Потенціал і розвиток підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ УПРАВЛІННЯ

Кафедра економіки управління

КОМПЛЕКСНЕ ПРАКТИЧНЕ ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З ДИСЦИПЛІНИ: «потенціал і розвиток підприємства»

Студента

Білоусова В.

Перевірив:

Стец І.І.

Тернопіль 2018



Зміст

1. Теоретичні підходи до визначення потенціалу підприємства

2. Алгоритм формування інвестиційної політики підприємства

3. Оцінювання акцій підприємства



1. Теоретичні підходи до визначення потенціалу підприємства

У загальному розумінні потенціал (походить від латинського слова «potencia» - сила, міць) - це сукупність наявних джерел, можливостей, засобів, запасів, які можуть бути приведені в дію і використані для вирішення певного завдання або досягнення певної мети у певній галузі. Використовуються також терміни: «потенціальний», тобто, який стосується потенціалу, існує у потенції, прихований, можливий, який поки що не виявляє себе, і «потенція» - прихована можливість, здатність, сила, яка спроможна виявити собі за певних умов.

Вказані терміни різняться за трьома основними моментами.

«Потенція» визначається невиявленими, нерозкритими можливо-стями, несформованими і неупредметненими. Перетворитися на реальні можливості, тобто, потенціал, вони можуть тільки в процесі економічної діяльності. Поняття «потенціал» характеризується можливостями реальними, конкретними, фіксованими, сформованими в процесі якої-небудь економічної діяльності і в даний час не реалізованими з якихось причин, але які перебувають в стані готовності.

Економічний потенціал значною мірою залежить від оптимального поєднання окремих видів економічних ресурсів, залучених у виробничий процес, рівня організації виробництва і праці, ефективності системи управління підприємством.

Дослідниками виділяються як основні структуроутворювальні елементи економічного потенціалу підприємства такі складові: трудовий потенціал; виробничий потенціал; інноваційний потенціал; організаційно-управлінський потенціал.

Трудовий потенціал характеризується кількістю і якістю трудових ресурсів, приваблених підприємством для здійснення його виробничої діяльності. Структурними елементами трудового потенціалу підприємства є: кадровий потенціал; інтелектуальний потенціал; підприємницький потенціал.

Виробничий потенціал підприємства визначається його здатністю щодо виробництва максимально можливого обсягу споживчих вартостей на базі наявних: техніки, технології, науково-технічної інформації і природних ресурсів. Величина виробничого потенціалу характеризується відповідними видами виробничих ресурсів, їхньою кількістю і якістю. Структурно-виробничий потенціал підприємства складається з таких складових: технічного потенціалу; технологічного потенціалу; природно-ресурсного потенціалу; потенціалу нематеріальних активів; інвестиційного потенціалу.

Технічний потенціал характеризується кількістю і якістю засобів праці, їхньою прогресивною структурою (співвідношення активної і пасивної часток).

Природно-ресурсний потенціал визначається величиною природних ресурсів, якими володіє і розпоряджається підприємство, і які використовуються або можуть бути використані ним в процесі виробництва продукції.

Потенціал нематеріальних активів характеризується сукупністю прав (придбаних або створених підприємством): права користування природними ресурсами (землею, надрами, водними ресурсами), інформацією про природне середовище; права користування майном (право користування земельною ділянкою, право на оренду приміщення, устаткування і т.ін.); право на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау); авторські права.

Інвестиційний потенціал підприємства характеризується його здатністю до формування власних і залучення позикових інвестиційних ресурсів. Структурно-інвестиційний потенціал підприємства включає потенціал виробничих (капітальних) інвестицій і потенціал фінансових інвестицій. Потенціал виробничих (капітальних) інвестицій характери-зується обсягом капітальних вкладень в розширене і просте відтворення виробничих фондів і можливістю ефективної їхньої реалізації.

Кількісно потенціал капітальних інвестицій визначається об'ємом капітального будівництва, кількістю придбаних або виготовлених основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, які є на балансі підприємства, а також обсягом фінансових ресурсів, які можуть бути інвестовані в капітальні інвестиції.

Потенціал фінансових інвестицій характеризується обсягом фінансових ресурсів, які інвестовані або можуть бути інвестовані підприємством:

а) за методом участі в капітали асоційованих, дочірніх або сумісних підприємств;

б) у статутний капітал інших підприємств, акції, облігації й інші цінні папери.

Інноваційний потенціал підприємства характеризується його здатністю до продукування новацій і нововведень власними силами.

Оцінювання економічного потенціалу підприємства у вартісному вимірі припускає визначення вартості активів підприємства і величини економічних вигод, які воно може отримати в майбутньому

Тобто, економічний потенціал підприємства оцінюється у вартісному вимірі:

· як сума доходів підприємства, отриманих протягом терміну корисного використання відповідних видів економічних ресурсів з урахуванням чинника часу. Чинник часу враховується за допомогою дисконтування прогнозованих за роками розрахункового періоду доходів підприємства, що є результатом реалізації економічного потенціалу;

· як середньорічна величина економічної оцінки потенціалу підприємства - диференційовано за його складовими елементами.

