Проблеми взаємодії ринків освітніх послуг і праці в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблеми взаємодії ринків освітніх послуг і праці в Україні

О. О. Зеленська, к. е. н, доцент

Анотація

Невідповідність параметрів розвитку ринку освітніх послуг потребам та запитам ринку праці створює низку проблем для всіх суб'єктів взаємодії: для працівника - неможливість влаштуватися на бажану роботу, для роботодавця - знайти працівника потрібної освіти та кваліфікації, для вищого навчального закладу - здійснити набір студентів, для держави - зберегти або покращити свої позиції в рейтингу конкурентоздатності.

На думку авторів, знівелювати цей конфлікт інтересів можуть: налагодження партнерських стосунків між бізнесом і освітніми закладами, виважена державна політика в сфері збалансування ринків праці та освіти, заснована на системі стратегічного планування та прогнозування; надання широкої автономії вузам із відповідною системою контролю тощо.

Ключові слова: ринок праці; ВНЗ; напрями професійної підготовки; кваліфікаційні вимоги; пропозиція та працевлаштування робочої сили; безробіття; рівень зайнятості випускників; перспективні професії.

Е. А. Зеленская, к. э. н, доцент, Ю. В. Краснянская, студент

ПРОБЛЕМЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ РЫНКОВ

ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УСЛУГ И ТРУДА УКРАИНЫ

Аннотация. Несоответствие параметров развития рынка образовательных услуг потребностям и запросам рынка труда создает ряд проблем для всех субъектов взаимодействия: для работника - невозможность устроиться на желаемую работу, для работодателя - найти работника определенного образования и квалификации, для высшего учебного заведения - осуществить набор студентов, для государства - сохранить или улучшить свои позиции в рейтинге конкурентоспособности.

По мнению авторов, нивелировать этот конфликт интересов могут: налаживание партнерских отношений между бизнесом и образовательными учреждениями, взвешенная государственная политика в сфере сбалансирования рынков труда и образования, основанная на системе стратегического планирования и прогнозирования; предоставление широкой автономии вузам с соответствующей системой контроля и тому подобное.

Ключевые слова: рынок труда; вузы; направления профессиональной подготовки; квалификационные требования; предложение и трудоустройство рабочей силы; безработица; уровень занятости выпускников; перспективные профессии.

O. O. Zelenska, Candidate of Economic Sciences,

Associate Professor,

Y. V. Krasnianska, Student

PROBLEMS OF INTERACTION OF THE MARKET OF EDUCATIONAL

SERVICES AND LABOR MARKET OF UKRAINE

Abstract. The discrepancy between the parameters of the development of the market of educational services to the needs and demands of the labor market creates a number of problems for all subjects of interaction: for the employee - the inability to get a job, for the employer - to find an em ployee of a certain education and qualification, for a higher education institution - to recruit students, to maintain or improve their positions in the ranking of competitiveness.

In the authors' opinion, this conflict of interests can be neutralized: the establishment of partnership between business and educational institutions, a balanced state policy in the sphere of balancing labor and education markets, based on the system of strategic planning and forecasting; granting wide autonomy to universities with an appropriate system of control and the like.

Keywords: labor market; universities; vocational training directions; qualification requirements; labor supply and employment; unemployment; employment level of graduates; promising occupations.

Постановка проблеми

Процеси, які відбуваються в сучасному світовому освітньому просторі, а також реальні запити українського ринку праці, зумовлюють необхідність перегляду концептуальних основ функціонування вітчизняної системи вищої освіти. Нинішня система підготовки фахівців в Україні ні за якістю, ні за напрямами не відповідає потребам роботодавців. Як і 25 років тому, вища освіта орієнтована, переважно, на засвоєння студентами теоретичних знань, натомість формуванню практичних навичок приділяється недостатня увага. Йдеться не лише про суто фахові навички, а й не менш важливі - комунікативні, презентаційні, організаторські, навички роботи в команді тощо.

Неадекватне потребам сучасного ринку праці державне замовлення на підготовку спеціалістів вищими навчальними закладами шкодить усім. Молодь після закінчення вітчизняних університетів не може знайти бажану роботу, ринок праці залишається без працівників потрібної кваліфікації, українські університети відчувають проблеми з набором студентів у межах ліцензованих обсягів навчання, а держава втрачає свої позиції у рейтингу конкурентоздат- ності. У згаданому рейтингу за рівнем підготовки кадрів Україна наразі перебуває на 74 місці. [1]. При цьому частка ВВП держави, що спрямовується на розвиток вищої освіти є однією з найвищих у світі - близько 1,1 - 1,4% [2].

