Імперативи розвитку підприємств в умовах розбудови соціально орієнтованої економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «КПІ»

ІМПЕРАТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РОЗБУДОВИ СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Сімченко Н.О.

докт. екон. наук, професор

Панченко В.П.

Анотація

У статті досліджено теоретичний та історичний аспекти феномену соціально орієнтованої економіки. Представлено фактори соціально-економічного розвитку підприємств. Визначено імперативи розвитку підприємств в умовах розбудови соціально орієнтованої економіки.

Ключові слова: соціалізація, ринкова економіка, соціально орієнтована економіка, фактори розвитку підприємств, імперативи розвитку підприємств.

Аннотация

В статье исследовано теоретический и исторический аспекты феномена социально ориентированной экономики. Представлены факторы социально-экономического развития предприятий. Определены императивы развития предприятий в условиях социально ориентированной экономики.

Annotation

This article explores the theoretical and historical aspects of the phenomenon of socially oriented economy. Generalized and systematized approaches to the definition of «socially oriented economy». The essence of the term «socially oriented economy». It was noted that socially oriented economy is the most advanced form of market economy that allows fully combine the principle of free market economy with the principle of social justice. The basic directions of social-oriented economy. Presented basic principles of operation and socially oriented economy, which are combined in separate groups: legal, organizational, managerial, financial, economic, technical, technological, social, environmental, humanitarian, information. The groups of factors of business in modern conditions of building a socially oriented economy in Ukraine. Determined imperatives of domestic enterprises in terms of socially-oriented economy. Noted that theoretical and practical importance of the research is to determine the particular relevance of the concept of socially-oriented management in ensuring the improvement of living standards, coordination of social and economic interests of all stakeholders.

Вступ

Існуючі тенденції розвитку суспільства окреслюють коло актуальних проблем, пов'язаних із досягненням збалансованості розвитку соціального діалогу між громадянами, окремими бізнес-одиницями, суспільними об'єднаннями, органами державної влади та місцевого самоврядування. Формування імперативів розвитку економічної думки актуалізує пріоритетність реалізації засад соціально орієнтованої економіки в забезпеченні сталого розвитку підприємств.

Обравши соціальні орієнтири ринкової економіки, Україна пішла шляхом багатьох країн, що вже сформували або формують господарські системи подібного напрямку. Головною метою такого роду економіки є надання соціальних прав і гарантій населенню, що закріплено в ст. 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» [9, с. 42].

Вагома роль у розробленні концепції соціальної ринкової економіки належить таким ученим: Ф. Бему, Л. Ерхарду, А. Мюллер-Армаку, В. Ойкену, В. Репке, А. Рюстову. Окремі проблеми формування і розвитку соціального ринкового господарства завжди були в центрі уваги провідних українських учених: О. Амоші, Г. Башнянина, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Деркача, Б. Панасюка, А. Сіленка, В. Скуратівського, Г. Стеблій, В. Удовиченка, В. Черняка, С. Чистова й ін. Проте не можна стверджувати, що вже створено цілісну концепцію соціальної ринкової економіки. На сьогодні розвинуто низку її фундаментальних положень, вивчення і практичне застосування яких дасть змогу побудувати соціально орієнтовану ринкову економіку України.

Різноманітність наукових підходів до змісту і сутності соціальної орієнтації економіки та правова нерегламентованість дій стосовно її досягнення обумовлюють подальше проведення теоретичних узагальнень щодо категоріального апарату, який використовується при розкритті процесів соціального та економічного розвитку підприємств з пріоритетністю досягнення їх соціальних цілей. Проблема розвитку підприємства є предметом наукових пошуків багатьох закордонних і вітчизняних дослідників. Питання соціального розвитку підприємства розробляли П. Сенге, Е. Скляр, В. Пономаренко та ін.

Постановка завдання

Метою даної статті є визначення основних імперативів розвитку підприємств в умовах соціально орієнтованої економіки.

Відповідно до зазначеної мети, в роботі поставлено та вирішено наступні завдання:

- проаналізувати теоретичний та історичний аспект феномену соціальної орієнтації економіки:

- класифікувати фактори соціально-економічного розвитку підприємств;

- визначити основні імперативи розвитку підприємств в умовах розбудови соціально орієнтованої економіки.

Методологія

Теоретико-методологічну основу роботи складають праці провідних зарубіжних та вітчизняних науковців. При проведені даного дослідження були використані наступні методи: порівняльний, узагальнення, аналізу та синтезу.

