Сучасний стан фінансового ринку України та шляхи його вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний стан фінансового ринку України та шляхи його вдосконалення

Ісхакова О.М.

Нетрусова А.О.

Соселія М.З.

Постановка проблеми. Функціонування ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування і розвиток. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки, фундаментом фінансової системи, що надає їй стабільності й усталеності.

Як показує світовий досвід, основними елементами ринкової економіки повинні бути тісно пов'язані між собою ринки: матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, основних фондів, предметів споживання, фінансовий та ін. Ринки, на яких обертаються досить однорідні матеріальні або фінансові активи, можуть входити до складу інших, більш об'ємних. До такої категорії складних ринків належить фінансовий.

Фінансовий ринок є похідною трансформаційних процесів і повинен бути створений відповідно до таких критеріїв, як відкритість, справедливість і необоротність. Він повинен управляти потоками інформації, заохочувати тих, хто виконує правила, карати порушників і гарантувати кожному інвестору, що він може розбагатіти чи збанкрутувати на зовсім рівних умовах з усіма іншими.

Сучасний рівень розвитку фінансового ринку в розвинених країнах зумовлюється, головним чином, рівнем накопичення, господарськими традиціями, розмірами суспільного багатства та благополуччя нації. На фінансовому ринку формуються взаємовідношення заощаджень та інвестицій, де для залучання заощаджень вкладника необхідно запропонувати прибуток, що мінімально компенсуватиме втрати від інфляції, інакше заощадження будуть переведені у товарну форму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Усі провідні школи та напрями економічної думки Заходу приділяють значну увагу ролі держави в економічному розвитку країни та регулюванні фінансового ринку (П. Кругман [9], Дж. Сакс [10], Дж. Стігліц [11]). Значна увага цим питанням приділяється в працях російських учених Я. Міркіна [3] і Б. Рубцова [7; 8]. Серед вітчизняних учених треба відзначити внесок у розвиток теорії фінансової політики З. Луцишина [2], В. Опаріна [4], О. Ромашко [6].

Систематизація й узагальнення праць учених-економістів дають змогу стверджувати, що теоретичні засади, практика функціонування фінансового ринку та інструментів фінансової політики його регулювання всебічно досліджені. Разом із тим зазначені проблеми в країнах із трансформаційною економікою вивчені поки що недостатньо, зокрема і в Україні, де фінансовий ринок у своєму розвитку є доволі мінливим та нестабільним.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. У статті наведено шляхи поліпшення стратегії розвитку фінансового ринку та його учасників з урахуванням необхідності організації у їх діяльності ефективних систем економічної безпеки.

Мета статті полягає в аналізі сучасного стану розвитку фінансового ринку в Україні, виявленні основних проблем та окресленні перспектив його розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасна модель фінансової системи в Україні все більше нагадує банкоцентриську модель, тобто в основі всього фінансового ринку головну роль відіграють національний та комерційний банки. В принципі така ситуація для України є доволі прогнозованою та зрозумілою, населенню простіше і зрозуміліше користуватися банківськими ресурсами, ніж ресурсами фондового або інвестиційного ринку. Крім того, інститут приватного інвестування та вкладання коштів у цінні папери є слабо розвиненим, і розуміння принципів роботи такого механізму для пересічних громадян України є складними.

Фінансовий ринок включає в себе різноманітні сегменти (валютний ринок, ринок цінних паперів, кредитний ринок та ринок фінансових послуг), саме в розрізі цих сегментів варто здійснювати оцінку та аналіз усього стану фінансового ринку. Окремо варто відзначити, що деякі складники фінансового ринку в Україні розвинуті добре (кредитний ринок), а інші перебувають тільки в стадії розвитку (фондовий ринок). Варто відзначити, що чільне місце в структурі всього фінансового ринку посідає саме фондовий ринок, отже, його недостатня розвиненість не дає змоги розвиватися повною мірою іншим складникам фінансового ринку і всьому фінансовому ринку.

Необхідно зазначити, що головним показником розвитку фондового ринку та фінансової системи країни є частка капіталізації лістингових компаній у ВВП країни. Так, акціонерний капітал найбільш розвинений у США та Великобританії (понад 100%), у Франції (понад 60%), тоді як в Україні ця цифра невелика і сягає лише 20% (рис. 1). Станом на 31.12.2015 капіталізація лістингових компаній фондового ринку становила 63,49 млрд. грн., а станом на 31.12.2016 знизилася до 19,64 млрд. грн. [1].