Величину сумарного економічного потенціалу пропонується вимірювати як суму локальних потенціалів за формулою[120]:

,



де ЕПі - локальний i-й потенціал, що входить в систему економічного потенціалу; n - кількість локальних потенціалів.

Підсумовуючи вищевикладене, подаємо, на наш погляд, найбільш вдале узагальнююче визначення потенціалу підприємства. Потенціал підприємства - це максимально можлива сукупність активних, пасивних, явних та прихованих можливостей і альтернатив якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання з урахуванням ресурсних, ситуаційних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень.

Особливості формування потенціалу підприємств чорної і кольорової металургії в Україні

Підприємства чорної та кольорової металургії належать до машино-домінаційних виробництв. Розташовуються вони, як правило, поблизу рудних родовищ, що дає змогу мінімізувати транспортно-заготівельні витрати.

Чорна металургія та кольорова металургії України - дуже матеріаломістка галузь, яка споживає близько 30% палива, майже 20% електроенергії та води, які використовуються в господарстві країни.

Україна має достатньо високі показники серед країн-лідерів металургійного комплексу світу, що говорить про значний вплив українських металургійних підприємств на світовий ринок металургійної продукції.

Гірничо-металургійний комплекс України є базовою галуззю, яка забезпечує виробництво близько 27% ВВП країни, 40% надходження всієї валюти, є дуже серйозним чинником експортного потенціалу нашої країни. Більш ніж 80% металопродукції експортується в країни Європи, Азії, Близького Сходу, Північної Америки. Тому розвиток гірничо - металургійного комплексу є для України стратегічно необхідним, задля ефективного розвитку всієї економіки. Він включає: 15 металургійних комбінатів і заводів; 3 феросплавних заводи; 14 гірничодобувних підприємств; 12 коксохімічних заводів; 13 заводів з виробництва вогнетривів; 20 метизних заводів; 8 підприємств з виробництва труб і 134 підприємства, що організували виробництво труб. На їхню частку припадає близько 98% національного виробництва сталі і 100% виробництва передільного чавуну.

Це комбінати Кривого Рогу, де знаходиться найбільший в Україні металургійний комбінат «Криворіжсталь» потужністю 6,7 млн т.

Рис. 1. Питома вага підприємств по областям за видами продукції.

Металургійні бази України: в Донецькій області - Приазов'я (більше третини українського виробництва агломерату, чавуну, сталі, прокату, понад 12% коксу, близько 6% сталевих труб), Донбас (близько 40% коксу, 1/6 - 1/8 виробництва чавуну, сталі, прокату, 16% сталевих труб, третина метизів, 5% агломерату).у Дніпропетровській області: Кривбас (близько ѕ залізної руди, 30% агломерату, 1/4 - 1/5 чавуну, сталі, прокату, близько 14% коксу), Придніпров'я (більше Ѕ феросплавів, сталевих труб, вся марганцева руда України, близько 40% метизів, 1/7 - 1/8 чавуну, сталі, прокату, понад 10% агломерату і коксу).в Запорізькій області (третина залізної руди та феросплавів, 11 - 12% агломерату, коксу, чавуну, сталі, прокатув Луганській області (до 10% агломерату, чавуну, сталі, прокату, сталевих труб, 13% коксу і феросплавів). Орієнтацією на наявність прісної води і споживача металу і розміщення між сировиною та паливом діють комбінати Запоріжжя, Дніпропетровська і Дніпродзержинська. Таке розміщення зумовлює кращу територіальну організацію виробництва чорних та кольорових металів. Тут же в Придніпров'ї в Нікополі та Новомосковську підприємства чорної металургії, які переплавляють металобрухт і металеву стружку, а з отриманого металу виробляють труби (трубопрокатне виробництво). У Запоріжжі є завод спецсталей, де якісну сталь виробляють за допомогою електроенергії. Тут же, в Запоріжжі, є завод феросплавів. Феросплави також виробляються в Донбасі (м. Стаханов). Дуже поширеною у розміщенні чорної металургії розвинутих країн світу є орієнтація на морські порти. В Україні таким чином розміщені підприємства Маріуполя (ПАТ «ММК «Азовсталь» та ПАТ «ММК ім. Ілліча»), які отримують залізну руду з Керчі і Кривого Рога, а коксівне вугілля з Донбасу.[5]

У Донецькому металургійному районі сформувалися 3 металургійних вузли: Донецько-Макіївський, Єнакіївський та Алчевсько - Алмазнянський:

1) Донецько-Макіївський вузол має 4 металургійні підприємства, ряд коксохімічних та інших підприємств. У містах Макіївка та Донецьк створене трубопрокатне виробництво, коксохімія, налагоджено виробництво вогнетривів;

2) Єнакіївський вузол має металургійне підприємство, яке неодноразово реконструювалося;

3) до Алчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська обл.) належать два металургійних підприємства -- Алчевський і Алмазнянський, та феросплавний завод у місті Стаханові.