Результати дослідження

Перші ідеї про соціальну природу економічного життя по праву належать А. Сміту. Його теорія економічного лібералізму має міцну соціально-філософську базу, що становить значний інтерес для соціальної орієнтації економіки. Великий внесок у розуміння соціальної природи економіки здійснив К.Маркс, який пояснив причини соціальних протиріч капіталізму з позицій пануючих відносин. Праці представників німецької соціально-економічної школи політичної економії В. Рошера, Г.Шмоллера, К. Бюхера були присвячені дослідженню взаємозв'язку економіки, релігії, етики і політики. Саме роботи представників цієї школи стали методологічною базою, на основі якої згодом М. Вебер створив теорію соціальної економіки, власне, і ввівши в економічний лексикон термін «соціальна економіка» [9, с. 43].

У науковій економічній літературі найчастіше зустрічаються такі поняття як «соціум», «соціалізація», «соціальна економіка», «соціально орієнтована економіка», «соціальна держава». Незважаючи на різну категоріальність, в їх основі лежить людина як найвища цінність суспільства [1, с. 2].

В найширшому значенні «соціалізація» трактується як процес засвоєння і подальшого розвитку індивідом соціально-культурного досвіду - трудових навичок, знань, норм, цінностей, традицій, що накопичувалися і передавалися від покоління до покоління, а також як процес введення індивіда в систему суспільних відносин і формування у нього соціальних якостей [1, с. 6].

Поняття «соціальна економіка» зародилося в Німеччині і було вперше запропоновано Л. Ерхардом. Він розробив концепцію соціально орієнтованого ринкового господарства. В основу поняття соціальної економіки ним було подано забезпечення соціальних гарантій населення, соціальна спрямованість ринкового господарства [4, с. 188].

Поняття соціальної ринкової економіки (Soziale Marktwirtschaf - нім.) введено в науковий обіг 1947 р. у праці Альфреда Мюллер-Армака «Регулювання економіки та ринкове господарство». Автор визначив, що «соціальне ринкове господарство - це соціально-економічний устрій», за якого «цілеспрямовано організована економіка вільного ринку, що зберігається внаслідок регулювальної системи конкуренції, надає більш надійну гарантію соціального прогресу - особливо тому, що соціальний прогрес на основі вільної системи, завдяки свідомому розробленню заходів, що відповідають принципам вільного ринку, та перерозподілу доходів через державний бюджет, коли розвиток конкуренції формує економічну базу для соціальних заходів, може бути організованим більш ефективно» [4, с. 188].

Поєднання соціальних і ринкових цілей, забезпечення ситуації, коли соціальні показники досягаються за рахунок економічних і навпаки, і розкриває сутність соціально орієнтованої економіки. Л. Ерхард із цього приводу писав: «Сутність соціального ринкового господарства тільки тоді можна вважати цілком досягнутою, коли відповідно зі зростаючою продуктивністю одночасно знижуються ціни, забезпечуючи справжнє підвищення реальної заробітної плати». Іншими словами, соціально-орієнтована ринкова економіка, чи соціальна ринкова економіка - це особлива високорозвинена форма ринкової економіки. Вона дає змогу найповніше поєднати принцип вільного ринкового господарювання з принципом соціальної справедливості [4, с. 189].

Деякі науковці під соціально орієнтованою ринковою економікою розуміють соціально-економічну систему, яка спрямована на реалізацію наступного [1, с. 8]:

- єдність економічного та соціального розвитку в сучасній системі;

- взаємообумовленість та взаємопроникнення індивідуальних та колективних інтересів;

- підвищення людських потреб і переважання в їх структурі соціального і духовного характеру;

- поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості;

- накопичення інтелектуального капіталу;

- переважання нематеріального сектору виробництва, який реалізується, перш за все, в соціальній сфері.

У сучасних умовах під соціальною ринковою економікою розуміють економічну суспільну систему, яка забезпечує високу ефективність ринкової економіки та на цій основі гарантує громадянам країни максимум соціальної справедливості, забезпеченості й соціально-економічного прогресу [4, с. 189]. Це форма господарювання, яка забезпечує ефективне поєднання економічного та соціального розвитку і досягнення високого рівня та якості життя населення, сприятливого розвитку процесів економічного зростання [8, с. 95].

Важлива особливість цієї системи полягає в тому, що це визначена форма ринкового господарювання, що керується і координується державою так, що кінцеві завдання господарювання підпорядковуються не інтересам одних тільки власників засобів виробництва, але також й інших громадян.

Вважається, що соціально орієнтована економіка є найбільш розвиненою формою ринкової економіки, в якій ринкова свобода господарювання поєднується з принципом соціального вирівнювання, соціальним прогресом. Як зазначають вчені В. Гаєць, Б. Кваснюк та В. Дем'яненко, соціальна орієнтація економіки є досить високим рівнем економіки, коли людські якості, інтелект, здібності перетворюються на визначальні фактори виробництва [6, c. 46].

