Методика визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетиці: КЕС, ТЕЦ, ВЕС та інше

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетиці: КЕС, ТЕЦ, ВЕС та інше



Вступ

економічний капітальний енергетика

На сучасному етапі загальний технічний стан електроенергетики в Україні незадовільний. Це пов'язано із тим, що впродовж десятиріч практично не проводилась модернізація енергетичного господарства. Внаслідок цього понад 20% енергетичного устаткування повністю зношене, 70% його відпрацювало свій ресурс.

У процесі матеріалізації капітальних вкладень відтворюються силові та робочі машини, транспортні засоби, будівлі, споруди й інші засоби виробничого і невиробничого призначення. У такий спосіб капітальні вкладення через певний відтинок часу переходять у виробничі фонди, які долучаються до виробництва і дають ефект. Економічну ефективність капітальних вкладень визначають з метою обґрунтування напрямів і виявлення найвигіднішого варіанта будівництва нових або розширення й реконструкції діючих комплексів, нових технологічних процесів, комплексу машин. Основою оцінки доцільності капітальних витрат слугують порівнювання вигідності за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найкращого з кількох варіантів капітальних вкладень.



1. Поняття економічної ефективності та її показники

Ефективність оцінюється порівнянням ефекту з затратами на його досягнення.

Економічна ефективність виробництва означає результативність виробничого процесу. Сутність проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в тому, щоб кожну одиницю трудових, матеріальних і фінансових затрат досягти максимально можливого росту випуску продукції, збільшення суми прибутку, підвищення рентабельності виробництва.

Методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень передовсім включає загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі:

- по-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за розробки різних проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних засобів; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства;

- по-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить приріст прибутку;

- по-третє, з метою всебічного обгрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) - капіталомісткість. Окрім узагальнених до системи входять такі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; матеріаломісткість, собівартість, якість і технічний рівень продукції; величина соціального ефекту (порівняно із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища;

- по-четверте, при визначенні ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу.

Економічну ефективність виробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їхньої абсолютної та порівняльної економічної ефективності.

При оцінках ефективності на стадіях прийняття окремих проектних рішень, наприклад, при розгляданні питань про доцільність будівництва того чи іншого типу електростанції, реконструкції діючого виробництва, модернізації обладнання тощо, визначається ефективність капітальних вкладень в прийняте рішення.

Розрізняють загальну (абсолютну) та порівняльну ефективність капітальних вкладень.

Загальна ефективність визначається для оцінки напрямків капітальних вкладень. Вона показує абсолютну величину ефекту у цілому по об'єкту капвкладень.

Порівняльна ефективність визначається для визначення найбільш ефективного варіанту конкретного господарського рішення.

Визначення загальної (абсолютної) економічної ефективності капвкладень основане на розрахунках показників загальної ефективності і на порівнянні їх з нормативними і аналогічними показниками за попередній період, а також з показниками ефективності виробництва передових підприємств.

Норматив загальної (абсолютної) ефективності для промисловості встановлено як: Е_н.а.п. =0,16; для будівництва як: Е_н.а.б. = 0,22.

Встановлені нормативи і для інших галузей народного господарства. В енергетиці, наприклад, він прийнятий рівним 0,1 (Е_н.а.п. = 0,1)

Е₀ = ДП / ДК, або (S₁ - S₂) / ДК, де ДП - приріст річного прибутку;

ДК - приріст капвкладень, які визвали приріст цього прибутку.

S₁, S₂ - річні виробничі витрати варіантів.

Значення Е₀ треба порівняти з нормативом загальної (абсолютної) ефективності Е_н.а.п., якщо Е₀ > Е_н.а.п., то розглянуті капітальні вкладення визначаються ефективними.

Розрахунки порівняльної ефективності проводяться при виборі з двох варіантів одного, найкращого.

Наприклад є два варіанта рішення: з капіталовкладеннями К₁ і К₂, і річними виробничими витратами S₁ і S₂. За умовою задачі К₁ < К₂, S₁ > S₂, необхідно розрахувати розрахунковий коефіцієнт річної економічної ефективності капіталовкладень (Е_р). Розрахунки будуть проводитись за формулою

Е_р = S₁ - S₂ / К₂ - К₁, якщо Е_р > Е_н, то найбільш вигідним варіантом буде вважатись той, що більш капіталомісткий.

