Стимулювання інноваційної активності в аграрному секторі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стимулювання інноваційної активності в аграрному секторі України

Динамічний розвиток сільського господарства та процесів входження України до міжнародного економічного простору посилює конкурентну боротьбу між сільськогосподарськими підприємствами. Одним із ключових важелів у посиленні конкурентоспроможності підприємств є інноваційна діяльність. Важливою також є реалізація інновацій саме у сільському господарстві, адже це сприятиме заощадженню та більш раціональному використанню матеріальних, трудових, природних та фінансових ресурсів, зростанню продуктивності праці тощо.

Актуальність розробки та впровадження інновацій обумовлено також викликами, що стоять перед сучасним аграрним сектором України, а саме необхідністю реалізації реформ щодо технічного регулювання, гарантування продовольчої безпеки, пристосування українських регуляторних норм до відповідних міжнародних стандартів, налагодження співпраці й участі у програмах Європейського Союзу. Одним із викликів, що постає перед інноваційним розвитком аграрної галузі є підвищення її ефективності та екологічності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематиці впровадження та стимулювання інноваційної діяльності в агросекторі економіки приділено увагу у дослідженнях І.М. Кіпіро [1], Б.М. Данилишина [2], В.П. Гмирі [3], О.В. Кот [4], І.В. Ксьонжик, О.І. Янковської [5], О.І. Берня - кова [6], О.В. Шебаніної. В зазначених роботах досліджувалися питання динаміці виробництва в агросекторі України, теоретичні підходи струк - туризації інновацій при виробництві сільськогосподарської продукції, фінансові інструменти стимулювання інноваційної діяльності.

Дослідження питань здійснення інноваційної діяльності в сільськогосподарському секторі економіки України переважно сфокусовані на окремих питаннях його реалізації. Подальшого розгляду вимагає аналіз чинників активізації інноваційної діяльності підприємств агропромислової галузі України, напрями та механізми стимулювання такої активності державою.

Стаття має на меті ідентифікацію сучасного стану інноваційної активності сільськогосподарських підприємств України та визначення її динаміки, розгляд ефективноїпрактики розвинених країн у стимулювання інноваційної активності підприємств.

Аграрне виробництво підтримують в усьому світі, оскільки від стану його розвитку залежить в цілому як продовольча безпека держави, так і стабільність роботи похідної галузі аграріїв - харчової промисловості. Прогнози Організації Об'єднаних Націй свідчать про те, що чисельність населення планети до 2050 року збільшиться з 7,3 млрд. чол. до 9,7 млрд. чол., що вимагатиме від сільськогосподарського сектору значного зростання обсягів виробництва. Підтримувати такі темпи зростання за рахунок екстенсивних заходів неможливо. Такі завдання вимагають інтенсифікації розвитку як технологічного, так і ресурсного фактору, що уможливлюється лише через впровадження інновацій.

Аграрна інновація (агроінновація) - це різновид інновації, що реалізується в аграрному секторі економіки з метою підвищення ефективності його діяльності та забезпечення стабільного розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва [1].

Поняття інновацій у сільському господарстві найбільш широко розкриває Кот О.В., розглядаючи його як системні впровадження в аграрну сферу результатів науково-дослідницької роботи, що призводять до позитивних якісних та кількісних змін у характеристиці взаємозв'язків між біосферою і техносферою, а також покращують стан навколишнього середовища [4].

Янковська О.І. визначає сутність поняття інновації у сільському господарстві як кінцевий результат впровадження новації у галузь сільського господарства (сорту рослин, порід тварин, засобів захисту рослин або тварин, технологій вирощування тощо) [5].

Основними напрямами впровадження інновацій можуть бути такі, як:

1) розробка та освоєння нових технологій, пов'язаних із рослинництвом і тваринництвом;

2) забезпечення удосконалення оновлення техніко-технологічного потенціалу підприємств;

3) підготовка, навчання та перепідготовка професіоналів, здатних максимально ефективно використовувати техніку, обладнання і технології [7].

