Сутнісна характеристика інновацій та інноваційної діяльності
Інновації та економічне зростання. Стадії розвитку світового господарства. Систематизація хвиль технологічного розвитку. Становлення та тенденції розвитку інноваційних теорій. Об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності. Методи генерування нових ідей.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.06.2018 |
| Размер файла | 377,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Сутнісна характеристика інновацій та інноваційної діяльності
1. Інновації та економічне зростання
Проблема інноваційного розвитку - предмет пильної уваги економістів ще з часів промислової революції (XVI-XVII ст.). Складність цього питання викликала до життя різні концепції, кожна з яких акцентує увагу на дослідженні того чи іншого її аспекту. Практики управління на різних рівнях економіки -- на підприємствах, в міністерствах і відомствах, регіональних адміністраціях, на рівні держави - займаються питаннями організації інноваційних процесів в межах своєї компетенції.
На думку відомого американського футуролога і публіциста Е. Тоффлера: «...раніше люди вивчали минуле, щоб пролити світло на теперішній час, сьогодні лише чіткий образ майбутнього допоможе нам краще зрозуміти сучасність». Тому нинішня практика управління господарськими процесами потребує негайної заміни застарілого принципу планування «від минулого до сьогодення» на актуальний принцип -- «від майбутнього до сьогодення» [73].
Численні статистичні дані про діяльність людства доводять: дата, яка поділяє історію людства на дві рівні частини, -- в на пам'яті нашого покоління; наш час так відрізняється від часів наших батьків, як їх час від часів Юлія Цезаря; з часу народження наших прабатьків відбулося стільки ж подій, скільки до нього.
Цікавими є факти, наведені відомим дослідником К. Боулдінгом [78]. Так, за його твердженням, якщо останні п'ятдесят тисяч років існування людини поділити на відрізки життя приблизно у 62 роки кожний, то виявиться близько 800 таких відрізків, з цих:
• 800 -- повних 650 прожили у печерах;
• тільки за останні приблизно 70 таких відрізків стало можливим ефективно передавати інформацію від одного покоління до іншого завдяки писемності;
• лише в останні 7 відрізків життя маси людей побачили друкарське слово;
• за останні 5 -- стало можливим вимірювати час з найменшою точністю;
• тільки останні 3 -- з'явилась можливість використовувати електричний двигун;
• переважна більшість матеріальних благ, якими ми користуємося в повсякденному житті сьогодні, винайдена протягом останніх двох відрізків;
• тільки протягом останніх двох відрізків -- сільське господарство (як основа цивілізації) втратило домінуючу роль;
• упродовж цих же відрізків у США і провідних країнах Західної Європи понад 50 % населення перейшли зі статусу «синіх комірців» (фабричні працівники, інженерно-технічні працівники) у статус «білих комірців» (працівники сфери послуг, управлінські службовці);
• 90 % усіх учених, які коли-небудь жили, живі й сьогодні;
• від початку XX ст. більш ніж на 60 % скоротився середній час, необхідний для того, щоб велике наукове відкриття було переведене в корисну технологічну форму.
На думку американських теоретиків, якби автомобілі змінювались так швидко, як покоління комп'ютерів, то ми могли б купити «Роллс- Ройс» дешевше трьох доларів, який мав пробігати три мільйони миль лише на одному галоні бензину.
Посилаючись на Р. Куцвейла (американський футурист), Т. Петерс пише: «Фундаментальні зміни відбуваються з прискореною частотою. За тисячі років до нашої ери найважливіше зрушення в уявленнях людей про світ -- «зміна парадигми» -- зазвичай посідала кілька тисяч років (залізний вік, бронзове століття). Після 1000-го року до н. е. зміна парадигми відбувалася кожних сто років. Швидкість змін продовжувала зростати. Одне тільки XIX століття дало більше перетворень ніж попередні дев'ятсот років людської цивілізації. Далі у 1920-х роках сталося більше змін, ніж за увесь період XIX ст. До 2000 р. масштабна зміна парадигми почала відбуватися кожне десятиліття. Очікується, що технологічні революції XXI століття перевершать XX ст. у тисячу разів» [63, с. 23]. Сказане підтверджується даними табл. 1.
Таблиця 1. Інновації в історії людства
|
Інновація |
Час виникнення |
Інновація |
Час виникнення |
|
|
Інструменти |
2--3 млн років до н. е. |
Вугілля і нафта для отримання енергії |
1810 |
|
|
Мова |
500 000 до н. е. |
Електрика |
1870 |
|
|
Охота |
500 000 до н. е. |
Автомобілі |
1890 |
|
|
Переселення, міграції |
300 000 до н. е. |
Телекомунікація |
1900 |
|
|
Житло |
150 000 до н. е. |
Літак |
1905 |
|
|
Релігія |
20 000 до н. е. |
Антибіотики |
1935 |
|
|
Землеробство |
15 000 до н. е. |
Ядерна енергетика і зброя |
1945 |
|
|
Міста |
7000 до н. е. |
Термоядерна енергія |
1950 |
|
|
Колесо |
3500 до н. е. |
Комп'ютери |
1950 |
|
|
Книга |
2800 до н. е. |
Широке використання добрив |
1960 |
|
|
Оподаткування |
2700 до н. е. |
Супермаркети |
1960 |
|
|
Школи |
2500 до н. е. |
Штучний супутник |
1957 |
|
|
Судновиробництво |
2400 до н. е. |
Кредитні картки |
1960 |
|
|
Листування |
2000 до н. е. |
Лазер |
1965 |
|
|
Алфавіт |
1500 до н. е. |
Факсимільний зв'язок |
1965 |
|
|
Судна |
1500 до н. е. |
Посадка на місяць |
1969 |
|
|
Системи штучного управління |
1500 до н. е. |
Генна інженерія |
1970 |
|
|
Числа |
1500 до н. е. |
Трансплантація органів |
1970 |
|
|
Використання потужності вітру |
1000 до н. е. |
Штрих-коди |
1970 |
|
|
Поява монет |
700 до н. е. |
Відкрита освіта |
1970 |
|
|
Лікарні |
600 до н. е. |
Персональні комп'ютери |
1975 |
|
|
Демократія |
500 до н. е. |
Електронна пошта |
1980 |
|
|
Годинники і компас |
1200 до н. е. |
Мобільний телефон |
1980 |
|
|
Наука |
1500 до н. е. |
Інтернет |
1985 |
|
|
Політичні партії |
1640 до н. е. |
Клонування |
1995 |
|
|
Машини |
1780 до н. е. |
Найголовніше досягнення останніх десятиліть -- це те, що ресурси більше не є обмежувальним фактором. Тепер не ресурси визначають рішення, а рішення визначають ресурси, що будуть використовуватися у виробництві. Це фундаментальне революційне збурення, можливо, наймасштабніша революція, яку людина коли-небудь знала.
