ресурсного забезпечення.

Тому, актуальним та вкрай необхідним для легкої промисловості є державне регулювання інноваційного розвитку, що повинно формувати ефективний організаційно-економічний механізм, який включає комплекс напрямів, методів, інструментів впливу держави на інноваційні процеси в цій сфері.

Дослідженню теоретичних і методологічних основ державного регулювання інноваційного розвитку промислового комплексу, в тому числі легкої промисловості присвячені роботи таких вітчизняних учених, як: С. Біла, О. Гарафонова, В. Геєць, В. Горник, О. Гонта, А. Гречан, Б. Данилишин, А. Дєгтяр, А. Дука, С. Захарін, О. Ігнатенко, Л. Коваленко, М. Корецький, В. Маргасова, В. Савченко, О. Суходоля, Б. Чемісов, Л. Федулова. Наукове підґрунтя державного регулювання інноваційних процесів закладено і у працях зарубіжних науковців: М. Альберта, І. Анософфа, Р. Нельсона, М. Портера, Р. Харрода, Й. Шумпетер та ін.

Відзначаючи наукову та практичну значущість наявних знань у царині регулювання інноваційних процесів, зазначимо, що актуальним залишаються проблеми формування державної політики інноваційного розвитку легкої промисловості, пошуку альтернативних джерел фінансування інноваційної діяльності на підприємствах даної сфери, створення сприятливих умов на державному та регіональному рівнях організаційно-економічного механізму підтримки інноваційного розвитку промисловості. Вище вказане свідчить про актуальність теми дослідження та обумовило її вибір, визначило мету та завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри фінансів Чернігівського державного інституту економіки і управління в межах наукової теми: ,,Стратегія і тактика удосконалення політики сталого розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів” (номер державної реєстрації 0112U004276), де автором досліджено сучасний стан державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості та запропоновані напрямки його вдосконалення.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у поглибленні теоретико-методичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості.

Відповідно до мети дослідження визначено такі задачі:

- дослідити сутність інновацій та ознаки їх класифікації в сучасній економічній теорії;

- розкрити особливості державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості;

- систематизувати та узагальнити зарубіжний досвід державного інноваційного розвитку легкої промисловості;

- визначити вплив державної інноваційної політики на розвиток легкої промисловості;

- оцінити сучасний стан та тенденції розвитку інноваційної активності підприємств легкої промисловості;

- удосконалити методичні підходи до оцінки результативності інноваційної діяльності легкої промисловості;

- розробити концептуальні засади стратегії державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості;

- обґрунтувати доцільність формування інноваційного кластера в легкій промисловості на регіональному рівні та запропонувати методичні підходи до створення кластерів.

Об'єктом дослідження є процеси державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості.

Предмет дослідження - теоретико-методичні та практичні аспекти вдосконалення державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості.

Методи дослідження. У процесі вирішення поставлених завдань у дисертаційній роботі застосовано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: історико-логічний метод - для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактний - для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості; аналізу і синтезу - для розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку інновацій, експериментальний - для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії інноваційного розвитку легкої промисловості України; порівняльного аналізу - для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки розвитку легкої промисловості України.

Теоретичною основою дисертаційної роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо державного регулювання інноваційного розвитку національної економіки та активізації інноваційних процесів в Україні.

Інформаційною базою наукового дослідження є законодавчі і нормативні акти, що визначають умови інноваційної діяльності промислових підприємств; статистичні матеріали Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного агентства України з інвестицій та управління інноваційними проектами, Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України; аналітичні матеріали Національного інституту стратегічних досліджень; результати досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців; інформаційні ресурси мережі Інтернет; особисті аналітичні напрацювання автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці та обґрунтуванні нових положень щодо формування ефективної системи державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості з урахуванням галузевої специфіки.

Найбільш вагомі результати роботи, що визначають наукову новизну дослідження, полягають у наступному:

удосконалено:

- концептуальні засади стратегії державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості, що визначають мету та умови її реалізації, суб'єкти і об'єкти регулювання, завдання, виконання яких можливе при дотриманні сукупності принципів, напрями та етапи її провадження, що сприяє активізації інноваційних процесів у легкій промисловості;

- методичний підхід до моделювання зведеного інтегрального показника рівня інноваційного розвитку легкої промисловості, який, на відміну від існуючих, складається з сукупності інтегральних показників: кадрових, майнового стану, ефективності інноваційної діяльності, фінансового забезпечення досліджень і розробок, які характеризують складові інноваційного потенціалу розвитку легкої промисловості;

