Загрози економічній безпеці газорозподільних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загрози економічній безпеці газорозподільних підприємств

В статті наголошено на ролі газорозподільних підприємств як підприємств інфраструктурної сфери в системі суспільного виробництва. Зазначена першочерговість врахування її при розбудові підходів до управління економічною безпекою газорозподільних підприємств. Розглянуті загрози економічній безпеці запропоновані рядом авторів. На основі аналізу яких, виділені три рівні загроз економічній безпеці, що відрізняються за своєю специфічністю: універсальні, специфічні, вузькоспецифічні.

Зазначено, що незалежно від рівня специфічності загроз, настання небезпеки досліджуваних підприємств, в порівнянні із підприємствами сфери основного виробництва, спричинить особливий, специфічний вплив, а саме, відіб'ється на діяльності усіх без винятку підприємств сфери основного виробництва і населенні, що використовують інфраструктурні послуги.

Запропонована в якості економічної категорії, що описує стан економічної небезпеки підприємств інфраструктурної сфери - категорія руйнація інфраструктури. Наведені фактори, що сприяють підвищенню ризику розповсюдження цього явища.

Газорозподільні підприємства виступають заключною ланкою в газотранспортній системі, що сполучає постачальника послуг з безпосереднім споживачем. Тривалий час в Україні перевага надавалась вивченню питань газотранзиту через інтерес до нього з боку світового співтовариства, але нарощування негативних тенденцій пов'язаних з газорозподілом актуалізувало і цей сегмент досліджень.

Здавалося б, газорозподільні підприємства - це монопольні утворення, якими постійно опікується держава. Хоч незалежний регулюючий орган і керує процесами встановлення регульованих тарифів і прийняття інших рішень, але в порівнянні з малим бізнесом, ці підприємства завжди будуть у виграші. Однак справа не тільки в матеріальному становищі газорозподільних підприємств. Коли мова йде про підприємства інфраструктури, на перший план виступають інші чинники. Один з них - це роль, яку відіграють ці підприємства у процесі суспільного відтворення. Сьогодні підприємство може працювати, забезпечуючи послугами з газорозподілу споживачів, отримувати певний прибуток, розподіляти його на виплату дивідендів, неефективно використовувати інвестиційні кошти, а завтра, територія на якій воно знаходиться, через недалекоглядну політику нещадної експлуатації, може опинитися без газу, або ж статися аварійна ситуація.

Активи, що знаходяться в розпорядженні газорозподільних підприємств відносяться до критичних інфраструктур, які визначені в [1, c.2] як активи, що мають велике значення для підтримання життєво важливих соціальних функцій, здоров'я, економічного і соціального благополуччя людей і порушення чи руйнування яких матимуть значний вплив на державу в результаті її неспроможності підтримувати ці функції.

Економічній безпеці підприємств в останнє десятиріччя присвятили свої праці такі науковці, як Безбожний В.Л., Бондаренко О.М., Бончук Г.І., Кабанов А.А, Камишова Е.В Капітула С.В., Клима В.М, Коваленко Є.В., Кравчук П.Я., Манцуров І.Г., Мацова А.С., Міщенко С.П., Нусінова О.В., Прус Н.В., Руснак Л.Р., Селюченко Н.Є, Соколова Є.А. [2-6] та інші.

Вивчення наукових праць з економічної безпеки підприємств привело до висновку, що автори, враховуючи в своїх дослідженнях виключно галузеві їх особливості, не використовують надбань економічної теорії, що значною мірою обмежує результати досліджень. Так, газорозподільні підприємства відносяться до підприємств інфраструктурної сфери, входять до складу так званих «критичних» інфраструктур, підпадають під дію теорій суспільного і приватного блага, теорії природної монополії. Таким чином, висновки, що випливають з цих теорій, мають відіграти роль при дослідженні загроз економічній безпеці підприємств поряд з врахуванням галузевих їх особливостей.

