Економічний зміст виробничих запасів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Місце економічного аналізу в системі управління виробничими запасами суб'єкта господарювання

1.2 Економічна характеристика виробничих запасів суб'єкта господарювання

1.3 Оцінка нормативної бази та спеціальної літератури з аналізу виробничих запасів суб'єкта господарювання

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ СП «Нібулон»

2.2 Організаційно-інформаційна модель аналізу виробничих запасів суб'єкта господарювання

2.3 Аналіз забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів ТОВ СП «Нібулон»

2.4 Напрями підвищення ефективності використання виробничих запасів суб'єкта господарювання

Висновки до розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

У сучасних умовах ефективність функціонування підприємств на товарному ринку залежить від якості управління ними і збільшення обсягів діяльності. Необхідною умовою виконання завдань зі збільшення обсягів виробництва продукції, є зниження її собівартості, зростання прибутку й рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту та якості, що являють собою предмети пpaцi та матеріально включаються в склад новоствореної продукції. Їх слід розглядати, як необхідну умову безперебійного функціонування та один із основних показників доцільності вкладення і використання засобів у виробництво та реалізацію продукції. Вирішення проблем аналізу забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів підприємства неможливо без всебічної оцінки їх наявності та ефективності управління, а це в свою чергу, потребує дієвих методик аналізу. Дослідження в цьому напрямку питання дозволяє визначити його важливу актуальність. Значний вклад в розробку теоретичних основ і методологічних підходів до проблеми аналізу забезпечення та ефективного використання виробничих запасів передові вчені-економісти: Сук Л. К. Білуха М. Т., Дем'яЗавгородній В. П., Кірєйцева Г. Г., Гетьман В. Г., Кузьмінський А. М., Литвин Ю. Я., Линник В. Г., Огійчук М. Ф., Підлісецький Г. М., Палій В. Ф., Саблук П. Т. та інші вчені.

Та, не враховуючи значну роботу, щодо розкриття суті поняття «виробничі запаси», їх класифікації, аналізу, оцінки, ефективного використання, одностайності позиції у розкритті цього поняття серед дослідників не має. Неоднозначність підходів до розкриття категорій «виробничі ресурси», «матеріальні активи», «матеріальні ресурси», «виробничі запаси», «запаси» свідчить про необхідність та актуальність подальших досліджень щодо уточнення та поглиблення сутності аналізу та ефективного використання виробничих запасів.

Метою даної курсової роботи є дослідження економічного змісту запасів, визначення забезпеченості підприємства окремими видами запасів, їх нормативно-правове регулювання, пошук резервів більш раціонального їх використання і зниження матеріаломісткості продукції, що в свою чергу призведе до підвищення ефективності виробництва.

Для досягнення поставленої мети слід виконати наступні задачі:

· здійснити економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури;

· узагальнити теоретичні аспекти запасів з огляду їх економічної ролі і природи в системі керування підприємством;

· розкрити організаційно-економічну сутність підприємства ТОВ СП «Нібулон»;

· провести аналіз запасів підприємства;

· побудувати організаційно-інформаційну модель аналізу запасів;

· проаналізувати забезпеченість підприємства запасами;

· дослідити показники ефективності використання запасів в системі керування виробничою діяльністю підприємства;

· запропонувати напрямки удосконалення аналізу матеріальних активів і ефективності їх використання.

Предмет дослідження - забезпеченість та ефективність використання виробничих запасів суб'єкта господарювання ТОВ СП «Нібулон»

Об'єкт дослідження - процес використання виробничих запасів підприємства ТОВ СП «Нібулон».

Для досягнення мети курсової роботи та виконання поставлених завдань при дослідженні теоретичних аспектів матеріальних ресурсів використовувалися методи теоретичного узагальнення, індукції та дедукції. Застосування методів аналізу, синтезу і системного підходу, дозволило визначити місце запасів підприємства в системі його виробничої діяльності. Такі методи загального аналізу, як розрахунок та порівняння відносних величин дали змогу визначити динаміку та тенденції розвитку запасів підприємства. Для факторного аналізу матеріаломісткості продукції було використано метод ланцюгових підстановок.

Інформаційною базою курсової роботи є монографії, нормативно-правові акти, підручники, Інтернет ресурси, дані періодичної економічної літератури, форм статистичної звітності про наявність, використання запасів і про витрати на виробництво тощо.

Теоретична цінність курсової роботи полягає у науково - обґрунтованих рекомендаціях щодо удосконалення аналізу забезпеченості та ефективного використання виробничих запасів ТО СП «Нібулон», що гарантує більшу віддачу господарської діяльності та збільшення прибутку підприємства за рахунок прийняття раціональних управлінських рішень на основі цих рекомендацій.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Місце економічного аналізу в системі управління виробничими запасами суб'єкта господарювання

Однією з умов досягнення високих кінцевих результатів виробничої діяльності підприємства і збільшення її віддачі вважається незмінне продумане формування запасів і професійне управління ними. Прийняття рішень по управлінню матеріальними ресурсами впливає на всю господарську активність компанії: обсяг реалізації, значення втрат, виручка і прибутковість. Те є для будь-якого підприємства все це є важливою функцією, що робить аналіз постачання компанії матеріальними ресурсами і оцінку віддачі їх витрат. Аналіз виробничих запасів компанії має на меті забезпечити дієве виконання виробничої програми за рахунок зведення до мінімуму матеріальних витрат, зменшення розміру виробничих запасів, зниження вартості ресурсів та підняття їх ціннісних властивостей.

