У статті удосконалено понятійно-категоріальний апарат ефективності залучення венчурного бізнесу. Досліджено теоретичні засади поняття венчурний бізнес, виділено чотири підходи до його визначення, та розроблено власну дефініцію поняття, що у повній мірі відображає його сутність. Автором розглянуто існуючі підходи до визначення понять ефект та ефективність та виявлено, що ефективність являє собою співвідношення отриманого ефекту до витрат, що були понесені на його досягнення. Також автором розроблено поняття ефективності залучення венчурного бізнесу.

Ключові слова: венчурний бізнес, підприємництво, ефект, ефективність, ефективність венчурного бізнесу.

В статье усовершенствован понятийно-категориальный аппарат эффективности привлечения венчурного бизнеса. Исследованы теоретические основы понятия венчурный бизнес, выделены четыре подхода к его пониманию, и разработана собственная дефиниция понятия, которая в полной мере отражает его сущность. Автором рассмотрены существующие подходы к определению понятий эффект и эффективность и выявлено, что эффективность представляет собой соотношение полученного эффекта к затратам, понесенным на его достижение. Также автором разработано понятие эффективности привлечения венчурного бизнеса.

Ключевые слова: венчурный бизнес, предпринимательство, эффект, эффективность, эффективность венчурного бизнеса.

The concept of the efficiency of venture business's attraction was improved in the article. The theoretical foundations of venture business's concept were explored, four approaches to venture business's understanding were singled out, and its own definition which fully reflects the essence was developed in the investigation. The author examines the existing approaches to the concepts of effect and efficiency and revealed that efficiency is the ratio of the effect obtained to the costs incurred to achieve it. Also, the author developed the concept of effectiveness of venture business's attraction.

Keywords: venture business, entrepreneurship, effect, efficiency, efficiency of venture business.

Постановка проблеми

Сучасний стан економіки України являє собою низку кризових явищ, характерними рисами яких є нестабільний курс валют, невизначеність торгівельних відносин з Росією та країнами ЄС, різке падіння платоспроможності населення, зниження попиту на українську продукцію на зовнішніх та внутрішніх ринках. Виникає необхідність пошуку нових шляхів ведення підприємницької діяльності, що зможе повноцінно функціонувати у нестабільних та ризикових умовах зовнішньої середи, одним із таких новаторських шляхів ведення бізнесу є залучення венчурного бізнесу. В українських джерелах літератури не представлено чіткого поняття венчурного бізнесу, але багато уваги приділяється венчурному інвестуванню та венчурному капіталу. У зв'язку з вищезазначеним виникає необхідність у дослідженні понятійно-категоріального апарату ефективності залучення венчурного бізнесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням ефективності залучення венчурного бізнесу в цілому присвячено не багату кількість наукових праць, але існують фундаментальні дослідження, що дають змогу автору повно розкрити основні поняття та категорії дослідження такі як "ефективність" та "венчурний бізнес". Серед іноземних науковців слід виділити А.І. Никконен і І.І. Родионова [16], Ю.П. Аммосова [35], Дж.Б. Тіделла [3], що присвятили свої наукові праці питанням теоретичного підґрунтя поняття венчурного бізнесу, серед вітчизняних науковців вагомий внесок у дослідження зазначеного поняття зробили В.Л. Кисіль, Р.В. Садлов - ський [15], О.П. Зінченко, В.П. Ільчук, Л.Ф. Радзієвська, В.М. Євтушенко [14], О. Є. Кузьмін, М.Б. Найчук-Хрущ, О.В. Гук [9] та ін. Питаннями дослідження категорії "ефективність" присвячено багато іноземних та вітчизняних робіт, але досі дана категорія є дискусійною та немає загальноприйнятого її визначення. Вітчизняні науковці, що присвятили свої праці вивченню теоретичних засад категорії "ефективність": О.Л. Устенко [29], А.Д. Шеремет [30], Е.Н. Чижова, А.Н. Брежнев [25], О.В. Гонтарева, Р.М. Нижегородцев [34] та ін. Внесок закордонних науковців у вирішення проблем визначення ефективності представлено у роботах М.Х. Мескона, М. Альберт, Ф. Хедоурі [32] та ін. Аналіз останніх публікацій виявив, що у жодному зі згаданих вище досліджень поняття "ефективність залучення венчурного бізнесу" досі не було розглянуто як цілісне, тому виникає необхідність у формування понятійно-категоріально апарату ефективності залучення венчурного бізнесу.

