Формування інноваційної моделі розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування інноваційної моделі розвитку України

Інноваційний тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку. Останніми роками в Україні все частіше постає питання переходу економіки на шлях інноваційних перетворень. Особливо актуальним є питання створення реально діючого механізму перетворення реальних знань у технологічні нововведення, за рахунок чого прогнозується можливість значного підвищення конкурентоспроможності національної економіки та її довгострокового зростання. Перехід економіки на інноваційну модель передбачає реалізацію амбіційних планів країни - економічний та технологічний прориви.

Ключовим змістом роботи є висвітлення необхідності і доцільності переходу на інноваційну модель розвитку у забезпеченні цивілізаційного зростання, економічної стабільності, конкурентоспроможності виробництва в країні і на світових ринках, підвищення життєвого рівня і добробуту населення.

Для інноваційного розвитку досить важливим є вирішення наступних задач:

- визначити стримуючі чинники становлення інноваційної моделі розвитку на теренах нашої держави;

- визначити передумови для формування та утвердження інноваційної моделі розвитку у забезпеченні цивілізаційного зростання;

- запропонувати шляхи переходу до інноваційної моделі розвитку.

Основи сучасної теорії інноваційної діяльності розроблені К. Фріменом [1], Б. Лундвалом [2] та іншими, які у 80 -- 90 роках XX ст. створили концепцію національних інноваційних моделей. Проблематику розвитку інноваційних моделей (систем) все частіше порушують у своїх наукових публікаціях вітчизняні економісти, політики [3] та науковці СНД [4].

Питання, пов'язані з інноваційним розвитком і переходом до інноваційної моделі розвитку економіки, досить широко розглядаються у працях українськими вчених - Геєць В.М. [5], Амоша О.І. [6] і інших [7].

Аналізуючи дослідження вищезазначених науковців можна зробити висновок, що на сьогоднішній день в Україні не створено дієвого механізму забезпечення необхідних інноваційних змін. Поки що такі управлінські зусилля не дають потрібних кінцевих результатів. Міністерства, обтяжені необхідністю підтримки "на плаву" традиційних виробництв, не мають достатніх коштів та й економічної мотивації для революційних інноваційних трансформацій певної галузі. Принципово нові базові технології, які потребують значних інвестицій не мають на державному рівні ефективних механізмів їх програмування та подальшого управлінського супроводження при реалізації. 80-90 % пропонованих інноваційних ідей в Україні відхиляються. Тоді як, наприклад, у Польщі частка прийнятих до виробництва інноваційних ідей у їхній загальній структурі становить 30%, Швеції - 45%, США - 52%, Японії - 63% [3].

Помилкові кредитна та податкова політика разом з провальною політикою щодо заробітної плати створюють підприємницьке середовище, в якому недержавні та приватні комерційні структури сьогодні не мають економічної мотивації займатися інноваційною діяльністю [7].

Отже, виділимо чинники, що стримують розвиток інноваційних процесів в Україні:

- відсутність науково-методологічної бази формування інноваційної системи;

- відсутність системності у здійснюваних державою заходах щодо реалізації інноваційного потенціалу національної економіки;

- державне управління інноваційною діяльністю здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, інтегралу її реалізації, послідовної та виваженої зовнішньої та внутрішньої економічної політики;

- відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери:

1) пріоритети інноваційного розвитку проголошені cуто формально, механізми їх реалізації не відпрацьовані;

2) неготовність апарату державного управління до предметної діяльності, спрямованої на інноваційний розвиток економіки;

3) державне управління інноваційною діяльністю забезпечується за галузевим принципом;

4) нескоординованість дій суб'єктів інноваційної діяльності;

5) недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок.

В той же час Україна має реальні передумови для створення та утвердження інноваційної моделі розвитку економіки. Насамперед - це високий науково-технічний, кадровий та інтелектуальний потенціали, розвинута навчально-наукова система, високий освітній рівень населення, наявність кваліфікованої робочої сили, яка згідна працювати за не дуже високу платню.

