Ґенеза поняття "економічна глобалізація"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ґенеза поняття «економічна глобалізація»

Власов В. І.,

доктор сільськогосподарських і економічних наук, професор, головний науковий співробітник, Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН



Метою дослідження є оцінка ґенези поняття глобалізація. Методи дослідження -- аналіз і співставлення поглядів учених різних країн на глобалізацію. Основні висновки: початком застосування терміну глобалізація слід вважати не публікацію американського вченого Т. Левітта в журналі «Гарвард бізнес рев'ю» у 1983 році, позначив ним злиття ринків окремих товарів, а німецького філософа К. Ясперса, який у 1948 році в монографії «Смысл и назначение истории», писав, що створивши можливість надшвидкого сполучення, техніка призвела до глобального єднання, почалася історія єдиного людства, єдиною стала його доля.

Проаналізовано широкий спектр поглядів вітчизняних і закордонних дослідників щодо поняття глобалізація, яке є: розширенням глобального дезорганізованого капіталізма; максимальною інтеграцією виробничих систем різних країн і регіонів; особливою стадією інтернаціоналізації економічної діяльності; новим рівнем міжнародної економічної інтеграції; реакцією на попередній розвиток капіталу і людини; зростаючою взаємозалежністю країн внаслідок збільшення масштабів міжнародної торгівлі; поступовим перетворенням світового простору в єдину зону, де безперешкодно рухаються капітали, товари та послуги; якісно новим етапом розвитку світового простору ринкової цивілізації; процесом, який визначається не ринковими державними силами; становленням загальносвітового фінансово-економічного простору ринку; багатогранним процесом розвитку світових ринків товарів, послуг, капіталу і праці; розповсюдженням на весь світ всепоглинаючого попиту і споживання; економічною інтернаціоналізацією та поширенням капіталістичних ринкових відносин; процесом відтворювальної трансформації національних економік; процесом ускладнення та вдосконалення різноманітних міжнародних потоків товарів та інформації; станом і процесом, в якому на життя в межах суспільств впливають міжнародні фактори; розвитком глобальних фінансових ринків; процесом формування й наступного поділу єдиного загальносвітового фінансово--економічного простору на базі нових ІТК; процесом зростаючого впливу на соціальну реальність окремих країн факторів міжнародного значення; великим зростанням масштабів міжнародної торгівлі та інших процесів міжнародного обміну; нестримною інтеграцією ринків, націй--держав і технологій; не загальним динамічним розвитком, а процесом ще більшого відокремлення динамічних економічних систем від слабких; водночас і процесом і феноменом створення всесвітньої ринкової економіки, що міцно пов'язана з глобальною трансформацією інформаційної, торговельної та фінансової систем.

Ключові слова: глобалізація, економіка, трансформація, інтернаціоналізація, інтеграція, фінансовий ринок, економічний простір, міжнародна торгівля.



Поняття феномену глобалізації виникло не сьогодні. Ще понад 70 років тому всесвітньо відомий вчений В. І. Вернадський, обґрунтовуючи своє вчення стосовно ноосфери як стану сфери життя і розвитку, що формується інтегрованим в одне ціле людством, висунув три умови для її створення: людство має стати єдиним в економічному (виділено нами О. Б., В. В.) та інформаційному відношенні, воно повинно прийти до повної рівності рас, народів незалежно від кольору шкіри і що ноосфера може бути створена тільки в умовах загального миру на землі [9].

Цікавою є хронологія тверджень щодо започаткування застосування поняття глобалізація. Так, відомий російський економіст-міжнародник В. Кузнецов, аналізуючи спеціальний випуск французького журналу «Sciences humanies», присвяченого феномену глобалізації, зазначив, що вперше про глобалізацію написали американці, коли Т. Левітт у 1983 році у статті у журналі «Гарвард бізнес рев'ю», цим словом позначив злиття ринків окремих товарів, що виробляються великими багатонаціональними корпораціями [22]. Водночас В. Л. Іноземцев стверджує, що термін «глобалізація», який епізодично застосовувався з кінця 60-х років, вперше був використаний американським соціологом Дж. Маклином у 1981 році щодо процесу посилення «глобалізації» (виділено нами В. В.) соціальних відносин [17].

Академік НАН України О. Г Білорус [4] вперше зіткнувся з терміном «глобалізація» в 1974 році під час наукового стажування в Гарвардському університеті, коли у світі дійшли висновку, що більшість країн будує свою економіку на принципах традиційної ринкової системи. Виникло розуміння того, що глобалізація може призвести до всесвітньої монополізації ринків.