Тому, на нашу думку, в рамках проведення освітньої реформи в Україні необхідно, насамперед, тримати в полі зору нагальну необхідність перетворення вищої освіти в ефективного виконавця замовлення держави та бізнесу на підготовку якісних кадрів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед науковців, чиї праці були присвячені висвітленню окреслених вище проблем, слід назвати наступних вітчизняних: Баришнікова О. Є. [3], Балановська Т. І., Гогуля О. П., Драгнєва Н. І. [4], Танасієнко Н. П. [5], Шимченко Л.А. [6], Онікієнко В. В. [7], Сідоров В. І. [8], Слободчук М. С [9] тощо та зарубіжних: Ритзен, Йозеф М. М.; Циммерман, Клаус Ф. [10]; Скарпетта Стефано [11] учених.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених вивченню особливостей функціонування освітньої системи в умовах новітніх змін на ринку праці, вказана вище проблема невідповідності підготовлених українськими вузами спеціалістів реальним запитам роботодавців, на жаль, залишається не- вирішеною. Тому аналіз сучасної ситуації на ринку праці та напрацювання низки практичних рекомендацій щодо вирішення вище визначеної проблеми залишається актуальним напрямом економічної науки.

Мета статті. Метою статті є діагностування відповідності функціонування вітчизняної системи вищої освіти запитам бізнесу та держави з метою визначення низки заходів, практичне втілення яких дозволило б прискорити розв'язання цієї актуальної для України проблеми.

Виклад основного матеріалу

При виборі майбутньої професії та місця роботи українська молодь переважно орієнтується на рівень заробітної плати в тій чи іншій сфері. За офіційними даними Державної служби статистики України, протягом досліджуваних років сферами з найнижчим рівнем оплати праці залишалися охорона здоров'я, сільське господарство, діяльність у сфері допоміжного та адміністративного обслуговування, освіта; з найвищим - фінансова та страхова діяльність, інформація та телекомунікації, наукова та технічна діяльність [12].

Підтвердженням пріоритетності грошового фактора для працездатного населення України є дані дослідження компанії Nielsen, відповідно до яких найбільше респондентів-українців мріють працювати в сфері інформаційних технологій, фінансів, а також виробництва, торгівлі, туризму,що вважаються найприбутковішими для працівників з точки зору пристойної заробітної плати [13]. Тоді як населення держав - членів ЄС часто віддає перевагу адмініструванню, сфері освіти, мистецтву, комунікаціям, соціальній сфері, роботі в уряді та адміністраціях, які здатні задовольнити аспекти гармонійного, всебічного розвитку працівника як особистості [4].

Така закономірність спричиняє масовий вступ абітурієнтів України на «вигідні» спеціальності, зокрема фінансового характеру. За індикаторний показник в якості пропозиції робочої сили випускників різних освітніх рівнів доцільно обрати кількість «бакалаврів», більшість яких не продовжують навчання, на відміну від учнів, студентів коледжів, технікумів, училищ, а кількість випускників магістратури та її еквівалентів практично наближається до числа бакалаврів, що здобуватимуть вищий освітній рівень.

В університетах, академіях та інститутах напрямок підготовки «Економіка та підприємництво» за даними на початок 2016/2017 навчального року налічує 90184 студенти, освітній рівень «бакалавр» отримали 45094 особи, тоді як потреба роботодавців у працівниках сфери «Фінансова діяльність та страхування» станом на кінець червня 2016 року склала 400 осіб [5].

Навіть якщо врахувати попит на таких фахівців в інших галузях, більшість випускників даних спеціальностей залишаться без профільної роботи. Роботодавці сфери «Інформація та телекомунікації» пропонували на даний період 400 вакантних місць, «Мистецтва, спорту, розваг та відпочинку» - стільки ж. Кількість випускників таких напрямків (рис.1) свідчить про високу ймовірність їх потрапляння в категорію «безробітні».

