Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ національний технологічний університет

ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФЕДОРЕНКО Андрій Євгенійович

Чернігів 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансової діяльності суб'єктів господарювання і державних установ Чернігівського національного технологічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Маргасова Вікторія Геннадіївна,

Чернігівський національний технологічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри фінансової діяльності суб'єктів господарювання і державних установ.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Курмаєв Петро Юрійович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та комерційного і трудового права;

кандидат економічних наук, доцент Овчаренко Тетяна Сергіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності.

Захист відбудеться „27” березня 2015 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.051.04 у Чернігівському національному технологічному університеті за адресою: 14033, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського національного технологічного університету за адресою: м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Автореферат розісланий „26” лютого 2015 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент С.І. Пономаренко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Для України одним з важливих чинників успіху в забезпеченні економічної безпеки, в міжнародній конкуренції товарів і послуг є активне використання національного науково-технічного потенціалу, завдяки рівню якого науково-технічний прогрес цілком може стати головною рушійною силою розвитку суспільства, підвищення добробуту громадян. Проте залишається відкритим питання про співвідношення інноваційного чинника з іншими чинниками, які також можуть сприяти підвищенню конкурентоспроможності товарів і послуг, що виробляються в Україні і тим самим підвищують рівень її економічної незалежності та безпеки.

Процеси в інноваційно-інвестиційній сфері прямо впливають на забезпечення економічної безпеки й мають бути направлені на нарощування та ефективне використання інвестиційних ресурсів за рахунок внутрішніх фінансових можливостей і залучення зовнішніх інвесторів. При цьому, стратегічно важливим для економічного зростання та розвитку держави є активізація інноваційно-інвестиційних процесів, ефективна реалізація яких забезпечує високий рівень конкурентоспроможності та структурної модернізації економіки країни. Інвестиційна активність в Україні обмежена недостатнім обсягом інвестиційних ресурсів. Інноваційний характер економіки за своїм визначенням вимагає від суб'єктів господарювання постійного пошуку та використання на практиці винаходів, нових технологічних концепцій і практично значущих результатів наукових досліджень. В сучасних умовах інноваційна діяльність розглядається як важливе джерело розвитку держави, що дозволяє підвищувати конкурентоспроможність економіки, а інновації є індикатором ділової активності, що визначають перспективні сектора розвитку за умови сприятливого інноваційного та інвестиційного клімату для забезпечення економічної безпеки України. Важливим є правильно оцінити можливості та перспективи інноваційно-інвестиційного потенціалу країни в світі, що глобалізується, тому виявлення організаційно-економічного інструментарію реалізації інноваційно-інвестиційної складової економічної безпеки країни є актуальним питанням.

В українській економічній літературі проблемам державного регулювання з позицій економічної політики та національної безпеки присвячені праці В. Богдановича, О. Власюка, О. Гонти, В. Ліпкана, А. Музиченка, В. Предборського, В. Савченка, Д. Стеченка та ін. Дослідженню й розвитку загальної теорії та практики формування й функціонування механізмів державного регулювання економічної безпеки країни відводилось значне місце в працях багатьох відомих вітчизняних учених, зокрема: О.Барановського, В. Бородюка, З. Варналія, А. Гальчинського, Б. Губського, В. Геєця, М. Єрмошенка, Я. Жаліла, М. Кизима, С. Кириленка, В. Короля, С. Ковальчука, П. Курмаєва, В. Маргасової, С. Мочерного, В. Мунтіяна, А. Сухорукова, М. Павловського, Г. Пастернак-Таранушенка, А. Рогового та ін.

Вагомий внесок у вивчення загальних проблем теорії та практики організаційно-економічного забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку і нарощування економічного потенціалу країни зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як В. Амітан, О. Амоша, І. Балабанов, В. Бодров, П. Буряк, В. Герасимчук, Г. Добров, А. Дука, Т. Затонацька, С. Захарін, С. Ілляшенко, О. Колодізєв, О. Лапко, Л. Нейкова, М. Портер, Т. Овчаренко, С. Полковниченко, Л. Ремньова, Н. Ткаченко, С. Школінський, Й. Шумпетер, А. Шпитгоф та ін.

Проте, слід зазначити, що потужного результативного комплексу інноваційно-інвестиційного інструментарію в Україні, направленого на досягнення економічної безпеки держави, ще не створено. Це й зумовлює актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри фінансів Чернігівського державного інституту економіки і управління в межах наукових тем: „Фінансово-економічна стратегія сталого розвитку економіки України” (номер державної реєстрації 0109U002271), „Стратегія і тактика удосконалення політики сталого розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів” (номер державної реєстрації 0112U004276), де автором удосконалено концептуальні підходи щодо ролі інноваційно-інвестиційних процесів у забезпеченні економічної безпеки, обґрунтовано напрями державної інноваційно-інвестиційної політики, спрямованої на зміцнення економічної безпеки України.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертації є поглиблення теоретичних і методичних положень використання інноваційно-інвестиційних інструментів та важелів у контексті забезпечення економічної безпеки держави та розробка практичних рекомендацій щодо їх удосконалення.

