Економічна безпека вищих навчальних закладів з урахуванням тенденцій ринку праці

Економічна безпека вищих навчальних закладів з урахуванням тенденцій ринку праці

Economic security of higher education institutions subject to trends in the labor market

У статті здійснено аналітичне дослідження економічної безпеки вищих навчальних закладів з урахуванням основних тенденцій ринку праці та в цьому контексті запропоновані адекватні сучасним умовам заходи.

Ключові слова: економічна безпека, ринок праці, вища освіта, вищі навчальні заклади, держава, роботодавці.

This article provides an analytical study of economic security of higher education institutions with allowance made for the main trends in the labor market, and in this context it proposed measures that are adequate to modern conditions. Keywords: economic security, labor market, higher education, higher education institutions, state, employers.

Вступ

Постановка проблеми. За сучасних реалій розвитку економіки України відбувається нагромадження диспропорцій на вітчизняному ринку праці, які спільно з іншим характеризуються поширенням тенденцій невідповідності рівня підготовки випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ) потребам економіки, держави та вимогам роботодавців.

У цьому контексті як перед ВНЗ, так і перед державою постає важливе завдання забезпечення економічної безпеки, сприяти чому може підготовка висококваліфікованих випускників, які будуть затребувані як на вітчизняному, так і на міжнародних ринках праці з урахуванням нарощування процесів глобалізації, що відбувається на всіх рівнях (економічному, політичному, соціокультурному, освітньому тощо), реалізації євроінтеграційних пріоритетів України та переходу до економіки знань (освіта є одним із основних видів діяльності, що беруть участь у створенні людського капіталу, а в економіці знань основною рушійною силою прогресу стає людина, оскільки саме вона створює знання [1]).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відповідно до проблематики дослідження основні наукові результати з точки зору сутності ринку праці, його механізму функціонування та взаємозв'язку з освітою, у т.ч. і вищою, певною мірою охарактеризовані в працях великої кількості науковців. Серед них варто виділити таких, як: Д. Богиня, Т. Боголіб, О. Грішнова, В. Гриньова, І. Грищенко, Г. Завіновська, А. Загородній, С. Єрохін, Н. Єсінова, Є. Качан, А. Колот, В. Кремень, К. Корсак, В. Куценко, Луговий, В. Мартинюк, Ю. Маршавін, О. Могильний, Мочерний, В. Федоренко.

Віддаючи належне науковим здобуткам учених з проблематики, що досліджується, слід зазначити, що все ще не отримали комплексного висвітлення в науковій літературі аспекти, пов'язані з проведенням глибоких аналітичних досліджень щодо забезпечення економічної безпеки вищих навчальних закладів з урахуванням взаємодії держави, ВНЗ та роботодавців на ринку праці. Мета статті полягає у здійсненні аналізу процесів забезпечення економічної безпеки вищих навчальних закладів та розробці адекватних сучасним умовам заходів забезпечення їх економічної безпеки з урахуванням основних тенденцій ринку праці у сфері вищої освіти.

економічна безпека праця освіта

Виклад основного матеріалу

У сучасних умовах не простежується роль та механізм взаємодії держави на ринку з вишами і, як зворотній ефект, вплив елементів ринку праці на забезпечення економічної безпеки ВНЗ, економічний розвиток країни та забезпечення економічної безпеки держави.

Рис. Кількість прийнятих студентів та випускників ВНЗ України, темпи їх зміни, у % до попереднього року Джерело: розраховано за даними [3].

Іншими словами, є недосконалим механізм, завдяки реалізації якого відбувається взаємодія випускників вищих навчальних закладів та роботодавців шляхом узгодження ціни на інтелектуальний капітал та умов праці між ними з урахуванням іміджу вишів, що сприяє залученню інтелектуального капіталу нації до сфери національного виробництва та забезпечення економічної безпеки ВНЗ та держави. Таким чином слід зауважити, що лише за умови підготовки фахівців світового рівня може стати реальністю сталий тренд економічного зростання держави.

