Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 331.5:631.15

Миколаївський державний аграрний університет

Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення України

І.Г. Крилова, кандидат економічних наук

Кравчук Л. С., кандидат економічних наук

Анотація

соціальний європейський заробітний працездатний

Проведено аналіз основних державних соціальних стандартів України у сфері оплати праці. Визначені їх відмінності від європейських показників.

Ключові слова: державні соціальні стандарти, мінімальна заробітна плата, середня заробітна плата, прожитковий мінімум, доходи населення.

Аннотация

Государственные социальные стандарты в сфере доходов населения Украины

И.Г. Крылова

Проведен анализ основных государственных социальных стандартов Украины в сфере оплаты труда. Определены их отличия от европейских показателей.

Annotation

State social standards in the field of profits of population of Ukraine

I.G. Krylova

The analysis of basic state social standards of Ukraine is conducted in the field of payment of labour. Their differences are certain from the European indexes.

Постановка проблеми. Формування в Україні ринкових відносин обумовило потребу вироблення адекватної соціальної політики, яка б сприяла забезпеченню достатнього рівня споживання матеріальних, соціальних та культурних благ усіма верствами населення. При цьому основною її метою стає покращення матеріального становища і умов життя населення, забезпечення ефективної зайнятості населення та конституційних прав громадян у сфері соціального захисту, освіти, охорони здоров'я, культури. Отже, питання встановлення соціально орієнтованих державних стандартів має надзвичайне важливе та актуальне значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблем регулювання оплати праці, встановлення державних соціальних стандартів займаються відомі вчені: Гнибіденко І., Дієсперов В., Куліков Г., Лібанова Е., Холод Н. та багато інших. Їх наукові надбання є цінними для дослідження цієї проблеми в сучасних економічних умовах розвитку соціально-орієнтованої економіки країни. Проте актуальними залишаються питання постійного вивчення основних проблем в сфері державних соціальних стандартів та гарантій у забезпеченні гідного рівня життя населення України.

Формулювання цілей статті. Метою нашого дослідження є аналіз основних державних соціальних стандартів України в сфері оплати праці.

Виклад основного матеріалу. Державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Базовим документом щодо соціальних стандартів для країн-учасників Ради Європи (однією з них є Україна) - «Європейська соціальна хартія», яка була ратифікована Законом України від 14.09.2006 р.

Прожитковий мінімум (ПМ) є базою для визначення мінімальних державних стандартів. Це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. ПМ визначають нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, виходячи з наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та наборів послуг, схвалених науково-громадською експертизою на принципах соціального партнерства. Під час обчислення вартісної величини наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг використовують середні споживчі ціни (тарифи) в країні. Прожитковий мінімум щороку (починаючи з 2000 р.) затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України [1].

Продовольчий набір для працездатного населення України розроблено з урахуванням фізіологічних потреб в основних речовинах та енергії для працездатного населення. В наборі продуктів харчування враховано в середньому потреби дорослої людини (залежно від віку, статі, групи інтенсивності праці - енергетичні витрати) в основних харчових речовинах та енергії. Поряд з цим взято до уваги рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо безпечного рівня споживання білка для дорослого населення (жінки - 45 г, чоловіки - 53 г/добу) і калорійності (1700 і 2900 ккал відповідно для жінок і чоловіків). Їх розроблено з урахуванням фактичного споживання основних продуктів населенням України, особливостей стану здоров'я різних вікових та професійних груп населення, традицій харчування і доступності продуктів для придбання.

Набори непродовольчих товарів для визначення прожиткового мінімуму сформовано з товарів індивідуального та загальносімейного користування за мінімальними нормативами забезпечення одягом, взуттям, медикаментами, засобами гігієни, захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту окремо для чоловіків і жінок у працездатному віці, чоловіків і жінок, які втратили працездатність, дітей до 6 років, підлітків від 6 до 18 років. Ці набори розраховано з урахуванням помірних природно-кліматичних умов проживання, а також національних особливостей України.

Набір послуг сформовано виходячи з потреби громадян різних соціальних та демографічних груп населення в організації житла і побуту, користуванні транспортом, закладами культури, освіти, охорони здоров'я, підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем. Основними принципами формування набору послуг є задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, визначення житлово-комунальних послуг (водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла і прибудинкових територій, сміттєзбирання, утримання ліфтів), виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання названих послуг. Крім того, до прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку включають вартість транспортних послуг (на відміну від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вони мають безплатний проїзд) та витрати на загальнообов'язкове державне страхування.

