Стан аналітичного забезпечення управління аграрними підприємствами Вінницької області

Як видно з наведених даних, дослідження поняття аналітичне забезпечення управління з оглянутих нами джерел тяжіє, насамперед, до обліково-аналітичної сфери. Зокрема С.В. Сирцева [4] вважає, що під обліково-аналітичним забезпеченням системи управління аграрними підприємствами слід розуміти формування інформації як облікового характеру, що узагальнює результати діяльності, так і аналітичного, що передує прийняттю обґрунтованого управлінського рішення. Щодо формування обліково-аналітичного забезпечення системи управління аграрними підприємствами, то воно повинно базуватися на облікових та аналітичних принципах.

Р. Бруханський [5] дослідив, що побудова стратегічної аналітичної системи передбачає необхідність впровадження системи стратегічного обліку, що потребує значних фінансових витрат та необхідність використання можливостей ERP та BPM- систем, які дозволяють впроваджувати сучасні облікові інжинірингові інструменти, орієнтовані на обліково-аналітичну підтримку стратегічного менеджменту.

А.І. Соловйов [6] вказує, що в підсистемі управління існує безумовна необхідність представлення інформаційних ресурсів у вигляді інфокомунікаційної субсистеми (ІКС), яка оперативно відображає фактичний стан та можливі сценарії розвитку підприємства, а також забезпечує зручний доступ до них.

Проте аналітичне забезпечення не обмежується проблемами лише облікової інформації. Так Г. Калетнік проблеми аналітичного забезпечення управління розглядає крізь призму стратегіко-інституційних засад ефективності використання потенціалу аграрного сектору економіки [7] та трансформацію економічного розвитку системи АПК регіону в ринкових умовах господарювання.

На думку М. Кропивка [8], реформи управління в аграрному секторі доцільно здійснювати за напрямами: дерегуляції господарської діяльності, розвитку інформаційно-консультаційної діяльності, саморегулювання та самоорганізації в продовольчій сфері, запровадження стратегічного управління комплексним розвитком сільського господарства і сільських територій, оптимізації організаційної структури та функції органів управління.

Н. Правдюк, [9] розглядає проблеми державного управління через аналіз модифікації механізму підтримки аграрної сфери у симбіозі зарубіжного та вітчизняного досвіду. Значними є надбання дослідників В.Г. Грановської [10] щодо сутності механізмів управління аграрними підприємствами під час забезпечення їх конкурентоспроможності, Ю.М. Кривець [11] стосовно сутності та ідентифікації категорії корпоративного управління аграрними підприємствами тощо.

Зарубіжні вчені, зокрема Priyanshu Gupta, Manish Thakur [12], у дослідженні принципів управління у сільському господарстві Індії відзначають необхідність аграрного домінування у контексті фундаментальної трансформації просторового середовища на тлі девальвації сільського господарства, як неприбуткового. Вони підкреслюють необхідність перегляду традиційних моделей політичної економії у бік поглиблення тріади кастової, земельної та політичної влади.

Oscar Vergara, Heidi Wang & Gerhard Zuba [13] пропонують враховувати множину нових факторів, важливих для управління, насамперед, природних. Так для попередження сільськогосподарських ризиків, необхідно використовувати інформаційне моделювання як інструмент планування для прогнозування ймовірності майбутніх погодних катастроф, що в кінцевому підсумку дозволить фермерам, урядам і донорським співтовариствам краще підготуватися до наслідків фінансових впливів природних умов.

Jules Pretty [14] досліджує стійкість сільськогосподарських систем і вказує на необхідність розробки управлінських технологій та практик, які сприяють підвищенню продуктивності продовольства. Він вказує, що необхідні нові підходи, які б інтегрували біологічні та екологічні процеси у виробництво продуктів харчування, мінімізували використання невідновлюваних джерел та тих, які завдають шкоди навколишньому середовищу. Ці принципи допомагають побудувати важливі основи для розвитку сільськогосподарських систем у симбіозі з природними, соціальними, людськими, фізичними та фінансовими ресурсами. Проте значною проблемою залишається розробка національної та міжнародної політики, спрямованої на підтримку більш стійких форм сільськогосподарського виробництва як в промислово розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються.