Методологія. Для досягнення основної мети були використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме: структурнологічний, аналізу, синтезу, узагальнення до вивчення теоретико-методичних засад проблем ефективності залучення венчурного бізнесу. Інформаційною базою проведеного дослідження є наукові праці визнаних у світовій науці зарубіжних та вітчизняних економістів та періодичні видання, присвячені вивченню проблем визначення поняття ефективності, ефекту, венчурного бізнесу.

Мета статті - сформувати понятійно-категоріальний апарат ефективності залучення венчурного бізнесу.

Результати. Процес формування понятійно-категоріального апарату ефективності залучення венчурного бізнесу містить у собі декілька підпунктів (рис.1.): по - перше необхідно проаналізувати поняття венчурного бізнесу, що є безумовно ключовим у дослідженні та родового поняття "підприємництво", по-друге, дослідити категорію ефективність, що є досі дискусійною серед вітчизняних за іноземних науковців та поняття ефекту, на заключному етапі дослідження автором буде сформовано результуюче нове поняття "ефективність залучення венчурного бізнесу".

венчурний бізнес ефект витрата

Рис.1. Схема понятійно-категоріального апарату ефективності залучення венчурного бізнесу

Джерело: складено автором

Теоретичні аспекти поняття венчурний бізнес.

Поняття "венчурний бізнес" з точки зору лінгвістики походить від складання двох слів англійської мови "venture" та "business". Найбільш традиційно, дане поняття перекладається з англійської мови як "ризиковий бізнес", тобто, бізнес, що здійснюється в умовах підвищеного ризику. Однак, це спрощене і не повне тлумачення даного поняття. Найповніший словник лексики англійської мови - Merriam-Webster, в якості головного трактування слова "venture" вказує, що це дієслово, що з'явилося в середньовічній англійській мові близько XV століття і являє собою скорочення і альтерацію слова "aventuren": так називали ризик, гру, в деякому сенсі - небезпеку. Очевидно, що саме звідси випливає пряме тлумачення поняття венчурний бізнес, що стало традиційним [1,2].

З іншого боку, професор Дж.Б. Тіделл, відомий американський лінгвіст, відносив появу цього слова до перших перекладів Біблії на англійську мову. На його думку, "venture" це іменник, що з'являється в першій книзі Царів, де трактування цього поняття пов'язано з таким змістом як шанс, удача, доля [3]. За цих умов, поняття "венчурний бізнес" постає в дещо іншому вигляді. Це вже не ризиковий бізнес, а "бізнес на вдачу", бізнес, що розрахований на шанс.

Однак головним є перше трактування і саме виходячи з нього в іноземних джерелах, даються змістовні визначення поняття венчурного бізнесу. Найсучасніше видання "Бізнес Словника" компанії FinanceInc. розкриває поняття венчурного бізнесу як запуск підприємства, що здійснюється з метою отримання фінансового прибутку. Венчурний бізнес може також трактуватися як малий бізнес. Це процес інвестування однієї або більше осіб, так само як і груп у бізнесі, із розрахунком фінансової вигоди для всіх інвесторів. Більшість класичних комерційних підприємств створюються на основі ринкового попиту або відсутності пропозиції на ринку. Венчурні підприємства, що засновано на основі прямого обліку потреб споживачів, пропонують розвивати ринкові ідеї і продавати продукт або послугу, які тільки що для цього розроблені [4].

На погляд автора, виходячи з проаналізованих дефініцій, можна зробити висновок, що венчурний бізнес у першу чергу пов'язано з великим ризиком збитковості, про що свідчить тлумачення терміну "venture". Попре вищезазначене, в іноземних джерелах наукової літератури термін "венчурний бізнес" (ориг. venture business) зустрічається не так часто, як "венчурний капітал" (ориг. venture capital) та "прямі інвестиції" (ориг. рг^є equity).

У США розуміння цих термінів обмежується початковими етапами розвитку нового бізнесу і капіталовкладеннями в високі технології. З іншого боку, провідна європейська венчурна організація - Асоціація прямого і венчурного інвестування (ориг. European Private Equity & Venture Capital Association - EVCA) дає пряме економічне визначення венчурного капіталу, розуміючи як його "акціонерний капітал, що надається професійними фірмами, що інвестують, одночасно беручи участь в управлінні, в приватні підприємства, що демонструють значний потенціал росту, в фазах їх початкового розвитку, розширення та перетворення" [7].