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, затвердженими Міністерством економічного розвитку і торгівлі України №1277 від 29.10.2013, економічна безпека - це стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз, забезпечувати високу конкурентоспроможність у світовому економічному середовищі і характеризує здатність національної економіки до сталого та збалансованого зростання.

За сучасних реалій розвитку економіки України у наукових працях немає сталості у трактуванні поняття "економічна безпека ВНЗ". Вона найчастіше характеризується як стан ВНЗ, в якому наявних ресурсів достатньо для запобігання, послаблення або захисту від загроз діяльності вишу [2].

У цьому контексті доцільно зазначити, що поглиблення диспропорцій, що існують на вітчизняному ринку праці з урахуванням невідповідності потреб ринку праці, економіки та вимог роботодавців обсягам та якості підготовки випускників ВНЗ, у свою чергу призводить до збільшення рівня безробіття, зокрема серед випускників вишів.

У результаті відбувається нарощування таких негативних тенденцій у сфері економічного розвитку країни:

1. Зменшення кількості випускників вищих навчальних закладів. За даними Державної служби статистики України [3], протягом 2010-2015 рр. спостерігається зменшення кількості випускників ВНЗ (до прийняття Закону України "Про вищу освіту" №1556-VII від 01.07.2014 ВНЗ поділялись за рівнями акредитації на ВНЗ I--IV рівня) на 31,24 % у 2015 р. відносно 2010 р. (див. рис.). Наведені на рис. дані свідчать про нарощування негативних тенденцій розвитку вітчизняної вищої освіти, у результаті чого відбувається поглиблення розриву якості підготовки фахівців для потреб економіки та зниження рівня матеріально-технічного забезпечення ВНЗ, що здійснюють підготовку фахівців.

2. Збільшення частки непрацевлаштованих випускників загальноосвітніх та вищих навчальних закладів (ЗОНЗ та ВНЗ). Дані про кількість прийнятих студенів та випускників ВНЗ України наведено у табл. 1. Так, протягом 2010--2014 рр. відбувалось щорічне зменшення загальної кількості безробітного населення віком 15--70 років, проте у 2014 р. порівняно з 2013 р. їх кількість збільшилась на 22,33%, а порівняно з 2010 р. -- на 7,8%.

Також досить значною (за даними табл. 1) є частка непрацевлаштованих випускників ЗОНЗ та ВНЗ, яка у 2014 р. становила 17,3%, у 2010 р. -- 15,7%. Частка безробітних з інших причин незайнятості протягом 2010--2014 рр. набагато менша (переважає, як видно з табл. 1, тільки частка вивільнених з економічних причин: у 2010 р. вона становила 39,3%, а у 2014 р., незважаючи на збільшення кількості безробітного населення, була дещо меншою -- 31,6%; а частка працівників, звільнених за власним бажанням, зросла у 2014 р. порівняно з 2010 р. і становила 36,4 та 29,6% відповідно).

Важливим фактором, що впливає на такий стан справ, є збільшення кількості абітурієнтів, які вступають на популярні, однак не затребувані в сучасних умовах напрями підготовки/спеціальності і не віддають перевагу при вступі вкрай дефіцитним з точки зору забезпечення потреб промисловості та економіки в цілому спеціальностям, подальше працевлаштування за якими для них не пріоритетне через низький рівень оплати праці на підприємствах та скорочення їх кількості в сучасних умовах. У результаті дії зазначеного фактора відбувається зменшення мобільності робочої сили, подальша локалізація випускників ВНЗ у великих містах. Проте у сучасних умовах розвитку економіки України багато вітчизняних організацій відчувають дефіцит кваліфікованих бухгалтерів, фінансових аналітиків, податкових консультантів, юристів, а також інших фахівців при їх надлишку на ринку праці.