Загалом зарубіжний досвід при формуванні аналітичного забезпечення управління опирається на схему аналізу цілі-витрати-вигоди. Цілі аналізу забезпечують стандарт, за яким оцінюють витрати і вигоди. Проблема полягає в тому, що кожен учасник проекту має безліч цілей. Для фермера головна мета участі полягає у максимізації доходу. Але це тільки один з інтересів фермера, інші - можливість працювати неповний робочий день у полях, можливість вирощувати традиційні сорти, навіть, якщо нові можуть збільшити дохід. Фермер бажає уникнути ризику і тому може планувати свою діяльність, щоб обмежити ризик неврожаю. Усі ці фактори впливають на вибір фермером вирощуваних сільгоспкультур і, отже, ^ генеруючих дохід проекту [15] і враховуються у програмах державної підтримки як головної складової управління.

Нами узагальнено визначення дослідників та дано визначення аналітичного забезпечення управління як інформаційної складової систематичної, врегульованої нормами права виконавчої, розпорядчої, координуючої і контрольної діяльності щодо управління фінансово-економічною сферою аграрних підприємств. Базою для цього процесу є облікова та економічна, а також інша аналітична інформація. Підставою для цього визначення є те, що з погляду теорії інформації у соціальних системах організаційні структури управління соціальними системами, незалежно від їх рівня, здійснюють: збір, опрацювання (кодування, класифікацію, кваліфікацію), накопичення та зберігання певних даних; пошук, аналіз і узагальнення отриманої інформації; підготовку та прийняття управлінських рішень у формі нової (синтезованої) інформації; передачу синтезованої інформації у формі рішень адресатам; організацію збору від адресата інформації для контролю за виконанням управлінських рішень тощо.

Практична реалізація теоретичних підходів до управління аграрними підприємствами на рівні регіону є неперервним процесом отримання інформації про рівень виробництва та множини факторів, що впливають на нього, з подальшим прийняттям управлінських рішень у рамках законодавства та повноважень державних органів. Відповідно до цього визначення, аналітична інформація має виявляти, ідентифікувати та відстежувати розвиток внутрішніх та зовнішніх факторів, ризиків та загроз економічного росту аграрних підприємств і формувати інформаційну базу для прийняття рішень у процесі управління як для регіону загалом, так і кожної його структурної ланки. Основою такої інформації є статистична звітність, на базі якої будують інформаційні ряди та прогнози.

Стан аналітичного забезпечення управління підприємствами Вінницької області безпосередньо залежить від якості та достовірності одержаної інформації, сформованої, у першу чергу, статистичними органами. За даними Державної служби статистики [1] та Вінницької ОДА [2], досягнення області наведені у таблиці 2.

Таблиця 2 Основні показники розвитку сільськогосподарських підприємств Вінницької області за 2010-2016 рр.

Наведені показники дозволяють управлінському персоналу області констатувати успішну реалізацію стратегії розвитку сільського господарства. Спостерігається зростання майже за усіма показниками, особливо виробництва м'яса - збільшення майже у 5 разів. Відбулося також зростання енергетичних потужностей у 2016 році проти рівня 2010 року майже на 45%. Проте аналізований показник є нижчим рівня 2014 року [1; 2]. Це пояснюється коливанням вартості національної валюти.

Зростання виробничих і фінансових показників певною мірою залежить від рівня державної підтримки. Так, згідно проаналізованих джерел [2], фінансова підтримка підприємств АПК Вінницької області була наступною. У 2016 році на здешевлення кредитних ресурсів, залучених для проведення комплексу польових робіт, використано 32,9 млн грн для 47 підприємств. Перевага з відшкодування відсотків надавалась малим та середнім підприємствам та підприємствам, які займаються тваринництвом. Даною підтримкою скористалися 47 підприємств, з яких більше половини віднесені до вказаної категорії, однак лише два підприємства області отримали кошти на часткове відшкодування вартості закуплених нетелей в сумі 224,8 тис. грн.

