Потенціал механізму кластерізації у забезпеченні сталого безпечного розвитку малих міст України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний інститут стратегічних досліджень

Потенціал механізму кластерізації у забезпеченні сталого безпечного розвитку малих міст України

Жукова H. В.

У статті розглянуто перспективи впровадження механізму кластерізації для забезпечення сталого економічного зростання малих міст України. Ідентифіковано загрози та виклики, що унеможливлюють економічний розвиток малих міст. Проаналізовано роль механізму кластерізації як універсального інструменту стимулювання зростання економіки малого міста. Виокремлено чотири типи кластерів, створення яких найбільш ефективно сприяє безпечному сталому розвитку малих міст України. Досліджено ризики впровадження механізму кластерізації на рівні малих міст.

Ключові слова: сталий розвиток, економічна безпека, мале місто, механізм кластерізації, міжкластерна взаємодія, виклики, ризики.

сталий малий місто кластерізація

Постановка проблеми. Економічна безпека малих міст є критичним фактором для розвитку регіональної економіки України, формування та розвитку її людського та інноваційного капіталу. Оскільки малі міста є зв'язуючою ланкою між великими містами та віддаленими сільськими територіями, вони відіграють важливу роль у сприянні інтеграційним зв'язкам та стримують депопуляцію сільських територій, з одного боку, і перенаселення великих міст - з іншого. Під економічною безпекою малого міста ми розуміємо внутрішню здатність, наявність власного внутрішнього економічного, екологічного, соціального, інформаційного, інституціонального потенціалу, що забезпечує тривалий безпечний і стабільний розвиток малого міста в умовах кризи.

Забезпечення соціально-економічного безпечного сталого розвитку малого міста безпосередньо пов'язане з розробкою та впровадженням універсальних механізмів стимулювання економічного зростання, серед яких провідна роль належить механізму кластерізації. Розвиток кластерів у малих містах України формує на регіональному рівні «точки зростання» та «ареали економічного розвитку», оскільки кластерізація зорієнтована на сприяння реалізації структурно-інноваційних зрушень, створення нових робочих місць та пожвавлення життя мешканців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання практичного втілення принципів сталого регіонального розвитку у малих містах висвітлено у роботах Манці Т. [1], Хенсен К. [2], Мурганте Б. [3]. Оптимальним варіантом спрямування регіональної економіки, зокрема «периферії» (мале місто), вважають кластер такі провідні вчені, як Портер М., Хорват Г., Прайс В., Мінгальова Ж. [4-7]. На думку Амена А. [8, с. 5], програми формування кластерів стають «чарівною паличкою» для всіх регіональних утворень. Значний внесок у розвиток теорії кластерів в Україні зробили українські вчені Бубенко П., Варналій З., Геєць В., Соколенко С. [9-12]. Сутність, переваги, шляхи та інструменти запровадження такої моделі на регіональному рівні, її фінансове та інституційне забезпечення досліджували такі українські науковці, як Безвушко Є., Дацій О., Жаліло Я., Федулова Л. [13-16] та багато інших.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питання впровадження організаційно-економічних механізмів стимулювання регіонального та місцевого економічного розвитку в Україні досліджено досить повно. Водночас дотепер у науковій літературі потенціал застосування механізму кластерізації у забезпеченні сталого безпечного розвитку малих міст країни поки ще не знайшов широкого висвітлення, що і зумовило вибір напряму дослідження.

Мета статті полягає у дослідженні перспектив упровадження механізму кластерізації на рівні малого міста України. Досягнення цієї мети зумовлює вирішення низки завдань, а саме: ідентифікувати основні виклики економічній безпеці сталого розвитку малих міст України; охарактеризувати роль механізму кластерізації як перспективного інструменту забезпечення місцевого розвитку; виокремити типи кластерів, створення яких є найбільш ефективним для стимулювання сталого безпечного розвитку малих міст України; проаналізувати ризики впровадження механізму кластерізації на місцевому рівні.

