Роль особистого фактору виробництва в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль особистого фактору виробництва в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки

Решміділова С.Л.

Хмельницький національний університет

РОЛЬ ОСОБИСТОГО ФАКТОРУ ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

У статті узагальнено особливості та характерні риси соціально орієнтованої ринкової економіки, обгрунтовано роль особистого фактору виробництва в ній, проаналізовано різні погляди на поняття “соціально орієнтована ринокова економіка”, уточнено її зміст та виконувані функції.

РЕШМИДИЛОВА С.Л., О.М. КОЗИК

Хмельницкий национальный университет

РОЛЬ ЛИЧНОСТНОГО ФАКТОРА ПРОИЗВОДСТВА В УСЛОВИЯХ СОЦИАЛЬНО ОРИЕНТИРОВАННОЙ РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКИ

В статье обобщены особенности и характерные черты социально риентированной рыночной экономики, обоснована роль личностного фактора производства в ней, проанализированы разные взгляды на понятие “социально ориентированная рыночная экономика”, уточнено ее содержание и выполняемые функции.

RESHMIDILOVA S.L., KOZIK O. M.

the Khmel'nickiy national university

ROLE of PERSONALITY FACTOR of PRODUCTION In THE CONDITIONS of SOCIAL the ORIENTED MARKET ECONOMY

In the article features and personal touches are generalized socially rientirovannoy of market economy, the role of personality factor of production is grounded in it, different looks are analysed to the concept “the socially oriented market economy”, its maintenance and executable functions is specified.

Актуальність дослідження

Розвиток ринкових відносин призвів до формування нових поглядів на роль особистого фактору виробництва та управління ним в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки. Раціональне управління персоналом в цих умовах стає одним із головних чинників ефективного процесу виробництва. Сучасна практика управління потребує інноваційних підходів, які б забезпечували високу якість та продуктивність праці. Відповідно це викликає зміну пріоритетів розвитку та управління особистим фактором виробництва. В умовах соціально орієнтованої ринкової економіки суттєво змінюються традиційні підходи до управління персоналом, напрямки і стиль керівництва, зростає роль інноваційних форм навчання, інтелектуальних та творчих засобів самоудосконалення та професійного зростання. Через те більша увага повинна приділятися новаторству, розробці ефективних методів навчання та підвищення професійного рівня працівників, оскільки розвиток компетентного персоналу, здатного до продуктивної роботи в сучасних умовах є запорукою досягнення успіху підприємства. Це зумовлює значну актуальність дослідження питань управління персоналом в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

соціальний орієнтований ринковий

Аналіз останніх публікацій

Дослідженню питань формування соціально орієнтованої ринкової економіки та розвитку людини в ній присвячена велика кількість зарубіжних і вітчизняних публікацій.

Вперше концепція соціально орієнтованої економіки була викладена А. Мюллер - Армаком в книзі „Управління економікою і ринкове господарство ” (1947 р.). У цьому ж напрямку працювали такі представники німецького неолібералізму як: В. Рьопке, Л. Ерхард, В. Ойкенен та інші.

Сучасний менеджмент звертає дедалі більшу увагу на конкретного працівника та його інтелектуально-інноваційний потенціал. Тому питання розвитку персоналу та його раціонального використання в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки є предметом дослідження таких вітчизняних вчених, як: Д. Богиня, О. Грішнова, В. Данюк, Г. Дмитренко, А. Колот, Е. Лібанова, Л. Лісогор, О. Наумова, І. Петрова, О. Полів'ян та ін.

Теоретичні засади розвитку управління персоналом в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки досліджуються багатьма сучасними науковцями. Зокрема, О. Головінов, С. Калашніков, О. Сторожук визначають особливості та характерні риси соціально орієнтованої ринкової економіки [1; 5; 8]; А. Деркач і Б. Панасюк аналізують можливості побудови соціально орієнтованої економіки в Україні [2]; Л. Момотюк досліджує потребу соціальних гарантій у ринковій економіці [7]; Г. Слезингер досліджує історію розвитку соціальної економіки [9]. Проте, незважаючи на активні наукові пошуки і певні здобутки, питання, пов'язані з управлінням персоналом в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки є ще недостатньо дослідженими.