З обласного бюджету фінансувалися Програма розвитку особистих селянських, фермерських господарств, кооперативного руху на селі та дорадництва. Пільгове кредитування отримали 5 фермерських господарств, 3 особистих селянських господарства та 1 переробне, на що було виділено 1,5 млн грн. Здійснено часткове відшкодування витрат на устаткування для індивідуального доїння або холодильне обладнання 254 фізичним особам на суму 820 тис грн. За іншими програмами з Державного бюджету частково відшкодовано вартість 90 закуплених нетелів для 2 підприємств АПК на суму 224,8 тис. грн. бюджетний аграрний діловий активність

На 2017 рік для фінансової підтримки аграрного сектору Вінницької області передбачено стимулювання розвитку АПК і вже сформовано базу для підтримки тваринництва, садівництва і сільгоспмашинобудування. Дотації йдуть на створення нових робочих місць, доданої вартості, інфраструктурні проекти і переробку. Основні напрямки використання коштів державної підтримки: на стимулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, зокрема тваринницької продукції, садівництва, виноградарства та овочівництва шляхом повернення сплаченого податку на додану вартість; на часткове відшкодування придбаної техніки вітчизняного виробництва; на часткове відшкодування банківських відсотків по залучених кредитах; на часткове відшкодування закуплених високопродуктивних нетелів та корів; на державну підтримку розвитку садівництва [3].

За 9 місяців 2017 року з обласного бюджету виділено 2,146 млн грн, в тому числі майже 1 млн грн на відшкодування вартості доїльних апаратів та 1,150 млн грн на кредитування фермерів, діє програма компенсації часткової вартості сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, на яку передбачено 1,5 млн грн.

Ця інформація, звичайно, має позитивний характер, однак у Вінницькій області, ^ за даними статистики [1], наведеними у таблиці 2, загальна кількість ^ сільськогосподарських підприємств складає 2,4 тис. На кінець 2015 року налічувалося ^ 1,735 тис. селянських фермерських господарств, з яких державною підтримкою

охоплена дуже незначна частина. На приватний господарський сектор підтримка до 2017 року взагалі не поширювалась. Напрошується висновок, що зростання показників розвитку сільськогосподарських підприємств області є результатом більш умілого менеджменту, управлінських рішень керівників цих підприємств.

Державна допомога на даний час носить більше декларативний характер, а, зважаючи на відміну спрощеного режиму оподаткування сільського господарства, особливо у частині ПДВ, компенсація за рахунок бюджетних дотацій не виконує своєї ролі. Згідно з наведеними даними Мінагрополітики [3] про стан виплати бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції (за квітень-вересень 2017 року), на Вінницьку область виділено 37,767 тис грн (1,67% загальних виплат) дотацій, а усього по Україні - 2,315 млн грн. До реєстру одержувачів дотації станом на липень поточного року було включено лише 167 господарств області, тоді як чинний раніше механізм передбачав автоматичну компенсацію усім платникам ПДВ.

Окрім прямого фінансування, у області здійснювалась підтримка і за суміжними програмами, результати якої теж впливають на стан аграрних підприємств. У таблиці 3 наведено перелік програм та планове і фактичне фінансування за ними.

Виходячи з умов Стратегії збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року, згідно рішення 38 сесії 6 скликання №893 від 24 червня 2015 р. Вінницької обласної ради, на сільське господарство покладається багато надій. Разом з тим, сподівання самих аграрних підприємств щодо перспектив розвитку їх ділової активності мають прогнозовану динаміку. За даними, наведеними на сайті Державної служби статистики [1], господарствами очікується зниження ділової активності через ряд факторів (рис. 1).