Мнімальна заробітна плата (МЗП) є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств всіх форм власності. Вперше у світі закон про мінімальну заробітну плату (МЗП) було прийнято у Новій Зеландії у 1896 р., у США її обов'язковий національний рівень було запроваджено у 1938 р. В Україні вперше Закон про МЗП було ухвалено в 1991 р.

За допомогою визначення розміру МЗП держава відповідно до Закону України «Про оплату праці», здійснює переважно пряме регулювання заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності. Згідно з цим Законом, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не входять доплати, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати.

Законом України «Про оплату праці» проголошено, що мінімальна заробітна плата не повинна бути нижчою від вартісної величини мінімального споживчого бюджету. Таким чином, вона повинна дорівнювати прожитковому мінімуму особи в працездатному віці.

Можливо виділити дві моделі фіксації конкретного розміру МЗП. В першій встановлюється її рівень для всієї економіки країни з розрахунку за певний період відпрацьованого часу - година, робочий день, робочий місяць. В другій загалом для всієї економіки відсутній єдиний рівень мінімальної заробітної плати, її розмір зафіксовано в окремих галузях, найчастіше під час укладання галузевої колективної угоди між профспілками і роботодавцями. Експерти Статистичного бюро Европейського співтовариства поділили усі країни Евросоюзу на три категорії - країни з високими (МЗП не нижче 1000 євро: Люксембург, Ірландія, Бельгія, Великобританія, Франція), середніми (від 500 до 1000 євро: Португалія, Словенія, Мальта, Греція та Іспанія) і низькими мінімальними зарплатами (від 123 до 153 євро: прибалтійські республіки, Чехія, Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія і Болгарія).

Мінімальна заробітна плата може встановлюватися в місячному або погодинному обчисленні (таблиця 1). Погодинний розмір передбачено визначати виходячи з місячного розміру МЗП та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік за 40-годинного робочого тижня [2]. Право вибору залишається за роботодавцями та працівниками. Відмітимо, що саме погодинна МЗП найбільш повно (порівняно з місячною МЗП) виконує економічну стимулюючу роль.

Таблиця 1. Прожитковий мінімум та МЗП, грн

У країнах з розвинутою ринковою економікою під час визначення і перегляду розмірів мінімальної заробітної плати, як правило, орієнтуються на динаміку середньомісячної заробітної плати. Тільки при забезпеченні оптимальних співвідношень між МЗП і СЗП можливе виконання заробітною платою своїх основних функцій. У розвинутих країнах це співвідношення іноді називають індексом Кайтца - чим більший цей індекс, тим сильнішим є вплив МЗП на розподіл доходів у країні. Радою Європи мінімальну заробітну плату рекомендовано встановлювати до 60% національної середньої заробітної плати (у деяких країнах розмір МЗП встановлюється в розмірі 50% СЗП). У 2009 р. середня заробітна плата працівників у цілому в Україні становила близько 240 дол. США. Це значно нижче від показників не лише країн Західної, Центральної та Східної Європи, а й Росії, Білорусії, Казахстану. Причому порівняно з іншими країнами відставання України надалі поглиблюється. В 2009 р. приблизно 20% працівників одержували заробітну плату, розмір якої не перевищував ПМ, що не забезпечило навіть мінімальних потреб їхніх сімей [3, с.4].

За визначенням експертів Євросоюзу, мінімальна заробітна плата має становити 2,0-2,5 прожиткового мінімуму. У країнах ЄС прожитковий мінімум є лише критерієм для сфери соціальної допомоги, але не для системи розподільчих відносин в оплаті праці. За даними Світового банку, наразі співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму у Великобританії - 6,4:1, Франції - 4,7:1, Латвії, Естонії та Польщі - 1,5:1.

Висновки

Підводячи підсумок викладеному, можна зазначити, що у сфері формування і використання доходів від трудової діяльності Україна значно відстає від європейських соціальних стандартів. Наявність працюючих бідних є загрозою соціальної стабільності в державі та не стимулює працівників до продуктивної праці. Найважливішим напрямом вдосконалення системи мотивації праці необхідно визначення на законодавчому рівні залежності розміру МЗП від СЗП та встановлення її розміру не менш як 50%. Отже, державні соціальні стандарти є тим критерієм, який встановлює рівновагу між економічним і соціальним розвитком країни.

Література

1. Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» // Праця і зарплата. - 2010. - № 42(670). - С.6.

2. Про застосування мінімальної зарплати в погодинному розмірі // Праця і зарплата. - 2010. - № 18(694). - С.2.

3. Куліков Г. Договірне регулювання оплати праці / Г. Куліков // Праця і зарплата. - 2010. - № 28(704). - С.4 - 6.

Размещено на Allbest.ru