Сучасна промислова політика: моделі та інструменти її реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вибір ефективної моделі промислової політики та інструментів її реалізації має велике значення для економічної незалежності країни. Промислова політика є одним з напрямів державної політики поряд з макроекономічною, бюджетною, податковою, соціальною та іншими. З кожним з цих напрямів промислова політика має точки зіткнення та області перетину, а також синергетичний ефект, який виникає в разі її узгодження з іншими напрямами державної політики. Проте, промислова політика має свої цілі, методи, свій набір засобів і інструментів реалізації.

Учені нашої та інших країн світу висвітлюють своє бачення щодо вибору тієї або іншої моделі промислового розвитку. Серед відомих вітчизняних науковців суттєвий внесок у вивчення цієї проблематики внесли О. Алимов, О. Амоша, І. Булєєв, В. Вишневський, В. Геєць, В. Горбулін, М. Кизим, Ю. Кіндзерський, М. Якубовський та ін. [1 10].

Метою статті є дослідження та узагальнення бачень відомих вітчизняних і зарубіжних учених щодо використання різних моделей промислової політики, їх переваг та недоліків, а також інструментів реалізації.

У ході розвитку економічної теорії з'являлися певні «стандартні» набори моделей та інструментів реалізації промислової політики, використання яких відповідає конкретній меті та пріоритетам промислової політики.

У сучасній економічній теорії найчастіше розглядаються три основні моделі промислової політики: «жорстка» і «м'яка», або «селективна» і «загальносистемна», які є синонімами «жорсткої» та «м'якої» промислової політики, а також матрична. За своєю сутністю матрична модель, яка запропонована вченими ІЕП НАН України, визначена як сполучення «жорсткої» та «м'якої» промислової політики [2]. Автори цієї теорії підкреслюють, що в практиці розвинених країн модель промислової політики матричного типу є інструментом формування інноваційного напряму розвитку національних економік та їх неоіндустріалізації на основі передових технологій.

Сутність моделі «жорсткої» промислової політики представлена на рис. 1.

Рис. 1

Основні нерозривні складові цієї моделі, як визначають вчені, торговий протекціонізм, відбір серед галузей і підприємств так званих «національних чемпіонів» та їх держбюджетна підтримка; державне управління промисловістю [11-15]. Ця модель за своєю сутністю є протекціоністською.

«Жорстка» модель промислової політики ставить за мету селекцію і розвиток галузей економіки, визначених як пріоритетні. Вона має яскраво виражені мобілізаційні риси, які представлено на рис. 2.

«М'яка» модель промислової політики орієнтована на сприяння зростанню конкурентоспроможності всіх національних товаровиробників (рис. 3).

«М'яка» модель промислової політики за своєю сутністю є ліберальною. Вона передбачає створення інституціонального середовища, яке є сприятливим для ведення бізнесу; оптимального податкового та бюджетного регулювання; відповідної валютної та фінансової політики; антимонопольного регулювання; антидемпінгових заходів; поліпшення інвестиційного клімату. Сутність цієї моделі підвищення конкурентоспроможності всієї національної промисловості, а не тільки «національних чемпіонів».

«М'яку» модель можна ще назвати загальносистемною моделлю промислової політики. Ця модель відповідає, по-перше, макроекономічному типу промислової політики; по-друге, спрямована на створення загальних умов для розвитку індустрії в цілому; по-третє, діє по горизонталі. Її заходи не мають чіткої спрямованості на певну галузь, корпорацію, регіон і майже рівномірно впливають на всіх суб'єктів ринку, формуючи економічне та інституціональне, організаційне та правове середовище їх діяльності. На основі загальносистемної моделі промислової політики держава створює господарський порядок, який задає загальні рамки діяльності для всіх суб'єктів господарювання [11-13].

«Жорстку» модель промислової політики науковці однозначно називають селективною. Вона відповідає як секторальній, так і макроекономічній політиці, але виступає як спрямований вплив на певні групи суб'єктів ринку: окремі галузі, підприємства,види виробництв. Найважливішим важелем, який використовується в цій моделі, є перерозподіл фінансових ресурсів. Селективна модель підтримки промисловості може бути ефективною, якщо сформовано відповідне макроекономічне та правове середовище діяльності суб'єктів ринку. В інших випадках заходи підтримки не дають очікуваного результату. Слід відзначити, що селективна модель з підтримки виділених пріоритетів застосовується, як правило, за обставин виходу економіки країни з кризи.