Таблиця 3 Фінансування розвитку АПК Вінницької області на 2016 р., тис. грн

У 2017 році, у порівнянні з 2010 роком, змінилося значення факторів, які стримують сільськогосподарське виробництво. Насамперед, респонденти відзначили, що розвиток виробництва не стримують якісь суттєві фактори, і частка такої оцінки зросла у 3 рази. На стабільному рівні знаходиться оцінка погодних умов. Через цінову нестабільність спостерігається недостатній попит, що погіршився за досліджуваний період на 20%, аналогічна ситуація й з оцінкою недостатності фінансування. Найбільше розчарування викликають недостатність матеріалів та комплектуючих, що, у свою чергу, пов'язано з фінансовими обмеженнями.

Загалом, хоч Вінницька область демонструє успішні результати господарювання, не можна сказати, що вони безпосередньо залежать від обраної політики управління галуззю та рівня державної бюджетної підтримки. Вплив рішень уряду на діяльність аграрних підприємств відбувається швидше опосередковано, через проекти формування належної інфраструктури, інформування виробників щодо перспектив збуту різних видів продукції, формування системи логістики тощо. У цьому плані Вінницька область не є винятком - такий стан спостерігається у всіх аграрних областях. Тому заслуги розвитку аграрного виробництва області є наслідком самостійної ініціативної діяльності як сільськогосподарських підприємств, так і індивідуальних підприємців.

Поділяючи думку окремих науковців [5], вважаємо, що в цих умовах розвиток аналітичного забезпечення управління аграрним сектором Вінницької області потребує розробки загальної моделі обліково-аналітичного забезпечення стратегічного управління аграрними підприємствами із застосуванням системного підходу, зокрема побудови стратегічної інформаційної системи для сприяння підвищенню ефективності стратегічного менеджменту шляхом забезпечення кристалізації взаємозв'язків між поставленими стратегічними цілями і системою аналітичних показників; встановлення взаємозалежності між тактичними векторами бізнесу й обраною стратегією; моніторингу кількісних і якісних параметрів реалізації стратегії як на мікро-, так і на макрорівнях.

^ Висновки. На підставі аналізу стану аналітичного забезпечення управління аграрними підприємствами Вінницької області нами зроблено наступні висновки. к- 1. За підсумками останніх років Вінницька область є лідером сільськогосподарської економіки України за багатьма показниками розвитку й інвестування. В області почали спрацьовувати чинники, які формувалися протягом тривалого часу: сучасні технології, нова агротехніка, насінництво, система організації аграрного бізнесу.

2. Дослідження поняття “аналітичне забезпечення управління” з розглянутих нами наукових джерел тяжіє, насамперед, до обліково-аналітичної сфери. Нами виділено наступні методологічні складові цього процесу: формування прозорого інформаційного середовища ринку; склад системи інформаційного забезпечення; використання новітніх інформаційних технологій та інтегрально-комплексного оцінювання; система управління потоками економічних ресурсів та продовольства; джерело формування доданої вартості. Дано визначення аналітичного забезпечення управління як інформаційної складової, врегульованої нормами права, виконавчої, розпорядчої, координуючої і контрольної діяльності органів влади щодо управління фінансово-економічною сферою аграрних підприємств.

3. За результатами аналізу заходів державної підтримки сільського господарства Вінницької області встановлено, що державною підтримкою охоплена дуже незначна частина сільськогосподарських підприємств, а на приватний господарський сектор підтримка до 2017 року взагалі не поширювалась. Тому зростання показників розвитку сільськогосподарських підприємств області є скоріше результатом умілого менеджменту, управлінських рішень керівників цих підприємств. Вплив рішень уряду на діяльність аграрних підприємств відбувається швидше опосередковано, через проекти формування належної інфраструктури, інформування виробників щодо перспектив збуту різних видів продукції, формування системи логістики тощо.

Зважаючи на ряд негативних факторів, основними напрямами розвитку аграрних підприємств Вінницької області мають бути: рівноважна конкуренція для підприємств малого та середнього бізнесу з обмеженням повноти діяльності агрохолдингів; упорядкування питання власності на землю, яке через невирішеність стримує стратегічне планування та відповідні реформи; першочергового значення набуває підтримка малих підприємств та розвиток ринкової інфраструктури для них: випуск малої техніки, доступність кредитних ресурсів, консультативна та фінансова допомога.

