Розвиток людського капіталу в системі ключових факторів конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Основою формування ефективної економіки сучасності є людина, з її якісним рівнем освіти, розвиненими здібностями та навичками. Проте наявні проблеми на ринку праці України (трудова міграція, низький рівень оплати праці та ін.) стають на заваді ефективного економічного зростання, а низька якість освіти та відсутність практичної складової у навчанні є перепонами розвитку людського капіталу. Оскільки в умовах глобалізації все більшого значення набуває відкрита конкуренція в глобальному масштабі -- необхідно дослідити фактор людського капіталу в формуванні рівня конкурентноздатності національної економіки.

Розкриттям питання конкурентоспроможності займались науковці багатьох поколінь: А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршал, Е. Чемберлін, М. Портер та багато інших. Вагомого внеску в розвиток питання конкурентоспроможності зробили вітчизняні вчені-сучасники Л. Семів, Л. Шевчук, Л. Лісогор, Л. Шаульська, А. Герасименко, М. Садурська та ін.

Питання розвитку людського капіталу як ключового фактору формування конкурентоспроможної національної економіки тривалий час є об'єктом досліджень таких науковців, як В. Антонюк, В. Важинська, Н. Голікова, О. Грішнова, Ю. Зайцев, Н. Перепелиця, Н. Томчук та інших.

Разом з тим окремі важливі теоретико-методичні і прикладні аспекти забезпечення конкурентоспроможності країни на основі реалізації концепції людського капіталу не дістали належного висвітлення, з огляду на активну наукову полеміку у відзначених предметних областях наукового дослідження. А поняття конкурентоспроможності людського капіталу взагалі недостатньо висвітлено вітчизняними вченими. Тож воно потребує з'ясування та подальшого дослідження.

Метою даної роботи є дослідження взаємозв'язку між людським капіталом та рівнем конкурентоспроможності національної економіки. Основними завданнями даного дослідження є: оцінка конкурентного стану країни та індикаторів, що його визначають; оцінка країни за індексом людського капіталу; сутнісна характеристика конкурентоспроможності людського капіталу; визначення місця людського капіталу у формуванні конкурентоспроможної національної економіки.

Площина наукового дослідження людського капіталу останнім часом постійно розширюється з постановкою нових завдань і нових способів їх розв'язання. Однак сучасна динаміка соціально-економічних процесів на світовому і національному ринках потребують активізації досліджень людського капіталу в умовах поширення глобалізаційних процесів.

Під глобалізацією розуміють процес всесвітньої економічної, політичної, соціальної та культурної інтеграції та уніфікації. Це об'єктивний процес, що охоплює всі сфери життя суспільства. Наслідком глобалізації є створення міжнародних організацій із сертифікації, міжнародних економічних, політичних, військових альянсів тощо. З одного боку, це покликане покращити життя населення, стандартизувати експортну продукцію в світових масштабах для відповідності вимог національних законодавств, зробити простішим ведення бізнесу між державами та континентами, стерти кордони між цивілізаціями. З іншого боку, для економіки країн, що розвиваються, більшість цього залишається недосяжним і провокує загострення проблеми мобільності, збільшення відчуття соціальної нерівності [1, с. 17].

З метою з'ясування сутності поняття «конкурентоспроможність» та етапів його становлення пропонуємо розглянути його еволюцію та визначення прихильниками різних економічних шкіл в табл. 1.

Таблиця 1. Еволюція поглядів на конкурентоспроможність

Наведені в табл. 1 підходи до визначення конкурентоспроможності загалом показують, що це поняття пройшло еволюційні зміни від розуміння його як регулятора попиту і пропозиції до приділення певної уваги якісним характеристикам, використання надбань НТП.

В умовах глобалізації важливого значення набуває конкурентоспроможність в глобальному аспекті. Тому, надамо понятійного значення терміну «конкурентоспроможність» на макрорівні. Так, конкурентоспроможність -- це комплекс переваг в сформованих та розвинених властивостях національної економіки які визначають здатність країни переважати над іншими, ефективно використовувати наявні ресурси, розширювати та підвищувати обсяги реалізації національної продукції на світовому ринку.

Сьогодні для досягнення високих показників конкурентоспроможності країни необхідно працювати над її економічним зростанням у кожній з галузей національної економіки. А ключовим фактором підвищення конкурентноздатності виготовленої продукції є її високотехнологічність, що забезпечується використанням якісного, конкурентноздатного персоналу з розвиненим людським капіталом.

