Енергетичні транзити як предмет дослідження суспільних наук

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Енергетичні транзити як предмет дослідження суспільних наук Стаття підготовлена у рамках виконання науково-

дослідної роботи «Моделі національної консолідації України (на прикладі політики енергоефективності та енергозбереження)»

Стойко О. М.,

доктор політичних наук, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (Україна, Київ),

Охарактеризовано явище енергетичного транзиту, зокрема у контексті урбаністичного розвитку, та виділено три його ключових аспекти: інститути (рівні), інтереси (актори), ідеї (соціальна динаміка). Проаналізовано особливості підходів політології, соціально-економічної географії та планування до розуміння енергетичного транзиту. Ці три дисципліни зробили значний внесок в обговорення енергетики не лише в урбаністичних та регіональних дослідженнях, але також суспільних науках загалом. Відзначено, що більшість напрямів досліджень, що займаються енергетикою та урбаністичними змінами, схильні зберігати штучний поділ між соціальними та технічними науками, фокусуючись на технологічних інноваціях, ігноруючи соціальні умови, в яких вони реалізуються.

Ключові слова: енергоефективність, енергетика, транзит, простір, урбанізація, технологія.

енергетичний транзит урбаністичний економічний

Енергетичний транзит - радикальний, системний і керований перехід до більш стійких чи ефективніших моделей забезпечення і використання енергії, є однією з основних глобальних проблем, з якими стикнулося людство. При цьому міста, в яких споживається дедалі більша частка енергоресурсів, розглядаються одночасно як ключова ціль енергетичного транзиту, і як основний інструменту його реалізації. Зміни в енергетичній сфері, окрім дискусій про кліматичні зміни, забезпечення енергоресурсами та доступність енергії, породжують соціальні та політичні проблеми для міст, суспільств та державної політики, що, в найкращому випадку, побіжно розглядаються у контексті енергетичного транзиту, вузьких секторальних досліджень (транспорт, житлово- комунальне господарство, промисловість) з акцентом на національному чи міжнародному вимірі. Однак важливо зазначити, що процес енергетичного транзиту та зміни в енергетичних системах загалом мають значний вплив на соціальні, політичні та урбаністичні процеси, які отримали менше уваги, ніж заслуговують.

Можна виділити такі ключові аспекти енергетичного транзиту [19]:

Інститути - виклики на мезо- і макрорівні переходу. Як одна з ключових для суспільства технічних інфраструктур, енергетична система формується у результаті комплексної взаємодії соціальних, економічних, технологічних і політичних чинників. Вона не зумовлена лише індивідуальним технологічним розвитком та відповідними моделями генерації енергії, її розподілу та споживання. Будучи великою соціально- технічною системою, вона значною мірою залежить від інституційних рамок, що управляють цими процесами і будь-який середньо- чи довгостроковий енергетичний перехід тісно пов'язаний з фундаментальними процесами інституційної зміни. Найбільш важливі проблеми на цьому рівні включають інституційну інерцію та ефект блокування, координацію діяльності і взаємодії трансформаційного процесу на різних рівнях управління.

Інтереси - диспозиції акторів та переговори щодо конфліктних цілей. Як соціальний і політичний процес, трансформація енергетичної системи сформована нормативно, оскільки характеризується такими цілями як забезпечення постачання, регіональна самодостатність, екологічна надійність тощо. Переговори щодо цих цілей та відповідна політика пов'язані з переконаннями, цінностями та інтересів залучених осіб. Це арена дискусій та процесів на мікрорівні вимагає консолідації зусиль та визначання порядку денного, відповідно, підкреслює важливість інтересів та цінностей, позицій і стратегій акторів для їх артикуляції.

Ідеї - соціальна динаміка бачень та очікувань акторів. Якщо узгодження інтересів та цінностей традиційно привертає значну увагу у дослідженнях конструктивістів-технологів, то дедалі більше учених підкреслює важливість бачення та очікувань акторів, зокрема у формуванні нових технологічних систем. Високі очікування та від розподільчого потенціалу нових технологій для більш стабільної енергетичної системи свідчать про важливість цього виміру для сучасної енергетичної політики. Такі очікування, які поділяються значною часткою акторів, виступають у ролі спільної валюти між різними сферами та громадами. Аналіз бачення та очікувань акторів у трансформації енергетичної системи вимагає дослідження їх роль у створенні та стиранні залежності від пройденого шляху, їх потенціалу в управлінських процесах.