Для розвитку чорної та кольорової металургії в Україні є всі умови: величезна, компактно розміщена сировинна база (залізні, марганцеві руди, вогнетриви, флюсові вапняки тощо); споживач (металоємне машинобудування); густа транспортна мережа; значні паливні (коксівне вугілля) та трудові ресурси. Підприємства повного циклу тяжіють або до джерел сировини (Придніпров' я), або до споживача і джерел палива (Донбас), або знаходяться між ними (Приазов' я). Для виплавки 1т чавуну витрачається 1,2 - 1,5 т вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м3 води. Підприємства переробної металургії розміщуються там, де є машинобудівні підприємства. Виплавка на них здійснюється з металу, який привозять з інших підприємств, металобрухту, відходів машинобудування.

На Керчинський (Крим) залізорудний басейн припадає 4,2% загального видобутку руди в Україні, основним споживачем якої є металургійні підприємства Маріуполя. Триває освоєння родовищ Кременчуцького (Полтавська обл.) та великих запасів, у тому числі багатих руд Білозерського (Запорізька обл.) залізорудних районів. Придніпровський марганцеворудний басейн (Дніпропетровська область - Нікопольське, Інгулецьке родовища та Запорізько-Токмацьке) - найбільший у світі за видобутком, а за запасами займає друге місце після Південно-Африканської Республіки (ПАР). Видобування здійснюється на дві третини відкритим та шахтовим способом. Марганцеву руду Україна постачає металургійним підприємствам Росії та ряду європейських держав. Половину коксу для металургії дають коксохімічні комбінати Донбасу, де розташовано 13 з 18 коксохімічних підприємств України. Великі коксохімічні комбінати Донбасу, а також Придніпров' я розміщені у містах Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханові, Запоріжжі, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Дніпропетровську. Флюси, металургійні кварцити, вогнетривкі глини є складовою частиною сировинної бази металургійного комплексу. Вогнетривкі глини видобувають у Донецькій області, високоякісні флюсові вапняки й доломіти - у Донецькій, Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим. Виробництво чорних та кольорових металів зосереджено переважно на підприємствах повного циклу, що розміщенні в трьох районах - у Придніпров' ї (міста Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя), Донбасі (міста Донецьк, Макіївка, Комунарськ, Костянтинівка, Краматорськ), Приазов' ї (місто Маріуполь). Найбільшими металургійними підприємствами є: «АрселорМітталКривийРіг», «МК «Азовсталь», «ММК ім. Ілліча» «Запоріжсталь» (рис. 2) частка яких складає більш ніж 90 % в загальному обсязі виробництва прокату в країні. Аналіз довів, що за останнє десятиріччя частка цих підприємств тільки збільшилася, що свідчить про інтенсифікацію процесів концентрації на підприємствах чорної металургії.

Рис. 2. Структура виробництва прокату підприємствами чорної металургії України за 2012 - 2017 рр.

Одним з дієвих механізмів, який забезпечує пом'якшення цієї ситуації є впровадження постійного моніторингу світових ринків металопрокату із залученням відповідних фахівців з метою попередження антидемпінгових розслідувань. Все сказане підтверджується аналізом основних економічних показників найбільших підприємств галузі. Аналіз проведено за наступними показниками (рис.3 - 7): обсяг виробництва продукції в цінах, що діють; чистий дохід від реалізації; експорт; фінансові результати від операційної діяльності; рентабельність реалізованої продукції; витрати на 1 грн. чистого доходу, які є одними із основних контролюючих показників ефективності впровадження змін на підприємствах. Дані показники розглядаються за період 2004-2012 рр. Для наочності збудовано діаграми по кожному показнику .

Спостерігається тенденція поступового нарощування обсягів виробництва основних видів металопродукції: чавун на 12,5%, сталь 16,2 %, прокат 13,9 %, але на до кризовий рівень 2017 рік підприємства не вийшли (рис. 3). Незважаючи на те, що динаміка основних економічних показників виробничої діяльності зростає (рис. 4) ми бачимо негативну тенденцію до зросту собівартості, яка на кінець 2015 року вже перевищує чистий дохід. Це в свою чергу підтверджує різке падіння рентабельності продажів (рис. 5). Середня рентабельність галузі знижується - це наслідок цін, що збільшилися, на паливно - енергетичні ресурси, а також монополізація ринку залізорудної сировини. Зіставлення темпів змін на сировину, енергоресурси та цін на продукцію за період 2014-2018 рр. (рис. 6) показує, що починаючи з другого півріччя 2004 р. ціни на сировину зростають більш високими темпами, ніж ціни на продукцію. За аналізований період ціни на сировину та паливно - енергетичні ресурси зросли.

Рис. 3. Виробництво основних видів продукції підприємствами чорної металургії за 2015-2017 рр, т.т.

Рис. 4. Динаміка основних економічних показників підприємств чорної металургії за 2013-2017 рр., млн. грн.[6,7]



Рис. 5. Рентабельність реалізованої продукції, %

Рис. 6. Співвідношення темпів змін на сировину, енергоресурси та цін на продукцію 2014-2018 рр.