Агропромисловий комплекс є провідною галуззю України, на територію якої припадає приблизно 25% чорноземів світу, а площа сільсько-

господарських угідь складає 43 млн. га (72% від загальної площі країни); він формує 24% випуску продукції та 18% ВВП країни [2]:

продукція АПК в 2015 році становила 38,2% товарного експорту, що складало 14,6 млрд. дол. США, при цьому майже половина (47,2%) експорту вітчизняної агропромислової продукції спрямовувалася на країни Азії і майже третина (27,9%) на країни ЄС;

• Україна входить у сімку світових лідерів з виробництва зернових культур та соняшникової олії;

• сільське господарство є найбільш стабільно функціонуючим сектором економіки.

Так, сільськогосподарське виробництво останні 10 років демонструвало в основному позитивну динаміку (за виключенням декількох років, коли переважали негативні фактори впливу природно-кліматичних умов). Протягом 2012-2016 років випуск сільськогосподарської продукції зріс на 1056 кг у розрахунку на 1 жителя України, що склало 21,6% приросту зазначеного показника [8].

У той самий час, Україна, на відміну від розвинених країн (США, Канади, країн ЄС), лише на третину використовує свій потужний природно - ресурсний потенціал. Про це свідчить наше відставання від розвинених країн за показниками ефективності вітчизняних сільськогосподарських виробників (низька врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тваринництва тощо) [2].

Одним з показників інноваційної активності підприємств є динаміка створення нових виробів та технологій у галузі. У табл. 1 наведено динаміку виконаних наукових та науково-технічних робіт у сільському господарстві протягом 2010-2015 років.

Динаміка виконання наукових та науково - технічних робіт у сільському господарстві протягом 2010-2015 років мала зростаючу динаміку. Так, загалом у 2015 році було виконано на 1756 робіт (або на 45,3%) більше, ніж у 2010 році, кількість нової техніки зменшилась на 34 од. (або на 64,2%), ресурсозберігаючих технологій зафіксовано на 410 одиниць менше (або на 43,8%), кількість нових матеріалів зменшилась на 88 од. (або на 79,2%), а от кількість нових сортів рослин та порід тварин збільшилась на 1715 од. (майже в 3 рази), методів, теорій - зменшилось на 3 од. (або на 0,4%).

Тобто, враховуючи зменшення результатів по майже всім напрямам наукових та науково-технічних робіт на тлі загального збільшення таких результатів майже в 2 рази, можемо припустити, що саме аграрний сектор, в якому зростання склало майже 300%, переважно забезпечив позитивну динаміку зазначеного показника (рис.).

Динаміка кількості виконаних наукових та науково-технічних робіт у сільському господарстві України, 2010-2015 роки

На скільки стимулюється та визнається пріоритетною інноваційна діяльність свідчать також обсяги капітальних інвестицій та їх динаміка. Так, капітальні інвестиції у сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство протягом 2012-2016 років збільшились на 16231,53 тис. грн (або на 189,5%); сільське господарство, мисливство та надання пов'язаних із ними послуг у той самий час збільшилось на 88823,05 тис. грн. (або у 10,5 разів). Капітальні інвестиції у нематеріальні активи протягом 2012-2016 років, такі як права на комерційні позначення, об'єкти промислової власності, авторські та суміжні права, патенти, ліцензії, концесії тощо збільшилися на 524,9 тис. грн (або на 14,4%); на програмне забезпечення та бази даних - на 2906,4 тис. грн (або на 85,3%).

Аналіз обсягів фінансування інноваційної діяльності в аграрному секторі України протягом 2010-2015 років свідчить, що загальні обсяги фінансування протягом досліджуваного періоду збільшились на 57245,7 тис. грн (або на 10,4%).

