Соціальний складник інституціональних державних інвестицій у бюджетному секторі економіки регіону

Стрєльніков Р. М., Батушанський М. А.

Мета статті полягає у дослідженні й аналізі наявних методик визначення соціальної ефективності державних інвестиційних проектів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Слід зазначити, що з погляду джерел фінансування капітальних інвестицій, кошти державного і місцевих бюджетів становлять у сукупності менше 6% від загального розміру інвестицій в Україні. Якщо ж говорити тільки про державні інвестиції, то їх значення в загальній частці капітальних інвестицій і зовсім незначне - усього 1% (табл. 1).

Аналіз інвестицій по видах активів також показує, що основний обсяг інвестицій в Україні припадає на виробничу сферу. Якщо спробувати виділити соціальний складник із даних, які

Рис. 1. Динаміка капітальних інвестицій за видами активів у 2010--2015 рр.

Джерело: систематизовано автором за даними [9]приводить Державна служба статистики, то крім інвестицій у житлові будинки, інших соціальних об'єктів у статистичних спостереженнях не виділено (табл. 2).

Таблиця 1. Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за січень-вересень 2016 р.

Джерело: складено авторами на основі [9]

Таблиця 2. Капітальні інвестиції за видами активів за 2010--2015 рр. (млн. грн.)

Джерело: складено авторами на основі [8]

Не варто забувати, що кінцевим споживачем усіх зроблених благ (як матеріальних, так і нематеріальних) є не юридична особа (підприємство), а саме людина. Відому фразу: «Людина працює для того, щоб жити, а не живе заради того, щоб працювати», можна перефразувати такою тезою: «Економіка держави існує для людей, а не люди існують заради економіки».

Так, В.Р. Купчак указує, що «стратегічна мета економіки України - гарантувати стабільність розвиту на базі створення високоефективної соціально орієнтованої економіки всіх регіонів, яка забезпечить високий рівень життя населення, мотивацію до трудової і підприємницької діяльності, умови рівноправного партнерства у світовому економічному співтоваристві» [1, с. 1].

Також необхідно підкреслити, що розроблення державних інвестиційних програм не може охоплювати всі верстви населення, усі регіони та усі сфери діяльності. Відповідно, інвестиційні програми, які здійснюються державною або муніципальною владою, завжди носять певну спрямованість, яка зумовлена впливом різних інституціональних факторів. Найчастіше все ж таки державні інвестиції здійснюються за регіональним складником. Це пов'язано з можливістю більш ефективного проектного управління і визначення пріоритетів, що визначають першочергові потреби конкретної територіальної громади.

На думку Б.О. Язлюка «...державне регулювання розвитку регіонів забезпечують запровадженням відповідних пріоритетів, тобто наданням переваги на конкретному етапі розвитку окремих галузей, видів діяльності, форм господарювання конкретних регіонів» [2, с. 112]. Залежно від поставлених цілей та рівнів управління пріоритети визначають як на державному, так і на місцевих рівнях. Прикладом регіонального пріоритету державного рівня В.Р. Купчак називає інтеграцію територіальної структури виробничих комплексів, у тому числі Донбасу, до всеукраїнського поділу праці, поглиблення їхньої спеціалізації щодо виробництва продукції, яка має суттєве значення для становлення економіки держави [1, с. 2].

Із погляду ієрархії управління регіональними інвестиційними проектами, які здійснюються за рахунок державних коштів, механізм їх реалізації може бути представлений у вигляді схеми (рис. 2).

капітальний інвестиція державний бюджет

Рис. 2. Механізм реалізації регіональних державних інвестиційних проектів

Джерело: вдосконалено на основі [1]

Необхідно також відзначити, що на державні інвестиції, які здійснюються на регіональному рівні, істотний вплив будуть здійснювати різноманітні інституціональні фактори. Ступінь і напрями впливу визначаються в сукупності загального складника, який формується під тиском зовнішніх і внутрішніх факторів, як економічних, так і політичних. Основні напрями регіональної інвестиційної політики держави представлено на рис. 3.

Оскільки метою даного дослідження є соціальний складник інституціональних державних інвестицій у бюджетному секторі економіки регіону, розглянемо більш докладно соціальний напрям регіональної інвестиційної політики держави, а також основні методики, що застосовуються для оцінки ефективності таких інвестиційних проектів.

Як зазначають Т.Г. Зато- нацька і О.А. Шиманська, соціальна сфера є «досить складним об'єктом державного регулювання. Основна проблема полягає в тому, щоб знайти кошти для надання соціальної допомоги групам населення, котрі не можуть без неї вижити, та при цьому підтримати на належному рівні інвестування в людський капітал, без якого неможливе майбутнє будь-якої держави: в освіту, науку, культуру, доступну медичну допомогу, інформаційне забезпечення. Головною метою фінансування соціальної сфери є підвищення її економічної ефективності, що означає отримання від бюджетних видатків найбільшої соціальної віддачі.

Економічно ефективні соціальні системи повинні забезпечувати вирішення питань соціального захисту населення, підвищення рівня життя, збереження життєвих стандартів за найменших витрат бюджету та ліквідації диспропорцій у розподілі ресурсів. Окрім того, вони мають сприяти встановленню макроекономічної рівноваги» [6, с. 94].

