Напрямки розвитку машинобудівної галузі в контексті неоіндустріалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Напрямки розвитку машинобудівної галузі в контексті неоіндустріалізації

промисловість машинобудування статистичний

В статті розглянуто рівень розвитку машинобудівної галузі в умовах нової промислової політики - неоіндустріалізації. Проаналізований технологічний уклад української економіки, та перспективи його подальшого розвитку. Виявлено, що українська економіка знаходиться на рівні третього технологічного укладу, який характеризується використанням в промисловому виробництві електроенергії, як основного джерела енергії, розвитком важкого машинобудування та електротехнічної промисловості, пріоритетним розвитком хімічної промисловості. Проаналізовано статистичну інформацію щодо стану розвитку машинобудування за останні 10 років. Визначені фактори, які впливають на місце української промисловості в міжнародному розподілі праці. Окремо охарактеризовані економічні фактори, які впливають на рівень розвитку машинобудування. Для машинобудування основним фактором є залежність багатьох його галузей від ресурсів та енергії, які постачаються з країн СНД. Визначені умови модернізації сучасної економіки та машинобудівельної галузі й переходу до нової концепції неоіндустріалізму.

За останнє десятиріччя розвиток української економіки перебуває у стані диспропорційних зрушень. Економічний розвиток країни залежить від появи нових факторів, які впливають на економічний уклад країни, таких як рівень глобалізації економіки, розширення комунікативного простору та її технологічний уклад.

Питання технологічного укладу країни пов`язано із розвитком галузей промисловості. В Україні саме машинобудування є досить розгалуженою сферою економіки. Історично склалася така ситуація, що машинобудування з часів СРСР розвивалося дуже стрімко на базі української економіки. Тому, в умовах реформування економіки України постає питання модернізації промисловості, як базису технологічного укладу країни. З особливо гостротою ця проблематика стає в умовах переходу ряду розвинених країн до нової концепції промислового розвитку - неоіндустріалізації.

Згідно з державною програмою активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки, були запропоновані напрямки розвитку машинобудування за рахунок впровадження політики імпортозаміщення. Розвиток внутрішнього ринку держави визначає стан економічного та технологічного розвитку країни та значною мірою залежить від повноцінного функціонування промисловості. Володіючи потужним інтелектуальним і технологічним потенціалом, промисловість є тим фундаментом, основою розвитку не тільки внутрішнього ринку України, але й розширенням зовнішнього. Саме тому, відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 02.06.2010 р. [4] сформовано принципи та етапи довгострокового економічного зростання на основі реформування та модернізації економічної політики у державі та функціонування й розвитку її системи. Одним з основних організаційно-економічних заходів проведення цих реформ повинна стати модернізація та технологічне оновлення машинобудівельної галузі України, що сприятиме пожвавленню в економіці.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз напрямків розвитку машинобудівної галузі України в умовах зміни технологічного укладу та переходу до неоіндустріалізації.

Методологія. Теоретичною основою дослідження є системний підхід до аналізу напрямків, які впливають на стратегічний розвиток підприємств машинобудівельної галузі в контексті зміни технологічного укладу та переходу до неоіндустріалізму.

Результати дослідження. В наукових працях багатьох українських вчених-економістів висвітлені проблеми модернізації промисловості. Наприклад, О. Амоша [1], В. Вишневський, Л. Збаразська [1] визначають, що розвиток економік провідних країн світу відповідає новому технологічному укладу - неоіндустріалізму.

Концепція неоіндустріалізму виникла, як наслідок розвитку інформаційної економіки та економіки знань. Більшість вчених прийшли до висновку, що інформація не може існувати відокремлено від виробничих процесів. Більш того, виробництва бере участь в створенні ВВП країни та є базовим елементом в його структурі.

Проведений аналіз показав, що в сьогоденні, машинобудування є основою економічного устрою будь-якої країни. В сучасних умовах саме машинобудуванню належить важлива роль в прискоренні науково-технічного прогресу. Ця галузь економіки забезпечує засобами виробництва інші галузі економіки, тим самим сприяє оновленню та накопиченню капіталу. Капіталізація економіки тісно пов`язана з технологічним устроєм країни.

