Активізація інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки: проблеми і пріоритети

Размещено на http://www.allbest.ru

активізація інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки: проблеми і пріоритети

Мельник О.і.,

асистент кафедри бухгалтерського обліку

Миколаївського державного

аграрного університету

Оцінено роль та обґрунтовано необхідність активізації інноваційної діяльності в сучасних умовах ринкових трансформацій в АПК. Визначено пріоритетні напрями розвитку інноваційного підприємництва, окреслено основні причини, що стримують його та можливі шляхи їх подолання.

інноваційний ринковий підприємництво

Постановка проблеми

Інтеграція України до Світової організації торгівлі, глобалізація світової економіки потребують спрямування аграрного сектору економіки на якісно новий рівень функціонування, його техніко-технологічне переоснащення. Адже, на внутрішньому ринку нині відбувається виштовхування вітчизняної продукції імпортною внаслідок її більш високої конкурентоспроможності, досягнутої за рахунок використання кращих передових технологій. Саме тому активізація інноваційної діяльності та якість управління інноваційними процесами є визначальним фактором конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання інноваційної діяльності, новітніх технологій, оновлення виробництва в аграрній сфері висвітлюються в працях таких вчених-економістів: В.Г. Андрійчук, З.С. Варналій, В.М. Геєць, М.Я. Дем'яненко, В.Я. Месель-Веселяк, В.П. Ситник, П.Т. Саблук, І.І. Червен, В.В. Юрчишин та інші. У них неодноразово наголошується на доцільності ведення інноваційних пошуків та впровадження їх результатів у практичну діяльність господарюючих суб'єктів. Поряд з цим за умов сучасних ринкових трансформацій в АПК необхідним є виявлення причин, що стримують інноваційну діяльність та можливих шляхів їх подолання.

Ціль роботи. Обґрунтувати необхідність та визначити роль активізації інноваційної діяльності на сучасному етапі розвитку аграрного сектора економіки. Виявити причини, що стримують інноваційний розвиток підприємств АПК та визначити пріоритетні напрями розвитку інноваційного підприємництва.

Виклад основного матеріалу

Непослідовність дій у процесі реформування аграрного сектора економіки України викликала катастрофічне падіння виробництва сільськогосподарської продукції, значні втрати виробничого потенціалу, зниження рентабельності виробництва та платоспроможності сільськогосподарських підприємств.

За час реформ було втрачено 2/3 парку тракторів, зернозбиральних комбайнів і вантажних автомобілів. Сьогодні навантаження на один облікований трактор перевищило 100 га ріллі, на комбайн - 250 га ранніх зернових, а в окремих регіонах - 300 га, через що щорічні втрати зерна досягають 5-10 млн т і значна його кількість переходить із класу продовольчого в кормове. Рівень технічної готовності сільськогосподарської техніки в напружені періоди робіт не перевищує 70-75 %, що призводить до грубих порушень технологічних регламентів вирощування сільськогосподарських культур [2]. Крім того, ведення фінансово-господарської діяльності сільськогосподарськими підприємствами часто супроводжується їх низькою соціальною та екологічною відповідальністю. Звичайно, це в свою чергу, підвищує загрози щодо продовольчої безпеки держави, безробіття та трудові міграції в сільській місцевості. Екстенсивні фактори розвитку сільського господарства майже вичерпані. Лише перехід на інноваційну модель розвитку з науково обґрунтованими основами господарювання в АПК є на сучасному етапі визначальним та найоптимальнішим шляхом.

Та все ж за таких умов майже повністю зберігся науковий потенціал аграрного сектору економіки України. За прогнозо-аналітичними дослідженнями в рамках Державної програми прогнозування науково-технічного та інноваційного розвитку, проведеними провідними фахівцями АПК, було зазначено, що науковий потенціал аграрної науки України, за наявності необхідних інвестицій, дає можливість вийти на світовий рівень у таких галузях науки і технологій, як селекція рослин і тварин, новітні біотехнології, збереження довкілля тощо [5]. Тому пріоритетним напрямом на сьогодні є розвиток інноваційного підприємництва, тобто системи економічних відносин між виробниками інноваційного продукту та його споживачами з приводу створення ринку інновацій в АПК України.