- науково-методичні підходи та практичні рекомендації щодо формування інноваційного кластеру в легкій промисловості, в якому бізнес виступає ініціатором, держава - активатором, наука - каталізатором, ядром кластеру є виробничий сектор, де створюється інноваційна продукція, а також встановлення тісних взаємозв'язків між секторами кластеру: адміністративним, ресурсозабезпечуючим, обслуговуючим, науково-кадровим і виробничим, що дає змогу зменшити собівартість продукції на всіх етапах виробництва, підвищити рентабельність та інвестиційну привабливість легкої промисловості;

дістали подальшого розвитку:

- наукові підходи до визначення категорії ,,інновація” шляхом дослідження економічної сутності цього явища в межах існуючих концепцій теорій інновацій: теорії циклічності розвитку (М. Кондратьєв), класичної теорії (Й. Шумпетер), неокласичної теорії (Б. Санто), теорії інноваційного підприємництва (П. Друкер), теорії конкуренції (С. Портер) та визначено роль інновацій у забезпеченні ефективного соціально-економічного розвитку країни, інтенсифікації суспільного виробництва та відтворювальних процесів на макро-, мезо- і мікрорівнях;

- методичні підходи до розробки політики розвитку легкої промисловості, що включає сценарії реалізації (інерційний та інноваційний), системний підхід до визначення основних напрямів, пріоритетів і критеріїв розвитку цієї сфери, таких як: удосконалення виробничого потенціалу, його техніко-економічних та експлуатаційних характеристик, перепрофілювання надлишкових потужностей; придбання вітчизняного та імпортного устаткування та обладнання, орієнтованого на освоєння передових технологій; створення замкнених циклів випуску продукції;

- систематизація та узагальнення агрегованих груп факторів стримування інноваційного розвитку легкої промисловості, а саме: організаційно-економічні, фінансово-кредитні, політико-правові, управлінські та соціально-психологічні, що дозволяє диференціювати регулюючий вплив держави в залежності від цілей інноваційної політики;

- методичні підходи до комплексної оцінки розвитку інноваційних процесів у легкій промисловості на основі принципів системності, комплексності, надійності, об'єктивності, ієрархічності, адекватності, однозначності, безперервності, що дозволило розрахувати коефіцієнт результативності інноваційних витрат легкої промисловості, обґрунтувати заходи державного регулювання інноваційного розвитку цієї сфери.

Практичне значення отриманих результатів полягає у використанні теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості та обґрунтування концептуальних засад стратегії державного регулювання її інноваційного розвитку, формування інноваційного кластера в легкій промисловості. Результати дисертаційної роботи знайшли своє практичне застосування в діяльності Чернігівської обласної ради і були використані для вдосконалення стратегічного програмування соціально-економічного розвитку в рамках інноваційної політики на регіональному рівні, а саме пропозиції щодо моделювання інноваційного кластера в легкій промисловості, що включає в себе гнучкість і адаптивність до змін умов функціонування, можливість залучення великої кількості різних учасників, активізацію інвестиційно-інноваційних процесів всередині кластера (довідка №01-05/1716 від 31.12.2014 року). Методичні підходи до оцінки інноваційних процесів у легкій промисловості використані ПАТ ,,Камвольно-суконна компанія „Чексiл” (довідка №02/04/1-65К від 11.08.2014 року).

Окремі теоретичні та науково-методичні положення дисертаційної роботи використані при виконанні науково-дослідної роботи кафедри фінансів Чернігівського державного інституту економіки і управління (довідка №302_04/99 від 07.08.2014 року), а також у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Національна економіка”, „Державне регулювання економіки”, „Макроекономіка”, „Інноваційний менеджмент” (довідка №101_06/682 від 25.06.2014 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторське бачення напрямів удосконалення державного регулювання інноваційного розвитку легкої провислості України відповідно до потреб національної економіки. Наукові положення та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися та отримали схвальну оцінку на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції „Фінансово-кредитне стимулювання розвитку територіальних суспільних систем” (м. Луцьк, 2013 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції „Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни” (м. Макіївка, 2013 р.), ХХ Міжнародній науково-практичній конференції „Економіка, управління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку” (м. Макіївка, 2013 р.), ХХVI Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні аспекти розвитку фінансових та інноваційно-інвестиційних процесів” (м. Львів, 2013 р.), Міжнародній студентській науково-практичній конференції „Юність науки - 2014” (м. Чернігів, 2014 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Інноваційний розвиток і транскордонна безпека: економічні, екологічні, правові та соціокультурні аспекти” (м. Чернігів, 2014 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 24 наукових працях загальним обсягом 7,25 друк. арк., у т. ч.: 1 підрозділ у колективній монографії обсягом 0,6 друк. арк. (особисто автору належить 0,5 друк. арк.); 7 статей у фахових наукових виданнях загальним обсягом 3,9 друк. арк. (автору належить 3,7 друк. арк.); 16 робіт у інших наукових виданнях та збірниках загальним обсягом, 2,75 друк. арк. (автору належить 2,65 друк. арк.), з них 1 стаття в іноземному науковому журналі обсягом 0,3 друк. арк. Особисто автору належить 6,85 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки друкованого тексту. Основний зміст дослідження викладено на 198 сторінках. Дисертація містить 31 таблицю на 31 сторінці (з них 7 - займають окремі сторінки) і 35 рисунків на 35 сторінках (з них 9 - займають окремі сторінки), список використаних джерел налічує 273 найменування, який розміщено на 30 сторінках, 2 додатки - на 5 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, встановлено зв'язок із науковими темами, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, засвідчено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі ,,Теоретичні засади державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості” на основі аналізу та узагальнення теоретичних і методичних положень з'ясовано економічну сутність та різні підходи до визначення категорії ,,інновація”, ознаки її класифікації в сучасній економічній теорії. Досліджено зарубіжний і вітчизняний досвід державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості. економічний інноваційний державний