Досягнення поставленої мети дисертаційної роботи обумовило вирішення таких наукових і практичні задачі:

визначити економічну сутність інноваційного розвитку національної економіки та економічної безпеки держави;

узагальнити та поглибити теоретико-методичні основи інноваційно-інвестиційних процесів у забезпеченні економічної безпеки країни, визначити їх сутність та ознаки;

оцінити особливості розвитку інноваційних процесів в Україні;

дослідити стан економічної безпеки України, систему її загроз і напрями їх трансформації;

проаналізувати існуючі механізми державного регулювання інноваційно-інвестиційних процесів в державі та їх вплив на економічну безпеку України;

удосконалити методичні підходи до дослідження рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки держави в умовах ринкової економіки;

розробити рекомендації щодо підвищення ефективності державного регулювання інноваційно-інвестиційної безпеки національної економіки;

обґрунтувати пріоритетні форми реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики, спрямованої на забезпечення економічної безпеки України.

Об'єктом дослідження є інноваційно-інвестиційні процеси в економіці.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти інноваційно-інвестиційної складової економічної безпеки України.

Методи дослідження. При вирішенні поставлених завдань було використано як загальнонаукові методи дослідження: аналізу, синтезу, порівняння, індукції, дедукції, так і спеціальні: аналізу фактологічної та емпіричної інформації - для визначення тенденцій, які притаманні економічній ситуації в Україні, складу, характеру прояву, взаємозв'язків загроз та актуальних напрямів підвищення ефективності державної інноваційно-інвестиційної політики; порівняльно-ретроспективного аналізу та абстрагування - для встановлення організаційно-функціональних засад реалізації інноваційно-інвестиційної складової економічної безпеки, спрямованої на забезпечення національної безпеки країни; ситуаційний метод - для формування альтернативних варіантів стратегічних рішень щодо забезпечення економічної безпеки в сучасних економічних умовах; прогнозування, математичного моделювання та прийняття рішень в умовах невизначеності - для розробки моделі визначення рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки країни; економіко-статистичний - для оцінки стану інноваційного розвитку національної економіки та економічної безпеки країни.

Теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні праці з економічної теорії, зокрема з теорії державного регулювання, інноваційно-інвестиційного розвитку, а також з економічної теорії вітчизняних і зарубіжних учених-економістів.

Методологічною основою дослідження є системний, теоретико-концептуальний, аналітико-прогностичний та інституціональний підходи до дослідження проблеми інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки України. інноваційний інвестиційний економічний безпека

Статистичну та фактологічну основу наукового дослідження становлять: нормативно-правові акти, офіційні публікації і методичні матеріали Антимонопольного комітету України, Державної служби статистики України, Національного банку України, Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міжнародного валютного фонду, Організації Об'єднаних націй, Світового банку, Всесвітнього економічного форуму, Світової організації торгівлі, а також наукові здобутки вчених і практиків, осмислення власних спостережень та аналітичні напрацювання автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у вирішенні науково-практичної проблеми обґрунтування теоретичних засад і визначення напрямів інноваційно-інвестиційного впливу на забезпечення економічної безпеки України.

Основні положення, що визначають наукову новизну одержаних результатів, які є особистим здобутком автора і виносяться на захист, полягають у наступному:

удосконалено:

концептуальний підхід до формування державної інноваційно-інвестиційної політики, спрямованої на забезпечення економічної безпеки держави, яка формується з урахуванням необхідності прискорення науково-технічного прогресу, визначення його пріоритетних напрямів, підвищення інвестиційної активності, зменшення розривів у рівнях економічного та соціального розвитку держави;

методичний підхід до формування комплексу моделей оцінки, аналізу та прогнозування рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки на основі таксонометричного методу, кореляційно-регресійного аналізу, що, на відміну від традиційного, дає можливість визначити часові, просторові та структурні особливості інноваційно-інвестиційного розвитку, сформувати стратегічні заходи, спрямовані на забезпечення економічної безпеки країни;

ідентифікацію загроз інноваційно-інвестиційного характеру шляхом встановлення, статистичного підтвердження та визначення їх змісту, що дало змогу обґрунтувати пріоритетні напрями протидії й нейтралізації їх впливу на економічну безпеку України;

