Кластерний підхід - основа підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки агропромислового комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

Кластерний підхід - основа підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки агропромислового комплексу

УДК 332.1:330.111.8

Маколкіна О.В.

Анотація

Стаття присвячена визначенню поняття «кластер» та його структурної побудови відповідно до специфіки агропромислового комплексу. Розглянуто принципові цілі і передумови, а також принципи впровадження кластерного підходу у функціонування як вітчизняних, так і закордонних агропромислових підприємств. У запропонованих рішеннях визначені переваги та недоліки, труднощі у кластеризації підприємств, які зумовлені наявним станом підприємств цього сектора економіки, а також суспільними передумовами.

Ключові слова: кластер, кластеризація, кластерний підхід, кластерна модель, структура кластера в агропромисловому комплексі.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний розвиток економіки України потребує зростання національної конкурентоспроможності та розширенні меж діяльності товаровиробників як на внутрішньому, так і на світовому ринках. Стратегічні пріоритети формування діяльності вітчизняних підприємств, перш за все, спрямовані на інноваційно-інвестиційну політику, яка передбачає створення певних економічно-організаційних об'єднань щодо ефективного існування у зовнішньому середовищі. Формування високоефективної аграрної системи, покликаної забезпечити продовольчу безпеку і створити нормальні умови для розвитку сільських територій, є не простою проблемою для будь-якої країни та її регіонів, але стає особливо складною в період радикальних реформ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці розвитку агропромислового виробництва на кластерній основі присвячені роботи В.В. Бакуми, І.С. Борисової, С.А. Володіна, В.І. Захарченко, М.В. Зубця, А.В. Іванько, М.Ф. Кропивка, Д.Ф. Крисанова, П.Т. Саблука, Н.М. Сіренко, В.С. Шебаніна та інших науковців. Проте, потребують вирішення питання визначення організаційно-економічних засад кластеризації сучасного агропромислового виробництва, зважаючи на трансформаційні процеси в системі ведення національного господарства.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення організаційно-економічних засад розвитку агропромислового комплексу, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.

Постановка завдання. У сучасному світі потенціал і конкурентоспроможність країни є похідними конкурентоспроможності входять до її складу територій в силу того, що ресурси та фактори виробництва, людський і соціальний капітал, умови для ведення бізнесу локалізовані на регіональному рівні, де живуть і працюють конкретні люди і функціонують конкретні компанії. Сьогодні глобальна конкуренція між країнами зводиться до конкуренції між окремими регіонами. Одиницею глобального економічного простору стає регіон, який набуває стратегічне значення для процвітання своєї країни; на нього покладається роль локомотива у національному розвитку. Останнє зумовлює значущість концептуально оформленого стратегічного підходу до регіонального розвитку і його інтеграції в систему національних пріоритетів.

Виклад основного матеріалу

Кластеризація економіки дозволяє сформувати комплексний погляд на державну політику регіонального розвитку, підвищити продуктивність, ефективність і конкурентоспроможність бізнесу, розширити можливості для інноваційного розвитку, оптимізувати взаємодію між різними суб'єктами економічного розвитку регіону: державою, великим і малим бізнесом, науково-освітньою спільнотою і громадськістю; сформувати «обличчя» регіону в сприйнятті зовнішнього оточення і, в цілому, підвищити рівень зайнятості та якість життя населення.

Кластери на сьогодні є основою найбільш успішних економік. Наприклад, кластер виноробства в Чилі, Каліфорнії, Силіконова Долина, автомобільні кластери Австрії, Угорщини та ін. в значній мірі визначають і направляють економічний розвиток своїх країн. В цілому, у світі налічується понад 2000 кластерних утворень, зосереджених, головним чином, у сферах АПК, інформаційно-телекомунікаційної індустрії, автомобілебудуванні, біо- і нанотехнології. У США функціонує понад 40 великих кластерів, в яких продукується понад 61% ВВП і зайнято понад половини працездатного населення країни. кластерний агропромисловий підприємство