Виклад основного матеріалу дослідження. В Україні малі міста відіграють роль центрів економічного, суспільного та культурного життя районів, а іноді й цілих регіонів. Вони є місцем розташування промислових підприємств, транспортно-розподільних вузлів, культурно- рекреаційних установ, виконуючи роль «точок зростання» економічного розвитку територій. Більшість малих міст країни стикається з низкою соціально-економічних проблем, що формують небезпечні ризики для їхнього сталого розвитку, а саме: недостатньою соціальною спрямованістю економіки; низьким технічним рівнем основної маси виробничих об'єктів; неефективним використанням місцевих ресурсів і можливостей; утратою традиційних виробничо-трудових навичок населення, зникненням самобутніх виробництв, заснованих на широкому залученні власних мінерально-сировинних, сільськогосподарських та інших ресурсів; зростанням безробіття серед молоді та осіб передпенсійного віку; диспропорцією в розвитку виробничої й невиробничої сфер, занепадом житлово-комунального господарства, критичним екологічним станом навколишнього середовища.

Серед основних причин такого становища виділяють таке:

Спад виробництва, закриття містоутворюючих підприємств, низький рівень заробітної плати загострює соціальні проблеми і знижує якість середовища життєзабезпечення людини.

Несприятлива демографічна ситуація (природне зменшення населення, перевага в структурі населення осіб у непрацездатному віці, скорочення тривалості життя) призводить до загострення соціальної напруженості.

Поповнення місцевого бюджету від туристичного бізнесу мінімізується, оскільки відсутня відповідна туристична інфраструктура; зникають самобутні виробництва; багато історико-культурних пам'ятників та ландшафтних парків перебувають у запущеному стані; інженерні комунікації застаріли морально й фізично.

Мережа культурно-дозвільних установ є нерозвиненою. Обмежені можливості отримання професійної, спеціальної та вищої освіти, незначна професійна розмаїтість ведуть до майже безповоротного відтоку найбільш талановитої молоді й кваліфікованих кадрів у великі міста.

Неможливість самореалізації, особливо молоді й чоловічого населення, ведуть до погіршення криміногенної ситуації.

Таким чином, регіональні диспропорції зростають. Як наслідок, із неефективних урбанізованих поселень вимиваються ресурси, передусім людські. Саме тому для сталого економічного розвитку малого міста важливо, щоб у ньому сформувалися й одержали розвиток галузі, що найбільше ефективно використовують місцеву специфіку та переваги нематеріального характеру.

Світовий досвід доводить, що найбільш ефективна модернізація економіки будь-якого міського поселення напряму залежить від упровадження механізму кластерізації. Цей механізм стимулювання місцевої економіки було започатковано в Данії, Баден-Вюртенбергу в Німеччині, Каталонії в Іспанії, де структура економіки характеризувалася існуванням взаємозалежних галузей, що використовують традиційні професійні навички населення, мережу соціальних контактів у його середовищі [17, с. 91].

Кластер - це мережа інтегрованих підприємств та організацій, які виробляють конкурентоспроможні товари та послуги, використовуючи, насамперед, внутрішні ресурси регіону. Йому притаманні такі характеристики, що роблять його дієвим механізмом усунення ризиків сталого розвитку регіональних утворень, зокрема малих міст.

Вони забезпечують зв'язок виробництва з поширенням інформації, нових технологій та інновацій, тобто базуються на спільному науково- дослідному або управлінському базисі.

Кластери активно використовують традиційну для певного регіону підприємницьку інфраструктуру у вигляді домінуючої галузі економіки або природно-географічних переваг нематеріального характеру.

Вони мають потенціал, що перевищує просту суму потенціалів окремих його елементів. Таке збільшення виникає в результаті співробітництва й ефективного використання можливостей партнерів протягом тривалого часу, поєднання міжмуніципальної кооперації й конкуренції [18, с. 40].

Вирішальну роль у спільному використанні ресурсів кластерів відіграють некомерційні структури, зокрема місцеві органи влади та спеціалізовані інституціональні об'єднання територіального розвитку, у тому числі агентства регіонального розвитку [8, с. 7].

У сучасних умовах уряди економічно розвинених країн приділяють велику увагу проблемі формування й розвитку кластерів. Про це свідчить підготовка експертів по певних кластерах, а не по країнах і галузях, як це було раніше [19, с. 218]. Формування кластера є основою зростання конкурентоздатної окремих галузей і національної економіки в цілому, оскільки вони підвищують продуктивність фірм і галузей, створюють можливості для інноваційного та виробничого росту, стимулюють і полегшують формування нового бізнесу, що підтримує інновації та розширення кластера.

