Перспективні напрямки розвитку окремих видів страхування в умовах трансформації економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ОКРЕМИХ ВИДІВ СТРАХУВАННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Мінкович В.Т., Тимчак М.В.

В даній статті розглянуто особливості перебігу трансформаційних процесів у вітчизняній економіці в умовах сьогодення та визначено основні проблеми соціально-економічного характеру, до яких вони призводять. В дослідженні також розглянуто потенціал розвитку страхової справи в Україні з точки зору вирішення означених проблем. Основну увагу приділено перспективам розвитку найбільш соціально важливих видів страхування, а саме: страхування життя, медичного страхування та недержавного пенсійного страхування.

Ключові слова: трансформація економіки, економічне зростання, валовий внутрішній продукт, страхова справа, види страхування, страхування життя, медичне страхування, недержавне пенсійне страхування.

економіка трансформаційний страховий україна

Постановка проблеми. Під впливом прояву широкого спектру кризових явищ та посилення глобалізації у світовій економіці протягом останніх декількох років відчутно змінюються економічні устрої багатьох країн світу. Україна також не залишилася осторонь зазначених процесів, негативний вплив яких посилили й значні внутрішні проблеми, подолати які неможливо без якісних структурних трансформацій, що повинні забезпечити: необхідний рівень загального економічного зростання, подолання глибокого розшарування суспільства та створення передумов для можливої євроінтеграції. Актуальності даному питанню додає ще й те, що відповідних реформ вимагають від нашої країни й міжнародні партнери.

В свою чергу сучасні трансформаційні процеси у вітчизняній економіці призводять до ряду соціально-економічних негараздів та погіршення рівня життя населення. Вирішити зазначені проблеми можна за допомогою невикористаного в повній мірі вітчизняного страхового ринку, який є найефективнішим способом захисту громадян від фінансових ризиків та втрат.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання щодо проблем трансформації економіки України в своїх працях висвітлюють такі українські науковці як С.А. Вагера [2], Н.І. Гражевська [4], Ю. М. Заволока [6], Н.В. Петришина [11], І.Б. Рижий [15], І.І. Черленяк [17]. Різноманітним аспектам розвитку вітчизняного страхового ринку та окремим видам страхування присвячені роботи Т.М. Артюх [1], Є.І. Войнової [3], А.С. Криклія [8], Р. Рака [14], Р.М. Сидикович [16], В.І. Щербакової [18] й інших. Проте в складних умовах сьогодення вважаємо за необхідне поглиблювати такі дослідження з точки зору сприяння розвитку найбільш соціально важливих видів страхування, розкриття значного потенціалу та перспектив розвитку страхової справи в Україні, як одного з дієвих методів захисту населення від гострих соціально-економічних проблем та досить ефективного доповнення до системи державних соціальних гарантій.

Формулювання цілей статті. Метою даного дослідження є визначення найбільш соціально важливих видів страхування та окреслення можливих шляхів їх активізації крізь призму трансформаційних процесів, що відбуваються в національній економіці.

Опис основного матеріалу дослідження. Для розуміння суті процесу перетворень, вироблення ефективної державної політики в Україні (вектор розвитку якої спрямований у невідомому напрямі), необхідно мати принципово нову систему знань про суспільство, якими повинні досконало володіти управлінці та правляча еліта. Адже ми знаходимося в процесі постійних викликів, загроз, змін як ендогенного, так і екзогенного характеру, який називають терміном трансформація економіки [2, с. 16]. Термін трансформація, відповідно до економічної енциклопедії за редакцією Б. Гаврилишина та С. Мочерного [5, с. 687], означає процес перетворення однієї економічної системи на іншу, що супроводжується відмиранням одних елементів, рис, властивостей і появою інших. На думку Н. Петришиної [11, с. 32], трансформація - це складний процес перетворення економічної системи, який передбачає кількісні та якісні зміни складових системи та сфер суспільного життя. Також вона визначає його складним, різнорівневим та багатоаспектним процесом, який передбачає перехід від однієї економічної системи до іншої і має свої особливості у різних країнах.