Дослідження робіт науковців показує, що конкурентоспроможність на ринку праці передусім розглядається за такими елементами, як конкурентоспроможність працівників, персоналу, робочої сили, трудових ресурсів, трудового потенціалу. Узагальнюючи, більшість авторів трактує поняття конкурентоспроможності як здатність перемагати у боротьбі на ринку праці за робоче місце. Загалом аналіз наукових джерел виявив недостатню освітленість поняття «конкурентоспроможність людського капіталу». Здебільшого, науковцями розглядається конкурентоспроможність у розрізі підприємств, ринків, національних економік. Найчастіше конкуренція розглядається як:

— процес боротьби виробників за найбільшу частку ринку, вигідніші умови реалізації товару з метою отримання більших прибутків;

— механізм регулювання ринку за рахунок відношення попиту і пропозиції, елемент саморегулювання ринкової економіки;

— взаємодія попиту і пропозиції з метою урівноваження ринкових цін;

— механізм обмеження впливу виробника на ринок;

— інструмент взаємодії виробників зі споживачами задля максимального задоволення потреб обох сторін.

Важливим для визначення поняття «конкурентоспроможність людського капіталу» є з'ясування значення самої категорії «людський капітал». Нами визначено, що людський капітал -- це сукупність природжених та набутих за рахунок інвестицій у особистісний розвиток якостей (знань, здібностей, бажань, мотивів, навичок, психо-фізичного стану та ін.), реалізація яких слугує конкурентними перевагами на ринку праці та є джерелом отримання додаткового прибутку [1, с. 19].

Опираючись на значення поняття людського капіталу, здобутки вчених у вивченні питань конкурентоспроможності у сфері праці [5; 6; 7], пропонуємо визначити «конкурентоспроможність людського капіталу» як переваги в якостях, сформованих й накопичених навчанням, вихованням, оздоровленням, освітньо-професійним розвитком, які в поєднанні з прийнятною ціною трудових послуг забезпечують власникам людського капіталу розширення можливостей для трудового вибору, ефективної зайнятості, отримання більшого доходу, професійного розвитку та самореалізації у праці.

При оцінці людського капіталу як чинника конкурентоспроможності доцільно розглянути науково-методичні підходи щодо виділення та характеристики чинників і відповідно рівнів формування та використання людського капіталу.

Однією з перших серед вітчизняних науковців, хто запропонував у теоретичному аспекті розрізняти поняття «людський капітал» за трьома рівнями була О.А. Грішнова. Вона пропонує на особистісному рівні розглядати «людський капітал» як знання та навички, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду і завдяки яким вона може надавати цінні виробничі послуги іншим людям; на мікроекономічному рівні -- як сукупну класифікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства у справі ефективної організації праці та розвитку персоналу; на макроекономічному рівні -- як накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка, вся сума людського капіталу всіх підприємств та всіх громадин держави [8, с. 98].

Марущак Н.П. пропонує чотири рівні складових людського капіталу:

• особистісний (нанорівень) -- людський капітал окремих осіб;

• мікрорівень -- капітал підприємств, фірм;

• мезорівень -- людський капітал регіонів і галузей або підприємств;

• макрорівень -- сукупний людський капітал країни [9].

Аналіз праць науковців дозволяє зрозуміти, що підвищення конкурентоспроможності людського капіталу на рівні особистості слугує джерелом підвищення конкурентоспроможності національного (державного) людського капіталу. Отже необхідно дослідити наявність взаємозв'язку між конкурентноздатністю людського капіталу країни (макрорівень) та конкурентноздатність національної економіки.

Пропонуємо визначити рівень конкурентоспроможності України на основі міжнародних індексів: рейтингу BDO International Business Compass, The Global Competitiveness Report.

Щодо рейтингу BDO International Business Compass, його визначають щорічно на основі економічних, політико-правових та соціокультурних факторів в певній країні. Основні фактори визначення конкурентоспроможності країни в наведено у табл. 2.

глобалізація конкурентний капітал економічний

Таблиця 2. Індикатори визначення конкурентоспроможності країни за методикою рейтингу BDO International Business Compass

Слід зазначити, що до ключових факторів визначення конкурентоспроможності за рейтингом BDO International Business Compass відносяться також такі фактори як здоров'я та освіта, що є складовими людського капіталу.

Рейтинг The Global Competitiveness Report, базується на визначенні сукупності таких факторів національної економіки:

1. інфраструктура;

2. макроекономічне навколишнє середовище;

3. здоров'я та початкова освіта;

4. вища освіта;

5. ефективність ринку товарів;

6. ефективність ринку праці;

7. фінансовий ринок та його розвиток;

8. технологічна готовність;

9. розмір ринку;

10. розвиненість бізнесу;

11. інновації [11].