Власний підхід виробили і британські фахівці, в рамках нього робиться наголос на середньостроковий і довгостроковий приріст капіталу (ориг. capital gains) від венчурних інвестицій, які не підходять для фондового ринку акції компаній, що володіють потенціалом зростання, при цьому більш розвинутий, ніж в інших сферах інвестування приріст капіталу повинен компенсувати ризики, а не ліквідність венчурних інвестицій. Найбільш повно цей підхід представлено в діяльності Британської асоціації венчурного інвестування (ориг. British Venture Capital Association - BVCA) [6].

Поряд з цим, під поняттям "private equity" в Західній Європі розуміють теж саме, що і під поняттям "venture capital" у США, але розширюють останнє, включаючи в нього так само "викупи" контрольного пакету акцій за рахунок позикових коштів (ориг. leveraged buyouts, LBO). У свою чергу в США поняття "private equity" трактується як будь-які прямі інвестиції, за винятком венчурних інвестицій, які не входять в поняття "private equity" і позначаються як "venture capital". Відмінності в тлумаченні цих понять є причиною труднощів в зіставленні американської і західноєвропейської інформації про венчурний бізнес, тому слід систематизувати іноземні тлумачення проблемних понять для подальшого їх використання під час теоретичного аналізу "венчурного бізнесу".

Таблиця 1. Взаємозв'язок понять "венчурний капітал" та "прямі інвестиції"

Джерело: складено автором

Автором дослідження представлено тлумачення понять "венчурний капітал" та "прямі інвестиції" в США та Європі (табл.1). Виходячи з цього доцільно зробити висновок, що за кордоном робиться акцент на тому що, у сфері венчурного бізнесу відбувається фінансування інноваційного розвитку компаній з великим потенціалом зростання за умови викупу контрольного пакету акцій за рахунок позикових коштів.

В українському законодавстві не зустрічається поняття "венчурний бізнес", замість нього в вітчизняних нормативно-правових актах використовується поняття "венчурні фонди". Згідно з Законом України "Про інститути спільного інвестування" [8] венчурний фонд - це не ди - версифікований інститут спільного інвестування закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів інституту спільного інвестування серед юридичних та фізичних осіб. У цьому законотворчому акті не конкретизуються поняття, які належать безпосередньо до сфери венчурного бізнесу, а саме: венчурний капітал, венчурне фінансування та інші, венчурний бізнес фактично зводиться до діяльності венчурних фондів, які насправді є одними з учасників венчурної діяльності. З цього можна зробити висновок, що у законодавстві України немає чіткого поняття венчурного бізнесу.

Звертаючись до вітчизняних визначень поняття "венчурний бізнес", необхідно відзначити, що більшість авторів вказує на те, що венчурний бізнес являє собою підприємницьку діяльність або її сферу, однак деякі визначають венчурний бізнес як ризиковий бізнес, при цьому не згадуючи поняття "підприємництво". У монографії "Венчурний бізнес: управління та особливості розвитку" вказано, що венчурний бізнес - це ризикований бізнес, що є важливою формою технологічних нововведень, яка використовується в умовах комерціалізації результатів наукових досліджень у наукомістких галузях [9]. Білоруські вчені дотримуються схожої позиції, на їх думку венчурний бізнес - ризиковий бізнес, здійснюваний на принципах венчурного фінансування переважно в наукомістких високотехнологічних галузях виробництва, взаємодія двох підприємців - одного з капіталом, а іншого з ідеєю і енергією для реалізації певної науково-технічної ідеї та отримання прибутку [10]. В обох роботах присвячених питанням вивчення сутності венчурного бізнесу вказано, що венчурний бізнес притаманний лише наукомістким галузям виробництва, тобто на його основі інтегрується новаторська ідея у вже існуюче виробництво, або спеціально засновується окрема компанія-виробник, що реалізує запропонований венчурний проект. Джерелом фінансування таких проектів або компаній виступають венчурні фірми або незалежні інвестори, тобто так звані бізнес ангели.