Фінансування за кошти бюджету скоротилося на 40258,5 тис. грн (що склало 8,9%), за власні кошти - збільшилось на 57150,1 тис. грн (або на 84,9%). Так само збільшилось на 2749,5 тис. грн (або на 118,2%) фінансування за кошти іноземних джерел.

У той самий час бюджет залишається основним джерелом фінансування інноваційної діяльності, питома вага якого в 2015 році склала майже 70%.

У структурі інвестицій провідних країн Європи, СІЛА і Японії спостерігаються наступні тенденції: скорочуються приватні інвестиції; зростає частка самофінансування в загальному обсязі коштів інвестування; збільшується бюджетне фінансування аграрної сфери, тобто розвинені держави, як суб'єкти інвестування, розглядають сільське господарство як перспективну сферу для інвестицій [9].

Окрім прямих економічних методів державного стимулювання, до заходів якого відносяться інструменти фінансово-бюджетної політики, фінансування НДДКР, освіти і підвищення кваліфікації в сільській місцевості, широко застосовуються адміністративні методи. Вони включають державні програми, директивне планування, інструменти зовнішньоторговельної політики і вони спрямовані на підвищення ефективності державного регулювання агросфери.

До непрямих заходів державного регулювання сільського господарства відносяться інструменти цінової та податкової політики (держза - купівлі, гарантовані закупівельні ціни на основні види сільськогосподарської продукції, преференції в оподаткуванні); інструменти фінансово-кредитної та зовнішньоторговельної політики (пільгове кредитування, компенсація витрат сільгоспвиробників з придбання засобів виробництва шляхом надання субсидій на придбання добрив, отрутохімікатів і кормів. Серед розглянутих заходів превалюють заходи непрямого державного регулювання.

Вартим уваги є досвід зарубіжних країн, де сільське господарство відноситься до пріоритетних галузей економіки, і виходячи з цього держава в тому чи іншому вигляді субсидує сільськогосподарське виробництво [6]. Серед найбільш ефективних державних методів підтримки інноваційної діяльності в інших країнах можна виділити нижченаведені:

• державні програми фінансової та технічної підтримки інноваційних підприємств малого та середнього бізнесу, що виконують НДДКР за тематикою урядових організацій (СІНА, Японія, Великобританія, Індія, Китай); створення фондів впровадження інновацій з урахуванням можливого комерційного ризику (Англія, Німеччина, Франція, Швейцарія, Нідерланди);

• пряме фінансування (субсидії, позики), які сягають 50% витрат на створення нової продукції і технологій (Франція, США та інші); цільові дотації на науково-дослідні розробки (практично у всіх розвинених країнах); надання позик, в тому числі без виплати відсотків (Швеція); безоплатні позики на покриття 50% витрат на впровадження нововведень (Німеччина);

• зниження державних мит для індивідуальних винахідників і подання їм податкових пільг (Австрія, Німеччина, США, Японія та ін.), а також створення спеціальної інфраструктури для їх підтримки та економічного страхування (Японія); відстрочка сплати мит або звільнення від них, якщо винахід стосується економії енергії (Австрія); безкоштовні послуги патентних повірених по заявкам індивідуальних винахідників, звільнення від сплати мит (Нідерланди, Німеччина, Японія, Індія); полегшення оподаткування для підприємств, діючих в інноваційній сфері, в т. ч. виключення з оподаткування витрат на НДДКР, пільгове оподаткування університетів і НДІ (СІЛА, Великобританія, Індія, Китай, Японія);

• законодавче забезпечення захисту інтелектуальної власності та авторських прав (у всіх розвинених країнах і країнах, що розвиваються);

• створення потужних державних організацій (корпорацій, агентств), що забезпечують всебічну науково-технічну, фінансову та виробничу підтримку інноваційних МСП (СІЛА, Японія, Індія, Китай); мережі наукових парків, бізнес-інкубаторів та зон технологічного розвитку (у всіх розвинених країнах і країнах, що розвиваються);

• інформаційно-пошукові спеціалізовані сайти за прогресивними технологіями та інноваційними розробками, що дозволяють зацікавленим підприємствам швидко знайти необхідні технічні рішення і можливих партнерів.