Постановка завдання

Метою статті є виявлення особливостей соціально орієнтованої ринкової економіки, її функцій, обґрунтування ролі особистого фактору виробництва в ній.

Основний матеріал дослідження

Наприкінці ХХ ст. в країнах з розвинутими ринковими відносинами намітилася чітка тенденція до суттєвого зростання ролі людського чинника у виробництві, що підтверджено результатами соціально-економічних досліджень провідних вчених усього світу і практикою роботи підприємств різних форм власності та господарювання [4, с. 12].

В сучасних умовах формуються нові погляди на управління персоналом в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки. Концепція соціально орієнтованої ринкової економіки ґрунтується на реалістичності природи людини. Вона виходить з того, що людина приймає рішення, які корисні насамперед їй самій або її близьким, наприклад, родині, соціальній групі. Соціально орієнтоване ринкове господарство визначає постійне прагнення людини до поліпшення своїх життєвих умов, що поряд з її соціальною відповідальністю власне і є рушієм добробуту суспільства.

На думку німецького дослідника, професора Віллі Крауза, соціально орієнтована ринкова економіка являє собою синтез між ефективністю, динамікою ринків і високим рівнем соціальної безпеки. Тому в межах новітніх підходів менеджмент вважається основою, що забезпечить здійснення результативного управління, яке характеризується різними економічними і соціальними показниками [8, с. 60].

У роботі [6, с. 66] зазначається, що теорія соціальної держави з'явилася в результаті наукових досліджень різних напрямів політико-економічної думки, які розглядали феномен соціальної політики у контексті розвитку суспільства в умовах науково-технічного прогресу.

Зміна відносин “держава - особа” внаслідок суспільно-економічного і науково-технічного прогресу стала причиною виникнення нового цивілізаційного рівня розвитку держави - соціальної держави. Теорія соціальної держави дозволяє фіксувати самобутні прояви особливостей кожного національного утворення в рамках загальної природи соціальної держави, а отже, припускає існування національних моделей. Спільним для них є провідна роль соціальних функцій по відношенню до інших державних функцій, зміна їх відповідно із соціальними критеріями. Формою трансформації економіки щодо соціальних завдань є соціально орієнтована ринкова економіка.

На думку Л. Ерхарда в основі соціально орієнтованої економіки лежить рівноправність соціальних і економічних цілей, при якій одні з них є механізмом досягнення інших, а економічні показники досягаються за рахунок соціальних, і навпаки. При цьому мету соціального ринкового господарства тільки тоді можна вважати повністю досягнутою, коли відповідно із зростанням продуктивності, одночасно знижуються ціни, забезпечуючи справжнє підвищення реальної заробітної плати [3].

X. Ламперт [6] зазначає, що соціально орієнтована економіка спрямована на синтез гарантованої правовою державою свободи, економічної свободи з ідеалами соціальної держави, пов'язаними з соціальною захищеністю і соціальною справедливістю. Це поєднання цілей - свобода і справедливість - відображається в понятті “соціально ринкове господарство”.

Виділення соціально орієнтованого ринкового господарства в особливий еволюційний тип передбачає визначення його специфічних властивостей, які відбивають якісні відмінності між ним та іншими державами, а також рівні його розвитку.

Термін “соціальне ринкове господарство” став широко відомим у зв'язку з економічною політикою, що проводилася в Західній Німеччині після Другої світової війни міністром економіки Л. Ерхардом. Дії держави реалізуються через інститути економічного, соціального і політичного порядку, що забезпечують державну регуляцію ринку в соціальних цілях. Оскільки висока економічна ефективність ринкового порядку сама по собі не є достатньою, щоб гарантувати його довгострокову стабільність, він повинен поєднуватися з соціальним порядком, забезпечення якого пов'язувалося з активною роллю держави, реалізацією державної соціальної політики.