Таким чином, кожна з базових моделей промислової політики має свій рівень селективності по відношенню до економічних суб'єктів, який обумовлений набором інструментів і коштів, які тим чи іншим чином впливають на перерозподіл фінансових ресурсів. Зокрема, для «жорсткої» (вертикальної, або державноорієнтованої) політики рівень селективності найвищий, для «м'якої» (горизонтальної, або ринковоорієнтованої) найнижчий [14-15].

Ми поділяємо точку зору Ю. Киндзерського, який підкреслює, що «жорстка» (вертикальна) промислова політика характеризується безпосереднім і активним втручанням держави в сферу виробництва, регулюванням діяльності природніх монополій і активним фінансуванням промисловості. «М'яка» промислова політика передбачає підтримку конкурентоспроможності національних компаній шляхом створення сприятливих умов для започаткування та ведення бізнесу у всіх галузях, без виділення декількох суб'єктів державної підтримки [16].

Серед різновидів «жорсткої» моделі промислової політики за пріоритетами розвитку необхідно виділити такі: експортоорієнтовану, імпортозаміщення, інноваційну, інвестиційну та інноваційно-інвестиційну моделі (рис. 4).

Рис. 2

Сутність експортоорієнтованої моделі промислової політики полягає у всебічному державному заохоченні виробництв, які орієнтовані на експорт продукції. Пріоритетним вважається виробництво конкурентоспроможної продукції й вихід з нею на міжнародний ринок, орієнтація певного промислового виробництва на світову кон'юнктуру з метою «захоплення» все більшої частки світового ринку. За цією моделлю уряд повинен здійснювати політику створення сприятливих умов для функціонування й розвитку експортоорієнтованих галузей через податкові й митні пільги, кредитування підприємств-експортерів, підтримку низького валютного курсу тощо.

Важливими перевагами цієї моделі є включення країни у світове господарство й доступ до світових ресурсів і технологій. Розвиток сильних конкурентних галузей промисловості забезпечує мультиплікативний ефект розвитку інших. Успішними прикладами впровадження експортоорієнтованої моделі промислової політики можуть служити такі країни, як Японія, Південна Корея, Чилі, «азіатські тигри» (Малайзія, Таїланд, Сінгапур), а також Китай.

Водночас слід зазначити, що є й негативні приклади використання експортоорієнтованої моделі. Так, у Венесуелі та Мексиці експортоорієнтована модель була в основному пов'язана із сировинним експортом, що наближало країну до примітивізації структури її національної промисловості, відтоку людських і фінансових ресурсів з обробної промисловості країни. Це ослаблює її конкурентоспроможність, уповільнює темпи економічного зростання і зменшує рівень знань, що накопичуються найбільш інтенсивно саме в обробному секторі. Стагнація в обробній промисловості може призвести до її відставання від світового технологічного розвитку, а в подальшому до необхідності імпортувати нову техніку з інших країн. Це практично зводить нанівець ефект від експорту сировини, оскільки ставить економічний розвиток країни в залежність від іноземних виробників складної техніки.

Рис. 3

Негативні моменти має також орієнтація країни на експорт (навіть промислового устаткування з високою доданою вартістю), якщо у виробництві даного устаткування висока частка імпортних комплектуючих, що веде до прив'язки ціни експортованого обладнання до вартості імпортних деталей, а також до можливості позаекономічного впливу країни-імпортера на підприємства, галузі та економіку країни в цілому. Прикладом є Мексика. Локомотивом і спонсором економічного підйому в цій країні є сировинний експорт, але повністю покладатися на нього не варто. Про це свідчить і сучасний стан економіки Росії.

Забезпечити внутрішній ринок промисловою продукцією на основі розвитку національного виробництва дозволяє модель імпортозаміщення. Ця модель передбачає проведення протекціоністської політики й підтримку твердого курсу національної валюти (тим самим запобігаючи інфляції), а також поліпшення структури платіжного балансу, нормалізацію внутрішнього попиту, забезпечення зайнятості, розвиток високотехнологічного машинобудівного виробництва, використання наукового потенціалу. Для нашої країни сьогодні це програма максимум.

Рис. 4

В основі інноваційної моделі промислової політики лежить процес сучасного економічного розвитку промисловості країни, що спирається на новітні тенденції технологічного й наукового розвитку з використанням високотехнологічного й капіталомісткого виробництва.