Найголовніше досягнення останніх десятиліть -- це те, що ресурси більше не є обмежувальним фактором. Тепер не ресурси визначають рішення, а рішення визначають ресурси, що будуть використовуватися у виробництві. Це фундаментальне революційне збурення, можливо, наймасштабніша революція, яку людина коли-небудь знала.
Позитивний взаємозв'язок технічного прогресу та економічного зростання був доведений багатьма дослідниками у рамках неокласичних моделей зростання з екзогенним технічним прогресом. Так, вплив інноваційних факторів на соціально-економічний розвиток суспільства зазначав французький дослідник Жан Кондорсе: «Прогрес наук забезпечує прогрес промисловості, який потім і прискорює наукові успіхи, і цей взаємний вплив, дія якого відновлюється, повинно бути визнано наймогутнішим фактором удосконалення людського роду» [36].
Найчіткіше такі висновки були сформульовані професором Массачусетського технологічного інституту Р. Солоу. Лауреат Нобелівської премії Р. Солоу вперше з усією певністю показав, що вирішальним фактором економічного зростання є не капітал, як це вважалося до нього, а технічний прогрес. Розрахунки Р. Солоу за матеріалами американської статистики 1909--1957 рр. довели, що збільшення кількості робочої сили і нарощування обсягів використовуваного капіталу були важливими, але не вирішальними факторами економічного зростання. Науковець показав, що роль технічного прогресу в темпах приросту продукції приватного сільськогосподарського сектору досягала 60--70 %, а в прирості продуктивності праці -- 90 % [80].
Розрахунки Я. Тінбергена (також Нобелівського лауреата) для чотирьох країн -- Німеччини, Великобританії, Франції і США, за період 1870--1914 рр. свідчили про переважно екстенсивний характер зростання, тобто внесок технічного прогресу був значно нижчий за внесок двох інших факторів зростання -- праці і капіталу [83]. З цього виходить, що вже у першій половині XX ст. у низці галузей матеріального виробництва США відбувся перехід з екстенсивного, сировинно-витратного, на інтенсивний шлях розвитку. Надалі така модель економічного зростання стала поширюватись на дедалі більше країн і навіть цілі регіони.
До кінця XX ст. стало очевидним, що рівень розвитку і динамізм інноваційної сфери -- науки, наукомістких галузей і компаній, світових ринків технологій -- визначає межі між багатими і бідними країнами, створює основу стійкого економічного зростання. Технічний прогрес змінив не тільки масштаби і структуру виробництва індустріально розвинених країн, а й справив помітний вплив на якість життя, стосунки людей між собою і з навколишнім світом.
Сучасне світове господарство пройшло три основні стадії розвитку -- доіндустріальна, індустріальна і постіндустріальна. Відбулися три технологічні революції: промисловий переворот (перша революція) спирався на енергію вугілля і пари; машинно-технічна (друга) революція -- масове використання нафти, електрики, науково-технічну (третю) революцію пов'язують з розвитком мікроелектроніки, біотехнології, ядерної енергії. Технологічні революції супроводжувалися зміною форм організації праці і капіталу, які сприяли підвищенню продуктивності всіх факторів виробництва і у результаті приводили до зростання національного багатства (табл. 2).
Таблиця 2 Стадійність розвитку світового господарства
|
Ознаки стадії розвитку |
Доіндустріальна епоха |
Індустріальна епоха |
Постіндустріальна епоха |
||||
|
Промисловий переворот |
Машинно-технічна революція |
Науково-технічна революція |
|||||
|
Нульовий цикл |
1-й цикл |
2-й цикл |
3-й цикл |
4-й цикл |
5-й цикл |
||
|
Дохід на душу населення (дол. США за курсом кінця 1960-х років) |
50--80 |
80--200 |
200-700 |
700-2000 |
2000-4000 |
4000--20000 |
|
|
Рівні «технологічних сходів» |
Ручна праця |
Механізація |
Комплексна механізація - початок автоматизації |
Системна автоматизація |
|||
|
Розвиток організаційних форм |
Мануфактура |
Вільна конкуренція; приватні фірми й акціонерні товариства |
Монополізм; завод, конвеєр |
ТНК і малий бізнес |
Якщо уявити технічну історію як чергування тривалих циклів, у кожному з яких виникає, розвивається і стає домінуючою група технологій, що визначає технологічну парадигму або уклад (табл. 3, рис. 1), то на початок XX ст. припадає завершення третього циклу, в якому були вирішені завдання створення галузей виробництва сталі й електрики, будівництва залізниць. У четвертому циклі, що визначив велику частину перебігу подій в історії XX ст., домінували автомобілебудування і хімічна промисловість, створювалися автостради й авіалінії, радіо і телефон стали доступними засобами зв'язку.
Сучасний інноваційний процес у розвинених країнах відповідно до запропонованої періодизації перебуває на початку п'ятого великого циклу. Він характеризується комп'ютерною революцією, формуванням глобальних науково-дослідних мереж, швидким поширенням інтернет-технологій. Якщо даний цикл триватиме, як і інші, приблизно 50 років, то стадія зрілості технологій, що формують його, ще попереду.
Таблиця 3 Періодизація основних хвиль інноваційного розвитку (за м. Кондратьєвим, Й. Шумпетером, д. Фріменом)
|
Довгі хвилі/цикли |
Стан науки і освіти |
Інфраструктура |
Універсальний дешевий ресурс |
|||
|
Часові рамки технологічного укладу |
Характеристика циклу |
Транспорт і зв'язок |
Енергія |
|||
|
1-Й 1780--1840 рр. |
Промислова революція: фабричне виробництво текстилю, використання енергії води |
Навчання на робочому місці, університети і наукові товариства |
Канали і ґрунтові дороги |
Гідроенергія |
Виляск |
|
|
2-й 1840--1890 рр. |
Позначився механізацією виробництва практично всіх видів продукції, створенням мережі залізниць та морських шляхів |
Масова початкова освіта, перші технічні вузи, інженери |
Залізниці, телеграф |
Енергія пари |
Вугілля, залізо |
|
|
3-й 1890--1940 рр. |
Ґрунтувався на використанні в промисловому виробництві електроенергії, розвитку важкого машинобудування та електротехнічної промисловості на основі сталевого прокату, нових відкриттях у галузі хімії, становленні хімічної промисловості. широкого впровадження радіозв'язку і телекомунікацій. Починає розвиватися виробництво автомобілів та літаків, кольорових металів, алюмінію, пластмас,товарів тривалого користування |
Перші дослідні лабораторії в корпораціях, технічні стандарти |
Залізниці, телефон |
Електрика |
Сталь |
|
|
4-й 1940--1990 рр. |
Ґрунтується на подальшому розвитку енергетики із використанням нафти, нафтопродуктів і газу, а також засобів зв'язку, нових синтетичних матеріалів. Це ера масового виробництва автомобілів, тракторів, літаків, різноманітних видів озброєнь, товарів тривалого користування,будівництва швидкісних автомагістралей, аеропортів. З'являються та інтенсивно розповсюджуються комп'ютери і програмні продукти для них. Атом спочатку використовується у воєнних, а згодом і в мирних цілях. На ринку панує олігопольна конкуренція, створюються транснаціональні корпорації |
Бурхливе зростання в корпораціях і в держсекторі, масовий доступ до вищої освіти |
Автостради, авіалінії, радіо і телебачення |
Нафта |
Нафта, пластмаси |
|
|
5-й 1990 -- до нашого часу |
Комп'ютерна революція |
Глобальні мережі, довічна освіта і професійне навчання |
Інформаційні мережи, Інтернет |
Г аз/нафта |
Мікроелектроніка |
Рис. 1.
