Інструменти механізму інтенсифікації виробництва промислового підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

Кафедра міжнародних економічних відносин

Інструменти механізму інтенсифікації виробництва промислового підприємства

аспірант В.В. Шарко

Анотація

У статті визначено шляхи, основні напрями та інструменти інтенсифікації виробничої діяльності вітчизняних промислових підприємств.

Ключові слова: легка промисловість, інтенсифікація виробництва, конкурентоспроможність, інструменти інтенсифікації.

Аннотация

В статье определены пути, основные направления и инструменты интенсификации производственной деятельности отечественных промышленных предприятий.

Ключевые слова: легкая промышленность, интенсификация производства, конкурентоспособность, инструменты интенсификации.

Annotation

In this article we establish the main directions and tools of intensification of production of domestic industry.

Key words: light industry, intensification of production, competitiveness, tools of intensification.

Постановка проблеми. У сучасних умовах загальною проблемою більшості підприємств, зокрема легкої промисловості, є недостатній рівень їх конкурентоспроможності в ринковому середовищі.

Подальше розроблення ринкових інструментів розвитку виробничої діяльності промислових підприємств вимагає оновлення технічної бази та застосування нових технологічних процесів. На промислових підприємствах спостерігається використання застарілого устаткування, яке не в змозі забезпечити необхідні вартісні та якісні показники продукції, що дозволило б витримати конкуренцію з імпортними товарами на внутрішніх і зовнішніх ринках. Це об'єктивно зумовлює необхідність процесів оновлення. Проблемою відтворення технологічної бази є прискорення темпів заміни застарілих технологій та обладнання із використанням відповідних економічних інструментів.

Удосконалення методів управління і організації виробництва підприємств на сучасному етапі економічного розвитку потребує нових якісних рішень у цьому напрямі. Це пов'язано з особливостями науково-технічного процесу та формування на його засадах динаміки економічних процесів, а також із необхідністю істотного підвищення рівня інтенсифікації виробництва і його ефективності як основи успішного вирішення завдань забезпечення стійкого економічного зростання [1].

Саме зазначені особливості визначають потребу в посиленні мобільності, швидкій технічній та технологічній перебудові виробництва. Науково-технічний прогрес, з одного боку, розширює, а з другого - робить більш щільними взаємозв'язки між елементами виробництва, що актуалізує необхідність удосконалення організації і спеціалізації виробничих процесів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На актуальність проблеми структурного розвитку промисловості як пріоритету державної політики вказують численні теоретичні дослідження й узагальнення як вітчизняних учених, зокрема О. Алімова, О. Амоші, І. Андела, Б. Андрушків, Ю. Бажал, С. Білої, Л. Беззубко, М. Білик, В. Бодрова, Р.Бойка, М. Бутка, З. Варналія, О. Веклича, М. Гамана, А. Гальчинського, В. Горника, М. Корецького, В. Мунтіяна, Б. Пасхавера, Ю. Пахомова, Ю. Пащенка, Т. Пепа, С.Салиги, О. Скидана, О. Суходоля, А. Федорищева, В. Шлемко, Л. Яремко та ін., так і зарубіжних, а саме А. Алтухова, К. Баррета, І. Богданова, Л. Водачека, О. Водачкова, С. Глазьєва та ін.

Вивченню питання щодо використання й оновлення основних засобів підприємств присвячена чимала кількість наукових праць, у тому числі таких авторів, як А. Вишневська [2], Т. Величко [3], Л. Ширяєва [4] та багато ін. Через значне погіршення ресурсної бази промислових підприємств посилюється увага до питань інтенсифікації виробництва конкурентоспроможної продукції та оновлення основних засобів виробництва у цілому. Як зазначає Т. Величко, відсутність науково обґрунтованих концепцій формування механізму оновлення основних засобів стала однією з головних причин, що призвела до кількісного скорочення і якісного погіршення стану основних засобів підприємств переробної промисловості та сільського господарства [3]. У зв'язку з посиленням негативних тенденцій у використанні й оновленні основних засобів вітчизняних промислових підприємств розгляд цих процесів потребує особливої уваги задля виявлення чинників, що сприяють загостренню кризи у промисловості, та розробки шляхів щодо їх нейтралізації з метою інтенсифікації виробництва і підвищення рівня техніко-технологічної оснащеності промислових підприємств.

Метою статті є характеристика сучасного стану та визначення шляхів, основних напрямів та інструментів інтенсифікації виробничої діяльності вітчизняних промислових підприємств.

Основні результати дослідження. У сучасних ринкових умовах забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є важливою проблемою. Через прискорені темпи інноваційного розвитку виникла необхідність заміни й удосконалення техніко-технологічної бази виробництва. Технологічне оновлення дає змогу підвищити ефективність виробництва, покращити якість продукції, реалізувати конкурентні переваги. Це дуже важливо, оскільки Україна значно відстає від світового технологічного рівня. Для більшості регіонів актуальною є проблема заміни застарілих засобів праці та впровадження нових технологій, вирішити яку можна шляхом пожвавлення інноваційної діяльності [11, c. 114].

