Сучасна трансформація механізмів функціонування віртуального ринку в системі інформаційної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна трансформація механізмів функціонування віртуального ринку в системі інформаційної економіки

Носач Б. О.,

аспірант кафедри соціальної філософії, філософії освіти та освітньої політики, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Аналізується розвиток віртуального ринку через призму функціонування його механізмів. Здійснена спроба дослідження віртуальних попиту та пропозиції у системі інформаційно-кібернетичної економіки. Окрема увага приділена впливу суспільства та трансформацію функціонування віртуальних ринкових механізмів, позитивні та негативні сторони для контрагентів нової системи електронної торгівлі. Досліджено процес розвитку та видозміни елементів традиційного ринку через вплив на них інформаційно-комунікаційних технологій. Прослідковано стан розвитку регуляторних механізмів як фактора контролю у системі розвитку та еволюції віртуального ринку.

Ключові слова: ринок, механізми регулювання віртуального ринку, віртуальні попит та пропозиція, функціонування підприємства в інформаційному просторі, кібернетичний контроль.

На сьогоднішній день, стало абсолютно очевидним твердження, віртуальний простір є однією з невід'ємних і необхідних форм буття людства, яке в наукових колах називають «суспільством знань та інформації». Віртуальна реальність створює імітацію реальних процесів розробки та виробництва різноманітних благ та послуг у кібернетичному просторі. Саме вона є середою та інструментом віртуальної діяльності соціальної групи. Включаючи в себе і створюючи принципово нові еволюційні, а часом революційні форми організації повсякденної діяльності, парадигма всеохоплюючої віртуальності трансформує структуру економіки під нове економічне та соціокультурне середовище, що формується у віртуальному світі. Традиційний ринок товарів і послуг з притаманними йому механізмами функціонування, поступово трансформується у своїй структурі та активно змінює методи, принципи та механізми надаючи нові комунікаційні та інформаційні послуги комерційного призначення. Відповідно, метою даної статті є спроба дослідити та прослідкувати основні тенденції у процесах сучасних змін, що стосуються розвитку віртуального ринку з позиції функціонування його механізмів.

Ринок у його загальновідомому визначенні є одною з найвідоміших форм господарських зв'язків між суб'єктами економічної діяльності, суспільним механізмом для функціонування демократичної та прогресивної економічної системи, умовою для безперервного руху капіталу у вигляді постійного виробництва та збуту товарів і послуг. Віртуальний ринок, існуючи у інформаційному просторі, в цілому дозволяє здійснювати торгівлю у необмежених масштабах, даючи можливість як виробнику так і споживачу виробляти та купувати будь-які товари з мінімальним витрачанням власного часу. Відповідно, історичні форми та механізми, що забезпечують ринкову діяльність, відносини між суб'єктами ринкової економіки поступово перебудовуються та створюють нові умови і правила для власного функціонування.

Особливості економічного життя віртуального ринку дозволяють стверджувати не просто про революційну зміну якості обслуговування споживачів, а про створення виключних відносин, які можуть бути охарактеризовані як «економічний симбіоз» споживача і виробника. Креативність споживача, його активність і готовність до обміну інформацією дозволяють створювати додаткові вигоди від взаємодії, що виражаються як в зниженні витрат обох сторін, так і в підвищенні цінності в результаті персоналізації пропозиції [2, c. 7].

Ключовим елементом ринкової економіки є наявність у її системі попиту та пропозиції. Загальновідомим є економічний закон зв'язку попиту та пропозиції, за яким чим ціна на товари нижче, тим більше зростає попит на даний товар, і тим менше об'єм пропозиції. З першого погляду, на віртуальному ринку діє подібний принцип. Покупець через віртуальний пошук знаходить для себе необхідно продукцію за оптимальною ціною, купує і споживає. Проте у більших масштабах економічної віртуальної торгівлі ситуація дещо інакша. Вона стосується майже всієї системи торгівельної діяльності, тому достатньо буде навести приклад торгів на класичній та віртуальних біржах. Класична біржа являла собою вузькоспеціалізовану організацію, яка в основному торгувала найрізноманітнішими акціями, цінними паперами, великими об'ємами сировиною, валютою. На традиційній біржі інформація щодо попиту або цінності акцій, цінних паперів, потенційному покупцю-продавцю надавалась виключно від брокера, що робило її обмеженою та суб'єктивною. Н. А. Носов відзначає, що характерною ознакою подібної торгівлі також було те, що найбільшу популярність та попит мали акції, які у конкретний момент мали високу ціну та могли бути вигідно продані. Мало хто займався прогнозуванням і часто придбані акції згодом або вкладалися у неприбуткову справу або знецінювалися [7, c. 49].