класифікацію факторів, що знижують рівень інноваційно-інвестиційної складової економічної безпеки України, шляхом виокремлення деструктивних (недостатній рівень валового нагромадження основного капіталу, високий ступінь зносу основних засобів, погіршення індексу інвестиційної привабливості, загальна політична та економічна нестабільність, негативні очікування підприємств щодо перспектив розвитку їх ділової активності, недостатні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну, низький рівень інноваційної активності підприємств поряд з незадовільним рівнем фінансування за рахунок коштів держбюджету, посилення тиску на бізнес з боку владних структур, корупція), у визначення ознак яких закладено критерій їхньої комплексної дії на різних рівнях керованості для забезпечення сприятливого інноваційно-інвестиційного середовища та становлення інноваційної культури;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування щодо визначення понятійно-категорійного апарату інноваційної та інвестиційної діяльності, зокрема уточнено категорії:

„інноваційна безпека”, яке на відміну від існуючих трактувань, розглядається з позиції системного підходу як динамічний стан державного науково-технічного комплексу, який забезпечує стале відтворення державної інноваційної системи, гарантує мінімально необхідний для своєчасного переходу до нових технологічних укладів рівень науково-технічного потенціалу, підтримку економічної, регіональної і національної безпеки в цілому і водночас максимально обмежує негативний вплив науково-технічного розвитку на економічну безпеку держави;

„інвестиційна безпека”, яка відображає здатність економіки залучати та найбільш ефективно розподіляти й використовувати фінансові ресурси, які формуються в процесі інвестування з метою забезпечення стабільного розвитку та структурної перебудови економіки, що дозволяє поглибити знання про сутнісні характеристики інвестиційної складової економічної безпеки, підкреслити її багатовимірність та просторовість;

наукові підходи до регулювання інноваційно-інвестиційної безпеки, що об'єднує систему послідовних етапів, взаємопов'язаних структурних елементів, які взаємодіють, що визначають порядок, особливості, методи та інструменти цілеспрямованого інноваційно-інвестиційного впливу органів державної влади (суб'єктів управління) на соціально-економічні процеси на рівні країни (об'єкти управління) з метою перешкоджання виникненню, послаблення або подолання загроз економічній безпеці;

науково-прикладні рекомендації щодо реалізації стратегічних заходів зміцнення інноваційної та інвестиційної безпеки з виокремленням їх у три комплексні блоки: інституційно-правовий (удосконалення нормативно-правового і методичного забезпечення моніторингу й оцінки рівня економічної безпеки; розвиток державних наукових і науково-технологічних організацій, що здійснюватимуть ефективну координацію наукових досліджень; покращення координації діяльності між державними установами, що регулюють інноваційну та інвестиційну діяльність), економічний (створення нових виробництв, секторів економіки передових технологічних укладів, підвищення якості освіти та підготовки наукових кадрів; розвиток ринку інновацій; розвиток державно-приватного партнерства тощо) та інформаційно-аналітичний (визначення реальних та потенційних загроз (ризиків) інноваційній та інвестиційній безпеці; організація виконання і забезпечення контролю за реалізацією заходів з подолання або нейтралізації загроз тощо), застосування яких зумовить системний розвиток інноваційної та інвестиційної діяльності і підвищення рівня економічної безпеки України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертації зорієнтовані на формування і реалізацію стратегічних напрямів посилення інноваційної та інвестиційної складової забезпечення економічної безпеки, а розроблені наукові положення логічно доведено до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в практику.

Основні положення, висновки та рекомендації дослідження були використані у роботі:

- Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (довідка №3711_09/34347-05 від 17.12.2014 р.) - рекомендації щодо оцінки, аналізу та прогнозування рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки, що дає можливість визначити часові, просторові та структурні особливості інноваційно-інвестиційного розвитку, сформувати стратегічні заходи, спрямовані на забезпечення економічної безпеки країни;

- Чернігівського державного центру наукової інформації Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України (довідка №179/01-19 від 19.09.2014 р.) - рекомендації щодо убезпечення інноваційно-інвестиційної складової національної економіки від загроз з метою сприяння досягненню стратегічної цілі формування сприятливого інноваційного клімату в Україні;

- Чернігівської обласної ради при розробці програми соціально-економічного розвитку Чернігівської області на 2014-2015 роки (довідка №03_02/962 від 24.10.2014р.).

Результати дослідження використані при підготовці науково-дослідної робити за темами,,Фінансово-економічна стратегія сталого розвитку економіки України” (державний реєстраційний №0109U002271) (довідка №246/2 від 29.10.2014 р.) та „Стратегія і тактика удосконалення політики сталого розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів” (номер державної реєстрації 0112U004276)” (довідка №145/2 від 05.09.2014 р.).