Підхід до трактування даної категорії Н. Гражевської [4, с. 23], яка розглядає трансформацію у широкому та вузькому розумінні, вважаємо найбільш слушним в рамках даного дослідження. Так, трансформація у широкому розумінні - загальна форма розвитку економічних систем, пов'язана з еволюційними та революційними змінами, постійними переходами економічних систем із стійкого в нестійкий стан і навпаки. Трансформація у вузькому розумінні - внутрішня складова процесу загальної еволюції, пов'язана з порушенням рівноваги та поступово - сті, невизначеністю, незавершеністю, альтернативністю розвитку, наявністю особливих перехідних форм та специфічних елементів перехідних структур. Отже, економічна трансформація - якісні перетворення економічної системи, її вихід за межі стабільного функціонування та перехід у стан нерівноваги, кількісних і якісних змін різної інтенсивності та спрямованості.

Ю. Заволока [6, с. 175-176] вважає, що сучасний розвиток суспільства відбувається в умовах постійних економічних, інституційних і соціокультурних трансформацій. На її думку, існування частих трансформацій можна пояснювати з двох точок зору: по-перше, джерелом частих незначних змін є існування глибокого трансформаційного процесу, який відбувається еволюційним шляхом; по-друге, прискорення розвитку економіки, обумовлене інтенсифікацією технологічних процесів, приводить до збільшення кількості трансформацій. Виникнення трансформаційної економіки є закономірним етапом в розвитку суспільства і обумовлено якісними перетвореннями структури і механізму функціонування існуючої економічної системи. Таким чином, сучасна економіка України також перебуває в стадії трансформації.

Дослідивши сутність економічної трансформації та аналізуючи тенденції розвитку економіки України за весь період її незалежності, однозначно поділяємо точку зору професора І. Черленяка [17, с. 47], який стверджує, що через 25 років Україна є країною, яка все ще знаходиться на «зародковому» етапі трансформаційного шляху. Вона 25 років тупцює по колу відновлення «старих» проблем. Проблем, які в розвинутих країнах успішно розв'язують реформуванням сфер власності, діяльності та управління. В Україні протягом періоду її новітньої історії неодноразово оголошувалося про проведення реформ. Парадокс трансформаційної політики реформ в Україні в тому, що в деякі періоди часу широкому загалу здавалося, що основна мета та завдання органів та інститутів держави є не що інше, як процес проведення реформ політиками заради існування стану реформ, як процесу самовідтворення цих політичних команд та їх впливів на економіку. Але ще більше неясно, який суспільно-економічний лад формується і яка модель ефективної економіки має цьому ладу відповідати.

Таким чином, ведучи мову про трансформаційні процеси у вітчизняній економіці в умовах прагнень нашої країни до євроінтеграції, погоджуємося з точкою зору І. Рижого [15, с. 247], а саме, що завдання трансформації на сучасному етапі розвитку України полягає в забезпеченні широкомасштабної модернізації економіки і суспільства, надання їм сучасного, європейського вигляду, остаточного витіснення застарілих соціально-економічних форм та інституцій. В основі цієї моделі - здійснення глибоких структурних зрушень в економіці відповідно до світових тенденцій економічного та науково-технологічного процесу. В підсумку має бути сформована інтегральна модель соціально-економічного устрою, що має увібрати в себе все розмаїття сучасного цивілізаційного процесу, його найвищі економічні, соціальні та науково-технічні досягнення та водночас повинна твердо спиратись на власну господарську структуру, її порівняльні і конкурентні переваги, враховувати національні історичні, економічні та соціальні особливості.