Як свідчать статистичні дані, в економічно розвинених країнах на частку машинобудування приходиться від 30% до 50% від загального обсягу випуску промислової продукції. Так, частка машинобудування в Німеччині складає 53,6%, Японії - 51,5%, Англії - 39,6%, Італії - 36,4%, Китаї -35,2%, в США -10%, в Росії - 18%. Це забезпечує технічне переобладнання всієї промисловості кожні 8-10 років. [5].

Якщо розглянути структуру економіки України за 1990-2011рр., то стає очевидним, що частка промисловості складає 32%, на другому місці знаходиться сільське господарство (13%), а на третьому - транспорт (11%) (рис.1).

Рис. 1. Структура економіки України за 1990-2011 рр. за галузями

Розглядаючи структуру зайнятості за галузями економіки за 2011 рік видно, що найбільша зайнятість спостерігається у готельно-ресторанному господарстві (24%), на другому місці знаходиться сільське та лісове господарство (17%), на третьому місці - промисловість (16%), торгівля займає четверте місце в цьому розподілі (12%). Інші сфери зайнятості мають низькі показники (рис.2.).

Рис. 2. Структура зайнятості за галузями економіки в Україні за 2011 рік згідно даних Держкомстату [2].

Статистична інформація свідчить про те, що в українській економіці спостерігається чітка спрямованість на промислове виробництво. В структурі економіки промисловість займає перше місце (32%), а за часткою зайнятості населення промисловість займає третє місце (16%). З представлених даних видно, що в економічному устрої спостерігається збереження базових галузей - сільського господарства та промисловості. При чому, ці галузі економіки вносять великий вклад в розвиток економіки, оскільки саме в них здійснюються інноваційні розробки із застосуванням нових технологій.

Необхідність в технологічних змінах проявляється тоді, коли попередній технологічний уклад повністю вичерпує свої можливості та постає перед переходом до нового. Тенденції, які притаманні сучасному економічному укладу позначаються на розвитку підприємств машинобудівного комплексу, що значною мірою відбувається на рівні конкурентоспроможності економіки країни.

Якщо розглянути технологічні уклади та їхній вплив на розвиток економіки, то стає очевидним, що стрімкий розвиток однієї галузі промисловості сприяв розвитку суміжних галузей.

В сьогоденні українська економіка знаходиться в третьому технологічному укладі, який базується на використанні в промисловому виробництві електроенергії, розвитку важкого машинобудування та електротехнічної промисловості, пріоритетному розвитку хімічної промисловості.

Цей технологічний уклад сформувався у більшості розвинених країн світу в період 1880 по1930 рр. та характеризувався освоєнням нових видів ресурсів та широким розповсюдженням радіозв`язку і телекомуникацій, масовим виробництвом автомобілів та літаків, кольорових металів, алюмінію, пластмас, товарів тривалого користування. Таким чином, українська економіка значно відстає від розвитку провідних країн світу з точки зору її матеріало-, ресурсо- та енергоємності. Все це відбувається на рівні конкурентоспроможності продукції українських виробників.

Статистичні дані також підтверджують те, що близько 58% виробленої продукції припадає на найнижчій - третій технологічний уклад (технології промисловості будівельних матеріалів, чорної металургії, суднобудування, обробки металу, легкої, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості) та 38% - на четвертий технологічний уклад.

За показником фінансування науково-технічних розробок склалася така ситуація: майже 70% коштів поглинає четвертий і лише 23% - п`ятий технологічний уклади. В технологічній частині капітальних вкладень 83% припадає на третій технологічний уклад і лише 10% - на четвертий [1].