Результаті чого відбулося збільшення витрат на 1 грн( рис. 7) чистого доходу, що виступило одним із чинників трасформаційних змін у структурі власності підприємств чорної металургії та призвело до змін їх функціональної спрямованості: перетворення із «центрів прибутку» до «центрів затрат» вже у структурі холдингів.



Рис. 7. Витрати на 1 грн. чистого доходу.

Основними причинами такого положення можна назвати:

металургійна галузь має структурну недосконалість і технологічне відставання (45,2% сталі виробляється в мартенівських печах, 51% - у конвертерах і тільки 3,8% - в електросталеплавних печах).

старіння основних виробничих фондів, зношеність яких перевищує 65%; на устаткуванні з терміном служби вище нормативного виробляється 50% всієї металопродукції.

висока матеріало і енергоємність виробництва (питома витрата умовного палива на виробництво 1 т сталі становить до 890 кг);

- швидкі темпи зростання на сировину, природний газ та електроенергію (рис.1.5)

- складні соціальні проблеми - переважна більшість підприємств є містоутворюючими, що приводить до серйозних ускладнень у разі скорочення

неефективних виробничих потужностей.

Висновки: Запровадження цих процесів та стратегічних змін у діяльності підприємств, які представляють собою об' єктивну необхідність і можливість урахування рівня розвитку суспільства, світової науки та виробництва (техніки, технології та організації галузі), стримується появою додаткових чинників невизначеності як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, обумовлених трансформаційними процесами металургійної галузі, що ускладнюють перехід до високо конкурентної та прибуткової діяльності.

Специфічні риси машин і обладнання як техніко-технологічної основи виробничого потенціалу підприємства

Машини і обладнання - верстати і апарати з пристосуваннями, приладдям, інструментами і приладами, огорожею і фундаментом до них, призначені для механічного, термічного, хімічного та інших впливів на предмет праці з метою зміни його форми, властивостей, станів і положень (всі види технологічного та сільськогосподарського обладнання, транспорту, а також будівельне, торговельне, складське, санітарно гігієнічний і каналізаційне обладнання).

Техніко-технологічну основу будь-якого підприємства складають машини й обладнання, яке в економічній літературі називається також активною частиною основних фондів. Саме вони складають значну частину майнового комплексу підприємства і виступають як об'єкти оцінки техніко-технологічного потенціалу.

У даний час машини і обладнання є найпоширенішим і активним товаром на ринку окремих активів. Причому для значної частини машин і обладнання в результаті специфічності свого функціонального призначення ринковий сегмент, з одного боку, обмежений в розмірах, з другого - характеризується високою рухливістю в порівнянні з нерухомістю, що пояснюється систематичним активним відновленням даних активів.

Серед відмінних рис машин і обладнання, що обумовлюють специфічність їх як об'єктів оцінки на відповідному ринковому сегменті, можна виділити такі:

1) незв'язані жорстко із землею і можуть бути переміщені в інше місце без спричинення непоправних фізичних пошкоджень як самим собі, так і тій нерухомості, до якої вони були тимчасово приєднані;

2) неможливо надати характеристику об'єктам за допомогою узагальнюючих техніко-економічних показників (вартість 1 м2 площі, 1 м3 об'єму, 1 погонного метра довжини);

3) функціональні, конструктивні, експлуатаційні характеристики об'єктів і, відповідно, їх цінові параметри змінюються більш динамічно і радикально, ніж для об'єктів нерухомості, що обмежовуватиме можливості використання середніх цін;

4) більш актуальною порівняно з нерухомістю є проблема фізичного і функціонального зносу;

5) необхідність обліку відповідності вимогам стандартів, технічних умов та іншої нормативно-технічної документації;

6) необхідність обліку наявності або відсутності системи гарантійного і постгарантійного (ремонтного) обслуговування, а також ступені ремонтопридатності;

7) ціни аналогів далеко не завжди засновані на собівартості, ціні придбання або залишковій балансовій вартості і можуть бути занижені (з метою розширення, наприклад, ринків збуту) або завищені (наприклад, через значні маркетингові і рекламні витрати);

8) необхідно враховувати стадію життєвого циклу об'єкту оцінки і об'єкту-аналога (тобто період часу від появи конкретної моделі об'єкту до її заміни новими моделями);

9) наявність різноманіття видів, класів, моделей, виробників і продавців, що породжує істотну варіацію в рівні цін;

10) об'єктами оцінки можуть бути як самостійні інвентарні одиниці та їх комплектуючі, так і технологічні комплекси.

Цілі оцінки машин і обладнання різноманітні і можуть бути пов'язані з операціями їх купівлі-продажу, дарування, спадкоємства, безоплатної передачі, страхування, застави, оренди, ліквідації майнового комплексу підприємства, переоцінки тощо.

В практиці вітчизняної оцінної діяльності все різноманіття цілей оцінки технологічних машин, устаткування й обладнання, залежно від ступеня розмежування процесу оцінки машин і обладнання й інших видів майна підприємства, може бути зведено до трьох різних цільових настанов:

1) незалежна від інших видів майна оцінка машин і обладнання. Як об'єкт такої оцінки звичайно виступають окремі інвентарні одиниці, що є закінченими предметами або комплексами предметів зі всіма пристосуваннями, обладнаннями, що відносяться до об'єкту оцінки.