Беручи до уваги всі проблемні аспекти становлення і розвитку вітчизняної економічної системи загалом та фінансової системи зокрема, вважаємо, що в найближчому майбутньому увагу як науковців, так і управлінців слід зосередити не на безкінечному та не завжди ефективному реформуванні економіки України, а безпосередньо на захисті громадян від вже накопичених соціально-економічних проблем, до вирішення яких і пропонуємо залучити невикористаний потенціал вітчизняного страхового ринку Адже світовий досвід показує, що страхові компанії можуть акумулювати фінансові ресурси у декілька разів більше, ніж середні комерційні банки за певних економічних умов при високому рівні розвитку фінансового і, передусім, фондового ринку, при зростанні добробуту населення. Страхування в багатьох країнах світу розглядається як могутній стабілізаційний фактор та суттєве джерело забезпечення довгострокових інвестицій в економіку держави. Співвідношення активів страхового ринку до ВВП складає: у Великобританії - 96,5 %, у США - 45,2 %, Японії - 66,9 %, Франції - 63,0 %, Німеччині - 45,5 %, в Україні ж цей показник становить лише 3,2 % [16]. Тобто, порівняно з успішними економіками світу вітчизняний страховий ринок має великий обсяг невикористаного потенціалу, який при ефективному управлінні може стати його значною конкурентною перевагою.

Розглядаючи вплив страхування на соціально - Економічний розвиток України, необхідно першочергово визначити частку зібраних страхових премій всіма страховиками у ВВП, а також, яка кількість премій припадає на одного мешканця нашої держави (табл. 1). Саме ці показники відображають страхову безпеку в країні (їх нормативне значення рекомендує Міністерство економічного розвитку і торгівлі України).

Так, аналізуючи розрахунки, що наведені в табл.1, бачимо, що протягом останніх п'яти років сектор страхування як відповідний сегмент вітчизняного фінансового ринку не демонструє позитивних тенденцій розвитку. Так, частка страхових премій у ВВП країни коливається у межах тільки 2%, і до того ж за весь аналізований період скоротилася на 0,2%, що свідчить про невикористання суб'єктами страхових відносин наявного в країні потенціалу розвитку. Такий показник є дуже низьким. Для порівняння: у Франції, світового лідера, ємність страхового ринку дорівнює 105% ВВП, у топ-10 країн він більше 25% ВВП, а в більшості країн світу - більше 5% [3, с. 30]. Також негативну динаміку демонструє показник, що відображає яка кількість зібраних в країні страхових премій припадає на одного громадянина, і тут зниження становило 38,1 дол. США станом на 2015 рік порівняно з показником 2011 року. Хоча до 2013 року відмічається позитивна динаміка даного показника. Схожа ситуація простежується щодо частки довгострокового страхування в загальному обсязі зібраних страхових премій: з 5,9% станом на 2011 рік її значення зросло до 8,5% у 2013 році, але знову скоротилося до 7,4% на кінець аналізованого періоду і в підсумку це єдиний показник, який продемонстрував зростання. Але вважаємо, що цього діапазону зростання не достатньо для даного виду страхування, оскільки саме воно може забезпечувати економіку країни довгостроковими інвестиціями в перспективі.

Звичайно, що в дуже складних соціально- економічних умовах сьогодення, коли через відчутний економічний спад середній клас в нашій державі практично відсутній, населення України зубожіло і не сприймає страхування як ефективний механізм нейтралізації загроз їх майновим інтересам, такі значення розрахованих показників не викликають подиву. Окрім того, соціально-політична криза в Україні призвела і до кризи в системі охорони здоров'я та погіршення якості медичного обслуговування населення. Різко відчутні фінансові проблеми для всіх верств населення, особливо гостро відбилися на пенсіонерах, оскільки Пенсійний фонд України неспроможний забезпечити всіх учасників солідарної пенсійної системи відповідного розміру пенсійними виплатами.

Саме під впливом означених вище негативних тенденцій вважаємо найбільш перспективними видами страхування в найближчий період страхування життя, медичне страхування та недержавне пенсійне страхування, як найбільш соціально важливі. Адже саме перераховані види страхування в розвинутих країнах світу виступають важливим ринковим компонентом та ефективним доповненням до системи державних соціальних гарантій. В даному аспекті також вважаємо, що органам державної влади варто першочергово підтримати саме їх розвиток задля збереження найціннішого ресурсу будь-якої країни, а саме людського.

