Державні механізми формування інвестиційної політики в сучасних умовах трансформації національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351

ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Наталія Криштоф *

У статті розглянуто інвестиції як складову інвестиційного потенціалу країни. Проаналізовано надходження прямих іноземних інвестицій та індекси українського інвестиційного клімату. Досліджено аспекти інвестиційної привабливості України та визначено напрями активізації українського інвестиційного потенціалу. Розглянуто механізми створення сприятливого інвестиційного клімату. Обґрунтовано, що інвестиції є необхідним механізмом для співпраці влади і бізнесу.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційний клімат, інвестиційна політика, інвестиційний потенціал, модернізація національної економіки.

Стаття надійшла до редакції 10.05.2017р.

інвестиційний клімат іноземний привабливість

Крыштоф Н. С. Государственные механизмы формирования инвестиционной политики в современных условиях трансформации национальной экономики.

В статье рассмотрены инвестиции как составляющая инвестиционного потенциала страны. Проанализированы поступления прямых иностранных инвестиций и индексы украинского инвестиционного климата. Исследованы аспекты инвестиционной привлекательности Украины и определены направления активизации украинского инвестиционного потенциала. Рассмотрены механизмы создания благоприятного инвестиционного климата. Обосновано, что инвестиции являются необходимым механизмом сотрудничества власти и бизнеса.

Ключевые слова: инвестиции, инвестиционный климат, инвестиционная политика, инвестиционный потенциал, модернизация национальной экономики.

Kryshtof N. S. State mechanisms of investment policy formation in modern conditions of national economy transformation.

The article considers investments as a component of the country investment potential. The incomes of foreign direct investments and Ukrainian investment climate indices are analyzed. The aspects of the Ukraine investment attractiveness are investigated and the directions of activization of the Ukrainian investment potential are determined. Mechanisms for creating a favorable investment climate are considered. It is substantiated that investments are necessary mechanism for cooperation between government and business.

Keywords: investments, investment climate, investment policy, investment potential, modernization of national economy.

Постановка проблеми. Україна, як невід'ємна частина Європи, орієнтується на діючу в розвинених країнах модель соціально-економічного розвитку. А курс нашої держави на євроінтеграцію передбачає модернізацію економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій та вихід українського товаровиробника на світові ринки. Побудова сильної європейської демократичної держави передбачає якісний рівень надання публічних послуг населенню, розвиток сучасної інфраструктури та створення сприятливого інвестиційного клімату. Успішне впровадження інвестиційної політики передбачає наявність в країні певних передумов, а саме: сприятливого економічного середовища, суспільної підтримки реалізації проектів, стабільної та прозорої нормативно-правової бази, а також виваженої структурної політики держави, головними завданнями якої є подолання диспропорцій, що виникають між окремими сферами, галузями економіки країни, а також регіонами та інституціями, і формування на цій основі збалансованої структури економіки країни. Ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Україна отримала дієві інструменти для своїх перетворень, серед яких вимоги на відповідність Копенгагенським критеріям - параметрам, яких мають додержуватися держави - члени Європейського Союзу Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020» є вектором модернізації оборонної, соціально-економічної, організаційної, політико-правової сфер України. Однією з середньострокових цілей подальших реформ у державі є створення сприятливого середовища для ведення бізнесу, розвитку малого і середнього підприємництва, залучення інвестицій. Для підтримки інвестиційної активності та захисту прав інвесторів потрібно забезпечити ефективний захист права приватної власності та гармонізувати із законодавством Європейського Союзу положення законодавства України щодо захисту прав національних та іноземних інвесторів, запровадити стимулюючі механізми інвестиційної діяльності, виходячи із найкращої світової практики [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання розвитку інвестиційної взаємодії держави та бізнесу досліджують такі вітчизняні науковці як Н. Балдич, Н. Безбах, В. Варнавський, О. Вінник, Л. Гриценко, І. Розпутенко, Л. Ільченко-Сюйва, О. Ігнатенко, Н. Олійник, О. Кілієвич, О. Сафронова, О. Соколова та інші. У їх роботах аналізуються основи державного управління щодо формування інвестиційних ресурсів та оптимізації механізму їх взаємодії як важливого фактора забезпечення ефективності інвестиційного процесу. Переважна більшість досліджень виходить із того, що ефективна форма організації між державою та приватною сторонами дозволяє реалізовувати суспільно значущі проекти у різних сферах інфраструктури ефективнішим шляхом, ніж можна досягти ймовірними партнерами поодинці, та передбачає спільне інвестування матеріальних і нематеріальних активів на умовах спільної діяльності та угоди про розподіл прибутку [3].

