Оцінка можливостей подолання безробіття за допомогою інструментів грошово-кредитної політики в ЄС під час фінансової кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

оцінка можливостей подолання безробіття за допомогою інструментів грошово-кредитної політики в єс під час фінансової кризи

Костюченко н.п.

аспірант кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Одеського національного університету імені 1.1. Мечникова

Анотація

У статті розглянуто науково-методичні підходи до аналізу взаємозалежності грошово-кредитної політики та зайнятості в національних економіках. Визначено вплив відсоткової ставки, ВВП, ставки заробітної плати, індексу споживчих та виробничих цін, промислового виробництва та обмінного курсу на рівень безробіття у Литві, Латвії та Естонії. Запропоновано шляхи використання досвіду країн ЄС в Україні.

Ключові слова: грошово-кредитна політика, Європейський Союз, зайнятість, безробіття, відсоткова ставка, ВВП, ставка заробітної плати, індекс споживчих та виробничих цін, промислове виробництво, обмінний курс.

Постановка проблеми

Одним із найголовніших завдань проведення грошово-кредитної політики в умовах посткризового розвитку є підтримання високого рівня зайнятості населення, що, своєю чергою, гарантує високий рівень добробуту населення і, як наслідок, економічне зростання країни. Серед чинників економічного зростання одним із ключових виступає ситуація на ринку праці, динаміка якого свідчить як про тенденції розвитку національного господарства та його сучасну структуру, так і про перспективи підвищення міжнародної конкурентоспроможності економіки в майбутньому. саме тому вивчення впливу грошово-кредитної політики на зайнятість у країні, зокрема в Європейському Союзі, якій є стратегічним партнером України, є актуальним, має наукову та практичну цінність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

грошовий кредитний безробіття споживчий

Основні теоретико-методологічні та практичні аспекти грошово- кредитної політики та її вплив на соціально-економічний розвиток країн відображено в роботах вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких: А. Шерон, Ф. Лан- гот, А. Трігарі, К. Кристофель, Т. Лінцерт, П. Даймонд, Д. Мортенсен, Х. Пісаридес, В. Козюк, В. Мельник та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Високо оцінюючи наявні наукові здобутки, слід наголосити, що подальшого розвитку потребують питання, пов'язані з уточненням теоретичних засад грошово-кредитної політики в контексті її впливу на зайнятість, зокрема в країнах Європейського Союзу. Практична цінність дослідження полягає в тому, що досвід країн ЄС може бути використаний в Україні на шляху її євроінтеграції.

Виклад основного матеріалу дослідження

Грошово-кредитна політика держави напряму пов'язана з майбутніми економічними показниками зростання в країні. Сприятливий інвестиційний клімат, розвиток та створення нових галузей економіки - це наслідки проведення ефективної грошово-кредитної політики. Дослідимо науково-методичні підходи, що склалися у зарубіжній і вітчизняній науці, щодо визначення взаємозалежності між грошово-кредитною політикою та рівнем зайнятості населення. Сьогодні у фінансово-економічній науковій літературі існує багато підходів до дослідження впливу грошово-кредитної політики на рівень зайнятості населення.

Такі вчені, як П. Даймонд, Д. Мортенсен та Х. Пісаридес, створили модель ДМП (DMP), яка дає змогу зрозуміти, як державне регулювання та економічна політика впливають на формування цін, зарплат і безробіття. Вивчаючи вплив продуктивності на ринок праці, Х. Пісаридес дійшов висновку, що негативні економічні шоки значно сильніше провокують поглиблення безробіття, ніж економічне зростання підвищує показники зайнятості. Статистика підтвердила очевидне: роботодавцю легше провести скорочення штатів, ніж згодом набрати нову команду [6]. Важливою працею Х. Пісаридеса є «Створення та скорочення робочих місць у теорії безробіття» разом із Д. Мортенсеном, яка була опублікована в останній версії в 1994 р. Запропонована у цій роботі модель Мортенсена- Пісаридеса значно вплинула на сучасну макроекономіку та нині є однією з головних моделей економіки [7].

А. Шерон та Ф. Лангот у своєму дослідженні показують, як крива Беверіджа (негативна кореляція між вакансіями та безробіттям) та крива Філіпса (негативна кореляція між інфляцією та безробіттям) можуть співіснувати за наявності технології та монетарних шоків [1].

Праця А. Трігарі, К. Кристофеля та Т. Лінцерта послабила припущення щодо гнучких заробітних плат. Було введено різні форми жорсткості номінальної та реальної заробітної плати [2]. Динаміка працевлаштування за Кристофелем та Лінцертом подана у такому рівнянні:

Ant = (1 - p)Ant-1 + pmAt-1 (1.2.40).