Віртуальна біржа є одним з видів віртуального ринку, на якому можливий допуск різноманітних товарів та послуг, які раніше не входили у перелік торгових біржових товарів. На просторах електронної біржі людина не потребує посередника (брокера). З точки зору прогнозування цікавим є те, що наявність декількох джерел інформації про майбутній стан ринку може змусити потенційного клієнта біржі інвестувати у ті акції, що не коштують у даний момент надто дорого, сподіваючись примножити свій фінансовий статок у майбутньому. Врешті варто зазначити, що в системі роботи інформаційної біржі присутня нецінова конкуренція. На практиці це означає, що в умовах концентрації корисної інформації, елементарного доступу до неї починає діяти тенденція до вирівнювання цін на товари однорідного призначення. Як наслідок, для покупця розширюється пропозиція з урахуванням його фінансових можливостей, що менш можливо на традиційних торгах, де нерідко спостерігаються елементи монополізму у певних галузях біржової торгівлі.

Функціонування механізмів, притаманних віртуальному ринку, неможливе без його ключових елементів. Загальновідомо, що у своїй безпосередній діяльності вони подібні до тих, що характерні для традиційних ринків а саме: робоча сила, засоби виробництва, капітал та фінанси, товари для споживання, інформаційні послуги та корисна інформація. Під робочою силою зазвичай вважають сукупність фізичних та духовних засобів та можливостей, якими володіє суб'єкт господарювання для виробництва певних матеріальних благ. віртуальний попит пропозиція торгівля

Класична модель ринку під робочою силою передбачає окремого працівника чи групу працівників, які своїми силами чи за допомогою технічних засобів створюють матеріальний або інтелектуальний продукт в певному місці та в певний час і отримують за це фіксовану заробітною плату. Умови ж праці на віртуальному ринку значно розширюють можливості чи то простого працівника, чи то підприємця, який контролює великомасштабне виробництво [6, с. 8283]. Робота інформаційному просторі позбавляє від необхідності перебувати у певному місці певну кількість робочих годин (а відповідно скорочуються витрати на час і транспортування себе до місця роботи). Зникає необхідність неухильно виконувати регламент та дотримуватися корпоративної поведінки, які притаманні для певної компанії. Фактично працівник виконує свої професійні обов'язки з будь-якого місця та в будьякий час, де йому це зручно, самотужки розраховуючи власні сили та можливості, для того, щоб отримувати результат в необхідний термін. У віртуальних умовах людський фактор зведений до мінімуму. Безпосередньо людина через комп'ютеризовані засоби управління і зв'язку може керувати великою кількістю машин, які здатні виробляти якісну продукцію в набагато більших масштабах ніж жива робоча сила, при цьому не потребуючи відпочинку чи оплати своєї праці.

Засоби виробництва є не тільки елементом здійснення економічної діяльності, але і товаром у ланці економічного циклу. Підприємства мають тісні економічні зв'язки та взаємодіють одне з одним шляхом постачання та експлуатації машинного обладнання, сировини, паливно-мастильних матеріалів [1, с. 58]. У віртуальному економічному світі система Інтернет стає засобом виробництва мережевих комунікацій, які використовуються для управління та контролю електронно-машинного обладнання.

Цікавим є становлення віртуального простору де між собою існують та взаємодіють фінанси та капітал. Торгівля акціями та облігаціями, здійснення кредитування та позикових операцій, управління ринок цінних паперів і їх купівля продаж на інтернетбіржі здійснюється в електронному форматі. Це дозволяє оптимізувати сервісні послуги для клієнта, збільшити обсяги продажів, витрачаючи при цьому менше часу. Я. Г Гольштейн характеризує віртуальний капітал, розвиваючись у економічній системі корпоративно-мережевого ринку поєднує в собі інформаційні технології, поняття «фіктивного капіталу», формуючи таким чином принципово нові функції віртуальних грошей. Віртуальний капітал непідконтрольний і у всесвітній мережі може набувати будь-якої форми (віртуальна корпорація, акціонерне товариство, електронний холдинг, ін.) [3, с. 15]. Гроші з «абсолютного» загального еквівалента (продукту спільної праці), зрощеного із стійкою натуральною формою (золота або срібла), перетворюються на аморфну сукупність продуктів життєдіяльності віртуального капіталу.

