Еволюція наукових поглядів на вимірювання продуктивності сфери послуг

Вітренко А.О.

Однак сучасні економічні процеси (ринкова лібералізація, глобалізація, постійна зміна споживчих потреб та уподобань, зміна характеру праці та структури виробництва) вимагають переосмислення категорії «продуктивність праці». Оскільки традиційна концепція продуктивності зосереджується на коефіцієнті корисної дії, нині її необхідно розглядати як концепцію ефективності та водночас дієвості, тобто як дієво й ефективно організація задовольняє динамічні потреби та уподобання споживачів. Продуктивність розглядається як вартість товарів та послуг, їх корисність, унікальність, якість, зручність, доступність та ефективність, з якою вони виробляються та доставляються споживачам [27]. Відповідно до розширення концепції продуктивності в умовах постіндустріального розвитку, необхідно розширити набір показників для адекватного відображення в економічному аналізі нових елементів та параметрів.

Деякі з цих нових параметрів є процесами або методами, які використовуються для зростання рівня продуктивності праці, забезпечення сталого розвитку, покращення ефективності функціонування виробничо-збутових мереж та ланцюгів, а ключовим фактором стає людина з її знаннями, навичками та вміннями. Розглянувши зміну концепції продуктивності в умовах постіндустріалізму, звернемо увагу на теоретико-методологічні основи дослідження взаємозв'язку між продуктивністю та структурними змінами в економіці.

На нашу думку, структурні зміни в економіці означають, що деякі галузі економічної активності господарських суб'єктів показують швидкі темпи зростання в довгостроковій перспективі порівняно з іншими, призводячи до зростання їх частин у загальній економіці. Представники різних економічних шкіл відзначають, що велика різниця в розвитку продуктивності праці в різних галузях економіки підкреслює не лише той факт, що структурні зміни є довгостроковим явищем, але й те, що процеси зростання продуктивності є особливо актуальними для розвитку економіки в довгостроковому періоді [11]. Крім того, різниця в продуктивності широко досліджувалася в наукових теоріях життєвого циклу організації та значення продуктивності у цьому процесі [9].

Зазначимо, що темою структурних змін та продуктивності часто нехтують, незважаючи на її велике значення для дослідження проблематики економічного зростання, теорії ділового циклу, теорії ринку праці, розбудови ефективної державної економічної політики, тому в нашому дослідженні необхідно розглянути та проаналізувати широкий спектр наукової літератури, яка пов'язана з питаннями продуктивності та структурних змін на різних рівнях агрегації. Відповідно до теорії трьох секторів економіки, їх розвиток досліджений на високому теоретичному рівні. Згідно із цією теорією, існує систематична послідовність розвитку трьох основних секторів. Така модель розвитку була вперше описана А. Фішером [13], потім були систематичні економетричні дослідження С. Кузнеця для економіки США [17]. Ширше міжнародне визнання тенденції зростаючого розвитку третинного сектору економіки, особливо з погляду категорії зайнятості, досліджувалося в роботах У. Баумола [11], Р. Нельсона, Г. Райта [20].

Перші наукові дослідження теорії трьох секторів економіки були присвячені різноманітними критеріями класифікації цих секторів, які призводять до потенційно різних пояснень та обґрунтувань процесів їх розвитку. Серед них відзначимо дослідження Дж. Фурастье, який визначив одним з основних критеріїв рівня розвитку трьох секторів економіки темпи зростання рівня продуктивності праці [14]. Це питання аналізував і У. Баумол, який фокусувався на ситуації економічної нерівноваги у фазі трансформації економічної системи [11]. Емпіричні дані цього дослідження можна сприйняти як формальну підтримку теорії Дж. Фурастье, який стверджував, що різні темпи зростання продуктивності праці пов'язані з великомасштабним перерозподілом трудових ресурсів у бік третинного сектору. Проте в науковій літературі були представлені дослідження, які суперечили цій теорії. Так, той самий У. Баумол у 1986 р. визнав, що низький рівень продуктивності праці притаманний не всім галузям сфери послуг. Дж. Уільямсон відзначав, що частина досліджень використовувала недосконалу методику вимірювання продуктивності, крім того, більшість видів послуг, які аналізувалися, є не ринковими та не реалізуються через механізми купівлі-продажу. Е. Гундлах у 1994 р. у своїх статтях стверджував, що така ситуація характерна лише для тих послуг, попит на які є еластичним за рівнем доходу [15]. Більше того, Н. Оултон у своїх дослідженнях показав, що результати У. Баумола справедливі, вирішальним чином, для галузей, що виробляють послуги для кінцевого продукту [22].