Водночас відомі історики та політологи Р Мєдвєдєв і Ж. Мєдвєдєв зазначають, що термін «глобалізація» увійшов в економічний лексикон тільки в 1994 році, позначивши зовсім новий тип інтеграції, який став можливим після закінчення «холодної війни» і розвалу радянської соціалістичної системи [25].

Ці розбіжності підштовхнули автора на пошук найбільш раннього запровадження поняття «глобальний». За нашою оцінкою воно вперше запроваджено у праці відомого німецького філософа К. Ясперса, який ще у 1948 році вказував: «Благодаря техническим возможностям современных средств сообщения, наша планета стала единой целостностью, полностью доступной человеку... Мир замкнулся. Земной шар стал единым... Все существенные проблемы стали мировыми проблемами, ситуация ситуацией всего человечества» [36, с. 141] і далі: «Создав возможность немыслимой прежде скорости сообщения, техника привела к глобальному единению (выделено нами В. В.). Началась история единого человечества: единой стала его судьба» [36, с. 205]. глобалізація економічний левітт ясперс

Підкреслимо, що ця думка була озвучена тоді, коли не існувало навіть натяку на Інтернет. Разом з тим, найбільшою мірою на застосування цього поняття в наукових дослідженнях різного напряму вплинули погляди проф. Р Робертсона (США), який спочатку застосував термін globality, пізніше globalization, а через сім років на підставі осмислення того, що відбувається у світі, сформулював власну концепцію глобалізації [39].

Оскільки наші дослідження присвячені економічної глобалізації, то розкриватимуться погляди на неї й інших дослідників. На думку професора Оксфордського університету А. Рагмана, ми досягли кінцевої точки глобалізації і сама глобалізація розуміється неправильно, оскільки вільної торгівлі на світовому ринку не існувало і не існує, а виробництво й розподіл у минулому, нині та в майбутньому розвивалося, розвивається і розвиватиметься в межах тріади (ЄС, Північна Америка та Японія).

Більше того, автор дійшов висновку, що як явище, засноване на вільній торгівлі та формуванні інтегрованого світового ринку, глобалізація ілюзорна оскільки глобальної капіталістичної системи не існує, а діяльність ТНК зосереджена в межах тріади. Жодна ТНК не має дійсної стратегії свого глобального розвитку і не потребує її, а в найближчі роки навряд чи з'являться нові гравці, здатні надати процесу глобалізації реально глобальних рис і стати конкурентами хоча б одного з центрів постіндустріального світу [40].

Німецький дослідник У. Бек вважає це розширенням глобально дезорганізованого капіталізму (виділено нами В. В.) [3].

З точки зору В. П. Клочка: «Глобалізація це результат розвитку продуктивних сил, інтернаціоналізація усіх сфер суспільного життя» [19].

Разом з тим іншій український дослідник В. Ю. Ільїн характеризує економічну глобалізацію як об'єктивну тенденцію до максимальної інтеграції суспільновиробничих систем різних країн і регіонів світу, що приводить їх до багатосторонньої взаємозалежності [16].

Базуючись на теорії технологічних систем і концепції повномасштабного технологічного комплексу, П. Т. Бубенко зазначив, що глобалізація це особлива стадія інтернаціоналізації економічної діяльності, яка забезпечує зростання динамізму світової економіки при перетворенні світової економічної системи в єдиний світовий ринок, посилення нерівномірності розвитку світової економіки, зростання її глобальної нестабільності, зміну ролі суб'єктів світової економіки, посилення інтеграційних процесів на регіональному рівні при явній тенденції регіоналізації країн трьох економічних зон: ЄС, ASEAN, FTAA, зростання глобальної конкуренції при постійному переділі сфер впливу з акцентом на технологічну перевагу й лобіювання вигідних правил і умов для свого поля діяльності через світові економічні організації [8].

Разом із тим, за оцінкою Н. О. Татаренко, основна суть процесів економічної глобалізації зводиться до конкуренції, в якій переможцем стає сильніший, а природним результатом конкуренції стає соціальне розшарування в країні і в світі при монополізації, яка не обмежується національними ринками, а перетворюється у планетарному масштабі в нову форму монопольного поглинання економічної колонізації (виділено нами В. В.), як вимога нині діючої концепції глобалізації [30].