Показником найкращого варіанту, визначеного на підставі розрахунків порівняльної економічної ефективності капвкладень, є мінімум приведених затрат. Приведені затрати (З_і) по кожному і-му варіанту являють собою суму собівартості і капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності в відповідності з нормативом ефективності: З_і = S _і + Е_н - К_і, де

К_і - капвкладення по і-му варіанту враховують не тільки виробничі, але й невиробничі вкладення (в будівництво житла, комунально-побутових підприємств, шкіл, лікувальних закладів т.д.), грн.;

S _і - собівартість того ж варіанту, грн./рік;

Е _н - нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капіталовкладень, (грн./рік) / грн.

2. Капітальні вкладення та капітальне будівництво в енергетиці

Розвиток енергетичної бази країни забезпечується будівництвом нових потужностей теплових, атомних та гідроелектростанцій, ліній електропередач, електричних та теплових мереж. На створення нових, а також розширення та реконструкцію діючих підприємств витрачаються значні матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Сукупність цих затрат в грошовому виразі називаються капітальними вкладеннями.

Розрізняють чотири види капітальних вкладень на будівництво:

- нове будівництво;

- розширення діючих підприємств;

- реконструкція;

- технічне переозброєння діючих енергопідприємств.

До нового будівництва відносять спорудження комплексу об'єктів основного, допоміжного, підсобного та обслуговуючого призначення знов споруджених енергетичних підприємств, будівель та споруд, яке здійснено на нових майданчиках з метою створення нової виробничої потужності. Якщо будівництво підприємства намічається виконувати позачергово, то до нового будівництва відноситься та слідуючи, до вводу в дію усіх запроектованих потужностей, передбачених проектом.

До розширення діючих підприємств відносяться будівництво нових та розширення існуючих окремих цехів та об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення на території діючих підприємств, або прилягаючих до них майданчиках, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

Реконструкція являє собою здійснювані по комплексному проекту перебудови цехів та об'єктив електростанцій, зв'язане з вдосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень НТП. Реконструкція здійснюється з метою збільшення виробничих потужностей, покращення якості та зміна номенклатури продукції в основному без збільшення кількості працюючих при одночасному покращенню техніко-економічних показників виробництва умов праці, охорони оточуючого середовища.

До технічного переозброєння діючих енергетичних підприємств відноситься комплекс по підвищенню техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та ділянок на основі впровадження передової техніки та технологій, механізацій та автоматизацій виробництва, модернізацій та зміни застарілого фізично зношеного обладнання новим, більш вдосконаленим. На відміну від реконструкцій технічне переозброєння проводиться, як правило, без розширення виробничих площ.

Джерелом планових капітальних вкладень є бюджетні асигнування, власні кошти підприємств та кредити банку.

При побудові електростанцій в склад капітальних вкладень входять наступні види затрат:

- на будівельно-монтажні роботи, зв'язані з підготовкою території будівництва з зведенням будівель і споруд, з монтажем обладнання;

- на придбання різних видів обладнання, інструмента та інвентарю, що входять до складу основних фондів;

- інші капітальні затрати (затрати на проектно-пошукові роботи, на утримання дирекції електростанції яка будується, та на авторський нагляд проектних організацій, на підготовку кадрів для експлуатації ЕС та ін)

Співвідношення між цими видами затрат називається технологічною структурою капітальних вкладень.

Прогресивність структури капітальних вкладень підвищується зі збільшенням долі затрат на обладнання.

В залежності від мети, для якої необхідно встановити капітальні вкладення, вони визначаються з різною точністю. Для орієнтовних розрахунків широко використовується показник питомих капітальних вкладень, показник ефективності капітальних вкладень. Цей показник характеризує значення капітальних вкладень, що приходяться на 1 кВт потужності ЕС.

К_пит = К_буд. / N_у; грн../кВт, де

N_у - установлена потужність ЕС, кВт або ГДж/год;

К_буд. - капітальні вкладення в будівництво, млн. грн.

Капітальні вкладення в потужності електростанції блочного типу можуть бути наближено розраховане за формулою:

К_ЕС = [К^г_бл + К^н_бл • (n_бл - 1)] • к_р.б.; млн..грн. де

К^г_бл - капітальні вкладення, яки зв'язані з установкою одного блоку, головного (першого), млн..грн.

К^н_бл - капітальні вкладення, яки зв'язані з установкою кожного наступного блоку, млн..грн.

n_бл - кількість блоків даного типорозміру, встановлених на ЕС.