Газорозподільні, як і будь-які інші підприємства інфраструктурної сфери, надають послуги із забезпечення нормальних умов для функціонування всього основного виробництва і життєдіяльності населення. Тобто розуміння інфраструктурної, забезпечуючої суті цих підприємств, дозволяє, зрозуміти, що досягнення стану їх економічної небезпеки, яке визначимо як руйнація інфраструктури, негативним чином відіб'ється на усьому процесі суспільного відтворення.

Постановка завдання. Метою дослідження є виявлення специфіки загроз економічній безпеці газорозподільних підприємств як підприємств інфраструктурної сфери в порівнянні з підприємствами сфери основного виробництва. Розподіл загроз економічній безпеці зазначених підприємств в залежності від рівня їх специфічності. З'ясування причинно-наслідкових зв'язків між реалізацією загроз і досягненням стану «руйнації», що унеможливить надання підприємствам і населенню послуг інфраструктурного характеру і може спричинити не тільки негативні мультиплікативні ефекти на економічний стан певної території, а взагалі загрожуватиме нормальному функціонуванню суспільства. Визначення категорії руйнація інфраструктури та виділення факторів, які сприяють розповсюдженню такого економічного явища.

Методологія. При здійсненні дослідження в якості емпіричних методів дослідження використані спостереження та опис процесів пов'язаних з функціонуванням газорозподільних підприємств, що дали змогу в подальшому застосувати методи узагальнення, аналізу і синтезу.

Результати дослідження. На етапі розробки підходів до управління економічною безпекою підприємств відбувається виділення загроз економічній безпеці газорозподільних підприємств.

Загроза, як зазначено в [7, с.48] - це дія дестабілізуючих природних і (або) суб'єктивних факторів, що можуть спричинити потенційні чи реальні збитки, порушення цілісності процесів, об'єктів чи системи та погіршення їх стану, які здатні викликати небезпеку.

Виділяють внутрішні, на які підприємство має вплив, та зовнішні, на які вплив не можливий, або вкрай обмежений, загрози економічній безпеці.

Розглянемо варіанти загроз економічній безпеці підприємств запропоновані авторами.

Так, Міщенко М.П. [8, с.191], до внутрішніх загроз включає дії пасивності (у тому числі умисні і ненавмисні) співробітників підприємства, що суперечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути нанесення економічного збитку компанії, витік або втрата інформаційних ресурсів (у тому числі відомостей, що становлять комерційну таємницю), підрив її ділового іміджу в бізнес-колах, виникнення проблем у взаємостосунках з реальними і потенційними партнерами, конфліктних ситуацій з конкурентами, правоохоронними органами і органами контролю, а до зовнішніх: протиправна діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірм і фізичних осіб, що займаються промисловим шпигунством або шахрайством, неспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різну провину співробітників підприємства, а також правопорушення з боку корумпованих елементів з представників правоохоронних органів і органів контролю. Зрозуміло, що названі загрози можуть виникати на підприємствах будь-яких галузей, тобто вони є свого роду універсальними.

Якщо ж проаналізувати загрози, що пропонує дослідник економічної безпеки окремої галузі, то видно, що поряд з властивими усім галузям, з'являються такі, що, насамперед, характерні для конкретної, і, можуть не зустрічатися при дослідженні інших. Так, Бондаренко О.М. [9,с.7], досліджуючи проблеми авіаційних перевезень, серед внутрішніх загроз, виділяє проблему неплатежів, велику кредиторську та дебіторську заборгованість, нерентабельність повітряних ліній, відсутність сучасної авіаційної техніки, спад авіаційних перевезень, низький рівень кадрів, низький рівень рентабельності, а з зовнішніх відсутність інвестицій, відсутність чіткої правової бази, відсутність державної підтримки національному авіабудуванню та розвитку повітряного транспорту, конкуренція, недосконала система оподаткування, безпека польотів, недостатні інноваційні процеси. Так, відсутність державної підтримки не може пропонуватися в якості загрози економічній безпеці на потенційно високодохідних підприємствах, але й повітряні перевезення не єдина галузь, яка потребує цієї підтримки. Можливо, навіть, точніше було б в якості загрози запропонувати не відпрацьованість, або ж низький рівень залучення державно-приватного партнерства.