Головними завданнями фінансового аналізу ефективності та забезпеченості виробничих запасів компанії вважаються: оцінка дійсності планів мат.-тех. забезпечення, ступенів їх виконання, впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість і інші характеристики господарської діяльності; оцінка значення інтенсивності і віддачі застосування матеріальних ресурсів; прогнозування зв'язків між розмірами випуску продукції і матеріаломісткості, матеріаловіддачі, тобто це є факторними ознаками; оцінка забезпечення компанії окремими видами виробничих запасів; класифікація причин, що зумовили несумісні фактичні характеристики застосування виробничих запасів у порівнянні з плановими визначеннями; оцінка переміщення і структура вживання матеріальних ресурсів; виявлення внутрішньовиробничих запасів економії виробничих запасів і оцінка їх впливу на розмір діяльності. О. В. Липчанська та Л. Я. Тринька вважають, що аналіз виробничих запасів будь-якого суб'єкта господарювання повинен здійснюватися в трьох ключових напрямах [1]:

1) Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами:

- аналіз складу матеріальних ресурсів;

- аналіз структури матеріальних ресурсів;

- аналіз руху матеріальних ресурсів;

- аналіз дотримання норм запасів матеріальних ресурсів;

- аналіз забезпечення потреби джерелами покриття матеріальних ресурсів;

- Обґрунтування оптимальності партії замовлень матеріальних ресурсів.

2) Аналіз використаних матеріальних ресурсів:

- аналіз інтенсивності використання матеріальних ресурсів;

- аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів;

- факторний аналіз.

3) Аналіз впливу матеріальних ресурсів на виробничі результати підприємства.

Значне місце в організації аналітичної роботи належить визначенню змісту й послідовності окремих її етапів, оскільки результативність аналізу господарської діяльності багато в чому залежить від правильної організації. Тобто для забезпечення ефективності аналітичної роботи її потрібно добре продумати, спланувати й організувати. Тому аналітичний процес доцільно зображати в образі конкретної черговості однорідних за змістом кроків, які дозволять класифікувати і поліпшити методологію, зменшити трудомісткість аналітичних операцій і збільшити свої показники.

Сьогодні економічна література пропонує різні підходи, щодо визначення кількості та деталізації етапів і напрямів аналізу виробничих запасів підприємства, що вказує на неоднозначність думок науковців. Зокрема, Г. М. Тація та С. Б. Барнгольц виокремлюють такі основні напрями аналізу виробничих запасів: аналіз стану матеріалів і аналіз використання матеріалів, аналіз виконання плану постачання матеріалів. Але такий підхід є дещо узагальненим і потребує деталізації. М.Г. Чумаченко, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток і М.А. Болюх, [20, с.105-136] також виділяють три етапи аналізу запасів: аналіз обґрунтованості та ефективності формування портфеля договорів на поставку матеріальних ресурсів; аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів; аналіз можливостей мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів.

О.В. Олійник та С.З. Мошенський вважають, що аналіз матеріальних ресурсів суб'єкта господарювання повинен включати такі аспекти, як аналіз: забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами; обґрунтування оптимальної потреби в матеріальних ресурсах; оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів і оцінку впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальних витрат і обсяги діяльності.

На відміну від вищезгаданих думок, Е. В. Мних дає дещо іншу модель фінансового аналізу забезпечення компанії матеріальними ресурсами і віддачі їх застосування, виходячи з вивчення ролі, місця і цілей і напрямів комплексного фінансового аналізу, застосування яких були використано, оцінки внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків аналізу в керуванні виробничими системами в цілому в умовах товарно-сировинного ринку. На думку автора, ця модель містить вісім блоків: аналіз ринку матеріальних ресурсів; аналіз матеріального потоку; аналіз нормативів регулювання ринку матеріальних ресурсів; загальний аналіз обсягу й структури матеріальних ресурсів підприємства; аналіз індикатив-ного плану; аналіз матеріаломісткості продукції; аналіз матеріальних витрат на виробництво; аналіз виробничо-фінансових результатів, які досягають за рахунок раціонального використання матеріальних ресурсів.

Виходячи з моделі, запропонованої Є. В. Мнихом, сукупність завдань кожного аналітичного блоку може змінюватися зі зміною цілей управління й з виникненням нестандартних ситуацій у діяльності суб'єктів господарювання. Таким чином, список кроків фінансового аналізу забезпеченості компанії матеріальними ресурсами і віддачі їх застосування коливається в межах від 3-х до 8. При цьому особливість діяльності підприємства в цілому і індивідуальності об'єкта аналітичної оцінки зокрема призводять до незгоди впри виділенні окремих кроків розбору матеріальних використовуваних активів компанії. Також слід підкреслити, що в умовах становлення ринкових відносин із появою у світі конкурентної боротьби, нестабільності зовнішнього середовища, стагнацією економіки на підприємствах є потреба ефективного управління, яке знаходиться в залежності від значення його інформаційного постачання, що дає облікова система. Компаніям потрібна оперативна інформація, що дозволяє зменшувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, збільшувати виробничу активність. Тобто виняткова роль інформаційного забезпечення в процесах управління сприяє підвищену уваги до бухгалтерської фінансової звітності як основного джерела інформації про майновий та фінансовий стан підприємства, а також результати його виробничо-господарської діяльності за звітний період. З приводу цього П. Й. Атамас зазначає, що наявність інформації про виробничі запаси має велике значення для управління запасами як в технологічному, так і у фінансовому аспектах.

З позицій управління фінансами підприємства, запаси - є іммобілізовані кошти, тобто кошти, в конкретному значенні вилучені з обігу. Ясно, що у відсутності такої вимушеної іммобілізації не обійтися, але цілком природно є бажання зменшувати зумовлені цим процесом непрямі втрати, з конкретною сходинкою умовності, кількісно однакового доходу, котрий дозволено було б отримати, інвестувавши відповідну суму в будь-який інший план, наприклад, поклавши кошти в банк під відсотки. Тому за допомогою аналізу облікової інформації про виробничі запаси підприємства, потрібно знайти «золоту середину»: відсутність надлишку запасів, щоб не відволікати гроші з обігу чи нестачі та не допустити зупинки виробництва. Беручи до уваги дану угоду, зрозуміло, що для будь-якого суб'єкта господарювання непотрібним дійством вважається, як присутність зайвих виробничих запасів, так і їх недостача. Зокрема, можливі наслідки для підприємства за умови наявності надлишкових виробничих запасів та їх нестачі представлено можуть бути наступні [20]:

1) Надлишок виробничих запасів:

- збільшення витрат на зберігання виробничих запасів;

- збільшення псування, крадіжок, неефективного використання виробничих запасів;

- збільшення страхових платежів;

- проблеми з ліквідністю.

