Аналіз прибутковості на підприємстві СТОВ "АГРОФІРМА ВЕРБКА"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи формування прибутку

1.1 Прибуток: сутність і значення

1.2 Види прибутку

1.3 Особливості формування прибутку підприємства

Розділ ІІ. Методологічні засади щодо формування прибутку на підприємстві

2.1 Система показників прибутковості

2.2 Методика оцінки прибутковості

2.3 Джерела прибутку і методика його обчислення

Розділ ІІІ. Аналітично-розрахункова частина. Аналіз прибутковості на підприємстві СТОВ ,,АГРОФІРМА ВЕРБКА”

3.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства СТОВ ,,АГРОФІРМА ВЕРБКА”

3.2 Аналіз прибутковості СТОВ ,,АГРОФІРМА ВЕРБКА”

3.3 Шляхи підвищення прибутковості на СТОВ ,,АГРОФІРМА ВЕРБКА”

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах ринкових відносин визначальним показником економічної ефективності роботи підприємства виступає прибуток. Він посідає одне з головних місць у загальній системі вартісних інструментів ринкової економіки. Також забезпечує стабільність підприємства, гарантує його повну фінансову незалежність.

Метою діяльності кожного підприємства в умовах ринкової економіки є задоволення попиту споживачів і забезпечення високого рівня прибутковості.

Прибуток -- це важливий показник ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерело формування бюджетних та фінансових ресурсів підприємства.

Об'єктом дослідження є СТОВ ,,АГРОФІРМА ВЕРБКА»

Прибуток, як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.

Основною складовою частиною прибутку підприємства є прибуток від реалізації товарної продукції. Він визначається у вигляді різниці між виручкою і собівартістю реалізованої продукції і послуг.

Метою даної курсового проекту є вивчення механізму формування прибутку спільного товариства з обмеженою відповідальністю (сільськогосподарське підприємство) ,,Агрофірма Вербка» c. Вербка Чечельницького району Вінницької області і обґрунтування резервів його збільшення, визначати суть прибутку і шляхи підвищення рівня прибутковості підприємства, визначити сутність та формування прибутку, зробити аналіз прибутковості.

Предметом дослідження є знайти шляхи зниження виробничих витрат та собівартості виробленої продукції.

Інформаційною базою для розрахунку курсового проекту є річні звіти СТОВ ,,Агрофірма Вербка» за 2014-2016рр. , а саме: форма №1 ,,Баланс”, форма №2 ,,Звіт про фінансові результати”, форма №3 ,,Звіт про рух грошових коштів”, форма №4 ,,Звіт про власний капітал”, форма №5 ,,Примітки до річної фінансової звітності”, форма №50-сг ,,Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”.

Розділ І. Теоретичні основи формування прибутку

1.1 Прибуток: сутність і значення

аналіз прибутковість підприємство

Підприємницька діяльність господарюючих суб'єктів спрямована на одержання прибутку. Саме наявність прибутку або можливість його одержання спонукає їх входити в певну сферу діяльності, а за відсутності прибутку або навіть загрози його відсутності -- покидати певний сегмент ринку.

Найчастіше прибуток визначається просто як валова виручка мінус валові витрати. Після того як фірма сплатила всі витрати, залишився прибуток або чиста виручка. Ще простіше кількісно можна визначити прибуток як різницю між сумою, що отримана з продажу, і собівартістю продукції. Але перед тим як погодитися з таким обчисленням розміру прибутку, треба з'ясувати, що слід уважати витратами.

Бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фірми за мінусом зовнішніх витрат або витрат на залучення ресурсів.

Економічний прибуток -- це загальна виручка за мінусом валових витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця) по залученню ресурсів з урахуванням їх альтернативної вартості. Якщо сума грошових надходжень перевищує економічні витрати фірми, то будь-який залишок нагромаджується в руках господарюючого суб'єкта. Цей залишок і є економічним, або чистим, прибутком, який може бути або позитивним, або негативним.

У результаті інноваційної діяльності створюються необхідні умови щодо зниження витрат виробництва і, відповідно, одержання прибутку. Для цього необхідні нововведення в усіх видах діяльності підприємства: виробничій, комерційній, управлінській і т. д. Тільки в цьому разі можна знизити витрати і забезпечити надлишки зверх витрат. А це можливо, коли фірма здійснить ряд заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці.

Згідно з марксистською теорією прибуток є перетвореною формою існування додаткової вартості, яка створюється додатково працею у сфері виробничої діяльності й існує в різних формах як результат розподілу і перерозподілу додаткової вартості між відповідними сферами функціонування капіталу. Прибуток тут виступає як економічна форма реалізації права власності на капітал у різних сферах його застосування.