Головне ж, що випливає з попередніх міркувань: не тільки в галузевій належності проявляється специфічність загроз економічній безпеці підприємств, є ще один, а ймовірніше більша кількість факторів, що їх визначають. Так поділ суспільного виробництва на дві сфери інфраструктурну і основне виробництво дозволяє виділити в окремі групи загроз, які властиві кожній з них.

Для згрупування загроз, що притаманні не тільки підприємствам окремих галузей, а більш укрупнено, виникає потреба розподіляти їх на складові: універсальні (загальні), специфічні й вузькоспецифічні. Під універсальними загрозами економічній безпеці на зазначених рівнях, слід розуміти ті, що властиві усім без винятку підприємствам, або галузям; під специфічними, загрози що виділяються на різних підприємствах у зв'язку із роллю останніх у відтворювальному процесі (підприємства сфери основного виробництва і інфраструктури); до вузькоспецифічних загроз належать ті, що відносяться конкретно до діяльності окремих підприємств, виходячи із їх галузевих особливостей.

Таблиця. Складові загроз економічній безпеці газорозподільних підприємств за рівнем специфічності

В таблиці наведені приклади універсальних, специфічних і вузькоспецифічних загроз економічній безпеці. Наприклад, сезонні коливання в попиті на споживання газу характерні не всім підприємствам, і не повною мірою підприємствам інфраструктурної сфери, тому віднесемо їх до вузькоспецифічних.

Походження специфічних загроз економічній безпеці газорозподільних підприємств випливають з їх технологічних особливостей. Не всі підприємства, що відносяться до підприємств інфраструктурної сфери є природномонопольними, але всі природні монополії, що згадуються у однойменному ЗУ [10] є інфраструктурою. На відміну від сфери дії інших ніж природномонопольні ринків, в систему економічних інтересів, які протиставляються і потребують узгодження включаються додаткові суб'єкти. Тому виникає завдання пошуку найефективнішого способу задоволення потреб суспільства і бізнесу в особливих послугах, послугах, що надаються на ринках для яких не властива конкуренція, а звідси і не існує економічного стимулу до підвищення ефективності. Як свідчить практика, менеджмент газорозподільних підприємств на Україні вдається до роздування витрат, оскільки згідно [11] методика розрахунку тарифів базується саме на основі витрат.

Для газорозподільних підприємств важлива роль належить зовнішнім загрозам економічній безпеці, оскільки і персонал, і керівництво підприємства обмежені в можливостях прийняття рішень через державне регулювання в багатьох напрямах діяльності підприємства. Завдання регулюючого органу розв'язати суперечність між економічними інтересами підприємців, які вкладають свої капітали в природномонопольні сфери, і суспільними потребами людей.

Тому вирішальною зовнішньою загрозою економічній безпеці газорозподільних підприємств, яку ми інтерпретуємо як універсальну, притаманну не тільки підприємствам інфраструктурної сфери, виступає корумпованість провладних структур, які здатні сприяти переходу досліджуваних підприємств у власність «ефективних», орієнтованих на отримання тимчасової власної вигоди, або вирішення задач, що можуть вступати в протиріччя з економічними, або політичними інтересами країни. В разі вступу в дію такого важеля, усі інші види загроз, як зовнішніх, так, і внутрішніх, не матимуть значення.

Загроза універсальна - наслідки від її настання специфічні, притаманні інфраструктурному підприємству, вони відбиваються не тільки на результатах діяльності окремого підприємства, а й на усьому процесі відтворення. Якщо така діяльність наближатиме настання стану «руйнації» інфраструктури, а це в першу чергу стосуватиметься певної території через технологічні особливості (газорозподільні підприємства розташовані в Київській області, обслуговуватимуть підприємства і населення Київської області), то конкурентоспроможність підприємств сфери основного виробництва конкретної території знижуватиметься.