Специфіка технологічних процесів на конкретних промислових підприємствах визначає рівень інтенсифікації використання ресурсів. Зміна спеціалізації виробництва, його концентрації, комбінування та кооперування призводить до зміни витрат і результатів. Управління цими процесами повинно бути спрямоване на вдосконалення організації виробництва та підвищення ефективності його функціонування, зазначає О. М. Кондрашов [6].

Виробнича й організаційна структура управління залежить від специфіки і структури виробничого процесу, технологічного рівня підприємства, виду продукції, рівня спеціалізації та концентрації видів робіт, наявного інфраструктурного потенціалу [7, c. 89].

Процеси спеціалізації і концентрації виробництва безпосередньо пов'язані із диференціацією та поділом виробництва продуктів на окремі частини, процеси. Ця обставина призводить до розширення рамок виробничої кооперації, підвищення рівня спеціалізації виробництва. Розширення рамок виробничої кооперації залежить не лише від поділу виробництва продукції на окремі частини і процеси, а й від складності її виготовлення. Звідси випливає, що концентрація, інтеграція, спеціалізація і кооперування - це процеси, котрі взаємопов'язані між собою, і зміни в одному процесі спричинюють зміни інших процесів [8, c. 52].

Для того щоб інтенсифікувати виробництво конкурентоспроможної промислової продукції інноваційна діяльність має спрямовуватися на створення принципово нових видів продукції і технологій. Однак на практиці виробництво нових видів продукції освоюють тільки 5,5% промислових підприємств. За період 2001-2010 рр. майже 40% загального обсягу нових технологій, необхідних для модернізації вітчизняної промисловості, було придбано за межами України.

Констатуємо той факт, що в Україні за останні 20 років зрушення в інноваційній сфері відбуваються дуже повільно. Ще наприкінці 80-х років ХХ ст. Україна входила в елітну групу країн із найвищим рівнем наукоємності економіки, зокрема наукового потенціалу.

Витрати на науку досягали 3% ВВП, що відповідало рівню витрат на науку в таких високорозвинених країнах, як США, Японія, Німеччина й ін. Хоча технічний рівень виробництва і відставав від цих країн, проте ми залишалися індустріально розвиненою економікою, у структурі промисловості якої найбільша питома вага припадала на машинобудування та металообробку. Проте низький рівень інноваційної політики впродовж 20 років спонукав до постійного зниження кількості підприємств, що займаються інноваційною діяльністю. Сьогодні їх частка становить лише 13% у загальній кількості підприємств.

При цьому в розвинених країнах світу цей показник був значно вищий: Нідерланди - 62%, Австрія - 67%, Німеччина - 69%, Данія - 71%, Ірландія - 74%. Як наслідок, частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції в Україні складає 6,7% (Євросоюз - 60%, Південна Корея - 65%, Японія - 67%, США - 78%) [5, с. 180].

Необхідно зазначити, що можливості зовнішнього середовища можуть сприяти інтенсифікації виробництва конкурентоспроможної продукції промислових підприємств. До таких можливостей (напрямів) варто віднести (рис. 1): інтенсифікація виробничий економічний

1) присутність на внутрішньому ринку імпортної продукції суттєво змінила стандарти як споживчого, так і інвестиційного попиту, наблизила їх до рівня розвинутих країн. І цінова конкурентоспроможність товарів та послуг українських підприємств уже стала недостатньою умовою для збереження їх позицій навіть на внутрішньому ринку;

2) залучення України у процеси глобалізації, реалізація комплексу заходів щодо приєднання до СОТ не залишає вітчизняним компаніям шансів на використання захисних заходів підтримки, що дозволить функціонувати поза міжнародною конкуренцією. Це вимагає від бізнесу активізувати пошук перспективних технологій та нестандартних рішень для забезпечення специфічних конкурентних переваг у межах глобальної конкуренції;

3) посилення нової бізнес-еліти, що не володіє доступом до ресурсів сировини, неоднозначні прогнози розвитку сировинних секторів української економіки в загальному контексті розвитку світової економіки стимулюють підвищення інтересу та приплив фінансових і менеджерських ресурсів у високотехнологічні галузі;

4) визнання необхідності стимулювання державою структурних змін, покращення інвестиційного клімату, суттєве вдосконалення правової бази, у тому числі інноваційної діяльності, заявлені урядом програми заходів із розвитку науки та освіти дають змогу учасникам високотехнологічного бізнесу почуватися більш упевнено.

