Економічна ефективність виробництва продукції олійних культур у Херсонській області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР У ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Димов О.М.

Постановка проблеми. Ефективність аграрного виробництва визначається наявністю й станом усіх його факторів: земельних і трудових ресурсів, основних виробничих і оборотних засобів. Збільшити виробництво сільськогосподарської продукції до повного задоволення потреби населення неможливо без всебічного прискорення розвитку сільського господарства та зростання рівня економічної ефективності окремих його галузей. Виробництво білково-олійних культур і споживання білка є важливим показником рівня забезпеченості населення основними продуктами харчування. Протягом останніх двох десятиліть в Україні спостерігається стала тенденція до розширення посівних площ олійних культур, що зумовлено прибутковістю їх вирощування для аграрних підприємств, порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами.

Ефективність виробництва продукції рослинництва в цілому значною мірою залежить від дотримання сівозмін і структури посівних площ певних культур (у даному випадку мова йде про олійні) в загальній структурі посівів.

Олійні культури виробляють у багатьох країнах світу на всіх континентах, проте соняшник - здебільшого на Євразійському. При цьому Україні належить чверть світового виробництва соняшнику, а за обсягами експорту соняшникової олії наша країна посідає 1 місце в світі [16, р. 16-17].

Соя - культура багатопланового використання, яка забезпечує виробництво понад 400 видів продуктів, успішно вирішуючи проблему білка та рослинної олії. Вона також здатна підвищувати родючість ґрунту, залишаючи після збирання 60-80 кг/га біологічно фіксованого азоту, і тому є одним з кращих попередників для більшості сільськогосподарських культур. Зокрема, врожай зернових, посіяних після сої, підвищується на 15-20% [5, с. 97]. Соя стабільно користується попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, конкурентоспроможна культура. Завдяки високій рентабельності площа її посівів в Україні з 2000 по 2015 р. зросла з 60, 6 до 2158, 1 тис. га, або в 35 разів, в Херсонській області - відповідно з 16, 6 до 98, 5 тис. га (6 разів).

В умовах зрошення соя суттєво підвищує продуктивність. Так, якщо за період 2007-2015 рр. в Україні середня врожайність сої коливалась від 1, 2 до 1, 4 т/га і рівень урожайності при цьому залежав від кількості опадів та рівномірності їх випадання протягом вегетаційного періоду, то в Херсонській області при зрошенні середня врожайність за цей же період знаходилась у межах від 2, 9 до 3, 4 т/га, а окремі господарства щорічно отримують по 3, 5-4 т/га.

Разом з тим, дехто відстоює позицію скорочення площ під соєю та заміну її ріпаком, з 1 т насіння якого виробляють 380-400 кг олії та 500-550 кг шроту. Проте, на нашу думку, найближчим часом ріпак не зможе витіснити з сівозмін сою та соняшник, оскільки гарантовані врожаї насіння він може забезпечити тільки в умовах зрошення. Основні ж масиви ріпаку в південному регіоні розміщені в польових сівозмінах на богарних землях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика конкурентоспроможності агроформувань, економічної ефективності виробництва сільськогосподарських, і зокрема олійних, культур, розвитку ринку їх продукції, різних аспектів прибутковості й фінансової стабільності аграрних підприємств вже тривалий час широко й ґрунтовно досліджується в наукових працях таких вітчизняних вчених, як В.Я. Амбросов [1], В.Г Андрійчук [2], А.А. Бабич-Побережна [3], П.С. Вишнівський [4], Ю.О. Лупенко, В.Я. Месель-Веселяк [6, 10], О.О. Митче- нок [7], П.Т. Саблук [8], Д.Ю. Соловей [9] і зарубіжних науковців M. Hunter [12], W. Jaeger, R. Siegel [13], J. Mugabo [14], J. Vollmann [15] та інших дослідників.

Незважаючи на наявний науковий доробок, проблема економічної ефективності виробництва продукції олійних культур, особливо в практичному аспекті на регіональному рівні, не втрачає актуальності.