Величина прибутку, його обґрунтованість і механізм розподілу можуть суттєво змінюватись залежно від підприємства, ситуації, економічної системи. Але важливо не те, як визначається прибуток, а те що підприємство може виникнути і успішно функціонувати тільки тоді, коли очікується якась винагорода. За відсутності інших стимулів та інших підходів такою, винагородою для підприємства в цей час є категорія прибутку.

Норма прибутку свідчить про ступінь прибутковості капіталу в конкретній сфері його застосування. На масу прибутку впливають фактори, які визначають обсяг виробництва, і ціна, за якою реалізується продукція. Але основний і визначальний фактор збільшення прибутку -- це зниження витрат виробництва.

Самі витрати виробництва перебувають під впливом цілої низки факторів, головним серед яких є використання досягнень науки і техніки, що матеріалізуються у виробництві в більш удосконалених засобах виробництва та в більш кваліфікованій робочій силі.

Незважаючи на те що залучення додаткових, більш досконалих факторів коштує більших витрат, їх високоефективна віддача перекриває витрати на залучення. Іншим фактором зниження витрат і, відповідно, збільшення прибутку є зниження ціни на економічні ресурси. Це сприяє розширенню масштабів виробництва з тими самими фінансовими ресурсами.

1.2 Види прибутку

Прибуток - це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. Величина прибутку характеризує фінансові результати роботи підприємства та визначає його фінансовий стан.

Розрізняють такі найважливіші види прибутку:

1. Валовий (балансовий) прибуток- розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Валовий прибуток може бути зменшений на величину супутніх платежів:

- податок на майно;

- податок з власників транспортних засобів;

- плата за землю;

- утримання дошкільних закладів тощо.

2. Операційний прибуток- це балансовий прибуток, скоригований на різницю інших операційних доходів та операційних витрат.

Інші операційні доходи відображають суми від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції, а саме:

- дохід від оренди майна;

- дохід від операційних курсових різниць;

- доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

- відшкодування раніше списаних активів тощо.

Операційні витрати включають:

- адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства);

- витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, на рекламу, доставку продукції споживачам тощо);

- інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, економічні санкції, відрахування на забезпечення таких операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції).

3. Прибуток від звичайної діяльності- це операційний прибуток, скоригований на величину фінансових та інших доходів і фінансових та інших витрат.

До фінансових та інших доходів належать:

- дохід від інвестицій в інші підприємства;

- дивіденди;

- відсотки та інші доходи від фінансових інвестицій;

- дохід від не операційних курсових різниць та ін.

До фінансових та інших витрат належать:

- сплата відсотків на позиковий капітал;

- втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів;

- інші втрати і витрати, не пов'язані з операційною діяльністю.

Саме цей скоригований прибуток є прибутком до оподаткування (оподатковуваним прибутком).

В особливих випадках прибуток від звичайної діяльності після оподаткування коригується на суму оподаткованого надзвичайного прибутку, який може мати місце внаслідок надзвичайної події (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо або такі події, які не повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді).

4. Чистий прибуток- це прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток. Чистий прибуток підприємства використовується у двох напрямах:

1. Фонд нагромадження (реінвестований прибуток) - створення резервного фонду, фонду розвитку виробництва, інвестиційної потреби.

2. Фонд споживання- виплати власникам, акціонерам, матеріальні заохочення персоналу за результатами роботи, вирішення соціальних проблем.

1.3 Особливості формування прибутку підприємства

Прибуток як економічна категорія відображає частину вартості додаткового продукту і є основним узагальнюючим резаультатом господарської діяльності підприємства. Реально прибуток на підприємстві формується в міру реалізації продукції. На формування прибутку впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Сума отриманого прибутку -- це той показник, який характеризує результативність роботи підприємства, а чистий прибуток (збиток) є кінцевим результатом фінансової діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції залежить від здійснення основної діяльності підприємства і є частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначають лише за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення (стандарту) "Звіт про фінансові результати" доходи підприємства поділяються на дохід (виручку) від реалізації продукції; інші доходи від операційної діяльності; інші фінансові доходи.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) наданих знижок та відповідних податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю продукції. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як сума прибутку від основної діяльності, доходів від участі у капіталі та інших доходів, фінансових та інших витрат.

При цьому до складу доходів від участі в капіталі зараховують дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. До складу інших доходів відносять дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій.

Інші фінансові витрати відображають витрати на сплату відсотків за користування кредитами. Втрати від участі у капіталі враховують збитки, що спричинені інвестиціями у асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Інші витрати включають: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства. Після цих операцій прибуток від звичайної діяльності оподатковується податком на прибуток.

Результат (прибуток, збиток) від надзвичайних подій визначається у вигляді різниці між доходами, що надійшли на відшкодування завданих стихійним лихом втрат та збитків. При цьому до складу надзвичайних доходів включають страхове відшкодування, отримане за втрачене від стихійного лиха, пожежі, техногенної аварії майно, та інші надзвичайні доходи. До складу надзвичайних витрат зараховують невідшкодовані збитки від втрати майна в результаті стихійного лиха, пожежі, техногенної аварії; витрати на заходи з попередження стихійного лиха. Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку. Загальним показником, що характеризує фінансовий результат діяльності підприємства за будь-який період, є прибуток від звичайної та надзвичайної діяльності.