Авторські розробки використовуються в навчальному процесі Чернігівського національного технологічного університету при викладанні дисциплін „Державне регулювання економіки”, „Інвестиційний менеджмент” (довідка №101-08/814 від 05.11.2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до обґрунтування концептуальних засад і розробки теоретичних та практичних рекомендацій щодо посилення інноваційно-інвестиційної складової економічної безпеки. Усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, що становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи та практичні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях і круглих столах, серед яких: „Державне антикризове управління національною економікою: світовий досвід та проблеми в Україні” (м. Київ, 15 квітня 2012 р.); „Актуальні питання економічного розвитку: теорія і практика в сучасних умовах” (м. Гомель, 15 жовтня 2012 р.); „Актуальні проблеми, шляхи та перспективи розвитку економіки України” (м. Київ, 9-10 листопада 2013 р.); „Імперативи розвитку України в умовах глобалізації” (м. Чернігів, 7-8 червня 2013р.); Information Technologies, Management and Society (Riga, Latvia, 2013);,,Інноваційний розвиток національної економіки в умовах глобалізації (Умань, 12 листопада 2013 р.);,,Scientific collection of international scientific-practical summits,,global and regional communities:,,meet the new economic strategies” (Geneva, Switzerland, 12-13 july 2013);,,Формування конкурентоспроможної національної економіки: світовий досвід та вітчизняні реалії” (м. Херсон, 19-20 квітня 2013 р.);,,Актуальні проблеми світової і національної економіки в умовах глобалізації” (м. Одеса, 21-22 лютого 2014 р.);,,Економіка ХХІ ст.” (м. Івано-Франківськ, 15-16 квітня 2014 р.),,,Транснаціоналізація економічних систем: тенденції та перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 18 квітня 2014 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 17 наукових працях, з них: 2 розділи в колективних монографіях обсягом 1,9 друк. арк.; 7 статей у наукових фахових виданнях -3,65 друк. арк.; 2 статті у зарубіжних наукових виданнях - 0,7 друк. арк.; 6 робіт у інших наукових виданнях та збірниках обсягом 1,4 друк. арк. Загальний обсяг публікацій - 7,65 друк. арк.; особисто автору належить - 5,95 друк. арк.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 204 сторінки комп'ютерного тексту. Робота містить 25 таблиць, 18 рисунків. Список використаних джерел включає 223 найменування і займає 17 сторінок, 9 додатків розміщено на 10 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, розкрито її зв'язок з науковими програмами, планами, темами; сформульовано мету та задачі дослідження, його об'єкт та предмет, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методичні основи використання інструментарію інноваційно-інвестиційної політики для досягнення економічної безпеки держави” досліджено теоретичні основи інноваційно-інвестиційного розвитку національної економіки та економічної безпеки; обґрунтовано роль інноваційно-інвестиційних процесів у забезпеченні економічної безпеки країни, визначено їх сутність та ознаки, здійснено узагальнення методичних підходів до оцінки рівня інноваційно-інвестиційної безпеки.

Визначено, що сутністю парадигми інноваційно-інвестиційного розвитку є досягнення економічного розвитку шляхом широкомасштабного введення у господарський обіг продуктів інтелектуальної праці як знань, технологій, науково-технічних розробок тощо для їх комерціалізації та досягнення соціально-економічного ефекту. Парадигма інноваційно-інвестиційного розвитку концептуально обґрунтовує шлях досягнення стійкого економічного зростання та сталого розвитку країни через інноваційний поступ національної економіки.

Обґрунтовано, що ефективне використання національного науково-технічного потенціалу сприяє забезпеченню економічної безпеки держави, підвищенню рівня конкурентоспроможності вітчизняного товарів і послуг за рахунок нарощування темпів науково-технічного прогресу, що також є головною рушійною силою розвитку суспільства, підвищення добробуту громадян.

Уточнено, що категорія „безпека” є багатоплановою, а тому всі інші категорії щодо забезпечення безпеки є похідними від неї. Це дає змогу стверджувати, що безпека - досить складне соціально-політичне явище, тому її варто розглядати як специфічну властивість динамічних систем, комплексний критерій оцінювання її якості, що характеризує динаміку розвитку системи та її технічне втілення.

Узагальнення здобутків економічної науки щодо інноваційно-інвестиційних процесів дозволило обґрунтувати сутність таких категорій, як: „інноваційна безпека”, яке на відміну від існуючих, запропоновано розглядати з позиції системного підходу як динамічний стан державного науково-технічного комплексу, який забезпечує стале відтворення державної інноваційної системи, гарантує мінімально необхідний для своєчасного переходу до нових технологічних укладів рівень науково-технічного потенціалу, підтримку економічної, регіональної і національної безпеки в цілому і водночас максимально обмежує негативний вплив науково-технічного розвитку на економічну безпеку держави; „інвестиційна безпека”, яка характеризує здатність економіки залучати та найбільш ефективно розподіляти й використовувати фінансові ресурси, які формуються в процесі інвестування з метою забезпечення стабільного розвитку та структурної перебудови економіки, що дозволяє поглибити знання про сутнісні характеристики інвестиційної складової економічної безпеки, підкреслити її багатовимірність та просторовість.

Безпека інноваційно-інвестиційної діяльності є одним із основних фундаментів національної безпеки і повинна реалізовуватись через ефективну інноваційно-інвестиційну політику держави, яка дозволяє досягти стійкого стану економіки, пришвидшити економічне зростання, абстрагуватися від ресурсної складової економіки та підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг.

