Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ національний технологічний університет

УДК 330.341.1(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Реалізація ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки України

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

кандидата економічних наук

Гуменюк Олександра Сергіївна

Чернігів - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Чернігівського державного інституту економіки і управління Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Полковниченко Світлана Олександрівна, Чернігівський національний технологічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, доцент Затонацька Тетяна Георгіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економічної кібернетики;

кандидат економічних наук, доцент Нагорна Ольга Олексіївна, Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», заступник генерального директора з наукової роботи.

Захист відбудеться «26» вересня 2014 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.051.04 у Чернігівському національному технологічному університеті за адресою: 14033, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського національного технологічного університету за адресою: м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Автореферат розісланий «22» серпня 2014 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.е.н., доцент В.Г. Маргасова

Анотація

ендогенний інноваційний економіка державний

Гуменюк О.С. Реалізація ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Чернігівський національний технологічний університет, Міністерство освіти і науки України. - Чернігів, 2014.

Дисертація присвячена розвитку теоретико-методичних засад ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму його реалізації в Україні. Уточнено понятійно-категоріальний апарат за досліджуваною тематикою. Проаналізовано структурні елементи ендогенного потенціалу та форми його реалізації. Визначено пріоритети державного регулювання інноваційного розвитку національної економіки в контексті реалізації її ендогенного потенціалу. Розроблено методику та здійснено оцінку інноваційних можливостей економіки України на основі внутрішніх джерел її саморозвитку. Охарактеризовано основні проблеми щодо використання внутрішніх ресурсних можливостей економіки України для її інноваційного розвитку.

Визначено напрями вдосконалення механізму реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України в розрізі його основних елементів. Запропоновано систему заходів щодо реалізації інтелектуально-трудового потенціалу як рушійної сили активізації інноваційних процесів у національній економіці. Обґрунтовано практичні рекомендації щодо інституційного забезпечення інноваційного розвитку економіки України.

Ключові слова: ендогенний потенціал інноваційного розвитку національної економіки, механізм реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки, інтелектуально-трудовий потенціал, інституційне забезпечення реалізації ендогенного потенціалу, міжпоколінні знаннєві трансферти, просторово-часова парадигма ресурсної мобілізації, інноваційний кластер.

Аннотация

Гуменюк А.С. Реализация эндогенного потенциала инновационного развития национальной экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. Черниговский национальный технологический университет, Министерство образования и науки Украины. - Чернигов, 2014.

Диссертация посвящена развитию теоретико-методических основ эндогенного потенциала инновационного развития национальной экономики и обоснованию практических рекомендаций по совершенствованию механизма его реализации в Украине. Уточнен понятийно-категориальный аппарат по исследуемой тематике. Проанализированы структурные элементы эндогенного потенциала (рыночный, природно-ресурсный, интеллектуально-трудовой, организационно-управленческий, финансовый, инновационный), а также формы его реализации. Определены приоритеты государственного регулирования инновационного развития национальной экономики в контексте реализации ее эндогенного потенциала.

Разработана методика и осуществлена оценка инновационных возможностей экономики Украины на основе внутренних источников ее саморазвития. Рассчитано интегральный индекс интеллектуально-трудовой, финансовой и инновационной составляющих эндогенного потенциала Украины с выявлением темповых дисбалансов в его структуре. Охарактеризованы основные проблемы относительно использования внутренних ресурсных возможностей экономики Украины для ее инновационного развития. По результатам экспертного опроса выяснены причины недостаточной эффективности государственной политики обеспечения инновационного развития экономики Украины, определена значимость составляющих эндогенного потенциала в обеспечении качественных инновационных изменений.

Определены направления совершенствования механизма реализации эндогенного потенциала инновационного развития экономики Украины в разрезе его основных элементов. Сформулированы концептуальные основы пространственно-временной парадигмы ресурсной мобилизации, которая обосновывает необходимость финансовой, трудопотенциальной и социальной мобилизации ресурсов в соответствующих пространственно-временных координатах.

Предложена система мероприятий по реализации интеллектуально-трудового потенциала как движущей силы активизации инновационных процессов в национальной экономике. Доказана необходимость стимулирования междупоколенных профессиональных трансфертов знаний, целевой поддержки реализации инновационных проектов через систему стартапов и краудфандинга.

Обоснованы практические рекомендации относительно институционального обеспечения инновационного развития экономики Украины. Основной акцент сделан на необходимости активизации междуинституционного взаимодействия с возможностью организации сотрудничества на более постоянной основе, в том числе через создание инновационных кластеров.