При розгляді сутності інновацій було взято за основу існуючі концепції теорій інновацій, а саме: теорію циклічності розвитку (М. Кондратьєв), класичну теорію (Й. Шумпетер), неокласичну теорію (Б. Санто), теорію інноваційного підприємництва (П. Друкер), теорію конкуренції (М. Портер).

Автором уточнено основні характеристики інновацій, що полягають в їх новизні (науково-технічний аспект) та здатності задовольняти ринковий попит, приносити прибуток виробникові, тобто мати комерційний успіх (економічний аспект).

Проведене дослідження наукових праць свідчить про відсутність єдиного підходу до класифікації інновацій, що обумовило необхідність її упорядкування. Зокрема, для вибору рівня державного впливу запропоновано класифікувати інновації таким чином: за рівнем розробки, за сферою управління, за характером планування, за характером мети, за способом заміщення існуючих аналогів, за масштабністю впливу, за впливом на життєвий цикл. Така класифікація вказує на необхідність вибору певних рівнів та відповідних методів державного регулювання, що адекватні особливостям здійснюваної інноваційної діяльності.

Автором запропоновано організаційно-економічні заходи підтримки інноваційного розвитку, що виокремлюють три рівні управління: державний, регіональний та підприємницький, і дозволяють створити умови для інноваційного розвитку промислового виробництва.

У роботі висвітлено значущість легкої промисловості в національній економіці, її галузевий склад та зв'язки з суміжними сферами. Виділено основні проблеми розвитку легкої промисловості, що проявляються в технічній та технологічній відсталості, низькому рівні інноваційної діяльності, високому рівні тіньової економіки, слабкому розвитку ринкової інфраструктури, в соціальних та кадрових проблемах тощо.

Наведена узагальнена схема розвитку легкої промисловості, що складається з концепції її розвитку та сценаріїв реалізації. Концепція включає систему цілей та формування альтернативних варіантів їх досягнення залежно від заданих пріоритетів і критеріїв. Автором сформовано два типи сценаріїв реалізації: інерційного та інноваційного. Визначено, що пріоритетним для легкої промисловості є розвиток за інноваційним сценарієм з виробництва наукоємних технологій з глибокою переробкою сировинних ресурсів, нових технологій, екологічно безпечних препаратів та принципово нових виробів медичного асортименту, прогресивних технологій, в результаті чого одержують нові текстильні матеріали з підвищеними експлуатаційними властивостями (вогнестійкістю, морозостійкістю, масло- і бензостійкістю, довговічністю) для покриття технічних та транспортних засобів, виготовлення продукції технічного і оборонного призначення: камуфляжні, вогне- і термостійкі тканини для покриття техніки; засоби індивідуального та групового захисту людей, які проживають в екстремальних умовах; пожежні рукава, фільтри та ін.

Автором наголошено на необхідності підтримки держави як головного керуючого апарату всієї економіки, визначено її функції, принципи, інструменти, прямі та непрямі методи, важелі, які впливають на інноваційну діяльність (табл. 1).

Таблиця 1 Участь держави в регулюванні інноваційних процесів*

* Джерело: складено автором

У роботі використано методичний підхід до оцінки державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості, який ґрунтується на принципах формування нормативно-правової бази, забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва і фінан-сово-кредитної сфери, використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики, підготовки кадрів для інноваційної сфери у закладах вищої освіти.

У другому розділі ,,Оцінка державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості України” викладено результати дослідження існуючої системи державного регулюванням інноваційного розвитку в Україні, тенденції інноваційної активності промислових підприємств та, зокрема легкої промисловості, розраховано індикатори оцінки розвитку інноваційних процесів у цій сфері та обґрунтовано необхідність розробки і впровадження стратегії державного регулювання її інноваційного розвитку.