Незважаючи на те, що українська економіка знаходиться в третьому технологічному укладі, в контексті орієнтації на концепцію неоіндустріалізації слід визначити напрямки промисловості, які є пріоритетними для країни та розвивати їх. При реалізації цієї мети важлива роль відводиться саме машинобудівний галузі, для розвитку якої в Україні є необхідний потенціал. Вектор розвитку машинобудівної галузі багато в чому залежить від місця країни в міжнародному розподілі праці.

Місце України в міжнародному розподілі праці обумовлено особливостями розвитку її національної економіки та впливом світових процесів на неї, до яких можна віднести: рівень розвитку науково-технічного прогресу та впровадження інновацій; ступень впровадження системи трансферу технологій в базових галузях промисловості; структура попиту на світовому ринку на українські товари; проникнення транснаціональних корпорацій в українську економіку, які сприяють її капіталізації;

Серед перелічених факторів, можна відокремити найбільш значущі економічні фактори, які впливають на рівень розвитку машинобудування: конкурентоспроможність продукції машинобудівних підприємств на світових ринках, яка багато в чому залежить від ресурсо- та енергоємності виробництва; структура національної промисловості та її організаційний механізм; історичні особливості розвитку країни та місце її галузей промисловості в замкнутому технологічному циклі; залежність багатьох галузей промисловості від ресурсів та енергії, яка постачається з країн СНД;

технологічний цикл багатьох галузей країни тісно пов`язаний з ринками збуту країн СНД; використання методів трансфертного ціноутворення при формуванні цін на продукцію багатьох підприємств машинобудівної галузі; особливості попиту на продукцію машинобудування, структура якого залежить від специфіки ринків збуту.

На сьогодні багатогалузевий машинобудівний комплекс - потужний сектор промисловості України, який об'єднує більше 11 тис. підприємств. Частка машинобудівної галузі в українській промисловості перевищує 11%, а його частка у ВВП країни складає близько 12% (рис.3.).

В машинобудуванні зосереджена понад 15% вартості основних засобів, майже 6% оборотних активів вітчизняної промисловості та більше 22% загальної кількості найнятих робітників.

Рис. 3. Розподіл обсягів реалізованої промислової продукції України за видами діяльності в 2011 році [2].

Машинобудівний комплекс України охоплює понад 20 спеціалізованих галузей, тобто практично усі галузі машинобудування. Залежно від того, на який ринок орієнтована продукція, яка випускається підприємствами машинобудівного комплексу, їх умовно можна об'єднати в 5 груп:

- група галузей інвестиційного машинобудування (важке машинобудування), розвиток яких визначається, передусім, інвестиційною активністю металургійного, будівельного, енергетичного і транспортного комплексів;

- група підприємств тракторного і сільськогосподарського машинобудування, машинобудування для переробних галузей АПК і підприємств легкої промисловості, залежних від платоспроможності сільгоспвиробників і переробників сільськогосподарської продукції, а також частково від попиту населення;

- залізничне машинобудування, яке спрямоване на задоволення попиту залізничного господарства країни;

- автомобільна промисловість, випуск продукції якої орієнтований на попит кінцевих споживачів (виробництво легкових автомобілів), а також на потреби підприємств, фірм і виконавчих органів влади (виробництво вантажівок і автобусів);

- електротехніка, приладобудування, верстатобудування - група наукомістких галузей, так званих комплектуючих, які розвиваються внаслідок за потребами всіх інших галузей промисловості, включаючи й саме машинобудування.

Показники розвитку машинобудівельної галузі можуть бути виражені через індекси промислової продукції, які показують темп зростання її виробництва (рис.4.)

Рис.4. Індекси промислової продукції машинобудівельної галузі України

Видно, що індекси промислової продукції машинобудівельної галузі значно упали після кризи 2008 року. В 2009 році індекс склав 55,1% від попереднього 2008 року. Але, починаючи з 2010 року індекс почав стрімко зростати и склав 136,1% зростання. Повільне зростання індексу промислового розвитку спостерігається у 2011 році - 117,2% .