Попри наявність вагомого наукового доробку у сфері інвестиційної діяльності, залишається багато питань щодо створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, який би забезпечив ефективну державну політику. А сучасна економічна ситуація в країні зумовлює необхідність поглибленого дослідження механізмів та шляхів формування ефективної інвестиційної політики в Україні з урахуванням структурних зрушень в економіці.

Метою статті є аналіз сучасного стану інвестиційного клімату в Україні, виявлення механізмів активізації інвестиційної діяльності в Україні, проблемних питань інституційно- правового забезпечення та вдосконалення цих механізмів, пошук шляхів формування привабливого інвестиційного клімату в умовах трансформації національної економіки.

Виклад основного матеріалу. Функціонування світової економіки здійснюється за рахунок ефективної взаємодії держави та бізнесу. Ці економічні суб'єкти не тільки конкурують за економічний вплив, що в принципі стимулює розвиток економіки, але й ефективно співпрацюють.

Інвестиційний потенціал є здатністю залучати та ефективно використовувати інвестиційні ресурси. Разом із залученим іноземним капіталом країна отримує досвід та поштовх для розвитку інноваційних галузей, встановлює зовнішні зв'язки, запроваджуючи ефективні системи управління. Тому на сучасному етапі трансформації національної економіки постає проблема пошуку конструктивних шляхів подолання кризових явищ та виявлення оптимальних механізмів реалізації джерел інвестиційного потенціалу Сучасні науковці та експерти, дослідивши різні підходи до визначення категорій «інвестиції» та «інвестиційний клімат», дійшли висновку, що інвестиційний клімат, як сукупність умов реалізації інвестицій, слід розглядати на рівні держави, регіону, галузі та підприємства. А інвестиційна привабливість є сукупністю інвестиційно-привабливих ознак об'єкта інвестування (країна, регіон, галузь, підприємство), що базуються на аналітичних і прогнозних даних, які відображають рівень ризику і доходності здійснюваних інвестицій [5].

Залучення інвестицій визначається одним із напрямів реалізації Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні [4].

Сьогодні Уряд приділяє увагу розвитку ділового та інвестиційного клімату, задля поліпшення ділового клімату створено низку допоміжних інституцій: Офіс із залучення та підтримки інвестицій, Офіс із просування експорту та High-tech Office, Національний комітет із промислового розвитку та Експертну раду комітету Ці структури орієнтовані на роботу з ключовими сферами розвитку економіки країни: залучення інвестицій, нарощування експорту та розвиток високотехнологічних галузей. Для прискорення реформ та забезпечення процесу трансформації економічного зростання Кабінетом Міністрів презентовано проект Середньострокового плану пріоритетних дій до 2020 року, який спрямований на синхронізацію зусиль усіх зацікавлених сторін, в тому числі міжнародних організацій та донорської спільноти, та поєднання в єдиному стратегічному баченні державної політики країни. План передбачає перехід від антикризового до середньострокового планування і містить п'ять окреслених стратегічних пріоритетів, що охоплюють різні сфери життя країни та є принциповими елементами її трансформації:

економічне зростання - збільшення обсягу експорту та інвестицій, податкової та митної реформи, дерегуляції, земельної реформи, приватизації, реформування енергетичного сектору та утримання макроекономічної стабільності шляхом продовження фіскальної консолідації;

ефективне врядування - проведення реформи державного управління, децентралізації і реформи державних фінансів;

розвиток людського капіталу - проведення реформи системи освіти, охорони здоров'я, поліпшення надання державної соціальної підтримки, розвиток культури і спорту;

верховенство права і боротьба з корупцією - підтримка ефективного функціонування інститутів боротьби з корупцією і співробітництва, забезпечення рівного доступу до правосуддя, а також забезпечення ефективного захисту прав власності;

безпека та оборона - здійснення дій щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності держави, а також найважливіші аспекти безпеки громадян [2].