При дослідженні системи державного регулювання інноваційного розвитку України автором визначена роль органів державної та виконавчої влади у процесі регулювання інноваційних процесів, зокрема: Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, Центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування. Визначено функції структур, що координують інноваційні процеси, розробляють і реалізовують програми науково-технічної роботи, забезпечують освоєння виділених державних ресурсів. Оцінено чинне законодавство України у сфері регулювання інноваційної діяльності, визначено його загальні положення та проаналізовано низку державних програм у сфері інноваційного розвитку промислового сектору.

Дослідження державного регулювання інноваційної сфери дозволило зробити висновок про неефективне функціонування національної інноваційної системи, неурегульований інноваційний процес з моменту появи нової ідеї до моменту впровадження і комерціалізації інновації.

Протягом 2009-2013 років рівень і динаміка показників оцінки інноваційної активності легкої промисловості свідчить про нерівномірні темпи інноваційного розвитку. Зокрема, частка підприємств, які здійснювали інноваційну діяльність становила 11,7% у 2013 році, тоді як у 2009 році 8,5%. Це дало підстави для висновку про відсутність стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку на більшості підприємств, адже значні коливання частки інноваційно активних підприємств вказують на несистематичне впровадження інноваційних проектів. Результатом недостатньої інноваційної активності підприємств легкої промисловості є незначна частка інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої продукції: протягом 2009-2013 років показник був на рівні 2,0ч2,6%.

Про низьку інноваційну активність підприємств легкої промисловості свідчать дані щодо характеру інноваційної продукції. Так, протягом 2010-2011 років цей показник знизився до 3,3%, а в 2012 році відбулося його стрімке скорочення до 1,5%, що змінилося зростанням у 2013 році лише до 4,4%. Продукція, що була новою тільки для конкретного підприємства досліджуваного сфери, коливалась в межах 95ч98%. Переважання ,,нових для підприємства” інновацій свідчить про високу здатність копіювати та пристосовувати до власних потреб наявні на ринку нововведення й низьку здатність до самостійних розробок інноваційної продукції. Тобто, підприємства радше використовують стратегію наздоганяючого, ніж випереджаючого розвитку.

Дослідження структури фінансування інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості України (табл. 2) показало підвищення ролі власних коштів у фінансуванні інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості, що відбулося за умов скорочення обсягу фінансування за рахунок інших джерел, коштів держбюджету.

Таблиця 2 Обсяг та структура джерел фінансування інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості України*

*Джерело: розраховано та складено автором на основі даних Державної служби статистики України

Підвищення частки власних коштів у структурі фінансування сталося внаслідок недоотримання кредитів, що супроводжувалося різким посиленням вимог до позичальників і подорожчанням боргового фінансування. Участь держави у фінансуванні інноваційної діяльності на підприємствах легкої промисловості обмежена лише коштами держаного бюджету і не перевищила 0,6% загального обсягу джерел фінансування у 2012 році, що відображає пасивність держави до інноваційної діяльності, а в 2013 році держане фінансування не здійснювалось.

На основі принципів формування системи оцінки розвитку інноваційних процесів, а саме: системності, комплексності, ієрархічності, адекватності, однозначності, безперервності, автором запропоновано комплексну оцінку розвитку інноваційних процесів у легкій промисловості, що дозволило розрахувати коефіцієнт результативності інноваційних витрат у цій сфері, а також обґрунтувати заходи державного регулювання її інноваційного розвитку.

Негативна тенденція більшості індикаторів оцінки розвитку інноваційних процесів пов'язана з низькою інвестиційною привабливістю вітчизняної легкої промисловості, недостатнім рівнем її фінансового забезпечення, застарілою технологічною базою виробництва і недостатнім технічним оснащенням з випередженням темпами зносу основних засобів темпів їх оновленням, низьким рівнем зайнятості та оплати праці, браком кваліфікованої робочої сили, надмірною орієнтацією підприємств на роботу за давальницькими схемами.

У третьому розділі ,,Напрями вдосконалення державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості” обґрунтовано на основі моделювання зведеного інтегрального показника рівня інноваційного розвитку легкої промисловості науково-методичні підходи до розробки стратегії державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості, яка передбачає створення інноваційного кластера, що діє на основі сукупності принципів та має низку переваг для цієї сфери та регіону загалом.

Критерієм оцінки рівня інноваційного розвитку легкої промисловості запропоновано вважати зведений інтегральний показник, що формується на основі часткових показників, які згрупованих за стратегічними напрямами і характеризують складові інноваційного потенціалу (кадрового потенціалу, майнового стану, ефективності інноваційної діяльності, фінансового забезпечення досліджень і розробок). За результатами розрахунку зведеного інтегрального показника рівня інноваційного розвитку легкої промисловості України виявлено, що його найнижче значення спостерігалося в 2008 році внаслідок розгортання фінансової кризи. Низький рівень цього показника в легкій промисловості спричинений обмеженістю фінансування, низькою кваліфікацією персоналу, організаційними та правовими проблемами, відсутністю науково-технічної підтримки з боку держави тощо.