2) Нестача виробничих запасів:

- простої виробництва;

- втрата клієнтів іміджу підприємства;

- додаткові витрати за терміновість поставок;

- чутливість до зростання цін, змін валютних курсів.

Отож, дієве управління запасами матеріалів і сировини базується на єдиних принципах: підтримувати їх на мінімально безпечному рівні, тобто такому, що враховує надійність поставок і дає змогу уникнути зайвих витрат на зберігання та ефективне їх використання. При цьому в організації аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами та ефективності їх використання надзвичайно важливе місце посідає інформаційне забезпечення. Усі джерела інформації для аналізу матеріальних ресурсів можна поділити на три ключові групи: містять перспективні і поточні плани матеріально-технічного забезпечення специфікаціях, планові калькуляції виробів, а також бізнес-плани), обліково-звітні (для проведення ретроспективного аналізу матеріальних ресурсів; планові (для аналізу забезпечення потреби підприємства в матеріальних ресурсах; використовують первинні та звітні документи) та позаоблікові (дані, не передбачені встановленими формами обліку й звітності: договори на постачання сировини та матеріалів, норми та нормативи ви- трачання матеріальних ресурсів, результати досліджень сировинного ринку, П (С) БО 9 «Запаси»). Тобто інформаційне забезпечення аналізу виробничих запасів підприємства є системою даних і способів їх обробки, що дають змогу виявити реальну діяльність об'єкта, який вивчається, дію чинників, що її визначають, а також можливості реалізації необхідних управлінських дій. При цьому ефективність результатів фінансового аналізу орієнтується розміром, повнотою і правдивістю фінансової інформації. Тому для аналізу забезпеченості компанії матеріальними ресурсами і ефективністю їх застосування покладаються не тільки на обліково-фінансові, однак на науково-технічну та іншу інформацію [23].

Тож, аналіз забезпечення компанії виробничими запасами і ефектність їх застосування вважається важливим інструментом в системі управління ресурсним потенціалом господарюючого суб'єкта, що допомагає досягати великих результатів. В управлінні ресурсами компанії все настає з аналізу і ним закінчується. Тому всім суб'єктам господарювання необхідно враховувати значущість і вплив аналізу на хід як внутрішньовиробничих дій компанії, так і збільшення віддачі його фінансово-господарської діяльності.

1.2 Економічна характеристика виробничих запасів суб'єкта господарювання

Одним з обов'язкових критерії зміцнення виробництва продукції на конкретному рівні вважається постійна присутність частки використовуваних активів у матеріальній формі. З одного боку, те що утворилися виробничі запаси, вони гарантують ствйкість, безперервність і рівномірність діяльності підприємства, забезпечують його фінансову безпеку, з іншого - виробничі запаси на рівні великих індустріальних компаній вимагають великих капіталовкладень. Тому від організації і ведення обліку виробничих запасів знаходиться в залежності з пунктуальністю визначення вигоди компанії, його економічне становище, конкурентоспроможність на ринку і в цілому віддача роботи компанії. Майже всіх економістів турбують проблеми становлення і поліпшення обліку і контролю виробничих запасів.

Головною теорією вивчення вважається припущення, що методологія і організація обліково-аналітичного постачання управління виробничими запасами відкрита для вдосконалення. Недосконала система організації бухгалтерського обліку викликає неповне та несвоєчасне надання звітних даних та іншої інформації. Присутність величезних розривів в часі між фактором отримання обліково-фінансової інформації і фактором її застосування заважає збільшенню фінансової віддачі діяльності підприємств. Недоліки в організації обліку призводять до його заплутаності, підвищення витрат на зміст облікового персоналу, створення умов для розкрадання матеріальних цінностей та інших зловживань. Але в даний час ряд принципових питань, зокрема організації обліку виробничих запасів на складах залишаються дискусійними і вимагають поліпшення на місцях в залежності від галузі виробництва та видів діяльності підприємства.

Термін «запаси» у вітчизняній літературі з'явився із затвердженням П(С)БО. До впровадження стандартів термінологія мала різну назву, а саме товарно-матеріальні цінності, предмети праці, матеріальні ресурси, виробничі ресурси. В одних економічних джерелах вони носять назву товарно-матеріальних запасів (цінностей), в інших матеріальних ресурсів. Одні автори називають «запаси» господарськими засобами, де розділяють їх на засоби праці та предмети праці, інші «виробничими ресурсами», де поєднують матеріальні і трудові ресурси. Так, В. Д. Новодворський зазначає, що «під виробничими ресурсами» - розуміється сума складових ресурсів основних фондів, а також матеріальних і трудових ресурсів. Економічна наука і практика управління не мають достатнього ефективного методологічного апарату. У дослідженні проблеми ресурсозбереження вчені та практики приділяють значну увагу економії матеріальних ресурсів, зокрема переробці відходів виробництва і споживання. Як уже зазначалося, проблема ефективного використання матеріальних ресурсів у виробництві потребує детального розгляду економічної сутності поняття «матеріальні ресурси» [44, с. 121].