Сучасні енергетичні підприємства складаються з багатьох окремих об'єктів. Їх будівництво, розширення, реконструкція, як правило, проводиться по єдиній проектно-кошторисній документації. Сукупність таких об'єктів, яки в комплексі забезпечують нормальну експлуатацію запроектованого підприємства, називають спорудженням (будівництвом). Враховуючи відносно довгій строк будівництва великих та складних енергоблоків, в їх складі виділяють окремі пускові комплекси та черги. Чергою будівництва промислового підприємства називається визначена проектом частина підприємства, яка забезпечує випуск продукції. Вона може складатися з одного або декількох пускових комплексів, під котрими розуміють сукупність об'єктів, яки забезпечують випуск продукції для даного пускового комплексу, та нормальні умови праці для обслуговуючого персоналу.

Новим є будівництво, здійснюване на нових майданчиках по першої початковій затвердженій технічній документації.

Перехідним будівництвом називається таке будівництво, яке передбачається продовжуватися в плановому періоді на підставі незмінної проектно-кошторисної документації, або заново затвердженою в встановленому порядку.

Капіталовкладення в будівництво електростанції блочного типу

Капіталовкладення в будівництво електростанції блочного типу визначаються за формулою

К_ЕС = [К^г_бл + (n_бл - 1)· К^н_бл] · К_р.б. млн. грн.

де:

К^н_бл, К^г_бл - капіталовкладення в головний і наступний блоки відповідно, млн. грн. (табл. 3);

n_бл - кількість блоків (табл. 3);

К_р.б. - поправочний коефіцієнт на територіальний район будівництва (табл.).

Тип блоку	Капіталовкладення, млн. грн.
	Тверде паливо	Газо-мазутне паливо
	Головний блок	Наступний блок	Головний блок	Наступний блок
К-160-130	40,6	17,7	38,8	14,5
К-200 (210) - 130	49,9	23,2	41,9	21,3
К-300-240	74,0	36,0	62,0	33,6
К-500-240	112,7	61,5	-	-
К-800-240	172,5	97	148,0	88,0

3. Облік чинника часу при техніко-економічних розрахунках

У техніко-економічних розрахунках доводиться порівнювати витрати в різні часові періоди або підсумовувати їх за визначений період. Тому в економічній практиці використовується приведення економічних величин (витрат, доходів, прибутку) із різних тимчасових періодів до довільно обраного моменту.

Приведення економічних величин різних років до визначеного основного року виконується з використанням фактора часу. Таким чином, категорія ефективності визначається не тільки такими факторами, як витрати і результати, а й фактором часу, тобто розташуванням у часі періодів здійснення витрат і одержання результатів, тривалістю й динамікою цих періодів.

Облік фактора часу здійснюється шляхом визначення втрат від тимчасового «омертвіння» частини капітальних вкладень у період будівництва об'єктів і зниження ефективності в період освоєння проектної потужності.

В інструкції береться коефіцієнт обліку фактора часу, тобто коефіцієнт приведення різночасних витрат, який дорівнює нормативу ефективності (норма прибутку), що відповідає нормативу дисконтування Е.

Норматив дисконтування прирівнюється до чистої процентної ставки Національного банку на довготермінові вклади. Розрізняють номінальний і реальний норматив дисконтування. Номінальний норматив Е_номвідповідає номінальному значенню банківської процентної ставки. Реальний норматив Е визначається з урахуванням інфляції.

Залежність між цінністю результату й датою його одержання, між оцінкою ресурсів і датою їхнього вкладення обчислюється за формулою:

де  - кількість років, що відокремлює витрати і результати відповідного року  від початку розрахункового року .

В енергетиці приводять капітальні вкладення до одноразових, а щорічні витрати - до сталих.

Приведені різночасні капітальні витрати здійснюються методом нарахування складних відсотків:

де  - капіталовкладення в рік приведення; - капіталовкладення в ; - термін будівництва;

 - норматив дисконтування; - рік приведення.

Вибір року приведення не впливає на співвідношення витрат варіантів, що порівнюються. Він може бути будь-яким календарним роком, але обов'язково однаковим для всіх порівнюваних варіантів. Зважаючи на те, що відлік амортизаційних відрахувань і капітальні вкладення в оборотні кошти з'являються до моменту закінчення будівництва, то найбільш правильним і зручним є приведення усіх витрат до моменту закінчення будівництва .