Доведено автором необхідність запровадження стратегії державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості, яка забезпечує перехід цієї сфери на інноваційну модель розвитку, орієнтовану на підвищення її конкурентних переваг і збільшення випуску конкурентоспроможної продукції (рис. 1).

Основна мета Стратегії полягає в активізації інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості; забезпеченні тісної координації на всіх стадіях інноваційного процесу; стимулюванні впровадження інновацій у виробничі процеси; розвитку механізмів фінансової підтримки впровадження інновацій; сприянні комерціалізації науково-дослідних розробок; посиленні ролі держави як системного координатора у процесі узгодження програм розвитку досліджуваної сфери на інноваційній основі.

Визначено напрямки реалізації Стратегії, що формують сукупність підсистем науково-методичного, практичного забезпечення та передбачають удосконалення інструментарію державного регулювання інноваційного розвитку шляхом державної підтримки через надання відповідних умов і гарантій для активізації інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості.

Автором наголошено на необхідності створення природного ланцюга: ,,наука - сільське господарство - первинна обробка - художні розробки - текстильне виробництво - дизайнерські майстерні - швейне виробництво - торговий дім”. У якості перспективного напряму розвитку легкої промисловості запропоновано формування кластерної моделі організації виробництва, а саме моделі ,,потрійної спіралі”, що діє в межах трикутника ,,бізнес - держава - наука”. Особливістю цієї моделі є розподіл її основних учасників на п'ять секторів: адміністративний, ресурсозабезпечуючий, обслуговуючий, науково-кадровий і виробничий. Ядром запропонованої автором моделі формування інноваційного кластера в легкій промисловості є виробничий сектор, у якому за умови плідної співпраці всіх інших учасників створюється інноваційна продукція. Координаційна рада інноваційного кластеру є консультативно-дорадчим органом, який має узгоджувати зусилля учасників кластеру з метою його розвитку, а також забезпечення взаємодії з агенціями регіонального розвитку, іншими регіональними і державними органами влади.

Запропонована модель створення інноваційного кластера в легкій промисловості дозволяє досягти таких основних результатів: зростання конкурентоспроможності цієї сфери в цілому і формування стійких господарських зв'язків між окремими учасниками кластера; налагодження кооперації і активної співпраці між державними, регіональними органами влади, науково-дослідними і освітніми установами та приватним сектором економіки; сприяння розвитку малого і середнього бізнесу, підвищення їх інноваційної активності; здійснення технічного переоснащення підприємств; підвищення продуктивності праці за рахунок використання спеціалізованих видів сировини, доступу до інформації, обміну досвідом та знаннями, що сприятиме зниженню собівартості кінцевого продукту і зростання рентабельності підприємств легкої промисловості; подолання проблем сировинного дефіциту; скорочення інноваційного циклу впровадження інноваційної продукції та ін.

Висновки

Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості дозволило сформулювати висновки теоретичного, методичного та науково-практичного змісту, які дали змогу розв'язати основні задачі відповідно до поставленої мети, а саме:

1. Складне становище легкої промисловості України є результатом неефективного державного регулювання, що потребує її реформування за рахунок активізації інноваційної діяльності, пошуку замінників традиційної сировини, розвитку вітчизняного машинобудування та хімічної промисловості, прогресивних форми вирощування природної сировини, нових систем управління.

2. Реалізація економічних цілей суспільства пов'язана з інноваційним типом розвитку, в основі якого закладений безперервний і цілеспрямований процес пошуку, підготовки та реалізації нововведень, що дають змогу не тільки підвищити ефективність функціонування суспільного виробництва, а й принципово змінити способи його розвитку. Інновації, особливо у промисловості, - суттєвий елемент підвищення ефективності економіки. Дослідження економічної сутності цього явища в межах існуючих концепцій теорій інновацій (теорії циклічності розвитку (М. Кондратьєв), класичної теорії (Й. Шумпетер), неокласичної теорії (Б. Санто), теорії інноваційного підприємництва (П. Друкер), теорії конкуренції (С. Портер)) дало можливість уточнити зміст категорії ,,інновація” та визначити її роль у забезпеченні ефективного соціально-економічного розвитку країни, інтенсифікації суспільного виробництва та відтворювальних процесів на макро-, мезо- і мікрорівнях.

3. Реформування легкої промисловості має супроводжуватися активізацією інноваційної діяльності за рахунок реалізації ефективної державної політики розвитку цієї сфери на основі системного підходу (інерційний та інноваційний сценарії) з визначенням основних напрямків, пріоритетів та критеріїв розвитку: вдосконалення виробничого потенціалу, його техніко-економічних та експлуатаційних характеристик, перепрофілювання надлишкових потужностей; придбання вітчизняного та імпортного устаткування та обладнання, орієнтованого на освоєння передових технологій; створення замкнених циклів випуску продукції.