Зазначені управлінські заходи потребують негайної реалізації, адже у щорічному рейтингу конкурентоздатності країн (IMD WCY 2015) Україна зайняла передостаннє 60 місце із 61 позиції, зокрема за категорією «інфраструктура» - 48 місце, втративши 4 позиції порівняно з 2014 р. Найбільшого падіння зазнали такі показники: «базова інфраструктура» - з 46 на 52; «технологічна інфраструктура» - з 47 на 54; «наукова інфраструктура» - з 40 на 43; «освіта» - з 24 на 33 [6]. Сучасна інфраструктура промисловості в Україні не відповідає потребам існуючих промислових підприємств, а тим більше вимогам до неї з боку новостворених сучасних промислових виробництв

Згідно з Індексом інвестиційної привабливості (International Business Compass), що його розраховує міжнародна консалтингова мережа BDO, Україна посідала 89 місце зі 174 країн у 2015 році. Експерти оцінювали інвестиційну привабливість України невисокою, а ведення бізнесу як помірно ризиковане. В динаміці на той час спостерігалося певне покращання умов інвестиційної та підприємницької діяльності. За результатами ж 2016 року Україна перемістилася на 130 місце [8].

За підсумками 2016 року Україна перевищила розмір інвестицій, які надійшли в економіку 2014-го р. (219,4 млрд грн). Питома вага валового нагромадження основного капіталу у ВВП за два квартали 2016 року становить 13,2 %, тобто розміри інвестування не досягають прийнятного мінімального рівня, достатнього для підтримки виробничих потужностей, а їх недостатньо для базових інновацій і технологічного оновлення економіки, адже ступінь зносу основних засобів становить 60,1 %. Недостатнє інвестування призводить до втрати конкурентоспроможності національної економіки, занепаду основних фондів, спаду виробництва та збільшення собівартості продукції. Найбільший обсяг інвестицій надходить в промисловість, у 2016 р. припадає 33,6 % внутрішніх та 29,4 % іноземних інвестицій в економіку - це пояснюється ефектом масштабу, а не реальною привабливістю галузі для інвесторів.

За обсягами залучених внутрішніх та іноземних інвестицій перше місце посідає виробництво харчових продуктів та металургія, їхні частки на кінець третього кварталу 2016 р. становили, відповідно, 17 % та 11,9 % внутрішніх інвестицій, та 18,7 % та 39,7 % прямих іноземних інвестицій. Найбільшу частку капіталовкладень інвестори здійснюють за рахунок власних коштів - 71,8% (147 млрд грн), що свідчить про закритий характер економічного відтворення і високу залежність стану інвестування в країні від прибутку. В останні роки посилилась тенденція зниження частки видатків державного бюджету на фінансування капітальних інвестицій в цілому - з 1,1 % у 2016 році. Водночас частка за рахунок місцевих бюджетів зросла - до 4,8% у поточному році, що узгоджується з політикою децентралізації.

Незначний обсяг коштів іноземних інвесторів не справляє суттєвого впливу на загальний стан капіталовкладень в Україні, адже їхня частка становить у середньому 2% від загального обсягу інвестицій в основний капітал. У 2016 році переважно кошти іноземних інвесторів спрямовувалися у фінансовий сектор та страхову діяльність. Темпи зростання української економіки, пов'язані з видобутком та експортом продукції, складають до 2 % на рік. Необхідна структурна перебудова економіки та орієнтація на вироблення продукції із високою доданою вартістю (за експертними оцінками, у 2017 році Україна потребуватиме капітальних інвестицій на суму 24,8 млрд дол США), при цьому частка інвестицій у ВВП має суттєво збільшитись у 2017 році до 18,9 % [9].

Складно сподіватися на економічне зростання, якщо Україна, за даними Global Competitiveness Report, 133-тя із 138-ми країн у рейтингу за привабливістю податкової системи. В рейтингу Doing Business наша країна піднялася на 80 позицію, але темпи просування суттєво знизились.