Якщо приводити витрати до моменту початку будівництва, то не буде відбитий факт заморожування капіталовкладень, який залежить від терміну будівництва. Якщо ж витрати приводити до кінця розрахункового терміну Т_, то не буде відбитий факт зниження приведених витрат, що характеризує неповне використання фондів у перші роки експлуатації.

Приведені щорічні витрати за часом підраховуються за формулою:

де  - приведені щорічні витрати;

 - збільшення щорічних витрат у рік t;

 - рік початку експлуатації;  - рік освоєння повної потужності об'єкта.

Аналогічними є і формули для приведення прибутку:

де  - збільшення прибутку в рік t.

Задача. Кошторисна вартість будівництва об'єкта складає К = 900 тис. грн. із розподілом по роках:

К₀ =100, К₁ = 200, К₂ = 250, К₃ = 350 тис. грн.

Витрати В = 225 тис. грн/рік зі зростанням по роках:

В₃ = 25, В₄ = 45, В₅ = 60, В₆ = 95 тис. грн/рік.

Приведені капітальні витрати до моменту закінчення будівництва й початку експлуатації:



Приведені річні витрати до того самого моменту:

Зі збільшенням терміну будівництва відбувається заморожування коштів, що призводить при приведенні витрат до року закінчення будівництва й початку експлуатації до зростання приведених капіталовкладень, а зі збільшенням термінів освоєння проектної потужності до зниження річних витрат.

При відсутності відомостей про динаміку зростання навантаження фактором часу зневажають.

Дія фактора часу проявляється ще й у тому, що однакові за сумою інвестиції, здійснені в різні періоди, мають різну суспільну цінність. Вигідніше витрати робити якнайпізніше, а результати одержувати якомога раніше.

З огляду на дію фактора часу вигідніше відкласти на пізніший термін витрати ресурсів або забезпечити такий їхній характер, при якому більша їх частина вкладалася б у пізніший період.

Менш вигідне вкладення зі зрушенням більшої частини витрат у початковий період і ще менш - раніше здійснення усіх витрат.

Очевидно, що результат вигідніше одержати скоріше. Тоді облік фактора часу можна подати як ліквідацію втрат часу або проведення заходів, спрямованих на наближення періоду одержання й реалізації результатів.

4. Визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетичні об'єкти

Основні принципи:

В умовах ринкових відносин існують різні форми власності - приватна, колективна; державна. При цьому можуть Використовуватись такі джерела фінансування капітальних вкладень:

- амортизаційні відрахування на реновацію (просте відтворення);

- позиковий капітал;

- залучені кошти споживачів;

- прибуток, який включається до тарифу в процесі його регулювання;

- централізоване бюджетне фінансування - для певного кола задач: соціальних, екологічних і т.і.

Перелічені джерела фінансування мають безпосередній або побічний вплив на прибуток.

У зв'язку з викладеним визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетичні об'єкти виходить із таких принципових положень:

- основними критеріями ефективності капітальних вкладень, є показники, які грунтуються на оцінці прибутку і рентабельності, що відповідають загальноприйнятим в країнах з ринковою економікою;

- норматив ефективності дорівнює нормі дисконтування (приведення різночасних економічних показників до початку розрахункового періоду - тобто до року, який передує початкові будівництва), яка приймається в залежності від конкретних умов і, як правило, відповідає процентній ставці Національного банку України на довготермінові вклади;

- обсяги капітальних вкладень і річних витрат виробництва визначаються, як правило, за діючими цінами, тарифами і нормативами (в розрахунках на віддалену перспективу - за прогнозними оцінками, які враховують тенденції зміни вартості обладнання, будівельно-монтажних робіт, палива);

- розрахунковий період приймається, як правило, рівним тривалості будівництва плюс 15 років, що відповідає термінові служби основного обладнання (з урахуванням його морального зносу);

- амортизаційні відрахування на реновацію визначаються з урахуванням їх дисконтування, тобто за формулою складних процентів;

- при виконанні розрахунків, як правило, слід враховувати інфляцію, а також невизначеність початкової інформації і обумовлений цим ризик.

Відповідно до галузевих методик визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетику ГКД 340.000.001-95 та ГКД 340.000.002-97 економічний результат капітальних вкладень в енергетичні об'єкти складається з доходу, що отримується від виробництва, передачі й розподілу енергії, а також від зниження витрат, обумовленого скороченням енергетичних втрат, підвищенням надійності енергопостачання споживачів, зменшенням експлуатаційних витрат.