Таблиця 1. Безробітне населення (за методологією МОП) за причинами незайнятості у 2010-2014 рр. (у середньому за період)

Джерело: розраховано за даними [4]. Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Однією з причин цього є недостатність практичного досвіду більшості випускників ВНЗ та низький рівень їх підготовки (не обсяг отриманих знань, а здатність ефективно працювати у швидкоплинному професійному середовищі та гнучко реагувати на його вимоги) [5].

Згідно з даними [6] за результатами вступної кампанії 2014 р. популярними були такі спеціальності: "право, фінанси і кредит, облік і аудит, комп'ютерні науки, психологія, філологія, менеджмент, машинобудування, туризм". За рейтингом до найкращих вишів відносяться такі (за даними того ж джерела - [6]): Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", Національний університет "Києво-Могилянська академія", Національний університет біоресурсів і природокористування України, Національний авіаційний університет. А відповідно до даних [6] Київського міського центру зайнятості (з урахуванням того, що Київ найпривабливіший у контексті працевлаштування й оплати праці поміж регіонів України) найбільші перспективи мають професії ІТ-сфери. Також значні шанси на працевлаштування є у випускників сільськогосподарських ВНЗ з набутими спеціальностями: ґрунтознавство, тваринництво, технологія переробної промисловості (ґрунтується це на тому, що Україна має значний потенціал в аграрному секторі). До традиційного переліку професій, що завжди користуються попитом, відносяться медичні працівники, інженерні спеціальності, будівельники, енергетики тощо.

Для порівняння: у Канаді, яка приваблює українських абітурієнтів, у виданні Canadian Business опубліковано список 100 кращих професій країни. До десятка най- популярніших професій увійшли: інженер-нафтовик, старша медсестра, підрядник на установку електроустаткування і телекомунікаційного обладнання, оператор-аналітик систем запису даних, хімік та інженер-хімік, фахівець з охорони здоров'я, керівник будівельних робіт, адвокат, менеджер транспортних систем, економіст [7].

Зменшення кількості ВНЗ та студентів. Цей фактор за змістом є неоднозначним, так як, з одного боку, впливає на збільшення рівня безробіття науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів через зменшення фактичного навчального навантаження на вчених та може спричинити погіршення якості вищої освіти (так як сприяє зменшенню конкуренції серед ВНЗ за абітурієнтів), а з іншого - у перспективі шляхом зменшення кількості неконкурентоспроможних вишів сприятиме підвищенню якості вищої освіти (так як відбувається збільшення відповідальності ВНЗ за якісний рівень підготовки студентів). Згідно з даними, наведеними у табл. 2, спостерігається щорічне зменшення кількості ВНЗ та студентів, котрі там навчаються.

Таблиця 2. Кількість ВНЗ, студентів та темпи їх зміни

Джерело: розраховано за даними [3]. Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Таблиця 3. Видатки зведеного бюджету на освіту

Джерело: розраховано за даними [9-11]. Включаючи видатки бюджетів Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Станом на 01.10.2015, без урахування видатків бюджетів Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Розірваний зв'язок між освітою, наукою та виробництвом можна вважати однією з причин відірваності знань, отриманих у вітчизняних вишах від вимог роботодавців.

Керівники багатьох бізнес-структур не зацікавлені (не мають матеріальних стимулів) брати участь у підготовці фахівців для потреб власних підприємств: для них придбання готових закордонних розробок є менш ризикованим і менш витратним [8].

Слід також зазначити, що видатки зведеного бюджету на фінансування освіти, у т.ч. і вищої, протягом 2010-2013 рр. зростали, а у 2014-2015 рр. спостерігається їх суттєве зменшення порівняно з попередніми роками (див. табл. 3). Також згідно з даними табл. 3 з кожним роком відбувається зменшення обсягу видатків у відсотках до:

- загальних видатків загалом, зокрема загалом на освіту й у т.ч. на вищу (у 2010 р. вони становили 21,1 і 6,6% відповідно, у 2015 р. - 17,5 і 4,9% відповідно);

- ВВП загалом, зокрема загалом на освіту й у т.ч. на вищу (у 2010 р. вони становили 7,4 і 2,3% відповідно, у 2015 р. - 5,5 і 1,5% відповідно).