Ключевые слова: эндогенный потенциал инновационного развития национальной экономики, механизм реализации эндогенного потенциала инновационного развития национальной экономики, интеллектуально-трудовой потенциал, институциональное обеспечение реализации эндогенного потенциала, междупоколенные трансферты знаний, пространственно-временная парадигма ресурсной мобилизации, инновационный кластер.

Annotation

Gumeniuk O.S. Implementation of Endogenous Potential of the Innovative Development of Ukrainian National Economy. - Manuscript.

The thesis for the degree of Candidate of Economic Sciences, Speciality 08.00.03 - Economics and Management of National Economy. - Chernihiv National Technological University, Ministry of education and science of Ukraine. - Chernihiv, 2014.

The thesis deals with the development of theoretical and methodical fundamentals of endogenous potential of innovative development of national economy and the substantiation of practical recommendations as to the improvement of its implementation mechanism in Ukraine. The concepts and categories of the analyzed subjects are clarified. The structural elements of endogenous potential and the forms of its implementation are analyzed. The priorities of state regulation in securing innovative development of national economy through implementation of its internal capacity are determined. The innovative potential of Ukraine's economy based on internal sources of its self-development is estimated and methods of its analysis are worked out. The main problems of using internal resource capacity of Ukraine's economy for its innovative development are defined.

The ways of improvement of the implementation mechanism of the endogenous potential of innovative development of Ukraine's economy in terms of its basic elements are determined. Measurement system is proposed as to the implementation of intellectual and labour potential as the driving force of activating innovative processes in national economy. Practical recommendations as to the institutional provision for innovative development of Ukraine's economy are substantiated.

Key words: endogenous potential of innovative development of national economy, implementation mechanism of endogenous potential of innovative development of national economy, intellectual and labour potential, institutional provision for implementation of endogenous potential, inter-generation knowledge transfers, chorology and time paradigm of resource mobilization, innovation cluster.

Загальна характеристика роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки» розкрито сутність, структуру та форми реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки з визначенням основних наукових підходів до його вивчення, досліджено роль державного регулювання в забезпеченні інноваційного розвитку національної економіки шляхом реалізації її внутрішніх можливостей.

Узагальнення теоретичних підходів до дослідження ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки, здійснене на основі критичного аналізу еволюції наукових теорій щодо інновацій та інноваційного розвитку, дозволило обґрунтувати пріоритетність внутрішніх ресурсів країни у забезпеченні інноваційного розвитку її економіки. Виявлено, що інноваційний розвиток національної економіки є процесом системних змін в економічній сфері через реалізацію інноваційних проектів з наслідковим каталізуючим ефектом покращення якісного стану інших сфер життєздатності держави, який проявляється під впливом факторів (державної політики, ринкових, мікроекономічних та культурологічних) у високопродуктивному наукомісткому виробництві матеріальних і нематеріальних благ через мобілізацію національного ресурсного потенціалу з метою досягнення економічного, соціального, екологічного, науково-технічного та інших видів ефектів.

Ендогенний потенціал інноваційного розвитку національної економіки запропоновано розглядати у двох аспектах - з точки зору матеріальної форми з вираженням у ресурсних можливостях та економічного змісту з проявами у результатах інноваційної діяльності. З одного боку, ендогенний потенціал інноваційного розвитку національної економіки передбачає максимальну здатність мобілізації внутрішніх ресурсів для позитивних змін соціально-економічного та громадянсько-правового стану з каталізуючим впливом на інші сфери життєдіяльності суспільства, враховуючи їх відновлення, нагромадження й підвищення ефективності використання через інноваційні проекти. З іншого боку, його доцільно розглядати як систему відносин між економічними суб'єктами країни з приводу пошуку невикористаних джерел та незадіяних ресурсів зростання, нарощення внутрішніх можливостей економіки та раціонального їх використання через реалізацію інноваційних проектів.

Синтез наукових підходів до дослідження потенційних можливостей економіки країни дозволив автору здійснити структуризацію ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки за різними критеріями. Це дало можливість визначити основні шляхи його ефективного використання в контексті стимулювання покращення інноваційних результатів. Доведено, що у структурі за критерієм функціональності та сфер використання ендогенний потенціал інноваційного розвитку національної економіки об'єднує ринкову, інтелектуально-трудову, організаційно-управлінську, фінансову, природно-ресурсну та інноваційну складові. При цьому вимірність їх дослідження повинна охоплювати інституційний та процесно-функціональний підходи - з точки зору реалізації через систему державних, підприємницьких, громадських, наукових, освітніх інституцій, а також через систему рішень, ідей, заходів, спрямованих на покращення якісного й кількісного стану відповідного об'єкта.