При цьому вона робить парадоксальний висновок, що протистояти монополізації світового простору у світовому вимірі може лише конкуренція, природа якої має бути докорінно змінена очищена від найбільшої вади індивідуалізму погоні за прибутками (виділено нами В. В.), яка долає цінністно-моральні і комунітарні основи розвитку суспільства.

Разом з монополізацією світового ринку потрібні, за її оцінкою, не просто синтез культур і світоглядів потрібна їхня уніфікація, формування єдиної ментальності, а комунітарна парадигма вимагає чіткого розмежування міжнародних інтересів та виразного бачення національних інтересів, поєднаних з експансією, що визначає напруженість конкурентного протистояння, компенсувати який повинен солідаризм [31].

На думку С. М. Макухи, економічна глобалізація це новий рівень інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції і нова якість внутрішніх і міжнародних зв'язків у планетарних масштабах при водночас суперечливих взаємодіях процесів регіоналізації та відтворення у планетарних масштабах, що проявляється у збільшення кількості й масштабів діяльності регіональних угрупувань протягом 90-х років ХХ ст. та на початку ХХ ст., багатовекторності міжнародного співробітництва, зростанні чисельності регіональних союзів, посилення інтеграційних процесів між крупними регіональними об'єднаннями [24], а група російських дослідників вважає, що економічна глобалізація це інтернаціоналізація відтворювального процесу в межах світового господарства, яка ширше і більш різноманітна ніж інтеграція, тенденція якого вимагає трансформації функцій національних держав з метою їх перетворення в ефективні держави, які здатні забезпечити стале економічне зростання [13].

Водночас, за оцінкою відомого українського глобаліста В. Р Сіденка, глобалізація генетично виникає як безпосередня реакція на попередній розвиток капіталу, який намагається реалізувати себе в більш широкому економічному просторі, та людини як суб'єкта економічної й неекономічної діяльності [28].

Інша група дослідників підходить до формулювання поняття «глобалізація» з системно-просторових поглядів. Так А. Г Володін и Г К. Широков під глобалізацією розуміють поступове перетворення світового простору в єдину зону, де безперешкодно рухаються капітали, товари, послуги [10].

На думку представника української глобалістики В. Г. Воронкової економічна глобалізація представляє собою якісно новий етап розвитку світового простору ринкової цивілізації, етап, пов'язаний з кризою світового капіталізму, переходом від індустріального до постіндустріального та інформаційного суспільств, і стан, що проявляється у все тіснішій взаємозалежності національних відтворювальних комплексів, зумовлених зростанням масштабів і прискоренням переміщення факторів виробництва, товарів і послуг, грошового капіталу. При цьому вона зазначила, що «В сучасну епоху глобалізація це процес, який детермінується ринковими, а не державними силами» [11, с. 17] і на основі аналізу теоретично-методологічних вимірів глобалізації дійшла висновку, що економічну глобалізацію слід розглядати в трьох вимірах:

1) «Як об'єктивну тенденцію світового економічного, соціального, політичного і культурного розвитку;

2) Мету, що висувається політичним керівництвом держав світу;

3) Методологією аналізу розвитку країн і міжнародних відносин вироблення стратегії на державному рівні, а також на рівні підприємств, що мають стабільні інтереси за межами національної економіки» [11, с. 23]. Подібні погляди у російського дослідника О. І. Уткіна, для якого глобалізація це процес, що визначається ринковими, а не державними силами, а найбільшою світовою проблемою є співвідношення глобалізації з вестернізацією. При цьому він вважає, що дійсно глобальним (виділено нами В. В.) є лише ринок капіталів при меншої глобальності ринку оскільки потужні країни орієнтовані на внутрішні ринки [34].

Колектив авторів російського посібника, окреслюючи економічну глобалізацію, зазначив, що глобалізація світової економіки це чергова фаза розвитку світового господарства [13, с. 144].

При цьому, на думку В. Михайлова, глобалізація це становлення загальносвітового фінансово-економічного ринку загальнопланетарного масштабу [26].

У свою чергу, інший російський дослідник К. Денчев під глобалізацією розуміє багатогранний процес, що включає в себе розвиток світових ринків товарів, послуг, капіталів и праці [15].

Разом з тим інший російський дослідник зазначив, що глобалізація це розповсюдження на весь світ принципів «всепожирающего спроса и потребления, всеразрушающего производства и предложения, всеобщего безумия конкурентной борьбы, коммерческой тайны как заговора «всех против всех» означает создание минного поля на всем жизненном пространстве человечества: «мины начнут взрываться в обозримом будущем под ногами нашего потомства» [2, с. 158].