Досліджено роль інноваційно-інвестиційного фактору в системі економічної безпеки (рис. 1) та визначено, що рівень економічної безпеки безпосередньо визначається розвитком науки і техніки та рівнем їх використання, тобто рівнем інноваційнно-інвестиційних процесів. Останні мають вплив на різні аспекти безпеки, включаючи суспільні, економічні й технічні. Крім того, вони визначають внутрішнє соціально-економічне становище країни.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автором обґрунтовано, що важливим засобом реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики має стати організаційно-функціональне забезпечення як невід'ємний елемент механізму державного регулювання економічної безпеки, який повинен включати: 1) створення скоординованої й узгодженої системи організаційних структур забезпечення реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики на таких рівнях: загальнодержавному; місцевому; 2) вдосконалення організаційних структур фінансового забезпечення реалізації державної інноваційної політики (інноваційні банки, фонди), які базувалися б на різних формах власності: державній; приватній; колективній (асоційованій); 3) впровадження мережі інноваційних структур: парків (технопарків, інноваційних, науково-освітніх, рекреаційних парків); центрів (технологічних, інноваційних, територіальних, виробничих, науково-виробничих); полісів (технополісів, рекреаційних, зон, соціально-економічних експериментальних зон, адміністративних районів науково-технічного розвитку); 4) організаційно-функціональне забезпечення; 5) ліцензування інноваційної діяльності; 6) стандартизацію інноваційної діяльності та сертифікацію її продукції; 7) державну реєстрацію суб'єктів інноваційної діяльності; 8) аудит інноваційно-інвестиційної діяльності та інноваційного процесу; 9) контроль за дотриманням принципів і вимог державної інноваційно-інвестиційної політики та інноваційного законодавства.

Узагальнення методичних підходів до оцінки рівня інноваційно-інвестиційної безпеки дозволило виділити різноманітність таких методів, як: моніторинг основних соціально-економічних показників і зіставлення їх з граничними значеннями, що мають бути не менші за середньосвітові; експертної оцінки; аналізу й обробки сценаріїв; оптимізації; багатовимірного статистичного аналізу; теорії штучних нейронних мереж.

Розвиток інноваційної та інвестиційної діяльності повинен стати невід'ємною складовою реформування національної економіки для підвищення рівня економічної безпеки.

У другому розділі „Аналіз тенденцій та напрямів розвитку інноваційно-інвестиційних процесів в Україні та їх вплив на економічну безпеку” проаналізовано сучасний стан інноваційного розвитку національної економіки, оцінено рівень економічної безпеки та основні загрози національним економічним інтересам; розглянуто систему державного регулювання інноваційно-інвестиційних процесів в Україні та їх вплив на економічну безпеку.

Визначено, що інноваційно-інвестиційний розвиток неможливо відокремлювати від сталого зростання, оскільки нові технології повинні зберігати ресурсний потенціал країни, сприяти поліпшенню життєвих умов населення, не завдавати шкоди довколишньому середовищу.

Процеси в інвестиційно-інноваційній сфері прямо впливають на забезпечення стійкості економіки до загроз економічній безпеці й мають бути направлені на нарощування та ефективне використання інвестиційних ресурсів за рахунок внутрішніх фінансових можливостей і залучення зовнішніх інвесторів. При цьому, стратегічно важливим для економічного зростання та розвитку держави є активізація інвестиційно-інноваційних процесів, ефективна реалізація яких забезпечує високий рівень конкурентоспроможності та структурної модернізації економіки країни. Інвестиційна активність в Україні обмежена недостатнім обсягом інвестиційних ресурсів. Критичний рівень валового нагромадження основного капіталу не сприяв забезпеченню розширеного економічного відтворення та модернізації економіки (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка ВВП України у 2010-2014 рр.

Валове нагромадження основного капіталу характеризується поступовим збільшенням у 2010-2012 роках, але у відсотках до ВВП значення показника нижче критичного рівня (18%) у 2010, 2011 та в І кварталі 2014 року.

Обґрунтовано, що капітальні інвестиції, які використовуються на придбання або виготовлення власними силами для власного використання матеріальних і нематеріальних активів, прямо впливають на конкурентоспроможність країни. Більш активно нарощували обсяги капітальних інвестицій виробничі підприємства (зокрема, у будівництві, промисловості, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води та ін.), а також готелі та ресторани.

Відношення вартості нововведених основних засобів до обсягу капітальних інвестицій у 2010-2011 роках становило 90% та 92%, що вище оптимального рівня (85%) і є позитивною характеристикою цього індикатора, але це обумовлено незначними обсягами як вартості нововведених основних засобів, так і капіталовкладень. Цей висновок підтверджується високим ступенем зносу основних засобів (74ч77%).