Останні дослідження про міста та їх інфраструктуру (у тому числі енергетичну) мають новаторський характер, аналізуючи роль простору у соціально-технічних транзитах, однак так було не завжди. Мережеве місто може сьогодні обмежувати сучасне суспільство [7], проте останнім часом міста - і місця загалом - переважно ігноруються у дослідженнях науки та технології. Для більшості цих вчених міста були лише місцем, а не фокусом досліджень соціально-технічної системи. Вони також майже не намагалися осмислити відносини між містом, технологіями, практиками та навколишнім середовищем, незважаючи на універсальне визнання важливості інфраструктури для міського розвитку.

Історики, які досліджували еволюцію міста і технологій, були першими, хто вказав і дослідив взаємовідносини між містами і їх соціально-технічними системою, що забезпечує енергією, водою чи санітарними послугами. У кінці 1960-х з'явилася праця Л. Мамфорда «Міф машини. Техніка і розвиток людства» [16]. Згодом з'явилися дві знакові публікації у «Журналі міської історії», одна з яких аналізувала вплив технологій на формування міста [20], а друга - «Місто і технологія» [17] - розглядала роль політики і культури у формування міської технологічної системи. Ці та інші насамперед емпіричні дослідження демонстрували невідповідність схеми міської інфраструктури окремим положенням функціоналізму, ринкової логіки та технологічному детермінізму, та залежність від численних політичних, культурних, економічних, екологічних чинників, характерних для кожної місцевості [21].

Однак цей історичний підхід до розуміння формування сучасної міської структури не намагався побудувати загальної моделі наукового пояснення відносин між містом та його соціально-технічною системою. Винятком стала праця Т. Хаджа [10] про електрифікацію США, Великобританії та Німеччини у кінці XIX - на початку XX ст., в якій він запропонував поняття «регіональний технологічний стиль» для пояснення різних траєкторій розвитку територій, та новаторська на той час праця М. Мелозі «Санітарне місто» [15], що досліджує розвиток водопостачання, відведення стічних вод та утилізації твердих відходів у США починаючи з часів колоніалізму.

Місто також перебуває у центрі уваги останніх досліджень про просторовість соціально-технічних мереж. Інфраструктура стала популярним інструментом для розуміння значення міських умов у сучасному мінливому світі. Реформи житлово-комунального господарства, зміна клімату та формування мережевого суспільства активізували дискусії про міську інфраструктуру між географами, міськими соціологами, політологами та істориками-екологами. Разом вони запропонували новий підхід до просторового виміру соціально-технічної системи і збагатили наукові дослідження проблематикою простору, місця і масштабу, що раніше ігнорувалася.

Їхні праці відкидають спрощене розуміння місць як таких, що зводяться до об'єктів, юрисдикції над територією чи рівня управління. Замість цього стверджується, що, по-перше, місто є як продуктом, так і посередником у соціально-матеріальних процесах. Такий коеволюційний підхід допомагає зрозуміти не лише як соціально-технічна система впливає на процеси урбанізації, але і навпаки - як міські умови та зміни визначають соціально-технічні зміни. По-друге, місто розглядається як багатоаспектний об'єкт: воно може бути актором політики, площадкою для експериментів чи мережею соціально-технічних відносин. По-третє, відносини між містом та його інфраструктурою є цілком політичними [14]. Соціально-технічні зміни ніколи не є однозначно позитивними і приносить більшу вигоду одним соціальним групам, ніж іншим. Тому вченим слід звернути увагу на суперечності і конфлікти у ході трансформації міської інфраструктури. По-четверте, слід брати до уваги динаміку масштабу та політику соціально-технічних систем, що передбачає вивчення змін у відносинах місцевих, регіональних, національних та міжнародних структур і шляхів їх формування.

Просторовий вимір енергетичних систем, так само як їх трансформація, розглядається у соціально- економічній географії, політології та плануванні. Ці три дисципліни зробили значний внесок в обговорення енергетики не лише в урбаністичних та регіональних дослідженнях, але також суспільних науках загалом.