Я. Н. Пітерзе у статті «Глобалізація як гібридизація» зазначив, що в економічній науці глобалізацією називають економічну інтернаціоналізацію та поширення капіталістичних ринкових відносин [27].

Оскільки глобалізація, з одного боку, змінює економічне життя суспільства, а з іншого ці зміни ніби підштовхують процеси глобалізації, сформувалася група дослідників, які розробляють цей напрям дослідження. Так, наприклад, Дж. Тобін, наголошуючи, що процес глобалізації світового господарства ще далеко не завершений і біля керма глобальної економіки ніхто не стоїть, водночас підкреслював, що процес глобалізації найшвидше просувається у фінансовій сфері [33].

За визначенням відомого російського геоекономіста Е. Кочетова, глобалізація це процес відтворювальної трансформації національних економік, при якої світова економіка розглядається як цілісна гео-економічна (геофінансова) популяція (простір) [21].

Відомі західні глобалісти Д. Гелд та Е. Мак-Грю сприймають глобалізацію як процес ускладнення та вдосконалення різноманітних міжнародних потоків товарів та інформації в загальному контексті соціального розвитку [12], а українські дослідники І. О. Бочан та І. Р Михасюк вважають, що «глобалізація це і стан, і процес, в якому на життя в межах суспільств постійно впливають міжнародні фактори від політичних і торгових зв'язків до мистецтва, мас-медіа. Проте, найбільш суттєвою формою глобалізації є глобалізація економічна» [7, с. 15].

Закінчуємо цей фрагмент огляду ґенези поняття «глобалізація» як процесу тлумаченням з «Великої енциклопедії»: «Глобализация процесс всевозрастающего воздействия на социальную действительность отдельных стран различных факторов международного значения: экономических и политических связей, культурного информационного обмена и т.п. Экономическая глобализация тенденция к образованию всемирной инвестиционной среды и интеграции основных национальных рынков капиталов» [6, с. 383].

На противагу автор українського учбового посібника «Глобалістика» В. М. Лукашевич вважає, що глобалізація це взаємозалежність національних економік, в основі якої лежить розвиток світових ринків товарів, послуг, труда і капіталу [23, с. 15].

Цікавим є визначення відомого фінансиста та філантропа Дж. Сороса, який в контексті монографії «О глобализации» розуміє глобалізацію як розвиток глобальних фінансових ринків, зростання могутності транснаціональних компаній і підвищення їх впливу на національні економіки [29]. «В результате рынки становятся глобальными, а политика по-прежнему опирается на идею суверенного национального государства» [29, с. 25].

У свою чергу, директор російського інституту проблем глобалізації вважає, що глобалізація це процес формування єдиного загальносвітового фінансовоекономічного простору на базі нових, переважно комп'ютерних технології [14].

Польський дослідник Гж. Колодко зазначає, що: «Глобалізація полягає не тільки у створенні єдиного світового ринку капіталістичного типу. Вона також являє собою широкомасштабну гру інтересів, гру ризиковану і конфліктну. Деякі народи і країни можуть мати більше вигоди з цієї гри, деякі менше, а деякі й зовсім програти у великих перетвореннях на зламі тисячоліть» [20, с. 17]. І далі: «глобалізація це процес лібералізованого й інтегрованого світового ринку товарів і капіталу, а також формування нового міжнародного інституційного ладу, служить розвиткові виробництва, торгівлі і фінансових пото-ків у всесвітньому масштабі» [20, с. 30].

На думку А. А. Тейта, директора представництва МВФ у Женеві, глобалізація це зростаюча взаємозалежність країн внаслідок збільшення масштабів торгівлі й поширення її сфери, яка охоплює не тільки обмін товарами, але також послугами і капіталом [32].

Інший відомий західний дослідник М. Д. Інтреллігейтор під глобалізацією розуміє велике зростання масштабів світової торгівлі та інших процесів міжнародного обміну в умовах все більш відкритої інтегрованої світової економіки, яка не визнає кордонів [18].