Однією з основних проблем забезпечення інвестиційної безпеки та формування інвестиційного потенціалу України залишається уповільнення процесу прямого іноземного інвестування. На фоні кризових явищ в економіці на початку досліджуваного періоду обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України зріс у 1,6 рази. Основними напрямами інвестування в економіку України є фінансова діяльність, промисловість (зокрема металургійне виробництво), будівництво, операції з нерухомістю, торгівля (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка обсягу прямих інвестицій протягом 2008-2013 років (млн дол. США)*

Найбільша частка цих інвестицій в Україну надійшла з країн Європейського Союзу, зокрема з Кіпру, Німеччини, Нідерландів, Австрії, Великої Британії, Франції, нарощування обсягу прямих інвестицій з яких склало 1,6 рази. З інших країн світу прямі інвестиції зросли лише на третину, при цьому найбільше їх надійшло з Віргінських островів, які є офшорною зоною, та Швейцарії.

Встановлено, що інвестиційно-інноваційна безпека є одним з основних чинників, що сприяють розвитку та підвищенню рівня конкурентоспроможності країни. Зазначимо, що уповільнення розвитку національної економіки пов'язаний з відсутністю інноваційної стратегії її розвитку.

Відношення витрат на наукові та науково-технічні роботи за рахунок держбюджету становило у середньому за 2010-2013 роки лише 0,009% ВВП, що значне нижче від мінімально рекомендованого його значення (не менше 1%). Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, у загальній кількості промислових підприємств, у середньому за 2010-2013 роки становила 16,1%. Причому, протягом 2011-2012 років спостерігається незначна позитивна динаміка, але у 2013 році питома вага таких підприємств у загальній кількості промислових підприємств знов зменшується до 16,8%. Розрахункові значення цього індикатора знаходяться ближче до незадовільного рівня. Питома вага реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції у середньому за 2010-2013 роки становила 3,55%, що лише на 0,55% перевищує її критичне значення.

Обґрунтовано, що зниження інвестиційної та інноваційної активності, руйнування наукового-технічного потенціалу - серйозна загроза економічній безпеці країни. Кризовий стан економіки виявляється, перш за все, в істотному зниженні інвестиційної та інноваційної активності. Без масштабних капіталовкладень у стратегічні сфери національного господарства, зрушень у їх адміністративно-правовому забезпеченні економічне відродження України неможливе. На думку спеціалістів, до основних загроз економічній безпеці в інвестиційному комплексі необхідно віднести: різке зниження обсягів ресурсів капітального будівництва; руйнування економічних зв'язків між його підсистемами (сировинна база, технічне та технологічне забезпечення; наукова та кадрова база), відсутність стратегічних орієнтирів у інвестиційній сфері; переважання тактичної спрямованості в інвестиційному процесі (елітне житлове будівництво, підтримка експортоорієнтованих сировинних галузей та ін.) над стратегічною.

Враховуючи масштаби території України, неоднаковий природно-ресурсний потенціал різних регіонів, відмінності в розміщенні їх продуктивних сил, особливості політичних поглядів населення, різницю в рівні зайнятості, потреба у регулюванні інноваційно-інвестиційної безпеки є очевидною. Таке регулювання повинно поєднувати систему послідовних етапів, взаємопов'язаних структурних елементів, що взаємодіють, які визначають порядок, особливості, методи та інструменти цілеспрямованого інноваційно-інвестиційного впливу органів державної влади (суб'єктів управління) на соціально-економічні процеси на рівні країни (об'єкти управління) з метою перешкоджання виникненню, послаблення або подолання загроз економічній безпеці.

Узагальнення та систематизація проведеного аналізу, дозволило автору доповнити класифікацію факторів, що знижують рівень інноваційно-інвестиційної складової економічної безпеки України, шляхом виокремлення деструктивних факторів, до яких віднесено: недостатній рівень валового нагромадження основного капіталу, високій ступінь зносу основних засобів, погіршення індексу інвестиційної привабливості, загальна політична та економічна нестабільність, негативні очікування підприємств щодо перспектив розвитку їх ділової активності, недостатні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну, низький рівень інноваційної активності підприємств поряд з незадовільним рівнем фінансування за рахунок коштів держбюджету, посилення тиску на бізнес з боку владних структур, корупція, до визначення ознак яких закладено критерій їхньої комплексної дії на різних рівнях керованості для забезпечення сприятливого інноваційно-інвестиційного середовища та становлення інноваційної культури.

З'ясовано, що сутність системи регулювання інноваційно-інвестиційних процесів країни полягає в попередженні, мінімізації, нейтралізації або ліквідації деструктивного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, небезпек і загроз економічній безпеці з метою захисту та реалізації соціально-економічних інтересів і забезпечення економічного розвитку країни.

У третьому розділі „Напрями вдосконалення інноваційно-інвестиційної політики забезпечення економічної безпеки України” обґрунтовано концептуальні засади підвищення рівня інвестиційної безпеки, розроблено науково-прикладні рекомендації щодо визначення стратегічних напрямів зміцнення інноваційної та інвестиційної безпеки, здійснено прогнозування рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки України.