Л. І. Рибальченко, А. І. Олійник, С. І. Юр'єва зазначають, те що матеріальні ресурси вважаються необхідним елементом виробничого процесу, які цілком споживаються в будь-якому виробничому циклі і тому цілком переносять свою вартість на продукцію, виготовлену в процесі виробництва. Ці відмінності у визначенні об'єкта обліку матеріальних ресурсів пояснюються тим, що не створюється методологічними принципами окремих розділів бухгалтерського обліку, а ще мало точним тлумаченням об'єкта обліку, присутності і переміщення матеріальних ресурсів, втілення контрольних функцій відповідно до їх застосування та забезпеченню збереження власності. При визначенні об'єкта бухгалтерського обліку слід виходити з фінансової спільності складових частин об'єкта обліку та причин його організації. З цих методологічних позицій розглядаються поняття «матеріальні цінності» і «предмети праці». Поняття «предмети праці» не вичерпується матеріальними ресурсами. Крім сировини і матеріалів до предметів праці традиційно відносили напівфабрикати і незавершене виробництво. Напівфабрикати є власного виробництва і куповані, які пройшли певні стадії обробки на інших підприємствах і входять до складу виробів у цьому ж виробництві без жодних змін і додаткової обробки. До незавершеного виробництва відносять предмети праці, витрачені на виробництво продукту, процес виготовлення, яких не закінчено [16]. Розглянемо загальну систему класифікації виробничих запасів щодо їх ознак, яка властива для всіх підприємств промисловості (рис.1.1).



Рис. 1.1. Ознаки класифікації запасів за їх призначенням [16]

Поняття запасів, порядок їх обліку та оцінки містяться в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» [26]. Згідно п.4 П(С)БО 9 запаси - це активи, які:

– знаходяться у процесі виробництва (НЗВ) з метою наступного продажу продукту виробництва;

– утримуються з метою подальшого продажу при умові звичайної діяльності;

– утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, а також при управлінні підприємством.

Класифікація кожного явища є дуже важливою ланкою, оскільки від її правильності буде залежати і правильність використання цього явища. Основна класифікація запасів закладена в законодавстві, а саме в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, грошових коштів, зобов'язань і домашніх операцій підприємств і організацій.

Тому на мою думку доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації. Розглянемо об'єкти, що обліковуються на рахунку 20 «Виробничі запаси» [25]:

– матеріали (основні та допоміжні матеріали);

– тара і тарні матеріали;

– сировина;

– комплектуючі вироби та купівельні напівфабрикати;

– паливо.

В загальному матеріали сировина, малоцінні предмети, паливо, та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення віднесено законодавством до оборотних засобів: матеріали, передані в переробку; будівельні матеріали; матеріали сільськогосподарського призначення; запасні частини; незавершене виробництво; незавершене виробництво; зворотні відходи виробництва; товар; готова продукція. В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року [25]. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства.

Для правильної організації аналіз запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація, яка наведена в додатку «Д».

Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу лише фактично отримані значення і списує зі складу запасів фактичного відвантажені. Але в окремих випадках за умовами домовленостей поставки в складі запасів можуть передбачатися і ті які, уже відвантажено з компанії, і ці, які повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на їх, то це вважаються продукти в дорозі. Отже, підприємство включає до складу залишків запасів [18, с. 311]:

– запаси в дорозі, щодо яких за умовами укладених договорів підприємству перейшло право власності;

– власні запаси, що перебувають на складах, контроль над якими обмежений;

– власні запаси, що перебувають на складах, у магазинах, виробничих цехах, які повністю ним контролюються;

– невідфактуровані поставки.

Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності робочих, які не вправі дати правильну класифікацію із-за своєї не кваліфікованості.

1.3 Оцінка нормативної бази та спеціальної літератури з аналізу виробничих запасів суб'єкта господарювання

Уряд, який працює в інтересах своїх громадян, встановлює правові норми, окреслюючи межі ймовірної поведінки суб'єктів. При здійсненні своєї діяльності підприємства будь-яких форм власності керуються чинним законодавством України.

У базу правового регулювання покладено принцип обов'язковості дотримання правових норм. Взаємодія фінансового та правового регулювання має місце бути в тому, що компанія обирає економічно доцільну для себе лінію поведінки, однак при цьому вона змушена узгоджувати власні дії з правовими нормами, недотримання яких призводить до юридичної відповідальності і як наслідок до фінансових витрат.

Регулювання діяльності підприємств в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів КМУ, Державного комітету статистики, Мінфіну, Головної державної податкової служби, Національного банку та інших державних органів.

Це питання приурочене до правового аналізу нормативної бази та розгляду особливої літератури, що стосується оцінки, обліку і аналізу запасів. До нормативно-правової бази запасів підприємства відносяться нормативні документи, що відображені в додатку «Е».

Аналіз економіко-правового середовища, що стосується оцінки та аналізу запасів свідчить про те, що в Україні сформувалася чотирирівнева система нормативно-правового забезпечення.

Перший рівень - законодавчий, він включає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та інші законодавчі акти.

Другий рівень - нормативний, який містить національні П (С) БО, План рахунків бухгалтерського обліку та інструкцію про його застосування.

Третій рівень - методичний, включає різного роду методичні вказівки, рекомендації щодо застосування національних П (С) БО.

Четвертий рівень - організаційно - розпорядчий. До цього рівня відносять внутрішні робочі документи, які формуються безпосередньо на підприємстві, в тому числі Наказ або Положення про облікову політику підприємства, в якому визначаються конкретні методи оцінки та списання запасів тощо.

Документи певного рівня не повинні суперечити документам більш вищого рівня. Наприклад, оформлена розпорядчим документом облікова політика не повинна суперечити Методичним вказівкам (рекомендаціям), національним П (С) БО, плану рахунків тощо. Основні літературні джерела, в яких розглянуто питання оцінки, обліку та аналізу запасів представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Розкриття змісту основних літературних джерел, в яких розглянуто питання аналізу, оцінки, обліку виробничих запасів