Виходячи з досвіду країн, де ринок цінних паперів успішно розвивається, можна здійснити низку заходів, що можуть дати поштовх до швидкого зростання цього ринку в Україні вже в короткотерміновому періоді. Такими є заходи, що спрямовані на підвищення ліквідності ринку та зростання пропозиції і попиту на ньому, зокрема проведення приватизації через первинне розміщення пакетів акцій, спрямування іпотечних сертифікатів на організований ринок, лібералізації руху капіталу та ін.

У країнах із ринковою економікою фондовий ринок заведено вважати головним індикатором економічного стану в країні. Фондовий ринок є невід'ємним механізмом функціонування ринкової економіки. Функціональна роль, яку повинен виконувати фондовий ринок у довгостроковій перспективі, повинна сприяти підвищенню темпів приросту національного продукту та в цілому поліпшувати добробут населення. Але вітчизняні вчені вказують, що рівень капіталізації в Україні не можна розцінювати індикатором ступеня розвитку фондового ринку, оскільки він практично ніяк не пов'язаний з ефективністю функціонування реального сектора економіки, а відображає особливості протікання процесів перерозподілу власності [8, с. 13]. Однак у країнах, де відбувається встановлення ринкових відносин, фондовий ринок потребує державного втручання та стимулювання в розвитку. Звідси випливає необхідність формування фінансової політики держави в напряму формування та регулювання фондового ринку.

З огляду на проведений аналіз (табл. 1), можна стверджувати, що існує взаємозалежність між розвитком національних фінансових ринків та рівнем глобальної конкурентоспроможності. Що вищим є індекс конкурентоспроможності, то більш інвестиційно привабливою є країна та більший приток капіталу на локальний фінансовий ринок. З іншого боку, розвиток локального фінансового ринку впливає на рівень конкурентоспроможності країни. Для підвищення глобальної конкурентоспроможності вітчизняного фінансового ринку слід забезпечити його якісний та кількісний розвиток. Йдеться про необхідність поліпшення всіх індикаторів, які характеризують стан фінансового ринку: надійність банківської системи, якість регулювання ринку капіталів, рівень

доступності підприємств до фінансових ресурсів тощо.

Таблиця 1 Складник фінансового ринку в індексі глобальної конкурентоспроможності України: порівняльний аналіз, 2015--2016 рр.

Джерело: складено за [12]

Ринок цінних паперів як сукупність його учасників та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів у вітчизняному векторі розвивався досить кволо, як на сучасному етапі, так і в докризовий період. Недосконалість нормативно-правової бази, відсутність уніфікованих стандартів корпоративного управління, недосконалість заходів щодо захисту прав інвесторів та акціонерів, нерозвинена фінансова та фондова інфраструктура, непрозорість та неповнота представленої інформації про функціонування підприємства -- все це є ті перепони, які не давали змоги активно розвиватися фондовому ринку. А в складних політичних та економічних умовах функціонування економіки сьогодні, питання посилення дій щодо розвитку фондового ринку та фінансового ринку загалом призводять до розуміння формування відповідної державної фінансової політики управління та розвитку фондового ринку в Україні.

Фінансова політика -- це комплекс дій і заходів, які здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансів. Ця політика завжди має бути адекватною відповідній економічній та політичній ситуації, що складається в певний історичний момент у конкретній країні [4, с. 329].

Виходячи з ключового завдання фондового ринку, яке полягає в перерозподілі вільних фінансових ресурсів у інвестиційно-привабливі напрями та забезпечення розвиваючих галузей економіки достатнім обсягом фінансових ресурсів, можна сформувати й основні завдання для побудови державної фінансової політики розвитку фондового ринку:

вдосконалення законодавства у сфері регулювання фондового ринку;

консолідація біржової системи фондового ринку;

підвищення вимог до професійних учасників фондового ринку та якості послуг, які ними надаються;

створення ефективної системи клірингу та розрахунків за договорами фондового ринку;

здійснення фондовими біржами постійного моніторингу біржових торгів і встановити відповідальність за справедливе ціноутворення із забезпеченням довготермінового зберігання інформації про біржові торги і протидії маніпулюванню;

встановлення мінімальних вимог щодо капіталізації фондової біржі, необхідної для використання нею досконалого технологічного забезпечення та фінансування розвитку;

уніфікація вимог до електронних торговельних систем фондових бірж щодо електронного документообігу та форматів документів.