У дисертації зазначено, що процес реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку повинен здійснюватись через механізм, який, на думку автора, являє собою систему цілеспрямованих впливів на формування, використання й нагромадження ресурсних можливостей визначених територій з їх спрямованістю на інноваційні пріоритети розвитку національної економіки.

Встановлено, що комплексна реалізація ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки набуває різноманітних форм: процедурні форми за етапами, відмінні та типізовані форми інноваційних процесів, трансферні, правові та організаційні форми. Такий розподіл дав змогу з'ясувати можливості підвищення ефективності реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки за окремими напрямами.

Враховуючи численні напрацювання представників різних наукових течій і шкіл (меркантилізму, класичної школи політекономії, неокласицизму, кейнсіанства, монетаризму, інституціоналізму), автором доведена необхідність державного регулювання інноваційного розвитку національної економіки з позиції використання її ендогенного потенціалу, що являє собою систему заходів держави, спрямованих на мобілізацію, нагромадження та відтворення внутрішніх ресурсних можливостей з активізацією інноваційної діяльності в розрізі різних інституційних рівнів з результуючим відображенням на рівні інноваційної активності суб'єктів господарювання та врахуванням кон'юнктурних ринкових змін. З використанням правових, адміністративних, організаційно-економічних, економічних та соціально-психологічних методів впливи держави мають набувати системних ознак, а також виконувати функції забезпечення планомірності змін, сталості, просторової конвергенції, оптимізації соціальної стратифікації, контролю добросовісної конкуренції, законодавчого регламентування. При здійсненні регулюючого впливу держави на реалізацію ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки повинні чітко обґрунтовуватись пріоритети такого впливу, покомпонентний розподіл яких представлено в табл.1.

Таблиця 1. Пріоритети державного регулювання інноваційного розвитку національної економіки у розрізі компонент ендогенного потенціалу*

*Джерело: розроблено автором

У другому розділі «Сучасний стан реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України» розглянуто методичні підходи до аналізу ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки, здійснено оцінку інноваційних можливостей економіки України на основі внутрішніх джерел її саморозвитку, окреслено ключові проблеми реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України.

У роботі запропоновано методику оцінки стану реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки, яка складається з таких етапів: 1) дослідження часткових показників окремих компонент ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки; 2) розрахунок інтегральних індексів складових ендогенного потенціалу економіки України.

Аналіз основних індикаторів компонент ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України за 2005-2013 рр. згідно даних офіційної статистики дав змогу виявити ключові проблеми в забезпеченні інноваційного розвитку. Серед них - структурні трансформації національної економіки. Спостерігається помітне скорочення ваги переробної промисловості, яка має відігравати функцію рушійності загальних модернізаційних змін через розвиток ІТ_технологій та машинобудування загалом, зокрема, за виробництвом і розподілом ВВП (з 21,9% у 2005 р. до 14,7% у 2012 р.) та часткою оплати праці у валовій доданій вартості (з 24,9% до 17,9% відповідно). Негативну тенденцію щодо інноваційного вектора розвитку демонструє також товарна структура експортно-імпортної діяльності України з надзвичайно низькою часткою високотехнологічних товарів в експорті і загрозою надмірної залежності від ринків збуту окремих країн. Водночас зростання експорту машин, обладнання, механізмів, електротехнічного обладнання за 2005-2013 рр. (на 4,1 млрд. дол.) свідчить про наявність потенційних можливостей нарощування обсягів експортної діяльності в наукоємних сферах господарювання.

Виявлено, що неефективне використання фінансової компоненти ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки проявляється в помітному скороченні бюджетних видатків на інноваційні цілі і ускладнюється підвищенням боргових зобов'язань України та низькою купівельною спроможністю населення з неможливістю заощаджень та інвестувань в економіку.