Абсолютна величина прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим показником, але для характеристики ефективності господарювання цього показника недостатньо. За інших однакових умов більший прибуток отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і уречевленої праці, більше виробляє та реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб визначити рівень ефективності роботи підприємства, потрібно прибуток порівняти з витратами. Це співвідношення характеризує таке поняття, як рентабельність.

Розділ ІІ. Методологічні засади щодо формування прибутку на підприємстві

2.1 Система показників прибутковості

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

При аналізі виробництва, показники рентабельності прийнято об'єднувати в такі групи:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталів (активів);

3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Передусім, дослідники, серед яких Поддєрьогін А.М., Тарасюк Г.М., виділяютьрентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Основними прийомами та методами при оцінці прибутковості та рентабельності підприємства є розрахунок показників рентабельності, оцінка ділової активності підприємства.

Рентабельність активів (ROA) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

 (1)

(2)

де ПЗ - загальний прибуток підприємства за рік (весь прибуток, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу);

П - чистий прибуток підприємства за рік;

СА - середньорічна вартість активів.

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і залученого.

Рентабельність власного капіталу (РВК) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

(3)

де КВ - власний капітал підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу ( РОЕ) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

(4)

де КСТ- статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами:

(5)

де - загальна рентабельність продукції, %;

ПЗ - загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн.;

ВС - виробнича собівартість продукції, тис. грн.;

ВА - адміністративні витрати, тис. грн.;

ВЗ - витрати на збут продукції, тис. грн.

(6)

де - чиста рентабельність продукції, %;

Пч - чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.

Рентабельність конкретного виду продукції розраховується за формулою:

(7)

де Рі - рентабельність конкретного виду продукції, %;

Ві - виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.;

ВСі - виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн.;

ВАі - розподілені адміністративні витрати на даний вид продукції, тис. грн.;

ВЗі - розподілені витрати на збут даного виду продукції, тис. грн.

Рентабельність продажу продукції або обороту визначається за формулами:

(8)

(9)

де - загальна рентабельність від реалізації продукції, %;

- чиста рентабельність від реалізації продукції, %;

ПЗ - загальний прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.;

РП - обсяг реалізованої продукції , тис. грн.;

Пч - чистий прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.

При зниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій, співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими.

Основні показники рентабельності:

- Рентабельність продукції;

- Рентабельність продаж;

- Рентабельність активів;

- Рентабельність текучих активів;

- Рентабельність власного акціонерного капіталу.

1. Рентабельність продукції:

 (10)

де Рпр - рентабельність продукції;

Пр - прибуток від реалізації продукту;

С - повна собівартість реалізації продукції.

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продаж:

(11)

де RОS- рентабельність продаж;

В- виручка від реалізації без податків, включених до ціну продукції.

Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількості реалізує мого товару, витрат виробництва і реалізації продукції.

Рентабельність поточних активів:

(12)

Рта- рентабельність поточних активів;

Ат.ср- середня величина поточних активів підприємства.

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи.

На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає показник рентабельності активів.

Розглянемо ряд показників акціонерного капіталу.

Прибуток на звичайну акцію (ПЗА):

(12)

де ПЗ -- загальний прибуток підприємства, грн.;

Пд - сума сплачених податків, грн.;

ДПА - сума дивідендів на привілейовані акції, грн.;

КЗА - кількість звичайних акцій.

Цінність акції (ЦА):

(13)

де РЦА - ринкова ціна акції, грн.

Рентабельність акції (РАк):

(14)

де - дивіденд на одну акцію, грн.

2.2 Методика оцінки прибутковості

Існують пасивна й активна стадії складання плану з прибутку. Пасивна стадія планування -- це розробка плану з прибутку із врахуванням корективи, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості підприємства, тобто стадія, що дає змогу збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії розробки плану, завдяки пошуку та мобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продажу, частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів тощо.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

При методі прямого розрахунку прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізовуються, за такою формулою:

(15)

де -- операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн;

-- прибуток від реалізації г-го виробу, який визначається відніманням від гуртової ціни виробу понесених витрат;

-- кількість реалізованих виробів певного виду.