Рис. 1. Напрями впливу на інтенсифікацію виробництва конкурентоспроможної продукції

Джерело: Складено автором на основі [9]

Проаналізувавши напрями впливу зовнішнього середовища на інтенсифікацію виробничого процесу промислових підприємств в Україні, можна визначити комплекс заходів, спрямованих на активізацію виробничої діяльності (рис. 2).

Рис. 2. Заходи інтенсифікації виробництва промислових підприємств в Україні

Джерело: Складено на основі [10]

Згідно із зазначеними на рис. 2 заходами інтенсифікації виробничої діяльності виокремимо інструменти для їх упровадження (табл. 1).

Таблиця 1. Інструменти інтенсифікації виробничої діяльності промислових підприємств в Україні

Джерело: Складено автором

Пожвавлення виробництва, його ефективний розвиток можливий за умови чітко визначеного інструментарію та підвищення темпів розширеного відтворення на основі його інтенсифікації, а також залучення новітніх ресурсоощадних технологій. Але через те, що інтенсифікація пов'язана із додатковим залученням ресурсів, які завжди обмежені, треба досягати оптимальної інтенсивності виробництва з урахуванням наявних ресурсів, тобто в реальних умовах господарювання.

Варто відзначити й те, що в умовах кризової ситуації, формування і становлення нових організаційно-правових форм господарювання, потрібно розробляти та застосовувати спеціальні цінові стратегії, які охоплюють нетривалий період.

Висновки

Інноваційну активність промислових підприємств в Україні гальмують такі основні проблеми: а) обмеженість фінансування; б) відсутність ефективної структури і методів використання інноваційного потенціалу підприємств промисловості; в) відсутність єдиного підходу до оцінки інноваційного потенціалу та інноваційної активності підприємств; г)організаційні й правові проблеми; д) брак науково-технічної підтримки тощо.

До основних стимулів інтенсифікації виробничої активності варто віднести: а) присутність імпортної продукції на внутрішньому ринку; б)поширення глобалізаційних та інтеграційних процесів у світі, їх вплив на бізнес-середовище України; в) наявність у країні значної сировинної ресурсної бази; г) створення вектору державного регулювання інноваційної діяльності, освіти, науки, правової бази.

Ключовими напрямами інтенсифікації виробничої активності промислових підприємств доцільно вважати: 1) удосконалення системи державного регулювання інноваційної діяльності; 2) забезпечення формування пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного, галузевого та регіонального рівнів; 3) координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, академій наук щодо створення та функціонування технологічних парків, інноваційних структур інших типів; 4) формування державних інноваційних програм і державного замовлення на інноваційну продукцію; 5) підвищення ефективності діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів.

Зазначені напрями активізації виробничої діяльності можуть бути втілені у життя за допомогою таких інструментів, як державні закупівлі, бюджетні субсидії, податкові пільги, державно-приватне партнерство, встановлення обов'язкових вимог тощо.

Література

1. Кірдіна О. Г. Обмеження та орієнтири техніко-технологічного розвитку України в умовах глобалізації / О. Г. Кірдіна // Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2011. - № 4. - Т. І. - С. 179-184.

2. Вишневська А. В. Удосконалення механізму визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів промислових підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / А. В. Вишневська. - Дніпропетровськ, 2005. - 17 с.

3. Величко Т. Г. Розвиток матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)» / Т. Г. Величко. - Сімферополь, 2009. - 23 с.

4. Ширяєва Л. В. Моделі відтворення парків обладнання в системі управління підприємством: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук : спец. 08.00.11 «Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці» / Л. В. Ширяєва. - Одеса, 2009. - 30 с.

5. Савчук А. В. Инновации в промышленном производстве: классификация и взаимодействия // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлеченных иностранных инвестиций в экономику Украины. Региональный аспект: сб. науч. трудов. - Донецк : ДонГУ, 2003. - С. 786-791.

6. Кондрашов О. М. Удосконалення методів організації виробництва в промисловості / О. М. Кондрашов // Державне управління: удосконалення та розвиток, 2010 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=109

7. Іщук С. О. Виробничий потенціал промислових підприємств (Проблеми формування і розвитку) / С. О. Іщук. - Львів : Інститут регіональних досліджень НАН України, 2006. - 278 с.

8. Кузнєцова Л. Структурні зміни у промисловості України: критерії прогресивності / Л. Кузнєцова // Економіст. - 2005. - № 8. - С. 50-55.

9. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності: навч. посіб. / С. В. Онишко, Т. В. Паєнтко, К. І. Швабій. - К. : КНТ, 2008. - 256 с.

10. Кондрашов О. М. Промислова політика в Україні: теорія, методологія, практика управління : монографія. - Донецьк : Юго-Восток, Лтд, 2008. - 367 с.

11. Шевчук Л. М. Тенденції технологічного оновлення підприємств Хмельниччини / Л. М. Шевчук // Сталий розвиток економіки. - 2012. - № 2(12). - С. 114-119.

Размещено на Allbest.ru