Крім того, соціально ринкова економіка припускає орієнтацію на ефективність дій кожного працівника, визнання справедливості та дії критерію “соціального вирівнювання”. Тому теоретики соціальної ринкової економіки розглядали конкурентну політику як найкращу соціальну політику. Політика ж державного втручання і перерозподілу національного доходу розглядалася як доповнення до конкурентної [1, с. 11].

Зокрема, С. Г. Слезингер [9] під соціальною економікою розуміє систему господарювання, що забезпечує досягнення соціально орієнтованого економічного зростання при одночасному економічно орієнтованому соціальному розвитку. Тоді як А. Деркач і Б. Панасюк вважають, що побудова соціально ринкової економіки повинна грунтуватися на історичних і духовних цінностях нації, категоріях географічного та геополітичного простору, з'єднанні ринкових чинників і ролі держави в регулюванні економіки [2, с. 11].

Таким чином, соціально орієнтована ринкова економіка є особливою, високорозвиненою формою ринкової економіки. Вона дозволяє якнайповніше поєднувати принцип вільного ринкового господарства з принципом соціальної справедливості та соціального вирівнювання. Мета функціонування соціальної ринкової економіки зводиться до того, щоб на засадах конкурентного господарства поєднати свободу та ініціативу з соціальним прогресом, забезпеченим ринковими методами господарювання [5, с. 134-135]. Л. Є. Момотюк [7, с. 87] зазначає, що класичне ринкове господарство під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку трансформується у соціальне ринкове господарство.

Для самого господарюючого суб'єкта соціальна спрямованість його функціонування до певного моменту є зовнішньою, коли ж економічні резерви зростання прибутку вичерпані, підприємство починає розглядати соціальний чинник свого розвитку як внутрішню необхідність. По суті, даний підхід є реалізацією концепції “людського капіталу”, гуманізації виробництва. Спрямовуючи інвестиції у працівника, підвищуючи мотивацію праці, покращуючи умови праці, відбувається інтеграція в єдину систему механізмів підвищення ефективності діяльності підприємств, економічних і соціальних цілей держави. У свою чергу держава, долаючи прагнення бізнесу до отримання власної вигоди на збиток своєму стратегічному розвитку, зобов'язуючи ринок бути соціально орієнтованим, забезпечує консолідацію всієї економіки для досягнення суспільного блага.

Таким чином, соціально орієнтована економіка є системною організацією соціальних цілей держави, окремих соціальних груп і громадян, а також економічних засобів і механізмів їх досягнення. Це, в свою чергу, підвищує ефективність функціонування економіки як на мікро-, так і макроекономічному рівні, орієнтує кінцеву мету господарювання на реалізацію потреб і інтересів усіх верств населення, що якраз характерне для соціальної держави. З розвитком соціально орієнтованої економіки повинне відбуватися зростання її соціальної складової, що дозволяє припустити: соціально орієнтована економіка є об'єктивною перспективою найближчого майбутнього постсоціалістичних держав [1, с. 12].

В сучасних умовах розвиток науково-технічного прогресу викликає зміни у предметах і засобах праці, що обумовлює підвищення вимог до рівня розвитку особистого фактору виробництва. Тобто рівень розвитку персоналу та ступінь прояву його властивостей у виробництві повинен відповідати рівню розвитку матеріально-технічних елементів. Виробничі відносини мають прояв у двох формах: як взаємодія особистого фактора виробництва і матеріально-технічних елементів та як синергетична взаємодія працівників у процесі виробництва. Перша форма передбачає ефективне використання людиною матеріально-технічних елементів за рахунок постійного поновлення професійних знань, творчої активності, що відповідає рівню розвитку цих елементів згідно вимог технологічного укладу. Друга форма характеризує соціальну сторону формування результатів праці, в процесі якого працівники здатні досягати високих результатів праці внаслідок синергетичної взаємодії [10].