Підтримці науково-технічного потенціалу промисловості, підвищенню її конкурентоспроможності на міжнародній арені сприяє інноваційно-інвестиційна модель. Ця модель стимулює розвиток освітніх закладів і забезпечує економіку високоосвіченими й кваліфікованими кадрами; сприяє створенню робочих місць у країни й забезпечує внутрішній попит; підтримує стабільний і високий курс національної валюти й добробут населення; орієнтує на розвиток машинобудування, приладобудування з високою доданою вартістю виробленої продукції. Перешкодою на шляху впровадження інноваційно-інвестиційної моделі є необхідність значних коштів на розвиток інноваційної інфраструктури й відновлення основних засобів у промисловості.

Загальна ціль застосування тих або інших моделей полягає в підвищенні ефективності промислової політики та збільшенні синергетичного ефекту від їх поєднання і правильного обрання.

Так, модель підтримки «національних чемпіонів» відповідає розумінню важливості підтримки провідних виробництв, які відіграють важливу роль в економіці всієї країни або регіону в конкретний період часу, але не завжди вона буває вдалою.

Прикладом є модель патерналізму, яка неодноразово застосовувалася в Україні до авіаційної галузі, а саме до Київського державного авіаційного підприємства «Авіант» та Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. На початок 2009 р. державне підприємство «Авіант» мало борг близько двох мільярдів гривень. Державні кошти, які були виділені підприємству, дозволили погасити частину цього боргу, а також зменшити заборгованість із виплати заробітної плати. Харківське державне авіаційне виробниче підприємство перебувало в аналогічній ситуації ще з 2006 р. і на сьогодні є банкрутом. Із викладених фактів зрозуміло, що модель патерналізму не вирішує всіх проблем, якщо одночасно не запроваджується інноваційно-інвестиційна модель промислової політики.

Однією з поширених моделей сучасної промислової політики є модель протекціонізму. Її сутність полягає в захисті внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції через систему певних обмежень, а саме: імпортних та експортних мит, субсидій та інших заходів. Запровадження такої моделі сприяє розвитку національного виробництва. В економічній теорії протекціоністська доктрина є протилежною доктрині вільної торгівлі фритредерству. Суперечки науковців щодо цих двох доктрин продовжуються ще з часів Адама Сміта [17].

Прибічники протекціонізму критикують доктрину вільної торгівлі з позицій зростання національного виробництва, зайнятості населення. Опоненти протекціонізму критикують його з позицій свободи підприємництва та захисту прав споживачів. Серед основних поширених видів протекціонізму селективний протекціонізм, який забезпечує захист внутрішнього ринку від конкретного товару (або держави); галузевий протекціонізм, який забезпечує захист і підтримку конкретної галузі, а також прихований протекціонізм, тобто протекціонізм за допомогою немитних методів [18-20].

У цілому протекціонізм розглядається як політика, яка стимулює економічне зростання, а також промислове зростання і добробут країни в цілому. Теорія протекціонізму стверджує, що найбільший ефект досягається за таких умов:

- єдине застосування експортних мит, субсидій та податків по відношенню до всіх суб'єктів без будь-яких виключень;

- підвищення розмірів мит і субсидій у відповідності до збільшення глибини переробки та при повній відміні мит на сировину, яка імпортується;

- суцільне обкладання імпортними митами всіх товарів і виробів, які вже виробляються в країні, або тих, виробництво яких має сенс розвивати (як правило, у розмірі не менш 25-30%), але не на рівні, який є забороненим для будь-якого конкуруючого імпорту;

- відмова від митного обкладання імпорту товарів, виробництво яких неможливе або недоцільне.

Прибічники протекціонізму стверджують, що країни Європи, а також США та Канада змогли здійснити індустріалізацію своїх країн у XVIII-XIX століттях саме завдяки протекціоністській політиці. Вони підкреслюють, що всі періоди стрімкого промислового зростання цих країн співпадають з періодами протекціонізму, включаючи новий ривок у економічному розвитку, який відбувся у країнах Заходу в середині ХХ століття (створення «держав загального благоденства») [18-20].

Супротивники протекціонізму підкреслюють, що мита підвищують вартість імпортних товарів, від чого потерпають споживачі. Важливим аргументом проти протекціонізму є загроза монополізації: захист від зовнішньої конкуренції може сприяти монополістам у встановленні повного контролю над внутрішнім ринком. Прикладом є монополізація промисловості у США, Німеччині та в Росії наприкінці ХІХ початку ХХ ст., яка відбулась в умовах проведення ними протекціоністської політики. Але зважене використання цієї моделі промислової політики залишається актуальним і зараз.

Характеристика моделей промислової політики за характером процесу розвитку промисловості та державної підтримки цього розвитку представлена на рис. 5.

З точки зору швидкості розвитку модель промислової політики може забезпечувати випереджаючий, утримуючий, наздоганяючий і, найгірший варіант, відстаючий варіант розвитку.