2. Алгоритм формування інвестиційної політики підприємства

До фундаментальних понять ринкової економіки відносять таку економічну категорію як «інвестиції» - один з найбільш важливих і дефіцитних ресурсів економічної системи, що розглядається на різних рівнях. Використання інвестицій у виробничо-господарській діяльності дозволяє удосконалювати виробництво, покращувати якість й асортимент товарів, що виробляються і поставляються на продаж, збільшувати кількість діючих робочих місць.

Рис 8. Ієрархія категорій інвестиційної діяльності на рівні підприємства.

При цьому дуже важливо знати, як краще розпорядитися наявними у підприємства інвестиційними ресурсами, уміти ухвалювати раціональні і ефективні інвестиційні рішення й прогнозувати їхні наслідки. Інвестиційна діяльність підприємства є найважливішою складовою частиною економічних відносин, що зачіпають інтереси величезного числа господарюючих суб'єктів. Інвестиційна діяльність - це не обмежена часовими рамками сукупність різних інвестиційних процесів, направлених на економічний, науково-технічний, соціальний розвиток підприємства з метою досягнення максимального ефекту. інвестиційний фінансовий ресурс акція

Чинниками, урахування яких необхідне при формуванні інвестиційної політики, є:

внутрішні:

· форма власності,

· тип підприємства (спеціалізоване або диверсифіковане),

· розмір підприємства,

· цілі і стратегія розвитку підприємства,

· потенціал розвитку підприємства,

· вид інвестицій,

· вартість інвестиційних проектів,

· множина доступних проектів,

· обмеженість фінансових ресурсів,

· ризик;

зовнішні:

· тенденції розвитку економіки,

· державна інвестиційна політика,

· регіональна інвестиційна політика,

· науково-технічний прогрес,

· структура і розмір ринку збуту.

Запропонована класифікація чинників впливу на інвестиційну політику підприємства, може стати корисною інформацією для керівництва, при прийнятті рішень щодо формування інвестиційної політики на промисловому підприємстві, оскільки є зведенням найбільш важливих чинників.

Основою спрямованості інвестиційної діяльності підприємства є інвестиційна привабливість, яка, з одного боку, характеризує сукупність власних фінансових можливостей, з іншого - можливість залучення зовнішніх фінансових ресурсів.

Інвестиційна привабливість є найважливішою умовою залучення інвестицій, оскільки чим вищою є інвестиційна привабливість, тим більше стимулів виникає у потенційного інвестора для вкладення засобів в даний об'єкт.

За розробленою російськими науковцями методикою[64] після розрахунку інвестиційного потенціалу підприємство може відноситись до однієї з чотирьох груп інвестиційної привабливості.

Група 1 - стан підприємство стабільний на такому рівні, що навіть можливі зміни макроекономічної ситуації не вплинуть на його платоспроможність, кредитоспроможність, інвестиційну привабливість. Вкладені інвестиційні ресурси перебувають в надійній безпеці й принесуть той прибуток, який передбачається існуючими ставками. Ризик вкладень є мінімальним.

Група 2 - стан підприємство стабільний, короткострокова платоспроможність поза небезпекою, але при зміні зовнішніх економічних умов можуть виникати ризики, тобто, стан залежить від зовнішніх умов. Це можуть бути зміни економічної кон'юнктури, співвідношень попиту і пропозиції, законодавства й інших умов, на які суб'єкт не може впливати, але сам від них залежить. Інвестиційний ризик існує або може виникнути.

Група 3 - стан підприємства недостатньо стабільний, короткострокова платоспроможність є сумнівною, існує залежність (у певному ступені) від зміни зовнішніх економічних умов. Вкладати інвестиційні ресурси небезпечно, ризик втрати існує або може посилитися.

Група 4 - стан підприємства небезпечний, воно нестабільне, платоспроможність не забезпечена, ризик втрат або затримок платежів є практично неминучим. Вкладати в таке підприємство кошти було б безрозсудно.

Дослідники інвестиційної діяльності промислових підприємств пропонують наступний перелік ризиків[220]:

· ризик, пов'язаний із нестабільністю економічного законодавства і поточною економічною ситуацією, умовами інвестування і використання прибутку;

· зовнішньоекономічний ризик;

· невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін в країні або регіоні;

· неповнота або недостовірність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметри нової техніки і технології;

· коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів і т. ін. ;

· невизначеність природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих;

· виробничо-технологічний ризик (аварії і відмови устаткування, виробничий брак і т. ін.);

· невизначеність цілей, інтересів і поведінки учасників;

· неповнота або недостовірність інформації про фінансове становище і ділову репутацію підприємств-учасників (можливість не платежів, банкрутств, порушень договірних зобов'язань);

· екологічний;

· кримінальний.