Тобто, соціально орієнтована економіка - це така система господарювання, яка підпорядкована досягненню соціальних інтересів особистості, суспільства, держави при додержанні вимог безпеки, ефективного та збалансованого розвитку в економічній та соціальній сферах [3, c. 219].

Формування і функціонування соціально орієнтованої економіки базується на таких принципах [8, с. 95]:

- єдність соціально орієнтованої економіки й економічно орієнтованого соціального розвитку;

- розмежування та інтеграція елементів соціальної економіки на мікро-, мезо- і макрорівнях;

- системний аналіз і використання джерел та чинників соціально-економічного зростання;

- формування і розвиток соціального партнерства між суб'єктами праці, капіталу і політики.

В межах розбудови соціально орієнтованої економіки особливої уваги набувають питання регулювання соціально-економічних процесів розвитку підприємств.

Соціальна орієнтованість діяльності підприємств характеризується спрямуванням системи управління на забезпечення виконання підприємством відповідних міжнародних стандартів, норм економічної, соціальної, правової, екологічної відповідальності перед суспільством. Реалізація поставлених завдань значною мірою сприяє розвитку соціально орієнтованого підприємництва, що в свою чергу, призводить до розбудови соціально орієнтованої економіки [7, с. 142].

Можна виокремити такі групи факторів розвитку підприємств в сучасних умовах розбудови соціально орієнтованої економіки України [2, с. 201-202]:

- законодавчі - формують правову основу розвитку підприємств в Україні на основі системи законних та підзаконних актів, міжнародних стандартів, норм та правил;

- організаційно-управлінські - здійснюють вплив через інституційно-управлінські та інституційно-організаційні зміни в соціально-економічній сфері;

- фінансово-економічні - визначають особливості здійснення господарської діяльності підприємств з позицій грошово-кредитних, бюджетно-податкових, амортизаційних важелів соціально-економічного розвитку;

- техніко-технологічні - здійснюють вплив на технічні та технологічні сторони в процесі соціально-економічної діяльності підприємств;

- соціальні - визначаються чисельністю й структурним складом працівників на підприємстві, рівнем його освіти й життя, звичаями й традиціями, трудовою етикою, взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника, під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат в колективі;

- екологічні - визначають вплив нових технологій, нових матеріалів, нових видів енергії на довкілля в процесі діяльності підприємств;

- гуманітарні - впливають на розвиток через ступінь освіченості населення, рівень знань і науки в країні;

- інформаційні - визначають особливості розвитку підприємств на основі використання інформаційних ресурсів.

Кожен з факторів по-своєму впливає на компоненти структури соціалізації економічної системи підприємства, проте єдність їх впливу створить умови для збалансованого розвитку підприємств в умовах розбудови соціально орієнтованої економіки України.

Зважаючи на вище викладене, виділимо ключові імперативи розвитку підприємств в умовах становлення соціально орієнтованої економіки [6, с. 49; 5; 10; 11]: підприємство соціальний економіка орієнтований

1. Досягнення пріоритетів сталого розвитку. Йдеться про досягнення системної узгодженості економічної, соціальної та екологічної складових сталого розвитку підприємства. Цей розвиток орієнтований на постійне підвищення ефективності діяльності з одночасним узгодженням екологічних та економічних інтересів шляхом розширення сфери відповідальності перед суспільством, розвитку людського капіталу та інноваційних рішень. До основних пріоритетів сталого розвитку можна віднести:

– економічне зростання - забезпечення можливостей, мотивів і гарантій праці, якості життя, функціонування соціально орієнтованої економіки та раціонального споживання матеріальних ресурсів;

– охорона навколишнього природного середовища - створення умов для життя в здоровому навколишньому середовищі, захист і відновлення біорозмаїття;

– соціальна справедливість - встановлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівності можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя.

2. Планування діяльності підприємства із застосуванням системи індикаторів. У цьому контексті важливим є розробка і прийняття виважених соціально-економічних рішень, які дозволять забезпечити ефективне функціонування і розвиток підприємств в умовах розбудови соціально орієнтованої економіки. Планування діяльності підприємства із застосуванням системи індикаторів за своєю суттю є рекомендаційне, орієнтуюче планування і як інструмент регулювання соціально орієнтованої діяльності підприємств передбачає розробку і наукове обґрунтування конкретних цілей, пріоритетів, пропорцій і структур розвитку соціально-економічних процесів з врахуванням попиту на конкретні види продукції (послуги). Основне завдання такого планування не тільки в тому, щоб дати кількісну оцінку показників, що характеризують динаміку, структуру та ефективність соціально орієнтованої економіки, а і в тому, щоб забезпечити ув'язку та збалансованість всіх показників розвитку такої економіки.