Постановка завдання. Виходячи з вищевикладеного, метою наших досліджень було вивчення тенденцій і виявлення впливу основних факторів на економічну ефективність виробництва продукції олійних культур на рівні регіону та визначення шляхів її підвищення. У процесі дослідження використано методи: монографічний, рядів динаміки, абстрактно-логічний, факторного аналізу, статистичних групувань, графічний, порівняльного аналізу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Херсонська область має сприятливі природно-кліматичні умови для вирощування всіх без винятку сільськогосподарських культур і зокрема олійних. Область у 2013 році зайняла 11 місце у виробництві валової продукції сільського господарства України з питомою вагою у 3, 9% до загального виробництва, в 2011 році посідала 9-10 місце з часткою 4, 3%.

Основою вітчизняного виробництва олійних культур є насіння соняшнику. Його частка у загальному виробництві цієї групи культур становить майже 70%. З розвитком ринкових відносин попит на соняшник і продукти його переробки істотно зріс як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Світове споживання соняшнику має тенденцію до зростання. Якщо у 2005-2006 маркетинговому році (МР) його споживання становило 29, 6 млн т, то останніми роками досягає 35, 7-38, 1 млн т. Ціна на насіння значно зросла, що зробило цю культуру однією з найрентабельніших (середня ціна на світовому ринку в 2014-2015 МР становила 441 дол. США, тоді як на сою - 435, на ріпак - 419 [16, р. 15]).

Однак, підтримання сталих валових зборів досягається виключно за рахунок посівних площ, тоді як урожайність залишається досить низькою.

Вирощування олійних культур є прибутковішим, порівняно з іншими культурами, Зростання їх виробництва пов'язане із зміною кон'юнктури ринку, вони, як правило, характеризуються 100% товарністю. Така ситуація на ринку стала важливим стимулом для розширення площ під олійними культурами в Херсонській області порівняно з 1990 р. у декілька разів (табл. 1). Зокрема зібрані площі соняшнику в 2014 р. становили 312, 4 тис. га.

Таблиця 1 - Динаміка виробництва продукції олійних культур у всіх категоріях господарств Херсонської області

*Джерело: Розраховано автором за даними статистичного збірника «Збір урожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду в Херсонській області у 2015 році» / [Відповідальний за випуск О.О. Бабенкова]. - Херсон: Головне управління статистики у Херсонській області, 2016. - 195 с.

Треба зауважити, що урожайність соняшнику на Херсонщині останніми роками не перевищувала в середньому 1, 2-1, 4 т/га, в основному через недотримання сівозмін і технологій його вирощування. За нашими ж розрахунками виробництво насіння соняшнику є прибутковим за врожайності не нижче 0, 8 т/га. А високорентабельною культурою соняшник стає за урожайності насіння більше 1, 5 т/га [11, с. 34]. Якщо собівартість соняшнику й надалі зростатиме, розширення його виробництва в Україні буде сповільненим.

Простежується також і тенденція до зростання зібраних площ ріпаку та сої. Так, у 2015 р. площа соняшнику, порівняно з 1990 р., зросла в 2, 7 раза, сої - в 9, 5, ріпаку - в 18 разів. Поряд із ростом зібраних площ помітна тенденція росту валового збору цих культур. Так, за рахунок збільшення площ посіву соняшнику на 191, 1 тис. га валовий збір зріс на 1663 тис. ц, за рахунок підвищення врожайності - на 2246 тис. ц. Аналогічно за рахунок збільшення площ посіву ріпаку на 31, 0 тис. га валовий збір його зріс на 409 тис. ц, за рахунок підвищення врожайності - на 161 тис. ц і за рахунок збільшення площ посіву сої валовий збір її зріс на 1348 тис. ц, за рахунок підвищення врожайності - на 1772 тис. ц.

Ріпак - культура, вимоглива до умов вирощування і потребує точного дотримання технологій виробництва [5, с. 97]. Це передбачає виробничі витрати (станом на кінець 2015 р.) при вирощуванні без поливу на рівні 4976-5380 грн/га, а при зрошенні - 7595-8000 грн/га. До того ж озимий ріпак підлягає ризику вимерзання в суворі за погодними умовами зими, а ярий зазвичай не забезпечує високих урожаїв.

На жаль, як видно з даних таблиці 1, зростання виробництва продукції олійних культур на Херсонщині відбулося екстенсивним шляхом, тобто за рахунок збільшення посівних площ. Більш радикальним і раціональним шляхом росту виробництва було б інвестування коштів у: впровадження нових сортів і гібридів олійних культур, зокрема з коротким періодом вегетації, у яких генеративний період розвитку відбувається за більш сприятливих погодних умов, ніж у пізньостиглих; застосування добрив, засобів захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів; удосконалення технологій вирощування культур.

