Зарубіжний досвід забезпечення охорони земель приватної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зарубіжний досвід забезпечення охорони земель приватної власності

землекористування економічний управління приватний

Стан земельних ресурсів України близький до критичного. На всій території поширені процеси деградації земель, серед яких най - масштабнішими є ерозія (близько 57,5% території), забруднення (близько 20% території), підтоплення (близько 12% території). За час проведення земельної реформи проблема охорони та раціонального використання земель ще більше ускладнилася [7].

У результаті реформування земельних відносин відбувся поділ сільськогосподарських угідь на земельні частки (паї), які передані у приватну власність. Організація таких земельних часток (паїв) не враховує ґрунтозахисних вимог, що сприяє розвитку деградаційних процесів [19]. Крім того, схилові, деградовані та малопродуктивні землі не були вилучені зі складу ріллі. На жаль, у сучасних реаліях землевласники та землекористувачі не зацікавлені або не спроможні проводити землеохоронні заходи, зокрема консервацію земель.

Для вирішення екологічних проблем землекористування в Україні прийнято Концепцію боротьби з деградацією земель та опустелюванням, метою якої є підвищення ефективності реалізації державної політики щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, визначення пріоритетних завдань, зміцнення інституціональної спроможності та покращання координації діяльності уповноважених органів у відповідній сфері [6].

Законодавством України закладено правові, організаційні та економічні основи раціонального використання й охорони земель. Зокрема, Закон України «Про охорону земель» окреслює обов'язки власників земельних ділянок та землекористувачів, у тому числі орендарів, щодо ґрунтоохоронних заходів з метою запобігання погіршенню якісних властивостей земель і стану довкілля загалом. Крім того, передбачено систему економічних стимулів, впровадження яких має підвищити зацікавленість землевласників та землекористувачів у поліпшенні екологічного стану земель [5]. Проте більшість передбачених законодавством інструментів щодо охорони земель на практиці не функціонують. Тому у працях вітчизняних учених увага приділена обґрунтуванню науково-методичних та прикладних аспектів удосконалення окремих інструментів охорони та раціонального використання земель.

Посилення адміністративно-контрольних інструментів управління землекористуванням науковці пропонують здійснювати через: впровадження ґрунтоохоронних обмежень у використанні земель [4], забезпечення здійснення заходів із землеустрою [10], підвищення ефективності державного контролю за використанням та охороною земель [3]. Пропозиції щодо удосконалення економічного стимулювання суб'єктів господарювання на землі характеризуються різною спрямованістю: переглянуто методичні засади оцінки земель [8], здійснено фінансове обрушування проведення заходів стимулювання [1].

Позитивним орієнтиром для України може слугувати зарубіжний досвід державного регулювання охорони земель приватної власності, що засвідчує актуальність нашого дослідження.

Ми ставили за мету проаналізувати й систематизувати напрями забезпечення охорони земель приватної власності за кордоном.

На основі вивчення зарубіжного досвіду у сфері захисту земельних ресурсів виділено два напрями забезпечення охорони земель приватної власності - примусовий та на добровільній основі (див. рис.).

Примусовий напрям забезпечення охорони земель передбачає відповідні розпорядження з боку державних органів, що створюють умови, за яких участь землевласників у прийнятті рішень стосовно заходів з охорони земель мінімальна.

Механізм забезпечення охорони земель приватної власності за кордоном

Вилучення земель допускає можливість примусового продажу земельної ділянки, її конфіскації в обмін на компенсацію чи іншу земельну ділянку, примусової передачі в оренду у разі, якщо така земельна ділянка не використовується або використовується нераціонально, а також якщо вона має особливу екологічну цінність і потребує встановлення відповідного природоохоронного режиму. Цей підхід більше поширений у країнах, що розвиваються.

Встановлення обмежень на певні види використання земель здійснюється через затвердження відповідних нормативно-правових актів (для прикладу, План зонування (Zoning Plan) та План дій щодо збереження середовища проживання (Habitat Conservation Plan) в США). Здебільшого обмеження використання земель відбувається із виплатою компенсацій. У разі порушення вимог обмеження до землевласників застосовують широкий спектр санкцій (зняття пільг, конфіскація товарів, що використовуються при проведенні порушення, цивільні штрафи, кримінальні штрафи або навіть ув'язнення).

