Фінансово-кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників в умовах євроінтеграційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Уманський національний університет садівництва

кредитний сільськогосподарський фінансування

Фінансово-кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників в умовах євроінтеграційних процесів

С.А. Власюк, кандидат економічних наук

Розглянуто проблеми фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, проаналізовано стан їх кредитного забезпечення, обґрунтовано чинники, що гальмують даний процес. Запропоновано теоретичні та практичні підходи щодо залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.

Ключові слова: фінансово-кредитне забезпечення, банківське кредитування, аграрні розписки, державне фінансування, зовнішні запозичення

Постановка проблеми. Розвиток ринкової економіки, функціонування різноманітних форм власності, необхідність активізації фінансових відносин, демократизація банківської справи потребує створення нових, адекватних до ринкових умов, підходів до фінансово-кредитного забезпечення аграрного сектору, оскільки вони в основному зводяться до врахування фінансового стану та кредитної історії позичальника, а не враховують цілі фінансування конкретних проектів та його майбутнього розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми пошуку оптимальних шляхів фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників висвітлюється у працях таких відомих вчених як В. Алексійчук, О. Гудзь, М. Дем'яненко, О. Непочатенко, П. Саблук, В. Савчук, П. Стецюк, М.Федоров та ін. науковців. Проте динамічний розвиток вітчизняної економіки потребує постійного наукового пошуку в даному напрямі.

Метою даного дослідження є обґрунтування альтернативних джерел фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників для подальшого їх використання у процесі простого та розширеного відтворення аграрного виробництва.

Методика досліджень. У процесі дослідження використано такі наукові методи: монографічний - для розгляду джерел фінансово- кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників; статистико-економічний - для оцінки сучасного стану та тенденцій розвитку кредитування; абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень і формування висновків.

Результати досліджень. Подальше функціонування аграрного сектору економіки вимагає зваженого підходу щодо фінансування господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Нині, в Україні існують різноманітні джерела фінансування. У цьому контексті значним і суттєвим є вміння виокремити пріоритетне джерело, що зумовлює необхідність глибшого дослідження теоретичних, методичних і практичних питань задля розв'язання найболючіших проблем сільськогосподарських товаровиробників, та забезпечення їх конкурентоспроможності на вітчизняному та світовому ринках.

Дослідження фінансово-кредитного забезпечення підприємств аграрної сфери, у тому числі сільськогосподарських товаровиробників, свідчать про те, що вони в основному працюють за рахунок власних фінансових ресурсів, які є основною часткою у виробничій діяльності, проте вони є недостатніми для покриття потреб виробництва. Брак власних оборотних активів спонукає товаровиробників сподіватися на підтримку з боку держави й зумовлює необхідність розвитку різних форм фінансування.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що внаслідок специфіки сільського господарства підприємства без фінансової підтримки та належного державного захисту нормально функціонувати не можуть. Державна підтримка повинна бути спрямована на підвищення рівня прибутковості аграрних підприємств, забезпечення потреб населення в якісній продукції та зростання її експорту [1].

Необхідність фінансових ресурсів, без яких сільськогосподарські товаровиробники не можуть існувати, зумовлено: нестабільною та непрогнозованою державною політикою; відсутністю ефективної та доступної інфраструктури аграрних ринків та системи маркетингу; неефективною державною політикою щодо підтримки експортерів; залежністю від зміни зовнішньої кон'юнктури, необхідністю обслуговування боргів (зовнішні запозичення) та відсутності права власності на землю тощо.

Кредитування є одним із основних складових механізму фінансового забезпечення діяльності сільськогосподарських товаровиробників за відсутності у них достатніх власних коштів. Банківське кредитування є одним з основних джерел фінансового забезпечення діяльності підприємств аграрного сектору, оскільки саме воно здійснює активний вплив на раціональне формування засобів підприємства.

Нині, для комерційних банків кредитування сільськогосподарських товаровиробників є пріоритетним напрямом використання ресурсів, про що свідчить структура їх кредитного портфеля (понад 40% залишків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, - кредити підприємств аграрної сфери).