Необхідно враховувати, що інноваційна діяльність не є одиничним актом. Як зазначають Тивончук С.О. та Тивончук С.В., вона є цілеспрямованою системою заходів із розробки, впровадження, освоєння, виробництва, поширення і комерціалізації новацій [6].

При цьому пріоритетними мають бути:

1) впровадження сучасних енергозберігаючих технологій (зменшення витрат енергетичних ресурсів та праці на виконання технологічних операцій);

2) біологізація технологій;

3) підвищення екологічної безпеки (зокрема, збереження, поліпшення та охорона земель сільськогосподарського призначення через поліпшення екологічних показників, виважені засоби боротьби зі шкідниками та покращення родючості ґрунтів тощо).

Серед причин, які перешкоджають належному інноваційному розвитку аграрного сектора економіки можна виділити такі:

1. Законодавчо-нормативна база, яка є фрагментарною, не цілісною і тому недосконалою. В Україні прийнято понад 100 законодавчих, нормативно-правових урядових актів і різноманітних відомчих документів, які не є взаємоузгодженими і не формують єдине законодавче поле інноваційної діяльності. Законом України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” передбачено створити систему прогнозних досліджень і розробку на їх основі пріоритетів інноваційної діяльності. Однак визначено досить велику кількість таких пріоритетів, вони слабо пов'язані між собою і не відповідають головним напрямам розвитку країни, виходячи з її ресурсного та інтелектуального потенціалу і глобального геополітичного положення. В той же час у Росії - 8 наукових пріоритетів, у Німеччині - 5, Японії - 6 [3]. Крім цього, залишається багато невирішених питань у патентно-ліцензійній сфері.

2. Не налагоджений механізм належного фінансування інноваційних процесів. Стримується інвестування у довгострокові проекти через нестачу власних коштів у підприємств. Залучити ж фінансово-кредитні ресурси можна у більшості випадків лише на короткий термін, а кошти, що виділяються державою є не значними (за проведеними дослідженнями було встановлено, що лише близько 10 % підприємств АПК здійснювали інновації за рахунок державних коштів та фінансово-кредитних ресурсів). Сповільнює розвиток інноваційного підприємництва і відсутність венчурного фінансування. Діючі венчурні фонди спрямовують свої ресурси головним чином на фінансове забезпечення традиційних інноваційних проектів і уникають фінансування перспективних технологій. В розвинутих же країнах світу в активізації інноваційної діяльності визначальну роль відіграє саме розгалужена і досить динамічна мережа приватних інвестиційних і венчурних фондів. В Україні з 2007 року розпочато створення мережі Регіональних інноваційних центрів. Однак вони виконують переважно інформаційно-консультаційні функції та не забезпечують здійснення венчурних інвестицій.

3. Нерозвиненість інноваційної інфраструктури. Вказаний фактор зумовлює високі витрати, пов'язані з пошуком інформації про інноваційні розробки та партнерів у сфері комерціалізації технолгій і винаходів, захистом прав інтелектуальної власності, недобросовісною конкуренцією. Інституційна інфрастуктура інноваційної діяльності характеризується на сьогодні і зростанням міжрегіональних диспропорцій. Так, чверть усіх об'єктів інфраструктури функціонує у столиці, а найменша їх кількість у Чернігівській, Чернівецькій, Рівненській та Тернопільській областях, третина всіх бізнес-центрів (158 установ) також зосереджена в столиці [4, с.139].