Товари споживання умовно можна поділити на дві великі категорії. Перша: товар матеріальний, вироблений у реальному просторі і часі, проте вибраний споживачем та замовлений через інтерне-мережу. Важливо зазначити, що все більше товарів купується саме через інтернет-замовлення. Для покупця це економія часу, а для виробника скорочення витрат на утримання магазинів або роздрібних точок. Торгівля в інтернеті завжди набагато дешевша, адже не потрібно платити спеціальних податків за утримання серверу, а вимоги до утримання складу чи логістичного центру, де знаходиться товар набагато ліберальніші, ніж до традиційної торгової точки, де перебуває велика кількість людей. Інший вид товару продукція суто «електронного зразку». Віртуальний товар носить нематеріальний вигляд, що купується у вигляді онлайн-послуг у вигляді інформації, платних програм у соціальних мережах, а також комп'ютерних онлайн ігор, де існує своя специфічна віртуальна економіка. Економічна взаємодія у такому полі носить абсолютно нематеріальний характер, тому купівляпродаж, переговори, замовлення або розрахункові операції здійснюються виключно у форматі фінансововіртуального обміну.

Зрештою, інформаційна складова функціонування віртуального ринку являє собою величезну базу даних з певним алгоритмом пошуку необхідного товару або послуги. За допомогою інформаційних послуг віртуального економічного світу можна миттєво з'ясувати як виглядає і скільки коштує необхідний покупцю товар, його різновиди, популярність серед споживачів, наявність його на логістичних складах чи стаціонарних торгових точках.

Розвиток віртуальної економіки сприяє особливому типу та характеру взаємовідносин між учасниками віртуального ринку. У процесі економічної взаємодії, налагодження ділових контактів відбувається виникнення нових соціокультурних ідей, економічних інтересів, потреб, та в зв'язку з цим формування нового типу віртуально-соціальної та психологічної активності у системі інформаційно-кібернетичного простору [4, с. 203-204]. Велика кількість засобів віртуальної комунікації впливає на функціонування ринкових механізмів з точки зору поведінки людини на полі інформаційної економічної діяльності. Наприклад, створення або реєстрація своєї віртуальної особи для здійснення економічної діяльності на віртуальній біржі чи будь-якому іншому ринку створює відчуття безпеки для окремої особистості, послаблення відповідальності за можливі неправомірні вчинки. Характеристики даної віртуальної особи досить часто не співпадають з реальної особистістю, що її реєструє (фотографія, автобіографія, інформація про трудову та ділову діяльність). Як позитивом, так і негативом даного явища можна назвати те, що подібну інформацію складно, а інколи і неможливо перевірити. Таким чином створюється небезпечна ситуація, за якою у ході віртуальної торгівлі бізнес-партнер, що є віртуальною особою, може порушувати взяті на себе зобов'язання або умови договору спричиняючи шкоду для інших працюючих у системі віртуального підприємства.

Під впливом змін роботи віртуального ринку змінюється і структура а також методи роботи сучасних підприємств. Суб'єкти економічної діяльності можуть не тільки вести свою діяльність на ринку як віртуальні економічні одиниці, взаємодіяти з покупцями, державними структурами та співпрацювати між собою у глобальному економічному просторі за допомогою сучасних засобів комунікації [5]. Новітня епоха інформації корегує форми організації праці та взаємодії на рівні співробітників фірми. Для ефективного співробітництва всередині віртуального підприємства використовується мереж Інтранет або дотичні до неї програми, де зберігається вся необхідна інформація, в тому числі і фінансова звітність, якщо така існує. Таким чином доступ до необхідного робочого контенту має коло співробітників, що дозволяє оперативно налагоджувати взаємозв'язок між собою.

Характеризуючи механізми та принципи віртуальних механізмів інформаційного ринку важливо згадати про сучасну систему контролю кіберпростору у аспекті його економічної діяльності. Віртуальний простір, розвиваючись з небаченою швидкістю, набуваючи нового змісту та форм, втратив будь-яку звітність перед державними інститутами, суспільством чи людиною. Дослідник В. М. Полтерович вважає, що незважаючи на те, що віртуальна діяльність приносить прибутки, вона являє собою своєрідну гру на біржі у системі «казинокапіталізму». Економічний світ у інформаційному форматі детериторіалізований, не має постійного місця реєстрації [8, с. 17]. Працюючи в режимі постійної зміни суб'єкта власності, часто невідомого чи не верифікованого партнерами, він легко уникає міжнародного та національного правового регулювання.

