88

Размещено на http://www.allbest.ru/

88

Державне регулювання тарифної політики підприємств монополістів

Білоусова Олена Станіславівна, кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник відділу державних фінансів

Інституту економіки та прогнозування НАН України

Анотації

Ключові слова: державне регулювання, тарифна політика, підприємства, природні монополії, планування витрат, собівартість продукції та послуг.

В статье исследовано влияние тарифной политики предприятий монополистов на финансы корпораций и государственные финансы. Выявлены проблемы государственного регулирования тарифной политики монополистов. На примере ОАО "Українська залізниця" проанализированы отдельные факторы, влияющие на величину тарифов грузовых и пассажирских перевозок. Выявлены проблемы планирования расходов и себестоимости, а также разработаны предложения по его усовершенствованию. Предложено инструментарий государственного регулирования тарифной политики предприятий монополистов.

Ключевые слова: государственное регулирование, тарифная политика, предприятие, монополии, планирование затрат, себестоимость продукции и услуг.

The article deals with the influence of the monopoly enterprises' tariff policy on corporations' finances and state finances. The problems of the monopoly enterprises tariff policy state regulation were revealed. Basing on the example of public company "Ukrainian Railways" the author analyzes the factors affecting the size of tariffs for freight and passenger transportation. Within the article the problems of cost and cost planning are identified, and proposals for their improvement are developed. The author also offers an instrument for the monopolists' tariffpolicy state regulation.

Тарифна політика підприємств монополістів та її вплив на національну економіку та домогосподарства є об'єктами державного регулювання в багатьох країнах. Недоліки державного регулювання процесу формування тарифів, визначення їх оптимального значення можуть призводити, з одного боку, до встановлення завищених тарифів і утворення фінансового тягаря для підприємств реального сектору та населення, а з другого, до затвердження занижених тарифів і створення збитковості для монополістичного підприємства. Прорахунки в оцінці оптимальних тарифів та можливих конкурентних умов на ринку, в разі одного чи другого із зазначених варіантів, створюють фіскальні ризики для держави. У першому випадку, це ризики збільшення бюджетних видатків на державну підтримку підприємств, субсидії населенню, а у другому - бюджетна підтримка підприємства монополіста. У сучасних умовах проблематика державного регулювання тарифної політики підприємств монополістів є соціально та економічно значимою та надзвичайно актуальною.

• на низькому рівні, прийнятному для споживачів (за їх доходами) - проте, нижче собівартості підприємств монополістів, які потребують бюджетної підтримки [1, с.101];

• на середньому рівні, неприйнятному для споживачів (за їх доходами) - проте, в повному обсязі покриваючому собівартість підприємств монополістів (без отримання прибутку);

• на високому рівні, неприйнятному для споживачів (за їх доходами), проте покриває собівартість та передбачає отримання прибутку [2, с.113; 3, с.77].

О.О. Барабаш, М.В. Богаченко дійшли висновку, що тарифна політика повинна забезпечувати соціальний захист населення від необгрунтованого підвищення тарифів, поліпшення рівня обслуговування пасажирів, оновлення рухомого складу тощо [4, с.27].С. Ран Кім і А. Хор досліджували організаційні аспекти державного регулювання природних монополій для країн із перехідною економікою [5]. Водночас у їх роботах недостатньо приділено уваги фінансовим та іншим інструментам державного регулювання тарифної політики монополістів.

тарифна політика монополіст

Виклад основного матеріалу

Запровадження принципу самоокупності підприємств монополістів в умовах скорочення державної допомоги підприємствам реального сектора економіки та субсидування населення для покриття вартості тарифів у межах проведення бюджетної консолідації потребує від держави запровадження дієвого інструментарію регулюванні цін (тарифів). Проте законодавством закріплено, що під час визначення тарифів здійснюється:

• стимулююче регулювання, що передбачає відповідно до законодавства врахування під час формування тарифів: витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; витрат на амортизацію; податків і зборів; регуляторної норми доходу; віддаленості різних груп споживачів від місця виробництва товарів; якості товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами монополій; державної підтримки, грантів, внесків споживачів;

• загальне регулювання, за яким тарифи мають формуватися з урахуванням витрат, які згідно з Податковим кодексом України враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств; податків і зборів; амортизацію, потреби в інвестиціях, визначених у встановленому порядку; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; державних дотацій та інших форм державної підтримки.

Враховуючи, що нормами Податкового кодексу України під час визначення бази оподаткування податком на прибуток передбачено застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку та міжнародних стандартів фінансової звітності, то між зазначеними підходами до державного регулювання тарифів залишається лише диференціація рівня прибутковості та інвестування.

Фактично підприємствам монополістам дозволено покривати будь-які витрати завдяки тарифам. Держава не використовує своє право на ціноутворення, враховуючи планування граничної ціни - максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб'єктом господарювання [7]. Нормативні обмеження складових тарифу, регламентація вибору методу формування тарифу, методика обліку витрат, планування виробничих витрат та собівартості продукції та послуг, а також контролю над дотриманням таких тарифів, цільовим використанням інвестиційних ресурсів, чистого прибутку, включених до складу тарифу - відсутні або мають рекомендаційний, необов'язковий характер.