Цей перелік ризиків можна конкретизувати і визначити ті ризики, які є найбільш значущими для вітчизняних підприємств при розвитку інвестиційного потенціалу:

- ризики міжнародного проектного фінансування;

- ризик не завершення інвестиційного проекту;

- виробничі ризики;

- ризики реалізації;

- фінансові ризики;

- політико-економічні ризики.

Особливості застосування методу регулювання балансу при оцінюванні вартості бізнесу.

Відповідно до міжнародних стандартів оцінювання вартості бізнесу - це процес підготовки висновку чи умовиводу оцінювача та підрахунок ним вартості підприємства або вартості акціонерної частки у його капіталі.

В україні оцінювання вартості бізнесу тільки починає розвиватись і однією з проблем її становлення є відсутність єдиної термінології. Одним із способів вирішення цієї проблеми може бути застосування іноземного накопиченого досвіду з оцінювання бізнесу.

За стандартами американського товариства оцінювачів основними термінами при оцінюванні бізнесу є такі:

* Оцінювання (appraisal, valuation) - акт, процес визначення вартості;

* Оцінювання бізнесу (business valuation) - акт, процес підготовки висновку щодо вартості підприємства, бізнесу;

* Оцінювач бізнесу - фахівець, який має відповідну освіту, спеціальну підготовку, накопичений досвід і є правомочним оцінювати підприємство і його активи;

* Оцінена вартість - вартість підприємства за висновком оцінювача;

* Обґрунтована ринкова вартість - ціна купівлі-продажу за умов, що продавець і покупець зацікавленні в угоді, діють не за примусом, володіють повною інформацією про умови угоди і вважають їх справедливими;

* Підхід до оцінювання - загальний спосіб визначення вартості, який зумовлює вибір методів оцінювання;

* Метод оцінювання вартості - конкретний спосіб визначення вартості залежно від підходу до оцінювання вартості;

* Процедура оцінювання - операції, способи, технологія, технічні притоми, які використовуються при виконанні етапів оцінювання.

Процес оцінювання залежить від причин, які його зумовили та цілей, які оцінювання переслідує. Той самий об'єкт на одну й ту ж дату може мати різну вартість залежно від цілей та застосовуваних методів оцінювання.

Наприклад, саме підприємство може здійснювати оцінювання вартості для розробки стратегії розвитку, для визначення ефективності управління, для розробки антикризових заходів, для випуску акцій.

Власник підприємства зацікавлений в оцінюванні вартості бізнесу для вибору варіанта розпорядження власністю (ліквідація, продаж цілком або частки), для складання об'єднавчих чи розподільчих балансів при реорганізації (приєднанні, виділенні).

Кредитні установи прагнуть через оцінювання вартості перевірити фінансову дієздатність підприємства-позичальника або визначити розмір позички, яка надається під заставу майна.

Страхові компанії на основі вартісної оцінки встановлюють розмір страхового внеску та суми страхових виплат.

Мета потенційного інвестора - перевірка доцільності інвестиційних вкладень.

Державні органи оцінюють підприємство при підготовці до приватизації, для встановлення виторгу при примусовій ліквідації у разі банкрутства, для вирішення судових суперечок.

3. Оцінювання акцій підприємства

Фахівці-практики зазначають, що одним з найбільш перспективних напрямків оцінювання в україні стає оцінювання акцій підприємств. Варто зважати на ту обставину, що сума вартостей окремих пакетів акцій як часток бізнесу може дорівнювати, а може і відрізнятися від вартості підприємства в цілому. Тому виникає необхідність в коректуванні вартості бізнесу при його оцінюванні, беручи до уваги наступні чинники:

- Розмір пакету акцій або оцінюваної частини бізнесу (контрольна чи міноритарна);

- Наявність прав голосування;

- Ліквідність частини бізнесу або бізнесу загалом;

- Положення, що обмежують права власності;

- Фінансовий стан оцінюваного об'єкта та інше.

У переважній частині випадків сума вартостей окремих пакетів (часток бізнесу) є меншою за вартість цілого підприємства в разі придбання його одним покупцем. Цей факт зумовлений тим, що володіння підприємством як цілісним комплексом пов'язане з більшими правами і інтересом, ніж сума прав окремих власників та інтересів, взятих на міноритарній основі.

Привід, з якого проводиться оцінювання акцій, пояснює вибір способу оцінювання. Перспективою покупця є одержання частини прибутків підприємства у вигляді дивідендів. Для продавця продаж акцій - це втрата деякої величини майбутніх доходів від власності, але водночас і поява можливостей інвестування коштів в інші види бізнесу.

Більш точний підхід до оцінювання вартості акцій реалізується шляхом їх аналізу з погляду гіпотетичних покупців-інвесторів, яких умовно можна розподілити на три типи:

?Тип а - інвестор, який купує акції, сподіваючись на отримання дивідендів;

?Тип в - інвестор, який прагне придбати контрольний пакет (частку) з метою отримання дивідендів та здійснення активного управління;

? Тип с - інвестор, який купує акції з метою їх перепродажу через нетривалий термін за більшою ціною.