4. Аналіз світового досвіду інноваційного розвитку легкої промисловості показав, що цій промисловості належить пріоритетна роль у розвитку національних економік деяких розвинутих держав. Державне стимулювання інноваційного розвитку легкої промисловості в зарубіжних країнах здійснюється через систему державних, змішаних і приватних комерційних та некомерційних організацій, різні важелі й механізми підтримки малого й середнього підприємництва як на рівні центральних, так і місцевих органів влади: пільгові кредити на розробку нових інноваційних видів продукції; фінансова допомога на безповоротній основі для розробки інноваційних видів техніки й технологій; податкові пільги; підготовка й перепідготовка кадрів; створення інформаційних мереж.

5. Результативна інноваційна діяльність неможлива без ефективної державної підтримки. Державне регулювання умов інноваційної діяльності здійснюється через важелі впливу: систему податків; проведення амортизаційної політики; надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій на розвиток окремих видів діяльності та регіонів; проведення кредитної політики; затвердження державних норм та стандартів; антимонопольних заходів; регулювання сфер та об'єктів інвестування інновацій; регулювання фінансових інвестицій.

6. Дослідження сучасного стану інноваційного розвитку легкої промисловості України показало зниження ефективності формування та використання інноваційного потенціалу в цій сфері. Виділені агреговані групи факторів, які стримують інноваційний розвиток легкої промисловості, а саме: організаційно-економічні (відсталість матеріальної і науково-технічної бази; відсутність платоспроможного попиту; недостатнє стимулювання розвитку інноваційного підприємництва системою оподаткування), фінансово-кредитні (недосконалість системи оподаткування; неадекватність між наявними джерелами фінансування та потребами інноваційного розвитку; обмеженість доступу підприємств до фінансово-кредитних ресурсів; відсутність розвиненого венчурного підприємництва), політико-правові (недосконалість і мінливість вітчизняної законодавчої та інституційної бази; існування обмежень з боку податкового, патентно-ліцензійного законодавства), управлінські (недосконала структура управління на підприємствах; неузгодженість інтересів учасників інноваційних процесів) та соціально-психологічні (консервативний склад мислення керівників підприємств, небажання змінювати існуючі способи діяльності, робочі місця, поведінку і традиції; відсутність ґрунтовних досліджень; страх отримати невдачі).

7. Для комплексної оцінки інноваційних процесів у легкій промисловості запропоновано систему показників (критеріїв), яка включає чотири групи: кадрові показники, показники майнового стану, показники ефективності інноваційної діяльності та показники фінансового забезпечення досліджень і розробок, на основі принципів системності, комплексності, надійності, об'єктивності, ієрархічності, адекватності, однозначності, безперервності, що дозволило розрахувати коефіцієнт результативності інноваційних витрат легкої промисловості, обґрунтувати заходи державного регулювання інноваційного розвитку цієї сфери.

8. Моделювання зведеного інтегрального показника рівня інноваційного розвитку легкої промисловості вказує на недостатній рівень інноваційної активності підприємств у цій сфері, на що впливає недозавантаженість виробничих потужностей, а отже, недовикористання виробничого потенціалу легкої промисловості, застосування технологічно застарілого обладнання; скорочення сировинної бази; брак кваліфікованої робочої сили, низький рівень заробітної плати працівників у цій сфері, недостатній обсяг фінансового забезпечення, незначна частка вітчизняної наукоємної продукції у структурі ВВП країни, надмірна орієнтація підприємств легкої промисловості на роботу за давальницькими схемами; відсутність спеціальних програм підтримки розвитку цієї сфери.

9. Розроблена стратегія державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості України спрямована на реалізацію стратегічних напрямків розвитку цієї сфери та відповідних програм через цільовий вплив держави на трансформаційні процеси і забезпечення найбільш сприятливих умов для виходу на якісно новий рівень розвитку за масштабністю, інституціональними можливостями, конкурентоспроможністю, інноваційністю, ефективністю, соціальною спрямованістю та екологічною безпекою. Напрями реалізації цієї стратегії складають сукупність підсистем науково-методичного, практичного та організаційного забезпечення, що передбачають удосконалення інструментарію державного регулювання інноваційного розвитку (податкові пільги, пільгове кредитування і субсидування; страхування і гарантування, надання прав на прискорену амортизацію устаткування; розвиток державою патентного права, споживання якісної продукції - системи стандартизації і сертифікації) та державної підтримки через надання відповідних умов та гарантій для активізації інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості.