Іншу точку зору детально обґрунтовано у роботі В.О. Вишневської, вона вказує на те, що венчурний бізнес являє собою форму розширеного відтворення фінансового капіталу завдяки динамічному оновленню продукції та вдосконаленню технологічної бази виробництва, розвитку нових ринків під впливом науково - технічного прогресу [11]. Тобто вона порівнює венчурний бізнес із формою відтворення фінансового капіталу, що зростає завдяки реалізації комерційного проекту виробництва новаторської продукції чи послуги.В.Ю. Мавріду в роботі "Методичні аспекти управління розвитком промислових підприємств" вказує, що венчурний бізнес - це система економічних відносин між великими й малими підприємствами з метою застосування науково-технічних досягнень [12]. Як і В.О. Вишнев - ська науковець наполягає на тому, що венчурний бізнес - це форма відтворення фінансового капіталу.

На думку автора дослідження такий підхід до визначення поняття венчурний бізнес не є коректним, тому що він не відображає у повній мірі сутність венчурного бізнесу як саме бізнесу. Відтворення фінансового капіталу може стати частиною відносин у сфері венчурного бізнесу, аж ніяк ним самим [13].

Найбільш поширеним серед вітчизняних та закордонних науковців виступає трактування поняття венчурний бізнес як підприємницької діяльності або її окремої сфери. Київські вчені О.П. Зінченко, В.П. Ільчук, Л.Ф. Радзієвська та В.М. Євтушенко вважають, що венчурний бізнес - це сфера підприємницької діяльності, що пов'язана з реалізацією ризикових проектів, ризико - вих інвестицій головним чином у сфері науково - технічних новинок [14]. У даному трактуванні вченими робиться акцент не тільки на те, що венчурний бізнес є сферою підприємницької діяльності, але й на те, що він пов'язаний з великим ступенем ризику.

Вищезгаданої позиції стосовно трактування поняття венчурний бізнес також дотримаються і інші вчені, наприклад, В.Л. Кисіль та Р.В. Садловський у роботі "Венчурний бізнес в Україні, його стан та характерні риси" також вказують, що венчурний бізнес - це сфера підприємницької діяльності, що пов'язана з реалізацією ризико - вих інвестицій у наукомістких галузях господарювання [15]. Окрім цього вони роблять акцент на засобі фінансування у сфері венчурного бізнесу, у роботі вказано, що це можуть бути банки, інвестиційні компанії, спеціалізовані венчурні фірми або незалежні інвестори. Автори також додають, що такий вид бізнесу пов'язаний з великим ризиком, тому його часто називають ризиковим.

А.І. Нікконен, І.І. Родіонов в монографії "Венчурний капітал і прямі інвестиції в інноваційній економіці" визначають венчурний бізнес як підприємницьку діяльність, в рамках якої капітал піддається ризикам збитків, але інвестується в розрахунку на істотний прибуток [16]. У цьому трактуванні не говориться про наукомісткі галузі або технічні новинки, тобто в їх розумінні венчурний бізнес пов'язаний лише з високим ступенем ризику та не має жодного відношення до інноваційного процесу розвитку підприємства.

Українські вчені Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник та В.С. Савчук трактують венчурний бізнес наступним чином - це один з видів підприємницької діяльності, що характеризується високим ступенем ризику і є основою реалізації нововведень, тобто це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного [17]. У наведеному трактуванні мова йде вже не тільки про великий ступень ризику, але й про наукові новинки у виробництві.

Слід також взяти до уваги, що поняття "венчурний бізнес" в першу чергу спирається на феномен підприємництва, яке в свою чергу згідно п.1, ст.43 Господарського кодексу України визначається як "самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку" [18]. У той же час детального визначення поняття "бізнес" не існує в українському законодавстві, тому з точки зору закону поняття "бізнес" та "підприємництво" є синонімами.

У праці "Основи менеджменту" науковців Осовських вказано, що підприємництво - це основний вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, яких називають підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Бізнес - це справа, ділова активність, направлена на вирішення завдань, пов'язаних в кінцевому рахунку зі здійсненням на ринку операцій обміну товарів і послуг між економічними суб'єктами ринку, з використанням форм та методів конкретної діяльності, які склалися в ринковій практиці [19]. Автори вказують також на те, що поняття "бізнес" ширше ніж "підприємництво", оскільки до бізнесу відноситься здійснення будь - яких одноразових комерційних угод в будь-якій сфері діяльності, які направлені на одержання доходу.