№	Назва, місце і рік видання	Короткий зміст
1	Довга Т.А. Роль та місце аналізу виробничих запасів в системі управління ресурсним потенціалом підприємства / Т.А. Довга // «Молодий вчений». КНЕУ ім. В. Гетьмана - 2015. - № 5(20). - С. 130-133.	В статті визначено значення аналізу стану та ефективності використання виробничих запасів для процесу управління ресурсним потенціалом підприємства. Досліджено існуючі підходи науковців до ролі та місця аналізу матеріальних ресурсів. Розглянуто організаційні аспекти аналізу виробничих запасів господарюючих суб'єктів.
2	Дудник В.В. Управління закупівлями на бюджетних підприємствах на основі застосування методології контролінгу/ В.В. Дудник // «Молодий вчений». КНЕУ ім. В. Гетьмана - 2015. - № 5(20). - С. 133-137.	В роботі запропоновано підхід щодо удосконалення системи управління аналізом забезпечення на основі використання методології контролінгу, що надає можливість здійснювати координацію підрозділів підприємства та оптимізацію витрат с урахуванням ризиків.
3	Зінченко А.С. Напрями розвитку методик аналізу формування та використання матеріальних ресурсів у виробництві / А.С. Зінченко // ХНЕУ - 2013. - С. 61-63.	Розглянуто основні проблеми та тенденції щодо забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами. Визначено напрями аналізу в управлінні виробничими системами та їх характеристику.
4	Кузьмінська О. Е. Напрями аналізу виробничих запасів підприємств / О. Е. Кузьмінська // КНЕУ ім. В. Гетьмана, - 2016. - Вчені записки. № 16 С. 174-180.	Надано критичну оцінку інформації фахових джерел щодо напрямів аналізу виробничих запасів підприємств, уточнено напрями аналізу виробничих запасів вітчизняних підприємств на сучасному етапі поглиблення економічних реформ, систематизовані основні види аналітичних робіт за уточненими напрямами аналізу виробничих запасів підприємств.
5	Лазоришина І.Д. Економічний аналіз в Україні: історія, методологія, практика: Монографія. - Рівне: НУВГП, 2005.	Ґрунтовно висвітлені методологічні дослідження господарських дій, проведення фінансового аналізу, розбору застосування ресурсів і постачання дієвого управління діяльністю підприємства.
6	Левицька С.О. Виробничі запаси як об'єкт внутрішнього контролю / Т.В. С.О. Левицька // Наукові записки Національного університету «Острозька академія», серія «Економіка», - 2017. - 4(32) С. 200-206.	У статті проаналізовано вітчизняну та міжнародну практику проведення аналізу використання виробничих запасів на прикладі суб'єктів споживчої кооперації. Розкрито методичні та організаційні підходи внутрішнього контролю як інформаційної бази внутрішнього аудиту результативності проведення операцій із виробничими запасами. Досліджено формат обліково-аналітичного забезпечення таких операцій у межах статутної діяльності споживчих товариств з урахуванням вимог щодо збалансованості підприємницької діяльності.
7	Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник - Київ: КНТЕУ, 2008.	У Розділі 4, виокремлені підрозділ для оцінки забезпеченості компанії матеріальними ресурсами і ефективності їх застосування, представлені систему відповідних показників.
8	Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник. - Т.: Економічна думка, 2007.	Висвітлюються питання аналізу та оцінки запасів суб'єктів господарювання, його індивідуальності в передових умовах ринкової економіки.
9	Федченко Т.В., Махов М.С. Теоретичні аспекти аналізу виробничих запасів підприємства / Т.В. Федченко, М.С. Махов // ДНУЕТ ім. М. Туган-Барановського - 2011. - С. 43-47.	У даній статті систематизовано погляди науковців на проблему аналізу виробничих запасів. Визначено мету, об'єкти та завдання аналізу стану, руху і ефективності використання виробничих запасів підприємства. Обґрунтовано необхідність автоматизації економічного аналізу на базі персонального комп'ютера.
10	Шевчук Н.С. Аналіз матеріальних ресурсів в умовах інфляції / Н.С. Шевчук // Экономика и жизнь.- 2008.- №42. - С.27-30.	У статті розглянуто теретичні питання та практичні аналітичні підходи до виміру узагальнюючих показників використання матеріальних ресурсів суб'єктів господарювання в умовах цінової нестабільності, приділено увагу оцінюванню взаємозв'язків окремих показників, як основи прийняття рішень щодо оптимізації забезпечення та використання матеріальних ресурсів.
11	Шендригоренко М.Т. Методика обліку, контролю і аналізу запасів: Автореферат дисертації. - К.: КНЕУ, 2000.	Висвітлює питання організації фінансового контролю, бухгалтерського обліку та оцінки в умовах переходу України до ринкових взаємовідносин

Оглянувши особливу літературу по запасах компанії, варто зауважити, що багато дослідників наукових праць, опублікованих статей в періодичній фінансовій літературі, концентрують інтерес на вишукуванні питань, що стосуються обліку, оцінки та контролювання запасів господарюючих суб'єктів.

Висновки до розділу 1

Ефективність аналізу та управління виробничими запасами має велике значення, особливо на підприємствах, де зосереджуються великі потоки матеріальних цінностей. В умовах ринкової економіки особливо важливого значення набуває поліпшення використання матеріальних ресурсів. Для забезпечення ефективного розвитку підприємств та зростання їх виробничого потенціалу, де виникає необхідність створення якісно нової системи управління виробничими запасами.

Недосконала система аналізу та ефективного використання є наслідком неповного та несвоєчасного надходження звітних даних та іншої інформації, яка збільшує точність необхідної кількості запасів для раціонального використання маючих потужностей підприємства

Незважаючи на те, що визнання та оцінка виробничих запасів втілює в собі безліч методів, підприємство обирає для себе найпростіший, який би легко можна було поєднати з нашим законодавством.

Вибір підприємством оптимального методу аналізу забезпеченості та раціонального використання запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та в цілому покращити фінансовий стан підприємства.

В економічній літературі спостерігаються різноманітні варіанти трактування запасів. Така відмінність свідчить про те, що розкриття суті будь-якої економічної категорії залежить від обраного підходу до її визначення. Пропонуємо вважати виробничими запасами сукупність предметів праці, які знаходяться на підприємстві у вигляді складських запасів основних та допоміжних матеріалів, а також палива, запасних частин, зворотних відходів, тари та інших матеріалів, які призначені для використання як у виробничому процесі так і для будь-яких інших потреб підприємства за умови їх повного споживання у одному операційному циклі.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ СП «Нібулон»

ТОВ СП «Нібулон» -- один з лідерів вітчизняного аграрного ринку. Підприємство має 44 виробничих філії в 12 областях України, власний суднобудівний-судноремонтний завод і сучасний вантажний флот, який складається з 48 самохідних і несамохідних суден.