Питома вага рослинництва у валовому виробництві сільськогосподарської продукції Херсонської області становить близько 76%. Основними вирощуваними культурами є зернові, технічні та овочеві. З 1990 р. по 2015 рік загальна посівна площа скоротилася на 194, 3 тис. га (табл. 2).

Таблиця 2 - Структура посівних площ сільськогосподарських культур у Херсонській області

*Джерело: Розраховано автором за даними статистичного збірника «Збір урожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду в Херсонській області у 2015 році» / [Відповідальний за випуск О.О. Бабенкова]. - Херсон: Головне управління статистики у Херсонській області, 2016. - 195 с.

Бентежить той факт, що частка кормових культур у структурі посівних площ області за вищезгаданий період знизилась у 7 разів, що опосередковано підтверджує слабкий розвиток тваринницької галузі та в подальшому несе загрозу для збереження й відтворення родючості ґрунтів за відсутності добрив, особливо органічних. Натомість суттєво (в 3 рази) зросли площі технічних культур, вирощування яких є більш прибутковим.

У порівнянні з 1990 роком, у 2015 р. в Херсонській області кількість внесених на 1 га поживних речовин зменшилась удвічі, що є негативним фактором, який веде до зниження врожаїв культур і виснаження ґрунтів. Таке різке зменшення пояснюється високою ціною на мінеральні добрива, які підприємства не можуть купувати в достатніх обсягах. Хоча, останніми роками й спостерігається тенденція до збільшення кількості внесених мінеральних добрив разом із удобреною ними площею (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесено у поживних речовинах на 1 га посівної площі, кг Ф Частка удобреної площі, відсотків

Рисунок 1. Внесення в ґрунт мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах Херсонської області

*Джерело: сформовано автором на основі даних статистичного бюлетеня «Про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів під урожай 1991-2015 років в сільськогосподарських підприємствах Херсонської області» / [Відповідальний за випуск О.О. Бабенкова]. - Херсон: Головне управління статистики у Херсонській області, 19912016 рр.

Ще гіршою є ситуація із застосуванням органічних добрив. Кількість їх, внесених на 1 га, зменшилась за цей же період у 64 рази, а частка удобреної ними площі - у 40 разів (рис. 2). Така ситуація є наслідком зменшення поголів'я великої рогатої худоби у підприємствах. Це суттєво здорожує виробництво сільськогосподарських культур, які потребують повернення у ґрунт винесених з урожаєм елементів живлення.

У кращих підприємствах області, де піклуються про нинішній і майбутній стан ґрунтів, завдяки дотриманню технологій вирощування культур виробництво є високорентабельним. Наприклад, у ДП «ДГ «Каховське» Інституту зрошуваного землеробства НААН під урожай 2015 року було внесено мінеральних добрив (у перерахунку на 100% поживних речовин) 3110 ц на площу 4482 га. Як результат - середня урожайність сої по господарству склала 38, 8 ц/га, соняшнику - 25, 0 ц/га, що вище, порівняно з середньою по Каховському району, відповідно на 2, 2-2, 4 ц/га (ріпак у підприємстві не вирощували).

Нині більшість господарників спрямовують своє виробництво по екстенсивному шляху розвитку, прагнучи збільшити обсяги сільськогосподарської продукції не за рахунок додаткових капіталовкладень на одиницю земельної площі, а за рахунок збільшення посівних площ при мінімізації витрат [9, с. 79]. Свої обмежені кошти вони вкладають, насамперед, у технічне забезпечення: пально- мастильні матеріали, техніку, її ремонт, постачання електроенергії тощо з метою зібрання врожаю з більшої площі. При цьому у них часто не залишається фінансів на технологічне забезпечення: добрива, засоби захисту рослин, насіння високих репродукцій, впровадження нових сортів і гібридів культур. Як наслідок - вирощеного врожаю недостатньо для окупності вкладених коштів, ведення виробництва на розширеній основі та підвищення його ефективності. Хоча слід враховувати й високий рівень ризикованості виробництва в зоні Південного Степу, якщо це виробництво ведеться в неполивних умовах, а також значний диспаритет цін на продукцію сільського господарства й інших галузей економіки.