Неокласична теорія економічного зростання також розглядає структурні зміни в економічній системі. Всі неокласичні моделі можна розподілити на декілька груп:

1) спрямовані на безпосереднє пояснення економічного розвитку трьох секторів економіки (моделі К. Егіварріа, П. Конгсамута, Дж. Лайтнера);

2) група моделей, що не обмежуються трьома секторами та аналізують економічний розвиток у нескінченно великій кількості економічних секторів та визначеному часовому проміжку; ці моделі аналізують сектори економіки як симетричні (Д. Гросман, Х. Хельпман, П Ромер);

3) група моделей, що поєднує концепцію кількісного зростання секторів економіки з концепцією поліпшення якості виробництва в них (П. Хоувітт, К. Джонс).

Окрему увагу звернемо й на інші неокласичні моделі, зокрема модель Т. Клетта та С. Кортума, згідно з якою гетерогенні фірми забезпечують сукупні результати економічного зростання за рахунок інноваційної діяльності.

Теорія структурних змін, яка використовує наукові елементи посткейнсіанства та класичної політичної економії, була представлена в роботах Л. Пасінетті [24]. Вирішальним фактором структурних змін є попит домогосподарств та інших господарюючих суб'єктів. У. Солтер розробив наукову теорію, згідно з якою відмінності в темпах зростання продуктивності праці в різних галузях економіки змінює відносний рівень цін та призводить до значних відмінностей в темпах зростання обсягів виробництва [26]. Більш детальний аналіз впливу виникнення нових секторів економіки представлений у роботах П. Савіотті та А. Пики. Вони визначили основним драйвером структурних змін розвиток технологій та науковий прогрес, посилений впливом внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренцій [27].

Ще одним напрямом можна вважати наукові дослідження, спрямовані на визначення ефекту від перерозподілу економічних ресурсів між галузями виробництва та його вплив на зростання продуктивності. Ці дослідження походять з мікроекономічного аналізу ринкової поведінки окремих господарюючих організацій та індивідів. Емпіричний аналіз А. Байлі та ін. [8] використовує методологію альтернативного опису розкладу зважених часток у міру зростання середнього рівня продуктивності. Даний метод був запропонований для зменшення похибок у процесі вимірювання рівня продуктивності. Своєю чергою, Г. Оллей та А. Пейкс визначили середній рівень продуктивності як середньозважений та умову, яка викликає ефект перерозподілу ресурсів із галузей із низькою продуктивністю на користь галузей із високою продуктивністю [21].

На мезорівні дослідження продуктивності в роботах Дж. Фагерберга [12], М. Пенедера [25], Ж. Крюгера [17] використовують методологію подібну до А. Байлі, але з іншою інтерпретацією міжгалузевих ефектів. Ж. Халтівангер у своїх дослідженнях доводив, що структурні зміни є більш інтенсивними всередині галузей, аніж між ними. Нарешті, А. Марото та Ж. Куадрао приділяли особливу увагу сфері послуг у своїх дослідженнях структурних змін та загального зростання продуктивності праці на прикладі країни ОЕСР [19].