Аналіз показників інноваційної компоненти ендогенного потенціалу економіки України засвідчив, що на фоні загального скорочення кількості наукових кадрів (на 26,2% за 2005-2013 рр.) зростає чисельність докторів (на 12,4%) і кандидатів наук (на 24,2%), зайнятих в економіці України, що формує сприятливі передумови підвищення інноваційної активності населення. Водночас не простежується залежність між обсягами підготовки фахівців найвищої кваліфікації та якісними результатами інноваційної діяльності. Виявлено, що загальна питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт у ВВП України в 2013 році становила лише 0,81%, а кількість організацій, що виконують наукові дослідження і розробки, за досліджуваний період скоротилась на 24,3%, з яких до підприємницького (заводського) сектору належить менше 6%.

Оскільки комплексна оцінка ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки та деяких його компонент є складним і надзвичайно об'ємним завданням, в процесі інтегральної оцінки ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки акцент зроблено на інтелектуально-трудовій, інноваційній та фінансовій складових, мобілізація, нагромадження й відтворення яких дасть змогу розпочати ефективний інноваційний процес в Україні з наслідковим відображенням у рівні добробуту населення.

Результати інтегральної оцінки зазначених компонент ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України (рис. 1) засвідчили, що ефективне використання ендогенного потенціалу є ускладненим у зв'язку з досить високою мінливістю основних економічних показників. Співвідношення темпів зміни розрахованих часткових інтегральних показників ендогенного потенціалу показує відносно узгоджені тенденції лише між фінансовою та інноваційною компонентами. Щодо інших компонент, мають місце значні диспропорції, що свідчить про неефективні впливи держави на реалізацію внутрішніх ресурсних можливостей економіки України на шляху інноваційних змін.

Негативні тенденції використання ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України підтвердили результати експертного опитування представників бізнесу, освіти, науки та державного управління. Виявлено, що найбільш ефективно використовуються ринкова (6,0 балів із 10 максимальних) та природно-ресурсна компоненти (6,0), а найменш ефективно - інноваційна (лише 3,9). Інші складові характеризуються наступними балами: організаційно-управлінська - 5,0, фінансова - 4,8, інтелектуально-трудова - 4,2.

Рис. 1. Результати інтегральної оцінки окремих компонент ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України, 2005-2013 рр.*

*Джерело: розраховано і побудовано автором на основі даних Державної служби статистики

Визначено, що найбільш залежним від зовнішніх впливів є фінансовий потенціал України, а найменш - інтелектуально-трудовий, що дозволило обґрунтувати пріоритетність саме даної складової для забезпечення інноваційного розвитку економіки через мобілізацію внутрішніх ресурсних можливостей. При цьому основним інститутом-рушієм інноваційних змін мають бути суб'єкти господарювання. Участь держави повинна посилюватись через активне використання економічного інструментарію - з метою формування сприятливого для інноваційної діяльності бізнес-середовища. Щодо основних причин недостатньої ефективності державної політики забезпечення інноваційного розвитку економіки України, 97% експертів обрали гострий брак ресурсного забезпечення реального виконання управлінських рішень, 86% - непослідовність управлінських рішень органів державної влади, 45% - надмірну залежність національної економіки та її інноваційного розвитку від зовнішніх впливів.

У третьому розділі «Удосконалення механізму реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України» визначено стратегічні напрями мобілізації внутрішніх можливостей інноваційного розвитку економіки, запропоновано шляхи реалізації інтелектуально-трудового потенціалу як рушійної сили інноваційних змін, а також обґрунтовано рекомендації з покращення інституційного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки з активною міжінституційною взаємодією.

У роботі наголошено, що удосконалення механізму реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України повинно відбуватись на основі мобілізаційних процесів внутрішніх ресурсних можливостей. При цьому важливо розуміти відмінність мобілізації від нагромадження й відтворення, кожне з яких носить своє смислове навантаження (рис. 2).

Рис. 2. Сутність мобілізації, нагромадження та відтворення внутрішніх ресурсних можливостей економіки країни задля її інноваційного розвитку*

*Джерело: розроблено автором

Відповідно до структури ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки мобілізація ресурсів значно диференціюється у видовому аспекті з різною варіативністю комбінування. Найбільш важливими видами мобілізації ресурсів з їх спрямованістю на інноваційні цілі для економіки України є фінансова, трудопотенційна та соціальна. Водночас сьогодні виникають прогресивні наукові напрями інноваційного розвитку, у зв'язку з чим актуалізується потреба теоретико-методологічного обґрунтування просторово-часової парадигми ресурсної мобілізації (коли позитивний досвід в обмежених територіально-часових координатах трансформується на більші просторові утворення). Ефективність просторово-часової ресурсної мобілізації задля забезпечення інноваційного розвитку в значній мірі залежить від обраної території для здійснення управлінських рішень, спрямованих на активізацію в її межах інноваційної діяльності. Основою такого вибору є наявний ендогенний потенціал: інтелектуально-трудова складова - в частині наявності кадрів необхідної освітньої кваліфікації; природно-ресурсна - в частині локалізації необхідних природних ресурсів, якщо цього потребує пріоритетний до розвитку вид економічної діяльності; організаційно-управлінська - в частині зацікавленості й ініціюванні таких процесів з боку місцевих органів державної влади та громадськості.