Соціально-економічні географи розглядають просторові аспекти енергетичних переходів і стверджують, що при цьому аналізуються не лише «розподіл діяльності, пов'язаної з енергетикою, у конкретному просторі», але також і «основоположні процеси, що зумовлюють появу цих моделей» [4, р. 333]. Вони вивчають включення енергетичних транзитів у ширший політичний та економічний контексти, які значною мірою впливають на перебіг та результати кожного переходу. Сучасні тенденції, такі як зміна клімату та скорочення природних ресурсів, зумовили дедалі більший інтерес до енергетичних питань у сфері соціально-економічної географії [3]. Ключові питання, що розглядаються географами, включають матеріальність, соціальне конструювання, представництво, розподіл та присвоєння енергетичних ресурсів [9]. Понад те, географи-енергетики мають справу з геополітичним вимірами, такими як глобальна політекономія енергетичного сектору та міжнародні енергетичні відносини, а також досліджують роль масштабу в управлінні енергетикою [2]. Місцевий та регіональний вплив на структурні зміни на енергетичному ринку, такі як енергетична бідність, є новим напрямом для географів-енергетиків [6]. Крім того, економічні географи також активно досліджують інновації в енергетичному секторі. З огляду на широкий спектр проблем та підходів єдиний науковий підхід в географії енергетики відсутній, що дає підстави С. Джасто стверджувати, що цей напрям досліджень залишається недостатньо осмисленим [11, р. 547]. Загалом географія енергетики допомагає зрозуміти соціальне продукування простору через енергетичні транзити, включаючи вплив нерівномірного просторового розвитку, роль масштабу та соціально-просторову матеріальність енергетики.

У політології дискусії про енергетику міста й управління кліматом почалися майже десятиліття тому. Хоча багато публікацій має описовий характер та орієнтовані на розробку рекомендацій щодо реалізації державної політики у цій сфері, вони зробили значний внесок у наукові дискусії про енергетичні переходи [1]. Нові форми управління, такі як «управління через експеримент» [5] та взаємодія між міським (локальним), національним та міжнародним рівнями енергетичної політики також є предметом аналізу.

Подальші дослідження допомогли зрозуміти інституціоналізацію та результати енергетичного управління. Численні дослідження конкретних випадків трансформації міського управління через політику захисту клімату та забезпечення енергетичної ефективності дають змогу зрозуміти різноманіття місцевого та регіонального контексту енергетичних переходів [8]. На додаток роботи про міста-регіони та міські мережі [13] досліджують просторовий масштаб енергетичних транзитів поза рамками окремих міст. Нарешті, критичне осмислення таких ключових слів як «розумне», «стійке», «низьковуглецеве» місто стимулюють дискусії про енергетичні транзити, зокрема щодо їх цілей з огляду на різні науково-теоретичні підходи, такі як багаторівневе урядування [12] та керованість [18]. Таким чином політологічна література підкреслює міський та регіональний вимір енергетичного транзиту та аналізує результати запровадження нових форм державного управління.

У плануванні дискусії про енергетичні транзити переважно зосереджені навколо різних проблем міського та регіонального планування, зумовлених дедалі більшою часткою енергії, отриманої від відновлювальних джерел [22]. Ключовими питаннями є участь та нові інституційні домовленості щодо нових вітряних ферм, сонячних парків та біогазових заводів.

Отже, ці три напрями досліджень просторового виміру енергетичного транзиту - соціально-економічна географія, політологія та планування - відрізняються і рідко пов'язані одне з одним. Енергетика є новим напрямом досліджень для усіх цих трьох дисциплін, зумовлюючи відмінності у підходах та необхідність вироблення спільної теоретичної бази. Можна виділити три перспективних напрями у дослідженнях просторового виміру енергетичного транзиту, спільних для цих наук. Перший аналізуватиме продукування простору та нерівномірний просторовий розвиток у ході енергетичного транзиту. Це включає аналіз регіонів переможців і невдах, появу нової політекономії енергетичного сектора та метаморфоз транзиту. Друга спільна тема стосується ремасштабуваня державного управління та взаємодії різних рівнів управління в енергетичному секторі. Вона передбачає аналіз зв'язку між місцевими енергетичними конфліктами, енергетичною політикою держав та глобальними інтересами; і розподілу енергії між місцевою, регіональною, державною та наднаціональною владами. Третьою темою є матеріальність енергетичного транзиту, включеного в певний енергетичний ландшафт та фізичну інфраструктуру.

Разом ці напрями досліджень дійшли спільних висновків, зокрема про: взаємний вплив між енергетикою та урбанізацією; важливість міст-регіонівтаїх мешканців в енергетичному метаболізмі сучасних суспільств; значущість простору для навколишнього середовища та структури міста у постачанні та використанні енергії в урбанізованих регіонах; зростаючу спроможність урбанізованих акторів управляти чи впливати на зміни, пов'язані з енергетикою; важливість міст як місць для енергетичних інновацій; важливість інфраструктури як впливово інструменту енергетики.