Виходячи з проведеного аналізу існуючих іноземних та вітчизняних дефініцій поняття венчурний бізнес, автор виділяє чотири підходи до визначення поняття "венчурний бізнес", що представлено у таблиці 2.

Таблиця 2. Підходи до визначення поняття "венчурний бізнес"

Джерело: складено автором

На думку автора найбільш раціональним є розуміння венчурного бізнесу як підприємницької діяльності або її окремої сфери, але не слід не брати до уваги значущість великого ступеню ризику. Тому, авторське формулювання поняття венчурний бізнес розроблено на основі двох підходів: венчурний бізнес як підприємницька діяльність та фінансування інноваційного розвитку компанії. За результатами проведеного у роботі дослідження автор прийшов до висновку, що венчурний бізнес - це підприємницька діяльність у рамках якої відбувається вливання ризикових інвестицій у науково - технічний та інноваційний розвиток підприємства нау - комісткої галузі, яке схильне до потенційного зростання.

Теоретичні аспекти ефективності. Поняття "ефективність" не має однозначного визначення. До цього часу це поняття є предметом наукових дискусій в різних сферах, без сумніву воно є одним з центральних в економічній науці. Багато вчених-економістів вважають, що ефективність - це об'єктивна економічна категорія, яка при вмілому використанні існуючих економічних законів має самостійну якісну і кількісну характеристики. Вона висловлює ефект від використання сукупної суспільної праці та капіталу, вкладеного у виробництво соціальної та економічної сфер [20].

Вважається, що термін "ефективність" спочатку з'явився в економічній літературі. Це підтверджується використанням даного терміну у роботах таких засновників класичної політекономії, як В. Петті, Ф. Кене, Д. Ріккардо. Однак, використовуючи цей термін, вони неоднозначно ставилися до поняття "ефективність". Наприклад, Вільям Петті і Франсуа Кене не використали "ефективність" як самостійне поняття. Термін "ефективність" вживався ними як "результативність", як можливість оцінити діяльність уряду і його здатності пожвавити економічне життя. Давид Ріккардо визначає ефективність як відношення ефекту (результату) до витрат або ресурсів, які були витрачені на отримання цього ефекту. З цього часу поняття "ефективність" набуває статусу економічної категорії [21].

Один з перших теоретиків менеджменту Г. Емерсон вважав ефективність основним завданням управління [22]. Він зробив важливий внесок в розвиток поняття "ефективність" - виділив зв'язок між ефективністю і функціональністю.

Однак, прийнято вважати, що основу вчення про економічну ефективність заклав італійський економіст Віль - фредо Парето, який в 1906 р. написав трактат "Вчення політекономії". У теперішній час під ефективністю Парето розуміється стан системи, при якому неможливо поліпшити стан будь-яких її елементів, не погіршивши стану інших. На думку вченого О. Сухарєва, таке уявлення широке. З критерію ефективності Парето витікає, що найбільша ефективність задовольняє інтереси всіх агентів і заперечує нанесення збитку.О. Сухарєв вказує на те, що ефективність є відносним поняттям [23].

Незважаючи на те, що проблемам визначення ефективності присвячено багато наукових робіт, єдиного підходу до її визначення немає. На думку Е.Н. Чижової, А.Н. Брежнєвої, ефективність господарської діяльності можна розглядати як взаємозв'язок науково-технічного, соціально-екологічного та економічного ефектів [25]. У свою чергу "ефект" (від лат. еffectus - виконання, дія і efficio - дію, виконую [24]) означає результат будь-яких дій. Необхідно відзначити, що згадані вище ефекти є різними за своїм характером. Підсумувати їх для отримання узагальнюючого результату не можна, так як кожен з них характеризує результат господарської діяльності тільки за відповідними критеріями.

Незважаючи на те, що ефективність походить від слова "ефект", в науковій літературі чітко розмежовуються поняття "ефект" і "ефективність". У табл.3. автором наведено найбільш розповсюджені визначення поняття "ефект".