10. Запропоновано науково-методичні підходи та практичні рекомендації щодо формування інноваційного кластеру в легкій промисловості, в якому бізнес виступає ініціатором, держава - активатором, наука - каталізатором, ядром кластеру є виробничий сектор, де створюється інноваційна продукція. Кластерна структура організаційної моделі надає переваги за рахунок розподілу її основних учасників на п'ятьма секторами: адміністративним, обслуговуючим, ресурсозабезпечуючим, науково-кадровим і виробничим, що надає легкій промисловості гнучкості та адаптивності до змін умов функціонування, можливості залучення великої кількості різних учасників, активізації інвестиційно-інноваційних процесів всередині кластера.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

Монографії:

1. Сіренко К.Ю. Державна підтримка інноваційного розвитку легкої промисловості України / К.Ю. Сіренко, В.Г. Маргасова // Інноваційний розвиток економіки: процеси та явища: колективна монографія; під за ред. В.Я. Швеця, М.С. Пашкевич; М-во освіти і науки України, Національний гірничий університет. - Д.: НГУ, 2013. - 612 с. - С. 83-96. (0,6 друк. арк.). (Особистий внесок автора: обґрунтовано напрями вдосконалення державної підтримки інноваційного розвитку легкої промисловості; 0,5 друк. арк.)

Статті у наукових фахових виданнях та виданнях, внесених до наукометричних баз даних:

2. Сіренко К.Ю. Тенденції інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості Чернігівського регіону / К.Ю. Сіренко // Інвестиції: практика та досвід. Науково-практичний журнал. - №6. - Київ: Вид-во ТОВ ,,ДКС Центр”, 2014. - С.112-118. (0,6 друк. арк.).

3. Сіренко К.Ю. Державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості в умовах трансформаційних змін в економіці України / К.Ю. Сіренко, В.Г. Маргасова // Бізнес-Інформ. - №5. - Харків: ВД ,,ІНЖЕК”, 2013. - С.54-60. (0,5 друк. арк.). (Особистий внесок автора: обґрунтовано участь держави в регулюванні інноваційних процесів в легкій промисловості та наведено стратегічні напрями її розвитку; 0,4 друк. арк.) [Міжнародні науковометричні бази даних: Ulrichsweb Global Serials Directory (США), Research Papers in Economics (США), РІНЦ, Index Copernicus (Польща), Соціонет (Росія), Google Академія (США), Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського (Україна)].

4. Сіренко К.Ю. Особливості державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості / К.Ю. Сіренко // Вісник КНУТД. - №4(69). - Київ: Вид-во ВНЗ ,,Київський національний університет технологій та дизайну”, 2013. - С. 159-164. (0,4 друк. арк.) [Міжнародні науковометричні бази даних: Міжнародного центру періодичних видань (ISSN International Centre, м. Париж); Ulrich's Periodicals Directory,IndexCopernicus, Research Bib, Google Scholar та РИНЦ].

5. Сіренко К.Ю. Оцінка інноваційної діяльності легкої промисловості України / К.Ю. Сіренко // Чернігівський науковий часопис ЧДІЕУ: електронний збірник наукових праць. Серія 1. Економіка і управління. - №1(4). - Чернігів: ЧДІЕУ, 2013. - С. 68-76. (0,5 друк. арк.). [Міжнародний центр періодичних видань (ISSN International Centre, м. Париж)].

6. Сіренко К.Ю. Формування інноваційної моделі розвитку легкої промисловості / К.Ю. Сіренко // Науковий вісник ЧДІЕУ: збірник наукових праць. Сер. 1: Економіка. - 2013. - Випуск №01(17). - Чернігів: ЧДІЕУ, 2013. - С. 69-78. (0,6 друк. арк.). [Міжнародні науковометричні бази даних: Міжнародного центру періодичних видань (ISSN International Centre, м. Париж); Ulrich's].

7. Сіренко К.Ю. Перспективи розвитку інноваційної діяльності легкої промисловості України / К.Ю. Сіренко // Інноваційна економіка. - Тернопіль: СМП ТАЙП, 2012. - №9(35). - С.60-67. (0,7 друк. арк.). [Міжнародні науковометричні бази даних: РІНЦ, INDEX COPERNICUS].

8. Сіренко К.Ю. Перспективи та проблеми розвитку підприємств легкої промисловості України та Чернігівського регіону в сучасних умовах / К.Ю. Сіренко, В.Г. Маргасова // Науковий вісник ЧДІЕУ: збірник наукових праць. Серія1: Економіка. - 2012. - №1(13). - С. 99-106. (0,6 друк. арк.). (Особистий внесок автора: проаналізовано основні тенденції та проблеми розвитку підприємств легкої промисловості України та Чернігівського регіону; 0,5 друк. арк.) [Міжнародні науковометричні бази даних: Міжнародного центру періодичних видань (ISSN International Centre, м. Париж); Ulrich's].