В умовах стабілізації економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному секторі економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних ризиків постійно зростає. Держава також зацікавлена у страховому захисті та підвищенні соціально - економічної захищеності власних громадян. Страхова діяльність в усіх економічно розвинутих країнах визнана однією з найважливіших галузей, що забезпечує дієвий захист соціальних і майнових прав та інтересів громадян від різноманітних ризиків, підтримання соціальної стабільності суспільства та економічної безпеки держави [14, с. 41]. Крім того, вона є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки та потужним засобом акумулювання значних коштів для їх подальшого вкладення в економіку. Варто відмітити і певні позитивні кроки Уряду України, які вже є зробленими. Адже вже прийняті податкові пільги для тих хто має укладений договір довгострокового страхування життя; третій рівень пенсійної реформи передбачає наявність системи недержавного пенсійного забезпечення, що базується на добровільних засадах; медична реформа також набирає обертів останнім часом.

З'ясовуючи зміст страхових відносин у страхуванні життя, необхідно виходити з того, що воно покликане виконувати важливу роль відносно населення, адже його основне призначення - створення фінансової безпеки окремих громадян та їх сімей. Страхування життя - це ідеальний інвестиційний інструмент, який допомагає людині відчувати себе і своїх рідних більш захищеними від різних життєвих ситуацій. В економічно розвинутих країнах світу страхування життя займає від 40% до 60% страхового ринку і виконує як функцію страхового захисту громадян і забезпечення високих стандартів їх життєдіяльності, в економіку [1, с. 18]. В Україні надходження страхових премій зі страхування життя майже не перевищує 10% від надходження страхових премій в цілому по страховому ринку і займає тільки 7,4% усього ринку станом на 2015 рік [10]. Та незважаючи на достатньо невтішні тенденції розвитку вітчизняного страхового ринку в цілому, ринок страхування життя протягом останніх п'яти років демонстрував зростання. Головним каталізатором даного сегменту ринку стало так зване «банківське страхування» - страхування життя позичальників на термін дії кредиту, як правило - на суму залишку по ньому. Чималу частку на ринку становить особисте страхування життя, придбане клієнтами особисто. Не варто забувати і про корпоративне страхування життя, яке великі компанії включають в «соцпакет» для топ-менеджменту та особливо цінних співробітників. Його частка на вітчизняному страховому ринку оцінюється в 4-5% [8].

Варто розглянути показники розвитку добровільного медичного страхування, оскільки це один з видів особистого страхування, який гарантує при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги за рахунок страхової компанії, а в разі самостійної оплати медичних послуг компенсацію понесених витрат, у тому числі і придбаних медикаментів. На сьогодні в Україні на ринку добровільного медичного страхування реально працює близько 35 страхових компаній. Сама ж динаміка валових страхових премій зі страхування життя та медичного страхування в Україні зображена на рис. 1, на якому лінія тренду показує хоч і не стрімку, проте стабільно позитивну тенденцію розвитку медичного страхування протягом аналізованого періоду. В той же час більш стрімкіше зростання суми зібраних валових страхових премій зі страхування життя відбулося з 2011 по 2013 рік, та поступове зниження даного показника з 2013 до 2015 рік.

Акцентуючи увагу саме на розвитку особистого страхування у перспективі, неможливо обійти увагою таке питання, як пенсійне забезпечення українців. Оскільки саме пенсійна система - це основа матеріального забезпечення непрацюючих громадян в нашій країні (відповідно до ЗУ «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» [12]).