Зокрема за даними табл. 3 відбулось значне зменшення видатків на вищу освіту у відсотках до загальних видатків на освіту з 31,3% у 2010 р. до 27,7% у 2015 р.

Не на користь потребам економіки виступає й те, що преференцій при послідовному вступі до профтехучилища, технікуму (коледжу), а надалі до вишу немає.

Держава не надає пільг при такій послідовності вступу до навчальних закладів, враховуючи їх профільність. Таким чином, при виборі навчального закладу для підвищення рівня освіти абітурієнт кожний наступний навчальний заклад обирає, виходячи з особистих міркувань (зокрема вартості навчання, кількості бюджетних місць тощо), які практично не відображають чітких орієнтирів при працевлаштуванні у майбутньому за здобутим фахом.

Підвищення ефективності функціонування ВНЗ, післядипломної освіти, аспірантури та докторантури як інструментів підготовки кадрів для задоволення потреб економіки, вимог ринку праці та роботодавців є важливими завданнями на сучасному етапі розвитку економіки України з урахуванням необхідності підвищення фінансово-економічних показників діяльності підприємств, забезпечення як їхньої, так і економічної безпеки ВНЗ і, у кінцевому підсумку, - економічної безпеки держави, країни та національної безпеки загалом.

У цьому контексті погіршення платоспроможності населення, зниження престижу науково-педагогічної та наукової діяльності сприяють нарощуванню загроз економічній безпеці ВНЗ. За даними Державної служби статистики України, кількість випускників ВНЗ, що прийшли на роботу в наукові організації, складала 1% від загальної чисельності зайнятих науково-дослідними розробками. При цьому, з одного боку, спостерігається значне зростання контингенту аспірантів і докторантів, що здобувають наукові ступені у вишах, з іншого - зменшується інтерес

Таблиця 4. Кількість аспірантів та докторантів, а також темпи її зміни

Джерело: розраховано за даними [3].

Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції. На кінець 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 рр. молодих фахівців до подальшого підвищення рівня кваліфікації та їх чисельність у структурі наукових кадрів. У результаті - відбувається істотна трансформація основних функцій аспірантури та докторантури як джерел якісного поповнення кадрами вищої кваліфікації системи освіти ВНЗ, зміна структури кадрів промисловості, зниження якості дисертаційних робіт, відсутність різноманіття та актуальності при виборі тематики дослідження, а відтак - їх невисока практична орієнтованість на потреби економіки, значний "відтік" фахівців, які закінчили аспірантуру зі сфери освіти і науки з метою працевлаштування в інших сферах, де вищий рівень оплати праці: банківській, фінансовій та бюджетній (державне управління) та у сфері послуг [5], незбалансованість структури аспірантів та докторантів за даними Державної служби статистики України [3] (див. табл. 4) тощо. Згідно з даними табл. 4 спостерігається нестабільна тенденція до збільшення кількості аспірантів та докторантів, що разом з іншим свідчить про розпорошення бюджетних коштів, адже молоді вчені не тільки не поповнюють ряди вчених ВНЗ чи йдуть працювати в наукові установи, а й не здобувають наукових ступенів. Цьому негативному явищу також сприяє суттєве перевантаження вчених вищих навчальних закладів (для порівняння: у провідних вишах Європи, США і Канади навчальне навантаження, як правило, не перевищує 100-200 годин на рік, тоді як в Україні згідно із Законом "Про вищу освіту" №1556-VII від 01.07.2014, "максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік").