Плануванню діяльності підприємства із застосуванням системи індикаторів в умовах розбудови соціально орієнтованої економіки передує економічне прогнозування, що являє собою наукове обґрунтування загальних напрямів соціально-економічного розвитку та альтернативні варіанти і строки досягнення визначених цілей. Розробка економічних прогнозів і індикативних планів соціально-економічного розвитку здійснюється на основі комплексного вивчення і прогнозування соціально-політичних, демографічних, технологічних, економічних, природо-ресурсних і зовнішньоекономічних змін.

3. Реалізація інноваційно орієнтованої економічної політики. Запровадження новітніх технологій дає можливість забезпечувати позитивні темпи економічного зростання під час використання меншої кількості праці, капіталу, природоохоронних ресурсів за умов підвищення продуктивності ресурсів, їх якості. Проведення компаніями виваженої цінової політики сприятиме розвитку ринкових відносин, зменшенню рівня інфляції та пом'якшенню її негативних соціально-економічних наслідків, також сприятиме розвитку конкуренції і, як наслідок, підвищить ефективність національної економіки в забезпеченні якості життя населення. Отже, ключовими факторами економічного зростання є інвестиції в основний капітал, людський капітал та новітні технології.

4. Забезпечення провадження соціально відповідальної діяльності. Відзначимо важливість добровільного зобов'язання компаній проводити таку корпоративну політику, приймати такі управлінські рішення, розвивати такі перспективні напрямки діяльності, пов'язані з соціально-економічним розвитком та відтворення соціального капіталу, які є бажаними з точки зору цілей та цінностей усіх зацікавлених сторін.

5. Соціальний захист персоналу та інших зацікавлених осіб, зокрема:

– права людини - компанії повинні забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні; діяльність компаній не повинна сприяти порушенню прав людини; компанії повинні сприяти викоріненню примусової праці, дитячої праці; дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування;

– охорона праці - компанії повинні забезпечити якісні та безпечні умови праці для персоналу, що в свою чергу, базується на створенні системи управління безпекою праці та охороною здоров'я для зменшення ризиків для персоналу та інших зацікавлених служб, пов'язаних з їх діяльністю.

– свобода зібрань та право на колективний договір - компанії повинні підтримувати свободу зібрань та право на колективні угоди;

– режим роботи - компанії повинні дотримуватися відповідних законів та промислових стандартів, які визначають часи роботи персоналу;

– заробітна плата - компанії повинні дотримуватися справедливої політики виплати заробітної плати та премій, компанії повинні гарантувати, що заробітна плата (премії, доплати, пільги) виплачуються в повній відповідності з чинним законодавством.

6. Забезпечення функціонування ефективної системи стимулювання персоналу підприємства, що являє собою оптимальне поєднанням матеріального і морального стимулювання. Матеріальне стимулювання орієнтується в основному на зовнішньофірмові фактори: базисну заробітну плату, надбавки і премії (бонуси). Залежно від можливостей підприємства необхідно передбачити досить високий рівень надбавок і премій для того, щоб продемонструвати реальну зацікавленість керівника підтримати прагнення до якісної роботи. Нематеріальні засоби мотивуючого впливу полягають в акцентуванні уваги працівників на значенні виконуваної ними роботи і важливості їх вкладу в кінцеві результати діяльності підприємства в цілому; залученні працівників до процесу розробки і прийняття управлінських рішень; застосуванні форм творчої участі працівників у вдосконаленні діяльності підприємства; виявленні труднощів і недоліків в організації роботи (на основі обміну думками з безпосередніми виконавцями), що заважають працювати більш ефективно і негайному їх усуненні.

7. Створення робочих місць. Надання компаніями ефективних робочих місць з достойним рівнем оплати праці та соціальних пільг. Створення робочих місць обумовлюється зростанням і вдосконаленням виробництва, його структурними змінами. Без створення нових робочих місць неможлива оптимізація виробничої зайнятості працездатних громадян в суспільстві, що є важливим фактором підвищення ефективності виробництва і одночасно рівня життя населення, соціальної злагоди, створення громадянського суспільства і середнього класу.

8. Екологізація діяльності обумовлює необхідність інтеграції заходів охорони навколишнього середовища, що здійснюється на основі використання компаніями енерго- та ресурсозберігаючих технологій, забезпечення екологічної безпеки виробництва.