Напрямки виробництва:

· тваринництво;

· рослинництво;

· виробництво біопалива;

· виробництво кормів;

· будівництво елеваторів;

· суднобудування;

· будівництво вантажних терміналів;

Експортний потенціал 4-5 млн тон на рік.

Раз на рік в державах Європи зростає попит на український ріпак, кукурудзу, сою, пшеницю, які в майбутньому йдуть на створення біопалива та біоетанолу. Впровадження біоетанолу в якості пального дозволяє знизити викиди в атмосферу діоксиду вуглецю, що вважається парниковим газом.

Відповідно до вимог Директиви №2009/28/ЄС про заохочення до використання енергії з відновлювальних джерел та Угоди про асоціацію між Україною та ЄС був затверджений Національний план дій з енергоефективності до 2020 року, яким передбачено, що частка енергії, отриманої з відновлюваних джерел, до 2020 року досягне 11%.

Для країн, що вирощують сировину, яка йде на виробництво біопалива, головною умовою є дотримання сталого виробництва біомаси та скорочення викидів парникових газів під час вирощування та транспортування матеріалу як мінімум на 50% з 1 січня 2018 року.

Продукція підприємств, що мають сертифікат ISCC EU, користується широким попитом на ринках ЄС та використовується для виробництва біопалива та біоетанолу.

Нині одним з напрямків ТОВ СП «Нібулон» вважається не тільки продажа напівфабрикатів за кордон, але і створенням біоетанолу, а ще діоксиду вуглецю, яке постачає за кордон в обробленому вигляді. Підприємство володіє в своєму складі особистими котельнями, що виробляють теплоенергію для особистої діяльності. Запасами для виготовлення виступає сільськогосподарська сировина, яку вони і вирощують. Біоетанол - етанол, одержуваний в процесі переробки рослинної сировини для застосування в якості біопалива або паливну присадку. Велике значення біоетанолу, як альтернативного пального для автотранспорту безперервно зростає. В Україні вступив у силу закон, який регламентує додавання в моторне пальне біоетанолу. Закон про виробництво та використання моторного пального з вмістом біокомпонентів передбачає, що в пальному, яке виробляється та реалізується в Україні, повинна міститися певна частка біоетанолу [22, с. 9]. Біоетанол, на відміну від нафти, вважається однією з форм застосування відновлюваних джерел енергії, які можна отримувати із сільськогосподарської сировини. Його можна виготовляти з сої, ріпака, пшениці і кукурудзи, цукрового буряка. Але дискусійним вважається питання корисності підміни палива біоетанолом. Хвилювання згідно приводу його виготовлення і застосування викликає величезна кількість орних територій, потрібних для сільськогосподарських культур, а ще витрати енергії і забруднення навколишнього середовища. Крайні дії з виробництва целюлозного етанолу і комерціалізація даного процесу можуть розігнати деякі з даних проблем. При сучасному стані в України в собівартості біоетанолу із зерна на сировину припадає 3,51-4,71 грн./л, на енергоносії - 1,62-1,82 грн./л, а загальна вартість залежить від умов його виробництва і в цілому сягатиме орієнтовно 6,1 грн./л (табл. 2.1).

виробничий запас раціональний

Таблиця 2.1

Раціональність виробництва етанолу з різних видів сировини

Культура	Урожайність, ц/га	Вихід спирту з 1 т сировини, л	Вихід спирту, л/га
Ріпак	200	120	2200
Пшениця	45	400	1800
Кукурудза	50	400	2000
Соя	450	100	4500

Витрати етанолу в живленні двигуна на 51% більші, за витрати бензину, тому що енергія в одиниці об'єму етанолу на 34% нижча, ніж бензину. Однак етанол володіє іншими перевагами - найвища ознака октанового числа, що має можливість робити двигун більш дієвими за рахунок зростання ступеня стиснення. Лише ступінь стиснення на етанольних двигунах, мають можливість робити двигун більш масивним і більш економічним згідно витраті пального. У автомобілів з еластичним обранням пального двигуна є всі шанси мати цю вихідну ємність при застосуванні палива або етанолу. Витрата пального на двигунах автотранспортних засобів з високим ступенем стиснення, що працюють на чистому етанолу, в даний час на 20-30% більше мають витрат палива по зіставленню з бензиновою версією [21, с.6]. Виробники кажуть, що поступове застосування біоетанолу дозволяє позбавлятися нафтової залежності. За даними «Техінсервісу», з 2018 року Україні знадобиться 226 тис. тон біоетанолу на рік при частці 5,1% і 316 тис. тон у 2019 році при частці 7,1%. Факт про зниження нафтової залежності є дискусійним. За даними Міненерго, в січні-листопаді 2017 року Україна спожила 3,81 млн. тон бензину і 5,61 млн. тон «дизеля». Відтак, зниження нафтової залежності на 5,01% - не аргумент на користь спирту. У межах економіки він не вирішує нічого, так як вимагає додаткових інвестицій, контролювання за обігом спирту і має можливість привести до подорожчання пального. Хоча ТОВ СП «Нібулон» намагається не тільки постачати напівфабрикати на територію Євросоюзу, але і на лагодити повне виробництво на території України.

2.2 Організаційно-інформаційна модель аналізу виробничих запасів суб'єкта господарювання

Важливою умовою становлення компанії і інтенсифікації виготовлення продукції вважається стабільне забезпечення матеріальними ресурсами і дієве їх впровадження. Це обумовлено тим, що ціну матеріальних ресурсів складає значна питома вага у витратах виготовлення продукції, тому, економне і раціональне використання сировини, яка була використана, напівфабрикатів або комплектуючих виробів сприяє поліпшенню фінансового стану підприємства.