На прикладі ПАТ "Українські залізниці" (суб'єкт природних монополій [9]) виявлено проблеми фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності та вплив чинників, які призводять до зростання тарифів перевезення вантажів та зростання збитковості послуг на перевезення пасажирів. Зростання тарифів цього монополіста створює негативні макроефекти через підвищення цін і тарифів інших суб'єктів господарювання або збільшення бюджетних видатків на покриття збитків. 58% вантажообігу в державі забезпечується залізничним транспортом [9]. Тарифи на перевезення вантажів у межах України були підвищені протягом 2016 та 2015 років. Протягом 2016 р. відбулося збільшення тарифів на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу у внутрішньому сполученні. Водночас тарифи на перевезення вантажів у міжнародному сполученні (регулюються спеціальною Тарифною політикою, яка щорічно затверджується Мінінфраструктури на основі міжурядових угод та встановлюються у швейцарських франках) протягом 2016-2015 рр. не збільшувалися.

За нашими розрахунками, збільшення тарифу на вантажні перевезення на 30% приводить до збільшення вартості вітчизняного виробництва в поточному році (без урахування ефекту часового лагу - підвищення цін іншими підприємствами) на: 104,7% у підприємств, що здійснюють добування металевих руд, інших корисних копалин та розроблення кар'єрів; 103,5% у підприємств із виробництва коксу та коксопродуктів; 103,4% у підприємств із виробництва автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів; 102,3% - із виробництва електричного устаткування; 101,2% у сільському господарстві. Загалом експорт товарів та послуг може зменшуватися, оскільки собівартість продукції збільшиться на 104% [10].

Так, тарифна політика підприємств монополістів безпосередньо або опосередковано впливає на фінанси інших суб'єктів господарювання та державні фінанси. Проте основними аргументами на користь підвищення тарифів є збитковість діяльності, зношеність основних засобів, брак коштів для проведення модернізації рухомого складу (локомотивів, вагонів), колій тощо. Аналіз фінансових результатів діяльності та забезпечення інвестування у 2016 р. показав, що дохід від реалізації отримано в розмірі 66,5 млрд грн, операційні витрати становили 64,7 млрд грн, відповідно операційний прибуток склав 1,8 млрд грн [11]. Фінансові витрати 4,8 млрд грн та збиток від курсових різниць становив 4,5 млрд грн. Чистий збиток за рік - 7,3 млрд грн. Кредитний рейтинг Standard & Poor's на рівні SD, Fitch - на рівні RD [12].

Значні фінансові витрати на обслуговування позик створюють дефіцит власний фінансових ресурсів - прибутку та збільшують боргове навантаження на інвестиції в основний капітал. У 2016 р. за нашими розрахунками цей показник становив 70,6%. Придбано основних засобів у сумі 6,8 млрд грн (при запланованих - 11,2 млрд грн). Обсяг капітальних вкладень у 2016 р. суттєво зменшився з 1601 млн дол. у 2012 р. до 254 млн. дол у 2016 р. При цьому загальний обсяг залучених ресурсів станом на 01.01.2017 р. склав 39,2 млрд грн.

Власні джерела фінансування - амортизація, яка становила у 2016 р.17,6 млрд грн, у повному обсязі не використовуються. Амортизація більше як удвічі перевищує вартість інвестованих ресурсів на придбання основного капіталу, капітальний ремонт та інші роботи з модернізації. Окрім цього, законодавством передбачено тарифи на залізничні перевезення встановлювати з урахуванням інвестиційної складової [13].

Надмірне залучення позик без відчутних результатів у модернізації підприємства монополіста (рівень зносу 69,9%, за окремими об'єктами до 90%) призводить до збільшення тарифів на перевезення, зменшення бази оподаткування та податкових надходжень до бюджету.

Таким чином, об'єктом контролю мали б бути: фінансові витрати від залучення й обслуговування фінансових зобов'язань (попередня оцінка доцільності залучення ресурсів, цільового та ефективного їх використання тощо), виробнича собівартість, інші операційні витрати, а також загалом джерела фінансування інвестицій в основний капітал.

Застосування методу формування тарифів "витрати плюс" та брак належно обґрунтованих нормативних обмежень витрат фактично унеможливлюють здійснення над ними контролю та оперативного моніторингу. Це призводить до прорахунків навіть на етапі планування та складання фінансових планів (таблиця 1).

У 2016 р. планувалося порівняно з 2015 р. збільшення матеріальних витрат на 126%, витрати на оплату праці на 110,8%, амортизації більше як удвічі, та зменшення операційних витрат. За нормами Державної цільової програми мало бути зменшення собівартості перевезень, а також зменшення обсягу питомих витрат енергоресурсів на 15% [14]. Фактичні витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи та інші операційні витрати були більшими за планові.

У разі оцінки фінансових планів Правлінням, Наглядовою радою, Мінінфраструктури, Мінекономрозвитку, Мінфіном, Кабінетом Міністрів України має здійснюватися аналіз витрат підприємства монополіста (з попередньо встановленими нормативними обмеженнями). Для вдосконалення державного регулювання тарифної політики підприємств монополістів пропонуємо запровадити: планування витрат та собівартості продукції, послуг, як процес розрахунку обґрунтованих витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для виробництва й реалізації продукції, здійснення інновацій для розвитку підприємства; нормування витрат, зокрема для цілей формування тарифів; моніторинг за виконанням планових показників.

Таблиця 1. Операційні витрати ПАТ "Українська залізниця" (планові та фактичні показники)