Для обчислення критеріальних показників ефективності на кожен рік розрахункового періоду визначаються: балансовий прибуток, поточний річний чистий прибуток і чистий грошовий потік.

Балансовим (оподатковуваний) прибуток за рік t  (на прикладі енергосистем та електричних мереж) є різницею доходів і поточних річних витрат, а також амортизаційних відрахувань:

де  - надходження за передачу електроенергії та інші доходи (від продажу цінних паперів, здачі в оренду приміщень і т. ін.);  - витрати на експлуатацію мережі;  - вартість втрат електроенергії;  - амортизаційні відрахування на реновацію.

Поточний річний чистий прибуток  дорівнює балансовому прибутку за вирахуванням податку на прибуток і оплати відсотків за кредитом:

де  - податок на прибуток;  - оплата відсотків за кредитом.

Чистий грошовий потік  дорівнює алгебраїчній сумі усіх (як щорічних, так і одноразових) доходів (включаючи ліквідну вартість) і витрат за рік Я без урахування амортизаційних відрахувань:

де  - капітальні вкладення в році t;  - ліквідаційна (залишкова) вартість.

Приклад. Розрахуємо балансовий (оподатковуваний), поточний річний чистий прибуток та чистий грошовий потік енергетичного підприємства, виходячи з таких даних звітного року: надходження за передачу електроенергії та інші доходи,  = 78,8 млн грн; витрати на експлуатацію мережі  = = 52,4 млн грн; вартість втрат електроенергії становить 10% від витрат на експлуатацію; амортизаційні відрахування на реновацію  = = 12,8 млн грн; податок на прибуток  = 25% від оподатковуваного прибутку; ліквідаційна (залишкова) вартість основних фондів підприємства  = 1,8 млн грн; капітальні вкладення у звітному році  = 4,5 млн грн. Балансовий (оподатковуваний) прибуток за звітний рік дорівнює:

 = 78,8 - 52,4 - 0,10 * 52,4 -12,8 = 8,36 млн грн.

Поточний річний чистий прибуток дорівнює:

 = 8,36 - 0,25 * 8,36 = 6,27 млн грн.

Чистий грошовий потік дорівнює:

 =6,27 + 12,8 + 1,8 - 4,5 = 16,37 млн грн.



Висновок

Основні методичні положення щодо визначення доцільності інвестицій того чи того суб'єкта енергетики відображуються в узгодженій системі розрахунків і логічних дій, що здійснюються поетапно, у певній послідовності.

* Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на підставі наявних цифрових даних щодо всіх елементів, котрі входять до складу початкових капітальних витрат і початкового доходу підприємства.

* Другий етап: визначення здогадних і безпечних грошових потоків за кожний рік розрахункового періоду, ураховуючи всі види доходів підприємства, суми амортизаційних відрахувань і фактор еквівалента певності, абсолютне значення якого з кожним наступним роком зменшується.

* Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків із використанням її відсоткового чинника (коефіцієнта приведення).

* Четвертий етап: обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків та оцінка за методом застосування ЧТВ доцільності інвестицій з урахуванням ризику й інфляції та (або) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює нулю, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкладень.

В Україні існує значний потенціал використання НВДЕ (нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії). З іншого боку, проблеми ефективності використання традиційних джерел енергії в Україні стоять ще гостріше, ніж у світі чи країнах ЄС. Таким чином, Україна має нагальну потребу у переході до енергетично ефективних та екологічно чистих технологій, якими є, в тому числі, і НВДЕ.

Змінити ситуацію можна шляхом проведення відповідної енергетичної політики, вдосконалення нормативно-правової бази та залучення інвестицій у розвиток енергетики, як традиційної так й НВДЕ. Звісно, що цей процес не є швидким, але задля забезпечення майбутнього економічного процвітання України потрібно вже сьогодні активізувати вирішення цієї актуальної проблеми.



Джерела

1. Басова Т.Ф. Экономика и управление в энергетике: уч. пособ. / Т.Ф. Басова. - М.: Изд. Центр Академия, 2003

2. Електронний ресурс: офіційний сайт ДП «Енергоринок» www.er.gov.ua та irbis-nbuv.gov.ua/

3. Проскурня О.М., Ганус О.І. Економіка в енергетиці: навч. посіб. / О.М. Проскурня. - Х.: НТУ «ХПІ», 2012.

4. Визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетику. Методика. Загальні методичні положення. ГКД 340.000.001-95. Міненерго України. Київ, 1995

Размещено на Allbest.ru

...