Узагальнення наукових поглядів та практичних рекомендацій ресурсної мобілізації інноваційного розвитку національної економіки відображається у стратегічному аспекті з цілеорієнтирами на: формування розвиненого бізнес-середовища з недопущенням недобросовісної конкуренції між суб'єктами господарювання; формування мотиваційного середовища розвитку інтелектуально-трудового потенціалу населення та розвиненої сфери соціально-трудових відносин; ресурсну мобілізацію внутрішніх можливостей країни з пріоритетом залучення фінансового, людського та соціального капіталів; керованість екзогенних залежностей національної економіки.

Реальність досягнення стратегічних цілей інноваційного розвитку економіки України з пріоритетом використання її ендогенного потенціалу можлива за наявності механізму його реалізації, який через інституційне та правове, фінансове, організаційно-управлінське та кадрове, ресурсне, науково-технічне та інноваційне забезпечення дозволить консолідувати ресурсні можливості з високопродуктивною спрямованістю на здійснення інноваційних рішень (рис. 3). В основній своїй частині вони мають бути сконцентровані на ефективному використанні й розвитку інтелектуально-трудової складової ендогенного потенціалу з підтримкою можливостей реалізації інноваційних ідей та рішень через організацію міжпоколінних знаннєвих трансфертів, а також стимулювання стартап-бізнесу. Особливої ваги набуває останній, адже він надає можливість одержувати переваги як для носіїв інтелектуально-трудового потенціалу, так і для бізнесу та загального інноваційного розвитку національної економіки.

Покращення інституційного забезпечення в структурі механізму реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України має базуватись на чіткому функціональному розподілі між органами державної влади, бізнес-структурами, науковими, освітніми й громадськими організаціями. Організаційними формами їх співпраці мають бути інноваційні кластери з пріоритетом розвитку в межах спеціальних економічних зон, бажане геополітичне розташування яких на початковому етапі має зосереджуватись у прикордонних областях.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено узагальнення та запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання щодо визначення теоретико-методичних засад дослідження ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки та розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму його реалізації в Україні. Результати проведеного дослідження дали змогу сформулювати наступні висновки і пропозиції:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Схема механізму реалізації ендогенного потенціалу економіки України в контексті забезпечення її інноваційного розвитку**Джерело: розроблено автором

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Інноваційний розвиток національної економіки передбачає процес системних змін економічної сфери з подальшим каталізуючим впливом на якісні трансформації інших сфер життєдіяльності країни за рахунок реалізації інноваційних проектів. Такі процеси мають супроводжуватись підтримкою високопродуктивного наукомісткого виробництва через пріоритетну мобілізацію ресурсного потенціалу економіки країни з чіткою контрольованістю її залежності від зовнішніх впливів. Цього можна досягти шляхом ефективного управління використанням ендогенного потенціалу. Ендогенний потенціал інноваційного розвитку національної економіки слід розглядати як систему відносин між економічними суб'єктами країни з приводу пошуку невикористаних джерел та незадіяних ресурсів зростання, раціонального використання і нарощення внутрішніх можливостей країни і спрямування їх на реалізацію інноваційних проектів.

2. Процеси реалізації ендогенного потенціалу повинні включати його мобілізацію, нагромадження й відтворення, а структурні характеристики відображатись охопленням таких потенційних компонент, як ринкова, природно-ресурсна, інтелектуально-трудова, організаційно-управлінська, фінансова й інноваційна. Формами реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки є: процедурні форми за етапами (науково-дослідний етап, маркетинговий, виробничий етап, етап продажу та просування, дифузія інновацій), відмінні (прості внутрішні, прості міжорганізаційні, розширені міжорганізаційні) та типізовані (прорив, удосконалення, модифікація) форми інноваційних процесів, трансферні (комерційна і некомерційна, внутрішня і зовнішня), правові (охорона і захист прав на винахід, інновації) та організаційні (науковий парк, технопарк, технополіс, бізнес-інкубатор, інноваційний кластер) форми.