Вказаний метод планування прибутку використовується на підприємствах масового та крупносерійного виробництва. Він достатньо точний, але занадто трудомісткий, коли треба розрахувати великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на одну гривню продукції може застосовуватись по підприємству в цілому з розрахунку прибутку від випуску та реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. Це укрупнений метод, який застосовується на підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. При даному методі розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня гуртових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівняною продукцією в плановому періоді. Порівняна продукція -- це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Порівняна продукція -- це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок планового прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій послідовності:

1. визначаються базовий прибуток і базова рентабельність продукції (на підставі звітних або очікуваних даних за період, що передував плановому);

2. порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

3. виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівняною продукцією в плановому періоді;

4. розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Плановий прибуток від випуску (реалізації) непорівняної продукції розраховується методом прямого розрахунку або з використанням показника середньої рентабельності продукції підприємства.

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:

1) розподіл прибутку (на цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об'єктів і ставок оподаткування, порядку надання податкових пільг);

2) розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету.

На сьогоднішній день використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначається самостійно кожним підприємством.

Фінансовий результат підприємства, тобто його прибуток або збиток, залежить від умов прибутковості, головними з яких є:

- ринкові ціни на продукцію та послуги підприємства, які складаються залежно від попиту та пропозицій;

- обсяг виробництва та реалізації продукції (наданих послуг);

- витрати на виробництво продукції (надані послуги).

Аналіз "витрати -- обсяг -- прибуток" -- досить універсальний елемент фінансового планування. Він дає змогу:

а) визначати обсяги виробництва та реалізації продукції (надання послуг) з точки зору їх беззбитковості;

б) приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку;

в) визначати граничний обсяг виробництва продукції (надання послуг), подальше збільшення якого зменшує прибуток, тому що починається зниження граничного прибутку.

Наступний елемент, який має важливе значення в плануванні прибутку це точка беззбитковості ("поріг рентабельності"), тобто така виручка від реалізації, при якій підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.

Точку беззбитковості визначають таким чином:

, (16)

де ТБ ? точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію;

? величина постійних (фіксованих) витрат, грн;

? величина змінних витрат на одиницю продукції, грн;

-- гуртова ціна продажу, грн.

За цією формулою розраховується точка беззбитковості при випуску одного найменування продукції. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, виникає проблема розподілу постійних витрат. В економічній літературі розглядаються різні варіанти їх розподілу. Це розподіл постійних витрат між виробами пропорційно виручці від реалізації, змінним витратам, кількості годин роботи устаткування, заробітній платі робітників, що зайняті виробництвом цих виробів тощо.

Таким чином, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:

1) гуртову ціну продажу товару;

2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не пов'язана з обсягом виробництва і реалізації та їх змінами (витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження, розробки тощо);

3) обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв'язку із зміною обсягу виробництва та реалізації продукції (витрати на сировину та матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію, транспортування тощо).

Аналогічний механізм може використовуватися і для визначення обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного для запланованої величини прибутку.

Граничний обсяг нарощування виробництва продукції необхідно визначати для того, щоб запобігти збільшенню витрат та зменшенню прибутку на кожну додаткову одиницю продукції, що виробляється, і, як наслідок, зменшенню валового прибутку від реалізації більшого обсягу продукції. Це відбувається тоді, коли різниця між граничним доходом (ГД) та граничними витратами (ГВ) дорівнює нулю:

(17)

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками -- прибутком і рентабельністю.

Рентабельність -- це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів).

2.3 Джерела прибутку і методика його обчислення

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) продаж іншого майна; в) позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і за обчислення прибутку () відраховують від виручки, тобто

, (18)

де -- виручка від продажу продукції;-- собівартість проданої (реалізованої) продукції за неповними витратами;-- витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період.

Це так званий метод прямого обчислення прибутку, який вважають основним. Поряд з ним існує ще аналітичний метод, згідно з яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його базової (фактичної) величини з урахуванням впливу певних чинників у плановому (розрахунковому) періоді. Такий вплив може здійснюватися через зміну обсягу виробництва та продажу, його структури, собівартості продукції і цін. Цей метод орієнтовано на велику частку відносно однотипної продукції в загальному її обсязі.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальний активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

Прибуток від позареалізаційних операцій -- це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для аналізу і прийняття господарських рішень. Але треба мати на увазі, що прибуток є об'єктом оподаткування. У зв'язку з цим державні органи суворо регламентують методику обчислення оподатковуваного прибутку в нормативних актах. Так, згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р.) оподатковуваний прибуток () обчислюється за формулою

, (19)

де -- валовий дохід за певний період;-- валові витрати за той же період;-- сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів.

Основною складовою валового доходу є виручка від продажу продукції. У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові витрати -- це передусім витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна (перевищення балансової вартості об'єктів над виручку від їхнього продажу). Амортизаційні відрахування виокремлено із загальної суми витрат, оскільки нарахування таких контролюється фіскальними органами в особливому порядку.