Стимулювання та створення сприятливих умов для інноваційної діяльності у сфері АПК є важливим завданням в процесі розбудови ефективної національної інноваційної системи, що передбачає реалізацію цілої низки заходів. Серед таких заходів мають бути такі, як розвиток інфраструктури шляхом створення державних підприємств, які забезпечують всебічну підтримку інновацій; організація науково-дослідних інститутів, лабораторій та центрів, які оснащені обладнанням для проведення дослідів, а також забезпечені професіоналами для проведення консультацій щодо подачі патентних заявок за інноваційними продуктами.

Важливими є організація і проведення регулярних виставок і ярмарків в різних містах країни з демонстрацією найбільш ефективних інноваційних розробок з метою здійснення ділових контактів з можливими інвесторами, виробниками і споживачами розроблених нових продуктів і послуг. Це дозволить прискорити просування багатьох інноваційних проектів і забезпечити їх подальшу успішну комерціалізацію. Створення венчурних центрів підтримки МСП з надання спеціалізованих послуг з відбору перспективних інноваційних проектів і їх експертизи, патентування, юридичного і технічного консультування з питань венчурної практики [10].

Аналіз показників інноваційної активності підприємств агросектору України демонструє значне зростання активності в підготовці таких результатів наукових та науково-технічних робіт, як нові породи тварин та сорти рослин, а також про збільшення їх питомої ваги в результатах наукових та науково - технічних робіт по промисловості. Збільшується фінансування інноваційної діяльності в агросекторі України за рахунок власних коштів, хоча кошти держбюджету залишаються основним джерелом такого фінансування.

Досвід більшості держав з активізації інноваційної діяльності у сфері АПК демонструє, що необхідно вводити системну підтримку з боку держави в усіх процесах, які стосуються модернізації національної економіки. Доцільною є розробка комплексу законодавчих пропозицій для супроводження цільових програм і організаційних заходів, спрямованих на розбудову національної інфраструктури підтримки інноваційної діяльності в нашій країні. їх реалізація може стати запорукою прискорення інноваційної діяльності у сфері сільського господарства.

Список літератури

агропромисловий фінансування науковий

1. Кіпіоро І.М. Проблеми та перспективи інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств / І.М. Кіпіоро // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. - 2014. - Вип. 1. - С. 120-126. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vchtei_2014_l_17

2. Данілішин Б. Нова державна підтримка агропромислового комплексу - шлях в нікуди. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://lb.ua/economics/2016/04/07/332278_nova_derzhavna_pidtrimka.html

3. Гмиря В.П. Державна підтримка фінансування аграрного виробництва України / В.П. Гмиря // Фінансовий простір [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://fp.cibs.ubs.edu.ua/files/1603/16gvpavu.pdf

4. Кот О.В. Теоретичні аспекти інноваційного розвитку аграрного сектору економіки та його організаційно - економічне забезпечення / О.В. Кот // Проблеми науки. - 2008. - №9. - С. 30-37.

5. Янковська О.І. Особливості інновацій у сільському господарстві [Електронний ресурс] / О.І. Янковська. - Режим доступу: http. //archive.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2010_2/10yaoiicg.pdf

6. Бернякова Е.В. Международный опыт государственной помощи сельскому хозяйству // Вестник Удмуртского университета. - 2011. - №10. - С. 10 - 15.

7. Янковська О.І. Інноваційний процес у сільському господарстві / О. I. Янковська // Наука і економіка: науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету. - 2009. - №4 (16). - С. 54~58.

8. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

9. Making EU farming innovative [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.euractiv.com/section/ agriculture-food/video/making-eu-f arming-innovative/

10. Зарубежный опыт государственной поддержки инновационных малых и средних предприятий [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ttps://kfpp.ru/analytics/material/innovation.php

Размещено на Allbest.ru