3. Підвищення ефективності реалізації ендогенного потенціалу для забезпечення інноваційного розвитку національної економіки потребує державних втручань, які б враховували недоліки ринкового саморегулювання та цільові пріоритети адаптації до глобального середовища. Відповідно до цього важливо чітко визначити пріоритетні напрями стимулювання інноваційного розвитку, зокрема в розрізі основних потенційних компонент з акцентом на потребу мобілізації, нагромадження й відтворення внутрішніх ресурсних можливостей країни. Ефективність регулюючих впливів має посилюватись відповідністю їх функціональності, серед яких найбільш важливими є функції системного впливу, забезпечення планомірності змін, забезпечення сталості і просторової конвергенції, оптимізації соціальної стратифікації, контролю добросовісної конкуренції, законодавчого регламентування.

4. Обґрунтування ефективності детермінацій інноваційних змін з боку процесів реалізації ендогенного потенціалу економіки країни зумовило розробку методики інтегральної його оцінки. Розрахунки в розрізі потенційних компонент ендогенного потенціалу національної економіки дозволили виявити міжкомпонентні дисбаланси й обґрунтувати на цій основі стратегічні пріоритети державного регулювання в контексті досягнення інноваційних цілей. Здійснені розрахунки інтегральних показників фінансової, інтелектуально-трудової та інноваційної потенційних компонент засвідчили абсолютну несистемність регулювання ефективності використання внутрішніх ресурсних можливостей економіки України. Вони підсилюються негативними тенденціями структурних змін у національній економіці з незадовільними показниками розвитку переробної промисловості як потенційно наукомісткої сфери господарювання. Спостерігається сировинно орієнтована товарна структура експортно-імпортних операцій, а також наростаюча географічна концентрація зовнішньої торгівлі. Розрахунок інтегральних показників окремих компонент ендогенного потенціалу економіки дав змогу виявити, що найбільш негативні тенденції мають місце в інноваційній сфері. Тенденції покращення кількості зайнятих у науково-дослідній сфері не корелюють з показниками результатів інноваційної діяльності. Також має місце формалізм результатів інноваційної діяльності суб'єктів господарювання, які досить часто здійснюють витрати на інноваційну продукцію, яка є новою саме для них.

5. Результати експертного опитування підсилили негативні висновки щодо тенденцій інноваційної діяльності в Україні та ефективності використання внутрішніх ресурсних можливостей її економіки. Більшість експертів стверджують про декларативність чинного законодавства, яке регламентує інноваційні цілі, і вважають, що саме інноваційна компонента ендогенного потенціалу використовується найменш ефективно. При цьому інноваційні зміни значною мірою визначаються фінансовим потенціалом економіки країни, який повинен підсилюватись перевагами високого інтелектуально-трудового потенціалу населення з активною державною підтримкою через економічний інструментарій. В економіці ж участь держави як безпосереднього суб'єкта інноваційної діяльності повинна бути досить низькою з виключним пріоритетом в ініціюванні таких процесів суб'єктами господарювання.

6. Негативні тенденції якісних інноваційних змін в економіці України з незадовільним рівнем інноваційної діяльності суб'єктів господарювання, освітніх і наукових установ обумовили потребу формулювання пропозицій щодо мобілізації ендогенного потенціалу. Її основна видова різноманітність фокусується навколо фінансової, трудопотенційної й соціальної мобілізації. Ефективна ресурсна мобілізація має відображатись у результуючих вимірниках нагромадження й відтворення ендогенного потенціалу. У зв'язку з цим у прикладному аспекті повинна активізовуватись просторово-часова ресурсна мобілізація, яка передбачає поступову активізацію інноваційної діяльності в обмежених територіально-часових координатах з подальшим поширенням позитивного досвіду на інші території. Ефективні мобілізаційні процеси при цьому мають забезпечуватись через механізм реалізації ендогенного потенціалу інноваційного розвитку економіки України, структуру якого формують інституційне та правове, фінансове, організаційно-управлінське та кадрове, ресурсне, науково-технічне та інноваційне забезпечення. Ефективне функціонування такого механізму дозволить сформувати розвинене бізнес-середовище, мотивувати розвиток інтелектуально-трудового потенціалу населення, забезпечити ресурсну мобілізацію внутрішніх можливостей країни з пріоритетом залучення фінансового, людського та соціального капіталів.