Кластери являють собою організаційну форму консолідації зусиль зацікавлених сторін. Всі зусилля спрямовані на досягнення конкурентних переваг в умовах глобалізації економіки. Головне, на що націлені кластери, -- це можливість для бізнесу і регіону розвиватися не за інерцією. Для бізнесу кластер -- це реальна можливість забезпечити собі конкурентоспроможність у майбутньому, тобто створювати довгострокову стратегію розвитку підприємств на 5-10 років і більше. Кластери складаються з підприємств, спеціалізованих в певному секторі економіки і локалізованих географічно. В економічній системі кластерне об'єднання виконує завдання сильного підприємства, яке підтягує за собою дрібні слабші.

Професор Портер, який є основоположником кластерної концепції, визначає що «кластери є організаційною формою консолідації зусиль зацікавлених сторін, спрямованих на досягнення конкурентних переваг, в умовах становлення постіндустріальної економіки». Поняття кластера вказує на галузеву та географічну належність сукупності входять до його складу підприємств, які виробляють і продають ряд пов'язаних або взаємодоповнюючих товарів спільними зусиллями. В даній дефініції акцентований фактор територіальної близькості, наявність спільних інтересів учасників кластера і закономірно виникає у результаті цього кооперація між ними для досягнення синергетичного ефекту на міжгалузевому рівні.

Виділимо наступні ознаки, що формують кластери в агропромисловому комплексі: -- технологічна ознака: формування і підтримка висококваліфікованих робочих кадрів; -- вертикальна, горизонтальна і латеральна ознаки: для висхідного потоку (співробітництво з постачальниками товарів і послуг, включаючи продукти інтелектуальної праці науково-дослідних установ) і для спадного потоку (співробітництво в сфері обігу); -- географічна, фокусна і вертикальна ознаки: виражаються в застосуванні технологічних і технічних новинок у середовищі малого і середнього бізнесу. Дані ознаки передбачають стратегічне внутрішньо мережеве планування, що стимулює організацію інноваційної діяльності в кластері. В економіці можна розглянути три форми агропромислових кластерів, що відбивають їх розвиток. 1. Внутрішньорегіональні економічно активні структури всередині секторів АПК, що формуються навколо науково-дослідних і освітніх установ. 2. Виробничі ланцюжки, побудовані по вертикальній ознаці, де виробничий процес формує кластерне ядро (ланцюжок «постачальник -- переробник -- збутовик -- покупець»). 3. Галузі на високому рівні агрегації («харчовий кластер») чи співтовариство секторів («агропромисловий кластер»). Головними елементами агропромислового кластера на рівні регіону виступають супідрядні між собою центри (ядра). Економічне ядро в регіонах представляє сукупність «полюсів росту». Ядро в структурі агропромислового кластера звичайно представлено великим промисловим підприємством, що у процесі своєї виробничої діяльності довело перспективність подальшого розвитку виробництва. Біля ядра сконцентровані забезпечуючі технологічний ланцюжок середні і дрібні підприємства, постачальники й інфраструктурні підприємства.

Території регіонального економічного простору, де знаходяться підприємства агропромислового комплексу, виступають як полюси концентрації факторів виробництва і фінансових ресурсів, що забезпечують ефективну віддачу інвестицій у границях даного регіону. Інтеграція підприємств (кластерів) АПК формує полюси економічного росту. Сюди варто інвестувати капітал замість розподілу його по підприємствах агропромислового комплексу. Перетворення в життя концепції розвитку регіонального АПК на базі ядер розвитку передбачає проведення комплексу економічних заходів: 1) перегляд концепції управління агропромисловим комплексом регіону, що передбачає чітку класифікацію галузей і підприємств по потенційній здатності до економічного росту; 2) поєднання напрямків і методів впливу адміністрації на регіональному рівні, що включають як директивні форми управління, так і індикативні і консультативні; 3) проведення необхідних процедур націоналізації, банкрутства підприємств або розширення ступеня участі регіонального бюджету в капіталах інтегрованих корпорацій; 4) підвищення статусу регіональної агропромислової політики з розробкою необхідних законодавчих актів; 5) виявлення всього комплексу інструментів і ресурсного потенціалу при розробці концепції розвитку регіонального АПК; 6) формування структури управління агропромисловим комплексом, адекватної цілям інноваційно-кластерного розвитку. Кластерна концепція пропонує альтернативний погляд на сутність конкуренції, новий підхід до структурування економіки регіону і прогресивну форму інституційної організації інноваційного процесу.