У свою чергу, за поглядами ще одного західного дослідника Т. Фрідмана, глобалізація це нестримана інтеграція ринків, націй-держав і технологій, що дозволяє індивідуумам, корпораціям і націям-державам діставатися до будь-якої точки світу швидше, дальше, глибше і дешевше, ніж коли б то не було раніше Глобалізація це поширення капіталізму вільного ринку практично на всі країни світу за наявності власного набору економічних правил, які базуються на відкритості, дерегуляції та приватизації національних економік з метою зміцнення їх конкурентоспроможності та збільшення привабливості для іноземного капіталу [36]. Крім того, на переконання Т. Фрідмана, коли країна обирає вільний ринок і працює за його правилами, то вона надягає ніби «золотий корсет, який визначає політико-економічні принципи ери глобалізму» (виділено нами В. В.) [38, р. 234].

Тому правий лауреат Нобелівської премії з економіки М. Алле, який вважає, що в дійсності глобальна економіка знає лише один критерій гроші й глобальне відкриття всім вітрам союзної (мається на увазі ЄС В. В.) економіки в глибоко нестабільних світових межах системи плаваючих валютних курсів, яка є головною причиною глибокої кризи, що крок за кроком веде в ПРФВУ [1].

Голова правління «Даймлер Крайслер» Ю. Е. Шремпп, виступаючи на 7-му щорічному колоквіумі Альфреда Херрхаузена (Берлін), оприлюднив 10 тез щодо глобалізації, з яких три пов'язані з економікою:

1. «Всемирные рынки капитала не являются причиной кризиса; они катализаторы для большой прозрачности, предпринимательской эффективности и демографического контроля». (З цим важко погодитись, якщо згадати фінансові кризи 1998 і 2008-2009 років В. В.).

2. Решающим ресурсом в соревновании глобальных рынков являются не запасы сырья, а неограниченные ресурсы знаний.

3. Глобальное предпринимательство не ведет к снижению ответственности отдельных стран, оно укрепляет привязку к регионам» [35, с. 90].

Погоджуючись багато в чому із цими тезами, слід, на нашу думку, додати ще одну глобалізація збільшує розрив між багатими і найбіднішими країнами.

Тому є правда в думці відомого російського вченого-глобаліста О. Богомолова, який вважає, що переваги економічної глобалізації реалізуються зовсім не автоматично, й не всі країни у рівному ступені їх відчувають. Не має прямих свідоцтв і того, що цей процес сприяв забезпеченню сталого економічного зростання на планеті, яке залежить поки що переважно від внутрішніх умов і політики окремих, економічно потужних країн. Погоджуючись з цим, слід додати, що економічне зростання залежить переважно не тільки від внутрішніх умов і політики економічно сильних країн, а й від внутрішніх умов і політики тих країн, що вважаються за класифікацією ООН бідними і найбіднішими країнами світу [5].

Практично той самої думки дотримується й колектив західних дослідників, які у виданні «Глобальна економіка в перехідний період», зробили висновок про те, що глобалізація економіки це зовсім не загальний динамічний розвиток, а процес ще більшого відокремлення вже динамічних економічних систем при одночасному збільшенні кількості слабких країн, що стагнують. Замість знищення або послаблення нерівності глобалізація національних економік при входженні у світову економічну систему, навпаки, посилює нерівність [37].

Підсумовуючи аналіз ґенези «економічна глобалізація», автор сформулював власне її бачення: Економічна глобалізація це водночас і процес, і феномен, внаслідок дій якої на планеті Земля утворюється всесвітня ринкова економіка при міцно пов'язаної з цим глобальною трансформацією інформаційної, торговельної та фінансової (банківської) систем.



Список використаних джерел

1. Алле М. Глобализация: разрушение условий занятости и экономического роста: эмпирическая очевидность: [пер. с франц.] / М. Алле. М.: [б.и.], 2003. 314 с.

2. Барлыбаев Х. А. Глобализация: за или против устойчивого развития? / Х. А. Барлыбаев. М.: Изд-во РАГС, 2006. 259 с.

3. Бек У Национальное государство утрачивает суверенитет // Сумерки глобализации: настольная книга антиглобалиста: сборник / У Бек. М.: ООО «Изд-во АСТ» ЗАО НПП «Ермак», 2004. С.46-53.

4. Білорус О. Г. Глобалізація і безпека розвитку: монографія /

О. Г. Білорус [та ін.]; кер. авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. К.: КНЕУ, 2001. 727 с.

5. Богомолов О. Т. Мировая экономика в век глобализации /

0. Т. Богомолов. М.: «Экономика», 2007. 368 с.

6. Большая энциклопедия: [в 62 т.]. М.: Терра, 2006. -

Т.12. С.383.

7. Бочан І. О. Глобальна економіка: [підручник] / І. О. Бочан,

1. Р. Михасюк. К.: Знання, 2007. 403 с.