Таблиця 3. Визначення поняття "ефект"

Джерело: складено на основі [19, 26, 27, 28]

Таким чином, можна зробити висновок, що ефект - це безпосередньо досягнутий результат від здійснення певного виду діяльності. Але поняття "ефект" не може повністю охарактеризувати будь-якої вид діяльності або процес. Для більш повної характеристики необхідно враховувати, які були результати, за який час, завдяки яким витратам або ресурсам було отримано даний ефект. З цією метою було виділено поняття ефективність. Автором розглянуто основні підходи до визначення ефективності, поділяючи їх на групи за підходами, у табл.4.

Таблиця 4. Підходи до визначення ефективності

Джерело: складено на основі [26, 27, 29, 30, 31,32, 33,34]

Згідно виділених підходів до визначення ефективності можна відзначити, що думки вчених розділилися на 5 напрямів. Згідно першого підходу під ефективність розуміється вибір правильних цілей діяльності підприємства. За другим підходом ефективність це результативність оптимального використання ресурсів. Вчені що дотримуються третього підходу представляють ефективність як оцінку економічності використання ресурсів підприємства.

Абсолютно нове розуміння ефективності запропонували українські вчені. І.В. Гонтарева у своїх роботах пропонує розуміти ефективність як умови результативності. У дослідженні "Категоріальний апарат оцінювання ефективності розвитку підприємств" під поняттям "ефективність" розуміються умови виникнення та відтворення економічних ефектів, що пов'язані з якісними характеристиками джерел і процесів перетворення стану об'єкта. Під умовами слід розуміти передумови, що визначають процес перетворень, у той же час якісні характеристики - це сукупність характерних рис об'єкта та ступінь їх відповідності умовам досягнення певної мети.

Передумовами визначення ефективності є її інсти - туційні та теоретичні складові. Інституційними передумовами є міжнародні та українські законодавчі акти, починаючи з Положень Лімської Декларації, які імпліці - ровани до законодавства України, та до розробок Комісії з вимірювання ефективності під керівництвом Дж. Стігліца й А. Сена [34]. В 1977 році на Конгресі Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (INTOSAI - International Organization of Supreme Audit Institutions) було прийнято Лімську Декларацію. Відповідно до цієї Декларації оцінка ефективності повинен включати: а) перевірку результативності, зокрема досягнення поставлених цілей; б) перевірку віддачі від використаних матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів; в) перевірку дотримання вимог до організації оцінювання ефективності та витрат на отримання оцінки. Тобто з цього можна зробити висновок, що розуміння ефективності зводиться лише до співвідношення результатів діяльності до її витрат.

Ще раз слід наголосити, що найбільш популярним серед іноземних та вітчизняних вчених є підхід, згідно якого ефективність визначається як співвідношення результатів до витрат, що були понесені для його досягнення, або до раніш запланованих цілей. Здатність приносити результат процесу визначається співвідношенням ефекту або результату до витрат, що забезпечили його досягнення.

Проаналізувавши різні підходи до визначення поняття ефективність, автор прийшов до висновку, що під ефективністю слід розуміти комплексну категорію, яка відображає ступінь досягнення намічених цілей і визначається як співвідношення результату і встановлених цілей або співвідношення ефекту і витрат, ресурсів, витрачених на їх досягнення, з обов'язковим урахуванням фактора часу.

Таким чином, ефективність як економічна категорія відображає відповідність фактичного результату бажаному, іншими словами, це рівень досягнення цілей підприємства та його здатність до функціонування у конкурентному середовищі. Ефективність діяльності в такому розумінні застосовується для обґрунтування господарських рішень та різноманітних аналітичних оцінок.

Рис.2. Понятійно-категоріальний апарат ефективності залучення венчурного бізнесу

Джерело: розроблено автором

Отже, зіставляючи результати дослідження понять "венчурний бізнес" та "ефективність", можна інтегрувати авторське визначення поняття "ефективність залучення венчурного бізнесу". На думку автора, його слід розуміти як співвідношення економічного ефекту отриманого від підприємницької діяльність, у рамках якої відбувається вливання ризикових інвестицій у науково - технічний та інноваційний розвиток підприємства нау - комісткої галузі, що схильне до потенційного зростання, та витрачених ресурсів, що несе потенційний інвестор під час здійснення даної підприємницької діяльності. Розгорнуту схему понятіно-категоріального апарату ефективності залучення венчурного бізнесу, що дозволяє просліджувати взаємозв'язки між ключовими поняттями дослідження, представлено на рис.2.

Висновки