Наслідки від настання загроз економічній безпеці газорозподільного підприємства потребують окремого розгляду. Коли підприємство, що відноситься до сфери основного виробництва, досягне критичної «точки неповернення», втратить свої позиції, збанкрутує, суспільство звичайно зазнає втрат через тимчасове збільшення кількості безробітних, недоотримання державою внесків і податків і т.д. Причому наслідки тим масштабніше, чим більше за обсягами підприємство. Однак продукцію, що виробляло таке підприємство, можна, або завезти з іншої території України, або ж імпортувати. Що ж до газорозподільних підприємств, то зрозуміло, що наслідки від настання «точки неповернення» в газорозподілі не можливо нівелювати ні збільшенням імпорту, ні завезенням з іншої території країни, оскільки результати праці (газорозподільну послугу) цього підприємства не можливо не накопичити, не імпортувати, її виробництво і безпосереднє надання споживачу співпадають в часі. Навряд чи на певній території знайдуться паралельно набудовані газорозподільні потужності. Тобто будь-які загрози, і універсальні, і специфічні, здатні спричинити особливі, відмінні від сфери основного виробництва наслідки. Вони безумовно відрізнятимуться в залежності від величини заподіяної шкоди, але спричинять негативний мультиплікуючий ефект на економічні процеси території, що відноситься до сфери обслуговування регіональним газорозподільним підприємством.

Термін «руйнація» інфраструктури, в останні десятиріччя, згадують не тільки як результат природних катаклізмів чи техногенних катастроф, а як результат економічної діяльності, а скоріше бездіяльності людей. Вагома роль в формуванні цього економічного явища відводиться країнам пострадянського простору. Так, в доповіді Міжнародної кризової групи ( ICG ) «Центральна Азія : Руйнування і розпад » (Central Asia: Decay and Decline), опублікованому 3 лютого 2011 року, зазначається, що поступово, але неухильно руйнуються і занепадають: дороги, електростанції, лікарні і школи, побудовані за радянських часів, і, що, не менш важливо, зникають спеціалісти, які могли б супроводжувати підтримання їх в належному стані. Після здобуття незалежності місцева влада доклала мало зусиль для того, щоб зберегти або поліпшити інфраструктуру, а виділені для цієї мети кошти були, в основному, « з'їдені » корупцією.[13, с.3]

Наука, покликана виконувати завдання породжені практикою, вимагає тлумачення і вивчення категорії «руйнація» інфраструктури. Ця категорія не однозначна, але в загальному вигляді визначається, на нашу думку, як процеси, пов'язані з виходом з ладу під впливом негативних наслідків життєдіяльності людей, в тому числі через експлуатацію (фізичний знос), а також під дією сил природи, такого обсягу інфраструктурних потужностей, відновлення яких, в будь-якій перспективі, є малоймовірним, а негативні наслідки складно прогнозованими.

Слід зазначити, що певною мірою від техногенних катастроф і від дії природних катаклізмів не застрахована жодна країна. Проблема значного фізичного зносу інфраструктурних потужностей в різних країнах світу широко описується в засобах масової інформації. Руйнація інфраструктури притаманна в значній мірі країнам пострадянського простору.

Підвищують ризик розповсюдження такого явища наступні фактори:

1) успадкована від СРСР інфраструктура не відповідала потребам звуженого відтворення новостворених країн;

2) економічний спад спричинив хронічне недофінансування простого відтворення інфраструктурних потужностей;

3) не тільки приватний сектор, а й державний практично не приймав участі у розбудові об'єктів інфраструктури з врахуванням інновацій, притаманних прогресивному світу;

4) низькоефективне державне управління підприємствами інфраструктурної сфери: відсутність розрахунків пов'язаних з виділенням пріоритетних об'єктів, що підлягали першочерговій підтримці з боку держави та розробці дій, пов'язаних з їх модернізацією тощо.

Висновки. Наукова новизна одержаних результатів полягає у формулюванні нового підходу до управління економічною безпекою газорозподільних підприємств, що на відміну від існуючих, ґрунтується на врахуванні інфраструктурної природи останніх, тобто враховує обслуговуючу роль їх в процесі суспільного відтворення, порушення виконання якої здатне спричинити негативний мультиплікуючий ефект на економічні процеси суспільства і рівень життя населення. В зв'язку з цим, запропоновано виділяти універсальні, специфічні і вузькоспецифічні загрози економічній безпеці газорозподільних підприємств. Визначено, що не дивлячись на рівень загроз, що можуть настати, результат буде мати особливий, специфічний в порівнянні із підприємствами сфери основного виробництва вплив на економічні процеси, в першу чергу території, що підпадає під сферу дії розташованого на ній газорозподільного підприємства і пояснюється природою послуг, що надають підприємства інфраструктури.