Сучасна світова або українська вітчизняна правова база не містить чітко визначених правових норм, які би чітко регулював віртуальну економічну діяльність та окреслював рамки законності під час її здійснення. Наприклад, у США у 2012 році був прийнятий закон про кібер-безпеку. Окрім розділів, що передбачають захист інтернет-медійного простору США від кібер-тероризму, дозволу американським спецслужбам за необхідності втручатися у приватне інтернет-життя американського громадянина, деяка його частина присвячена захисту персональної інтелектуальної власності, що знаходиться у електронній мережі. Закон дозволяє моніторити віртуальний ринок США на предмет забороненої американським законодавством продукції, у випадку виявлення такої, органи виконавчої влади мають право відстежувати комп'ютер, з якого відбувалися неправомірні дії та притягувати громадянина, що вчинив правопорушення до відповідальності.

Подібна практика існує і в Європі. Як приклад, Європейський Центральний Банк пропонує законодавчим органам влади країн-членів ЄС посилити правила щодо використання цифрової валюти «біткоїну», що є інтернет-еквівалентом традиційних міжнародних валют. В ЕЦБ застерігають, що стрімкий та неконтрольований розвиток інформаційної валюти може вплинути на процес ще більшого збільшення об'єму тіньової віртуальної економіки у світовому, і головне, європейському економічному просторі, причому як віртуальному так і реальному, адже їх існування тісно взаємопов'язане. Проте проблемою залишається те, що у віртуальному світі правопорушення економічного характеру легше замаскувати, за допомогою відповідних програм будь-який середньо статичний користувач всесвітньої павутини може сховати реальне місце знаходження як свого комп'ютера так і себе [10, с. 22].

Ще одною перепоною на шляху до вдосконалення та більш ефективної роботи законодавства у сфері віртуально-економічних протиправних дій є тероризм реальний. Саме тому у питанні контролю над віртуальним економічним простором Європейська Комісія по контролю на кіберпростором має наміри запропонувати деякі зміни до Четвертої Директиви ЄС «Про річну звітність деяких типів господарських співтовариств». Зміни мають на собою мету щодо посилення заходів по протидії фінансування тероризму. Зокрема, в ЄК мають намір покласти край анонімності платформ де здійснюється обмін цифрових валют та наполягають на належній процедурі перевірки клієнтів. Терористичні угрупування при підготовці до теракту, в тому числі у питанні забезпечення фінансування будьяких насильницьких акцій майже завжди у наш час використовують інтернет [9, с. 3]. Тому ресурси і час спецслужб великою мірою ідуть на те, щоб виявити у соціальних мережах, аккаунтах приватних осіб, що підозрюються у причетності до тероризму, інформацію про заклики чи підготовку до здійснення терористичних актів.

Актуальним питанням щодо механізмів роботи віртуального ринку є оподаткування роботи на віртуальному підприємстві будь-якої форми, що приносить фінансовий прибуток. Аналізуючи розвиток віртуального ринку сучасної України слід зазначити, що найпоширенішими операціями на кібер-просторі є купівляпродаж товарів та послуг в Інтернет-магазинах через веб-сайти, які реалізують свої товари у безконтактному режимі, пропонують електронні варіанти розрахунку. Це дуже зручно, адже середньостатистичному покупцю лише потрібен доступ до мережі Інтернет.

Оподаткування інтернет-діяльності в Україні будується на нормах, прописаних у вітчизняному Податковому кодексі. Даний законодавчий документ передбачає два податки, якими може оподатковуватися дохід суб'єкта підприємництва: податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб. Першим з них обкладається прибуток юридичної особи, другим фізичних осіб взагалі та фізичних осіб-підприємців. Податкова ставка на економічну діяльність у віртуальній мережі становить 18%. Таким чином, можна побачити, що алгоритм сплати податку інтренет-магазинів або віртуальних підприємств тотожний алгоритму сплати податків у традиційній економіці. Фактично, отримувач податку у особі держави розраховує на чесність та порядність підприємця, що веде електронний вид комерції та отримує регулярні чи іррегулярні прибутки. Проте, за найотимістичнішими даними, близько 80% представників віртуального бізнесу ведуть свою діяльність в «тіні». Це спричинено незавершеністю податкової реформи, адміністративним тиском виконавчих органів, зрештою, ментальними установками та принципами ведення будь-якого бізнесу в Україні, історія повноцінного ведення якого не перевищує 25 років.