Спрямованість розвитку теж може бути різною експортоорієнтованою, імпортозаміщуючою або збалансованою між зовнішнім та внутрішнім ринками.

З точки зору прогресивності розвитку та ступеню механізму державної підтримки характеристика моделей промислового розвитку розглянута вище.

Інструментарій реалізації «жорсткої» та «м'якої» моделей промислової політики в контексті ступеня селективності відрізняється (табл. 1).

Для «жорсткої» промислової політики характерна висока селективність, для «м'якої» низька.

На реалізацію промислової політики суттєвий вплив чинить рівень корупції, що також необхідно враховувати під час вибору інструментів і заходів стимулювання розвитку промисловості країни.

Проведене дослідження дозволяє побудувати класифікаційну схему інструментарію реалізації промислової продукції (рис. 6).

При виборі інструментарію реалізації промислової політики у країні пропонується враховувати такі стадії розвитку країни: 1) індустріалізація або модернізація; 2) ініціалізація експортоорієнтованого зростання; 3) стимулювання прискореного розвитку; 4) розвиток ринку. На думку авторів роботи [21], на стадії індустріалізації або модернізації провідну роль відіграють інвестиційний імпорт і запозичення технологій. Найбільш сприятливою для цього є промислова політика, яка стимулює інвестиційний імпорт різними засобами (низькі тарифи, податкові пільги і субсидії споживачам інвестиційного імпорту, завищений валютний курс тощо) і водночас обмежує імпорт промислової продукції кінцевого споживача.

На стадії ініціалізації експортоорієнтованого зростання у країні повинні активно використовуватися як вертикальні, так і горизонтальні інструменти для стимулювання експорту й обмеження імпорту.

Табл. 1

Серед інструментів цієї стадії можна назвати такі: підтримка великих підприємств; державні програми технічної реконструкції; занижений валютний курс; кредитні та податкові пільги; субсидування; інтенсивне створення ринкової інфраструктури. Стадія стимулювання прискореного розвитку характеризується зменшенням прямого впливу держави, переважанням горизонтальних інструментів над вертикальними, обмеженням бар'єрів як для імпорту, так і для експорту, підтримкою малого бізнесу, дерегуляцією ринку капіталу та ін. На стадії розвитку ринку вертикальні інструменти використовуються тільки як засіб протидії циклічним спадам або несподіваним економічним шокам, а превалюють горизонтальні засоби підтримки.

Рис. 5

протекціонізм експортоорієнтований промисловий

При виборі інструментарію реалізації промислової політики необхідно обов'язково враховувати те, що Україна є членом СОТ і підписана Угода про асоціацію країни з ЄС. Тому не всі інструменти стимулювання, насамперед, інвестиційної діяльності, яка спрямована на реалізацію промислової політики, можна використовувати в Україні.

Наведений вище інструментарій є основою при моделюванні реалізації промислової політики в Україні з урахуванням інтеграції та глобалізації її економіки.

Апробація запропонованого вище варіанта реалізації промислової політики в Україні на період до 2030 р. буде здійснена на основі використання імітаційної моделі, яка призначена для моделювання різних сценаріїв та заходів промислової політики з точки зору досягнення цільових орієнтирів ефективності.

Таким чином, ефективність промислової політики в сучасних умовах залежить, з одного боку, від вибору певної моделі та набору конкретних інструментів, які пропонуються для реалізації бізнес-співтовариству за сприяння державних і регіональних структур, з іншого боку, від ступеня використання вузьконаправлених заходів держави з розвитку провідних галузей промисловості, а також від заходів загальноекономічного характеру, що реалізуються державою, і які сприяють розвитку промисловості в цілому.

При цьому слід мати на увазі необхідність створення структур такого рівня, які здатні забезпечити міжгалузеву й міжтериторіальну дифузію нових знань і технологій, оптимальне використання основних економічних чинників відповідно до особливостей не тільки галузі, але і регіону.

Парадигма відродження промислового комплексу країни має ґрунтуватися на чіткому баченні стратегічних перспектив України як відкритої господарської системи, орієнтованої на ефективне використання переваг міжнародного поділу праці.

Пріоритетність розвитку секторів економіки повинна визначатись реальними умовами для одержання конкурентних переваг на світовому ринку. Для України з метою запобігання нераціональному використанню обмежених національних ресурсів особливо актуальним є створення діючого механізму підтримки провідних галузей промислового комплексу в різних регіонах країни. Відсутність чіткої програми в цьому напрямку залишається сьогодні фактором, що сприяє виникненню кризових явищ.