Найпростіший показник зміни інвестиційної привабливості України - це приплив іноземних інвестицій. У 2016 році в Україну «прийшло» близько 3,4 млрд дол прямих інвестицій з-за кордону Ця сума тільки на перший погляд виглядає приростом порівняно з 3 млрд дол у 2015 році. Десь половина з «інвестованих» в 2016 році грошей - це збільшення статутного капіталу іноземних банків. Прямі іноземні інвестиції на особу в Україні у 4 рази менші ніж у Польщі, і в 12 разів менші ніж в США. Так, за даними UNCTAD за 2015 рік, прямі іноземні інвестиції в Україні - менше $ 1,4 тис. на людину, тоді як в Чехії - $ 10,7 тис., а США - $ 17,4 тис.

Можна зробити висновок, що на третьому році реформ бажання іноземців вкладати в Україну значно ослабло. Це при тому, що в розвинених країнах надлишок дешевих грошей, тобто і попит на високодоходні інвестиції як ніколи високий. Основна конкурентна перевага України - дешева робоча сила, а українським виробникам відкрилися величезні ринки країн ЄС. За останні два роки влада провела більше реформ, ніж за попередні двадцять років. Проте цього виявилося недостатньо, щоб переконати іноземців прийти на український ринок. З приватними інвесторами доки не склалося, про що свідчить статистика по інвестиціях.

Чи може держава, в якій триває війна, бути привабливою для іноземного інвестора? Як зробити бізнес-клімат у нашій країні сприятливим для інвестора? Очевидно, через дієві інвестиційні стимули. Приватним кредиторам необхідне розуміння, як країна повертатиме кредити. Що може змусити іноземних інвесторів вкладати гроші в українську економіку? В першу чергу - зменшення ризиків для бізнесу.

Активізація українського інвестиційного потенціалу має здійснюватися через мінімізацію інвестиційних ризиків та покращання інвестиційного клімату Характер інвестиційної політики визначає ступінь державного втручання в економічні процеси.

Головною причиною низького інтересу до інвестування в Україну є відсутність довіри до українського правосуддя. Це найстрашніше для будь-якого довгострокового інвестора. Потрібні перезавантаження системи правосуддя, реформа фіскальної системи, адміністративна реформа [12].

Зусилля також мають бути спрямовані на розвиток перспективних секторів вітчизняної економіки, боротьбу з корупцією та перебудову неефективної системи соціального захисту населення. Особлива увага має приділятися розвитку податкового законодавства, спрямованого на зменшення нелегального обороту капіталу, а також спрощення залучення в українську економіку стратегічних інвестицій і внутрішнього, і зовнішнього походження.

Приватні інвестиції необхідні для зростання економіки та розвитку інфраструктури за умови збереження основних об'єктів інфраструктури в державній власності. Ефективного росту можна досягти через: участь приватного сектора у фінансуванні через інвестування та кредитування інфраструктурних проектів; розміщення державних замовлень на будівництво, реконструкцію та модернізацію об'єктів інфраструктури в приватному секторі; передачу об'єктів в управління приватним компаніям при збереженні форми власності. Для підвищення рівня гарантування захисту інтересів приватних інвесторів та держави необхідно на рівні закону встановити істотні умови договору та розробити механізм справедливої компенсації у разі дострокового припинення договору за ініціативою державного партнера з метою відшкодування обґрунтованих збитків приватного партнера. У листопаді 2016 р. при Міністерстві інфраструктури за підтримки Western NIS Enterprise Fund створено Проектний офіс з розвитку державно-приватного партнерства Spilno - Public-Private Partnership Management Office, основним завданням якого є запуск механізму державно-приватного партнерства в Україні. Для удосконалення інституційного та правового забезпечення підготовки і реалізації проектів необхідно утворити фінансові інститути розвитку для інвестування і гарантування приватних інвестицій - Банк розвитку України та Інвестиційний фонд України; утворити експертний орган розвитку для проведення незалежної експертизи фінансово-економічного обґрунтування, перевірки й оцінки проектів на предмет відповідності цілям і завданням державної політики.