100000

90000

80000

70000

60000

50000

40000

30000

20000

10000

0

¦ Навчається усього ¦ Здобули освітній рівень "бакалавр"

Великою є і кількість осіб - майбутніх працівників сфери освіти, що за думкою експертів, пов'язано з достатньою кількістю бюджетних місць та легкістю вступу, що притаманне і для «мистецьких напрямків». На звітну дату 2000 вчителів-випускників з освітнім рівнем «бакалавр» з 21120 осіб мали можливість влаштуватися на роботу за спеціальністю. В кумулятивному розрахунку кількість вакантних місць за таким напрямком достатня для працевлаштування всіх бажаючих. Аналогічною часто є причина вибору спеціальності, пов'язана з менеджментом. Така пропозиція робочої сили створює дисбаланс на ринку праці щодо даних професійних груп.

Більше шансів працевлаштуватися за спеціальністю мають бакалаври «Розробки корисних копалин» (500 вакантних місць на 2355 випускників), «Будівництва та архітектури» (2100 вакантних місць на 6724 випускників), «Транспорту» (3900 вакантних місць на 9531 випускників), «Сільського, лісового і рибного господарства» (3300 вакантних місць на 6424 випускників).

Нестача кваліфікованих кадрів простежується у сфері «Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги» (3000 вакантних місць на 773 випускники) й військовій галузі (на досліджувану дату випущено 668 бакалаврів). Часто на вакантні місця в такому випадку пра- цевлаштовуються фахівці суміжних напрямків.

Проте це не вирішує нагальну для України проблему випуску з ВНЗ фактично безробітних в майбутньому осіб. Лише за розглянутими напрямками та спеціальностями на початок 2016/2017 навчального року освітній рівень «бакалавр» отримали 132447 студентів, усього випущено 235914 бакалаврів, випущено з університетів, академій та інститутів - 318639 осіб (за всіма освітніми рівнями) [12], тоді як сумарна потреба у працівниках становила 40800 осіб. Тобто лише 12,8% матимуть можливість працевлаштування, не говорячи про випускників коледжів, технікумів, училищ, загальноосвітніх закладів.

За офіційними даними, у 2016 році частка випускників різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, які отримали направлення на роботу знизилася на 4,3 процентних пункти, порівняно з 2015 роком, і склала 17,6% [6]. Якщо врахувати кумулятивне значення вакантних місць в Україні [7], то термін працевлаштування випускників університетів, академій та інститутів складе більше, ніж півроку, за умови нехтування іншими безробітними. На практиці ж перевага, звісно, надається працівникам з досвідом роботи. На жаль, рівень зайнятості нещодавніх випускників в Україні не досліджується, проте враховуючи частку випускників ЗОШ та ВНЗ у структурі безробітних за підсумками 2016 року (15,6%), розрахуємо кількість таких безробітних - 261,69 тис. осіб. Тобто рівень зайнятості нещодавніх випускників в Україні значно нижчий, ніж у державах-членах ЄС (від 49,2% в Греції до 96,6% у Мальті) (Рис.2).

Проведені дослідження показують, що нагальною проблемою для української молоді є вибір майбутньої професії з врахуванням особливостей ринку праці. Думки експертів щодо «найпотрібніших» професійних груп для нашої держави суттєво відрізняються в залежності від особистих суб'єктивних пріоритетів: матеріальної винагороди, кар'єрного зростання, гарантованості працевлаштування, гнучкості графіка тощо. Наприклад, якщо на першому плані заробітна плата, то рекомендують навчатися на працівників ІТ-сфери, операцій з нерухомістю, фінансистів, страховиків, пластичних хірургів. Проте ймовірність влаштуватися на таку роботу дуже низька. Якщо ж, навпаки, головним аспектом є майбутнє працевлаштування за спеціальністю, то слід обрати робітничі професії: токар, фрезерувальник, тістороб, бджоляр, монтер колії, помічник машиніста, слюсар з ремонту дорожньо-будівельних машин та тракторів, верстатник тощо.

Комплексне врахування більшості даних аспектів можливе лише при дослідженні довгострокових загальних тенденцій розвитку національної економіки. Нині, в період активізації інтеграційних процесів України до ЄС, влада спрямовує зусилля на розвиток визначеного згідно з Законом України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» від 05.12.2012 року [9] переліку стратегічних для нашої держави напрямків до 2021 року. Логічним є припущення про перспективну потребу фахівців в даних сферах (Рис. 3), праця яких очікувано буде високооплачуваною, а попит на робочу силу - досить значним.