8. Бубенко П. Т. Інституційна динаміка просторової організації економічного розвитку / П. Т. Бубенко. Х.: Харківська національна академія міського господарства, 2008. 295 с.

9. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. И. Вернадский. М.: Наука, 1989. 261 с.

10. Володин А. Г. Глобализация: истоки, тенденции, пер-спективы / А. Г. Володин, Г К. Широков // Полис. 1999. №5. -

С.83-93.

11. Воронкова В. Г. Філософія глобалізації: соціоантропологічні, соціоекономічні та соціокультурні виміри: монографія /

В. Г. Воронкова. Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2010. 272 с.

12. Гелд Д. Глобалізація (антиглобалізація): [пер. з англ.] / Д. Гелд, Е. Мак-Грю. К.: К.І.С., 2004. 178 с.

13. Глобализация: [учебник] / [под общ. ред. В. А. Михайлова,

В. С. Буянова]. М.: Изд-во РАГС, 2008. 543 с.

14. Делягин М. Г. Мировой кризис: общая теория глобализации: [курс лекций] / М. Г. Делягин. 3-е изд., перераб. и доп. М.: ИНФРА-М, 2003. 768 с.

15. Денчев К. Феномен антиглобализма [учеб. пособие] / К. Денчев. М.: ГУ ВШЭ, 2005. 219 с.

16. Ільїн В. Ю. Глобалізація та її вплив на конкурентоздатність підприємств аграрного сектору економіки України: монографія / В. Ю. Ільїн. Луганськ: Вид-во «Ноулідж», 2014. 395 с.

17. Иноземцев В. Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические последствия / В. Л. Иноземцев. М.: Экономика, 2003. 776 с.

18. Интреллигейтор М. Д. Глобализация как источник международных конфликтов и обострения конкуренции / М. Д. Интреллигейтор // Проблемы теории и практики управления. 1998. №6. C.38-43.

19. Клочко В. П. Глобалізація: економічні та соціальнокультурні аспекти: [моногр.] / В. П. Клочко. К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2005. 190 с.

20. Колодко Г. В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн / Г Колодко. К.: Вид-во «Основні цінності», 2002. 248 с.

21. Кочетов Э. Г. Глобалистика: теория, методология, практика: [учеб. для вузов] / Э. Г. Кочетов. М.: НОРМА, 2002. 672 с.

22. Кузнецов В. Что такое глобализация? / В. Кузнецов // МЭиМО. 1998. №2. С.12-21.

23. Лукашевич В. М. Глобалистика [учебное пособие] /

B. М. Лукашевич (3-е изд., перераб. и допол.). Львов: Новий світ, 2004. 392 с.

24. Макуха С. М. Міжнародні господарські зв'язки країн із перехідною економікою в умовах глобалізації / С. М. Макуха. Х.: Право, 2005. 304 с.

25. Медведев Р. Конец глобальной цивилизации и новый многополярный мир / Р Медведев, Ж. Медведев // ЭКО. 2009. №12. С.7-13.

26. Михайлов В. Глобализация объективный фактор развития современного мира / В. Михайлов // Безопасность Евразии. 2004. №1. С.217-218.

27. Пітерзе Я. Н. Глобалізація чи гібридизація / Я Н. Пітерзе // Глобальні модерності: [пер. з англ.] / за ред. М. Фезерстоуна,

C. Леша, Р Робертсона. К.: Ніка-Центр, 2008. С.73-105.

28. Сиденко В. Р. Глобализация Европейская интеграция Экономическое развитие: украинская модель / В. Р. Сиденко. Т.1. Глобализация экономическое развитие. К.: Феникс, 2008. 376 с.

29. Сорос Дж. О глобализации / Дж. Сорос: [пер. с англ.]. М.: Изд-во Эксмо, 2004. 220 с.

30. Татаренко Н. О. Специфічні основи сучасної реструк-туризації глобального простору / Н. О. Татаренко // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). 2012. №1. -

С.18-21.

31. Татаренко Н. О. Державна власність і економічна політика у глобальному антикризовому контексті / Н. О. Татаренко // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). 2012. №2. С.8-14.

32. Тейт А. А. Глобализация угроза или новые возможности для Европы? / А. А. Тейт // Проблемы теории и практики управления. 1998. №5. С.63-66.

33. Тобин Дж. Глобальная экономика: кто у руля? / Дж. Тобин // Проблемы теории и практики управления. 1999. №1. С.41-46.