Рис. 6

Тому важливою умовою є підтримка високотехнологічних, а також експортоорієнтованих виробництв. Закордонний досвід свідчить, що навіть у складних економічних умовах сильна державна воля уряду здатна забезпечити здійснення орієнтованої промислової політики, яка адекватна умовам ринку, вимогам незалежності держави та її ефективного інтегрування в європейську економічну систему.

Література

1. Стратегия структурной перестройки промышленности: монография / А.Н. Алымов, Н.П. Гончарова, М.К. Михно и др. / НАН Украины, Ин-т экономики. К., 2001. 194 c.

2. Амоша А.И. Неоиндустриализация и новая промышленная политика Украины / А.И. Амоша, В.П. Вишневский, Л.А. Збаразская // Экономика промышленности. 2012. № 1-2 (57-58). С. 3-36.

3. Булеев И.П. Опыт структурирования промышленности развитых стран и возможность его использования в Украине / И.П. Булеев // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: зб. наук. праць. Донецьк : ІЕП НАН України, 2012. С. 3-29.

4. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку: монографія / В.М. Геєць / Ін-т економіки та прогнозування. К., 2009. 836 с.

5. Кизим М.О. Промислова політика та кластеризація економіки України : монографія / М. О. Кизим. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2011. 304 с.

6. Кіндзерський Ю.В. Деструктиви промислової політики в Україні та можливості їх подолання / Ю.В. Кіндзерський // Економіка України. 2012. № 12. С. 4-16.

7. Кіндзерський Ю.В. Державна промислова політика в системі макроекономічного регулювання / Ю.В. Кіндзерський // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. 2008. Випуск 35. С. 60-70.

8. Кіндзерський Ю.В. Промисловість України: стратегія і політика структурно-технологічної модернізації : монографія / Ю.В. Кіндзерський / НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». К., 2013. 536 с.

9. Кіндзерський Ю.В. Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку.

10. Khaustova V.Ye. Industry of Ukraine: current state, trends and development prospects / V.Ye. Khaustova, A.D. Oliynyk

11. // Wirtschaft und Management: Probleme der wissenschaf und praxis: Sammelwerk der wissenchaflichen Artikel Verlag SMG imex GmbH, Nurnberg, Deutschland, 2014. Vol. 1. S. 152-157.

12. Овчинникова Т.И. Модели промышленной политики зарубежных стран и стратегия экономических преобразований в России / Т.И. Овчинникова, К.В. Чекудаев // Современная экономика: проблемы и решения. 2010. № 2. С. 108-111.

13. Мяснянкина О.В. Определяющая роль промышленной политики в развитии регионов/ О.В. Мясникова // ИнВестРегион. 2008. № 1. С. 12-16.

14. Завадников В.О. О промышленной политике Российской Федерации / В. О. Завадников // Общество и экономика. 2007. № 2-3. С. 5-39.

15. Калинин А. Построение сбалансированной промышленной политики: вопросы структурирования целей, задач, инструментов / А. Калинин // Вопросы экономики. 2012. № 4. С. 132-146.

16. Кириченко В. Реформационный процесс и становление государственной промышленной политики России / Кириченко // Российский экономический журнал. 1999. № 8. С. 3-21.

17. Киндзерский Ю. Экономическое развитие и трансформация промышленной политики в мире: уроки для Украины / Ю. Киндзерский // Экономика Украины. 2010. № 5. - 4-15, № 6. С. 14-22.

18. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Адам Смит / Под ред. И. С. Плотникова. Л. : ОГИЗ-Соцэкгиз, 1935.

19. Wilson, C. England's Apprenticeship, 1603-1763 (Society & Economic History of English) / diarles Wilson. 2nd ed. New York : Longman, 1985. 456 p.

20. Wallerstein, I. The Modern World-System II. Mercantilism and the Consolidation of the European World-Economy, 16001750 / Immanuel Wallerstein. NewYork London, 2011. 397 p.

21. Кузовков Ю.В. Мировая история коррупции / Ю.В. Кузовков. М.: Анима-Пресс, 2010. 138 с.

22. Полтерович В.М. Промышленная политика, тарифы и золотовалютные резервы на разных стадиях развития / В.М. Полтерович, В.В. Попов // Стратегические проблемы национального развития и международного сотрудничества: дальневосточный вектор. Хабаровск, 2005. C. 77-143.

23. Хаустова В.Є. Промислова політика в Україні: формування та прогнозування: монографія / В.Є. Хаустова. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2015. 384 с.

Размещено на Allbest.ru