Окреслені завдання лежать у площині інституційного забезпечення формування фінансової політики регулювання фондового ринку.

Однак без створення належних інституційних умов функціонування фондового ринку він і надалі буде слугувати інструментом перерозподілення власності, а не реальним інструментом наповнення фінансовими ресурсами діяльності підприємств.

Діяльність фондового ринку як ключового інтегруючого елементу ринку капіталів та його сегментів характеризується низкою тенденцій:

низькою ліквідністю обігу вітчизняних цінних паперів;

недостатнім нормативним регулюванням базових аспектів функціонування ринку;

низькою часткою біржового сегменту в структурі всього фінансового ринку;

обмеженою кількістю ліквідних фінансових інструментів для формування активів інституціональних інвесторів [5, с. 113].

Висновки. Стабільність фінансової системи держави, її ефективність і платоспроможність, мобілізація та перерозподіл фінансових ресурсів передусім залежать від розвитку фінансового ринку в країні.

З огляду на це, в Україні необхідно впровадити цілісну довгострокову стратегію розвитку фінансового ринку а саме: моніторинг діяльності фінансових установ із боку регуляторів задля своєчасного виявлення проблемних питань у поточній роботі фінансових установ та своєчасно реагувати на загрози, санація або ж ліквідація неплатоспроможних банківських установ, урегулювання питання продажу (передачі) проблемних активів через формування законодавчої бази діяльності установ, основною функцією яких буде робота з проблемними активами, вирішення питання реструктуризації кредитів, оздоровлення фінансової системи через державну підтримку та підтримку з боку власників фінансових установ, упровадження механізмів конвертації депозитів в акції банків, стабілізація, яка потребує забезпечення функціонування системи ефективного нагляду, спрямованого на попередження виникнення загроз посилення системи захисту прав інвесторів і споживачів шляхом упровадження відповідної законодавчої бази, відновлення довіри населення до банківської системи, рефінансування фінансового сектору з контролем використання наданих коштів, в окремих випадках -- участі держави в капіталах банків, створення державного банку розвитку, через який можна спрямувати потоки державних коштів для підтримки пріоритетних інвестиційних та інноваційних проектів, забезпечити доступ суб'єктів господарювання до довгострокових кредитних ресурсів, що, своєю чергою, стимулюватиме розвиток експортного потенціалу.

Таким чином, стратегія розвитку фінансового ринку України надасть можливість забезпечити його прозорість створить сприятливі умови для потенційних інвесторів і підвищить ліквідність фінансових інструментів ринку.

Бібліографічний список

фінансовий ринок економічний

1. Аналітичні дані щодо розвитку фондового ринку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.nssmc.gov.ua/ fund/analytics.

2. Луцишин З. Сучасна світова фінансова архітектоніка: тенденції та суперечності розвитку в умовах глобалізації / З. Луцишин // Економічний Часопис-ХХІ. - 2015. - № 5-6. - С. 27-36.

3. Миркина Я. Рынок ценных бумаг России: воздействие фундаментальных факторов, прогноз и политика развития / Я. Миркина. - М.: Альпина Паблишер, 2014, - 360 с.

4. Опарін В.М., Шумська С.С. Фінансовий потенціал України: методологічні засади визначення, кількісні параметри та напрями його нарощування / В.М. Опарін, С.С. Шумська // Фінансова політика та податково-бюджетні важелі реалізації / За ред. А.І. Даниленко. - К.: Фенікс, 2014. - Т 1. - С. 77-98.

5. Новий курс: реформи в Україні 2013-2015. Національна доповідь / За заг. ред. В.М. Геєця [та ін.]. - К.: НВЦ НБУВ, 2013. - 232 с.

6. Ромашко О.Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: навч. посіб. / О.Ю. Ромашко. - К.: КНЕУ, 2014. - 240 с.

7. Рубцов Б.Б. Мировой фондовий ринок: объемы и динамика / Б.Б. Рубцов // Портфельный инвестор. - 2015. - № 2. - С. 114-117.

8. Рубцов Б.Б. Тенденции развития мировой экономики и фондовый рынок России / Б.Б. Рубцов // Рынок ценных бумаг. - 2014. - № 12. - С. 14-16.

9. Krugman P. The Return of Depression Economics. - Cambridge, MIT Press. 2015.

10. Sachs J., Tornell A., Velasco A. Financial crises in emerging markets: the lessons from 2010. Working paper 5576. - Cambridge. MA: NBER. - October 2012.

Размещено на Allbest.ru