Стратегічним інвесторам можуть бути цікаві вітчизняні держкомпанії, їх приватизація може вилитися в інвестиційні рішення. Також слід згадати про портфельних інвесторів, які вкладають мільярди доларів в активи по всьому світу Щоб їх отримати, потрібний фондовий ринок і вільний рух капіталу та ефективні секторальні реформи. Можна зменшити ставки по податках на видобуток газу з нових родовищ, отримавши потужні інвестиції у розвідку і здобич, що розв'язало би проблему енергетичної залежності [12].

На сьогодні Верховною Радою прийнято два ключових закони щодо стимулювання інвестицій в Україну. Мова йде про Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зняття регуляторних бар'єрів для розвитку державно-приватного партнерства в Україні та стимулювання інвестицій», а також Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зняття регуляторних бар'єрів для розвитку мережі індустріальних парків в Україні». Разом з цим у наукових колах активно обговорюється необхідність прийняття Закону «Про зняття регуляторних бар'єрів в діяльності індустріальних парків», який регулюватиме процедури створення та функціонування індустріальних парків, нормами пропонованого закону передбачається тимчасове звільнення від податку на прибуток (перші 5 років за 0 % ставкою, наступні 5 років за ставкою вдвічі меншою за базову), розстрочка імпортного ПДВ на ввезення виробничого обладнання на 60 місяців, звільнення від ввізного мита на виробниче обладнання (не поширюється на сировину) та можливі пільги з податку на майно (за рішенням органів місцевого самоврядування). Податкові пільги, відповідно до законопроекту, надаватимуться виключно для нових виробництв, у ньому прописані також жорсткі критерії для інвесторів.

У цьому плані слід було б звернутися також до вивчення і запозичення практики інших країн. Наприклад, у Туреччині резиденти звільняються: від ПДВ та ввізного мита, від оподаткування корпоративним податком, внесків на соціальне страхування, податку на нерухомість (на 5 років), відповідним законодавством передбачається також зниження вартості електроенергії, води, природного газу та зв'язку. У Македонії інвестор на 10 років звільняється від сплати корпоративного податку, ПДФО, ПДВ, податку на нерухомість та акцизів. Крім того, такий інвестор має право ввозити сировину та обладнання на територію індустріального парку без сплати мит. Саме таким шляхом розвитку промислових індустрій пройшли Польща, Словаччина. В середньому у світі інвестори в один гектар площі індустріального парку інвестують від одного до п'яти мільйонів доларів [10].

Як показали останні роки, бізнес в Україні не може вирішити завдання розвитку економіки. Тому цю функцію на себе має взяти держава. Слід сформувати фінансовий ресурс, що буде спрямований на відновлення нагромадження капітальних виробничих фондів та фондів інноваційного розвитку країни. Відновлення виробничого капіталу в країні передбачає першочергове інвестування у критично важливі виробничі потужності, що є найбільш зношеними. До таких можна віднести енергетичний сектор, від якого безпосередньо залежить конкурентоспроможність суттєвої частини промисловості країни. Іншим важливим напрямком сфери енергетики є відновлення виробничих фондів державних компаній, що займаються видобутком природного газу та нафти, модернізація до сучасного рівня, щонайменше, одного нафтопереробного заводу країни. Нарощення питомої ваги атомної енергії у структурі використаної збільшення видобутку природного газу та нафти, з подальшою її переробкою, сприятиме суттєвому зниженню імпорту енергоресурсів, вивільняючи додаткові фонди для відновлення економіки країни. Власники великого бізнесу мають отримати від влади гарантії недоторканості їхньої власності з метою стимулювати їх до модернізації виробничих активів. На цьому етапі в державі має розпочатися широка програма по заміні застарілих виробничих фондів, що має фінансуватися як з боку держави, так і з боку приватного бізнесу. Перспективними галузями у цьому сенсі залишаються: енергетика, металургія, хімічна та харчова промисловість, ОПК, машинобудування, приладобудування, верстатобудування, авіабудування, тощо. Ця ж програма має включати відновлення промислової інфраструктури у найбільш важливих вузлах.