Забезпечення охорони земель на добровільній основі полягає в тому, що рішення про заходи зі збереження земель приймає землевласник, хоча інструменти, які стимулюють його до цього, може підтримувати держава.

Приватні території під охороною private reserves) - це території (заказники), на яких природоохоронні заходи поєднуються з такими видами діяльності, як екологічний туризм, полювання тощо, що створює для землевласників можливість отримувати економічну вигоду. Статус таких територій (заказників) може бути офіційним та неофіційним. Офіційні заказники різняться від нгофіційних тим, що вони створені на основі законодавчо закріплених екологічних і технічних критеріїв. Заказники можуть створювати фізичні особи самостійно або за підіримки інвесторів, однак більш характерним їх створення є для великих приватних організацій. Прикладом такого заказника є офіційний приватний заказник «Приватні території збереження» (Private Protected Areas) в Австралії, який належить великим приватним компаніям і розвивається за підтримки Програми національної системи збереження (National Reserve System programme) [17].

Сервітут збереження - добровільна юридично оформлена угода між землевласником і державною чи недержавною організацією, в якій землевласник відмовляється від деяких прав на землю з метою захисту природного ландшафту [14]. Здебільшого сервітути збереження укладаються на довготривалий термін або на постійно. За власником земельної ділянки, який укладає сервітут збереження, зберігається право власності на неї, але обмежуються певні види її використання. При продажі земельної ділянки, передачі її в оренду або спадщину обмеження, що закріплені в сервітуті, зберігаються. Найбільшого поширення сервітути збереження набули у США, Великобританії, Австралії.

Найбільш суттєвим стимулом для укладання сервітутів землевласниками є надання податкових пільг. В основі нарахування податкових пільг лежить вартість сервітуту, розрахована як різниця між ринковою вартістю земельної ділянки до того, як сервітут був укладений, і після того. Для прикладу, у США діють дві форми державних податкових пільг для учасників сервітутів: пільга на податок з прибутку (Income tax deductions), податкова пільга на податок з нерухомості (Estate tax reductions) [20].

Інші контракти збереження та програми, що засновані на стимулюванні. Спектр добровільних програм в економічно розвинених країнах досить широкий. Програми різняться метою захисту, пропонованими стимулами (див. табл.).

Забезпечення охорони земель на добровільний основі без юридичного оформлення зобов «язань не передбачає фінансового стимулювання землевласників, а засновується лише на їх власному переконанні. Наприклад, в Австралії до програми «Земля для дикої природи» (Land for Wildlife) долучаються згмлевласники, які усвідомлюють цінність збереження земель, але потребують консультаційної допомоги щодо реалізації природоохоронних заходів [17]. Цей підхід активно розвивається за умови високого рівня екологічної свідомості населення. Для цього держави проводять політику щодо збереження земель у напрямі розвитку екологічного виховання землекористувачів, ґрунтозахисної освіти.

Мережі збереження - недержавні організації, які безпосередньо не відповідають за реалізацію заходів щодо збереження земель, але їх завдання полягає у поширенні знань та досвіду між землевласниками стосовно існуючих механізмів та інструментів збереження земель. Прикладами таких мереж є Мережа землевласників (The Private Landowner Network) в США, Мережа управління збереженням (The Conservation Management Networks) в Австралії, Національна мережа природи (Nationales Netzwerk Natur) у Німеччині, Мережа трастів дикої природи (Wildlife Trusts network) в Англії, Мережа природних територій збереження (Federation des conservatoires d'espaces naturels) у Франції [13].

Програми стимулювання здійснення природоохоронних заходів

Отже, у зарубіжних країнах заходи з охорони земель, які перебувають у приватній власності, активно і різносторонньо регулює держава. Загалом державне управління у сфері охорони земель приватної власності здійснюється на основі примусового та добровільного напрямів регулювання землекористування. При цьому перевага у вирішенні проблем раціонального використання земель надається інструментам економічного стимулювання землевласників та землекористувачів. Важливе місце в землеохоронній політиці займають ґрунтозахисна освіта та екологічне виховання.