Розділ ІІІ. Аналітично - розрахункова частина. Аналіз прибутковості на підприємстві СТОВ ,,АГРОФІРМА ВЕРБКА»

3.1 Фінансово - економічна характеристика підприємства СТОВ ,,АГРОФІРМА ВЕРБКА»

СТОВ ,,Агрофірма Вербка” розташоване в центральній частині Чечельницького району. Провідною галузю є сільське господарство. Це підприємство створив Сербенюк Владислав Віталійович на підставі власних коштів з метою більш повного задоволення громадських потреб в сільськогосподарській продукції та здійсненні іншої діяльності, що не суперечить чинному законодавству України.

СТОВ ,,Агрофірма “Вербка” є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інший рахунки в установах банків; набуває та здійснює правомочності власника землі і майна, необхідні йому для досягнення статутної мети.

СТОВ ,,Агрофірма Вербка” розміщене за 3 км від районного центру смт. Чечельник. Дане господарство знаходиться на відстані від обласного центру (м. Вінниці) приблизно 176 км.

Це підприємство розташоване у районі опідзолених та чорноземних грунтів лісостепової природної зони, що сприятливо впливає на врожайність сільськогосподарських культур.За даними метеорологічної станції, кількість опадів за рік випадає до 560 мм ,що визначає основну задачу системи землеробства ? боротьбу за збереження вологи.

Головним у характеристиці господарства є визначення його розміру і спеціалізації.

СТОВ»Агрофірма”Вербка”, розташоване в с. Вербка Чечельницького району Вінницької області. Станом на 1 січня 2015 р. СТОВ “Агрофірма“Вербка” займає площу 2703,0 га , з середньообліковою чисельністю працівників, зайнятих у сільськогосподарському, виробництві - всього 49 осіб.

Чечельницький район розташований на Південному сході Вінницької області в 160 км. від м. Вінниці. Площа району становить 75 тис. 908 га. Лежить він на схилах подільської височини і межує на заході з Піщанським районом, на півночі з Тростянецьким та Бершадським районами Вінницької області, на сході з Балтським і півдні з Кодимським районами Одеської області. Поверхня підвищена, хвиляста, лісова, рівнинна, розчленована балками та ярами.

Грунти - чорноземи опідзолені, які займають 88% площі району та сірі лісові. На території району переважають чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені ґрунти різного ступеня змитості. Найбільш придатними для сільськогосподарського виробництва за водно-фізичними властивостями та великим вмістом гумусу є чорноземи опідзолені. Вміст гумусу в них складає 2,5-4,0%, в темно-сірих опідзолених ґрунтах - 2,5-4,0%. Реакція ґрунту слабо кисла. Грунтам селища загрожує інтенсивна площинна та глибинна ерозія, яка призводить до знищення і зменшення гумусоносного горизонту.

У цілому ґрунти Вінниччини відзначаються високою родючістю. Тут постійно збирають високі врожаї зернових, зокрема пшениці і кукурудзи, цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур.

За своїм географічним положенням територія району перебуває в сфері впливу насичених вологою повітряних мас, що йдуть з Атлантичного океану, і периферичної частини сибірського (азіатського) антициклону, для якого типовими є сухі, холодні континентальні повітряні маси. На клімат району мають вплив також повітряні маси з Арктики і Середземноморя.

Найхолоднішим місяцем по всій області є січень, найтеплішим -- липень. Середні амплітуди коливань температури протягом року не перевищують 25°. Під дією континентальних повітряних мас іноді буває, що взимку температура повітря в окремі дні знижується навіть до -32°, -38°. Влітку температура підвищується іноді до +37°.

Розподіл опадів протягом року сприятливий для вегетації рослин і проведення сільськогосподарських робіт. Максимум опадів припадає на травень --липень (130- 170 мм). Під час збирання врожаю (серпень - вересень), як правило, встановлюється сприятлива погода. Опадів у цей час буває порівняно небагато. Найменш вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 65 до 80 мм.

Взагалі клімат Чечельницького району сприятливий для сільськогосподарського виробництва. Тривале, тепле, достатньо вологе літо, рання весна, суха, осінь, зима з помірними морозами і значним сніговим покривом - усе це позитивно впливає на ріст зернових, технічних і садових культур, винограду. Особливо велике значення мають сприятливі кліматичні умови для вирощування цукрових буряків, виробництвом цукру з яких славиться область.

3.2 Аналіз прибутковості СТОВ ,,АГРОФІРМА ВЕРБКА»

Для аналізу фінансового стану підприємства застосовується система показників, а також пов'язаними з ними фінансових коефіцієнтів, які відображають інтереси та мету різних категорій користувачів. Також вони характеризують структуру джерел формування капіталу і його розміщення, рівновагу між активами і пасивами (зобов'язаннями) підприємства, ефективність та інтенсивність використання капіталу, ліквідність та якість активів, його інвестиційну привабливість та інше.

Показники фінансової стійкості - це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

Аналіз її полягає у дослідженні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності господарського суб'єкта, характеризується термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання.

Ліквідність - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань.