Розвиток країни передбачає спрямування сформованих фондів не лише на потреби модернізації вже існуючих потужностей, але й на інноваційний розвиток. Держава має взяти під свою опіку відновлення науково-дослідницьких робіт по найбільш перспективних напрямках, враховуючи колишні напрацювання, ресурсний та людський потенціал. Оскільки відразу створити новий високотехнологічний товар, конкурентний на зовнішніх ринках, практично неможливо, пропонується сконцентруватися на розвитку вже існуючих товарів з метою їх додаткової обробки в Україні, а також на окремих елементах, що можуть бути поєднані з компонентами імпортного виробництва для отримання готового товару. Можемо спрогнозувати, що формування позитивного сальдо торговельного балансу на тлі реалізації курсу на реіндустріалізацію країни буде досить потужним сигналом для зовнішніх інвесторів долучитися до нового перспективного ринку [13].

Сьогодні дуже динамічно розвивається український агарний сектор, який має багато спільних бізнес-проектів. Розвиток переробної галузі, інфраструктури та логістики, органічного виробництва та впровадження інноваційних технологій в українському аграрному секторі - це ключові напрямки для розвитку двосторонньої співпраці та інвестиційного співробітництва. Україна при ефективному менеджменті може бути житницею та годувальницею всього світу Аграрний сектор є стратегічним для української економіки. Тому для України виробництво сільгосппродукції є тим, чим для країн Близького Сходу є нафта та газ. За оцінками експертів галузі, найбільш інвестиційно привабливими підсекторами в українському АПК для іноземних інвесторів є: впровадження інноваційних технологій, розвиток «розумних ферм» (smart farming), зеленого туризму, кондитерська промисловість, виробництво та переробка червоного м'яса та птиці, а також збільшення асортименту української органічної продукції». Так, наприклад, за даними Мінагрополітики, за результатами 2016 року товарообіг аграрною продукцією між Україною та Японією склав $ 86,5 млн [11].

Важливо вдосконалити освіту за рахунок проведення інноваційних програм спільно із зарубіжними університетами, відповідно до світових стандартів. Для бізнесу - це фінансові стандарти, де рівень прозорості та достовірності впливає на ступінь довіри інвесторів. Необхідно впроваджувати заходи щодо розробки українських стандартів обліку та звітності, розвиваючи такі сфери господарювання, як енергетика, сільське господарство, переробка побутових і промислових відходів, деревообробка та туризм. Банківська система за підтримки держави має забезпечити вливання фінансових ресурсів в економіку. В цьому аспекті актуальними є питання страхування та гарантування інвестицій, і держава на цьому ринку має запровадити чіткі правила гри.

Висновки

Реформування державної інвестиційної політики в контексті активізації взаємодії держави та бізнесу передбачає формування партнерських відносин. У сучасному розумінні це є інституційний та організаційний альянс між публічною владою і приватним сектором з метою реалізації національних і міжнародних, масштабних, суспільно значущих проектів у широкому спектрі діяльності: від розвитку стратегічно важливих галузей промисловості до забезпечення суспільних послуг. Інтеграція України в європейський економічний та правовий простір є основою для подальшого впровадження зовнішньоекономічної політики, в тому числі стосовно покращання інвестиційного клімату Для цього необхідно адаптувати українське законодавство до європейських стандартів.

Покращання інвестиційного клімату та інвестиційної політики пов'язане з проведенням структурних реформ, спрямованих на економічне зростання, через впровадження новітніх технологій, оскільки інновації забезпечують приплив інвестиційного капіталу від приватного сектора.

Структурні зрушення в сучасній економіці являють собою не лише зміни галузевої структури, а й інституціональної, що супроводжується конструктивними діями держави - її структурною політикою, залученням позабюджетних джерел фінансування, а також інтелектуальних, технологічних, управлінських й інших ресурсів приватного сектора до вирішення суспільно-важливих інвестиційних завдань.

Чим сприятливіші умови для розвитку суб'єктів господарювання в державі, чим ефективніше державне управління, тим ймовірніше, що країна буде цікава для інвестора. В умовах глобалізації світової економіки формується відношення інвесторів не тільки до окремого господарюючого суб'єкта, але і до держави в цілому Відтак, необхідно провести кардинальні реформи та модернізувати державне управління, щоб країна стала привабливою для інвесторів, як для українських (власне, маємо і своїх олігархів), так і зарубіжних, які готові вкладати кошти в ефективні проекти. Але для цього необхідно створити відповідну нормативно-правову базу, яка б гарантувала зрозумілість та стабільність.