Якщо розглянути індекси промислової продукції машинобудування України за видами діяльності (таблиця), то видно, що галузями, яки найбільш динамічно розвивалися за 2010-2011рр. були виробництво інших транспортних засобів (2010р. - 172%; 2011р. - 122,9%); на другому місці знаходиться виробництво транспортних засобів та устаткування (2010р. - 161,9%; 2011р. - 122,6%); на третьому місці знаходиться виробництво автомобілів, причепів та напівпричепів (2010р. - 123,8%; 2011р. - 121,5%).

Таблиця 1. Індекси промислової продукції машинобудівельної галузі України за видами діяльності (у % до попереднього року)

Вищеперелічені галузі машинобудування динамічно розвиваються за рахунок орієнтації на внутрішній ринок. Таким чином, в Україні є можливості, які можна використовувати для розвитку інших галузей машинобудівельного комплексу. Для їх виявлення необхідно проводити дослідження структури попиту на її продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках та впроваджувати програму поступової модернізації основних фондів з метою виробництва конкурентоспроможної продукції, орієнтованої на задоволення попиту.

Крім того, виникає необхідність у досліджені структури ціни та калькуляції сировини і матеріалів, необхідних для випуску продукції машинобудування з метою пошуку таких ресурсів, які сприятимуть скороченню енергоємності та ресурсоємності виробництва.

Однією з головних умов модернізації сучасної економіки та машинобудівельної галузі й переходу до нової концепції неоіндустріалізму повинна стати інноваційна діяльність.

Як показує досвід розвинених країн світу, джерелом постійних інноваційних ініціатив є наукомістке машинобудування. Саме тому структура машинобудівного виробництва США, Німеччини, Японії, Англії характеризується переважанням частки наукомісткого виробництва [5]. В Україні інноваційна політика промислових підприємств має тенденцію до пожвавлення, починаючи з 2006 року. На рис.5. представлено рівень впровадження нових технологічних процесів в економіці України. Як видно з рисунку, ця тенденція має циклічний характер.

Рис.5. Рівень впровадження нових технологічних процесів в економіці України за період з 1995 по 2011рр [6].

Якщо в 2008 кількість підприємств, впроваджували інновації складала 1160, то вже у 2011 році їх кількість зросла до 1327, тобто темп зростання склав 114%. При чому, відсоток підприємств, які впроваджували технологічні процеси зріс до показника 45,6% в 2011 році. В тому числі підприємства, які впроваджували маловідходні та ресурсозберігаючі технології склали 18,1%; підприємства, які освоювали виробництво інноваційної продукції у 2011 році складають 55,1% від загальної кількості підприємств-новаторів. З них відсоток тих, хто освоював нові види техніки складає 16,4%. Таким чином, за останні п`ять років спостерігається загальна тенденція щодо інноваційної активності промислових підприємств в Україні [6].

На рис.6. представлено структуру промислових підприємств за видами інноваційної діяльності за 2011 рік.

Рис.6. Структура промислових підприємств за видами інноваційної діяльності з 2011 рік [6].

Складність сучасних технологій і створення на їх базі сучасного наукомісткого продукту вимагають концентрації фінансового і інтелектуального капіталу. В рамках однієї країни неможливо створити весь відтворюючий технологічний ланцюжок. Тому розробка і виробництво сучасного наукомісткого продукту перейшли національні межі та призвели до створення великих транснаціональних корпорацій.

В сьогодні невелика кількість найбільших транснаціональних структур володіє більшою половиною світового виробництва наукомісткої продукції. Саме тому змінилося поняття ринку і конкуренції на ринку.

Конкурентоспроможність на сучасному етапі означає, передусім, здатність зайняти місце у відтворюючому транснаціональному ланцюжку і утримувати його при всіх її модифікаціях. Поняття «внутрішнього ринку» стає відсутнім. Наукомісткий продукт, який створюється, і світ економіки нині є складним переплетенням національно-державних економічних просторів і транснаціональних економічних структур.

В таких реаліях умовою національної конкурентоспроможності є наявність потужних національних виробничих науково-технічних структур, здатних вбудуватися в конфігурацію міжнародних виробничих зв'язків.