Банками розроблено спеціальні пропозиції для підприємств аграрного сектору:

кредити або кредитні лінії, що передбачають фінансування на будь- якому етапі виробничого циклу для купівлі добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, придбання племінного поголів'я худоби тощо;

програма розвитку бізнесу підприємців сільської місцевості в рамках співпраці з Німецько-Українським фондом щодо кредитування на придбання основних засобів, інвестиційне кредитування;

кредити на поповнення власних оборотних активів;

лізинг сільськогосподарської техніки імпортного виробництва, що дає змогу сільгоспвиробникам придбати сільськогосподарську техніку, навісне/причіпне сільськогосподарське обладнання від провідних світових виробників, як нову, так і вживану;

авалювання комерційних векселів для підприємств АПК та інші [2].

Пільгові кредити надаються виключно на конкурсній основі в межах

встановлених за регіонами лімітів для часткової компенсації ставки за кредитами за рахунок коштів державного бюджету, визначених Міністерством аграрної політики за погодженням із Міністерством фінансів. При видачі пільгового кредиту сільгоспвиробникам банки обов'язково враховують наявність гарантованих умов для їх погашення

Аналіз кредитного забезпечення 2000-2015 рр. свідчить, що обсяги кредитування підприємств аграрної сфери мали нестійку тенденцію. Проте можна виокремити три періоди. Перший - протягом 2000-2008 рр (до фінансової кризи) - коли обсяги наданих кредитів зросли удвічі; другий - 2009-2011, коли після різкого спаду кредитування агровиробників поступово дійшло рівня 2006-2007 рр.; третій - 2013-2015 рр., набрання чинності законів щодо запровадження нових реформ.

На даний час, кредити сільгоспвиробникам надаються строком: до 12 місяців - на поповнення оборотних активів; до 3 років - на придбання основних засобів. Переважна частина кредитів, наданих сільгоспвиробникам, є короткостроковими. Як правило, вони спрямовані на забезпечення фінансування польових робіт, в той же час, коли довгострокові кредити дають змогу вирішити проблему розширення виробництва та оновлення виробничих засобів.

Компенсація відсоткових ставок з бюджету України надається на конкурсній основі суб'єктам господарювання агропромислового комплексу - юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми і форми власності та фізичним особам - підприємцям за укладеними кредитними договорами: у 2015 р. - за умови, що сума відсотків за користування кредитами та розмір плати за надання інших банківських послуг, пов'язаних з укладенням кредитного договору, не перевищують 30 % річних; починаючи з 2016 р. - за умови, що сума відсотків за користування кредитами не перевищує облікової ставки НБУ, збільшеної на 3 відсоткових пункти на момент укладання договору. При цьому витрати з надання інших банківських послуг, пов'язаних з укладенням кредитного договору,не підлягають компенсації. Компенсація надається за нараховані і сплачені у поточному році відсотки за користування кредитами у розмірі 50 % облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування відсотків, але не вище розмірів, передбачених кредитними договорами (рис.2) [3].

Незважаючи на зазначену державну допомогу, надзвичайно високі відсоткові ставки та низький рівень технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, останні змушені винаймати сторонні організації для повного або часткового забезпечення комплексу польових робіт та оплачувати їх послуги або після реалізації сільськогосподарської продукції або безпосередньо шляхом передачі зернових культур фактично за собівартістю. Навіть попри економічну кризу сільськогосподарська галузь залишається привабливою для інвесторів. Вони готові й надалі налагоджувати співпрацю з вітчизняними сільськогосподарськими товаровиробниками.

Так, загальна сума на яку були реалізовані інвестиційні проекти у 2015 р. становила 30,7 млрд. грн., що більше в порівняні з 2014 р. на 12,5% або на 3,4 млрд. грн. Лідерство за впровадження належить Вінницькій області, де загальна вартість проектів сягає 10 млрд. грн. Найбільше зростання кошторисної вартості у 2015 р. порівняно з 2014 р. відбулося у Черкаській області - майже у 17 разів або на 1830,8 млн. грн. більше, Запорізькій області - у 3,2 рази, або на 138,0 млн.грн., Львівській області - у Зрази, або на 73,4 млн.грн., Київській області - у 2,4 рази, або на 1052,5 млн.грн., Одеській області - у 2,3 рази, або на 3004,6 млн.грн. [4].