Інвестори типу а характеризуються порівняно незначним обсягом коштів і відносно великим терміном вкладання капіталу.

Інвестори типу в в українському фондовому секторі - це, як правило, фахівці в профілюючій сфері бізнесу, які здійснюють власний аналіз устаткування, технології, ринків ресурсів та збуту. В цьому випадку розмір пакета акцій, що купується, повинен бути не меншим за 51% загального числа акцій при їх слабкій розпорошеності серед інвесторів і не менше 31% у випадку значної розпорошеності акцій.

Якщо інвестор типу в - нерезидент, то на ринкову ціну акцій впливатиме політична ситуація в країні.

Деякі інвестори типу в не прагнуть отримати повний контроль над підприємством (компанією), а задовольняються наявним впливом, можливістю блокування деяких рішень, що стосуються розвитку підприємства, голосом у правлінні. Прикладом такого інвестора може бути контрагент підприємства, який прагне збереження номенклатури продукції.

Інвестор типу с підходить до придбання акцій з позицій мінімальної ціни, за яку погодиться їх продати власник без обмеження власних інтересів із урахуванням упущеної вигоди. Як правило, при цьому зважають на прибутковість державних короткострокових цінних паперів. Інвестори-нерезиденти використовують депозитні ставки провідних закордонних комерційних банків.

Найбільш вагомими і спільними для багатьох ситуацій параметрами угод про купівлю-продаж акцій є:

- Питома частка акцій, що продаються, у відсотках від загального числа випущених акцій;

- Юридичний статус продавця (приватний інвестор чи юридична особа).

Від розміру пакета акцій залежить можливість впливу акціонера через участь в управлінні на розвиток підприємства та його дивідендну політику.

Юридичний статус інвестора, залежно від можливих варіантів оцінювання, дозволяє визначати його інтереси та причини дій.

Корпоративний інвестор може бути зацікавлений у:

- Диверсифікації (захопленні нових ринків);

- Усуненні конкуренції шляхом поглинання інших компаній;

- Збільшенні доходу на одну акцію;

- Підвищенні забезпеченості акцій активами.

Приватний інвестор може прагнути:

- Застрахувати вкладені кошти від інфляції;

- Отримати прибуток від перепродажу акцій;

- Тимчасово вкладати вільні кошти;

- Створити джерело майбутніх доходів;

- Зменшити ризики через придбання акцій різних підприємств;

- Брати участь в управлінні підприємством;

- Підвищити власний статус.

Загалом визначення ринкової вартості бізнесу полягає у здійсненні системних розрахунків та узгодженні наступних складових:

- Визначення ринкової вартості матеріальних та нематеріальних активів підприємства;

- Розрахунку ефективності розподілу і використання виробничих ресурсів;

ПАТ «Готель-ОРЕАНда»

Статутний капітал 1.836.190.00 грн.

Середня чисельність працівників 73 осіб Основні види діяльності із зазначенням найменування виду діяльності та коду за КВЕД:

55.10 Дiяльнiсть готелів i подібних засобів тимчасового розміщування

56.10 Дiяльнiсть ресторанів, надання послуг мобільного харчування

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна Інформація про одержані ліцензії (дозволи) на окремі види діяльності:

Вид діяльності	Номер ліцензії (дозволу)	Дата видачі	Державний орган, що видав	Дата закінчення дії ліцензії (дозволу)
Роздрiбна торгiвля алкогольними напоями	АЕ № 582275	15.04.2015	Державна фiскальна служба України Головне управлiння ДФС у Хмельницькiй областi	24.04.2016
Постачання теплової енергiї	АВ №617711	04.10.2012	Хмельницька обласна державна адмiнiстрацiя	03.10.2017
Виробництво теплової енергiї	АГ №572465	04.10.2012	Хмельницька обласна державна адмiнiстрацiя	03.10.2017

Кількість акціонерів: юридичнi особи: 2 - 15.62%, фізична особа 1 (Скрипка Iван Іванович) - 57.03%, фiзичні особи (13013) - 27.35%.

Акції прості іменні, 7344760 шт., номінальною вартістю 0,25 грн.

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): 4821 тис. грн. Чистий фінансовий результат: збиток 323 тис. грн..

Чистий збиток на одну просту акцію:

Інформація про основні засоби емітента (за залишковою вартістю)

Найменування основних засобів	на початок періоду, тис. грн.	на кінець періоду, тис. грн.	Середньорічна вартість, тис. грн.	Середньорічна структура, %
1. Виробничого призначення:	4363	4284
будівлі та споруди	3379	3212	32595,2	76,2%
машини та обладнання	443	530	486,6	11,3%
транспортні засоби	445	442	443,5	10,2%
земельні ділянки	0	0	0	0
інші	96	100	98	2,3%
2. Невиробничого призначення:	0	0	0	0
Усього	4363	4284	4323,5	100%

З 01.08.1997 року амортизація нараховується методом зменшення залишку, шляхом використання норм до залишкової вартості основних засобів на початок звітного періоду Строк, протягом якого здійснюється нарахування амортизації згідно з встановленими державою методами та нормами є бiльшим, нiж строк корисного використання активiв. Термiни користування основними засобами за основними групами: будівлі, споруди - 20 рокiв; машини та обладнання група - 5 рокiв транспортнi засоби - 5 рокiв; інші - 1-4 рокiв.