Враховуючи зазначене, на наш погляд, в концепції соціально орієнтованої ринкової економіки не враховано ряд чинників, які суттєво впливають на її розвиток. Ми вважаємо, що у визначенні, запропонованому Л. Ерхардом, не врахований так званий психологічний бар'єр працівника та умови синергетичної діяльності. Навіть за умови рівноправності соціальних і економічних цілей не завжди підприємство в умовах соціально ринкової економіки приділяє належну увагу головному ресурсу, яким є людина. Відомо, що умови синергетичної взаємодії значно впливають на продуктивність праці. Тому нормалізація відносин повинна досягатися шляхом покращення психічного стану персоналу підприємства. Відповідно досягнення успіху підприємства залежить від узгодження економічних і соціальних цілей. Цілі досягаються при злагодженній роботі усіх ресурсів підприємства та відсутності будь-яких бар'єрів. Тому ми пропонуємо уточнення змісту поняття соціально орієнтованої економіки відповідно до вимог сьогодення. З урахуванням психологічного бар'єру під соціально орієнтованою ринковою економікою розуміємо рівноправність соціальних і економічних цілей, при цьому одні з них є механізмом досягнення інших з урахування впливу психологічного бар'єру працівника та умов синергетичної взаємодії.

Як зазначає О. Головінов, соціальна спрямованість функціонування підприємств в цих умовах є лише зовнішньою, тобто нав'язаною соціальною політикою держави до певного моменту, а вже лише потім починає освоюватися внутрішній соціальний чинник [1]. Ми вважаємо, що це потребує суттєвого удосконалення. Потрібна розробка шляхів виходу із такої ситуації. На нашу думку, доцільним є створення консультативного центру з питань оптимізації зовнішніх і внутрішніх соціальних чинників. Такого можна досягти лише в тих країнах, де соціально орієнтована ринкова економіка зарекомендувала себе позитивно на протязі декількох років. Тоді можливим є послаблення впливу держави як зовнішнього соціального чинника та посилення ролі і значення внутрішніх соціальних мотиваторів. Оптимізація цих двох чинників забезпечить ефективність функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки. Відповідно внутрішній соціальний чинник або ресурс підприємства - це його працівник, роль якого в соціально орієнтованій економіці суттєво зростає. Працівник починає виступати як важлива та неодмінна складова виробничого процесу. Такий підхід потребує активної інвестиційної підтримки персоналу для реалізації економічних і соціальних цілей держави.

Виходячи із цього, ми пропонуємо звести зміст соціально-ринкової економіки до виконання нею таких найважливіших функцій:

- регулюючої, яка повинна забезпечуватися врахуванням оптимального поєднання економічних та соціальних цілей підприємства. Дана функція повинна регулювати кількість таких цілей на кожному підприємстві та їх корегування залежно від завдання, що стоїть на даний момент перед підприємством;

- соціально-економічної, яка полягає у підвищенні продуктивності і якості праці, реальної заробітної плати та встановленні соціальної справедливості;

- функція синергетичної взаємодії, яка полягає у нормалізації відносин між працівниками через покращення їхнього психічного стану та стосунків у колективі;

- забезпеченні засад конкурентого середовища через поєднання свобод з соціальним та економічним прогресом.

Поєднання цих усіх функцій у єдиний цілеспрямований процес є досить складним завданням. Складність такого завдання посилюється ще й через те, що існує нерівномірність розвитку держав. Відповідно у кожній державі існують свої моделі побудови економік. При намаганні запровадити у себе модель соціально орієнтованої економіки більшість країн стикаються з низкою проблем. Однак, вирішення цих проблем є досить довгим процесом. Часто багато країн так би мовити “копіюють” структурну модель економіки найбільш розвинутих країн, не враховуючи специфічних особливостей розвитку кожної з них. Кожній країні притаманні свої національні особливості. Тому вважаємо, що з кожної моделі потрібно брати те, що підходить національним властивостям своєї країни. При такому підході важкість встановлення соціально орієнтованої ринкової економіки можна буде нейтралізувати або звести до мінімуму.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Отже, на основі викладеного вище, можна стверджувати, що в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки намітилася чітка тенденція до зростання ролі особистого фактору виробництва. В цей час широкого розповсюдження починає набувати теорія, яка розглядає персонал як найважливіший ресурс піідприємства.