Аналіз інноваційного розвитку дав змогу побачити не лише проблемні сторони, а й від слідкувати позитивні тенденції, що зводяться до:

- створення сприятливих ринкових умов для впровадження інновацій у виробничу діяльність та побут населення;

- поступового зростання бюджетного фінансування потреб науково-технічного розвитку;

- формування потенційних передумов зростання попиту на інноваційну продукцію у вітчизняній економіці;

- зростання споживчого попиту суб'єктів національної економіки на інноваційні продукти, технології, знання;

- зростання завдяки постійному збільшенню доходів населення споживчого попиту, що супроводжується приростом попиту на складну наукомістку продукцію;

- посилення конкурентного тиску на внутрішньому і зовнішньому ринках, що поступово підштовхує підприємства до розуміння важливості інноваційної переорієнтації виробництва;

- активізації участі українських виробників у конкуренції на зовнішніх ринках, які висувають додаткові жорсткі вимоги до їхньої інноваційної адекватності;

- збільшенню частки іноземних замовлень українським науковцям на виконання досліджень, в тому числі з боку США та країн Євросоюзу, що є свідченням збереження ще не до кінця втраченого потенціалу фундаментальної науки;

- підсилення ролі регіональних органів управління в забезпеченні науково-технічної діяльності;

З огляду на існування поряд з проблемами, які можна розглядами по-різному, - і як позитив і як негатив, позитивних тенденцій розвитку інноваційних процесів, спробуємо віднайти шляхи для розв'язання та вирішення даних проблем.

Шляхами розв'язання та вирішення проблем, а саме переходу до інноваційної моделі розвитку, може стати:

- вдосконалення нормативно-правової бази для забезпечення розвитку інноваційної системи України;

- необхідність системного і послідовного впровадження функціональних принципів державного управління інноваційною діяльністю;

- органічне включення всіх окремих елементів інноваційного розвитку в єдину активно і цілеспрямовано функціонуючу національну інноваційну систему, що можливо лише за умови дії потужних системоутворюючих факторів.

Внаслідок переходу до інноваційної моделі розвитку має відбутися зміна чинників цивілізаційного зростання та переорієнтація на ті з них, які базуються на розширенні внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, зміцненні конкурентоспроможності національної економіки. Всі інші моделі розвитку можуть призвести лише до стагнації і закріплення за країною статусу постачальника сировини на світові ринки та ринку дешевої робочої сили. Впровадження інноваційних технологій у традиційні галузі української економіки має суттєво підвищити оптимізацію використання національних ресурсів. Зрештою слід очікувати формування економічної системи, яка самостійно генерує стимули до прискореного розвитку сфери високих наукоємних технологій - основи становлення й розвитку інформаційного суспільства.

інноваційна модель економічний

Список використаних джерел

1. Freeman C. The National System of Innovation in Historical Perspective. -- Cambridge Journal of Hconomics, 1995. Vol. I9. №1.

2. Vundvall B.-A. (cd.). National Systems of Innovation: Towards a Theory of Innovation and Interactive Learning. London, Pinter Publishers, 1992.

3. Зянько В. В. Інноваційне підприємництво в Україні: проблеми становлення і розвитку. Монографія // Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. -- 263 с.

4. Фонотов А. Теоретико-методологические подходы к разработке инновационной политики // Росс. экон. журн. -- 1992. --№9.--С. 97.

5. Геєць В. М. Чи має місце стабільне економічне зростання в Україні? В кн.: Маєр Д., Раух Д., Філіпченко А. Основні проблеми економічного розвитку. К. "Либідь", 2003, с. 634-640.

6. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення // Економіст.-2005.-№ 6-с.28.

7. Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України. М-ли наук. - практ. конф. К., вид-во КПІ, 2003, 434 с.

Размещено на Allbest.ru