Монетарна політика у цьому разі проводитиметься, використовуючи короткочасну номінальну відсоткову ставку як інструменту політики.

Таблиця 2

Коефіцієнти еластичності, отримані з моделі, для Литви

Джерело: розраховано автором на основі [8; 9]

Центральні банки низки розвинених країн, у тому числі США, Канади та Великобританії, покладаються на відсоткові ставки, а не на грошову масу як основного інструменту грошово-кредитної політики. Це також стосується Європейського центрального банку. Для європейської економіки крива LM не підходить. Замість цього використовується аналіз, який згенерував криву ЦПС (цільової відсоткової ставки), яка у додатку до кривої К визначає сукупний попит у моделі (аналіз К-ЬМ та К-ШТ). Якщо центральний банк установлює відсоткову ставку як свій екзогенний інструмент грошово-кредитної політики, то він повинен бути готовим надати ту суму грошей, яка вимагається за встановленою відсотковою ставкою. він може зробити це за допомогою відповідних змін у грошовій базі двома способами: чи за своїм бажанням, чи дозволивши комерційним банкам запозичувати у нього. У цьому разі грошова маса стає ендогенним фактором для економіки.

Базуючись на результатах дослідження вчених щодо взаємозалежності між ринком праці та фінансовими показниками, пропонується модель, в яку входить показник відсоткової ставки, який, на думку багатьох учених, пов'язаний із рівнем безробіття.

Для аналізу виберемо країни такі, як Литва, Латвія та Естонія. Для дослідження побудуємо регресійні моделі за методом OLS, використовуючи дані із сайту Міжнародного валютного фонду [8] та Європейського центрального банку [9] з 2000 по 2015 р.

Для визначення показників, які впливають на рівень зайнятості у кожній із країн, побудуємо кореляційно- регресійну модель за методом OLS.

Інформація про змінні знаходиться в табл. 1. Для визначення показників, які впливають на рівень зайнятості в Литві, побудуємо кореляційно-регресійну модель за методом OLS. Загалом, рівняння регресії у стандартизованому вигляді має такий вигляд:

ЦЖ= -3,68GDPN - 32,4^ + 19,8РРІ + 32,6СРІ + 6,65PROD - 9,11Ж - 9,83СШ.

(0,32065*) (1,0451*) (2,5987*) (3,0179*)(1,0499*) (-7,4643*)(1,5141*)

Rл2=0,82 Fstat= 16,024

Коефіцієнт детермінації дорівнює 82,3756%, отже, варіація результативної ознаки Unemployment Rate у середньому на 82,3756% пояснюється за рахунок варіації факторних ознак, включених у модель. Інформація про змінні знаходиться в табл. 2. Ці коефіцієнти показують, на скільки відсотків змінюється результативна ознака за збільшення відповідної факторної ознаки на 1%.

Порівнюючи коефіцієнти еластичності за абсолютним розміром, можливо відзначити, що результативна ознака Unemployment Rate найбільш чуттєва до факторної ознаки Consumer Price Index.

Порівнюючи коефіцієнти bi за абсолютним значенням, робимо висновок, що найбільший вплив на результативну ознаку Unemployment Rate має результативна ознака Consumer Price Index (CPI) у Литві. Загалом отримуємо наступну таблицю за рангом впливу (табл. 3). У Литві вплив зростання ВВП на рівень безробіття дуже незначний, із точки зору коефіцієнта Стьюдента показник зовсім незначущий, однак у моделі він присутній для порівняння з іншими моделями серед інших країн.

Таблиця 1

Інформація про змінні, які використані для будування кореляційно-регресійних моделей

Таблиця 2

Ранг впливу

Джерело: розраховано автором на основі [8; 9]

Незважаючи на його невелику значимість, показник має різноспрямовану динаміку з показником рівня безробіття, іншими словами, зростання номінального ВВП впливає позитивно на збільшення зайнятості, що вкладається у логічну картину.

Вплив зростання заробітних плат у країні на безробіття також незначний, якщо виходити зі значень коефіцієнтів кореляції, однак якщо звернути увагу на коефіцієнт еластичності та на коефіцієнт за факторної ознаки в стандартизованому рівнянні регресії, то стає ясним, що це один із найважливіших факторів впливу на рівень безробіття. У Литві, як і в інших прибалтійських країнах, до та після вступу до ЄС, внутрішній ринок праці був тісно пов'язаний із зовнішнім, у даному разі - загальноєвропейським.

Таблиця 3

Ранг впливу