Усе вищеперераховане вказує на необхідність реалізувати комплекс дієвих заходів щодо активізації інноваційної діяльності, в тому числі в аграрному секторі країни. Зокрема:

- сприяти формуванню належного правового середовища для розвитку інноваційної та науково-технічної діяльності, підвищення мотивації підприємців до високопродуктивної і високоякісної діяльності шляхом внесення змін до податкового і митного законодавства (для забезпечення системи відповідного економічного стимулювання);

- визначення обсягу і забезпечення достатнього фінансування інноваційних процесів. Державною цільовою економічною програмою впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції до 2016 року визначено, що необхідний обсяг фінансових ресурсів для реалізації відповідних заходів становить 93493,6 млн грн, в т.ч. державний бюджет - 28178,9 млн грн,  місцеві бюджети - 8410,0 млн грн, кошти підприємств - 4776,1 млн грн, лізинг - 5913,6 млн грн,  які будуть використані для впровадження новітніх технологій виробництва продукції та для техніко-технологічних переоснащень сільськогосподарських  підприємств. Таким чином, джерелами фінансування виступають: Державний бюджет, місцеві бюджети, кошти підприємств, Фонд відтворення матеріально-технічної бази агро-промислового сектора (необхідно прийняти Закон України), інші джерела, не заборонені Законами України [2]. Крім цього, доцільним є створення додаткового фінансового ресурсу для відродження матеріально-технічної бази галузі шляхом створення спеціального фонду за рахунок відрахувань з виручки від реалізації продуктів харчування, експорту та імпорту сільськогосподарської продукції.

Що стосується власних коштів підприємств, то найбільш зацікавленими у веденні інноваційної діяльності є великі та середні сільськогосподарські підприємства, адже вони володіють необхідними умовами і ресурсами для розробки і впровадження інновацій. Малим підприємствам необхідно передбачити пільгові кредити на технологічні нововведення та дотації для наукових досліджень або розробку нової технології при виготовленні продукції.

Необхідно розробити і систему заходів з активізації інвестиційної діяльності комерційних банків, їх зацікавлення у довгостроковому кредитуванні, оскільки ризик неповернення витрачених на НДДКР коштів зумовлює низьку активність банків та інших фінансових установ у фінансуванні інноваційної діяльності і, як наслідок, відсутність коштів у підприємств на реалізацію інноваційних проектів. Застосовувати поряд з кредитами й інші способи фінансування - факторинг, форфейтинг та франчайзинг.

- в подальшому варто чітко визначити юридичний статус суб'єктів венчурного підприємництва в АПК, затвердити положення щодо можливості використання венчурного капіталу для фінансування інноваційних проектів.

Не менш важливим для активізації інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки є також забезпечення високого рівня професійної підготовки спеціалістів та працівників АПК, поєднання науки з виробництвом й раціональне використання бази знань в підвищенні ефективності агропромислового виробництва.

Висновки

В сучасних умовах господарювання трансформація сільськогосподарського виробництва можлива за спрямування на інноваційний шлях розвитку та оновлення техніко-технологічної бази підприємств. Пріоритетними напрямами насамперед мають стати впровадження сучасних енергозберігаючих технологій, біологізація технологій та підвищення екологічної безпеки. Комплексна реалізація заходів щодо формування чіткого правового середовища в інноваційній діяльності, виваженого фінансування впровадження в діяльність підприємств АПК інноваційних продуктів, розвитку і підтримки венчурного підприємництва та раціонального використання знань дозволить активізувати інноваційну дільність в аграрному секторі економіки України. Це в свою чергу забезпечить нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, посилення продовольчої безпеки, зростання експортного потенціалу і зміцнення економіки країни в цілому.

Література

1. Бузовський Є.А. Інновації у розвитку підприємництва в аграрній сфері / Є.А. Бузовський, В.А. Скрипниченко. - Економіка АПК. - 2009. - № 1. - С. 55-63.

2. Концепція Державної цільової економічної програми впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції до 2016 року // http://www.minagro.kiev.ua/ page/?8884.

3. Покотилова В.І. Інноваційний розвиток аграрного сектора в умовах НТР// http://www.confcontact.com/2009_03_05/1_pokotilova.htm

4. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М. Лібанова та ін. - К., Держкомпідприємництва, 2008. - 226 с.

5. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів (проект) // http://kno.rada.gov.ua/ komosviti/control/uk/publish/article.

6. Тивончук С.О. Методологічні підходи щодо управління інноваційною діяльністю / С.О.Тивончук, С.В.Тивончук. - Економіка АПК. - 2005. - № 12.

Размещено на Allbest.ru