Проте поки що незначна кількість ВНЗ України мають відповідні напрями підготовки, або ж пропонують навчання за рахунок коштів фізичних осіб (переважно значна сума для пересічного українця), на відміну від освітніх закладів країн-членів ЄС. Отримуємо парадоксальну ситуацію: наша держава стимулює вступ абітурієнтів на «непотрібні» їй, з точки зору попиту, спеціальності, тоді як для розвитку визначених стратегічних інноваційних напрямів просто немає фахівців. У структурі кількості студентів, прийнятих на початкових цикл навчання у 2016 році за освітнім рівнем «бакалавр», за джерелами фінансування з державного та місцевих бюджетів (рис.4) близько 14% займали спеціальності сфери освіти, 9% - управління та адміністрування, 9% - культура, мистецтво та гуманітарні науки, 8% - право. Тобто країна підтримує тенденцію випуску фактично безробітних осіб (окрім освітян). Обґрунтованим є значна кількість бюджетних місць напрямку «Інформаційні технології» (10%), їх нещодавне зростання для «Архітектури та будівництва» (нині 5%) та аграрних наук (також 5%) як перспективних інноваційних сфер в Україні. Нагальною проблемою є мізерна питома вага бюджетного фінансування навчання на «Електричній інженерії» (4%), «Транспорті» (4%), «Виробництві та технологіях» (3%), «Автоматизації та приладобудуванні» (3%), «Електроніці» (3%), «Хімічній та біоінженерії» (1%), «Охороні здоров'я» (1%).

Рис. 3. Прогнозування затребуваних в майбутньому професій в Україні на основі стратегічних напрямків розвитку національної економіки

Джерело: складено автором

Рис. 4. Структура прийому студентів на початковий цикл навчання у 2016 році за джерелами фінансування на освітній ступінь «бакалавр» за галузями знань, %

Проте аналіз балансу попиту на робочу силу за видами економічної діяльності та новоствореної пропозиції у вигляді випускників - «бакалаврів» не дає комплексного уявлення про ситуацію з безробіттям на ринку праці України. За підсумками 2016 року безробітне населення працездатного віку становило 1677,5 тис. осіб, що свідчить про деяку стабілізацію на ринку праці після загострення економічної кризи 2014 року (Рис. 5).

За методологією МОП, рівень безробіття в Україні на 3,2 процентних пункти (п.п.) перевищує середнє світове значення і на 0,3 п.п. - середнє значення серед держав-членів ЄС (28)

Доцільно акцентувати увагу, що найбільша негативна амплітуда між кількістю зареєстрованих та працевлаштованих безробітних притаманна «бажаним» для українців галузям (Рис.7): фінансам та страхуванню, інформації та телекомунікаціям, професійній та науково-технічній діяльності. Останні дві сфери демонструють такі результати через зростання вимог до фахівців в зв'язку з технологічним розвитком, а не відсутністю попиту на них. Нині немає потреби і в державних управлінцях та працівниках сфери соціального страхування, адміністративного обслуговування. ринок освітній праця послуга

Натомість вакантні місця пропонують сфери охорони здоров'я та соціальної допомоги, тимчасового розміщування та організації харчування, транспорту, будівництва, переробної та добувної промисловості, сільського, лісового та рибного господарства.

За підсумками 2016 року 8% середньооблікової кількості працівників знаходилися в умовах вимушеної неповної зайнятості: 2,1% перебували у відпустках без збереження заробітної плати, 5,9% - переведені з економічних причин на неповний робочий день [12]. Крім того, значною проблемою була заборгованість з виплати заробітною плати, яка становила 11570 грн. в середньому на одного працівника.

Незадовільний рівень оплати праці, відсутність нематеріального стимулювання робітників, невдалі пошуки роботи, заборгованість з виплати грошової винагороди змушують економічно активне населення України працювати нелегально або ж шукати кращих умов життя за кордоном.