Доведено, що сучасні особливості формування і розвитку інноваційно-інвестиційного середовища в Україні визначаються відсутністю досконалого організаційно-економічного механізму, оптимального набору методів, важелів, інструментів, форм реалізації та їх збалансування між собою на всіх рівнях здійснення розбудови національної економіки. Розв'язання цих завдань дасть змогу максимально використати наявні сприятливі можливості розвитку й водночас згладжувати деструктивний вплив несприятливих факторів на рівень економічної безпеки.

Узагальнюючи результати дослідження та визначаючи інноваційно-інвестиційний чинник як провідний елемент державного регулювання економічної безпеки України, у роботі запропоновано комплексну інноваційно-інвестиційну програму розвитку держави, яка враховує взаємозв'язок технічного (технологічного) переозброєння галузей матеріального виробництва з вирішенням усіх економічних і соціальних проблем в країні, дає змогу збалансувати ресурсний і виробничий потенціал. Доведено, що в умовах виробничого спаду і слаборозвиненої ринкової інфраструктури потрібно задіяти всі елементи державного регулювання економічної безпеки за такими напрямами: по-перше, держава повинна найактивніше стимулювати підвищення конкурентоспроможності промисловості регіонів, що передбачає інвестиції в науку й нові технології, професійну підготовку, розвиток комунікацій і інформаційних мереж, підкріплені податковими кредитами та всім комплексом заходів для стимулювання інноваційно-інвестиційної активності, важливий напрям - державний захист інтелектуальної власності українських товаровиробників (у тому числі у формі субсидування їх витрат на патентування своїх винаходів за кордоном); по-друге, потрібна активна участь держави у підвищенні якості та вдосконаленні структури сукупного попиту; по-третє, пряма державна підтримка конкурентоспроможних секторів економіки через інвестиції в інфраструктуру, залучення іноземного капіталу.

Обґрунтовано, що рівень інноваційно-інвестиційного забезпечення постійно перебуває у динаміці, яка може бути як позитивною, так і негативною. Тому оцінка інноваційно-інвестиційної безпеки представляє собою систематичний аналіз її складових. Складність та багатоманітність характеристик різноманітних аспектів інноваційно-інвестиційного забезпечення обумовило наявність множини показників, жоден з яких не виконує роль універсального показника, який би однозначно інтерпретував його рівень. Виходячи з цього, для оцінки рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки запропоновано методику, метою якої є проведення аналізу рівня інноваційно-інвестиційного розвитку та виокремлення стратегічних напрямків підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Сукупність показників для моделювання інтегрального показника рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення визначено на основі Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України.

У результаті здійснено оцінку рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки протягом 2007-2013 рр. На основі застосування кореляційно-регресійного аналізу синтезовано багатофакторну модель інтегрального показника рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення на основі таких показників: відношення чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП, %; питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП, %; відношення витрат на наукові та науково-технічні роботи за рахунок держбюджету, % ВВП; чисельність спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи, до чисельності зайнятого населення (на 1 тис. осіб); питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промисловості, %; а також визначено прогнозні значення незалежних та залежної змінної:

Y = -2,54 - 0,11x₁ - 1,06x₂ + 0,53x₃ + 0,75x₄ - 0,03x₅, (1)

де x₁ - відношення чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП, %;

x₂ - питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП, %;

x₃ - відношення витрат на наукові та науково-технічні роботи за рахунок держбюджету, % ВВП;

x₄ - чисельність спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи, до чисельності зайнятого населення (на 1 тис. осіб);

x₅ - питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промисловості, %.

За результатами моделювання визначено, що у прогнозних 2014 та 2015 роках рівень інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки знизиться (рис.2). Отже, необхідними є розробка стратегічних напрямів підтримки інноваційно-інвестиційних процесів, визначення факторів зміцнення економічної безпеки України.

Автором надані рекомендації щодо реалізації стратегічних заходів зміцнення інноваційної та інвестиційної безпеки з виокремленням їх у три комплексні блоки: інституційно-правовий (удосконалення нормативно-правового і методичного забезпечення моніторингу і оцінки рівня економічної безпеки; розвиток державних наукових і науково-технологічних організацій, що здійснюватимуть ефективну координацію наукових досліджень; покращення координації діяльності між державними установами, що регулюють інноваційну та інвестиційну діяльність), економічний (створення нових виробництв, секторів економіки передових технологічних укладів, підвищення якості освіти та підготовка наукових кадрів; розвиток ринку інновацій; розвиток державно-приватного партнерства тощо) та інформаційно-аналітичний (визначення реальних і потенційних загроз (ризиків) інноваційній та інвестиційній безпеці; організація виконання і забезпечення контролю за реалізацією заходів із подолання або нейтралізації загроз тощо), застосування яких зумовить системний розвиток інноваційної та інвестиційної діяльності і підвищення рівня економічної безпеки України.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Моделювання рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення економічної безпеки України протягом 2007-2015 рр.* [розроблено та побудовано автором]