4. Встановлено, що ефективне управління є запорукою стабільного зростання виробництва. Провідним фактором впливу на його ефективність є аналітичне забезпечення, яке дає можливість через застосування методів аналізу здійснити реальну оцінку окремих складових бюджетної підтримки аграрних підприємств області, визначити за даними статистичного спостереження тенденцію щодо ділової активності сільськогосподарських підприємств з урахуванням регіональних особливостей, здійснити вплив на управління сільськогосподарським виробництвом, проаналізувавши та врахувавши зарубіжний досвід, через визначення позитивних та негативних факторів, що формують систему АПК Вінницької області.

Подальшими напрямами дослідження є наукове формування практичних рекомендацій щодо окремих напрямків удосконалення Стратегії розвитку сільського господарства Вінницької області на перспективу до 2020 року.

Список використаних джерел

1. Сирцева С.В. Методичні підходи до формування обліково-аналітичного забезпечення системи управління аграрними підприємствами. / С.В. Сирцева // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2015. - Вип. 2 (1.1). - С. 85-93.

2. Бруханський Р. Стратегічна обліково-аналітична система аграрних підприємств: вимоги, користувачі, суб'єкти генерування інформації / Р. Бруханький // Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовах глобалізації. - 2016. - Вип. 1. - С. 5-14.

3. Соловйов А.І. Теоретичне обґрунтування та розробка концепції інфокомунікаційної субсистеми підсистеми управління аграрними виробничими структурами / А. І. Соловйов // Економічний простір. - 2017. - № 117. - С. 204-213.

4. Калетнік Г.М. Трансформація економічного розвитку системи АПК регіону в ринкових умовах господарювання. Колективна монографія. - Під заг.ред. Мазура А. Г. - Вінниця, ТОВ “Меркьюрі-Поділля”, 2014. - 376 с.

5. Кропивко М.Ф. Напрями реформування системи управління аграрним сектором в умовах децентралізації влади та розвитку євроінтеграційних процесів / Кропивко М.Ф. // Економіка АПК. - 2016. - № 6. - С. 26 - 29.

6. Правдюк Н.Л., Правдюк О.Л. Модифікації механізму підтримки аграрної сфери: зарубіжний та вітчизняний досвід // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки. За ред. М.Ф. Кропивка. Том 6. - 2012. - №12(18). - С. 355-366.

7. Кривець Ю.М. Сутність та ідентифікація категорії корпоративного управління аграрними підприємствам. / Ю.М. Кривець // Економіка та держава. - 2016. - № 4. - С. 61-63.

Анотація

Висновками з даного дослідження є визначення позитивних та негативних факторів, що формують систему АПК Вінницької області. Рекомендовано окремі напрями для урахування їх у Стратегії розвитку сільського господарства області на перспективу до 2020 року.

Ключові слова: аналітичне забезпечення, аграрні підприємства, управління, аграрна політика, Вінницька область, стратегія розвитку.

The article highlights the state of analytical provision of management of agrarian enterprises ofVinnytsia region. Since the region for a number of years holds the key position in Ukraine, analysis of the trends and factors of its development demands scientific study, systematization and extension of better experience.

Keywords: analytical support, farms, management, agricultural policy, Vinnytsia region, development strategy.

В статье освещено состояние аналитического обеспечения управления аграрными предприятиями Винницкой области. Поскольку область занимает ключевые позиции в Украине, анализ тенденций и факторов развития требует научного обоснования, систематизации и распространения лучшего опыта.

Установлено, что эффективное управление является залогом стабильного роста производства. Исследованы также отдельные составляющие бюджетной поддержки аграрных предприятий области. По данным статистического наблюдения проанализированы ожидания сельскохозяйственных предприятий по их деловой активности в 1 квартале 2017 года с интерпретацией на региональные особенности. Описаны также зарубежный опыт | влияния управления на сельскохозяйственное производство.

Ключевые слова: аналитическое обеспечение, аграрные предприятия, управления, аграрная политика, Винницкая область, стратегия развития.

Размещено на Allbest.ru