Розглянемо фінансово-економічний стан підприємства у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Оцінка фінансово-економічного стану СТОВ ,,Агрофірма Вербка»

Показники	Роки	Звітний рік до базисного,±
	2014	2015	2016
Вихідні дані
1. Валовий прибуток, тис.грн.	707,0	771,0	1638,0	931,0
2. Чистий прибуток, тис.грн.	566,0	416,0	412,0	-154
3. Валюта балансу, тис.грн.	8848,0	10032,0	13043,0	4195,0
4. Власний капітал,тис.грн.	7198,0	7122,0	7534,0	336,0
5. Доход (виручка) від реалізації, тис.грн.	5330,0	6772,0	6879,0	1549,0
6. Кредиторська заборгованість, тис.грн.	410,0	855,0	767,0	357,0
7. Оборотні активи, тис.грн.	767,0	796,0	557,0	-210,0
8. Довгострокові зобов'язання, тис.грн.	-	957,0	3444,0	-
9. Короткострокові пасиви, тис.грн.	1650,0	1953,0	2065,0	415,0
10. Оборотні активи термінової ліквідності, тис.грн.	8,0	14,0	149,0	141,0
11.Абсолютно ліквідні активи, тис.грн.	8,0	14,0	149,0	141,0
12. Виробничі запаси, тис.грн.	767,0	796,0	557,0	-210,0
13. Собівартість реалізованої продукції,тис.грн.	3809,0	4929,0	4152,0	343,0
Оцінка прибутковості
14. Рентабельність активів	73,79	52,26	73,97	0,18
15. Рентабельність власного капіталу	7,86	5,84	5,47	-2,39
16. Рентабельність продукції	139,93	137,39	165,68	25,75
Оцінка ділової активності
17. Оборотність активів	0,60	0,68	0,53	-0,07
18. Оборотність виробничих запасів	6,95	8,51	12,35	5,40
19. Термін обороту активів, дн.	608	537	689	81
20. Термін обороту виробничих запасів, дн.	52	43	30	-22
Оцінка фінансової стійкості
21. Коефіцієнт автономії	0,81	0,71	0,58	-0,23
22. Коефіцієнт фінансового важеля (ліверидж)	4,36	2,45	1,37	-2,99
23. Коефіцієнт забезпеченості боргів	0,19	0,29	0,42	0,23

З таблиці 3.1 ми побачили, що рентабельність активів по нашому господарству у 2016 році, порівняно з 2014 збільшилась на 0,18%. Такі зміни спричинені незначною зміною чистого прибутку та вартістю активів. Рентабельність власного капіталу знизилась на 2,39%, що спричинено зниженням чистого прибутку і підвищенням вартості вланого капіталу, а от рентабельність продукції у 2016 році, порівняно з іншими роками підвищилась (на 25,75%), оскільки значно зріс дохід (виручка) від реалізації продукції, а собівартість реалізованої продукції майже не змінилась. Термін обороту активів у 2016 році, порівняно з 2014 роком збільшився на 81 день, а термін обороту виробничих запасів навпаки низився на 22 дні. У таблиці ми можемо побачити, коефіцієнт автономії зменшився у 2016 рогці порівняно з 2014 роком на 0,23, що говорить нам про зниження фінансової стійкості підприємства.

Зниження коефіцієнт фінансового важеля свідчить про те, що СТОВ ,,Агрофірма Вербка» має достатню кількість коштів для сплати відсотків по позиках. Коефіцієнт заборгованості характеризує величину співвідношення довгострокових зобов'язань до власного капіталу. В нашому підприємстві ей коефіцієнт характеризує низький рівень банкрутства й прийняту платоспроможність.

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Отже, в таблиці 3.2 розглянемо фінансові результат підприємства .

Таблиця 3.2

Фінансові результати підприємства СТОВ ,,Агрофірма Вербка»

Показники	Роки	Абсолютні відхилення 2016-2014 (+,-)
	2014	2015	2016
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	533,0	6772,0	6879,0	6346,0
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	4516,0	5700,0	5790,0	1274,0
Валовий
- прибуток	707,0	771.0	1638,0	931
- збиток	-	-	-	-
Фінансові результати від операційної діяльності
- прибуток	714,0	723,0	1223,0	509,0
- збиток	-	-	-	-
Дохід від участі в капіталі	-	-	-	-
Інші фінансові доходи	-	-	520,0	-
Інші доходи	20,0	-	-	-
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування
- прибуток	566,0	1183,0	416,0	-150,0
- збиток	-	-	-	-

Як видно із таблиці 3.2 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів,робіт,послуг) збільшилась у 2014 році порівняно з 2015 роком на 6346 тис. грн, що спричинено підвищенням ціни на продукцію. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції також з кожним роком збільшується і вже у 2016 році становить 5790 тис. грн. З даної таблиці ми можемо побачити, що СТОВ ,,Агрофірма Вербка» прибуткове. Так валовий прибуток у 2016 році порівняно з 2014 роком збільшився на 931 тис. грн.. Прибуток від операційної діяльності також з кожним роком зростає, що пояснюється незначним збільшенням операційних витрат з року в рік. Прибуток від звичайної діяльності у 2016 роком порівняно з 2014 роком знизився на 150 тис. грн, що спричинено різким підвищенням фінансових витрат.