34. Уткин А. Глобализация: процесс и осмысление / А. Уткин. М.: Логос, 2002. 253 с.

35. Шремпп Ю. Э. 10 тезисов к вопросу о глобализации / Ю. Э. Шремпп // Проблемы теории и практики управления. 2000. №2. С.89-91.

36. Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс: [пер. с англ.]. М.: Политиздат, 1991. 527 с.

37. Berry B., The Global Есопоту in Transition / Berry B., Conkling E., Ray D. N-Y.: Prentice Hall and edition. 1996. 498 p.

38. Freedman T. A. The Lexus and the Olive tree. Understanding Globalization / T. A. Freedman. N.Y.: Anchor Books Paperback, 2000. 384 p.

39. Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture / R. Robertson. London Sage, 1992. 211 p.

40. Rugman A. The End of Globalization. F. New and Radical Analysis of Globalization and What It Means to Business / A. Rugman. London: Random House, 2000. 237 р.

References

1. Alle M. Globalizacija: razrushenie uslovij zanjatosti i jekonomicheskogo rosta: jempiricheskaja ochevidnost': [per. s franc.] / M. Alle. M.: [b.i.], 2003. 314 s.

2. Barlybaev H. A. Globalizacija: za ili protiv ustojchivogo razvitija? / H. A. Barlybaev. M.: Izd-vo RAGS, 2006. 259 s.

3. Bek U. Nacional'noe gosudarstvo utrachivaet suverenitet // Sumerki globalizacii: nastol'naja kniga antiglobalista: sbornik /

U. Bek. M.: OOO «Izd-vo AST» ZAO NPP «Ermak», 2004. S.46-53.

4. Bilorus O. G. Globalizacija i bezpeka rozvytku: monografija / O. G. Bilorus [ta in.]; ker. avt. kol. i nauk. red. O. G. Bilorus. K.: KNEU, 2001. 727 s.

5. Bogomolov O. T. Mirovaja jekonomika v vek globalizacii / O. T. Bogomolov. M.: «Jekonomika», 2007. 368 s.

6. Bol'shaja jenciklopedija: [v 62 t.]. M.: Terra, 2006. T.12. S.383.

7. Bochan I. O. Global'na ekonomika: [pidruchnyk] / I. O. Bochan, I. R. Myhasjuk. K.: Znannja, 2007. 403 s.

8. Bubenko P. T. Instytucijna dynamika prostorovoi' organizacii' ekonomichnogo rozvytku / P. T. Bubenko. H.: Harkivs'ka nacional'na akademija mis'kogo gospodarstva, 2008. 295 s.

9. Vernadskij V. I. Biosfera i noosfera / V. I. Vernadckij. M.: Nauka, 1989. 261 s.

10. Volodin A. G. Globalizacija: istoki, tendencii, perspektivy / A. G. Volodin, G. K. Shirokov // Polis. 1999. №5. S.83-93.

11. Voronkova V. G. Filosofija globalizacii': socioantropologichni, socioekonomichni ta sociokul'turni vymiry: monografija / V. G. Vo-ronkova. Zaporizhzhja: Vyd-vo ZDIA, 2010. 272 s.

12. Geld D. Globalizacija (antyglobalizacija): [per. z angl.] /

D. Geld, E. Mak-Grju. K.: K.I.S., 2004. 178 s.

13. Globalizacija: [uchebnik] / [pod obshh. red. V. A. Mihajlova,

V. S. Bujanova]. M.: Izd-vo RAGS, 2008. 543 s.

14. Deljagin M. G. Mirovoj krizis: obshhaja teorija globalizacii: [kurs lekcij] / M. G. Deljagin. 3-e izd., pererab. i dop. M.: INFRA-M, 2003. 768 s.

15. Denchev K. Fenomen antiglobalizma [ucheb. posobie] / K. Denchev. M.: GU VShJe, 2005. 219 s.

16. Il'i'n V. Ju. Globalizacija ta i'i' vplyv na konkurentozdatnist' pidpryjemstv agrarnogo sektoru ekonomiky Ukrai'ny: monografija / V. Ju. Il'i'n. Lugans'k: Vyd-vo «Noulidzh», 2014. 395 s.

17. Inozemcev V. L. Na rubezhe jepoh. Jekonomicheskie tendencii i ih nejekonomicheskie posledstvija / V. L. Inozemcev. M.: Jekonomika, 2003. 776 s.