Бібліографічний список

1. Альбощий Ю.М. Економічне стимулювання консервації деградованих та малопродуктивних орних земель / Ю.М. Альбощий, І.П. Шевченко, А.Г. Мартин // Землеустрій та кадастр. - 2006. - №3. - С. 33-39.

2. Дідковська Л.І. Європейський досвід у сфері охорони земельних і водних ресурсів при проведенні гідромеліоративних заходів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/26_DNIS_2015/Economics/12_199069.doc.htm.

3. Кичилюк Т.С. Державний контроль за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / Т.С. Кичилюк. - К., 2007. - 19 с.

4. Мартин А. Нова концепція формування ґрунтоохоронних обмежень у використанні земель сільськогосподарського призначення / А. Мартин, О. Краснолуцький // Землевпорядний вісник. - 2014. - №2. - С. 20-24.

5. Про охорону земель: Закон від 19.06.2003 №962-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/962-15.

6. Про схвалення Концепції боротьби з деградацією земель та опустелюванням: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 р. №1024-р // Землевпорядний вісник - 2014. - №11. - С. 53-55.

7. Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №880-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/880-2007-%D1% 80.

8. Солов'яненко Н. Грошова оцінка деградованих і малопродуктивних земель та їх екологобезпечне використання / Н. Солов'яненко // Землевпорядний вісник. - 2016, №1. - С. 28-31.

9. Стойко Н.Є. Зарубіжний досвід консервації земель / Н. Є. Стойко // Вісник Львівського національного аграрного університету: економіка АПК. - 2014. - №21 (2). - С. 149-156.

10. Третяк А.М. Концептуальні засади «землеустрою - 2030» / А.М. Третяк // Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. - 2013. - №1-2. - С. 4-12.

11. Харенко В. Я б в аграрії пішов… аби жив у Польщі [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://propozitsiya.com/ua/ya-b-v-agrariyi-pishov-abi-zhiv-u-polshchi.

12. Agri-Environment Schemes in England 2009: A Review of Results and Effectiveness [Electronic

resource]. - Mode of access: http://webarchive.nationalarchives.gov.uk/.

20111121191513/http://www.naturalengland.org.uk/about_us/news/2009/041109.

13. Alternative Ways to Support Private Land Conservation: Report to the European Commission [Electronic resource]. - Mode of access: http://ec.europa.eu/environment/life/publications/ lifepublications/generalpublications/documents/support_land_conservation.pdf

14. Dana Joel Gattuso Conservation Easements: The Good, the Bad, and the Ugly [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.nationalcenter.org/NPA569.html.

15. Doremus H. A policy portfolio approach to biodiversity protection on private lands / H. Doemus // Environmental Science & Policy. - 2003. - №6. - P. 217-232.

16. Ferris J. Conservation Reserve Program and Wetland Reserve Program Primary Land Retirement Programs for Promoting Farmland Conservation [Electronic resource] / Jeffrey Ferris, Juha Siikamaki. - Mode of access: www.rff.org/files/sharepoint/WorkImages/Download/RFF-BCK - ORRG_CRP_and_WRP.pdf.

17. Figgis P. Conservation on Private Lands: the Australian Experience [Electronic resource] / Penelope Figgis - Mode of access: https://portals.iucn.org/librarv/sites/librarv/files/documents /PAPS-013.pdf.

18. Meiners R.E. Legal and Economic Issues in Private Land Conservation [Electronic resource] / Roger E. Meiners, Dominic P. Parker. - Mode of access: lawschool.unm.edu/nrj/volumes/ 44/2/02_meiners_legal.pdf.

19. Stoiko N. Methodic approach as to improvement of organization of land utilization and

protection in erosion-unsafe agrolandscapes [Electronic resource] / N. Stoiko, N. Kryshenyk // Baltic Surveying. - 2015. - Vol. 3. - P. 54-61. - Mode of access:

http://www.lif.llu.lv/getfile.php? id=1267.

20. George S. Conservation in America: State Government Incentives for Habitat Conservation. A Status Report [Electronic resource] / Susan George. - Mode of access: www.defenders.org /publications/conservation_in_america_state_profiles.pdf.

Размещено на Allbest.ru