Розмір підприємства визначається розмірами виробничих ресурсів ( площею сільськогосподарських угідь, ріллі, засобами виробництва, працівниками) і розмірами виробництва (валовою продукцією, товарною продукцією, прибутком).

Розглянемо склад і структуру земельних угідь у таблиці 3.3.

Талиця 3.3

Склад і структура земельних угідь СТОВ ,,Агрофірма Вербка»

Види угідь	2014	2015	2016	Абсолютне відхилення±
	га	%	га	%	га	%	га	%
Сільськогосподарські угіддя	2549,33	100	2543,85	100	3075,61	100	526,28	100
рілля	2367,23	92,85	2508,43	98,6	2549,03	82,9	181,8	34,4
сінокоси	26,7	1,05	-	-	28,9	0,93	2,2	0,57
пасовища	153,4	6,03	35,42	1,33	495,68	16,1	342,28	65,03
інші с.г. угіддя	2	0,07	2	0,07	2	0,07	-	-

Земля є головним засобом виробництва в сільському господарстві. Земельний фонд сільськогосподарських підприємств складають усі види угідь?орні землі, багаторічні насадження, пасовища, сіножаті, ліси, чагарники, ставки та інші водойми, болота, присадибні ділянки та сільськогосподарські угіддя в господарському обороті.

Отже, з вище наведеної таблиці 3.3 бачимо, що площа ріллі з кожним роком змінюється так як у 2014 р.вона складала 2367,23 га, у 2015 р.-2508,43га, а у 2016 р.-2549,03 га. Розореність землі з кожним роком змінюється і вона складає у 2014-92,85 %, 2015-98,6% , 2016-82,9 %.

Обов'язковою умовою ефективного виробництва на підприємстві є наявність трудових ресурсів. Розглянемо трудові ресурси на даному підприємстві у таблиці 3.4.

Талиця 3.4

Наявність і ефективність використання трудових ресурсів у

СТОВ ,,Агрофірма Вербка»

Показник	Роки	Абсолютне відхилення(+,-)
	2014р	2015р	2016р
Середньорічна чисельність працюючих, чол.	105	107	95	-10
Працівники зайняті : -в рослинництві	80	82	80	-
- в тваринництві	25	25	15	-10
Номінальний фонд робочого часу, днів	276	276	276	-

Як видно з таблиці 3.4, на підприємстві за досліджувані три роки кількість працюючих спочатку збільшилась з 105 чоловік до 107, а потім зменшилась з 107 до 95 чоловік. Це свідчить про значний показник коефіцієнта плинності кадрів та про високий рівень інших показників, пов'язаних з рухом працівників (вибуття чи прибуття їх на роботу).

3.3 Шляхи підвищення прибутковості на

СТОВ ,,АГРОФІРМА ВЕРБКА»

Основним напрямком діяльності кожної комерційної організації є отримання максимального прибутку. Припустимо, що підприємство-виробник закуповує усі фактори виробництва (сировину, устаткування, робочу силу, і т.д.) і перетворює їх у кінцевий продукт призначений для продажу. Кількість товару, що буде продаватися на ринку залежить від рівня витрат, які фірма здійснила протягом усього виробничого циклу, і реального попиту на готову продукцію (ціна, за якою товар буде продаватися). З цього можна зробити виснивок, що розмір витрат виробництва є однією з умов успіху на ринку, оскільки, чим менші витрати виробництва, тим більший прибуток отримує підприємство з врахуванням рівня ринкових цін.

Витрати виробництва знаходять своє вираження в показниках собівартості продукції, що в грошовому виразі характеризує всі матеріальні витрати і витрати на оплату праці, необхідні для виробництва і реалізації продукції.

Проте до складу витрат підприємства входять не тільки ті, що

пов'язані з купівлею ресурсів, крім них підприємство несе витрати на збут та просування продукції на ринок. Сюди відносяться витрати пов'язані з транспортування виробів споживачу, на проведення маркетингових досліджень та організацію реклами тощо. Виражені в грошовій формі вони являють собою витрати реалізації продукції.

У собівартість продукцій включаються :

- витрати на освоєння виробництва ;

- витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і

обумовлені технологічними й організаційними чинниками виробництва;

- витрати на оплату праці;

- витрати, пов'язані з використанням природної сировини ;

Ще одним резервом зниження виробничих витрат та собівартості продукції для господарства є зменшення втрат від браку продукції - знову ж таки насамперед потрібно сіяти зерно високого класу та збирати урожай в найоптимальніші строки, а саме це доволі часто порушується на даному підприємстві.