Перші спроби впровадження кластерної моделі в Україні були зроблені у 1998 р. на Хмельниччині [13]. Ядром кластерів було зроблено об'єднання малих і середніх підприємств різних форм власності для розвитку в регіоні виробництва високо- конкурентної продукції шляхом залучення всіх внутрішніх резервів регіону за сприяння обласної адміністрації, наукових і навчальних закладів, фінансово-банківських структур. У 2000 р. на Поділлі було створено будівельний кластер, який об'єднав будівельників та виробників будівельних матеріалів, проектувальників, дизайнерів, юристів, торговельні об'єднання, приватних підприємців, аудиторів та консультаційні фірми. Формування кластеру сприяло появі нової технології випуску суміші типу «Церезіт», яка відрізнялася від польської аналогічної суміші низькою ціною та виготовлялася із місцевих компонентів. Згодом у країні з'явилася низка кластерів різної цільової спрямованості, результатом чого стало створення унікального порталу «Українські кластери», що об'єднав підприємців, науковців та представників місцевої влади [20].

Хоча створення кластерів, різноманітних за своєю функціональною спрямованістю, все більш поширюється в різних регіонах України, їх ефективність усе більше мінімізується, спостерігається їхня інноваційна пасивність, що зумовлена відсутністю досконалого інвестиційно- інноваційного механізму формування і функціонування кластерів, невизначеністю державної політики щодо організації кластерів в регіонах, відсутністю в законодавстві України нормативно-правових актів, які б регулювали діяльність кластерних об'єднань. Зокрема, розроблена центральними органами державної влади нормативно-правова база формування засад державної кластерної політики на цей час залишається незатвердженою. Вона включає проекти «Концепція створення кластерів в Україні» (2008 р.), «Концепція загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України до 2017 р.» (2008 р., в якій передбачалося розроблення та впровадження моделі кластерної організації промисловості) тощо. Між тим, із 2013 р. більшість обласних державних адміністрації України у стратегіях економічного та соціального розвитку на 2013-2020 рр. обрали шлях формування інноваційних промислових кластерів. Реалізація положень стратегій визначає розробку та впровадження щорічних програм, планів заходів та створенням відповідних інститутів і механізмів щодо формування кластерів на територіях з урахуванням місцевої специфіки.

Як було зазначено вище, малі міста України мають величезний потенціал для інноваційно- структурних зрушень з урахуванням імперативу економічної безпеки та принципів сталого розвитку. Але дотепер немає чіткого розуміння практичної ефективності кластерів, тому механізм кластерізації не сприймається керівниками багатьох міст. Підтвердженням тому слугує той факт, що більшість кластерів у країні засновано без реальної участі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Крім того, нехтування специфікою переваг нематеріального характеру призводить до спотворення поняття кластерізація, що відштовхує як потенційних інвесторів та зацікавлених осіб, так і мешканців малого міста. Саме тому механізм кластерізації економіки малого міста має бути чітко окреслений та виважений щодо специфіки малого міста. На даному етапі розвитку економіки України перспективними ми вважаємо такі типи кластерів.

Промислові (зокрема, харчово-переробні, транспортні) кластери. Вони концентруються на базі сукупності підприємств і організацій однієї галузі, забезпечуючи реалізацію того «ланцюга цінностей», що закінчується виробництвом і реалізацією кінцевої продукції (послуг). Так, однією із цілей формування кластерів у виробництві продуктів харчування й розвитку спільного бізнесу взаємозалежних галузей поруч із підвищенням конкурентоспроможності продукції АПК повинне стати забезпечення безпеки кінцевої продукції для здоров'я споживачів. Це означає, що сільське господарство повинне забезпечувати безпеку сировини, що поставляє, харчове машинобудування - безпеку устаткування, на якому будуть виготовлятися харчові продукти, а таропакувальне виробництво - безпеку пакування, що контактує із продуктами харчування. Малі міста Центральної України (Черкаська, Полтавська, Вінницька області) є найбільш привабливими для створення таких кластерів. Зазначимо, що в кожному конкретному випадку склад учасників даного партнерства підприємств може бути різноманітним, хоча його основу («ядро кластера»), як правило, становлять організації промислового виробництва та збуту продукції.