Разом з тим у межах сучасного циклу, як і в попередніх, починають складатися контури нового устрою. Формування нової парадигми науково-технологічного розвитку світової економіки, як вважають багато експертів, пов'язане з посиленням соціально-економічної спрямованості нових технологій. Орієнтири матеріального багатства для більшості мешканців розвинених країн поступово втрачають гостроту і на перший план виходять такі проблеми, як збереження здоров'я, особиста безпека, якість довкілля, доступ до культурних цінностей і можливість особистісного інтелектуального і творчого зростання.
Такі вражаючі перетворення, в свою чергу, вимагають нових (інноваційних) способів вирішення соціальних, управлінських і навіть особистих проблем, і породжують нову парадигму розвитку систем управління.
Основні концептуальні напрями нової парадигми можна визначити таким чином:
1. Управління змінами. Цей напрям пов'язаний з тим, що приблизно в 1970-х роках припинило існування так зване спокійне зовнішнє середовище, а на зміну йому прийшло мінливе, «турбулентне». Це змушує компанії швидко пристосовуватися до різних перетворень, швидко на них реагувати, передбачаючи їх і планувати з них вигоди.
2. Необхідність реформування соціальної сфери. Головний напрям реалізації -- принцип «кадри вирішують усе», що своєю чергою припускає:
• необхідність включення людського фактора до системи управління;
• включення нового фактора ефективності -- знання, тобто вирішальний вплив на ефективність праці роблять не працівники, що безпосередньо виробляють продукцію, а «працівники знання» -- менеджери, інженери, техніки, фахівці;
• базовий фактор у розвитку економіки -- «норма накопичення мозку», темпи, якими країна «виробляє людей» з освітою, розвиненою уявою, ґрунтовними теоретичними знаннями й аналітичною майстерністю;
• персонал починають розглядати як основний ресурс фірми. На зміну теорії, що розглядає персонал як витрати, які треба скорочувати, з'явилася теорія управління людськими ресурсами, відповідно до якої персонал є одним з ресурсів фірми, в який треба вкладати кошти.
3. Реінжиніринг. Припускає кардинальну перебудову на сучасній інформаційній і технологічній основі організації господарської діяльності та управління на підприємстві (організації). Сфера змін може бути найрізноманітнішою: організаційна структура, фінанси, система поставок, маркетинг, структура кадрів тощо.
4. Створення внутрішніх ринків корпорацій. Це перенесення закономірностей і принципів ринкового господарства на внутрішню діяльність компанії, на всі її підрозділи. З цією метою в межах підприємства створюються автономні підрозділи -- бізнес-одиниці, які самостійно фінансують свою роботу, вступають на комерційній основі в партнерські відносини як з внутрішніми підрозділами компанії, так і зовнішніми організаціями. У центральних органах управління зосереджуються вирішення тільки питань стратегічного розвитку, пов'язаних з великими інвестиціями.
5. Інтеграція процесів управління. В останні десятиліття у всьому світі поширюється тенденція до збільшення підприємств, що пов'язане з їхніми великими перевагами за умов жорсткої конкурентної боротьби. При цьому просте збільшення масштабів виробництва вже не відповідає вимогам сьогодення. Посилення темпів технологічного розвитку вимагає об'єднання зусиль підприємств і організацій різних сфер діяльності: виробництва, науки, фінансів, інфраструктури. Саме ці фактори сприяють появі нових організаційних форм підприємницької діяльності -- різних горизонтальних і вертикальних об'єднань, серед яких особливе місце посідають промислово-фінансові групи (ПФГ), технопарки, технополіси тощо.
6. Розвиток і підтримка малих підприємств. Однак, як і раніше, актуальною залишається діяльність малих підприємств. Саме вони є наймобільнішими в умовах швидко змінюваного зовнішнього і внутрішнього середовища. Завдання малих підприємств -- знизити рівень безробіття, розширити конкуренцію, оперативно реагувати на зміну попиту споживачів.
7. Нові вимірники ефективності управління. Цільовими показниками організаційних перетворень у практиці сучасного управління стали застосовуватися такі загальні характеристики діяльності фірми, як:
• досягнення фінансової стабільності;
• забезпечення фінансового зростання;
• наявність інтелектуального капіталу;
• задоволеність споживачів;
• комплексність технологій;
• інвестиції в людський фактор тощо.
8. Розділення прав власності і функцій управління. Складність процесів управління привела до того, що власники контрольних пакетів акцій, не маючи належної компетенції і необхідного досвіду, змушені наймати професійних керівників з метою підвищення ефективності управління організацією.
9. Затвердження контрактних відносин у всіх формах власності. Найбільші можливості розвитку конкуренції в державному секторі відкриваються у сфері його взаємодії з ринковими структурами за допомогою контрактних відносин, ринкового тестування. Розвиток контрактних відносин супроводжується посиленням ролі конкурентного відбору пропозицій. Переможцем виходить конкурсант, який запропонував найвигідніші для замовника контракти.
10. Посилення регулюючої ролі держави. Держава встановлює норми і правила економічних відносин. Посилення її ролі в діяльності суб'єктів господарювання виявляється у:
• створенні сприятливого середовища для функціонування підприємств;
• стимулюванні внутрішніх перетворень на підприємствах;
• регулюванні умов конкуренції;
• забезпеченні умов соціальної справедливості і першочергового задоволення загальнонаціональних потреб;
• збільшенні витрат на науку і дослідні роботи;
• визначенні пріоритетних напрямів інвестицій тощо.
У наступні десятиліття може розпочатися революція в галузі охорони здоров'я на основі використання генетичних методів лікування, відбудуться радикальні зміни принципів і методів природоохоронної діяльності.
Дедалі більша частка особистого і суспільного багатства втілює в собі не матеріальні умови виробництва, а знання та інформацію, що стають основним ресурсом сучасного виробництва. Становлення сучасного господарства як системи, заснованої на виробництві і споживанні інформації та знань, розпочалося ще в 1950-ті роки, з бурхливого розвитку галузей професійних, фінансових та інформаційних послуг.
Ця тенденція посилилася в останнє десятиліття XX ст., що, зокрема, знайшло відображення у комерціалізації технічного прогресу -- безпрецедентному зростанні котирувань акцій нових високотехнологі- чних компаній. Результат цього процесу -- своєрідний розподіл всієї економіки на стару (традиційні матеріальні блага і послуги) і нову (нові наукомісткі виробництва, що спеціалізуються на роботі з інформацією та управлінні знаннями компанії).