Посівні площі в масштабах Херсонської області бажано залишити в наступних межах: ріпаку - 20-25 тис. га, соняшнику - 155-170, сої - 65-75 тис. га. Досягнувши рівня середньої врожайності ріпаку 1, 6-1, 7 т/га, соняшнику - 1, 81, 9 т/га, сої - 3, 5-4, 0 т/га, можна забезпечити потреби вітчизняних покупців і реалізовувати частину врожаю за межі України.

Аналіз економічної ефективності реалізації продукції олійних культур у сільськогосподарських підприємствах Херсонської області протягом 2010-2015 рр. показує, що в цей період змінювалася кон'юнктура ринку і цінова ситуація, внаслідок чого прибутковість виробництва характеризується строкатістю, проте виробництво всіх трьох культур у всі роки було прибутковим (табл. 3). Ціна і собівартість продукції синхронно зростали, за винятком 2013 р. Однак показники ефективності виробництва не завжди залежали від рівня урожайності культур. Під впливом співвідношення ціни реалізації та собівартості насіння рівень рентабельності виробництва у сільськогосподарських підприємствах протягом 2010-2015 рр. коливався в межах: ріпаку - 14, 5-56, 3%, соняшнику - 16, 4-84, 1, сої - 24, 5-76, 1%.

Таблиця 3 - Економічна ефективність виробництва і реалізації насіння олійних культур у сільськогосподарських підприємствах Херсонської області

*Джерело: Розраховано автором за даними статистичного бюлетеня «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств Херсонської області» за 2010-2015 рр. / [Відповідальний за випуск О.О. Бабенкова]. - Херсон: Головне управління статистики у Херсонській області, 2011-2016 рр. - С. 41-43.

Найбільшу масу прибутку з розрахунку на 1 га зібраної площі й на 1 ц продукції забезпечувало насіння соняшнику та сої. Найвищий прибуток з розрахунку на 1 га зібраної площі (909, 89 грн) забезпечило виробництво соняшнику в 2015 р., хоча всі три культури мали високі результативні показники. Отже, виробництво олійних культур є достатньо прибутковим, а прибуток - стабільним.

Аналіз структури витрат на виробництво насіння олійних культур у Херсонській області протягом 2009-2015 рр. показав, що питома вага прямих матеріальних витрат змінювалась наступним чином: у 2009 р. вона складала 63, 0-72, 6%, у 2015-му - 71, 4-76, 5%. Разом з тим зменшилась частка інших прямих витрат, а також суттєво - частка витрат на оплату праці (у 2009 р. - 6, 9-8, 6%, у 2015-му - 4, 4-4, 7%) (табл. 4). Це пов'язано з використанням орендованої техніки та залучених працівників, що дає можливість зменшити виробничі витрати, однак погіршує матеріальне становище власних працівників і соціальний стан села.

Таблиця 4 - Динаміка структури витрат на виробництво насіння олійних культур у Херсонській області, %

*Джерело: розраховано автором з використанням: Бюлетень про фінансово- господарську діяльність сільськогосподарських підприємств Херсонської області за 2009-2015 роки / [ред. В.А. Вознюк]. - Херсон: Головне управління статистики у Херсонській області.

За період 1990-2015 рр. питома вага кормових культур у структурі посівних площ Херсонської області знизилась у 7 разів, що в подальшому несе загрозу для збереження й відтворення родючості ґрунтів за низьких обсягів внесення добрив, особливо органічних. Натомість площі посівів олійних культур зросли від 2, 7 раза (соняшник) до 18 разів (ріпак), оскільки виробництво їх насіння є стабільним і прибутковим.

Найбільшу масу прибутку в досліджуваний період забезпечувало насіння соняшнику та сої в 2015 р. - відповідно 909, 89 і 843, 28 грн з розрахунку на 1 га зібраної площі та 343, 51 і 319, 17 - на 1 ц продукції.

Питома вага прямих матеріальних витрат за період 2009-2015 рр. зросла: при виробництві насіння сої на 3, 9 в.п., ріпаку - на 4, 2 і соняшнику - на 9, 2 в.п. Разом з тим частка витрат на оплату праці зменшилася, залежно від культури, на 2, 5-4, 0 в.п.