В Україні потрібно провести системні реформи в самому державному управлінні, політичним та бізнес-елітам потрібне розуміння та бажання змін у всіх сферах економіки.

Необхідно в першу чергу розв'язати проблему, пов'язану зі «сприянням» чиновників монополістам та великому бізнесу, адже від антиконкурентних змов втрачає держава.

Держава повинна створити максимально сприятливі умови для впровадження ефективних кардинальних змін, використавши для реформ інструменти податкової, митної, бюджетної та грошово-кредитної політики. Реформи мають відбутись як в економіці, так і в науці. Важливим є питання постійного підвищення рівня освіти та сприяння розвитку наукових досліджень, лише ті країни, які забезпечують умови розвитку освіти та науки, є економічно незалежними. Освіта та наука тоді розвивається, коли в державі існує потреба в них, а це можливе лише за наявності попиту з боку реального сектору економіки країни.

Загалом державне регулювання інвестиційної діяльності має бути спрямоване на пряме управління інвестиціями, а також на контроль за законністю здійснення інвестиційної діяльності всіма учасниками цього процесу.

Список використаних джерел

1. Про Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020» : Указ Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/5/2015

2. Звіт про хід і результати виконання програми діяльності КМУ у 2016 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.kmu.gov.ua/document/249740115/GOVERMENT REPORT_2016.pdf

3. Бодров В. Г. (2013). Державне управління у фінансово-економічній сфері : навч.-метод. матеріали / В. Г. Бодров, Н. І. Балдич, О. М. Сафронова. - Київ : НАДУ 2013. - 88 с.

4. Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні : Постанова Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 389 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-2011-%D0%BF

5. 5 .Бодров В. Г. Державне управління у сфері інвестицій та інновацій : навч.-метод. матеріали / В. Г. Бодров, О. М. Соколова; уклад. М. Т. Солоха. - Київ :НАДУ 2013. - 52 с.

6. Overall ranking and competitiveness factors. IMD WORLD COMPETITIVENESS CENTER [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.imd.org/uupload/imd.website/wcc/ Overall_ranking_5_years.pdf

7. Соколова О. М. Удосконалення інституційного забезпечення регулювання прямих іноземних інвестицій в Україні / О. М. Соколова, Т. А. Бойко // Вісн. НАДУ - 2014. - № 1. - С. 71-76.

8. BDO International Business Compass Overall ranking (2016) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.bdo-ibc.com/index/global-comparison/overall-index/

9. Інвестиції - 2016: повільне, але оптимістичне зростання // День. - 2016. - № 227 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://iser.org.ua/analitika/ekonomichnii-analiz/ investitsiyi-2016-povilne-ale-optimistichne-zrostannia

10. Хміль М. Промислова революція в Україні як нова національна ідея [Електронний ресурс] / М. Хміль. - Режим доступу: http://komprompol.rada.gov.ua/komprompol/control/uk/ publish/article?art_id=50530 &cat_id=47310

11. Інвестувати в «розумні ферми» та органіку запропонували японським бізнесменам у Мінагрополітики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://agropolit.com/ news/3939-investuvati-v-rozumni-fermi-ta-organiku-zaproponuvali-yaponskim-biznesmenam-u- minagropolitiki

12. Осталось два года. Дефолт? Реформы? [Електронний ресурс] / Игорь Мазепа. - Режим доступу: https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2017/02/8/620129/

13. Ємець В. Відновлення економіки домашня робота [Електронний ресурс] / В. Ємець; Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна». - Режим доступу: http:// newukraineinstitute.org/search?

14. Рейтинг Світового банку «Ведення бізнесу» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://russian. doingbusiness.org/data/exploreeconomies/ukraine/

15. Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення регуляторних бар'єрів для розвитку державно-приватного партнерства та стимулювання інвестицій в Україні : Закон України від 24 листопада 2015 р. № 817-VIII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov.ua/laws/show/817-19 /paran69 #n69

16. *Криштоф Наталія Степанівна - кандидат наук з державного управління, доцент кафедри управління національним господарством та економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України.

Размещено на Allbest.ru