2. Поняття та класифікація інновацій
Термін «інновація» вперше ввів у науковий обіг австрійський учений Йозеф Шумпетер 1912 р. у праці «Теорія економічного розвитку» [77]. Він визначав інновації як нову науково-організаційну комбінацію використання виробничих факторів, яка мотивована підприємницьким духом. Шумпетеру належить і перша спроба класифікувати інновації. Так, він виділяв п'ять типів інновацій:
1) виробництво нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;
2) впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання продукції.;
3) застосування нових матеріалів;
4) освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості країни;
5) впровадження нових організаційних форм.
Американський учений Ф. Ніксон вважає, що інновація -- це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, які зумовлюють появу на ринку нових і покращених промислових процесів та обладнання [61]. На думку відомого американського вченого Б. Твісса, нововведення -- процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту [72]. В словнику «Науково-технічний прогрес» інновація (нововведення) визначається як результат творчої діяльності, націленої на розробку, створення і розповсюдження нових виробів, технологій, впровадження нових організаційних форм і т. д. [60]
У Законі України «Про інноваційну діяльність» дано таке визначення: «інновації -- новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери» [1].
Сучасна економічна теорія виділяє п'ять основних ознак, за якими проводиться групування інновацій (табл. 4).
Таблиця 4 Класифікація інновацій
|
Ознака для класифікації |
Вид інновацій |
Зміст інновації |
|
|
За сферою діяльності підприємства |
Інновації на вході в підприємство як систему |
Цільові, якісні або кількісні зміни у виборі чи використанні матеріалів, сировини, обладнання, інформації, працівників чи інших видів ресурсів |
|
|
Інновації на виході з підприємства |
Зміни у результатах виробничої діяльності, якими можуть бути вироби, послуги, технології |
||
|
Інновації структури підприємства |
Цільові зміни у виробничих, обслуговуючих і допоміжних процесах |
||
|
За змістом діяльності інновацій |
Технологічні |
Спрямовані на створення та освоєння виробництва нової продукції, технологій і матеріалів, на модернізацію обладнання, реконструкцію споруд, реалізацію заходів зі збереження довкілля |
|
|
Виробничі |
Орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва |
||
|
Економічні |
Спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів виробничо-господарської діяльності, зниження виробничих витрат, вдосконалення матеріального стимулювання, раціоналізацію системи обліку |
||
|
Торговельні |
Використання нових методів цінової політики, нових форм взаємовідносин з постачальниками і замовниками, надання чи одержання фінансових ресурсів у формі кредитів тощо |
||
|
Соціальні |
Пов'язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, психологічного клімату у колективі тощо |
||
|
Управлінські |
Спрямовані на вдосконалення організаційної структури, стилю і методів прийняття рішень, використання нових засобів обробки інформації та документації, реалізацію канцелярських справ |
||
|
За інтенсивністю інноваційних змін |
Інновації нульового порядку |
Цільова зміна, що зберігає й оновлює існуючі функції виробничої системи або її частини, наприклад, нова фарба для автомобіля |
|
|
Інновації першого порядку (кількісна зміна) |
Просте цільове пристосування до кількісних вимог за збереження функцій виробничої системи або її частини, наприклад, розширення ринку збуту |
||
|
Інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни) |
Прості організаційні зміни, наприклад, поділ відділу маркетингу на підрозділи досліджень ринку і стимулювання збуту |
||
|
Інновації третього порядку (адаптаційні зміни) |
Зміни, викликані взаємним пристосуванням елементів виробничої системи, наприклад, адаптації допоміжних процесів до перетворень в основних виробничих процесах у зв'язку з удосконаленням випуску продукції |
||
|
Інновації четвертого порядку (новий варіант) |
Найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін, наприклад, оснащення певної моделі автомобіля потужнішим двигуном |
||
|
Інновації п'ятого порядку (нове покоління) |
Змінюються всі або більшість функціональних властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається, наприклад, упровадження програмного управління верстатом |
||
|
Інновації шостого порядку (новий «вид») |
Якісна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, змінюється вхідна концепція, але функціональний принцип залишається, наприклад, стільниковий зв'язок |
||
|
Інновації сьомого порядку (новий «рід») |
Докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що робить іншим її основний функціональний принцип, наприклад, поява транзисторів, інтегральних схем, введення гнучких виробничих ліній, види транспорту на магнітній чи повітряній подушці тощо |
||
|
За рівнем сприйняття |
Абсолютна новизна |
Фіксується за відсутністю аналогів даної новації |
|
|
Відносна новизна |
Інновацію було застосовано на інших об'єктах або ж оновлено один з елементів виробу системи у процесі поточної модернізації |
||
|
Умовна новизна |
Виникає завдяки незвичайному сполученню раніше відомих елементів |
||
|
Суб'єктивна новизна |
Новизна для певних споживачів, які раніше були знайомі з даним продуктом. |
||
|
За причинами виникнення |
Реактивні |
Інновації, що забезпечують виживання і конкурентоспроможність фірми на ринку, з'являючись як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами |
|
|
Стратегічні |
Інновацій, впровадження яких має випереджальний характер з метою здобуття вирішальних конкурентних переваг у перспективі |
З поняттям «інновація» тісно пов'язані такі терміни, як «новація», «винахід» і «відкриття».
Новація -- кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок. Цей термін вживається до всіх новацій як у виробничій, так і науковій, навчальній, соціальній сферах, стосовно будь-яких удосконалень, які забезпечують збільшення витрат або створюють умови для зміни способу життя.
Процес введення новацій на ринок традиційно називають процесом комерціалізації. Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, що перетворює її на джерело доходу. Наявність попиту на інновацію свідчить про її конкурентоспроможність, що є результатом інноваційної діяльності.
Винахід -- це нове технічне рішення конкретного завдання, яке дає позитивний ефект, покращує якість продукції чи змінює умови праці, життя тощо.
Відкриття є процесом одержання раніше невідомих даних або спостереження раніше невідомого явища природи, що сприяє накопиченню теоретичних знань.
3. Становлення та сучасні тенденції розвитку інноваційних теорій
Формування теорій інноваційного розвитку розпочалося у другій половині XIX -- першій половині XX ст., хоча ще у XVIII ст. шотландець Адам Сміт (1723--1790) у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» вказував на роль технологічних інновацій у забезпеченні зростання економічної продуктивності. Він зазначив, що велика частина технологічних новацій належала робітникам, які намагалися вдосконалити умови праці з метою одержання вищої зарплатні [69].
Вплив інноваційних факторів на соціально-економічний розвиток суспільства нині визнаний усіма, хоча усвідомлення важливості ролі науково-технічного прогресу в економічному зростанні з'явилося не одразу. Формування теорій інноваційного розвитку в сучасному вигляді є результатом праці усіх, хто досліджував економічний розвиток суспільства та економіки, у процесі якого було виявлено нерівномірність темпів економічного зростання. У табл. 5 надано коротку характеристику основних теорій, які пов'язують соціально-економічний розвиток суспільства з науково-технічним прогресом.