Нематерiальнi активи - 3 роки.

Первiсна вартiсть основних засобiв 8748 тис. грн., Сума нарахованого зносу - 4464 тис. грн.

Рівень зносу основних засобів складає:51%.

Рівень придатного використання основних засобів: 49%.

Амортизація річна: 326 тис. грн.

Елементи операційних витрат

Назва статті	За звітний період	Структура витрат, %
Матеріальні затрати	1712	33,2%
Витрати на оплату праці	1697	33%
Відрахування на соціальні заходи	601	10,7%
Амортизація	326	6,3%
Інші операційні витрати	814	5,8%
Разом	5150	100%

Середня річна норма амортизаційних відрахувань: 3,7 %.

Питома частка амортизації у операційних витратах:6,3 %.

ПАТ «Готель-ОРЕАНда»

Чисельність працівників, осіб	73
Статутний капітал товариства, тис. грн.	183619000
Первісна вартість основних засобів, тис. грн.	8748000
Залишкова вартість основних засобів, тис. грн.	4284000
Частка вартості основних засобів у статутному фонді: за первісною вартістю, %	8748000/183619000=47%
Частка вартості основних засобів у статутному фонді: за залишковою вартістю, %	53%
Коефіцієнт зносу основних засобів	51%
Коефіцієнт придатності основних засобів	49%
Метод нарахування амортизації	Рівномірне нарахування
Середня річна норма амортизаційних відрахувань, %	3,7%
Операційні витрати, тис. грн.	5150000
Питома частка амортизації у операційних витратах, %	6,3%
Прибуток/вартість 1 акції	7394760/0,25=2,90

ПАТ «Готель-Ореанда» Одиниця виміру: тис. грн.

БАЛАНС

за _______рік______________ 2018 р.

Актив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
І. Необоротні активи
Основні засоби:
залишкова вартість (перв-знос)	19319	20895
первісна вартість	24598	28847
знос	5279	7952
Усього за розділом І	49196	57694
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	4671	5256
незавершене виробництво	-	-
готова продукція	1072	1576
товари	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:	13412	11748
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	370	149
Інша поточна дебіторська заборгованість	78	19
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	1282	296
у т. ч. в касі	9	16
в іноземній валюті	148	-
Інші оборотні активи	-	-
Усього за розділом ІІ	20033	19044
ІІІ. Витрати майбутніх періодів (не додавати)	-	1646
Баланс	40352	41585
Пасив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
І. Власний капітал
Статутний капітал	991	991
Інший додатковий капітал	240	240
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	24094	25482
Усього за розділом І	25325	26713
ІІ. Довгострокові зобов'язання		-
Довгострокові кредити банків	-	-
Інші довгострокові зобов'язання	-	-
Усього за розділом ІІ	-	-
ІІІ. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	6658	10131
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	6353	3932
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	-	-
з позабюджетних платежів	-	-
зі страхування	370	63
з оплати праці	1143	736
Інші поточні зобов'язання	503	10
Усього за розділом ІІІ	15027	14872
Баланс	403525	45585

ПАТ «Готель-Ореанда» ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ за рік 2018 р.

Одиниця виміру: тис. грн.

Стаття	За звітний період	За попередній період
Доход (виручка) від реалізації продукції	94790	114973
Податок на додану вартість	15798	19162
Акцизний збір	0	0
Інші вирахування з доходу	0	0
Чистий доход (виручка) від реалізації	78992	95811
Собівартість реалізованої продукції	67523	80970
Валовий: прибуток	11469	14841
збиток	0	0
Інші операційні доходи	388	329
Адміністративні витрати	5875	5780
Витрати на збут	1604	2226
Інші операційні витрати	995	1153
Фінансові результати від операційної діяльності:	3383	6011
збиток	0	0
Доход від участі в капіталі	0	0
Інші фінансові доходи	20	14
Інші доходи	0	-
Фінансові витрати	1164	71
Інші витрати	56	-
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток	2183	5954
збиток	0	0
Податок на прибуток від звичайної діяльності	795	1777
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток	1388	4177
збиток	0	0
Надзвичайні: доходи	0	0
витрати	0	0
Податки з надзвичайного прибутку	0	0
Чистий: прибуток	1388	4177
збиток	0	0

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника	За звітний період	За попередній період
Матеріальні затрати	51995	59722
Витрати на оплату праці	14030	18852
Відрахування на соціальні заходи	4949	7126
Амортизація	2721	1252
Інші операційні витрати	2744	3007
Разом	76439	89959

ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті	За звітний період	За попередній період
Середньорічна кількість простих акцій	19048	19048
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	19048	19048
Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	72,86854	219,28811
Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	72,86854	219,28811
Дивіденди на одну просту акцію	52	-

Размещено на Allbest.ru

...