Розглядаючи індикатори конкурентоспроможності в представлених рейтингах необхідно відмітити, що кожен з них містить такі ключові фактори як рівні освіти та здоров'я населення, які відносяться до категорії людського капіталу. В умовах глобалізації саме ця економічна категорія є одним з визначальних факторів розвитку інноваційної економіки, що є основою конкурентоспроможності країни. Оскільки людський капітал є складною економічною категорію, яку визначає широке коло факторів, включаючи здоров'я та освіту, пропонуємо дослідити рівень конкурентоспроможності людського капіталу в країнах світу.

Одним з основних міжнародних рейтингів конкурентоспроможності людського капіталу країни є The Global Human Capital Report. Основними факторами, що визначають конкурентоспроможність людського капіталу за цим рейтингом є:

1) Компетенції, здібності (врахування рівня освіти різних поколінь населення та інвестиції в освіту);

2) Розвиток робочої сили (підвищення освіти, здобуття нової освіти);

3) Застосування дорослим населенням вмінь та навичок а також їх розвиток;

4) Ноу-Хау (використання спеціалізованих навичок у роботі).

Вважаємо за необхідне провести аналіз взаємозв'язку між рівнем конкурентоспроможності країни та конкурентоспроможністю людського капіталу.

Дещо різні підходи щодо оцінки рівня конкурентоспроможності країн за різними рейтингами. Проте в більшості країн ці значення є досить близькими. Вважаємо за необхідне також підтвердити досить тісний взаємозв'язок між рівнем конкурентоспроможності країни (як за кожним рейтингом окремо так і усередненим значенням) та рівнем конкурентоспроможності людського капіталу.

Необхідно відмітити досить високий рейтинг конкурентоспроможності людського капіталу України (24 місце), проте низькі показники конкурентоспроможності економіки держави свідчать про неефективне використання наявних трудових ресурсів.

Отже, зважаючи на умови, що визначають сучасний розвиток світового господарства, та характеризуються соціально-економічною глобалізацією, одним з основних факторів розвитку національної економіки та її інноваційної складової є людський капітал. А значення його конкурентоспроможності може свідчити і про конкурентоспроможність національної економіки, за умови його ефективного використання.

Отримані у роботі результати є показовими для розвитку національної економіки, оскільки країна з досить розвиненим рівнем людського капіталу займає низькі позиції за рівнем конкурентоспроможності національної економіки. Основними проблемами є не використання індивідами здобутих знань, вмінь, навичок,, не відповідність роботи отриманій спеціальності. Для вирішення проблеми низької конкурентноздатності необхідно стимулювати розвиток та використання людського капіталу, створювати нові робочі місця та наукоємні виробництва, стимулювати роботу персоналу за спеціальністю.

Список літератури

Калініченко Д.Р. Вплив глобалізаційних процесів на характеристики людського капіталу / Д.Р. Калініченко // Економіка. Фінанси. Право. Серія «Економіка». - 2017. - № 5/3. - С. 15-19.

Садурська М.О. Еволюція поглядів щодо сутності поняття «конкурентоспроможність підприємства».

Волошин А.В. Эволюция теорий конкуренции и конкурентоспособности в экономической науке / А.В. Волошин, Ю.Л. Александров // Фундаментальные исследования. - 2017. - № 4-2. - С. 330-338.

Герасименко А. Еволюція теорії конкуренції в історії економічної думки XVIII-XX століть.

Грішнова О.А. Молоді спеціалісти на ринку праці: проблеми конкурентоспроможності та працевлаштування / Грішнова О.А., Самарцева А.Є. // Соціально-трудові відносини: теорія та практика: зб. наук. праць / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана»; голова редкол. А.М. Колот. - 2012. - № 1(3). - С. 28-35.

Лісогор Л.С. / Підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу в умовах посилення глобалізації / Лісогор Л.С., Ратніков Д.Г. // Моніторинг, моделювання та менеджмент емерджентної економіки: [Зб. наук. пр.] - Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького; Брама, 2008. - С. 130-132.

Шаульська Л.В. Реалізація потенціалу конкурентоспроможності фахівця в умовах кризового стану ринку праці / Л.В. Шаульська // Вісник ДонНУ. Серія: Економіка і право, 2014. - № 2. - С. 97-101.

Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О.А. Грішнова. - К.: Знання, 2004. - 535 с.

Марущак Н.П. Людський капітал як фактор розвитку економіки України.

Размещено на Allbest.ru