Т.Г. Затонацька і О.А. Шиманська також указують, що соціальнийефект від реалізації інвестиційного проекту або програми, а отже, і вплив на соціально-економічне середовище, може бути прямим і непрямим. Прямими є ефекти, що виникають безпосередньо в результаті реалізації інвестиційної програми, непрямими - поліпшення або погіршення демографічної ситуації, зміни на ринку праці тощо. Крім того, науковці зауважують, що соціальний ефект може мати як позитивний, так і негативний характер, що треба враховувати під час розроблення інвестиційного проекту чи програми. Позитивним є той ефект, який загалом сприяє підвищенню рівня життя населення. Такими є бажані зрушення в питаннях охорони навколишнього природного середовища, підвищення кваліфікації співробітників, які беруть участь у реалізації програми або проекту, розвитку національної інноваційної системи тощо. Прикладами негативних соціальних ефектів є скорочення робочих місць у результаті модернізаційного переобладнання виробництва, збільшення міграційного припливу населення, спричинене розвитком інфраструктури [6, с. 96].

Проаналізувати соціальні ефекти від реалізації інвестиційної програми чи проекту можна за допомогою методики SROI, що передбачає створення карти взаємозв'язків усіх зацікавлених сторін програми або проекту. Так, показники ефективності визначаються окремо для кожної групи: визначених категорій населення, суб'єктів господарювання тощо. Така методика дає змогу ефективно прогнозувати наслідки реалізації програми та запобігти появі негативних ефектів [7].

Під час прогнозування соціального ефекту часто використовується показник імовірності досягнення позитивного результату, який обраховується окремо для кожної програми [8].

Очікувана ефективність проектів і програм, що стосуються соціальної сфери, може бути оцінена шляхом аналізу таких параметрів, як пріоритетність цільової групи реалізації програми; значущість напряму реалізації щодо поліпшення стану цільової групи (мета і завдання); потенційна ефективність та адекватність заходу, використовуваного в рамках відповідного напряму (завдання і заходи). Для визначення величини соціального ефекту на базі зазначених параметрів пропонується використовувати сукупність кількісно виражених показників пріоритетності цільових груп, заявлених у програмі, скоригованих на значущість представлених у проекті напрямів поліпшення їхнього стану з урахуванням потенційної ефективності й адекватності обраних заходів програми [4, с. 52].

На думку вітчизняних учених А.А. Карповича, В.В. Самсонової і Н.Ю. Шевченко, у сфері державної підтримки інвестиційних проектів необхідно керуватися пріоритетом соціально-економічного ефекту [3, с. 140]. Але вказані фахівці зазначають, що проблематика оцінки ефективності державних інвестицій у проекти, які прогнозують соціально-економічний ефект, полягає в неточності кількісної оцінки результатів. Також упровадження деяких проектів передбачає порівняно низький економічний результат, великий строк окупності, потребує значних фінансових ресурсів. Пріоритетом для надання державної допомоги повинні стати проекти, націлені саме на отримання соціального ефекту, впровадження інновацій та новітніх технологій, зменшення ресурсоєм- ності економіки.

Рис. 3. Напрями регіональної інвестиційної політики держави

Джерело: систематизовано на основі [1-3; 5; 6]

Для сприяння вирішенню зазначених проблем на замовлення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Державним підприємством «Український науковий центр розвитку інформаційних технологій» було виконано наукове дослідження на тему: «Розроблення бальної системи оцінки проектних (інвестиційних) пропозицій та інвестиційних проектів, для розроблення або реалізації яких надається державна підтримка, за визначеним переліком критеріїв», за результатами якої запропоновано методику інтегральної оцінки рейтингу інвестиційного проекту, яка являє собою ієрархічну модель, розрахунок якої виконується в декілька ітерацій [3]. Суть даної методики полягає в оцінці значень ключових показників за визначеними в Постанові КМУ «Про затвердження Порядку відбору проектних (інвестиційних) пропозицій та інвестиційних проектів, для розроблення або реалізації яких надається державна підтримка» [10] критеріями оцінки та аналізу їх значень відповідно до обраного пріоритету. Критерії оцінки при цьому такі: підвищення технологічного рівня; економічна ефективність; упровадження енергоефективних та енергозберігаючих технологій; вплив реалізації проекту на розвиток внутрішнього виробництва та підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника; забезпечення охорони навколишнього середовища; створення робочих місць; упровадження інновацій; фінансування проекту.

Згідно з критеріями оцінки також було розроблено систему ключових показників ефективності. Обрані коефіцієнти характеризують критерії оцінки за їхніми найважливішими ознаками, є якісними та кількісними, відображають динаміку зміни показника в часі та економічно нормовані [3, с. 141].

О.П. Цюпа пропонує для розподілу коштів бюджету розвитку територіальної громади використовувати метод аналізу ієрархій (МАІ), який є процедурою для ієрархічного представлення елементів, що визначають суть якої-небудь проблеми, і полягає в декомпозиції проблеми на простіші складники, а також у подальшій обробці послідовних думок експерта щодо парних порівнянь. У результаті може бути виражений відносний ступінь (інтенсивність) взаємодії елементів в ієрархії. Експертні оцінки потім виражаються чисельно [5, с. 28].

Але у цьому разі некоректно говорити про вірогідність отриманих якісних показників ефективності реалізації інвестиційних проектів, які здійснюються державою на регіональному рівні в різних соціальних сферах, оскільки оцінки, що надаються експертами, носять досить суб'єктивний характер.