9. Періодичне здійснення соціально-економічного аудиту діяльності підприємства. Перевірка конкретних аспектів соціально-економічної діяльності господарюючого суб'єкта, дотримання певних процедур, норм і правил, зазвичай з метою підтвердити законність, сумлінність та ефективність діяльності підприємства, правильність складання податкової звітності, використання соціальних фондів та ін. У соціальному аспекті аудит - це є оцінка соціально-трудових відносин на підприємстві, що поряд з вивченням документації передбачає проведення самостійних опитувань, анкетувань, індивідуальних та колективних бесід, інтерв'ю з працівниками різних рівнів та категорій. Таким чином, працівниками визначається оцінка соціально-трудових відносин на підприємстві, основні чинники трудової мотивації та резерви вдосконалення діяльності фірми з суб'єктивних позицій. Економічний аспект аудиту - це є визначення: конкурентоспроможності підприємства, що оцінюється шляхом порівняння економічних та соціальних показників діяльності підприємства із законодавче встановленими нормами та нормативами або з середніми та найкращими в галузі показниками на аналогічних підприємствах; ефективності функціонування служб управління трудовими ресурсами, визначення їх ролі в підвищенні конкурентоспроможності підприємства; економічної ефективності самого аудиту, порівняння витрат на проведення аудиторської перевірки з її результатами.

10. Якість управління підприємством як система заходів, що дозволить приймати низку ефективних управлінських рішень у забезпеченні відповідальності діяльності підприємства у взаємовідносинах із колом зацікавлених сторін. Якість управління безпосередньо визначається ефективністю діяльності підприємства за певний проміжок часу, рівнем його ділової репутації та іншими нефінансовими важелями.

Висновки

Наукова новизна проведених досліджень полягає у виявленні та обґрунтуванні соціально-економічних імперативів розвитку сучасних підприємств в умовах розбудови соціально орієнтованої економіки України. Теоретичне та практичне значення проведених досліджень полягає у визначенні особливої значущості розвитку концепції соціально орієнтованого управління у забезпеченні підвищенні якості життя населення, узгодженості соціально-економічних інтересів усіх зацікавлених сторін. У цьому контексті певну пріоритетність та перспективність набувають питання поглиблення теоретико-методологічних засад стимулювання соціально орієнтованої діяльності вітчизняних підприємств в контексті розбудови соціально орієнтованої економіки в Україні.

Література

1. Барський Ю.М. Теоретичні засади дослідження змісту соціально орієнтованої економіки [Електронний ресурс] / Ю.М. Барський // Економічний форум. 2011. №2. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekfor/2011_2/index.htm

2. Гаврилко П.П. Фактори інноваційного розвитку промисловості / П.П. Гаврилко // Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.11. С. 200 - 205.

3. Гріневська С. Наднорматив соціальних витрат - патологія державного управління в економіці / С. Гріневська // Публічне управління: терія та практика: збірник наукових праць Асоціації докторів наук з державного управління. Х.: Вид-во «ДокНаукДержУпр», 2010. № 3-4. 432 с.

4. Осінська О.Б. Теоретичні концепції соціального ринкового господарства / О.Б. Осінська // Науковий вісник НЛТУ України. 2009. ? Вип. 19.7. С. 186 - 192.

5. Принципи Глобального Договора ООН. Режим доступа: http://www.unglobalcompact.org/Languages/russian/ten_principles.html

6. Сімченко Н.О. Соціально орієнтовані системи управління підприємствами: моногр. / Н.О. Сімченко - Київ: ТОВ «ДКС центр», 2010. 340 с.

7. Сімченко Н.О. Концептуальні ознаки соціально орієнтованих систем управління підприємствами / Н.О. Сімченко // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки., 2010. №5. Т.1. С. 142 - 146.

8. Третяк В.П. Вплив соціальної сфери на соціалізацію трансформації економіки України [Електронний ресурс] / В.П. Третяк // науковий економічний журнал «Актуальні проблеми економіки». 2009. №5(95). С. 85 - 93. Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/APE/2009_5/5-09.htm.

9. Шульга Ж.О. Особливості становлення соціально орієнтованої ринкової економіки / Ж.О. Шульга // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. 2009. № 4(8). С. 41 - 45.

10. OHSAS 18001 (Occupational Health and Safety Management Systems) - международный стандарт по разработке систем управления охраной здоровья и безопасностью персонала.

11. SA 8000 (Social Accountability 8000) (Социальная ответственность 8000) - стандарт для оценки социальных аспектов систем управления.

Размещено на Allbest.ru