Креативні кластери. Такий тип кластерів було започатковано в Європі на початку століття. Його основу становить поєднання принципів культурного споживання і виробництва із принципами креативного споживання і виробництва [21, с. 126]. Такі кластери довели свою ефективність у містах Європейського Союзу. Зокрема, мале місто Вейле (Данія) вважається спортивною столицею Скандинавії. Голландське місто Зутер- мер під лозунгом «Зутермер - місто для проведення дозвілля» зробило ставку на залучення молоді до міста, яке багате на паркові зони та іншу інфраструктуру (атракціони «Сніговий свті» та «Дикі води Голандії», а також місця, де можна займатися лижним спортом, кататися на ковзанах, грати у гольф). Місто Клермон-Ферран на заході Франції стало креативним кластером завдяки декільком компонентам: як центр вулканічного регіону Франції, де розташовано біля 80 сплячих вулканів, як родина відомого виробника автомобільних шин Michelin та як місце проведення щорічного міжнародного фестивалю короткометражних стрічок. В Україні прикладом креативного кластеру є створення на базі виноробних заводів «Колоніст» у пмт. Криничне та «Болград» у м. Болград Одеської області відкритих турів із дегустаційною програмою та відвідуванням місцевих визначних місць, де більш ніж 4 000 туристів на рік можуть власноруч збирати виноград, приймати участь у виготовленні вина та знайомитися з культурою болгарської етнос- пільноти в Україні.

Туристично-рекреаційні кластери. Їхнє формування вимагає не тільки наявності природних передумов для розвитку туризму, але й значних зусиль із формування сприятливої інфраструктури. Туристична галузь є найбільш перспективною для кластерізації, адже практично кожний регіон України має унікальний туристичний потенціал, який у разі ефективного його використання за допомогою кластерної моделі сприятиме розвитку його супутніх структурних елементів, у т. ч. виробництву товарів повсякденного вжитку, розвитку сільського господарства, торгівлі, транспорту, зв'язку тощо. Так, у Полтавській області успішно функціонує туристичний кластер «Гого- левські місця Полтавщини», що поєднує чотири райони області та два міста - Полтаву та мале місто Миргород, якій коштував 500 тис. грн. коштів державного бюджету та 300 тис. грн. - місцевого бюджету. Діяльність кластеру від самого початку створення була спрямована на організацію та популяризацію туристичних маршрутів та відповідної інфраструктури - готелів, закладів харчування, створення виставкових залів, торговельних об'єктів товарів народних промислів, реконструкцію пам'ятників письменника у населених пунктах області, музеїв та рекреаційних зон, створення рекламно-інформаційної продукції - календарів, білбордів, рекламних роликів та іншої літератури [22]. Використання інноваційних технологій сприяє успішній реалізації туристично-рекреаційного кластеру «Гоголівські місця Полтавщини», створенню якісного туристичного продукту, його рекламуванню та продажу на туристичних ринках різних рівнів (державних та закордонних), що позитивно впливає на подальший розвиток регіону. На жаль, започаткований у 2010 р. проект «Створення кластерної моделі туристичної інфраструктури Полтавщини для проведення Євро 2012» так і не був реалізований, хоча його потенціал вельми важливий як у межах країни, так і за кордоном, зокрема у контексті малих міст Лубни, Гадяч, Лохвиця.

Інфраструктурі кластери. Хоча наявність інфраструктури є обов'язковою для успішного функціонування будь-якої соціально-економічної системи, зв'язність і скоординованість дій елементів інфраструктури далеко не завжди проявляється на практиці, що призводить до численних нестиковок і втрат через міжвідомчу роз'єднаність. Відзначимо, що зв'язність інфраструктури особливо важлива для малих міст, що реалізують концепцію «розумного міста» [21, с. 124], яка передбачає застосування інтелектуальних технологій, що забезпечують виконання завдань від керування діяльністю всього комплексу міських служб до дистанційного керування за допомогою мобільного телефону системою енергетичного та побутового забезпечення домогосподарства і віддалених малих міст.

Представлена вище типологія може бути доповнена за рахунок ефектів міжкластерної взаємодії. Даний ефект проявляється в тому, що кластери в цілому або в окремих резидентах (підприємствах й організаціях) можуть взаємодіяти із кластерами інших типів. Зокрема, подібна взаємодія може призводити до створення принципово нової конкурентоспроможної продукції за рахунок синергетичного ефекту. Так, Кіровоградська область, на території якої у малих містах розташовано чотири транспортні вузли державного значення, може стати зразковою платформою для створення подібних кластерів, що поєднують у собі монофункціональність та історичність. Зокрема, мале місто Гайворон є не тільки залізничним вузлом, але й місцем, де розташована найдовша в Європі вузькоколійка. Мале місто Знам'янка відіграє свою роль в економіці країні як транспортна точка зростання і як місце розташування унікального ландшафтного заказника «Чорний ліс». Таким чином, створено всі передумови для започаткування унікального типу промислово-туристичних кластерів, що побудовані на поєднанні переваг нематеріального характеру з промисловим потенціалом малих міст.