Як уже було визначено в попередніх частинах нашого дослідження, в економічній науці переважає думка щодо низької відносності продуктивності послуг як основної причини зростання цієї економічної сфери. Що стосується цього взаємозв'язку, то найбільш удалими дослідженнями можна вважати роботи У. Баумола. Вчений визначав головну причину різниці в продуктивності праці у сфері послуг різною роллю людської праці в різних видах економічної активності людини. Вже описана нами наукова концепція «Економічної хвороби» У. Баумола виявила зниження темпів економічного зростання, спричинене низьким рівнем продуктивності праці у сфері послуг, навіть незважаючи на виявлений факт зростання середнього рівня цін у сфері послуг. Тобто результатом впливу є сума тенденції до зменшення темпів економічного зростання та сукупної продуктивності праці в розвинених економіках. Ураховуючи зростаюче значення сфери послуг у цих країнах, сукупне зростання продуктивності праці буде сповільнюватися через менші темпи зростання продуктивності в третинному секторі та еволюцію їхнього впливу до сукупної продуктивності факторів виробництва. Численні сучасні емпіричні дослідження намагалися спростувати або доповнити цей взаємозв'язок, аналізуючи сферу послуг. Н. Оултон досліджував внесок сфери послуг у сукупні показники зростання продуктивності в США та Великобританії в 1970-2000-х роках [22]. А. Вульф досліджував взаємозв'язок між питомою вагою сфери послуг та темпами зростання продуктивності на прикладі країн ОЕСР. А. Марото та Дж. Куардао посилили його роботу, провівши аналіз ринків багатьох країн [29]. Проте в усіх дослідженнях відзначався негативний взаємозв'язок між сукупним зростанням продуктивності в економіці та питомою вагою сфери послуг, як із погляду доданої вартості, так і рівня зайнятості.

Очевидно, що різноманітність шляхів та методів включення послуг до виробничих процесів у постіндустріальній економіці могла значно вплинути на результати цих досліджень. Останнім часом велика кількість учених критикувала теорію У. Баумола або навіть стверджувала, що в сучасному суспільстві вона є помилковою. Навіть сам У. Баумол у 1989 р. скорегував та переосмислив свою наукову концепцію, визначивши різницю між видами послуг [10].

Таблиця 1. Тєорєтико-мєтодологічний аналіз наукових поглядів на питання продуктивності у сфері послуг

Джерело: розроблено автором

У тому ж напрямі наукового пошуку вчені відзначають, що лише одна третина галузей сфери послуг може мати низькі темпи зростання продуктивності, тоді як інші галузі мають аналогічні показники або навіть вищі, ніж у сфері матеріального виробництва. В останніх дослідженнях сам У. Баумол визнає необхідність послуг та їх інноваційність для забезпечення високих темпів економічного зростання. Аналіз основних наукових поглядів на взаємозв'язок між сферою послуг та продуктивністю в економіці проведений нами в табл. 1.

Розглянувши та проаналізувавши дану таблицю, відзначимо, що критика теорії У. Баумола ґрунтується на таких теоретичних положеннях:

1) необхідність урахування непрямих ефектів розвитку сфери послуг, проблем методології вимірювання продуктивності в ній;

2) необхідність обмеження застосування теорії У. Баумола виключно послугами кінцевого споживання, адже багато послуг споживаються у сфері промислового виробництва, а перерозподіл ресурсів на їх користь скоріше свідчить про зростання продуктивності праці в них та ефективність їх економічної діяльності;

3) сучасні емпіричні дослідження підкреслюють високий рівень продуктивності в галузях послуг, які активно використовують інформаційні комп'ютерні технології. Парадоксальним, окрім того, є той факт, що значний рівень фінансових інвестицій у галузі інформаційно-комп'ютерних технологій не синхронізується з результатами, досягнутими з погляду продуктивності. Цей парадокс відомий як «парадокс продуктивності». Відсутність узгодженості між цими двома змінними пояснюється особливими ознаками сфери послуг та її ринкової структури;

4) неузгодженість показників вимірювання показників продуктивності праці у сфері послуг з потребами постіндустріальної економіки;

5) необхідність активізації економічних досліджень продуктивності праці у сфері послуг на макрорівні.