Отже, сучасні теорії інноваційного розвитку змістили акценти у поведінці людей, сформували у них прагнення до накопичення знань. Стало очевидним, що економічне зростання країн великою мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати у своїй діяльності новітні технології, творчо підходити до визначення способів задоволення потреб споживачів, на основі чого вдосконалювати та оновлювати продукцію, одержуючи вищі доходи і змінюючи ринкові позиції.
Таблиця 5 Генезис теорій інноваційного розвитку
|
Назва теорії, період розвитку, послідовники |
Зміст основних поглядів Теорії циклічного економічного розвитку |
|
|
Теорія циклічних криз німецького економіста К. Маркса, 1860-ті роки |
Піднесення і спади в економічному розвитку пояснював матеріальними факторами. Доводив, що матеріальною основою циклічного руху економіки є середній термін життя основного капіталу, вкладеного в засоби виробництва, (на той час 10--13 років). На економічні процеси суттєво впливають технічні відкриття. Засоби праці постійно удосконалюються, тому кожен новий середньостроковий цикл -- це новий рівень науково-технічного прогресу і розвитку продуктивних сил. Розрізняв екстенсивний (обсяги виробництва збільшуються на основі старої техніки) та інтенсивний (масово впроваджуються нові види техніки) технічний прогрес. В обох випадках відбуваються структурні та галузеві зрушення в економіці, але різною мірою. За інтенсивного прогресу продуктивність праці підвищується суттєво, збільшуючи при цьому і сукупну віддачу від капіталовкладень. Упродовж середніх циклів масово впроваджується нове обладнання, призначене для випуску нових видів продукції. Це є основою технічної революції, яка переходить з одного сектору економіки в інші, охоплюючи всі сфери суспільного виробництва і змінюючи основи технічного способу виробництва. Внаслідок технічної революції утворюються нові галузі економіки, підвищуються темп накопичення капіталу і приріст виробництва. Однак коли вже створені нові сектори економіки, то технічні нововведення в них стають ординарними. Це призводить до сповільнення темпів виробництва, що вимагає нових перетворень у технічному способі виробництва. Стосовно інновацій К. Маркс схилявся до думки щодо їх зовнішньої (екзогенної) природи. Він вважав, що винаходи є результатом наукової праці винахідників, які займаються нею, переслідуючи власні інтереси. Водночас він вказував на прямий зв'язок між запровадженням винаходів із нормою прибутку, тобто наголошував на внутрішніх мотивах, якими керуються власники капіталу, приймаючи рішення про введення нових зразків техніки чи нехтування ними |
|
|
Теорія «довгих хвиль» російського економіста М. Кондратьева, 1920-ті роки |
М. Д. Кондратьєв вважав «довгі хвилі» ендогенними, внутрішньо притаманними ринковому, капіталістичному господарству, які і ведуть до його саморегулювання. Фази підйому і спаду розглядаються як закономірні і передбачені стадії розвитку. Подібно до теорії Маркса, що вбачав матеріальну основу середніх циклів у термінах оновлення устаткування, і нідерландських марксистів И. ван Гельдерна і 3. де Вольфа, які розрахували 40--50-річний цикл дії об'єктів транспортної інфраструктури, Кондратьєв говорив про стрибкоподібну зміну «основних капітальних благ». Ключова роль у цьому належить науково-технічному прогресу. Технологічний прогрес пов'язаний з кластерами (згустками) базисних інновацій, які радикально змінюють технічну і енергетичну бази виробництва, форми його організації, галузеву і просторову структури. На відміну від низки інших дослідників, Кондратьєв вважав науково-технічний прогрес не екзогенним, а органічно вбудованим у механізм великих циклів елементом, оскільки їх ритміку визначають не інновації (відкриття і винаходи), а їх запровадження в практику (тобто дифузія). Нова хвиля настає тоді, коли екстенсивна фаза досягає максимуму, що пов'язане з моральним старінням широко поширених технологій. Накопичення капіталу веде до його відносного здешевлення, ставка відсотка і норма прибутку знижуються до такого рівня, що роблять рентабельними ризикові (венчурні) інвестиції в нові техніку і технології. Починається фаза підйому, пов'язана з величезними обсягами нового будівництва, будуванням нових підприємств і виникненням цілих галузей і т. д. У вищій точці підйому відбувається вичерпання запасів дешевого капіталу і базових нововведень, що знаменує перехід до фази екстенсивного розвитку. На основі теорії М. Д. Кондратьєва і безлічі інших робіт з динаміки світового господарства загальноприйнятим стало виділення трьох основних стадій розвитку -- доіндустріального, індустріального і постіндустріального; 1-ї, 2-ї і 3-ї промислових революцій і «довгих хвиль», а в їх рамках -- п'яти циклів Кондратьєва. Інноваційні теорії технологічних змін |
|
|
Теорія інноваційного розвитку австрійського економіста И. Шумпетера, кінець XIX -- початок XX ст. |
Вперше ввів термін «інновації», які розглядав як зміни у технології та управлінні, як нові комбінації використання ресурсів. Процес розвитку розумів як «здійснення нових комбінацій». Нові комбінації -- це нове застосування наявних у народному господарстві запасів засобів виробництва (тобто інтенсивний розвиток економіки). Й. Шумпетер висловив гіпотезу, що інновації з'являються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді більш-менш одночасно освоюваних поєднаних новацій -- кластерів. Кластер інновацій -- сукупність базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу. Основною причиною утворення довгих хвиль в економіці вважав концентрацію важливих нововведень в окремих галузях, внаслідок чого від кожного нового базового нововведення утворюються вторинні нововведення, які вдосконалюють існуючі продукти-товари, формуючи вторинну хвилю. Розробив класифікацію хвиль, які мали місце в історії людства (відомі як технологічні устрої), визначивши ключовий фактор кожної хвилі, що дав імпульс її поширенню. Початок п'ятої хвилі визначили інші вчені, які працювали над цією проблемою. Сьогодні вже прогнозується наближення шостої хвилі -- хвилі розвитку біотехнології. Особливу роль у технологічному розвитку відводив підприємцям-новаторам. Наголошував, що підприємець-новатор не знаходить і не створює нових можливостей. Вони існують самі по собі, нагромаджуються і навіть пропагуються, але без підприємця ці можливості не здатні реалізуватися, і тому функція підприємця-новатора полягає в їх реалізації. Інновація -- нова функція виробництва |
|
|
Дослідження американського економіста, лауреату Нобелівської премії, вихідця із України С. Кузнеця, 1970-ті роки |
С. Кузнець стверджував, що в бажанні підприємців інвестувати в принципово нові види техніки чи товари немає жодної закономірності. На його думку, революційні інновації виникають переважно випадково, під впливом певних зовнішніх обставин (зміни в політиці, економіці, поява нових відкриттів тощо).Іншими словами, визначаючи існування економічних циклів, Кузнець пов'язує їх з циклами інноваційних технологій, наголошуючи водночас на випадковості появи інновацій |
|
|
Неокласична теорія нововведень, 1970-ті роки (німецький економіст Г. Менш, американський економіст Р. Фостер) |