Таким чином, типологія кластерізації регіональної економіки України будується на формуванні базових типів кластерів (промислового, креативного, туристично-рекреаційного та інфраструктурного) і тих видів кластерно-організованих груп підприємств і організацій, що кооперуються на основі міжкластерної взаємодії. Отже, стратегія активізації розвитку малих міст України включає детальне дослідження на рівні кожного малого міста основних передумов і обмежень у розвитку кожної території. Знаходження можливого ядра активізації розвитку економіки повинне стати результатом обґрунтування напрямів розвитку малого міста з позиції інтересів соціально-економічної системи даної території й інтересів країни в цілому.

Аналіз місцевих кластерних передумов є першочерговою стадією розробки та застосування механізмів кластерізації економічної політики, але такий аналіз не обмежується лише традиційною класифікацією окремих виробничих галузей, тобто розглядає привабливість регіону не з однієї позиції, що найбільш розвинена (агрокультурна, туристична, промислова тощо), а й поєднує всі виробничі потужності й галузі регіону, на які раніше недостатньо зверталася увага, тим самим створюючи вищу систему оцінки привабливості регіону для створення масштабних кластерно- іноваційних проектів, які в майбутньому можуть сприяти подальшому розвитку як малого міста, так і регіону. Кластер не може з'явитися миттєво - потрібен певний часовий проміжок. Можна стверджувати, що успішним кластер може стати не менш ніж через п'ять-шість років після його створення, для чого потрібно встановити атмосферу довіри між учасниками партнерства, налагодити комунікації для поширення між ними знань та інновацій, сформувати організаційний та економічний механізм взаємодії.

Нині формування кластерів для малих міст України слід розглядати як один із методів подолання викликів економічної небезпеки, які, між іншим, містять певні ризики. До таких ризиків відносимо небезпеку втрати комерційної інформації; додаткові витрати партнерів та підприємств унаслідок участі у спільних проектах; пріоритетну орієнтацію учасників кластеру (ділових асоціацій, союзів, місцевих спільнот) на креативне співробітництво з великими підприємствами та органами місцевої влади; низьку мотивацію освітніх та навчальних установ тощо. Крім того, кластерні системи характеризуються такими особливостями, як наявність великого підприємства- лідера, що визначає довгострокову господарську, інноваційну й іншу стратегію всієї системи, або унікальних переваг нематеріального характеру; територіальна локалізація основної маси суб'єктів економіки учасників; стабільність внутрішніх і зовнішніх зв'язків суб'єктів - учасників кластерної системи; довгострокова координація взаємодії суб'єктів - учасників кластерної системи в рамках виробничих програм її розвитку й функціонування; орієнтація продукції або послуг кластерів на експорт або імпортозаміщення. Але переваги кластерів очевидні: для державних місцевих органів влади збільшуються кількість платників податків і база оподаткування (центри управління малим і середнім бізнесом, як правило, перебувають на тій же території, що й сам бізнес), з'являється зручний інструмент для взаємодії з бізнесом, знижується залежність від підприємств- монополістів, з'являються підстави для диверсифікації економічного розвитку малих міст та територій, що прилягають до них.

Висновки

Механізм кластерізації у сучасних умовах виступає провідним інструментом формування стимулювання місцевого розвитку в Україні. Однак його активне та системне впровадження на регіональному рівні гальмується через відсутність розробленого цілісного механізму кластерізації національної економіки, складовими частинами якого виступають правове, організаційне, фінансове, кадрове та науково-методичне та статистичне забезпечення. Для забезпечення становлення та ефективного функціонування кластерів у малих містах України необхідно здійснити такі заходи:

Унормувати процедуру функціонування кластерів на державному рівні, у тому числі доопрацювати та затвердити «Концепцію створення кластерів в Україні», дати законодавче визначення поняттю «кластер».

Популяризувати сучасні світові, у т. ч. європейські підходи до використання кластерних схем для стимулювання економічного зростання на рівні малих міст.