Висновки

Проведений аналіз показав наявність низки проблем українського ринку праці, пов'язаних із функціонуванням вітчизняної системи вищої освіти, зокрема:

держава стимулює вступ абітурієнтів на «непотрібні» їй, з точки зору попиту сучасного ринку праці, спеціальності, тоді як для розвитку стратегічно важливих інноваційних напрямів розбудови економіки просто немає фахівців;

вузи, обтяжені надмірною бюрократизацією та високим ступенем залежності від центру у прийнятті рішень, готують фахівців відповідно до наявного державного замовлення, при цьому дещо диверсифікуючи свою діяльність підготовкою затребуваних ринком праці фахівців коштом фізичних осіб;

внаслідок необґрунтованої державної політики та відповідної їй діяльності українських вузів, на ринку праці виникає дисбаланс щодо різних професійних груп;

вищі навчальні заклади випускають фактично безробітних у майбутньому осіб;

в Україні зареєстровано вищий від нормального для ринкової економіки рівень безробіття - 5-7%;

рівень зайнятості нещодавніх випускників в Україні значно нижчий, ніж у державах-членах ЄС;

найбільша негативна амплітуда між кількістю зареєстрованих та працевлаштованих безробітних притаманна «бажаним» для українців галузям: фінансам та страхуванню, інформації та телекомунікаціям, професійній та науково-технічній діяльності;

широкого розмаху набула зовнішня трудова міграція, зокрема «відтік мізків», масштаби якої у зв'язку з подіями на сході України та економічною кризою лише зростають тощо.

Ігнорування даних проблем стане перешкодою інтеграції України до ЄС. Для їх вирішення, з нашої точки зору, доцільним є проведення ряду заходів:

налагодження партнерських відносин бізнесових структур із закладами вищої освіти: така співпраця даватиме вітчизняним вузам найактуальнішу інформацію про нагальні потреби ринку праці;

розроблення нових та удосконалення існуючих планів розвитку національної економіки в контексті створення нових робочих місць [13]; підтримка державою приватних ініціатив, що сприятимуть реалізації таких програм;

проведення обґрунтованої державної політики щодо стимулювання вступу абітурієнтів: обмеження бюджетних місць для спеціальностей, випускники яких ймовірно не знайдуть профільної роботи, підвищення плати для фізичних осіб за навчання на таких напрямках; розширення масштабів підготовки спеціалістів інноваційних стратегічних професій;

надання фінансової (з широкими повноваженнями) автономії вузам із одночасним упровадженням жорсткого контролю за використанням бюджетних коштів;

стимулювання подвійного навчання;

популяризація «професій майбутнього»;

вдосконалення іноземних мовних навичок;

формування дієвого механізму професійної орієнтації;

активізація програм перепідготовки безробітних, зокрема безкоштовних;

упровадження системи стратегічного і тактичного планування та прогнозування потреб ринку праці;

реалізація заходів, спрямованих на стримування темпів зовнішньої трудової міграції, зокрема «відтоку мізків» тощо.

Насамкінець відзначимо, що якість зв'язку між ринками освітніх послуг і праці визначатиметься швидкістю адекватного реагування освітньої системи на зміни попиту на професії і кваліфікації, що складається на ринку праці.

Література

Статистичний збірник «Україна в цифрах - 2016» / Статистична інформація. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/publ1_u.htm.

Заробітна плата. Демографічна та соціальна статистика. Ринок праці. Оплата праці та соціально-трудові відносини / Статистична інформація. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. ukrstat.gov. ua.

Nielsen Global Generation Lifestyle Report, 2015 / Nielsen [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.nielsen.com/eu/en.html.

Краснянська, Ю.В. Вплив нематеріального стимулювання на ефективність праці/ Ю.В. Краснянська // Юність науки - 2017: соціально-економічні та гуманітарні аспекти розвитку суспільства: збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (26-27 квітня 2017р., м. Чернігів): Чернігів : Черніг. нац. технол. ун-т. - 2017. - С. 239-241.

Потреба роботодавців у працівниках за видами економічної діяльності у 2016 році. Ринок праці. Основні показники ринку праці / Статистична інформація. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. ukrstat.gov. ua.

Статистичний бюлетень «Основні показники діяльності ВНЗ України». Освіта / Публікації. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

Попит та пропозиція робочої сили у 2016 році. Ринок праці. Основні показники ринку праці / Статистична інформація. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

Employment rates of recent graduates / Eurostat [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=tps00053&plugin=1.

Закон України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3715-17.

Демографічна та соціальна статистика. Ринок праці. Зайнятість та безробіття. Основні показники ринку праці / Статистична інформація. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. ukrstat.gov. ua.

Доповідь «Ринок праці 2016». Ринок праці / Публікації. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

Бутко, М.П. Проблеми регулювання регіональних ринків праці в Україні / М.П. Бутко, О.О. Зеленська // Зайнятість та ринок праці. - К. : РВПС України НАН України, 2008. - С. 15-21.

Размещено на Allbest.ru