Основними завданнями аналізу матеріальних ресурсів ТОВ СП «Нібулон» є:

1) аналіз виконання планів мат.-тех. постачання за розміром, набору, термінів, якості ресурсів і аналізу впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість і інші характеристики;

2) дослідження необхідності компанії в матеріальних ресурсах;

3) оцінка вибору постачальників мат.-тех. ресурсів;

4) оцінка дійсності і фінансового пояснення намірів мат.-тех. забезпечення, його зв'язку з послідовністю виготовлення;

5) оцінка забезпечення планів поставок укладеним домовленостям, властивості угод;

6) оцінка ефективності застосування матеріальних ресурсів;

7) виявлення і оцінка внутрішніх невикористаних запасів економії матеріальних ресурсів і розроблення заходів щодо їх використання [15, c. 50].

Напрями аналізу виробничих запасів ТОВ СП «Нібулон» подано нижче (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Основні напрями аналізу матеріальних ресурсів ТОВ СП «Нібулон» [15, c. 23-24]

Аналіз забезпечення підприємства матеріальними ресурсами здійснюють за такими напрямами:

1. Аналіз динаміки, складу та структури матеріальних ресурсів, що дає змогу визначити:

– споживання яких з них переважає у виробництві конкретного виду продукції;

– які дефіцитні та дорогі матеріали використовує підприємство;

– чи є продукція матеріаломісткою.

Для цього розраховують такі показники:

1) частка матеріальних витрат на виробництво окремих виробів у загальній їх вартості та її зміна за відповідний період;

2) якість отриманих від постачальників матеріалів, відповідність їх стандартам, технічним умовам.

3) частка окремих видів матеріальних ресурсів, здебільшого сировини, основних матеріалів, палива, енергії, в їх загальній вартості;

4) частка матеріальних витрат у загальних витратах на виробництво.

2. Аналіз руху матеріальних ресурсів, що передбачає оцінку ритмічності їх поставок, а у випадку виникнення порушень у надходженні матеріальних ресурсів розраховують такі показники як:

– рівень нерівномірності постачання;

– коефіцієнт варіації;

– середньоквадратичне відхилення [18, c. 78].

При аналізі стану і застосуванні виробничих запасів ТОВ СП «Нібулон» з метою визначення зайвих (наднормативних) запасів практичну значення запасів порівнюють з нормативною, аналізують динаміку їх залишків, комплектність, присутність непотрібних і зіпсованих, які були використані. Важливими ознаками, описують є напруженість вживання виробничих запасів компанії, є коефіцієнт оборотності, коефіцієнт зміцнення і тривалість обороту.

3. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів ТОВ СП «Нібулон» здійснюють за такими основними напрямами: аналіз узагальнювальних і часткових показників ефективності їх використання, аналіз використання матеріальних ресурсів, факторний аналіз матеріаломісткості продукції.

4. Використання матеріальних ресурсів характеризують єдині витрати, які були використані і витрата, які були використані на виробництво одиниці продукції. До узагальнюючих показників оцінки ефективності їх застосування відносяться: дохід на 1 гривню матеріальних витрат, матеріалоємність, матеріаловіддача, коефіцієнт пропорції темпів підйому обсягу виробництва продукції та матеріальних витрат, порція матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання. Для найбільш детального аналізу застосування матеріальних ресурсів використовуються особисті ознаки, які характеризують користування окремих складових матеріальних ресурсів.

Для визначення впливу матеріальних ресурсів на виробничі дані компанії, використовують методи факторного аналізу. Вплив ефективності застосування матеріальних ресурсів на розмір зробленої продукції характеризують з різним рівнем деталізації. Причинами головного значення вважається зміну матеріальних витрат і ефективність їх застосування [23, c. 509].

До джерел інформації розбору матеріальних ресурсів ТОВ СП «Нібулон» відносяться: планові, обліково-звітні та необлікові документи. Планова інформація для оцінки постачання необхідності компанії в матеріальних ресурсах тримається в багатообіцяючих і поточних планах матеріально-технічному забезпеченні постачання, специфікаціях, планової калькуляції продуктів.

Для проведення ретроспективного аналізу матеріальних ресурсів вживають первинні і звітні папери. Головними формами первинної облікової інформації вважаються акти приймання, які були використані, картки складського обліку, відомості обліку залишків які були використані на базі, рахунки-фактури, акти про шлюб, завдання.

До форм статистичної звітності, що використовується в процесі проведення аналізу виробничих запасів ТОВ СП «Нібулон» належать:

Основними формами фінансової звітності, які використовують для аналізу матеріальних ресурсів, є форма №1-м «Баланс» та форма №2-м «Звіт про фінансові результати».

До необлікової інформації належать договори на постачання сировини та матеріалів, норми і нормативи витрачання матеріальних ресурсів, результати маркетингових досліджень, П(С)БО 9 «Запаси».

Аналіз матеріальних ресурсів ТОВ СП «Нібулон» передбачає використання системи показників. Згідно вподоби відображення фінансових дій, дані характеристики поділяються на безумовні і умовні. Безумовні характеристики, характеризують задоволення потреби компанії в матеріальних ресурсах і вимірюються в вартісних і природних одиницях виміру. Відносні показники дозволяють поставити впровадження підприємством матеріальних ресурсів, наприклад, ступінь матеріаломісткості або матеріаловіддачі продукції. Лише поєднання даних 2-ох напрямків характеристик відчужує повне уявлення про можливості підвищення ефективності виготовлення за рахунок оптимального використання матеріальних ресурсів.