Розробити систему заходів щодо фінансового стимулювання кластерних ініціатив на місцевому рівні з урахуванням інструментів забезпечення економічної безпеки їх функціонування.

Розвивати соціальну та виробничу інфраструктуру малих міст та територій, що прилягають до них, в яких має функціонувати кластер.

Проводити тематичні конференції і «круглі столи» для представників органів місцевої влади, зацікавлених осіб, потенційних і чинних учасників кластеру із залученням фахівців вітчизняних і зарубіжних діючих кластерних об'єднань.

Зазначені першочергові заходи щодо впровадження механізму кластерізації на рівні малого міста допоможуть здійснити синхронізацію структурних реформ регіональної та місцевої економіки, сприятимуть сталому безпечному розвитку малих міст України, активізують розвиток внутрішнього ринку та нададуть вагомі конкурентні переваги місцевим товаровиробникам.

Список літератури

Hansen K., Winther L. Small cities and the socio spatial specificity of economic development: a heuristic approach / K. Hansen, L. Winther // Cultural Political Economy of Small Cities. -- London : Routledge, 2012 -- Р. 31-43.

Manzi T., Lucas K. Social Sustainability in Urban Areas: Communities, Connectivity and the Urban Fabric / T. Manzi, K. Lucas. -- London: Routledge, 2010 -- 256 p.

Murgante B., Borruso G., Lapucci A. Sustainable Development: Concepts and Methods for Its Application in Urban and Environmental Planning / B. Murgante, G. Borruso, A. Lapucci. -- Springer, Berlin, 2011 -- 274 p.

Porter M. The Role of Location in Competition / Michael Porter. // Journal of the Economics of Business. -- 1994. -- С. 35--39.

НэгубШ L6sz^ Gy. Regional Effects of the Transformation in East Central Europe / G. Horvбth L6sz^. -- Budapest: Centre for Regional Studies, Hungarian Academy of Sciences, 1999. -- C.9-33 -- (Regional Processes and Spatial Structures in Hungary in the 1990's, Centre for Regional Studies).

Прайс Вольфган. Роль недержавної організації як рушій перетворень // Перспективи дослідження. -- 1999. -- № 2. -- С. 24--36.

Мингалева Ж., Ткачева С. Кластеры и формирование структуры региона. / Ж. Мингалева, С. Ткачева // Мировая экономика и международные отношения. -- 2009. -- № 5. -- С. 100--102.

Amin A. What Kind of Economic Theory for what Kind of Economic Geography? / A. Amin, N. Thrift // Antipode. -- 2000. -- № 32. -- С. 4--9.

Бубенко П.Т. Інноваційний розвиток регіонів : [монографія] / П.Т. Бубенко, О.Б. Снісаренко. -- Х. : Форт, 2009. -- 160 с.

Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети : [монографія] / За ред. З.С. Варна- лія. -- К. : НІСД, 2007. -- 820 с.

Геєць В.М. Інноваційні перспективи України : [монографія] / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. -- Х. : Константа, 2006. -- 272 с.

Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці / С.І. Соколенко. -- К. : Логос, 2004. -- 848 с.

Безвушко Є. Кластери та їх роль у відродженні економіки Поділля / Є. Безвушко // Перспективні дослідження. -- 1999. -- № 2. -- С. 17--23.

Дацій О.І. Інноваційна модель розвитку економіки України в умовах глобалізації : [монографія] / О.І. Дацій, М.В. Гаман, Н.В. Дацій. -- Донецьк : Юго-Восток, 2010. -- 368 с.

Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України / Я.А. Жаліло [та ін.] ; Національний ін-т стратегічних досліджень, Державне агентство України з інвестицій та інновацій. -- К. : НІСД, 2006. -- 119 с.

Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / Л.І. Федулова [та ін.] ; ред. Л.І. Федулова ; НАН України, Ін-т екон. прогнозування. -- К. : Основа, 2005. -- 550 с.

Лендьел М. Спеціальні інститути розвитку територій: європейський досвід / М. Лендьел // Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / За ред. С. Максименко. -- К. : Міленіум. -- С. 67--148.

Boja, C. Clusters Models, Factors and Characteristics /C. Boja // International Journal of Economic Practices and Theories. -- 2011. -- № 1. -- C. 34--43.

Портер М. Конкуренция : [учебное пособие] / М. Портер ; пер. с англ. -- М. : Вильямс, 2000. -- 495 с.

Размещено на Allbest.ru