18. Intrelligejtor M. D. Globalizacija kak istochnik mezhdu-

narodnyh konfliktov i obostrenija konkurencii / M. D. Intrelligejtor // Problemy teorii i praktiki upravlenija. - 1998. - №6. -

S.38-43.

19. Klochko V. P. Globalizacija: ekonomichni ta social'nokul'turni aspekty: [monogr.] / V. P. Klochko. K.: Derzhavna akademija kerivnyh kadriv kul'tury i mystectv, 2005. 190 s.

20. Kolodko G. V. Globalizacija i perspektyvy rozvytku postsocialistychnyh krai'n / G. Kolodko. K.: Vyd-vo «Osnovni cinnosti», 2002. 248 s.

21. Kochetov Je. G. Globalistika: teorija, metodologija, praktika: [ucheb. dlja vuzov] / Je. G. Kochetov. M.: NORMA, 2002. 672 s.

22. Kuznecov V. Chto takoe globalizacija? / V. Kuznecov // MJeiMO. 1998. №2. S.12-21.

23. Lukashevich V. M. Globalistika [uchebnoe posobie] / V. M. Lukashevich (3-e izd., pererab. i dopol.). L'vov: Novij svd, 2004. 392 s.

24. Makuha S. M. Mizhnarodni gospodars'ki zv'jazky krai'n iz perehidnoju ekonomikoju v umovah globalizacii' / S. M. Makuha. H.: Pravo, 2005. 304 s.

25. Medvedev R. Konec global'noj civilizacii i novyj mnogopoljarnyj mir / R. Medvedev, Zh. Medvedev // JeKO. 2009. №12. S.7-13.

26. Mihajlov V. Globalizacija ob#ektivnyj faktor razvitija sovremennogo mira / V. Mihajlov // Bezopasnost' Evrazii. 2004. №1. S.217-218.

27. Piterze Ja. N. Globalizacija chy gibrydyzacija / Ja. N. Piterze // Global'ni modernosti: [per. z angl.] / za red. M. Fezerstouna, S. Lesha, R. Robertsona. K.: Nika-Centr, 2008. S.73-105.

28. Sidenko V. R. Globalizacija Evropejskaja integracija Jekonomicheskoe razvitie: ukrainskaja model' / V. R. Sidenko. T.1. Globalizacija jekonomicheskoe razvitie. K.: Feniks, 2008. 376 s.

29. Soros Dzh. O globalizacii / Dzh. Soros: [per. s angl.]. M.: Izd-vo Jeksmo, 2004. 220 s.

30. Tatarenko N. O. Specyfichni osnovy suchasnoi' restrukturyzacii' global'nogo prostoru / N. O. Tatarenko // Strategija rozvytku Ukrai'ny (ekonomika, sociologija, pravo). 2012. №1. S.18-21.

31. Tatarenko N. O. Derzhavna vlasnist' i ekonomichna polityka u global'nomu antykryzovomu konteksti / N. O. Tatarenko // Strategija rozvytku Ukrai'ny (ekonomika, sociologija, pravo). 2012. №2. S.8-14.

32. Tejt A. A. Globalizacija ugroza ili novye vozmozhnosti dlja Evropy? / A. A. Tejt // Problemy teorii i praktiki upravlenija. 1998. -

№5. S.63-66.

33. Tobin Dzh. Global'naja jekonomika: kto u rulja? / Dzh. Tobin // Problemy teorii i praktiki upravlenija. 1999. №1. S.41-46.

34. Utkin A. Globalizacija: process i osmyslenie / A. Utkin. M.: Logos, 2002. 253 s.

35. Shrempp Ju. Je. 10 tezisov k voprosu o globalizacii / Ju. Je. Shrempp // Problemy teorii i praktiki upravlenija. 2000. №2. S.89-91.

36. Jaspers K. Smysl i naznachenie istorii / K. Jaspers: [per. s angl.]. M.: Politizdat, 1991. 527 s.

37. Berry B., The Global Esonomy in Transition / Berry B., Conkling E., Ray D. N-Y.: Prentice Hall and edition. 1996. 498 p.

38. Freedman T. A. The Lexus and the Olive tree. Understanding Globalization / T. A. Freedman. N.Y.: Anchor Books Paperback, 2000. 384 p.

39. Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture / R. Robertson. London Sage, 1992. 211 p.

40. Rugman A. The End of Globalization. F. New and Radical Analysis of Globalization and What It Means to Business / A. Rugman. London: Random House, 2000. 237 p.

Размещено на Allbest.ru

...