Статті у наукових періодичних виданнях інших держав:

9. Сиренко К.Ю. Роль государства в поддержке и стимулировании инновационной деятельности легкой промышленности Украины / К.Ю. Сиренко // Новый университет. Научный журнал. Серия: Экономика и право. - №4(38). - Россия: ООО ,,Типография ,,Вертикаль”, 2014. - 129 с. - С. 9-15. (0,3 друк. арк.). [Міжнародні науковометричні бази даних: РІНЦ, ВИНИТИ РАН, Universal Impact Factor (UIF), Google scholar, Open Academic Journals Index (OAJI), EBSCO, Directory of Research Journal Indexing (DRJI)].

Опубліковані праці апробаційного характеру:

10. Сіренко К.Ю. Формування моделі інноваційного кластера в легкій промисловості / К.Ю. Сіренко // Інноваційний розвиток і транскордонна безпека: економічні, екологічні, правові та соціокультурні аспекти: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих учених (м. Чернігів, 16 грудня 2014 року). - Чернігів: ЧНТУ, 2014. - 362c. - С. 69-71. (0,15 друк. арк.).

11. Сіренко К.Ю. Головні проблеми інноваційного розвитку легкої промисловості / К.Ю. Сіренко // Юність науки - 2014: матеріали Міжнародної студентської науково-практичної конференції. - Частина 2, Секція ,,Фінансова стабілізація: основні чинники, стратегія і тактика” (м. Чернігів, 17-18 квітня 2014 року). - Чернігів: ЧДІЕУ, 2014. - 63c. - С.52-54. (0,15 друк. арк.).

12. Сіренко К.Ю. Активізація механізму державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості / К.Ю. Сіренко // Актуальні проблеми фінансової системи України: матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Черкаси, 17 жовтня 2013 року). - Черкаси, 2013. - 165 с. - С. 124-126. (0,15 друк. арк.).

13. Сіренко К.Ю. Інституціональні аспекти державного регулювання інноваційним розвитком легкої промисловості / К.Ю. Сіренко // Мировое и региональное сообщества навстречу новым экономическим стратегиям: международный научно-практический саммит. - 2013. - 206 с. - С. 128-131. (0,15 друк. арк.).

14. Сіренко К.Ю. Проблеми інноваційного розвитку легкої промисловості України та шляхи їх вирішення / К.Ю. Сіренко // Економічна безпека та фінансове забезпечення сталого розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів: матеріали науково-практичного круглого столу (м. Чернігів, 7 листопада 2013 року).- Чернігів: ЧДІЕУ, 2013.- 58 с. - С.50-52. (0,15 друк. арк.).

15. Сіренко К.Ю. Проблеми та перспективи інноваційного розвитку вітчизняних підприємств легкої промисловості / К.Ю. Сіренко // Сучасні аспекти розвитку фінансових та інноваційно-інвестиційних процесів: матеріали ХХVI Міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 7-8 червня 2013 року) / Громадська організація Львівська економічна фундація. У 2-х ч. - Львів: ЛСФ, 2013. Ч. 1. - 132 с. - С. 119-123. (0,2 друк. арк.).

16. Сіренко К.Ю. Інноваційна модель розвитку як ключовий чинник забезпечення конкурентоспроможності легкої промисловості / К.Ю. Сіренко // Економіка, управління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку: матеріали дванадцятої Міжнародної наукової конференції молодих вчених, аспірантів і студентів (м. Чернігів, 18-19 квітня 2013 року). Ч.3. - Донецьк: ДонНАБА, 2013. - 268 с. - С. 74-76. (0,15 друк. арк.).

17. Сіренко К.Ю. Удосконалення напрямків державного регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості / К.Ю. Сіренко // Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції (м. Макіївка, 20-21 лютого 2013 року). - Макіївка: МЕГІ.- 2013.- 232с.- С.175-177. (0,1 друк. арк.).

18. Сіренко К.Ю. Особливості формування інноваційної моделі розвитку в легкій промисловості / К.Ю. Сіренко // Фінансово-кредитне стимулювання розвитку територіальних суспільних систем: матеріали Міжнародної науково - практичної Інтернет-конференції молодих вчених та студентів; за заг. ред. З.В. Герасимчук (м. Луцьк, 15 березня 2013 р.). - Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2013. - 240 с. - С.191-193. (0,1 друк. арк.).

19. Сіренко К.Ю. Інноваційний розвиток легкої промисловості України / К.Ю. Сіренко // Україна, Росія та Білорусь в процесі формування глобального суспільства знань: матеріали Міжнародної студентської науково-практичної Інтернет-конференції (м. Чернігів, 5 грудня 2012 р.). - Чернігів: ЧДІЕУ, 2012. - 230 с. - С. 131-133. (0,1 друк. арк.).