Г. Менш запропонував класифікацію нововведень і виділив три великі групи -- базисні; такі, що поліпшують; і псевдоінновації. Базисні інновації поділяються на технологічні (утворюють нові галузі і ринки) і нетехнологічні (зміни в культурі, управлінні, суспільних послугах). Між нововведеннями існує конкуренція за ресурси, тому що кожний вид нововведень вимагає певних витрат праці і капіталу. Розробив гіпотезу перервності, яка постулює «драматичне чергування періодів, багатих нововведеннями і нестачі їх». На думку Г. Менша, кризові явища пояснюються саме тим, що не вистачає базових інновацій і відсутні умови для розвитку науки і винахідництва. Також Г. Менш висунув тезу щодо необхідності усунення перешкод для введення інновацій через «доповнення до глобального регулювання» шляхом участі держави в здійсненні проектів нововведення з метою компенсації ризику. |
|
|
Назва теорії, період розвитку, послідовники |
Зміст основних поглядів. Приділяв багато уваги дослідженню технологічних циклів у праці «Технологічний пат», що побачила світ 1975 р. Г. Менш назвав кризу 1970-х «технологічним патом», тобто закономірною паузою в поступальному розвитку економіки: «Це така пауза (виникає регулярно), коли країни впадають у кризу, вихід з якої неможливий у рамках існуючої техніки та наявного міжнародного розподілу праці». Г. Менш вказує, що погіршення становища фірми породжує стимул до інновації. І навпаки, коли справи фірми успішно розвиваються, у неї відсутня потреба що-небудь змінювати в налагодженому виробництві. Г. Менш стверджує, що кінець процвітання старих галузей збільшує схильність власників капіталу до інвестування в нову продукцію і технологію. Незважаючи на те що прибуток у фазі депресії малий, власники бачать у внеску капіталу в інновації менше ризику, ніж у внеску в стару продукцію і технологію чи боргові зобов'язання. Концепцію Г. Менша розділяв американський економіст Р. Фостер, який у книзі «Оновлення виробництва. Атакуючі виграють» (1985) встановив, що нововведення підкоряються певній логіці і прогнозуванню, і на цій основі можна оцінити глибин тих змін, які стануться. А для цього, на думку Фостера, компанії мають ввести продуману й сконцентровану програму накопичення наукових знань за допомогою досліджень |
|
|
Концепції формування технологічних систем і дифузії нововведень англійських економістів К. Фрімена, Дж. Кларка, Л. Суіте |
Ними введено поняття технологічної системи як системи взаємозалежних сімей технічних і соціальних нововведень. Відповідно до поглядів зазначених економістів темпи економічного зростання залежать від формування, розвитку і старіння технологічних систем. Поширення нововведень розглядається як механізм розвитку технологічної системи, а темпи такого поширення пов'язуються з ринковим механізмом, наявністю відповідних умов і стимулювання. На думку К. Фрімена і його колег, поштовхом до розвитку економіки служить поява базисних нововведень в окремих галузях виробництва. Старіння технологічних систем в одних країнах і поява таких систем в інших приводять до нерівномірності міжкрайового розвитку. Економічне зростання розглядається як результат появи нових галузей |
|
|
Концепція технологічних систем російських економістів Д. Львова і С. Глазьева, 1970-ті роки |
Запровадили типізацію трансформаційних процесів в економічних системах. Виділили три типи трансформаційних процесів: товарно-ринкові, виробничо-структурні і системні трансформації. Перший тип трансформації свідчить про певний розлад у сфері обігу, але він не викликає серйозних перетворень в ефективній системі, якщо її продукт не застарів, а виробнича база не вимагає оновлення. Прояви першого типу трансформації -- скорочення обсягів реалізації продукції, тимчасові звільнення з роботи, короткострокові фінансові труднощі. Другий тип трансформації охоплює не тільки сферу обігу, а й виробничу сферу, тобто увесь процес відтворення. А це означає, що припускають наявність глибоких якісних змін і в структурі виробництва, і в його матеріально-технічній базі. Постійними супутниками трансформації цього типу є масові звільнення, банкрутства, перерозподіл власності, утворення монопольних союзів, дефіцит державного бюджету і т. д. Третій тип -- найглибший тип трансформації, який стосується не тільки процесів відтворення, а й власне типу відтворення, тобто припускає зміну способу господарювання, хоча його зовнішні ознаки мало чим відрізняються від другого типу трансформації. Сучасні концепції інноваційного розвитку |
|
|
Теорія технологічного розриву російського економіста М. Познера |
Основні ідеї теорії: 1) інновації є могутнім фактором ескалації технологічного розриву між країнами, які спроможні стимулювати розвиток технологій і виробництва товарів та послуг на їх основі, і країнами, які втратили інструменти впливу на національні інноваційні процеси; 2) конкурентна ціна товару на тій або іншій фазі (стадії) його життєвого циклу (упровадження, зростання, зрілість і спад) підсилює переваги (доходи) тих, хто впроваджує інновації, сприяє послідовному поширенню інновацій на ринках збуту країн відповідно до їх рівня розвитку з подальшим перенесенням виробництва до країн з дешевою робочою силою, або до країн, де можна «дешево забруднювати чужу територію». У подальшому країна-інноватор і експортер, примноживши власні капітали, перетворюється на імпортера цієї продукції, розширюючи споживчий попит і добробут населення; 3) високорозвинені країни підтримують масовий рівень інноваційної діяльності, нарощують відповідно обсяги експорту та імпорту високотехнологічної продукції і напівфабрикатів на основі спеціалізації та кооперації, розвивають внутрішньогалузеву торгівлю; 4) сучасний етап науково-технічного і технологічного прогресу характеризується перетворенням парадигми масового виробництва на парадигму домінування гнучких техно-економічних систем; 5) протягом останніх двадцяти років старі і нові технології в економічних системах існують поруч. Зрілі технології випробовують втрату можливостей зростання, розширення ринків збуту у старих межах і виживають лише за рахунок їх географічної диверсифікації. Нові технології перебувають на етапі стрімкого зростання за колосальних норм прибутків |
|
|
Теорія інтелектуальної технології австрійського економіста Ф. Хайєка |
Запропонував інформаційну концепцію «порядку, що розширюється», як основу цивілізації. На думку Ф. Хайєка, ринок -- це гігантська інформаційна машина, що містить величезне неявне, розсіяне знання про потреби і виробничі можливості людей, інформацію, яка перевищує ті знання, якими може володіти не лише окрема людина, а й багато людей. Розширення інформації, яку використовують у повсякденній діяльності сучасні підприємці, стало поштовхом до розроблення інформаційних та інтелектуальних технологій, даючи змогу швидко і системно опрацювати величезні масиви інформації. Ф. Хайєк наголошував, що прагнення підприємців максимізувати прибуток спонукає їх (без жодного примусу з боку держави) відбирати з наявного масиву знань ті, що дають їм змогу по-новому осмислити зв'язки зі споживачами, запропонувати кращий спосіб задоволення їхніх потреб. Отже, слід дати можливість ринковим процесам розвиватися спонтанно, і це сприятиме економічному розвитку. Ф. Хайєк довів, що вирішальну роль сприятливості до інновацій відіграють інституціональні основи суспільства -- як формальні (сформовані державою закони, що регламентують економічну діяльність), так і неформальні (встановлені правила, звичаї, традиції, норми поведінки, мораль). Ф. Хайєк 1974 р. став лауреатом Нобелівської премії в галузі економіки |