У зв'язку з розповсюдженням, в першу чергу, на територіях пострадянського простору, процесів, що здатні спричинити зупинку інфраструктурного забезпечення підприємств сфери основного виробництва і населення, запропоновано трактування терміну «руйнація» інфраструктури, що поряд з врахуванням традиційних причин їх настання містить «економічний» фактор, що спричиняється значним зносом, невиваженою інфраструктурною політикою з боку уряду, обмеженими можливостями бюджетів, недалекоглядністю менеджменту підприємств.

Враховуючи теперішні реалії української економіки, коли впроваджені жорсткі бюджетні обмеження і пряма заборона місцевим бюджетам використовувати кошти на капітальні потреби, можна стверджувати, що не дивлячись на ймовірність позитивних зрушень в далекоглядній перспективі, в короткотерміновому періоді, ситуація з рівнем економічної безпеки газорозподільних підприємств може ускладнитись. Складно прогнозованим виступають наслідки від підвищення тарифів на газ для населення через ймовірне зниження платіжної дисципліни і не виважену державну політику в вирішенні питання адресного субсидіювання незахищених верств населення.

Подальші дослідження мають проводитися в напрямі виділення і опису рівнів економічної безпеки газорозподільних підприємств що слугуватиме розробленням теоретичних підходів до якісного і підґрунтям для кількісного її оцінювання.

економічний загроза монопольний

Література

1.COMMISSION STAFF WORKING DOCUMENT on a new approach to the European Programme for Critical Infrastructure Protection./ Making European Critical Infrastructures Brussels, 28.8.2013 - SWD(2013) 318 final more secure.

2.Кабанов А.А., Бончук Г.И. Внутренние и внешние угрозы экономической безопасности предприятия./ А.А.Кабанов., Г.И. Бончук.// Вестник Санкт-Петербургского университета России.

3.Коваленко Е.В. Об основных угрозах экономической безопасности предприятий в современных условиях хозяйствования / Е.В. Коваленко// Луганский национальный аграрный университет. - 2010.

4.Мацова А.С. Экономическая безопасность и управления рисками туристских предприятий./ А.С. Мацова // Ученые записки Таврического национального унтверситета им. В.И. Вернадского. Серия «Экономика и управление». Том 22 (61).- 2009 г. №2.- с.201-211.

5.Руснак Л.Р. Фактори загроз зовнішнього середовища економічної безпеки підприємства / Л.Р. Руснак // Збірник наукових праць з актуальних проблем економічних наук «Економічна наука ХХІ століття: реалії та перспективи.-Наукова організація «Перспектива» .- 2013.- Част.ІІ. - 125-129 с.

6.Соколова Е.А. Экономическая безопасность предприятий реального сектора экономики: внутренние угрозы и возможности./ Е.А.Соколова.// Вестник МГОУ.- Серия «Экономика и право» - Москва - 2001, №4(6).

7.Франчук В.І. Діагностика загроз економічній безпеці акціонерного товариства./ В.І.Франчук.// Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), - 1(52) - 2011- с. 46-51- (економіка)

8.Міщенко С.П. Концептуальні аспекти економічної безпеки підприємств у ринковій економіці./ С.П. Міщенко// Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2011 - №2 - с.190-195

9.Оцінка економічної безпеки авіакомпанії: автореф. дис.канд.екон.наук: 08.07.04/ О.М. Бондаренко; Нац.авіц. ун-т. - К., 2004. - 19 с.: рис. - укр.

10.Закон України “Про природні монополі» № 1682-ІІI від 20.04.2000.

11.Постанова Національної комісії з регулювання енергетики «Методика розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації» - № 983 від 04.09.2002.

Размещено на Allbest.ru