На мою думку, однин з напрямків зниження витрат для СТОВ ,,Агрофірма Вербка» можливий завдяки зниженню витрат у адміністративно-управлінській сфері, що можливо завдяки раціональній організації апарату управління підприємством. Це допоможе зменшити величину адміністративних витрат.

Потрібно вдосконалювати механізми управління, контролю, аналізу та використання витрат. Намагатися максимально зменшити або взагалі ліквідувати їх.

Резервом збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції є також скорочення витрат, що стосуються реалізації продукції. Підприємству потрібні ринки збуту, які найближче чи найоптимальніше розташовані до даного нього.

Та все ж, на мою думку, найважливішим резервом зниження витрат вироб-ництва та собівартості продукції для СТОВ ,,Агрофірма Вербка» є удосконалення матеріально-технічної бази, запровадження ресурсо-економічних, ресурсозберігаючих технологій виробництва. Але введення в дію нових технологій може і не привести до тих результатів, які від них очікуються. Для отримання найоптимальніших результатів від введення в дію нових технологій, потрібно також наймати висококваліфікованих кадрів, які добре знайомі з новою технікою, тобто потрібні також зміни в організації виробництва та праці.

Висновки

Прибуток підприємства ? це важливий показник виробничо-господарської діяльності . Він показує на скільки ефективною є робота підприємства . Якщо воно працює ефективно , то підприємство отримує прибуток , а якщо ні , то отримує збиток . Але звісно метою кожного підприємства є одержання прибутку .

Проаналізувавши господарську діяльність досліджуваного спільного товариства з обмеженою відповідальністю СТОВ ,,Агрофірма Вербка» с.Вербки можна сказати що:

- воно є економічно ефективним, адже підприємство отримує прибутки ;

- СТОВ ,,Агрофірма Вербка” має сприятливі природно-кліматичні умови для ведення сільськогосподарського виробництва;

- забезпеченість земельними ресурсами у 2014р.-2549,33, 2015р.- 2543,85, 2016р.- 3075,61;

- трудовими ресурсами у 2014р.- 105, 2015р.-107, 2016р.-95;

- вигідне місце розташування до ринків збуту продукції;

- ефективні організаційно - економічні засади функціонування підприємства.

Для підвищення прибутковості у СТОВ ,,Агрофірма Вербка», підприємству можна запропонувати такі фактори підвищення прибутку:

1. Визначальним фактором підвищення прибутку є зниження собівартості, оскільки чим нижчою є собівартість виготовленої і реалізованої продукції, тим нижчими є затрати і тим вищим є прибуток ;

2. Завдяки технологічним нововведенням підприємство має можливість поліпшити якість продукції, структуру посівних площ, пом'якшити вплив несприятливих природних умов, підвищити продуктивність праці, зменшення використання ресурсів, впровадити у виробництво нових, більш продуктивних сортів і порід рослин і тварин;

3. Шляхами збільшення продуктивності підприємства є: зниження матеріальних і виробничих витрат,збільшення випуску продукції, поліпшення якості, підвищення товарності .

Список використаних джерел

1. Безуглий А. Основні фонди та наслідки державної амортизаційної політики// Економіки. Фінанси. Право. - 2007. - №8. - с.5-13.

2. Бланк І. А. Управління прибутком - К.:”Ніка - Центр”, 2004.-С.544.

3. Бойчик І.М., Харів М.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства - К., 2004. - 298с.

4. Бурковський І.Д. Ефективність використання основних виробничих засобів в аграрному секторі// Економіка АПК. - 2008. - №4. - с. 16-22.

5. Гарилишен Б.Д. Економічна енциклопедія. - К: “Академія”, 2006, - 863 с.

6. Глазунов В.Н. Фінансовий аналіз в управлінні прибутком підприємства//Фінанси.-2005.-№3.-С.54-57.

7. Здоровцов О.І., Кас'янов А.І., Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник для спеціалістів економічних спеціальностей. - К.: УСГА, 2007. - 320 с.

8. Зубковський В.М. Економіка підприємства.: Вводний курс лекцій. - К.: Управлінсько-фінансовий інститут менеджменту і бізнесу. - 2006. - 150 с.

9. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства - К., 2004. - 304с.

10. Мацибора В.Т. Економіка сільського господарства. - К.: Вища школа, 2004. - 416 с.

11. Петрович Й.М. Економіка підприємства: Підручник за загальною редакцією Петровича Й.М.-Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М. Піча.-2004.-680с.

12. Протопопова В.О., Полонський А.П. Економіка підприємства - К., 2005. - 220с

13. Приказюк О.В. Управління прибутком сільськогосподарського підприємства//Економіка та держава.-2007.-№8.-C.57-58.

Размещено на Allbest.ru

...