|
|
Теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільства американського вченого П. Друкера |
Визначає, що головною рисою економіки 1990-х років, яку можна назвати інформаційною, стало напрацювання ідей, що заперечують минулі рішення, товари, послуги і виробництво. Розглядає менеджмент як технологію управління підприємницько-інноваційною діяльністю. Система менеджменту організацій, яка використовує підприємницький, інноваційний підходи до функціонування і розвитку підприємства, покликана вирішувати низку завдань, інколи суперечливих і навіть взаємовиключних: постійне оновлення асортименту продукції, послуг; оновлення і створення нових виробничих систем; підвищення ефективності виробничо-збутової діяльності передусім через збільшення продуктивності праці персоналу і зниження всіх видів витрат; розроблення і реалізація стратегії і тактики боротьби за лідерство на основі концепції зусиль і ресурсів на найперспективніших напрямах розвитку техніки, технології, потреб тощо; поєднання гнучкості та адаптивності дрібносерійного виробництва з високою ефективністю, низькими витратами і високою продуктивністю масового виробництва. Інноваційна економіка, за Друкером, має такі характеристики: |
|
|
— головною продукцією є нові рішення; — провідна роль в економіці належить малим і середнім підприємствам, які очолюють підприємці, що діють на свій страх і ризик; — інтелектуалізація праці є основним процесом розвитку виробництва, а витрати на нього і поширення знань -- головною формою інвестицій; завдання науки -- сприяння інноваціям, які зароджуються, системне, організоване застосування знань у створенні самих знань, що робить їх продуктивними (чого не може зробити держава чи ринок); — головна форма власності -- це інтелектуальна власність, що структурує суспільство і визначає його розвиток; — для розуміння найважливіших економічних процесів, крім мікро- і макроекономіки, необхідна метаекономіка, яка враховує вплив таких могутніх економічних факторів, як демографія, освіта, нові технології, екологія, тип психології людей, рівень культури тощо |
||
|
Соціально-психологічна модель (X. Барнет, Є. Вітте, Е. Денісон) |
Ключовим фактором економічного розвитку є людський капітал, який трансформується у нові знання. Важлива складова інноваційної діяльності -- праця висококваліфікованих технологів, конструкторів, маркетологів, економістів, фінансистів, які виконують специфічні функції 3 технологічного проектування і конструювання новацій, забезпечення фінансами науково- дослідних і проектно-пошукових робіт, калькулювання витрат ресурсів, цінового проектування, просування на ринок тощо. Усі ці працівники є суб'єктами інноваційної діяльності у вузькому значенні (стосовно окремого підприємства). Однак лише частина з них бере на себе відповідальність за прийняття рішення щодо практичного застосування інновацій на підприємстві. Такі рішення, як правило, є ризиковими і здебільшого приймаються вищим керівництвом підприємства або його власниками. Об'єктом дослідження є перешкоди, які виникають у ході впровадження нововведень. Для їх усунення, за даною теорією, варто організувати плідну спільну роботу «владних стимуляторів» (адміністрації) і «кваліфікованих стимуляторів» (фахівців) -- своєрідну творчу групу, в якій спеціалісти створюють новації, а адміністрація -- умови для їх впровадження та усунення будь-яких перешкод |
4. Сутність, об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності. Етапи інноваційного процесу
Вирішення економічних, соціальних, управлінських і особистих проблем у сучасному суспільстві передбачає специфічний, новаторський, стиль господарювання, в основі якого -- орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.
Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» інноваційна діяльність -- це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробку, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [1].
Отже, інновація -- це кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.
До основних видів інноваційної діяльності належать:
• фундаментальні дослідження;
• прикладні дослідження;
• дослідно-конструкторські розробки;
• дослідно-експериментальні розробки;
• організаційно-економічна робота;
• промислове виробництво нових товарів.
Об'єктом інноваційної діяльності є інновації (нововведення; лат. novo -- змінювати, оновлювати). Це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що суттєво поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. [1]
Отже, інноваційними продуктами можуть бути визнані:
• інноваційні програми і проекти;
• нові знання та інтелектуальні продукти;
• виробниче обладнання і процеси;
• інфраструктура виробництва і підприємництва;
• організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що відчутно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;
• сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;
• товарна продукція;
* механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.
Суб'єкти інноваційної діяльності -- фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.
Усе різноманіття господарських систем, які беруть участь в інноваційному процесі, можна подати у вигляді чотирьох найбільш типових груп.
Група I. Державні господарські системи й управлінські органи:
— державні органі (міністерства, комітети, відомства і т. д.);
— регіональні і (частково) муніципальні органи управління;
— великі державні підприємства;
— міждержавні спільні органи управління, підприємства й організації;
— державні науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, проектно-конструкторські, проектно-технологічні та інші організації, а також аналогічні об'єкти, що є власністю держави і місцевих органів самоврядування.
Група II. Некомерційні безприбуткові наукові і навчальні бюджетні організації:
— установи Національної академії наук України, їх відділення і філії, центри, лабораторії, інститути фундаментальних досліджень;
— державні наукові центри і регіональні бюджетні наукові центри;
— академічні і галузеві (міжгалузеві) технополіси, експериментальні бази, лабораторії та полігони;
— установи, організації науково-технічної інфраструктури (інформаційні служби, бібліотеки, банки даних та ін.);
— державні і регіональні університети, вищі заклади освіти, навчальні центри, організації підвищення кваліфікації кадрів.
Група III. Підприємницькі господарські системи, які функціонують, як правило, на принципах самооплатності:
— транснаціональні і міждержавні спільні підприємницькі структури (компанії, акціонерні товариства і т. д.);
— об'єднання, концерни, синдикати;
— промислово-фінансові групи, холдинги;
— корпорації та фірми;
— державно-підприємницькі змішані компанії (акціонерні товариства);
— приватні підприємства;
— комерційні організації, що надають послуги підприємницьким структурам у сфері інноваційної діяльності (консалтинг, лізинг, маркетинг, інжиніринг, реклама, аудиторство, підготовка і перепідготовка кадрів, бізнес- інкубатори, інформаційне забезпечення, банківські послуги, страхування), а також різні комерційні підприємства ринкової інфраструктури.