2.3 Аналіз забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів ТОВ СП «Нібулон»

Принциповою причиною становлення і інтенсифікації забезпечення вважається стійка матеріальна база компанії, яка складається з виробничих запасів та їх розумного використання. З переходом до ринку докорінно змінюється система забезпечення підприємства сировиною і які використані, комплектуючі продукти та енергоносії. Для того, щоб знати, як підприємству гарантовано раціонально користуватися виробничими ресурсами, потрібно:

– визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

– знати послідовність розрахунку і аргументованість умови про забезпечення матеріальних ресурсів, умови поставок;

– виявити ефектність зменшення виробничих запасів і необхідності в матеріальних ресурсах;

– випробувати аргументованість норми виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;

– створити дії згідно зниження наднормативних і зайвих запасів які були використані [27].

Перевіряючи підрахунки необхідності, потрібно дізнатися, передбачені зміни в номенклатурі і наборі на продукції що готується до випуску, передбачети конфігурації питомих витрат на одиницю продукції, передбачети події згідно збільшення тех. значення виготовлення і праці. Загальна потреба підприємства в тому чи іншому виді матеріалів становить:

(2.1)

де По - загальна потреба;

Пр - потреба у ремонті;

Пп - потреба у виробництві;

Пзв - потреба в утворенні нормативних залишків на кінець аналізованого періоду;

Пе - потреба в експериментально-дослідних роботах;

Зн - запас на початок аналізованого періоду/

У базу розрахунку необхідності компанії в виробничих запасах закладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів. Норма - завдання, яке зміцнює максимально можливі літати певного виду матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції. Норми встановлюються виходячи з того, що вони зобов'язані врахувати підйом властивості продукції, її конкурентоспроможність. Після випробування необхідності в матеріальних ресурсах характеризують інформатори їх покриття і постачання. До внутрішніх джерел постачання належить особисте створення, використання відходів. До зовнішніх відносять надходження від постачальників згідно домовленостям (додаткова заготівля). Виробничі запаси розглядають як частка матеріальних ресурсів, які не вступили у виробничий процес, проте їх присутність на підприємстві в даних обсягах вважається неупередженою умовою ритмічної роботи. Аналіз термінів і обсягів поставок які були використані згідно з укладеними угодами, пов'язані з перевіркою відповідних запасів, які були використані на базі. Наявні запаси мають задовольняти потребу підприємства в матеріалах на період інтервалів між поставками [12, с. 206].

Забезпеченість (мінімальний запас) днів становить:

(2.2)

де, Дп - добова потреба у цьому матеріалі;

Но - запас того чи іншого виду матеріалу.

Це дозволяє визначити значення запасу (в днях) окремих видів, які були використані на складі. Характеризують ще інтервали між практичним надходженням, які були використані на склад і інтервали поставок згідно домовленостям з постачальниками. Розташування засобів компанії має дуже велику роль в фінансовій діяльності та збільшення її віддачі, тому в процесі розбору активів компанії в першу чергу це світить про наявність змін в їх складі і структурі, що дає їм певну оцінку. На прикладі ТОВ СП «Нібулон» розглянуто розрахунки забезпеченості підприємства (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Аналіз структури активів ТОВ СП «Нібулон»

Засоби підприємства	2015, р.	%	2016, р.	%	2017, р.	%	Відхилення, грн	Відхилення, %
							2017 р. від 2015 р.	2017 р. від 2016 р.	2017 р. від 2015 р.	2017 р. від 2016 р.
Довгострокові активи	88020	78	74590	32	68250	48	-19770	-6340	-30	16
Оборотні активи:	24240	22	156860	68	74340	52	50100	-82520	30	-16
Сфера виробництва	8840	9	73220	32	73520	49	64840	300	40	17
Сфера обігу	15400	13	83640	36	820	3	-14580	-82820	-10	-33
Всього	112260	100	231450	100	142590	100	3033	-8886	х	х

З таблиці видно, що протягом періоду з 2015 по 2017 роки конструкція активів ТОВ СП «Нібулон» змінилася з перевагою на користь використовуваних активів 68% в 2016 році. Хоча і необоротні активи компанії мали практично однакові частини в складі, то в 2017 році порція використовуваних активів знизилася до 52%. На протязі аналізованого періоду відбулося переливання коштів зі сфери виробництва в сферу обігу. У 2015 році підприємство отримало оснащення для виготовлення біоетанолу, але до цих часів виплачує кредиторську заборгованості за дане оснащення. Оснащення було придбане у закордонних партнерів, яким ТОВ СП «Нібулон» постачав продукцію для виготовлення біопалива з 2013 року. Як видно з наведених даних використовувані активи мали високе значення в 2016 році, котре було викликано не тільки підвищенням розмірів поновлення використовуваних активів, однак і підйомом ринкових розцінок на сировину. Беручи до уваги, те що на ТОВ СП «Нібулон» є маленька номенклатура виробничих запасів, ця можливість розцінюється, як аргументованість потреб в запасах, які мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції. Згідно цим забезпечення більш питомого авторитету в складі запасів мають Соя і пшениця (табл. 2.3). Згідно цим таблиці 2.3. визначимо повноту забезпеченості необхідності в виробничих запасах.

Таблиця 2.3

Аналіз забезпеченості підприємства за різновидом використовуваної сировини

Культура	Вихід спирту з 1 т сировини, л	Вихід спирту, л/га	Потреба тис. грн.	Потреба, встановлення в процесі аналізу, тис. грн	Відхилення, тис. грн.
Соя	100	2500	32580	42110	9530
Пшениця	400	1800	34010	39640	5630
Ріпак	120	2200	5200	2070	-3130
Кукурудза	100	4500	2800	1500	-1300

Виходячи з даних про ефективність застосування сільськогосподарських культур для виготовлення біоетанолу, що містять в таблиці можемо зауважити, що найбільшу продуктивність складає Соя, котра вважається пріоритетним видом сировини на ТОВ СП «Нібулон». Але потреба в Сої та пшениці, поставлена ??в процесі розбору, що перевершує необхідності виготовлення на 9530 тис. грн. Потреба ж у таких видах сировини як рапс і кукурудза вважаються найменшими ніж надходить на створення. Перевіряючи підрахунки потреб, потрібно дізнатися наступне:

...