В Україні сьогодні такі підприємства відсутні, українська економіка залишається в стороні від світового технічного прогресу, випускаючи багато видів продукції на практично неконкурентоспроможних зразках виробничих потужностей.

В Україні потрібно налагоджувати систему наукових досліджень та науковий потенціал для вирішення проблем промислового розвитку машинобудівельної галузі економіки країни.

Наприклад, в США щорічно на наукові дослідження в машинобудуванні витрачається в середньому 2-2,5% ВВП, в країнах Євросоюзу - близько 3% ВВП. В Україні ця цифра обчислюється всього декількома десятками мільйонів доларів.

Висновки. Підводячи підсумок всьому вищесказаному, можна відмітити, що за останні 10 років трансформації економіки в машинобудівному комплексі країни спостерігається скорочення виробничого потенціалу та частки продукції машинобудування в промисловому виробництві України. З особливою гостротою ця тенденція проявилася після кризи 2008 року. Але, за останні роки, машинобудівельна галузі поступово налагоджує свою діяльність.

Подальший розвиток машинобудівельної галузі України повинен базуватися на активній інноваційній політики та залученні інвестицій. В сьогоденні амортизаційних знос основних фондів машинобудівельної галузі складає близько 70%. Через нестачу фінансових ресурсів дуже повільно вирішуються проблеми відновлення виробничого потенціалу галузі на основі використання інноваційних технологій і реалізації вітчизняних наукових розробок, подальшої зміни структури товарного виробництва і розвитку наукомісткого машинобудування, забезпечення конкурентоспроможності кінцевої продукції.

В зв'язку з цим уряд України повинен докласти максимальні зусилля для стимулювання інвестиційної діяльності машинобудівників. Необхідно надати підприємствам всілякі податкові пільги на проведення масштабних проектів з модернізації виробничих потужностей. Необхідно вирішити питання з відшкодуванням ПДВ. Машинобудування - це тривалі контракти, замовлення може виконуватися впродовж 6-18 місяців. При отриманні передоплати держава відразу вилучає з обороту 20% від нього у вигляді ПДВ. Відшкодування ПДВ, у кращому разі, відбувається після виконання замовлення. Таким чином, ця обставина посилює катастрофічну ситуацію з дефіцитом обігових коштів.

Одним з перспективних напрямків розвитку машинобудівельної галузі промисловості та стимулювання розвитку виробництва його продукції, необхідно забезпечити вітчизняних виробників державними замовленнями, в тому числі й на інноваційну продукцію. Стимулювати розвиток машинобудування мають також науковці. В цьому напрямку слід збільшити фінансування вітчизняної науки та наукових досліджень в галузі машинобудування. Саме ці напрямки та перспективні вектори мають забезпечити конкурентоспроможність машинобудівельного комплексу України перехід промисловості країни до впровадження нової промислової політики - неоіндустріалізації.

Література

промисловість машинобудування статистичний

1.Амоша О.І. Перспективи неоіндустріальної трансформації економіки України та Донбасу // Амоша О.І., Чумаченко М.Г., Ляшенко В.І. // Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети: тези доповідей і повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції (Донецьк, 17 грудня 2010р.) / НАН України, Інститут економіки промисловості - Донецьк, 2010. -с. 3-6

2.Статистичний щорічник України за 2011 рік [Текст]/ За ред. О.Г. Осауленка. - Київ: «Август Трейд», 2012 - 559 с. ISBN 978-966-2224-36-8

3.Державна служба статистики України.

4.Постанова КМУ від 27 лютого 2013 р. № 187 Про затвердження Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки {Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 459 від 03.07.2013}

5.Машиностроение Украины: текущие тенденции // Минпром. Информационное агентство.

6.Чукурна О.П. Вплив економічних процесів в Україні на розвиток теорії маркетингу // Science and Education a New Dimension: Humanities and Social Science. 2013, Vol. 6. - р. 137-143. -ISSN 2308 -1996.

Размещено на Allbest.ru