Шляхами підвищення ефективності виробництва насіння олійних культур мають бути оновлення матеріально-технічної бази; впровадження нових сортів і гібридів; застосування мінеральних і органічних добрив в науково обґрунтованих нормах; удосконалення технологій вирощування культур, дотримання всіх технологічних вимог і тим самим зменшення виробничих витрат.

У подальших дослідженнях потрібно приділити увагу аспекту дотримання науково обґрунтованої структури посівів у масштабах України та розмірів посівних площ олійних культур для забезпечення власних потреб і реалізації частини врожаю за її межі з урахуванням проблеми збереження й відтворення родючості ґрунтів.

насіння олійний соняшник ріпак

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Амбросов В.Я. Питання конкурентоспроможності агроформувань / В.Я. Амбросов // Вісник Харківського націон. техн. ун-ту сільськ. госп-ва: Економічні науки. - Харків: ХНТУСГ - 2009. - Вип. 85. - С. 3-9.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероблене / В.Г Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

3. Бабич-Побережна А.А. Формування та використання вітчизняних і світових високобілкових рослинних ресурсів: дис... д-ра екон. наук: 08.00.03 / А.А. Бабич-Побережна. - УААН; Київ: ННЦ ІАЕ, 2007. - 456 с.

4. Вишнівський П.С. Агробіологічні основи формування врожаю хрестоцвітих олійних культур в умовах Лісостепу України: автореф. дис... д-ра с.-г. наук / П.С. Вишнівський. - Вінниця, 2012. - 49 с.

5. Димов О.М. Стан і тенденції розвитку виробництва сої в ринкових умовах / О.М. Димов // Економіка АПК. - 2009. - № 1. - С. 97-103.

6. Месель-Веселяк В.Я. Забезпечення розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва в Україні / В.Я. Месель-Веселяк // Наук. вісн. Луган. нац. аграрн. ун-ту. Сер. «Екон. науки». - Луганськ, 2012. - № 35. - С. 79.

7. Митченок О.О. Формування ринку ріпака та продукції його переробки в Україні: дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / О.О. Митченок. - УААН; Інститут аграрної економіки. - К., 2002. - 208 с.

8. Саблук П.Т Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті / П.Т. Саблук // Економіка АПК. - 2001. - № 4. - С. 13-19.

9. Соловей Д.Ю. Порівняльний аналіз економічної ефективності технологій вирощування озимої пшениці / Д.Ю. Соловей // Економіка АПК. - 2006. - № 6. - С. 75-80.

10. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року / [Ю.О. Лупенко, В.Я. Месель-Веселяк, М.Й. Малік та ін.]; НА- АН, ННЦ «Ін-т аграрн. економіки»; за ред. Ю.О. Лупенка, В.Я. Месель- Веселяка. - К.: ННЦ ІАЕ, 2012. - 180 с.

11. Шевченко А. Як зробити вирощування соняшнику беззбитковим / А. Шевченко, Б. Оверченко // Пропозиція. - 2000. - № 5. - С. 33-34.

12. Hunter M. Essential Oils: Art, Agriculture, Science, Industry and Entrepreneurship: a Focus on the Asia-pacific Region (Agriculture Issues and Policies Series) / Murray Hunter. - Nova Science Publishers, Inc., 2012. - 780 pp.

13. Jaeger W. Economics of Oilseed Crops and Their Biodiesel Potential in Oregon's Willamette Valley / W. Jaeger, R. Siegel. - Oregon State University, 2008. - 50 p.

14. Mugabo J. Resource Use Efficiency in Soybean Production / J. Mugabo, E. Tol- lens, J. Chianu, A. Obi, B. Vanlauwe // Rwanda Journal of Economics and Sustainable Development. - 2014. - № 6. - www.iiste.org ISSN 2222-17|00 (Paper) ISSN 2222-2855 (Online) Vol. 5.

15. Vollmann J. (eds.) Oil Crops / J. Vollmann, I. Rajcan // Springer Sci- ence+Business Media, LLC, 2009. - 548 pp. - (Handbook of Plant Breeding, Vol. 4). ISBN 978-0-387-77593-7. e-ISBN 978-0-387-77594-4.

16. Oilseeds: World Markets and Trade / Foreign Agricultural service. - USDA. - December 2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://public.govdelivery.com/accounts/USDAFAS/subscriber/new.

Размещено на Allbest.ru