¦ Середня процентна ставка комерційних банків за надані кредити підприємствам АПК ¦ Розмір компенсації процентних ставок з бюджету України

Рис. 1. Рівень відсоткових ставок комерційних банків України за надані кредити підприємствам аграрної сфери у національній валюті, %

Серед компаній, які вже тривалий час працюють на українському аграрному ринку, особливо вирізняються своєю активністю такі, як Syngenta, BASF, Bayer, APgroup, Monsanto, ІМК, CHS та інші. Всі вони демонструють зацікавленість у аграрних розписках, безпосередньо працюють із ними і всіляко сприяють їх впровадженню в нових пілотних регіонах.

Проблема фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників також може успішно вирішуватися за допомогою кредитної кооперації, яка задовольняє потребу в кредитних ресурсах тих сільськогосподарських підприємств, які не мають доступу до кредитів банків. За оцінками Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ), на даний час в Україні існує 782 кредитних спілки, які набули в Держфінпослуг статусу фінансової установи та внесені до Державного реєстру фінансових установ [5].

Підтримка аграрного сектору є головним пріоритетом діяльності ЄС. За останні 20 років витрати ЄС на підтримку сільського господарства в порівнянних цінах 2007 р. склали приблизно по 50-60 млрд євро на рік. Так, у 2009 р. із загального бюджету ЄС 140 млрд євро сільському господарству

було спрямовано 57 млрд євро або 41 % бюджету. У 2012 р. ЄС спрямував майже 83 мільярди євро аграріям, що склало 20% всіх доходів сільгоспвиробників. У бюджеті ЄС на 2013 р., який становить приблизно 158,5 млрд євро, на сільське господарство, розвиток села та підтримку фермерства спрямовано 42 млрд (27%) . В умовах економічної кризи багатомільярдні субсидії сільському господарству стають усе більш обтяжливими для бюджету ЄС. Така система субсидування веде до надвиробництва і втрати якості продукції.

Водночас, для збалансованої підтримки розвитку сільськогосподарських виробників країн Євросоюзу фінансування буде проводитись за новою системою, яка торкається, перш за все, способів і термінів коректування єдиного аграрного платежу фермерам; принципів і термінів можливого збереження зв'язку такого платежу з об'ємом виробництва; можливості надання до 10% національних квот допомоги з бюджету ЄС на підтримку обмеженого кола галузей в несприятливих регіонах; інструментів управління кризами і ризиками, особливо страхування урожаїв і загальних фондів; відміни молочних квот з 2015 р.; підвищення норми обов'язкової модуляції до 13% до 2012 р. при додатковому скороченні виплат великим фермам, які одержують 100 тис євро і більш виробничих субсидій в рік; формального припинення інтервенції на ринках пшениці дурум, рису, свинини, введення нульової інтервенції на ринку кормового зерна і системи торгів для продовольчої пшениці, вершкового масла і сухого молока. Таким чином реформування загальної аграрної політики країн Євросоюзу доводить, що державна фінансова підтримка сільгоспвиробників повинна враховувати не лише розвиток, а й стимулювати до самофінансування.

Висновки

Отже, фінансово-кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників передбачає використання декількох альтернативних джерел фінансування, які не виключають одне одного та можуть бути використані одночасно. Підґрунтям цього виступає органічне поєднання джерел, форм та методів фінансування. Організація формування структури джерел фінансово-кредитного забезпечення являє собою суперечливий процес, який залежить від багатьох чинників, серед яких ритмічність та своєчасність надходжень коштів у певний відрізок часу, напрями розвитку на перспективу, фінансовий стан, склад та структура ринку, доцільність інвестування діяльності в майбутньому. Лише постійна взаємодія різноманітних форм та джерел фінансування й державної підтримки дадуть можливість якісних зрушень у аграрній сфері.

Размещено на Allbest.ru