Функції державного регулювання економіки: нові аспекти у нинішніх реаліях

13) інформаційно-мотиваційна - інститут держави повинен забезпечувати вільний доступ до інформації про реальний соціально-економічний стан, діяльність органів влади та мотивувати населення підтримувати владні ініціативи.

Польський економіст Гж.Колодко визначив, що держава повинна забезпечувати збалансований довгостроковий економічний розвиток, в основу якого покладено три складові :

• зростання, збалансоване в економічному плані, тобто таке, що стосується ринків товарів і капіталу, інвестицій і фінансів, а також робочої сили;

• зростання, збалансоване в соціальному плані, тобто таке, що базується на справедливому, суспільно прийнятному розподілі доходів, а також відповідній участі основних груп населення у суспільних послугах;

• зростання, збалансоване у плані екології, тобто таке, що ґрунтується на збереженні відповідних співвідношень між господарською діяльністю людини і природою.

Відомий український економіст А.Гриценко склав власну класифікацію економічних функцій держави як форм реалізації її економічної сутності, яку становлять три основні економічні функції: 1) монопольного вираження та представлення загальних економічних інтересів усього суспільства (що включає представницьку підфункцію та підфункцію монопольного вираження економічних інтересів суспільства); 2) задоволення економічних потреб суспільства як цілого (що включає підфункцію виробництва суспільних товарів та послуг і підфункцію економічного регулювання); 3) захисту суспільних економічних інтересів (що включає підфункцію контролю за дотриманням встановлених правил і норм економічної діяльності та підфункцію здійснення економічних санкцій у випадку порушення встановлених правил і норм економічної діяльності).

Основа державного регулювання економіки - це реалізація саме другої економічної функції держави за класифікацією А.Гриценка, - задоволення економічних потреб суспільства загалом. Відповідно до виділених українським вченим у рамках другої функції підфункцій, державне регулювання економіки може відбуватися, по-перше, через створення благ державою безпосередньо та, по-друге, - через опосередковане регулювання параметрів розвитку структурних елементів економіки, що впливає на забезпечення економічних потреб суспільства.

Мета економіки - це забезпечення такого рівня життя населення, за якого відбувається всебічний та гармонійний розвиток окремої людини та суспільства загалом. Цей розвиток повинен бути інклюзивним, і до розподілу основної частини національного доходу та суспільних благ має долучатися якомога більша частина населення.

Добробут населення є основним орієнтиром економіки і залежить від параметрів її структури та динаміки.

Для ефективного державного регулювання необхідно розуміти, якою є економіка на нинішньому етапі, якою вона повинна стати у майбутньому, яким чином можливо її змінити, і лише після цього здійснювати на неї вплив. З огляду на це три основні функції державного регулювання економіки, відповідно до його етапів, видаються такими, як:

1) аналітична - держава повинна виявляти існуючі диспропорції в розвитку структурних складових економіки. За знання економічного стану та розуміння перспектив подальшого розвитку можна окреслити необхідні зміни. Отже, аналіз дає змогу визначити, по-перше, поточний стан та динаміку економіки і, подруге, на цій основі вже - якою економіка повинна бути;

2) методологічна - подальша реалізація аналітичної функції вимагає виявлення та/або розроблення ефективних методів впливу держави на економіку (безпосереднього та опосередкованого). Держава повинна мати інструменти, з допомогою яких вона може здійснювати ефективне державне регулювання економіки з метою переходу від її поточного стану до бажаного;

3) коригуюча - усвідомлюючи, якою є об'єктивна реальність та що в ній потрібно змінити, а також спираючись на відповідну методологічну базу, можна братися за коригування параметрів функціонування національної економіки.

Ця функція проявляється у регулюванні попиту та пропозиції на національному ринку та його складових шляхом забезпечення інклюзивної монетизації потреб населення до рівня, що може бути забезпечений шляхом використання національних ресурсів та можливостей міжнародної співпраці, а також монетарної підтримки використання цих ресурсів. Таке коригування має бути спрямоване на забезпечення всебічного, гармонійного та інклюзивного розвитку.

Державне регулювання економіки, впливаючи на функціонування тієї чи іншої структурної складової економіки, має за ціль один із трьох можливих результатів. Відповідно до цього за метою впливу на економіку нами було виділено три похідні функції ДРЕ:

1) стимулюючу - метою ДРЕ є стимулювання відповідного параметра функціонування економіки (кредитування, виробництва, підприємницької активності, споживання тощо);

2) обмежуючу - ДРЕ має на меті обмежити відповідний параметр функціонування економіки (імпорт, фінансіалізацію, зношування основних засобів, тіньовий сектор тощо);

3) балансуючу - ДРЕ утримує значення відповідного параметра функціонування економіки на існуючому рівні, якщо на певному етапі воно є оптимальним (наприклад, співвідношення емісії грошей та економічного зростання тощо).

Серед похідних функцій державного регулювання економіки відповідно до предмету впливу було визначено такі:

1) структурно-інноваційну - вплив держави на кількісні та якісні параметри структури економіки. По-перше, держава стимулює та фінансує інноваційні проекти, що сприяють модернізації економіки. По-друге, спираючись на існуючі потреби суспільства, світові тенденції та наявні національні ресурси і переваги, держава змінює структуру економіки на більш ефективну та інклюзивну;

2) соціально-коригуючу - забезпечення високого рівня життя населення за інклюзивного розвитку. Тобто держава має мінімізувати диспропорції у доходах та багатстві, забезпечивши справедливий розподіл. По-перше, чим вищим є добробут якомога більшої частини населення країни, тим меншою є соціальна напруга, злочинність та кращим загальний моральний стан людей. По-друге, для стимулювання зростання важливе саме зростання доходів бідних та середнього класу. По- третє, держава повинна розривати замкнене коло, коли бідні не можуть інвестувати в освіту, а не маючи освіти, вони не можуть збільшити доходів;

3) забезпечення інституціональних умов підвищення конкурентоспроможності.

Держава повинна сформувати та підтримувати ефективну систему інституціонального забезпечення, на основі якого забезпечується високий рівень конкурентоспроможності національної економіки. Як зазначають Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон, автори відомої у світі книги "Чому нації занепадають", саме політичні та економічні інститути визначають соціально-економічний розвиток, і чим більш інклюзивними, відкритими та прозорими вони є, тим більш процвітаючою країна буде в довгостроковому періоді. Враховуючи вплив глобалізації, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки є одним із ключових завдань, що стоять перед державою.

Таким чином, державне регулювання економіки, маючи на меті задоволення економічних потреб суспільства загалом, проявляється у (1) безпосередньому створенні державою економічних благ та (2) регулюванні параметрів функціонування економіки, що впливає на забезпеченість суспільства благами. Відповідно до цих етапів ДРЕ реалізовує три основні свої функції: (1) аналітичну - здійснює аналіз поточного стану і параметрів динаміки національної економіки та визначає бажаний вектор її розвитку, (2) методологічну - розробляє методи впливу на економіку для переходу від існуючого стану до бажаного, (3) коригуючу - здійснює коригування економіки, безпосередньо реалізовуючи перехід від існуючого стану до бажаного. За здійснення коригуючої функції державне регулювання може бути (1) обмежуючим, (2) стимулюючим та (3) балансуючим. За предметом впливу ДРЕ здійснює (1) структурно-інноваційний вплив та (2) соціальне коригування, а також (3) формує інституціональні умови для підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Размещено на Allbest.ru