Відповідно до комплексного демографічного прогнозу України на період до 2050 р., в Україні в найближчому майбутньому буде

Як відомо, значне збільшення навантаження на працюючих і необхідність соціального забезпечення громадян пенсійного віку разом з іншими чинниками економічного та політичного характеру стали причинами пенсійної реформи 2011 р. Проте, незважаючи на обраний урядом пріоритет розвитку обов'язкового пенсійного страхування, одним із найважливіших елементів соціального забезпечення є недержавне пенсійне забезпечення. Особливу роль тут відіграє страхування додаткових доходів як механізм захисту матеріального становища громадян після пенсійної реформи 2011 р. Ще актуальнішим таке страхування стає з причини невідповідності справжнього рівня пенсій потребам громадян України пенсійного віку. А підвищення пенсійного віку у зв'язку із станом здоров'я нації стає реальною загрозою добробуту українських пенсіонерів у майбутньому [18, с. 95].

З 1 січня 2004 року в Україні розпочалася пенсійна реформа, що внесла істотні зміни в пенсійне законодавство. Насамперед, Україна перейшла від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування, тобто зобов'язання щодо майбутнього пенсійного забезпечення працівника розподілилися між державою, працедавцями і самими працівниками. Система недержавного пенсійного забезпечення становить третій рівень пенсійної системи. Основу такої системи становлять недержавні пенсійні фонди. Відповідно до Закону України простежуватися чітка тенденція переважання пенсіонерів над працездатним населенням, про що свідчать дані табл. 2 (одночасно, можемо проаналізувати наведені значення і як потенціал для розвитку саме страхування додаткової пенсії). Демографічні перспективи зумовлюють величезний тиск на пенсійну систему та економіку загалом і вимагають прийняття запобіжних заходів уже сьогодні, так як з 2022 р. кількість пенсіонерів в Україні вже перевищуватиме кількість платників внесків [7].

«Про недержавне пенсійне забезпечення» НПФ є неприбутковою організацією, що функціонує виключно з метою накопичення пенсійних внесків учасників фонду з подальшою їх виплатою в обумовлені сторонами строки [13].

Так, станом на 31.12.2015 рік в Державному реєстрі фінансових установ України містилася інформація про 72 НПФ, 23 адміністраторів НПФ (станом на 31.12.2014 у Державному реєстрі налічувалось 76 НПФ та 24 адміністратори). Згідно з представленими даними недержавні пенсійні фонди у 2015 році зареєстровано у 9 регіонах України. Найбільша кількість НПФ зосереджена у м. Києві - 53, або 73,6% від загальної кількості зареєстрованих НПФ [10]. Основні результати їх діяльності представлені в таблиці 3.

Так, аналізуючи дані табл. 3 бачимо, що на кінець 2015 року адміністраторами недержавних пенсійних фондів укладено 59,7 тис. пенсійних контрактів, що на 20,4% (на 15,3 тис. шт.) менше порівняно з кінцем 2011 року. І це єдиний показник, який продемонстрував явно негативну тенденцію. По іншим значенням темпи приросту в різні роки коливаються і це пов'язано з кризовими явищами в економіці країни в цілому. Також за даними Нацкомфінпослуг серед учасників НПФ переважну більшість становили особи віком від 25 до 50 років, а саме 63,9 %, та особи вікової групи від 50 до 60 років - 24,4 %. Меншою є частка учасників НПФ вікової групи старше 60 років, яка становить 7,9 % та вікової групи до 25 років - 3,8%. Це зумовлено тим, що більшість людей починають долучатися до системи НПЗ тільки перед виходом на пенсію [10]. Тобто, як видно з представленої таблиці, для України характерним є низький рівень охоплення населення послугами недержавного пенсійного страхування, що знижує його роль у фінансуванні потреб пенсіонерів у коротко- та середньостроковій перспективі. Це пов'язано, у першу чергу, з низьким рівнем доходів населення, а отже, і відсутні можливості здійснення відрахувань на потреби пенсійного страхування на добровільних засадах.

Таблиця 3 Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні протягом 2011 - 2015 років *

* Розраховано авторами на основі даних [10]