Конкуренція, яка має місце в рамках кластерного утворення, модифікується в напрямку посилення кооперативних взаємодій конкуруючих гравців і скорочення інтенсивності суперництва. В результаті, компанії-конкуренти, які працюють на одному ринку, набувають можливість об'єднувати свої зусилля для вирішення спільних питань і досягнення взаємних вигод при збереженні своїх конкурентних позицій один по відношенню до одного. Можливості співробітництва в рамках кластера чисельні і включають спільні інвестиції в створення власних освітніх установ, які покликані виховувати спеціалізованих кадрів для потреб гравців кластера; розвиток спільної для всіх компаній галузі бази НДДКР, лобіювання питань надання дешевого кредиту та інших факторів виробництва, а також представлення інтересів галузі перед держструктурами.

Конкурентний простір кластера декомпозується на внутрішній і зовнішній. Внутрішня конкуренція має місце в межах самого кластера між його учасниками, які виконують один вид діяльності, за споживача. Зовнішня конкуренція являє кластер як єдиного утворення з особливою ідентичністю, який вступає в суперництво з іншими кластерами і великими корпораціями на глобальному ринку. В даному контексті цілісність кластера у світовому масштабі, у глобальній конкуренції за споживача і ресурси створює підстави для розвитку тісної кооперації всередині кластера і збільшення продуктивності всіх його учасників з метою підвищення конкурентоспроможність кінцевого продукту кластера на світовому ринку.

Таким чином, в рамках кластера, фірми-учасники можуть оптимізувати свою діяльність і зміцнювати свої ринкові позиції за рахунок конкуренції (наприклад, захоплення частки ринку конкурентів), так і через кооперацію (досягнення економії на загальних для всіх гравців галузі витратах). Глобальне конкурентне середовище, в якому функціонує зрілий ефективний кластер, пред'являє високі вимоги за ціною і якістю кінцевого продукту кластера, що сприяє розвитку внутрішніх зв'язків між учасниками кластера та розвитку кооперації.

Кластерний підхід пропонує альтернативну форму інституціональної організації економіки регіону, засновану на постійній, самовідтворюваній взаємодії галузей і окремих економічних агентів, поміщаючи при цьому характер і глибину зв'язків між ними в основу при аналізі регіональної економіки. В рамках кластерної концепції одиницею аналізу та управління стає кластер як міжгалузеве утворення у всьому різноманітті його форм, з його внутрішньою динамікою. Крім цього кластеризація створює умови для взаємопроникнення різних галузей і створення в результаті цього нових ринків.

В рамках кластерної концепції міжгалузевий характер організації економіки поглиблюється в силу появи нових ринків на стику існуючих галузей. Галузева концепція організації економіки сприяє роз'єднанню окремих елементів регіональної економіки; кластерна концепція, навпаки, зводить їх воєдино і представляє цілісний і комплексний погляд на економіку, що враховує всі горизонтальні зв'язки між окремими господарюючими суб'єктами.

«Ядро» кластера становлять компанії-виробники основної продукції, навколо яких зосереджені інші учасники. Такі автовиробники в кластерах автомобілебудування, фермерські господарства і виробники вина в агропромислових кластерах, виробники взуття у взуттєвих кластерах і т.п.

Особливу роль у кластері відіграє держава, представлене федеральними та регіональними органами влади, які формують інституційно-правові умови для реалізації кластерних ініціатив, організовують майданчик для діалогу та узгодження інтересів учасників, надають фінансову підтримку (рис. 1).