Група IV. Позабюджетні некомерційні безприбуткові організації:
— державні і регіональні інноваційні, екологічні, інвестиційні та інші фонди;
— громадські організації, творчі суспільства, союзи промисловців, товаровиробників та інші, що фінансуються за рахунок членських внесків і коштів спонсорів;
— некомерційні кооперативи і т. д.;
— благодійні організації, що використовують засоби спонсорів.
Об'єкти, які належать до кожної з перерахованих груп, можуть тією чи іншою мірою брати участь в інноваційній діяльності на одному або одночасно на кількох рівнях багаторівневої моделі. Можливі відмінності в обсягах і формах їх участі можуть бути пов'язані з певними факторами: організаційно-правовими формами господарювання, галузевою належністю, масштабами і кінцевими цілями діяльності, рівнем самостійності або рамками підпорядкованості, джерелами ресурсів, формами і методами державного та непрямого регулювання.
На підставі вітчизняного і зарубіжного досвіду можна стверджувати, що для інноваційних господарських систем, представлених у першій і другий групах, найбільш характерним є використання таких методів регулювання, як державні цільові програми і плани, повне і змішане бюджетне фінансування, матеріально-технічне постачання, державний контроль і т. п. Функціонування інноваційних господарських систем третьої групи повинно ґрунтуватись на активнішій ролі таких важелів ринкового саморегулювання, як ціни, акціонерний капітал, кредити, дивіденди та ін. Держава тут може впливати че...
Подобные документы
Поняття інноваційних процесів та значення інноваційної діяльності для забезпечення економічного розвитку вітчизняного підприємства. Оцінка інноваційної діяльності в Україні. Напрями подальшої активізації інноваційної діяльності промислових підприємств.
курсовая работа [479,2 K], добавлен 05.04.2014Кардинальні зміни та головні акценти світової економіки початку ХХІ ст. Основні тенденції розвитку інноваційної діяльності в Україні. Головна мета та шляхи державного регулювання інноваційної політики. Нові аспекти вдосконалення інноваційної діяльності.
реферат [18,3 K], добавлен 26.11.2010Становлення та розвиток теорії інновації. Загальна характеристика та структура інноваційного процесу. Місце та роль інновацій у системі господарювання. Основні терміни та поняття інноваційної діяльності. Система класифікації інновацій та її життєвий цикл.
лекция [32,6 K], добавлен 21.02.2010Теоретичне вивчення питань інвестицій та інновацій. Нормативно-правова база та організаційні форми інвестиційно-інноваційної політики. Джерела фінансування інноваційної діяльності. Державна інноваційна політика. Моделі інвестиційно-інноваційного розвитку.
курсовая работа [498,9 K], добавлен 31.07.2013Особливості впливу інноваційної діяльності на розвиток економіки. Венчурне фінансування науково-інноваційної діяльності, перспективи розвитку в Україні. Місце етапу науково-технічної підготовки виробництва. Підвищення конкурентоспроможності підприємств.
методичка [43,8 K], добавлен 23.04.2015Поняття інноваційної стратегії підприємства, характеристика її типів: наступальна, захисна, імітаційна, залежна, традиційна, "за нагодою". Роль інноваційних стратегій у розвитку організації. Розрахунок доцільності здійснення проекту за критеріями.
контрольная работа [69,7 K], добавлен 24.04.2011Найбільш загальні причини, що роблять необхідними впровадження інновацій. Фактори, що мають позитивний та негативний впливи на інноваційну діяльність. Роль держави в розвитку інноваційної системи. Основні напрями розбудови інноваційної системи в Україні.
статья [28,8 K], добавлен 25.10.2014Інновації як фактор випереджального розвитку економіки. залучення інвестицій до розвитку малого, середнього бізнесу під гарантії регіонального бюджету. Елементи стратегії залучення iнвестицiй у регіон. Розвиток інноваційної діяльності в Донецькій області.
контрольная работа [36,1 K], добавлен 30.01.2013Теоретичні основи впливу інвестиційно-інноваційної діяльності на економіку. Складові системи державного регулювання цієї сфери. Аналіз сучасного стану інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні: нормативно-правова база та механізми її здійснення.
контрольная работа [2,2 M], добавлен 22.05.2014Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.
курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014Розгляд завдань та аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності. Особливості інвестиції в інноваційну діяльність підприємства. Обґрунтування джерел капіталовкладення та вибір інвестора. Фінансування венчурним капіталом та посередництвом лізингу.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 22.11.2014Роль економічного обґрунтування нововведень у процесі їхньої мотивації. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні. Сучасні методи економічної оцінки інноваційних проектів. Прогноз прибутку, оцінка ефективності, вибір програмних засобів.
дипломная работа [1,9 M], добавлен 21.11.2009Аналіз стану інноваційної діяльності в Україні. Законодавча база та державне регулювання інноваційної діяльності в Україні. Концептуальні підходи до законодавчого регулювання інноваційної політики в Україні. Питання законодавчої бази.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 10.04.2007Поняття та зміст інноваційних процесів і їх вплив на технічний розвиток підприємства. Оцінка ефективності інноваційних процесів, її основні критерії та параметри, порядок та етапи реалізації. Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні, напрямки.
контрольная работа [25,2 K], добавлен 27.04.2011Інноваційна політика та її спрямованість на створення сприятливих умов для розвитку інноваційних процесів. Суттєвість інноваційної політики, роль держави у формуванні інноваційної політики промислових підприємств України. Завдання інноваційних стратегій.
контрольная работа [23,0 K], добавлен 22.12.2009Необхідність проведення реформ для переходу України до країн з ринковою економікою. Інновації й інноваційний шлях розвитку - рушійна сила, що спроможна забезпечити економічну незалежність України. Основні риси інноваційної моделі розвитку економіки.
статья [19,7 K], добавлен 09.09.2010Економічна сутність та зміст інноваційної діяльності, етапи формування на підприємстві. Особливості інвестування інноваційної діяльності харчових підприємств. Аналіз інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності ВАТ "Кременчуцький хлібокомбінат".
курсовая работа [783,9 K], добавлен 17.12.2013Проблема зміни якості економічного розвитку, переходу до інноваційної моделі, її актуальність на сучасному етапі. Аналіз інтенсивності витрат на наукову і науково-технічну діяльність у динаміці, податкові пільги для національного промислового бізнесу.
научная работа [188,1 K], добавлен 13.03.2013Показники інноваційної діяльності підприємств України. Скорочення кількості промислових підприємств, що впроваджували інновації. Кількість та динаміка поданих заявок на видачу охоронних документів у державний департамент інтелектуальної власності.
контрольная работа [113,1 K], добавлен 07.11.2009Інновації як об’єкт управління. Організаційно-економічна та фінансова характеристика підприємств Вінницької області. Аналіз сучасної інноваційної діяльності Вінницької області. Удосконалення нормативного регулювання інноваційної діяльності підприємств.
курсовая работа [185,3 K], добавлен 17.10.2015