Для нівелювання чи зменшення негативного впливу загроз економічній безпеці ВНЗ, держави і національній безпеці в цілому, в умовах реалізації євроінтеграційних пріоритетів України було б доцільно використовувати досвід провідних країн, зокрема в частині:

-зменшення навчального навантаження вчених ВНЗ, що стало б стимулом для більш якісної їх реалізації як науковців;

-здійснення підготовки вітчизняними ВНЗ фахівців з урахуванням вимог роботодавців та потреб ринку праці і економіки;

- реалізації заходів, спрямованих на запровадження програм перекваліфікації фахівців, зокрема безпосередньо на підприємствах (шляхом активізації співпраці ВНЗ та роботодавців);

-за сприяння держави та за допомогою різноманітних фондів розширення мережі центрів перекваліфікації при ВНЗ.

Висновки

Зазначене дає підстави до висновків про те, що нарощування негативних тенденцій як у сфері вищої освіти, так і економіки в цілому призводить не тільки до погіршення якості вітчизняної вищої освіти та сприяє зниженню рівня економічного розвитку країни, а й створює загрози економічній безпеці вишів, а відтак - і економічній безпеці держави, країни і національній безпеці в цілому.

Для протидії нарощування негативних тенденцій у сфері вищої освіти доцільно реалізувати комплекс заходів щодо фінансування ВНЗ, які передбачають: збільшення обсягів фінансування вишів як з державного бюджету, так і з різних фондів та за рахунок надходження коштів від приватних осіб як благодійні внески та сплата за навчання; здійснення фінансової підтримки на державному рівні та за допомогою різноманітних фондів молодіжних startup-проектів і різноманітних організаційних форм підприємств шляхом надання субсидій, пільгових кредитів, консультацій тощо; реалізація як на державному, так і на регіональному рівнях заходів, що сприяли б підвищенню конкурентоспроможності випускників на вітчизняному та міжнародному ринках праці, зокрема у результаті здобуття другої професії (це стосується як молоді, так і людей середнього віку), наприклад, за рахунок надання пільгових кредитів на навчання.

Список використаних джерел

1. Красовська О.Ю. Роль освіти в сучасних глобальних умовах / О.Ю. Красовська [Електронний ресурс] // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму, 2011.-№1(4).- Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portaL/soc_gum/Bmnef/2011_1_4/28.pdf

2. Мартинюк В.П. Економічна безпека вищих навчальних закладів в Україні : передумови оцінювання / В.П. Мартинюк [Електронний ресурс] // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. 2013. - №25(ІІ). - Режим доступу : http://eme.ucoz.ua/pdf/252/24.pdf

3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] // Вищі навчальні заклади. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

4. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] // Безробітне населення (за методологією МОП) за причинами незайнятості у 2010-2014 рр. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

5. Антонова О.М. Стабілізація і розвиток кадрового потенціалу ВНЗ як найважливіша умова забезпечення економічної безпеки вищого навчального закладу / О.М. Антонова, В.В. Жебка [Електронний ресурс] // Black Sea, Tbilisi, Georgia, scientific jornal of academic research. - Лютий 2014. - Том 9. Випуск 2. - С. 47-55. - Режим доступу : https://www.research- gate.net/publication/263235758_0209201.4

6. Які саме спеціальності користуються попитом у абітурієнтів [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://kyiv.ridna.ua/2015/05/yaki-same-spetsialnosti-korystuyutsya-popytom-u-abiturijentiv

7. Популярні спеціальності вканадськихвузах [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://osvitazakordonom.info/populyarni-spetsialnosti-v-kanadskyh-vuzah

8. Нанотехнології: На шляху віднауки довиробництва [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.ukrinform.ua/ukr/news/nanotehnologiii_na_shlyahu_vid_nauki_do_virobnitstva_1861672

9. Державна служба статистики України. [Електронний ресурс] // стат. бюл. "Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2013/14 навчального року". - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

10. Державна служба статистики України. [Електронний ресурс] // стат. бюл. "Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2014/15 навчального року". - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

11. Державна служба статистики України. [Електронний ресурс] // тт. бюл. "Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2015/16 навчального року". - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

Размещено на Allbest.ru