В цих умовах на досягнення успіху підприємства та посилення його конкурентних переваг найбільший вплив має чітко побудований процес управління персоналом, що повинен забезпечуватися раціональним навчанням та розвитком. Це викликає нагальну потребу у розробці комплексної стратегії управління персоналом, яка б адекватно відповідала вимогам соціально орієнтованої ринкової економіки. З огляду на це, здатність персоналу до навчання та розвитку є запорукою високої конкурентоспроможності підприємств.

Для покращення ситуації, що склалася у сфері управління персоналом в умовах соціально-ринкової економіки пропонуємо такі заходи:

- розроблення та впровадження комплексної концепції управління персоналом, яка заснована на принципах економічної свободи та соціальної справедливості;

- врахування впливу психологічного бар'єру та усунення негативних наслідків від його дії;

- створення консультативного центру з питань оптимізації внутрішніх і зовнішніх соціальних чинників;

- запропвадження активної інвестиційної політики підтримки персоналу;

- орієнтація на постійний пошук раціональних методів організації роботи персоналу;

- розроблення програми обміну високваліфікованими спеціалістами;

- проведення моніторингу ефективності дії системи управління персоналом на підприємстві;

- розвиток корпоративної культури та подолання стереотипів щодо традицій та звичаїв з управлінню персоналом на конкретно взятому підприємстві.

На наш погляд, розробка концепції соціально орієнтованої ринкової економіки та напрямків розвитку підприємств з висуванням на перший план його людських ресурсів призвели до виникнення нових поглядів на процес управління підприємством, який заснований на першочерговій ролі персоналу, як важливої складової досягнення успіху підприємства. Рівень розвитку персоналу безпосередньо впливає на здатність підприємств завойовувати нові сегменти ринку. Відповідно підприємство прагне створювати сприятливі умови для інтенсивного розвитку свого потенціалу, зокрема людського чинника. Але, щоб досягнути максимально корисної взаємодії підприємств в умовах соціально ринкової економіки з своїм персоналом та із зовнішнім середовищем, виникає нагальна потреба стратегічного управління персоналом.

Література

1. Головінов О. М. Соціально орієнтована ринкова економіка як модель соціальної держави / О. М. Головінов // Економіка та держава. - 2007. - № 2. - С. 10 - 12.

2. Деркач А., Панасюк Б. Концепція побудови соціальної ринкової економіки / А. Деркач, Б. Панасюк // Банківська справа. - 1999. - № 1 (25). - С. 11 - 18.

3. Эрхард Л. Благосостояние для всех / Л. Эрхард. - М.: Начала-Пресс, 1991. - 332 с.

4. Железцов А. Трудовые ресурсы организации в современных условиях / А. Железцов // Маркетинг. - 2003. - № 2. - С. 10 - 21.

5. Калашников С. В. Функциональная теория социального государства / С. В. Калашніков - М.: ЗАО Экономика, 2002. - 189 с.

6. Ламперт Х. Социальная рыночная экономика. Германский путь / Х. Ламперт. - М.: Дело, 1993. - 220 с.

7. Момотюк Л. Є. Особливості формування соціальних гарантій у ринковій економіці / Л. Є. Момотюк // Фінанси підприємств. - 2003. - № 7 (92). - С. 84 - 89.

8. Сторожук О. В. Основи соціально орієнтованої ринкової економіки / О. В. Сторожук // Економіка АПК. - 2002. - № 11. - С. 59 - 62.

9. Слезингер Г. Э. Социальная экономика. - М.: Дело и сервис, 2001. - 368 с.

10. Тельнов А.С. Концепція сучасної парадигми формування якості праці на промислових підприємствах / А. С. Тельнов // Вісник Хмельницького національного університету. - 2008. - № 5. - Т. 2. - С. 231-235.

Размещено на Allbest.ru