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми визначення напрямів впливу теоретико-методичних засад удосконалення інноваційно-інвестиційної політики забезпечення економічної безпеки країни. Отримані в процесі дослідження результати дали змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Узагальнено дослідження наукових праць з проблем інноваційно-інвестиційного розвитку національної економіки та функціонування системи державного регулювання економічної безпеки та уточнено, що категорія „безпека” є багатоплановою, а всі інші поняття щодо її забезпечення є похідними від неї. Доведено, що для України одним з важливих чинників успіху в забезпеченні економічної безпеки держави, в міжнародній конкуренції товарів і послуг є активне використання національного науково-технічного потенціалу, завдяки рівню якого науково-технічний прогрес цілком може стати головною рушійною силою розвитку суспільства, підвищення добробуту громадян.

2. Узагальнення наявних в літературі підходів до сутності інновації, інвестиції, економічної безпеки дозволив обґрунтувати сутність таких категорій: „інноваційна безпека”, яка розглядається з позиції системного підходу як динамічний стан державного науково-технічного комплексу, який забезпечує стале відтворення державної інноваційної системи, гарантує мінімально необхідний для своєчасного переходу до нових технологічних укладів рівень науково-технічного потенціалу, підтримку економічної, регіональної і національної безпеки в цілому і водночас максимально обмежує негативний вплив науково-технічного розвитку на економічну безпеку держави; „інвестиційна безпека”, яка характеризує здатність економіки залучати та найбільш ефективно розподіляти й використовувати фінансові ресурси, які формуються в процесі інвестування з метою забезпечення стабільного розвитку та структурної перебудови економіки, що дозволяє поглибити знання про сутнісні характеристики інвестиційної складової економічної безпеки, підкреслити її багатовимірність та просторовість.

3. Дослідження ролі інноваційно-інвестиційного фактору в системі економічної безпеки дозволило визначити, що рівень економічної безпеки безпосередньо визначається розвитком науки і техніки та рівнем їх використання, тобто рівнем інноваційнно-інвестиційних процесів. Останні мають вплив на різні аспекти безпеки, включаючи суспільний, економічний і технічний.

4. Процеси в інвестиційно-інноваційній сфері прямо впливають на забезпечення стійкості економіки до загроз економічній безпеці і мають бути направлені на нарощування та ефективне використання інвестиційних ресурсів за рахунок внутрішніх фінансових можливостей і залучення зовнішніх інвесторів. Інвестиційна активність в Україні обмежена недостатнім обсягом інвестиційних ресурсів. Критичний рівень валового нагромадження основного капіталу не сприяв забезпеченню розширеного економічного відтворення та модернізації економіки. Однією з основних проблем забезпечення інвестиційної безпеки та формування інвестиційного потенціалу України залишається уповільнення процесу прямого іноземного інвестування.

5. Несприятлива макроекономічна ситуація в Україні спричинила зниження інвестиційної та інноваційної активності, руйнування наукового-технічного потенціалу, що є серйозною загрозою економічній безпеці країни. Без масштабних капіталовкладень у стратегічні сфери національного господарства, зрушень у їх адміністративно-правовому забезпеченні економічне відродження України неможливе. До основних загроз економічній безпеці в інвестиційному комплексі можна зарахувати: різке зниження обсягів ресурсів капітального будівництва; руйнування економічних зв'язків між його підсистемами (сировинна база, технічне та технологічне забезпечення; наукова та кадрова база), відсутність стратегічних орієнтирів у інвестиційній сфері; переважання тактичної спрямованості в інвестиційному процесі (елітне житлове будівництво, підтримка експортоорієнтованих сировинних галузей та ін.) над стратегічною.

6. Конкретизовано низку деструктивних факторів, що знижують рівень інноваційно-інвестиційної складової економічної безпеки України: недостатній рівень валового нагромадження основного капіталу, високій ступінь зносу основних засобів, погіршення індексу інвестиційної привабливості, загальна політична та економічна нестабільність, негативні очікування підприємств щодо перспектив розвитку їх ділової активності, недостатні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну, низький рівень інноваційної активності підприємств поряд з незадовільним рівнем фінансування за рахунок коштів держбюджету, посилення тиску на бізнес з боку владних структур, корупція.

7. Державне регулювання інноваційно-інвестиційної безпеки поєднує систему послідовних етапів, взаємопов'язаних структурних елементів, що визначають порядок, особливості, методи та інструменти цілеспрямованого інноваційного впливу органів державної влади й місцевого самоврядування (суб'єктів управління) на соціально-економічні процеси на рівні країни та регіонів (об'єкти управління) з метою перешкоджання виникненню, послаблення або подолання загроз економічній безпеці.