Тим не менше, більшість напрямів досліджень, що займаються енергетикою та урбаністичними змінами, схильні зберігати штучний поділ між соціальними та технічними науками, фокусуючись на технологічних інноваціях, необхідних для досягнення визначених енергетичних цілей, ігноруючи соціальні умови, в яких ці інновації набувають значення і вводяться у соціальну практику; або ж на вивченні соціально- політичних ресурсів та форм колективної діяльності, ігноруючи матеріальність соціально-технічних систем та інфраструктури, що формують колективну діяльність людства та сформовані нею.

Список використаних джерел

Betsill М., Bulkeley Н. Looking back and thinking ahead: A decade of cities and cimate change research П Local Environment. - 2007.-Vol.12, №5. - P.447-456.

Bosse G. The EU's geopolitical vision of a European Energy Space: When «Gulliver» meets «White Elephants» and Verdi's Babylonian king // Geopolitics. -2011. - Vol.16, №3. - P.512-535.

Bouzarovski S. East-Central Europe's changing energy landscapes: A place for geography П Area. - 2009. - Vol.41, №4. - P.452-463.

Bridge G., S. Bouzarovski M. Bradshaw, Eyre N. Geographies of energy transition: Space, place and the low-carbon economy П Energy Policy. -2013. -Vol.53. -P.331-340.

Bulkeley H., Castan Broto V., Edwards G. A. An urban politics of climate change. Experimentation and the governing of socio-technical transitions. - Abingdon, New York: Routledge, 2014.

Buzar S. Energy poverty in Eastern Europe. Hidden geographies of deprivation. - Aldershot: Ashgate, 2007. - 190 p.

Collier S. J., Ong A. Global assemblages. Technology, politics, and ethics as anthropological problems. - Malden: Blackwell, 2005. - 494 p.

Emelianoff C. Local energy transition and multilevel climate governance: The contrasted experiences of two pioneer cities (Hanover, Germany, and Vaxjo, Sweden) // Urban Studies. - 2014. - Vol.51, №7. -P.1378-1393.

Huber M. T. Enforcing scarcity: Oil, violence, and the making of the market // Annals of the Association of American Geographers. -

-Vol.101, №4. - P.816-826.

Hughes T. P. Networks of Power. Electrification in Western Society, 1880-1930. - Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1983. - 474 p.

Jiusto S. Energy transformations and geographic research / Castree N., Demeritt D. A. Companion to environmental geography. - Malden: Wiley-Blackwell, 2009. -P.533-551.

Kern K., Bulkeley H. Cities, europeanization and multi-level governance: Governing climate change through transnational municipal networks ll Journal of Common Market Studies. - 2009. - Vol.47, №2. -P.309-332.

Lee T., van de Meene S. Who teaches and who learns? Policy learning through the C40 cities climate network // Policy Sciences. -

-Vol.45, №3. - P.199-220.

McFarlane C., Rutherford J. Political infrastructures: Governing and experiencing the fabric of the city // International Journal of Urban and Regional Research. -2008.- Vol.32, №2. - P.363-374.

Melosi M. V. The sanitary city. Urban infrastructure in America from colonial times to the present. - Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2000. - 354 p.

Mumford L. The myth of the machine. Technics and human development. - New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1967. - 352 p.

Rose M. H., Tarr J. A. The city and technology. Introduction // Journal ofUrban History. - 1987. - Vol.14, №1. - P.3-6.

Rutland T., Aylett A. The work of policy: Actor networks, govemmentality, and local action on climate change in Portland, Oregon // Environment and Planning D: Society and Space. - 2008. - Vol.26, №4. - P.627-646.

Schreuer A., Rohracher H., Spaath P. Transforming the energy system: the role of institutions, interests and ideas // Technology Analysis & Strategic Management. -2010. -Vol.22, №6. - P.649-652.

Tarr J. A. The seperate vs. combined sewer problem: A case study in urban technology design choice // Journal of Urban History. - 1979,- Vol.5, №3. - P.308-339.

Tarr J. A., Dupuy G. Technology and the rise of the networked city in Europe and America. - Philadelphia: Temple University Press, 1988. - 339 p.

Toke D. Ecological modernisation and renewable energy. - Basingstoke: Palgrave Macmillan. 2011. - 202 p.

Размещено на Allbest.ru