Зміни, які відбуваються сьогодні на просторі віртуального ринку впливають на такі аспекти його розвитку як механізми його функціонування, характер попиту та пропозиції, асортименту товарів, вподобання споживачів, вектор розвитку економіки в цілому. Зміни в ринкових механізмах, з одного боку, оптимізують процес ведення віртуальної торгівлі чи іншої економічної діяльності, економлять особистий час, зменшують капіталовкладення та витрати на непередбачувані обставини. З іншого боку, присутність законодавчого але відсутність реального та справедливого контролю держави над здійсненням віртуального підприємництва у мережі, призводить до того, що механізми функціонування віртуального ринку стають засобом для маніпуляції, порушення прав партнерів і споживачів. Таким чином, постає проблема вивчення ринкових механізмів віртуального ринку не у їх конструктивній складовій, а у практичній формі їх роботи при умовах певних змін, що потенційно можуть статися при здійсненні віртуально-робочих відносин між людьми.

Список використаних джерел

1. Балабанов И. Т. Интерактивный бизнес: Учеб. пособие / И. Т. Балабанов. Санкт-Петербург, 2001. 123 с.

2. Вютрих Ханс. А. Виртуализация как возможный путь развития управления / Ханс А. Вютрих, Андреас Ф. Филлип [Электронный ресурс]. URL: http://vasilievaa.narod.ru.

3. Гольдштейн Я. Г. Стратегический инновационный менеджмент. Учебное пособие / Я. Г. Гольдштейн. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2004. 267 с.

4. Ермишин П. Г. Основы экономической теории / П. Г. Ермишин. М.: Инфра-М., 2004. 348 с.

5. Клейнер Г. Предприятие как фактор институциональной стабильности / Г. Клейнер // Проблемы теории и практики управления. 2001. №3. Постійне посилання: http://www. vasilievaa.narod.ru/ptpu/19_3_01.htm.

6. Лодженски С. Объединение виртуальных коллективов: трансформация лидерства и инноваций в глобальном интегрированном предприятии / С. Лодженски, Р. Рейли. М.: Информиздат, 2006. 208 с.

7. Носов Н. А. Технологии виртуальной реальности / Н. А. Носов // Состояние и тенденции развития. М.: ИТАРТАСС, 1996. 160 с.

8. Полтерович В. М. Стратегии институциональных реформ. Перспективные траектории / В. М. Полтерович // Экономика и математические методы. М., 2006 Т.42, Вып.1 35 с.

9. Четвертая Директива N 78/660/ЕЭС Совета Европейских Сообществ основывающаяся на статье 54 (3) «G» Договора «О годовой отчетности некоторых типов хозяйственных обществ». Постійне посилання: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_908.

10. Davidow W., Malone M. The Virtual Corporation: Structuring and Revitalizing the Corporation for the 21st Century. New York: Harper Collins, 1992. 87 p.

References

1. Balabanov I. T. Interaktivnyj biznes: Ucheb. posobie / I. T. Balabanov. Sankt-Peterburg, 2001. 123 s.

2. Vjutrih Hans. A. Virtualizacija kak vozmozhnyj put' razvitija upravlenija / Hans A. Vjutrih, Andreas F. Fillip [Jelektronnyj resurs]. URL: http://vasilievaa.narod.ru.

3. Gol'dshtejn Ja. G. Strategicheskij innovacionnyj menedzhment. Uchebnoe posobie / Ja. G. Gol'dshtejn. Taganrog: Izd-vo TRTU, 2004. 267 s.

4. Ermishin P. G. Osnovy jekonomicheskoj teorii / P G. Ermishin. M.: Infra-M., 2004. 348 s.

5. Klejner G. Predprijatie kak faktor institucional'noj stabil'nosti / G. Klejner // Problemy teorii i praktiki upravlenija. 2001. №3. Postijne posylannja: http://www.vasilievaa.narod.ru/ptpu/19_3_01.htm.

6. Lodzhenski S. Ob#edinenie virtual'nyh kollektivov: transformacija liderstva i innovacij v global'nom integrirovannom predprijatii / S. Lodzhenski, R. Rejli. M.: Informizdat, 2006. 208 s.

7. Nosov N. A. Tehnologii virtual'noj real'nosti / N. A. Nosov // Sostojanie i tendencii razvitija. M.: ITAR-TASS, 1996. 160 s.

8. Polterovich V. M. Strategii institucional'nyh reform. Perspektivnye traektorii / V. M. Polterovich // Jekonomika i matematicheskie metody. M., 2006 T.42, Vyp.1 35 s.

9. Chetvertaja Direktiva N 78/660/EJeS Soveta Evropejskih Soobshhestv osnovyvajushhajasja na stat'e 54 (3) «G» Dogovora «O godovoj otchetnosti nekotoryh tipov hozjajstvennyh obshhestv». Postijne posylannja: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_908.

10. Davidow W., Malone M. The Virtual Corporation: Structuring and Revitalizing the Corporation for the 21st Century. New York: Harper Collins, 1992. 87 p.

Размещено на Allbest.ru